Рішення

від 02.10.2023 по справі 699/1034/21

КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 699/1034/21

Номер провадження № 2/699/32/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2023 м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області в особі головуючого судді ЛітвіновоїГ.М., за участю секретарів судового засідання Сміян А.В., Луценко А.В., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача: Корсунь-Шевченківська державна нотаріальна контора; на стороні відповідача: Селищенська сільська рада Звенигородського району Черкаської області,

про визнання заповіту недійсним,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб без самостійних вимог: Селищенської сільської ради Звенигородського району Черкаської області та Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори, про визнання заповіту недійсним.

З позовної заяви вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , 1935 року народження, яка одиноко проживала у с. Глушки Звенигородського району Черкаської області. За життя ОСОБА_5 підтримувала дружні стосунки з позивачем ОСОБА_4 , дачний будинок якої був розташований по сусідству. ОСОБА_5 була родичкою покійного чоловіка позивача, тому остання відносилася до ОСОБА_5 як до рідної: носила їжу, допомагала по господарству та на городі. У зимовий період ОСОБА_5 залишалася сама, так як відмовлялася їхати з ОСОБА_4 до м. Києва. Проте і в зимовий період ОСОБА_4 постійно турбувалася про покійну: часто телефонувала соціальному працівнику та сусідам, щоб дізнатися про стан здоров`я ОСОБА_5

ОСОБА_5 18.03.2009 склала заповіт, за яким усе своє майно заповіла позивачу. Цей заповіт був посвідчений нотаріусом.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яку ОСОБА_4 прийняла, подавши до нотаріальної контори відповідну заяву про прийняття спадщини.

Проте у подальшому нотаріус повідомила позивачці про існування іншого заповіту ОСОБА_5 , складеного пізніше в день її смерті, складеного на користь іншої особи відповідача ОСОБА_2 . Цей заповіт посвідчено старостою села Кошмак Селищанської сільської ради Корсунь - Шевченківського району Черкаської області ОСОБА_6 . Пізніше складений заповіт повністю скасував попередній.

Позивач стверджує, що перед смертю ОСОБА_5 тяжко захворіла та за день до цього її забрали до себе далекі родичі в с. Листвина, де спадкодавиця і померла. У позові зазначено, що у день складення нового заповіту ОСОБА_5 не могла самостійно себе обслуговувати, ходити та говорити, з огляду на що у позивача наявні сумніви, що саме ОСОБА_5 16.12.2020 підписала новий заповіт.

Позивач просить визнати недійсним заповіт від 16.12.2020, складений від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 .

Ухвалою судді відкрито провадження у справі та за клопотанням представника позивача - адвоката Перебийніс С.В. - витребувано у Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Протягом визначеного строку витребувані документи було надано до суду та долучено до матеріалів справи.

У встановлений судом строк відповідач відзив, а треті особи письмові пояснення щодо позову, не подали.

Під час підготовчого провадження з метою подальшого проведення почеркознавчої експертизи за клопотанням сторони позивача суд постановив ухвалу про витребування таких доказів:

- від Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори Черкаської області - оригінал заповіту, який ОСОБА_5 склала 18.03.2009 та оригінал заповіту, який ОСОБА_5 склала 16.12.2020;

- від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - належним чином засвідчену копію пенсійної справи ОСОБА_5 ;

- від Головного управління Держгеокадастру Черкаської області - викопіювання з книги реєстрації видачі сертифікатів на право на земельну ділянку (пай) по Кошмаківській сільській раді щодо видачі сертифіката ОСОБА_5 .

На виконання указаної ухвали ГУ Держгеокадастру Черкаської області та Відділ обслуговування громадян № 8 (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Черкаській області направили до суду витребувані документи.

Водночас, від Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори Черкаської області надійшла лише копія заповіту ОСОБА_5 від 18.03.2009 та витяг про його реєстрацію у Спадковому реєстрі.

Завідувач нотаріальної контори повідомила, що оригінал заповіту ОСОБА_5 від 18.03.2003 має бути у спадкоємця (тобто позивача), а другий примірник зберігається у справах нотаріальної контори. Разом з тим, оригінал оскаржуваного заповіту від 16.12.2020 повинен знаходитися в Селищенській сільській раді.

Після отримання вищевказаних документів представники сторін ознайомилися з матеріалами справи (а.с. 139, 145).

