Рішення

від 23.09.2010 по справі 3/97-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКО Ї ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.09.10 Справа № 3/97-10.

Господарський суд Сумськ ої області у складі судді Лев ченко П.І., при секретарі Фурма н К.С., розглянув матеріали спр ави № 3/97-10

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. І волжанське, Сумського району , Сумської області

до відповідача: Приватног о підприємства «Автодіагнос тика», м. Суми

про стягнення 88 248 грн. 00 коп.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА _2

від відповідача: Дроздов В.К..

Суть спору: позивач, керуюч ись статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на с вою користь поворотну фінан сову допомогу за платіжними дорученнями в сумі 88 248 грн. 00 ко п.

Відповідач у своєму відзив і на позов не визнає позовні в имоги і просить суд припинит и провадження у даній справі , посилаючись на те, що є рішен ня господарського суду Сумсь кої області від 12.11.2009 року у спр аві № 14/267-08, яке набрало законної сили і, яким вже вирішено госп одарський спір між тими ж сто ронами, про той же предмет із т их же підстав ( п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК Укр аїни).

Позивач у письмових обґрун туваннях своєї правової поз иції з огляду на позицію відп овідача, викладену в його від зиві на позов, пояснює, що прав ові підстави подання позову у справах № 14/257-09 та № 3/97-10 є різним и. Позивач зазначає, що «підст авами запозичення грошей у с праві № 14/257-09, як вважав ОСОБА_1 ,- були договори позики, а в да ній справі (№ 3/97-10) підставами пе рерахування коштів відповід ачу є грошові кошти за платіж ними дорученнями на поворотн ій основі».

Позивач вважає, що судовим рішенням у справі № 14/257-09 «було встановлено факт перерахува ння грошових коштів, але не н а підставі договорів позики, а на інших підставах».

Розглянувши матеріали спр ави та заслухавши пояснення представників сторін, господ арський суд встановив:

Позовні вимоги позивача у даній справі ґрунтуються на його твердженні про те, що на п ротязі 2006 та 2007 років він перера хував відповідачеві поворот ну фінансову допомогу на сум у 88 248 грн. 00 коп. і підтверджуєть ся це 27 платіжними дорученням и за період з 31.01.2006р. по 24.07.2007р. на за гальну суму 88 248 грн. 00 коп.

У своєму письмовому обґрун туванні правової позиції від 22.09.2010р. (а.с.78,79) позивач наполягає на тому, що підставами для пер ерахування коштів позивачем відповідачу були не договор и позики (договори позики не у кладались), як помилково стве рджував позивач у справі № 14/257- 09 під час вирішення спору між цими ж сторонами, «а в даній сп раві підставами перерахуван ня коштів відповідачу є грош ові кошти за платіжними дору ченнями на поворотній основі ».

Тобто, позивач вважає, що пі дставою перерахування грош ових коштів були самі грошов і кошти, які він перерахував в ідповідачеві платіжними дор ученнями з зазначенням у них призначення платежу: фінанс ова допомога, що буде поверну та. При цьому позивачем у плат іжних дорученнях було зробле но посилання на неіснуючі до говори. Одне платіжне доруче ння (№ 62 від 24.07.2007р. на суму 8 270 грн. 00 коп.) містить напис про призн ачення платежу: «фінансова д опомога згідно договору від 24.07.2007 року без ПДВ» без зазначен ня, що вона буде повернута.

Таким чином, за твердженням та обґрунтуванням позивача, грошові кошти він перерахув ав відповідачу без будь-яких договорів з відповідачем, за власним одностороннім волев иявленням, на підставі наявн ості в нього грошових коштів , але зазначаючи при цьому в 26 з 27 платіжних доручень, що це є фінансовою допомогою, яка бу де повернута згідно договору , який не був укладений на той час і не був укладений у подал ьшому.

Звертаючись з позовною зая вою б/н від 04.08.2010 року про стягне ння з відповідача в примусов ому порядку на користь позив ача поворотної фінансової до помоги за платіжними доручен нями в сумі 88 248 грн. 00 коп. (а.с.2,3), по зивач виходить з того, що на п ідставі вищезгаданих платіж них доручень у відповідача в иникло зобов' язання, яке зг ідно статті 526 Цивільного коде ксу України має виконуватися належним чином відповідно д о умов договору та вимог цьог о Кодексу, інших актів цивіль ного законодавства, а за відс утності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділов ого обороту або інших вимог, щ о звичайно ставляться.

Оскільки договору (договор ів) в даному випадку сторони н е уклали, то позивач мав би заз начити відповідні норми Циві льного кодексу України чи ін ших актів цивільного законод авства, які містять зміст зоб ов' язання відповідача, яке має виконуватися належним (п евним) чином.

