Постанова

від 24.11.2023 по справі 913/262/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2023 року м. Харків Справа № 913/262/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Шутенко І.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу заступника керівника Луганської обласної прокуратури Самсонюк І.С. (вх. №2158Л/1-18)

на рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2023 року у справі №913/262/23, ухвалене в приміщенні господарського суду Луганської області (суддя Смола С.В.), повний текст якого складено 25.09.2023 року

за позовом заступника керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі позивача Міністерства освіти і науки України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергогазрезерв, м. Черкаси

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державний заклад Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Старобільськ Луганської області

про повернення надмірно сплачених коштів у сумі 90 211 грн. 77 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.09.2023 року у справі № 913/262/23 у позові заступника керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергогазрезерв відмовлено повністю.

Заступник керівника Луганської обласної прокуратури Самсонюк І.С. з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2023 року у справі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Міністерство освіти і науки України є головним розпорядником бюджетних коштів за рахунок яких проведено закупівлю, а тому має повноваження зі здійснення контролю за станом фінансової дисципліни закладу освіти та наділено процесуальною дієздатністю на подання позову.

У відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором, Державний заклад Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах.

Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі №905/1907/21, від 22.09.2022 року у справі №125/2157/19, від 09.08.2023 року у справі №924/1283/21.

Повернення коштів на рахунок платника - ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка не призведе до ефективного захисту порушених інтересів держави, адже з урахуванням закінчення бюджетного періоду, на який були встановлені відповідні бюджетні призначення, вказані кошти переплати, які безпідставно одержані та збережені постачальником природного газу підлягають поверненню саме до державного бюджету, оскільки вони є цільовими, тобто, на користь головного розпорядника бюджетних коштів.

Ефективним способом захисту порушеного права позивача, як головного розпорядника бюджетних коштів, є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення з відповідача саме на користь держави в особі Міністерства освіти та науки України зайво сплачених коштів у сумі 90 211,77 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2023 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Шутенко І.А.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Луганської обласної прокуратури Самсонюк І.С. на рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2023 року у справі № 913/262/23; призначено розгляд справи № 913/262/23 за апеляційною скаргою заступника керівника Луганської обласної прокуратури Самсонюк І.С. на рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2023 року у справі у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; витребувано з господарського суду Луганської області матеріали справи №913/262/23.

26.10.2023 року на адресу суду з господарського суду Луганської області надійшли матеріали справи №913/262/23 (вх.№ 13087).

01.11.2023 року на адресу суду від Міністерства освіти і науки України надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№13391), який долучено до матеріалів справи, в якому останній просить апеляційну скаргу прокурора задовольнити, в обґрунтування якого вказує на те, що через неналежне виконання своїх зобов`язань щодо поставки природного газу, відповідач безпідставно отримав в результаті укладення нікчемних правочинів 90 211,77 грн.; сторонами всупереч інтересів держави, без належного підтвердження підстав, в порушення норм та положень укладеного договору, укладено додаткові угоди до договору, якими збільшено ціну за одиницю товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації та очікуванням замовника щодо економного витрачання бюджетних коштів.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

02.01.2018 року ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка розміщено на веб-порталі уповноваженого органу з питань закупівель Prozorro оголошення №UA-2018-01-02-000436-b про намір здійснити закупівлю природного газу (09123000-7, ДК 021:2015: 09120000-6 Газове паливо) для вказаного вузу обсягом 120 000 куб. м. за бюджетні кошти та розміщено тендерну документацію з вимогами до учасників, предметом закупівлі та проектом договору.

За результатами розгляду цінової пропозиції ТОВ Енергогазрезерв вказаного учасника визнано переможцем та повідомлено про намір укласти договір поставки газового палива.

06.02.2018 року між ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка як споживачем та ТОВ Енергогазрезерв як постачальником укладено договір поставки природного газу №С/115-18, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити споживачу у 2018 році товар: ДК 021:2015-09120000-6 Газове паливо (Природний газ) (далі газ), в обсягах і порядку, передбачених даним договором, а споживач зобов`язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1 договору).