За клопотанням представника позивача адвоката Перебийніс С.В. ухвалою від 24.03.2023 у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено запитання чи виконано підпис від імені ОСОБА_5 в графі «підпис» на заповіті від 16.12.2020 самою ОСОБА_5 чи іншою особою?

Однак експерт звернувся до суду з клопотанням про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи, а саме: оригінала заповіту ОСОБА_5 від 16.12.2020 та зразків підпису та почерку ОСОБА_5 .

Щодо указаного клопотання експерта представник позивача адвокат ПеребийнісС.В. звернулася до суду із заявою, у якій зазначила, що у сторони позивача відсутні додаткові зразки почерку та підпису ОСОБА_5 . З огляду на що адвокат вказала про відсутність заперечень щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Під час підготовчого провадження суд також вирішив клопотання сторони позивача про виклик свідків.

Експертна установа повідомила, що ухвалу про призначення експертизи залишено без виконання у зв`язку з несплатою рахунку за її проведення.

Ухвалою суду від 03.05.2023 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду. Про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи були повідомленні належним чином.

У судове засідання позивач не з`явилася. Її представник адвокат Перебийніс С.В. у судовому засіданні позов підтримала з викладених у ньому мотивів та просила його задовольнити. Звернула увагу, що спадкодавиця ОСОБА_5 не могла за своїм станом здоров`я підписати заповіт за кілька годин до своєї смерті. Також представник позивача наголошувала, що заповіт посвідчено не уповноваженою на це особою, оскільки староста с. Кошмак ОСОБА_6 не мала права посвідчувати заповіт на території с. Листвина.

Відповідач та її представник адвокат Гречуха В.І. щодо задоволення позову заперечили та просили у його задоволенні відмовити повністю. Відповідач повідомила, що її батьки вимушені були забрати ОСОБА_5 з її місця проживання до свого будинку, оскільки остання хворіла та не могла самостійно собою опікуватися, а в її будинку було холодно. При цьому позивача як особу, на яку було складено заповіт, неодноразово повідомляли про стан здоров`я ОСОБА_5 та необхідність здійснення догляду за останньою, однак позивач ОСОБА_4 відмовилася приїхати до ОСОБА_5 та доглядати її. ОСОБА_5 образилася на таке ставлення та сама з власної ініціативи запропонувала скласти новий заповіт на користь відповідача у справі. Під час складання цього заповіту ОСОБА_5 добре розуміла значення своїх дій та можливі наслідки, жодного тиску на неї ніхто не чинив.

Селищенський сільський голова Пархоменко А.С. при вирішенні спору покладався на розсуд суду. Зазначив, що у нього відсутні підстави для недовіри старості ОСОБА_6 , яка посвідчувала заповіт.

Завідувач Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори ГончаренкоЮ.І. звернулася до суду із заявою про розгляд справи без участі представника нотаріальної контори.

Заслухавши позиції учасників, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд встановив таке.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21.12.2020 серїї НОМЕР_1 (а.с. 7, 33).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Селищенської сільської ради від 18.02.2021 № 307 ОСОБА_5 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно була зареєстрована у власному будинку по АДРЕСА_1 , але фактично проживала у домоволодінні свого брата ОСОБА_7 по АДРЕСА_2 (а.с. 13).

18.03.2009 ОСОБА_5 склала заповіт, відповідно до якого усе її майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалося, а також все те, на що вона за законом буде мати право, вона заповідала ОСОБА_4 . Цей заповіт був посвідчений 18.03.2009 нотаріусом Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори Митрофановою А.С. та 18.03.2009 зареєстровано в реєстрі за № 2-499 (а.с. 6, 72, 73).

Зі змісту листа Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори від 17.06.2021 № 382/02-14 вбачається, що після смерті ОСОБА_5 за заявою ОСОБА_4 14.04.2021 була заведена спадкова справа № 48/2021 на прийняття спадщини за вище вказаним заповітом. Однак 26.05.2021 у нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_5 звернулася також ОСОБА_2 , на користь якої 16.12.2020 спадкодавиця заповіла все належне їй майно. Оскільки складений пізніше заповіт скасовує попередній, то нотаріус повідомила ОСОБА_4 , що видачу їй свідоцтва про право на спадщину відкладено на місяць та роз`яснила право звернутися до суду для вирішення зазначеної ситуації (а.с. 11-12).

