Повістка

від 15.11.2023 по справі 205/10275/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/665/23 Справа № 205/10275/19 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 81

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Максюти Ж.І.,

при секретарі - Шавкун Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро

заяву приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимирович на ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 16 січня 2023 року по справі за скаргою акціонерного товариства «Райффайзен Банк», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «ТІКЕТС КОНСОЛІДАТОР», ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжа Олександр Володимирович про визнання дій неправомірними, скасування постанови та зупинення стягнення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи О.В. задоволено частково. Ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 16 січня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Скаргу АТ «Райффайзен Банк», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ТОВ «ТІКЕТС КОНСОЛІДАТОР», ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжа О.В. про визнання дій неправомірними, скасування постанови та зупинення стягнення задоволено частково. Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи О.В. щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі №205/10275/19 від 27 червня 2022 року, виданого Ленінським районним судом м.Дніпропетровська. У задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

У жовтні 2023 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла заява приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи О.О. про ухвалення додаткового рішення у справі, оскільки судом не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу при ухваленні рішення у справі.

Представник АТ «Райффайзен Банк» адвокат Семеняка С.В. подала до Дніпровського апеляційного суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що час професійної правничої допомоги є очевидно завищеним та необґрунтованим, просить відмовити у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для частково задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частин 1, 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення у справі.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з положеннями ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, апеляційної скарги, надання консультацій тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду апеляційної інстанції надано: копії фіскальних чеків на загальну суму 76000,00 грн., копію договору про надання правової допомоги № б/н від 15 травня 2023 року, копію договору про надання правничої допомоги № б/н від 23 січня 2023 року, копія ордеру Серія АЕ 1204563, копія опису наданих адвокатом послуг відповідно до умов договору про надання правничої допомоги № б/н від 23 січня 2023 року.

З опису наданих адвокатом послуг відповідно до умов договору про надання правничої допомоги № б/н від 23 січня 2023 року вбачається, що адвокатом надано консультації з приводу оскарження ухвали Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 16 січня 2023 року до Дніпровського апеляційного суду; складання апеляційної скарги на ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 16 січня 2023 року; складання документів правового характеру під час представництва інтересів клієнта в межах справи № 205/10275/19; представництво інтересів клієнта в Дніпровському апеляційному суді в межах справи №205/10275/19; складено процесуальні документи, а саме апеляційна скарга; пояснення по справі від 07 червня 2023 року; пояснення по справі від 14 червня 2023 року; заява про стягнення судових витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 143/173/19 (провадження № 61-16088св19) зроблено висновок про те, що згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Колегія суддів звертає увагу, що завданням цивільного судочинства у контексті статті 2 Цивільного процесуального кодексу України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Колегія суддів звертає увагу, що витрати на професійну правничу допомогу повинні відповідати критерію необхідності - чи було їх вчинення обов`язковим, і чи доцільним було їх виконання - чи вплинули вони на перебіг розгляду справи.

Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Розподіляючи витрати, які очікує понести заявник на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявні в матеріалах справи та надані суду документи є підставою для частково відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу з іншої сторони, адже цей розмір не є доведений, документально не обґрунтованиий та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, складності справи, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь заявника 10000,00 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги.

Керуючись ст.ст. 133, 141, 270, 368, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Заяву приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимирович на ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 16 січня 2023 року по справі за скаргою акціонерного товариства «Райффайзен Банк», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , товариство з обмеженою відповідальністю «ТІКЕТС КОНСОЛІДАТОР», ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжа Олександр Володимирович про визнання дій неправомірними, скасування постанови та зупинення стягнення - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на користь приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжи Олександра Володимировича судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С.Городнича

Ж.І. Максюта