У п.1.2 договору сторони погодили, що постачальник передає споживачу газ в обсягах 120 000 куб. м., в тому числі по місяцях: лютий 28 100, березень 23 000, квітень 9 000, жовтень 11 900, листопад 23 000, грудень 25 000. Дані обсяги є плановими та можуть зменшуватися або збільшуватися залежно від реального фінансування видатків та потреб споживача. Постачання газу здійснюється для потужностей споживача за наступною адресою: вул. Померанчука, буд. 15, м. Рубіжне Луганської області.

Згідно з пп.1.2.2 п.1.2 договору зміна обсягів постачання/споживання газу визначається в додаткових угодах до договору.

Відповідно до п.2.1 договору загальна вартість договору складає 1 284 000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ: 214 000 грн. 00 коп.

Ціна за 1 000 м. куб. газу на момент укладення договору без врахування вартості транспортування природного газу магістральними трубопроводами по території України та без ПДВ складає 8 916 грн. 67 коп., крім того ПДВ 20% 1 783 грн. 33 коп. Разом 10 700 грн. 00 коп. Вартість договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.2.2 договору).

Згідно з п.2.4 договору зміна ціни природного газу визначається в додаткових угодах до договору, у відповідності до вимог Закону України Про публічні закупівлі.

Зміна ціни на газ, що відбувається у зв`язку з набранням чинності відповідних нормативно-правових актів органів державної влади України, НКРЕКП, ПАТ Укртрансгаз, НАК Нафтогаз України, зміни біржових котирувань або показників Platts, збільшенням ціни реалізації газу газовидобувними підприємствами України, або імпортерами природного газу, які впливають на ціну та є обов`язковою для розрахунків між сторонами за даним договором, та оформлюється додатковими угодами до договору. Сторони мають право змінити ціну за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, а також з інших підстав, визначених законодавством України. Положення п.2.5 розділу ІІ даного договору в частині зміни ціни за одиницю товару не більше як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, може бути застосоване виключно у випадку реального коливання (підвищення) цін на товар, що закуповується, за умови надання постачальником відповідних підтверджуючих документів, а саме: довідка із Управління статистики про стан цін або Торгово-промислової палати або іншою компетентною на це установою про стан цін із зазначеним коефіцієнтом підвищення цін. Підвищення здійснюється не установою про стан цін із зазначеним коефіцієнтом підвищення цін. Підвищення здійснюється не більше ніж на розмір коефіцієнту підвищення ринкової ціни (п.2.5 договору).

Відповідно до п.3.1 договору порядок оплати встановлюється наступним чином: споживач зобов`язаний сплатити вартість місячного обсягу газу на рахунок постачальника на наступних умовах (пп.3.1.1 п.3.1 договору): у разі зменшення або збільшення місячного обсягу споживання споживачем газу порівняно із замовленим обсягом, оплата розраховується наступним чином (пп.3.1.2 п.3.1 договору): при зменшенні місячного обсягу споживання газу споживачем залишок грошових коштів зараховується в оплату на наступний місяць поставки, з урахуванням положень п.2.1, пп.3.1.1 даного договору; при збільшенні споживання місячного обсягу газу, споживач зобов`язаний провести оплату за обсяг газу, на який збільшиться поставка, з урахуванням положень п.2.1, пп.3.1.1 даного договору.

Приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, які є невід`ємними частинами цього договору, і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.4.3 договору).

Відповідно до п.10.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання, разом з тим сторони домовились, що відповідно до ст.631 ЦК України умови договору застосовуються до відносин між сторонами до його укладення, тобто з 01.02.2018 року і діє до 31.12.2018 року, а в частині не виконаних зобов`язань до їх повного виконання.

17.07.2018 року між ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка та ТОВ Енергогазрезерв укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу, якою внесено зміни до вказаного договору, а саме: з 1 червня 2018 року ціна природного газу, що постачається по договору складе: за 1 000 м. куб. 9 042 грн. 50 коп. Крім того: податок на додану вартість 20%. Всього до сплати за 1 000 м. куб. природного газу 10 851 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20%; п.2.1 договору викладено в наступній редакції: 2018 рік (тис. м. куб.): січень 6,065, лютий 13,101, березень 10,955, квітень 0,872, жовтень 7,0, листопад 15,0, грудень 23,47.