Відповідно до заповіту від 16.12.2012 ОСОБА_5 , перебуваючи при здоровому розумінні та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій та діючи добровільно, все її майно де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день її смерті, заповіла ОСОБА_2 . Заповіт прочитаний ОСОБА_5 уголос та власноручно підписаний о 12:00 год. Цей заповіт посвідчений старостою с. Кошмак Селищенської сільської ради ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 08. У заповіті зазначено, що його складено у с. Кошмак Корсунь-Шевченківського району Черкаської області (а.с. 9).

Указаний заповіт від 16.12.2020 зареєстровано у Спадковому реєстрі 05.05.2021 (а.с. 10).

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 13.04.2021 вбачається, що на час надходження до нотаріальної контори заяви ОСОБА_4 про прийняття спадщини заповіт ОСОБА_5 від 18.03.2009 був чинним. Проте після подання 26.05.2021 відповідачем ОСОБА_2 заяви на прийняття спадщини ОСОБА_5 нотаріус виявила, що заповіт на ім`я позивача ОСОБА_4 скасовано (а.с. 35-37).

Зазначені обставини також підтверджуються матеріалами спадкової справи № 48/2021 від 14.04.2021, заведеної Корсунь-Шевченківською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5 .

Таким чином, відповідно до матеріалів справи останній заповіт ОСОБА_5 складено 16.12.2020, тобто у день її смерті. У заповіті зазначено, що його складено у с. Кошмак. У свідоцтві про смерть ОСОБА_5 вказано, що вона померла у с. Глушки.

Однак під час розгляду справи судом достеменно встановлено, що в день складення оскаржуваного заповіту спадкодавиця перебувала у с. Листвина Звенигородського (раніше Корсунь-Шевченківського) району, де й померла.

Цей факт також підтверджується повідомленням ВП № 1 ЧРУП ГУНП в Черкаській області від 20.12.2021 № 1777/57/01/2021ел.п., з якого вбачається, що 16.12.2020 о 23:00 год зі служби 102 до чергової частини Корсунь-Шевченківського ВП Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області надійшло повідомлення ОСОБА_8 про те, що 16.12.2020 о 22:58 год за адресою: АДРЕСА_2 , померла ОСОБА_5 , у зв`язку із чим на місце події виїжджали працівники поліції (а.с. 56).

Відповідно до рішення Селищенської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області від 25.11.2020 № 1-25/VІІІ «Про покладення обов`язків вчинення нотаріальних дій», крім інших осіб, уповноважено ОСОБА_6 , старосту на території сіл Кошмак, Миропілля, Глушки, та ОСОБА_9 , старосту сіл Петрушки, Листвина, як посадових осіб органу місцевого самоврядування, вчиняти нотаріальні дії, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону України «Про нотаріат», підписувати та подавати заяви на внесення інформації до Спадкового реєстру, лише на території сіл, у яких посадова особа є старостою (а.с. 53, 54, 171, 172-173).

З огляду на викладене слід дійти висновку, що ОСОБА_6 не мала права посвідчувати 16.12.2020 у с. Листвина заповіт ОСОБА_5 , оскільки не мала повноважень на здійснення вказаних дій на території села Листвина.

Допитана у якості свідка дочка позивача ОСОБА_10 повідомила, що вона постійно проживає разом зі своєю матір`ю у м. Києві. З весни до осені вони проживають у с. Глушки Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, де мають дачу. Також у цьому селі проживала ОСОБА_5 , яка була двоюрідною сестрою батька свідка. Під час перебування в селі Глушки позивач та її родина допомагали ОСОБА_5 доглядати за домогосподарством, а в зимовий період допомогу їй надавала соціальний працівник. На користь матері свідка ОСОБА_5 склала заповіт щодо всього свого майна. У середині вересня 2020 року свідок разом з позивачем поїхали до м. Києва на зимовий період та планували повернутися навесні. Свідок стверджувала, що її мати (позивач) регулярно телефонувала ОСОБА_5 щоб дізнатися про стан здоров`я останньої. Приблизно за тиждень до дати смерті ОСОБА_5 до позивача дзвонила соціальний працівник, яка здійснювала догляд за ОСОБА_5 , та повідомила, що ОСОБА_5 погано себе почуває. Також до позивача телефонувала староста села, яка просила вирішити питання стосовно догляду за ОСОБА_5 . Свідок повідомила, що приблизно за три дні до смерті ОСОБА_5 останню забрав до себе додому інший двоюрідний брат ОСОБА_11 , батько відповідача.