Позивач не зазначає в обґру нтування свого посилання на статтю 526 Цивільного кодексу У країни щодо зобов' язання ві дповідача, яке має використо вуватись належним чином, жод ної норми цього Кодексу чи ін ших актів цивільного законод авства, яка б визначала зобов ' язання в даному випадку, ко ли позивач систематично на п ротязі 19 місяців 27 платіжними дорученнями за власним одно стороннім волевиявленням п ерераховує грошові кошти на рахунок відповідача в устано ві банку на підставі того, що в нього (позивача) є грошові кош ти.

Безпідставно вважаючи, що у відповідача перед позивачем внаслідок перерахування ост аннім на рахунок відповідача грошових коштів за платіжни ми дорученнями виникли певні зобов' язання перед позивач ем, які мають виконуватися на лежним чином, після посиланн я на статтю 526 Цивільного коде ксу України, позивач посилає ться на частину другу статті 530 Цивільного кодексу України , відповідно до якої, якщо стро к (термін) виконання боржнико м обов' язку не встановлени й або визначений моментом пр ед' явлення вимоги, кредитор має право вимагати його вико нання у будь-який час, а боржни к повинен виконати такий обо в' язок у семиденний строк в ід дня пред' явлення вимоги, якщо обов' язок негайного в иконання не випливає із дого вору або актів цивільного за конодавства.

Проте позивач не довів суду , яке ж саме зобов' язання (обо в' язок) мав виконувати нале жним чином відповідач перед позивачем, не довів суду взаг алі факту наявності будь-яко го зобов' язання відповідач а перед позивачем за платіжн ими дорученнями позивача, не навів жодної норми чинного з аконодавства, яка б містила з міст зобов' язання відповід ача за платіжними дорученням и позивача.

За таких обставин безпідст авною є претензія (вимога) поз ивача від 18.06.2010 року (а.с.8) про пов ернення грошових коштів за 27 п латіжними дорученнями на су му 88 248 грн. 00 коп., яка не містить посилань ні на договір, ні на ж одну норму законодавства. Та ка вимога є безпідставною та необґрунтованою.

Згідно ст.. 11 Цивільного коде ксу України цивільні права т а обов' язки виникають із ді й осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не перед бачені цими актами, але за ана логією породжують цивільні п рава та обов' язки.

Зокрема, підставами виникн ення цивільних прав та обов' язків є договори та інші прав очини. Цивільні права та обов ' язки можуть виникати безпо середньо з актів цивільного законодавства.

В даному випадку, як ствердж ує сам позивач, між сторонами будь-якого договору (наприк лад, договору позики) не укла далося, жодної норми законод авства, яка б передбачала вин икнення певних зобов' язан ь відповідача на підставі п латіжних доручень позивача , та визначала б, яким чином во но має виконуватися, позивач ні у своїй позовній заяві, н і в письмових обґрунтуваннях своєї правової позиції не на вів .

У відповідності зі статтею 14 Цивільного кодексу Україн и цивільні обов' язки вико нуються у межах, встановлени х договором або актом цивіл ьного законодавства. Особа н е може бути примушена до дій , вчинення яких не є обов' яз ковим для неї .

З вищевикладеного вбачаєт ься , що оскільки позивач не довів факту існування у від повідача певного обов' язк у (зобов' язання) перед позив ачем, який би був встановлен ий договором або актом циві льного законодавства , то від повідач не може бути примуше ний до дій, вчинення яких не є обов' язковим для нього, т обто до повернення позиваче ві грошових коштів , які пози вач за власним волевиявленн ям , без будь-яких умов та зоб ов' язань зі сторони відпов ідача , перерахував на рахуно к відповідача в установі ба нку. За відсутності зобов' я зання (обов' язку) у відповід ача перед позивачем, останн ій не вправі, керуючись част иною 2 статті 530 Цивільного код ексу України вимагати від в ідповідача виконання неісн уючого зобов' язання (обов' язку), а тому позовні вимоги п озивача, які ґрунтуються ли ше на власних платіжних дору ченнях та на статтях 526,530 Цивіл ьного кодексу України є безп ідставними, необґрунтовани ми і не підлягають задоволе нню.

Згідно ст.49 ГПК України судо ві витрати у даній справі по кладаються на позивача .

Керуючись ст.ст. 11,14, 526,530 Цивіль ного кодексу України , ст.ст. 33,3 4,43,49,82-85, 87 Господарського процес уального кодексу України , го сподарський суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову відмо вити.

Суддя