Збільшення ціни на природний газ здійснювалось на підставі експертних висновків Черкаської торгово-промислової палати від 22.05.2018 року №О-418/01 та від 14.06.2018 року №0-477/01, складених на замовлення ТОВ Енергогазрезерв, згідно яких вартість природного газу (як товару) становить за 1 000 м. куб. на червень 2018 року 10 893 грн. 60 коп. (з ПДВ), на травень 2018 року 10 041 грн. 60 коп. (з ПДВ), зміна вартості 8,48%, у червні 2018 року вартість природного газу (як товару) у підприємств постачальників була у діапазоні 10 893 грн. 60 коп. 11 350 грн. 00 коп. за 1 000 м. куб.

10.09.2018 року між ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка та ТОВ Енергогазрезерв укладено додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу, якою внесено зміни до вказаного договору, а саме: з 1 серпня 2018 року ціна природного газу, що постачається по договору складе: за 1 000 м. куб. 9 946 грн. 75 коп. Крім того: податок на додану вартість 20%. Всього до сплати за 1 000 м. куб. природного газу 11 936 грн. 10 коп., в т.ч. ПДВ 20%; п.2.1 договору викладено в наступній редакції: 2018 рік (тис. м. куб.): жовтень 8,0, листопад 15,0, грудень 24.

Збільшення ціни на природний газ здійснювалось на підставі експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати від 03.09.2018 року №О-689/03, згідно якого вартість природного газу (як товару) з 1 вересня 2018 року (з ПДВ) для застосування при укладенні договорів та додаткових угод щодо продажу/постачання природного газу до 29.08.2018 (включно) становить за 1 000 м. куб. 11 594 грн. 40 коп., а вартість з 1 вересня 2018 року (з ПДВ) для застосування при укладенні договорів та додаткових угод щодо продажу/постачання природного газу з 30.08.2018 року (включно) становить за 1 000 м. куб. 13 338 грн. 00 коп., зміна вартості 15,04%.

05.09.2018 року ТОВ Енергогазрезерв звернулося до ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка з листом №05/09/1, у якому повідомило про необхідність перегляду ціни газу з вересня 2018 року та вказало, що підставою для підвищення ціни газу по договору поставки є коливання ціни природного газу на ринку України з серпня на вересень 2018 року.

До листа був доданий експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 03.09.2018 року №О-689/02, згідно якого вартість природного газу (як товару) на серпень 2018 складала за 1 000 м. куб. 11 083 грн. 20 коп. (з ПДВ), а з 1 вересня 2018 року для застосування при укладенні договорів та додаткових угод щодо продажу/постачання природного газу з 30.08.2018 року (включно) становить за 1 000 м. куб. 13 338 грн. 00 коп. (з ПДВ), зміна вартості 20,34%.

10.09.2018 року між ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка та ТОВ Енергогазрезерв укладено додаткову угоду №3 до договору постачання природного газу, якою внесено зміни до вказаного договору, а саме: з 1 вересня 2018 року ціна природного газу, що постачається по договору складе: за 1 000 м. куб. 10 940 грн. 00 коп. Крім того: податок на додану вартість 20%. Всього до сплати за 1 000 м. куб. природного газу 13 128 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20%; п.2.1 договору викладено в наступній редакції: 2018 рік (тис. м. куб.): жовтень 8,0, листопад 15,0, грудень 24,0.

27.09.2018 року ТОВ Енергогазрезерв звернулося до ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка з ініціативним листом №27/09/1, у якому повідомило про необхідність перегляду ціни газу з жовтня 2018 року та зазначило, що підставою для підвищення ціни газу по договору поставки є коливання ціни природного газу на ринку України з вересня на жовтень 2018 року.

До листа був доданий експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 25.09.2018 року №О-810/01, згідно якого вартість природного газу (як товару) на вересень 2018 року для застосування при укладенні договорів та додаткових угод щодо продажу/постачання природного газу з 30.08.2018 складала за 1 000 м. куб. 13 338 грн. 00 коп. (з ПДВ), а на жовтень 2018 року (включно) 14 586 грн. 00 коп. (з ПДВ), зміна вартості 9,3567%.