Свідок ОСОБА_12 повідомила, що вона з померлою ОСОБА_5 перебувала у давніх дружніх стосунках, часто ходила в гості. Знала, що ОСОБА_5 склала заповіт на користь позивача ОСОБА_4 . У грудні 2020 року ОСОБА_5 дуже сильно захворіла на «Ковід», про що свідку повідомила соціальний працівник. Свідок також хворіла у той час, тому не могла відвідувати ОСОБА_5 . Свідок повідомила, що ОСОБА_5 приблизно тиждень хворіла до того, як її забрали у с. Листвину для здійснення догляду брат ОСОБА_11 та його дружина ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_14 повідомила, що вона працювала соціальним працівником та здійснювала догляд за ОСОБА_5 . У грудні 2020 року ОСОБА_5 захворіла, за тиждень злягла (перестала ходити), не могла самостійно здійснювати за собою догляд, тому свідок повідомила про дану обставину сільську раду. Від сусідки ОСОБА_12 свідок дізналася, що ОСОБА_5 забрали до себе родичі у с. Листвину. Невдовзі свідок дізналася від медичної сестри, що ОСОБА_5 померла.

Свідок ОСОБА_6 повідомила, що у грудні 2020 вона виконувала повноваження старости сіл Кошмак, Миропілля та Глушки Селищенської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області. На території села Глушки одиноко проживала ОСОБА_5 . Близьких сусідів у неї не було. Представники сільради завжди опікувалися одинокими мешканцями сіл, тому і до ОСОБА_5 періодично заїжджали. Крім того, кілька разів на тиждень до ОСОБА_5 навідувалася соціальний працівник. У грудні 2020 року соціальний працівник повідомила, що ОСОБА_5 захворіла і перестала ходити, а оскільки відповідна інструкція забороняє соціальним працівникам здійснювати догляд за лежачими хворими, то працівник повідомила, що догляд за ОСОБА_5 здійснювати не може. У сільраді було відомо, що ОСОБА_5 склала заповіт на користь ОСОБА_4 , тому свідок знайшла номер телефону позивача та подзвонила їй з проханням здійснювати догляд за хворою ОСОБА_5 . Протягом тижня свідок 4 рази телефонувала позивачу ОСОБА_4 , однак остання відмовлялася приїхати до ОСОБА_5 та здійснювати за нею догляд, зазначивши, що вона вже сама має поважний вік і потребує догляду. При цьому позивач ОСОБА_4 запропонувала свідку влаштувати ОСОБА_5 до будинку престарілих. Свідок як староста села вимушена була повідомити інших родичів брата ОСОБА_15 - про стан здоров`я хворої. Свідок разом з іншими працівниками сільради приїхали провідати ОСОБА_5 , у цей час до неї приїхав брат ОСОБА_11 та його дружина ОСОБА_13 , які повідомили, що забирають ОСОБА_5 до себе додому, оскільки не мають можливості постійно перебувати у с. Глушки, а за ОСОБА_5 потрібен постійний догляд. У цей час ОСОБА_5 у присутності інших працівників сільради попросила свідка як старосту підготувати новий заповіт на користь дочки свого брата ОСОБА_16 (відповідача по справі). Свідок у присутності інших осіб перепитала у ОСОБА_5 чи дійсно це її добровільне бажання і чи розуміє вона наслідки. ОСОБА_5 повідомила, що дійсно добровільно хоче скласти новий заповіт. Наступного дня зранку до сільради приїхала відповідач ОСОБА_2 та надала свій паспорт для складання тексту заповіту. Трохи згодом, після того як проєкт заповіту був складений, свідка повезли до ОСОБА_5 для оформлення цього заповіту. ОСОБА_5 перебувала в с. Листвина в будинку свого брата ОСОБА_16 . Для ОСОБА_5 була виділена окрема кімната. Сама ОСОБА_5 була чисто вимита, перевдягнута, нагодована, у кімнаті було чисто і тепло. ОСОБА_5 не ходила по кімнаті, однак могла сидіти на ліжку, при цьому розмовляла і все добре розуміла. Тоді ОСОБА_5 повторно підтвердила свої наміри скласти новий заповіт на користь ОСОБА_2 , який після прочитання самостійно підписала.

