Рішення

від 14.11.2023 по справі 752/17294/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/17294/23

Провадження № 2/752/6612/23

РІШЕННЯ

Іменем України

заочне

14.11.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П.

з участю секретаря Литвиненко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , держаного нотаріуса Сніжанської державної нотаріальної контори Таранцова Олександра Анатолійовича, державного реєстратора Філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» Ісаєва Володимира Володимировича про встановлення нікчемності договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності на квартиру та поновлення права власності шляхом зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2023 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Кіщака Д.С. звернулась до суду до відповідачів ОСОБА_2 , державного нотаріуса Сніжанської державної нотаріальної контори Таранцова О.А., державного реєстратора Філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» Ісаєва В.В., в якому просила встановити нікчемність договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченого 19.10.2012 року державним нотаріусом Сніжанської державної нотаріальної контори Таранцовим О.А. за реєстровим номером 1-989; скасувати державну реєстрацію права власності на квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , здійснену державним реєстратором Філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» Ісаєвим В.В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 44494603 від 09.12.2018 р.; поновити право власності позивача на вказану квартиру, зобов`язавши державного реєстратора внести відомості про право власності позивача на квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач на підставі свідоцтва про право власності від 03.09.2008 року, - є власником квартири АДРЕСА_1 . Позивач зареєстрована та проживає у вказаній квартирі. Однак, у липні 2022 року позивачу стало відомо, що зазначена квартира на підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2012 року реєстровий № 1-989 належить відповідачу ОСОБА_2 . Крім того, невідомі особи використовуючи систему електронних торгів арештованого майна ДП «Сетам» здійснюють дії по реалізації зазначеної квартири в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 з огляду на наявність виконавчого провадження, відкритого державним виконавцем Голосіївського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Проте, позивач вказує, що ніколи і нікому не відчужувала належну їй квартиру, та власник майна ОСОБА_2 позивачу невідома. В липні 2022 року позивач звернулась до Шевченківської окружної прокуратури м. Києва із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Відомості за даним фактом були внесені 11.07.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022102100000118, та було розпочато кримінальне провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України за фактом заволодіння нерухомим майном по підробленим документам. Позивач було визнано потерпілою в рамках зазначеного кримінального провадження, та на даний час триває досудове розслідування. Крім того, позивач вказує, що в неї наявний оригінал правовстановлюючого документу, а договір купівлі-продажу відсутній як фізично так і фактично. В рамках зазначеного кримінального провадження 12.07.2022 року належну позивачу квартиру було визнано речовим доказом, а 14.07.2022 року - на зазначену квартиру було накладено арешт. Позивач вказує, що договір купівлі-продажу є нікчемним, та її права підлягають захисту шляхом встановлення нікчемності зазначеного договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності за відповідачем ОСОБА_2 . Посилаючись на викладене, позивач вимушена звернутись до суду із даним позовом.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 01.09.2023 року, у справі було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.10.2023 року, у справі було закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Суду подав заяву про розгляд справи без його участі, та просив позовні вимоги задовольнити.

Інші сторони в судове засідання не з`явились та явку своїх представників не забезпечили. Судом про розгляд справи повідомлялись належним чином. З будь-якими клопотаннями/заявами/поясненнями до суду не звертались.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, а також суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта.

На підставі свідоцтва про право власності від 03.09.2008 року, позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Позивачу стало відомо про те, що зазначена квартира на підставі договору купівлі-продажу від 19.10.2012 року реєстровий № 1-989, який нею особисто не укладався, - належить незнайомій їй особі - відповідачу ОСОБА_2 , та невідомі особи, використовуючи систему електронних торгів арештованого майна ДП «Сетам», здійснюють дії по реалізації зазначеної квартири в рахунок погашення боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 з огляду на наявність виконавчого провадження, відкритого державним виконавцем Голосіївського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Так, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11.07.2022 року, було встановлено, що 09.12.2018 року державним реєстратором Філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» Ісаєвим В.В., на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 10989, посвідченого 19.10.2012 року нотаріусом Сніжнянської держаної нотаріальної контори Таранцова О.А., було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 44494603 від 09.12.2018 року та зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Із наявних у справі доказів вбачається, що як оригінал, так і копії договору купівлі-продажу серії та номер 1-989, посвідченого нотаріусом Сніжнянської держаної нотаріальної контори Таранцова О.А., та на підставі якого було зареєстроване право власності за ОСОБА_2 , - відсутні.

В провадженні Голосіївського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 237/2736/18, виданого 25.04.2019 року Мар`їнським районним судом Донецької області про стягнення із ОСОБА_2 та ін. на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 9800000,00 грн., та судового збору в сумі 8000,00 грн.

В рамках зазначеного виконавчого провадження на квартиру АДРЕСА_1 було накладено арешт.

В липні 2022 року позивач звернулась до Шевченківської окружної прокуратури м. Києва із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

За даним фактом 11.07.2022 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022102100000118, та було розпочато кримінальне провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України за фактом заволодіння нерухомим майном по підробленим документам.

Позивача було визнано потерпілою в рамках зазначеного кримінального провадження, та на даний час триває досудове розслідування.