08.11.2018 року між ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка та ТОВ Енергогазрезерв укладено додаткову угоду №4 до договору постачання природного газу, якою внесено зміни до вказаного договору, а саме: з 1 жовтня 2018 року ціна природного газу, що постачається по договору складе: за 1 000 м. куб. 11 963 грн. 95 коп. Крім того: податок на додану вартість 20%. Всього до сплати за 1 000 м. куб. природного газу 14 356 грн. 74 коп., в т.ч. ПДВ 20%; п.2.1 договору викладено в наступній редакції: 2018 рік (тис. м. куб.): листопад 15,0, грудень 32,0.

На виконання умов договору поставки природного газу від 06.02.2018 року №С/115-18 та додаткових угод до нього, ТОВ Енергогазрезерв поставило, а ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка отримав природний газ, що підтверджується звітом про виконання договору про закупівлю та сторонами договору не заперечується.

Спожитий ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка у березні 2018 року природний газ був оплачений ним за ціною 10 700 грн. 00 коп. за 1 000 м. куб. на загальну суму 117 218 грн. 54 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 03.04.2018 року №594, у квітні 2018 року на загальну суму 9 330 грн. 41 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 03.05.2018 року №838.

Прокурор посилається на те, що сума, сплачена ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка ТОВ Енергогазрезерв за спожитий газ за період березень-квітень 2018 року склала 126 548 грн. 95 коп., у т.ч. 20% ПДВ, тобто за ціною 10 700 грн. 00 коп. за 1 000 м. куб., у т.ч.20% ПДВ, що відповідає ціні, встановленій умовами договору. За листопад 2018 року ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка сплачено ТОВ Енергогазрезерв 26 947 грн. 60 коп., у т.ч. ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням від 13.12.2018 року №2566, тобто обсяг спожитого газу склав 1,877 тис. м. куб. за ціною 14 356 грн. 74 коп. за 1 000 м. куб. За грудень 2018 року ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка сплачено ТОВ Енергогазрезерв 215 351 грн.. 10 коп., у т.ч. ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням від 20.12.2018 року №2656, тобто обсяг спожитого газу склав 15 тис. м. куб. за ціною 14 356 грн. 74 коп. за 1 000 м. куб. За січень 2019 року ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка сплачено ТОВ Енергогазрезерв 111 882 грн. 07 коп., у т.ч. ПДВ, що підтверджується інформацією, розміщеною на Єдиному веб-порталі використання публічних коштів за посиланням: https://spending.gov.ua/new/disposers/02125131/agreements/1084950050, тобто обсяг спожитого газу склав 7,793 тис. м. куб. за ціною 14 356 грн. 74 коп. за 1 000 м. куб.

Отже, ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка спожило у період листопад-грудень 2018 року та січень 2019 року газ в обсязі 24,67 тис. м. куб., за який сплачено грошові кошти в загальній сумі 354 180 грн. 77 коп., у т.ч. ПДВ.

Прокурор посилається на те, що за фактично поставлений у період листопад-грудень 2018 року та січень 2019 року газ у обсязі 24,67 тис. м. куб. споживач сплатив 354 180 грн. 77 коп. за ціною 14 356 грн. 74 коп. за 1 000 м. куб., замість 263 969 грн. 00 коп. за ціною 10 700 грн. 00 коп. за 1 000 м. куб., передбачених первісними умовами договору, а тому переплата за товар складає 90 211 грн. 77 коп.; додаткові угоди №1, №2, №3, №4 не відповідають вимогам ч.4 ст.36 Закону України Про публічні закупівлі та є нікчемними.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до господарського суду Луганської області, в якому останній просив стягнути з відповідача на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України надмірно сплачені кошти у сумі 90 211 грн. 77 коп.

25.09.2023 року господарським судом Харківської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Частиною 1 ст.173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

За змістом ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно зі ст.185 ГК України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Згідно з ч.ч.4, 5 ст.656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України Про публічні закупівлі (у редакції на момент укладення договору поставки природного газу), який передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1 ст.36 Закону України Про публічні закупівлі).

На момент укладення договору поставки природного газу від 06.02.2018 року №С/115-18 був чинним Закон України Про публічні закупівлі в редакції від 25.12.2015 року № 922-VIII.

Частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Кожна укладена між сторонами додаткова угода є окремим правочином, оскільки спрямована на зміну цивільних прав та обов`язків, зокрема на зміну ціни на природний газ, а тому і правова оцінка правомірності укладених додаткових угод має надаватися судом не у цілому, а кожній додатковій угоді окремо.