На запитання представника позивача свідок ОСОБА_6 повідомила, що вона дійсно не мала права здійснювати посвідчення заповіту на території с. Листвина, однак ОСОБА_5 все життя проживала на території с. Глушки, де свідок була старостою. ОСОБА_5 довіряла їй, і перебуваючи ще у власному будинку в с. Глушки просила саме свідка скласти новий заповіт. Щодо реєстрації заповіту в реєстрі заповітів з запізненням свідок пояснила, що вона вчасно передала заповіт для проведення відповідної реєстрації, однак реєстраційні дії не здійснювалися, оскільки якраз в цей час проходили реорганізації сільрад у зв`язку з адміністративно-територіальною реформою. Працівники установи, уповноваженої на реєстрацію заповіту, повідомляли, що заповіт буде зареєстрований тоді, коли після реорганізації будуть оформлені всі необхідні реєстраційні документи щодо сільрад та виготовлені нові печатки цих сільрад.

Установивши вищевказані обставини суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

За приписами ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовомзаінтересованої особисуд визнаєзаповіт недійсним,якщо будевстановлено,що волевиявленнязаповідача небуло вільнимі невідповідало йоговолі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Заповіт є одностороннім правочином, а тому він повинен відповідати загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

З приписів ч. 2 ст. 1257 ЦК України слід дійти висновку, що правовими підставами недійсності правочину є ст. 225 та ст. 231 ЦК України, тобто якщо волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.

У даній судовій справі підставою пред`явлення позову позивачем зазначено не наявність сумнівів у тому, що волевиявлення заповідача було вільним, а те, що заповіт від 16.12.2020 підписано взагалі не ОСОБА_5 , а іншою особою. Для встановлення цієї обставини за клопотанням сторони позивача було витребувано документи, що містять зразки підпису спадкодавиці, та призначено почеркознавчу експертизу.

Однак витребувані документи надійшли до суду в копіях, тому експерт не зміг провести зазначену експертизу. При цьому прохання експерта надати в його розпорядження оригінали зразків підпису та почерку ОСОБА_5 сторона позивача виконати не змогла через їх відсутність.

При цьому відповідач ОСОБА_2 та свідки сторони позивача ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_6 , які бачили ОСОБА_5 незадовго до смерті та/або в день смерті, стверджують, що ОСОБА_5 була хворою і фізично слабкою, однак добре розуміла що відбувається, могла розмовляти та не мала жодних когнітивних відхилень.

При цьому суд враховує, що свідки сторони позивача, у тому числі дочка позивача, підтвердили факт того, що позивач фактично відмовилася здійснювати догляд за ОСОБА_5 , яка тяжко захворіла на коронавірусну інфекцію та перебувала через хворобу у безпорадному стані (не могла самостійно отопити своє житло, придбати їжу, ліки, здійснювати догляд за собою).

У цьому контексті узгоджуються з іншими свідченнями покази свідка ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_5 образилася на позивача через таке ставлення та виявила намір скласти заповіт на користь тих осіб, хто не відмовився надати ОСОБА_5 необхідну їй допомогу у догляді і турботі.

З огляду на викладене відсутні підстави вважати, що на ОСОБА_5 здійснювався примус у питанні складення нового заповіту 16.12.2020. При цьому суд звертає увагу на покази свідка ОСОБА_6 , яка повідомила, що прохання скласти новий заповіт ОСОБА_5 висловлювала у присутності інших працівників сільської ради, назвавши при цьому їхні прізвища. З метою перевірки цього факту сторона позивача мала право заявити клопотання про допит указаних осіб у якості свідків, однак своїм правом не скористалася.

Таким чином, жодним доказом не спростовано твердження свідка старости ОСОБА_6 , яка 16.12.2020 посвідчувала заповіт ОСОБА_5 , про те, що волевиявлення заповідачки ОСОБА_5 було вільним. Також у суду відсутні сумніви у тому, що саме спадкодавиця ОСОБА_5 особисто підписала спірний заповіт від 16.12.2020, при цьому в повній мірі усвідомлювала свої дії та розуміла їх наслідки.

