Постанова

від 17.04.2024 по справі 205/2449/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 205/2449/23 Головуючий у І інстанції Рудюк О.Д.

Провадження №22-ц/824/6301/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2024 рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Заматова Романа Валерійовича на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Пірнівської сільської ради, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Десна» про скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити дію,

УСТАНОВИВ:

У березні 2023 року адвокат Заматов Р.В., здійснюючи представництво ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Пірнівської сільської ради від 21.02.2022 року №937-19-VIII про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 гектара, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:211:0154 для ведення особистого селянського господарства, у відповідності до викопіювання кадастрової карти;

- зобов`язати Пірнівську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 гектара, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:211:0154, для ведення особистого селянського господарства, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

В обґрунтування позовної заяви зазначав, що 22.12.2021 року позивач, у відповідності до Земельного кодексу України та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 гектара, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:211:0154, для ведення особистого селянського господарства, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

Рішенням Пірнівської сільської ради від 21.02.2022 року №937-19-VIII позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту в зв`язку з тим, що земельна ділянка знаходиться у користуванні ТОВ «Агрофірма «Десна» на підставі договору оренди від 17.04.2001 року.

Однак, позивач вважає, що договір оренди, на який посилається відповідач, від 17.04.2001 року є нікчемним, оскільки земельна ділянка, яку він бажає отримати не сформована (відсутні межі), не має кадастрового номеру, а тому є вільною.

Крім того, будь-якого права оренди в реєстрі прав власності за ТОВ Агрофірма «Десна» не зареєстровано, що вказує на те, що спір існує лише між позивачем і відповідачем.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 06 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, адвокат Заматов Р.В., в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Вказує, що обставини справи судом встановлені правильно, однак висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено протиправності оскаржуваного рішення, а також порушення його прав та законних інтересів, обставинам справи не відповідають та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Апелянт зазначає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не перевірив, чи дійсно спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ «Агрофірма «Десна», чи відповідає вимогам закону договір оренди від 17 квітня 2001 року та чи чинний він на момент виникнення спірних правовідносин.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому положеннями статті 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 360 ЦПК України).

Учасники справи в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з`явилися та явку своїх представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до апеляційного суду не повідомили, тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено невідповідність рішення Пірнівської сільської ради від 21.02.2022 року №937-19-VIIIвимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив норми матеріального права, які регулюють виниклі правовідносини, однак дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні скарги.

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частини 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Вирішуючи питання про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 21.12.2021 року адвокат Заматов Р.В., в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Пірнівської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в якому просив надати дозвіл на розробку землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 гектари, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:211:0154, для ведення особистого селянського господарства, у відповідності до викопіювання з кадастрової карти.

21.02.2022 року за результатами розгляду клопотання гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:211:0154 в с. Нижча Дубечня на території Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області, відповідно до ст.12, ч.3 ст.35, ч.6 ст.118, 122, 123 Земельного кодексу України, ст.26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Пірнівською сільською радою Вишгородського району Київської області прийнято рішення №937-19-VIII «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0000 га, яка межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 3221885600:34:211:0154, у зв`язку з перебуванням земельної ділянки в користуванні ТОВ «Агрофірма «Десна», згідно з договором оренди від 17.04.2001 року та відсутності доданого до клопотання погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки (невідповідність поданих документів положенням ч.6 ст.118 Земельного кодексу України).

Вважаючи рішення Пірнівської сільської ради протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

За нормами п. «б» статті 12 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно із частини 1 статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 3 статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

За правилами частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно із частиною 7 цієї статті ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною 10 статті 118 ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів з клопотанням на отримання дозволу для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду якого встановлені ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.

Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України (у цьому випадку і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина 2 згаданої статті).

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Предметом спору в цій справі є рішення Пірнівської сільської ради про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Питання, пов`язаного з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності чи користування інших осіб, у позивача не виникало. Позивачем не заявлено позовних вимог до ТОВ «Агроффірма «Десна» щодо оспорення права користування земельною ділянкою, а також щодо правомірності укладеного договору оренди.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що Пірнівська сільська рада під час прийняття спірного рішення про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність здійснювала владні управлінські функції, оскільки в цих правовідносинах орган місцевого самоврядування реалізовував свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16.

Відповідно до частин першої, другої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною четвертою статті 377 ЦПК України передбачено, що у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України та частини першої статті 377 цього Кодексу, із роз`ясненням позивачу на виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України права протягом десяти днів з дня отримання даної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Колегія суддів апеляційного суду також звертає увагу, що та обставина, що ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27 січня 2023 року у справі №140/7578/22 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Пірнівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, не може бути підставою для розгляду даної справи в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач ОСОБА_1 не реалізував своє конституційне право на оскарження судового рішення, помилково звернувшись з анналогічним позовом до суду загальної юрисдикції.

Керуючись ст. ст. 255, 256, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Заматова Романа Валерійовича задовольнити частково.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 листопада 2023 року скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Пірнівської сільської ради, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Десна» про скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобов`язання вчинити дію.

Роз`яснити позивачу Заматову Роману Валерійовичу , що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Роз`яснити Заматову Роману Валерійовичу його право протягом 10 днів з моменту отримання цієї ухвали звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 26 квітня 2024 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Слюсар Т.А.