Відповідно до ч.4 ст.36 Закону України Про публічні закупівлі умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п.2 ч.4 ст.36 Закону України Про публічні закупівлі).

Отже, Закон України Про публічні закупівлі встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст.36 Закону України Про публічні закупівлі, зокрема, за п.2 ч.4 у випадку коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Статтею 37 Закону України Про публічні закупівлі визначено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

У п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року, "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", зазначено таке: " Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК ( 435-15 ) вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Згідно п. 7 вказаної Постанови, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину. За змістом статті 216 ЦК ( 435-15 ) та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК) ".

Отже, за змістом ч. 2 ст. 215 ЦК України, нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису ч.1 ст.58 ГПК, бути об`єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе).

Крім того, у правових висновках, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.07.2019 року, у справі №910/17258/17 зазначено, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, що помилково не врахував суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову у справі (п. 5.7).

Також, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04.06.2019 року, у справі №916/3156/17, визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону (п. 84).

Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсності правочину, одна із сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 року у справі №927/491/19.

Згідно із ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1-3 ст.188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором, а отже, зміна умов договору відбувається за згодою обох сторін.

Закон України Про публічні закупівлі не містить виключень з цього правила.

Таким чином, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна на одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

За матеріалами справи, за результатом проведення торгів замовником ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка, 06.02.2018 року укладено договір поставки природного газу із переможцем вказаного аукціону ТОВ Енергогазрезерв, який запропонував найнижчу ціну.

Згідно з п.2.4 договору зміна ціни природного газу визначається в додаткових угодах до договору, у відповідності до вимог Закону України Про публічні закупівлі.

Зміна ціни на газ, що відбувається у зв`язку з набранням чинності відповідних нормативно-правових актів органів державної влади України, НКРЕКП, ПАТ Укртрансгаз, НАК Нафтогаз України, зміни біржових котирувань або показників Platts, збільшенням ціни реалізації газу газовидобувними підприємствами України, або імпортерами природного газу, які впливають на ціну та є обов`язковою для розрахунків між сторонами за договором, та оформлюється додатковими угодами до договору. Сторони мають право змінити ціну за одиницю товару не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, а також з інших підстав, визначених законодавством України. Положення п.2.5 розділу ІІ даного договору в частині зміни ціни за одиницю товару не більше як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі, може бути застосоване виключно у випадку реального коливання (підвищення) цін на товар, що закуповується, за умови надання постачальником відповідних підтверджуючих документів, а саме: довідка із Управління статистики про стан цін або Торгово-промислової палати або іншою компетентною на це установою про стан цін із зазначеним коефіцієнтом підвищення цін. Підвищення здійснюється не установою про стан цін із зазначеним коефіцієнтом підвищення цін. Підвищення здійснюється не більше ніж на розмір коефіцієнту підвищення ринкової ціни (п.2.5 договору).

Отже, в умовах договору поставки природного газу від 06.02.2018 року №С/115-18 сторони передбачили можливість зміни ціни на природний газ шляхом укладення додаткових угод до договору та за умови дотримання положень Закону України Про публічні закупівлі.

З матеріалів справи слідує, що 17.07.2018 року між ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка та ТОВ Енергогазрезерв укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу, якою внесено зміни до вказаного договору, а саме: з 1 червня 2018 року ціна природного газу, що постачається по договору складе: за 1 000 м. куб. 9 042 грн. 50 коп. Крім того: податок на додану вартість 20%. Всього до сплати за 1 000 м. куб. природного газу 10 851 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20%; п.2.1 договору викладено в наступній редакції: 2018 рік (тис. м. куб.): січень 6,065, лютий 13,101, березень 10,955, квітень 0,872, жовтень 7,0, листопад 15,0, грудень 23,47.

Збільшення ціни на природний газ здійснювалось на підставі експертних висновків Черкаської торгово-промислової палати від 22.05.2018 року №О-418/01 та від 14.06.2018 року №0-477/01, складених на замовлення ТОВ Енергогазрезерв, згідно яких вартість природного газу (як товару) становить за 1 000 м. куб. на червень 2018 року 10 893 грн. 60 коп. (з ПДВ), на травень 2018 року 10 041 грн. 60 коп. (з ПДВ), зміна вартості 8,48%, у червні 2018 року вартість природного газу (як товару) у підприємств постачальників була у діапазоні 10 893 грн. 60 коп. 11 350 грн. 00 коп. за 1 000 м. куб.