Положеннями ст. 1247 ЦК України передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.

Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 1251 ЦК України передбачено, що якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати значущі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.

Право на заповіт може бути реалізоване протягом всього життя особи і включає як право на складення заповіту або кількох заповітів, так і права на їх зміну, скасування.

Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача.

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Здійснення права на заповіт не пов`язується законом з місцем проживання та перебування заповідача.

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (стаття 1233 ЦК України).

Судовою практикою правова природа заповіту визначається як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

На заповіт, який є правочином, поширюються загальні положення про правочини, якщо у Книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. Водночас загальні правила про правочин, у тому числі про їх недійсність, можуть бути поширені на заповіт у тому випадку, коли це не суперечить суті заповіту та природі спадкування.

У частині другій статті 1257 ЦК України встановлено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Виходячи з наведеного будь-які інші підстави не можуть мати наслідком недійсність заповіту на підставі ч. 2 ст. 1257 ЦК України.

Наведені у зазначених вище статтях правові механізми доводять, що вони покликані забезпечити те, щоб остання воля заповідача була виражена вільно і не виникло б жодного сумніву в цьому.

Як суд виснував вище, волевиявлення заповідачки ОСОБА_5 щодо складення заповіту від 16.12.2020 було вільним та відповідало її волі.

Щодо порядкупосвідчення спірногозаповіту старостоюсіл Кошмак,Миропілля,Глушки Корсунь-Шевченківськогорайону ОСОБА_6 (позамежами сіл,у якихвона єстаростою) тастроків внесеннязаповіту вСпадковий реєстр суд зазначає таке.

Як вбачається з наведених вище положень законодавства форма заповіту має бути письмова, а порядок його посвідчення може бути різним: насамперед нотаріусом з додержанням вимог статей 1248, 1249 ЦК України; або посадовою особою органів місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України); або іншими посадовими особами, зазначеними у частинах першій-шостій статті 1252 ЦК України, з додержанням вимог частини сьомої цієї статті.

При цьому відсутні підстави вважати, що посвідчення посадовими особами органу місцевого самоврядування правочину поза межами свого населеного пункту має наслідком визнання заповіту недійсним.

Визнання заповіту недійним з мотивів розширювального розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які йдеться в ч. 1 ст. 1257 ЦК України, матиме наслідком порушення принципу свободи заповіту.

Визнання заповіту недійсним з підстав, які не передбачені нормами глави 85 ЦК України, по суті скасовує це вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту, оскільки вже сталася смерть заповідача.

У контексті спірного у цій справі питання щодо місця посвідчення заповіту слід звернути увагу на вимоги частин 1, 4 статті 203 ЦК України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Отже, чинність правочину залежить від його змісту та форми, які у даному випадку відповідають вимогам законодавства.

Однак суд встановив, що староста ОСОБА_6 мала право посвідчити заповіт за місцем постійного проживання ОСОБА_5 (с. Глушки), однак не мала права посвідчувати цей заповіт за місцем тимчасового проживання ОСОБА_5 у с. Листвина.

Отже, староста ОСОБА_6 порушила встановлений порядок посвідчення заповіту.

Велика Палата Верховного Суду у межах судової справі № 522/9893/17 досліджувала питання нікчемності заповіту у зв`язку з тим, що заповіт було посвідчено нотаріусом поза межами свого нотаріального округу. У постанові від 25.05.2021 ВПВС виснувала, що вимогами чинного закону не встановлена нікчемність заповіту виключно з тих підстав, що його посвідчено нотаріусом поза межами свого нотаріального округу.

Цей правовий висновок має застосовуватися і при вирішенні питання щодо наслідків посвідчення заповіту посадовою особою органу місцевого самоврядування поза межами населеного пункту, на який поширюються її повноваження.

Порушення норм про необхідність додержуватися посадовою особою органу місцевого самоврядування свого населеного пункту може тягти відповідальність такої посадової особи, передбачену законом, але не тягне нікчемність заповіту, посвідченого з таким порушенням.

Інакший підхід призведе до необґрунтованого покладення відповідальності за порушення старостою законодавства, яке регулює порядок його діяльності, на заповідача та спадкоємців, які не зобов`язані бути обізнаними з процедурним законодавством, що є порушенням принципу поваги до волі заповідача та обов`язковості її виконання, а також є неспівмірним втручанням держави у право спадкоємців за заповітом мирно володіти своїм майном.

