Постанова

від 15.11.2023 по справі 234/2214/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7136/23 Справа № 234/2214/21 Суддя у 1-й інстанції - Ісаєва Д. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Максюти Ж.І.,

при секретарі - Шавкун Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 червня 2023 року про відмову у відновленні втраченого судового провадження

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ОЗОНЕ", третя особа: приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 20 червня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відновленні втраченого судового провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ОЗОНЕ", третя особа: ПАТ "СГ "ТАС" про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що суду так і не представилось можливим зібрати усі необхідні процесуальні документи по цивільній справі, на підставі яких можливо було б вирішити питання про відновлення втраченого судового провадження, в Єдиному державному реєстрі судових рішень також відсутні процесуальні документи по вказаній цивільній справі, щодо ухвалення додаткового рішення, а сама справа в паперовому вигляді з Краматорського міського суду Донецької області до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська не передавалась.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду та прийняти постанови якою відновити втрачене судове провадження.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не вжито всіх можливих заходів для відновлення втраченого судового провадження, суд дійшов передчасного висновку щодо недостатності зібраних матеріалів для відновлення втраченого судового провадження та встановлення факту його існування, а ОСОБА_1 в свою чергу, позбавлений права задовольнити свої вимоги на підставі рішення Краматорського міського суду Донецької області.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, з огляду на таке.

Так, відповідно до ст.1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

В силу ст.13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

За приписами частини 1 статті 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 1 статті 489 ЦПК України визначено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.

За змістом статті 493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.

Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 494 ЦПК України у разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження, суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.

За змістом розділу десятого «Відновлення втраченого судового провадження» ЦПК України обсяг документів втраченого судового провадження, які підлягають відновленню, законодавцем віднесено на розсуд суду. Так, відповідно до частини першої статті 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів, суд ухвалює рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. У зв`язку з цим слід враховувати, що обсяг документів втраченого судового провадження, які підлягають відновленню, залежить від мети такого відновлення. Для оскарження судового рішення, його перегляду за нововиявленими обставинами необхідним є не лише відновлення самого рішення, а й відновлення письмових доказів у справі, які досліджувалися судом і результати оцінки яких відображені у такому рішенні.

Незалежно від заявленої мети відновлення втраченого судового провадження, резолютивна частина ухвали про відновлення такого провадження обов`язково має містити повний текст відновленого судового рішення, яким було закінчено провадження у справі, оскільки наведений судом текст відновленого рішення у справі фактично замінює його втрачений оригінал.

Відмовляючи у відновленні втраченого провадження суд першої інстанції виходив із відсутності можливості у суду зібрати усі необхідні процесуальні документи по цивільній справі, на підставі яких можливо було б вирішити питання про відновлення втраченого судового провадження.

На момент розгляду даної заяви, матеріали справи № 234/2214/21 до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська не надходили.

Також судом була проведена перевірка наявності процесуальних документів у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, за наслідками якої було встановлено, що реєстр не містить жодного процесуального документа щодо ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 234/2214/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "ОЗОНЕ", третя особа: ПАТ "СГ "ТАС" про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

З метою відновлення матеріалів цивільної справи № 234/2214/21, ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 14 квітня 2023 року було запропоновано сторонам надати до початку судового засідання або в судове засідання наявні у них процесуальні рішення, документи у вищевказаній цивільній справі на підставі яких суд міг би прийняти рішення про відновлення втраченого судового провадження.

До Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від сторін по справі, не надійшло жодного процесуального документу, які мають відношення до справи №234/2214/21

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відновленні втраченого судового провадження, посилаючись на відсутність будь-яких матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності достатніх підстав для задоволення заяви.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про невжиття судом першої інстанції всіх можливих заходів для відновлення втраченого судового провадження, оскільки суду не було надано навіть копії рішення суду чи його вступної та резолютивної частини, а відсутність тексту рішення Краматорського міського суду Донецької області по справі у будь-якому вигляді позбавляє суд можливості відновити його.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного питання і не вказують на допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність ухвали суду в апеляційній скарзі не наведено, тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Індустріального районногосуду м.Дніпропетровськавід 20червня 2023року -залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

Ж.І. Максюта