10.09.2018 року між ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка та ТОВ Енергогазрезерв укладено додаткову угоду №2 до договору постачання природного газу, якою внесено зміни до вказаного договору, а саме: з 1 серпня 2018 року ціна природного газу, що постачається по договору складе: за 1 000 м. куб. 9 946 грн. 75 коп. Крім того: податок на додану вартість 20%. Всього до сплати за 1 000 м. куб. природного газу 11 936 грн. 10 коп., в т.ч. ПДВ 20%; п.2.1 договору викладено в наступній редакції: 2018 рік (тис. м. куб.): жовтень 8,0, листопад 15,0, грудень 24.

Збільшення ціни на природний газ здійснювалось на підставі експертного висновку Черкаської торгово-промислової палати від 03.09.2018 року №О-689/03, згідно якого вартість природного газу (як товару) з 1 вересня 2018 року (з ПДВ) для застосування при укладенні договорів та додаткових угод щодо продажу/постачання природного газу до 29.08.2018 (включно) становить за 1 000 м. куб. 11 594 грн. 40 коп., а вартість з 1 вересня 2018 року (з ПДВ) для застосування при укладенні договорів та додаткових угод щодо продажу/постачання природного газу з 30.08.2018 (включно) становить за 1 000 м. куб. 13 338 грн. 00 коп., зміна вартості 15,04%.

05.09.2018 року ТОВ Енергогазрезерв звернулося до ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка з листом №05/09/1, у якому повідомило про необхідність перегляду ціни газу з вересня 2018 року та зазначило, що підставою для підвищення ціни газу по договору поставки є коливання ціни природного газу на ринку України з серпня на вересень 2018 року.

До листа був доданий експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 03.09.2018 року №О-689/02, згідно якого вартість природного газу (як товару) на серпень 2018 року складала за 1 000 м. куб. 11 083 грн. 20 коп. (з ПДВ), а з 1 вересня 2018 року для застосування при укладенні договорів та додаткових угод щодо продажу/постачання природного газу з 30.08.2018 (включно) становить за 1 000 м. куб. 13 338 грн. 00 коп. (з ПДВ), зміна вартості 20,34%.

10.09.2018 року між ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка та ТОВ Енергогазрезерв укладено додаткову угоду №3 до договору постачання природного газу, якою внесено зміни до вказаного договору, а саме: з 1 вересня 2018 року ціна природного газу, що постачається по договору складе: за 1 000 м. куб. 10 940 грн. 00 коп. Крім того: податок на додану вартість 20%. Всього до сплати за 1 000 м. куб. природного газу 13 128 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20%; п.2.1 договору викладено в наступній редакції: 2018 рік (тис. м. куб.): жовтень 8,0, листопад 15,0, грудень 24,0.

27.09.2018 року ТОВ Енергогазрезерв звернулося до ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка з ініціативним листом №27/09/1, у якому повідомило про необхідність перегляду ціни газу з жовтня 2018 року та зазначило, що підставою для підвищення ціни газу по договору поставки є коливання ціни природного газу на ринку України з вересня на жовтень 2018 року.

До листа був доданий експертний висновок Черкаської торгово-промислової палати від 25.09.2018 року №О-810/01, згідно якого вартість природного газу (як товару) на вересень 2018 року для застосування при укладенні договорів та додаткових угод щодо продажу/постачання природного газу з 30.08.2018 складала за 1 000 м. куб. 13 338 грн. 00 коп. (з ПДВ), а на жовтень 2018 року (включно) 14 586 грн. 00 коп. (з ПДВ), зміна вартості 9,3567%.

08.11.2018 року між ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка та ТОВ Енергогазрезерв укладено додаткову угоду №4 до договору постачання природного газу, якою внесено зміни до вказаного договору, а саме: з 1 жовтня 2018 року ціна природного газу, що постачається по договору складе: за 1 000 м. куб. 11 963 грн. 95 коп. Крім того: податок на додану вартість 20%. Всього до сплати за 1 000 м. куб. природного газу 14 356 грн. 74 коп., в т.ч. ПДВ 20%; п.2.1 договору викладено в наступній редакції: 2018 рік (тис. м куб.): листопад 15,0, грудень 32,0.