Відповідно до п. 4 Порядку державної реєстрації заповітів і спадкових договорів у Спадковому реєстрі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 491 далі Порядок (в редакції станом на 16.12.2020) державній реєстрації у Спадковому реєстрі, крім іншого, підлягають заповіти і спадкові договори, посвідчені нотаріусами, консульськими установами України, посадовими та службовими особами, що зазначені в статтях 1251 і 1252 Цивільного кодексу України 435-15, статті 37 та частині першій статті 40 Закону України «Про нотаріат», а також зміни до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що реєстраторами Спадкового реєстру щодо заповітів, посвідчених посадовими особами органів місцевого самоврядування; заповітів і спадкових договорів, посвідчених консульськими установами України; заповітів, посвідчених (складених та/або прийнятих на зберігання) і зареєстрованих в іноземних державах згідно з Конвенцією 994-678, запити про реєстрацію яких в Україні на прохання заповідача подані Мін`юсту, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів є державне підприємство, яке належить до сфери управління Мін`юсту, та його філії.

Положеннями абзацу 1 пункту 8 Порядку встановлено, що посадові особи органів місцевого самоврядування вносять до Спадкового реєстру відомості про посвідчені заповіти шляхом подання державному підприємству, яке належить до сфери управління Мін`юсту, або його філіям заяв про реєстрацію.

Відповідно до пункту 14 Порядку реєстратор здійснює державну реєстрацію посвідчених заповітів і спадкових договорів, а також змін до них, скасування заповітів та розірвання спадкових договорів у Спадковому реєстрі:

- у день вчинення відповідної нотаріальної дії;

- протягом п`яти робочих днів після зміни місця зберігання заповіту, спадкового договору;

- протягом двох робочих днів після надходження на зберігання заповітів від осіб, що зазначені в статті 1252 Цивільного кодексу України і частині першій статті 40 Закону України «Про нотаріат»;

- в день отримання заяви про реєстрацію, у тому числі архівних заповітів.

Реєстратор для підтвердження факту внесення відомостей до Спадкового реєстру готує витяг про внесення реєстраційного запису до зазначеного реєстру в порядку, визначеному Мін`юстом (п. 15 Порядку).

Староста ОСОБА_6 під час допиту у якості свідка пояснила, що своєчасно направила заповіт для здійснення реєстрації. Ця інформація матеріалами справи не спростована. При цьому не підлягає доведенню загальновідомий факт, що станом на 16.12.2020 в України тривала адміністративно-територіальна реформа, під час якої проводилася реорганізація сільських рад, що мало наслідком здійснення відповідних реєстраційних дій щодо створення новий установ місцевого самоврядування, та отримання в подальшому відповідних печаток. У будь якому разі заповіт від 16.12.2020 був зареєстрований у передбачений законом спосіб, отже відсутні підстави вважати що була порушена процедура здійснення реєстрації вказаного заповіту у відповідному реєстрі.

При цьому з аналізу вищенаведених норм цивільного законодавства вбачається, що несвоєчасна державна реєстрація посвідченого посадовою особою органу місцевого самоврядування заповіту в Спадковому реєстрі не зумовлює нікчемність цього заповіту та не є підставою для його оспорення.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат слід провести відповідно до присів ст. 141 ЦПК України, а саме покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.202,203,215,225,231,236, 1233, 1248, 1257 ЦК України, ст.ст. ст. ст.13,81,141, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача: Корсунь-Шевченківська державна нотаріальна контора; на стороні відповідача: Селищенська сільська рада Звенигородського району Черкаської області, про визнання заповіту недійсним відмовити повністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого та фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , інші дані суду не відомі.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого та фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , інші дані суду не відомі.

Третя особа: Селищенська сільська рада Звенигородського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 04411728, місцезнаходження: вул. Центральна, 17, с.Селище, Звенигородський район, Черкаська область, 19443, інші дані суду не відомі.

Третя особа:Корсунь-Шевченківська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02901291, місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, 9, м. Корсунь-Шевченківський, Черкаська область, 19402, інші дані суду не відомі.

СуддяЛітвінова Г.М.