В рамках зазначеного кримінального провадження 12.07.2022 року належну позивачу квартиру було визнано речовим доказом, а 14.07.2022 року - на зазначену квартиру було накладено арешт.

З наявних у справі доказів вбачається, що у позивача наявний оригінал правовстановлюючого документу, який підтверджує її право власності на спірну квартиру, а договір купівлі-продажу квартири серії та номер 10989, посвідчений 19.10.2012 року нотаріусом Сніжнянської держаної нотаріальної контори Таранцова О.А., - відсутній, що не спростовано стороною відповідачів в ході розгляду справи.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд приймає до уваги те, що стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

В свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений або обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах що незаборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Положеннями ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому, відповідно до частини третьої даної статті, однієї із загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як передбачено ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до положень ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому, роз`яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Нормами статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наявні у справі докази свідчать про те, що позивач не вчиняла дій спрямованих на відчуження квартири, не укладала договір купівлі-продажу квартиру, на підставі якого право власності перейшло до відповідача ОСОБА_2 , в провадженні органу досудового розслідування перебуває кримінальне провадження за фактом заволодіння нерухомим майном по підробленим документам, та стороною відповідачів обґрунтування позову спростовані не були, а відтак зазначений договір порушує публічний порядок, оскільки, він був спрямований на порушення прав позивача та, в силу вимог закону є нікчемним.

При цьому, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, суд вважає, що в силу вимог ст. 228 ЦК України та встановлених судом обставин, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений 19.10.2012 року державним нотаріусом Сніжанської державної нотаріальної контори Таранцовим О.А. за реєстровим номером 1-989, є нікчемним, а відтак суд вважає за можливе застосувати наслідки недійсності нікчемного договору шляхом скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на зазначену квартиру за відповідачем ОСОБА_2 , в зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, в частині позовних вимог про встановлення нікчемності договору суд зазначає наступне.

В постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18) зроблено висновок, що у приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України).

Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду.

Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України).

Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону.

Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків. Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 р. у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), погоджуючись із висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 р. у справі № 6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.10.2018 р. у справі № 369/2770/16-ц і від 07.11.2018р. у справі № 357/3394/16-ц, дійшла висновку, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Водночас, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що нікчемність договору купівлі-продажу прямо встановлена законом, та належним способом захисту у подібному випадку є визнання відповідного права або застосування наслідків нікчемності правочину, а відтак позовна вимога про встановлення нікчемності правочину в судовому рішенні є неналежним способом захисту прав та інтересів позивача, а відтак в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Крім того, позовні вимоги про поновлення права власності позивача шляхом зобов`язання державного реєстратора внести відомості до реєстрів, задоволенню також не підлягають, оскільки, чинним законодавством визначено порядок проведення такої реєстрації та внесення відповідного запису про державну реєстрацію права власності до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису і повноваження на здійснення зазначених дій покладено законом на відповідного державного реєстратора.

Так, відповідно до вимог закону захисту підлягають вже порушені, оспорювані або не визнані права особи, при цьому, позивачем не надано доказів того, що їй безпідставно було відмовлено у відновленні її прав після скасування рішення про реєстрацію права власності за іншою особою, а тому зважаючи на встановлені при розгляді даної справи обставини незаконної реєстрації права власності за іншою особою на підставі нікчемного договору, суд вважає, що позовні вимоги про поновлення права власності позивача шляхом зобов`язання державного реєстратора внести відомості до реєстрів, заявлені позивачем у даній справі передчасно, а тому ці вимоги задоволенню не підлягають.

В порядку ст. 141 ЦПК України, із відповідачів на користь позивача в рівних частинах підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: сума в розмірі 1073,60 грн., тобто по 357 грн. 87 коп. із кожного.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 273, 280-289, 353-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , держаного нотаріуса Сніжанської державної нотаріальної контори Таранцова Олександра Анатолійовича, державного реєстратора Філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» Ісаєва Володимира Володимировича про встановлення нікчемності договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності на квартиру та поновлення права власності шляхом зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину - договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченого 19.10.2012 року державним нотаріусом Сніжанської державної нотаріальної контори Таранцовим О.А. за реєстровим номером 1-989, шляхом скасування рішення державного реєстратора Філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» Ісаєва Володимира Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 44494603 від 09.12.2018 року, на підставі якого було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1715814480000).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути в рівних частинах із ОСОБА_2 , держаного нотаріуса Сніжанської державної нотаріальної контори Таранцова Олександра Анатолійовича, державного реєстратора Філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» Ісаєва Володимира Володимировича на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп., тобто по 357 (триста п`ятдесят сім) грн. 87 коп. із кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повні ім`я та найменування сторін:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач держаний нотаріус Сніжанської державної нотаріальної контори Таранцов Олександр Анатолійович, ЄДРПОУ 02888544, адреса: Донецька область, м. Вугледар, вул. Трифонова, 30;

відповідач державний реєстратор Філії Комунального підприємства Київської обласної ради «Аквабіоресурси» Ісаєв Володимир Володимирович, ЄДРПОУ 42105584, адреса: м. Київ, вул. Ярославська, 26.

Головуючий Н.П. Чередніченко