Прокурор, обґрунтовуючи доводи щодо нікчемності додаткових угод від 17.07.2018 року №1, від 10.09.2018 року №2, від 10.09.2018 року №3 та від 08.11.2018 року №4 до договору поставки природного газу від 06.02.2018 року №С/115-18, зазначає, що вони суперечать приписам п.2 ч.4 ст.36 Закону України Про публічні закупівлі, оскільки ціна товару (природного газу) внаслідок укладення вказаних додаткових угод збільшилась більше ніж на 10% від початкової ціни з 10 700 грн. 00 коп. до 14 356 грн. 74 коп. за 1 000 м. куб.

Так, внаслідок укладення додаткової угоди від 17.07.2018 року №1 збільшення ціни на природний газ відбулось до 10 851 грн. 00 коп. за 1 000 м. куб., тобто на 151 грн. 00 коп. або на 1,41% порівняно з початковою (10 700 грн. 00 коп. за 1 000 м. куб.), додаткової угоди від 10.09.2018 №2 до 11 936 грн. 10 коп. за 1 000 м. куб, тобто на 1 236 грн. 10 коп. або на 11,55% порівняно з початковою (10 700 грн. 00 коп. за 1 000 м куб.), додаткової угоди від 10.09.2018 №3 до 13 128 грн 00 коп. за 1 000 м куб., тобто на 2 428 грн. 00 коп. або на 22,69% порівняно з початковою (10 700 грн. 00 коп. за 1 000 м. куб.), додаткової угоди від 08.11.2018 №4 до 14 356 грн. 74 коп. за 1 000 м. куб., тобто на 3 656 грн. 74 коп. або на 34,18% порівняно з початковою (10 700 грн. 00 коп. за 1 000 м. куб.).

У правових висновкам Верховного Суду, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 року у справі №927/491/19, зокрема, вказано на те, що метою регулювання, передбаченого ст.36 Закону України Про публічні закупівлі, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону Про державні закупівлі нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Водночас, ч.1 ст.37 Закону України Про публічні закупівлі визначено, що договір про закупівлю є нікчемним у раз його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Тобто, додаткові угоди від 17.07.2018 року №1, від 10.09.2018 року №2, від 10.09.2018 року №3 та від 08.11.2018 року №4 до договору поставки природного газу від 06.02.2018 року №С/115-18, за якими відбулося збільшення ціни природного газу у порівнянні з початковою більше ніж на 10%, є нікчемними на підставі приписів п.2 ч.4 ст.36, ст.37 Закону України Про публічні закупівлі.

А отже, зміна ціни природного газу відбувалась у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку та посилання на експертні висновки Черкаської торгово-промислової палати, оскільки огляду на положення п.2 ч.4 ст.36 та ст.37 Закону України Про публічні закупівлі, визначальним для вирішення даного спору є виключно встановлення судом факту перевищення ціни за одиницю товару (у даному випадку за 1 000 м куб. природного газу) більш ніж на 10% незалежно від підстав, які спонукали сторін договору до такого збільшення.

Відповідно до ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

В даному випадку факт виконання договору та припинення його дії не впливають на оцінку судом обставин щодо правомірності та обґрунтованості зміни ціни товару (природного газу) під час його дії, а застосування наслідків такої оцінки не є зміною ціни у розумінні приписів ст.632 ЦК України.

Нікчемність додаткових угод (недійсність відповідно до закону) не означає відсутність між сторонами договірних відносин, оскільки відносини між ними врегульовані договором поставки природного газу від 06.02.2018 року №С/115-18, тобто зобов`язання є договірним.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.669 ЦК України встановлено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з ч.1 ст.670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Отже, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцю, врегульований нормами Глави 54 ЦК України.

У правових висновках, викладених у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 року у справі №927/366/22 вказано на те, що недійсність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються договором. Тому і поставка газу, і його оплата мала здійснюватися сторонами відповідно до умов укладеного договору. Оскільки між сторонами існують договірні відносини, то правовою підставою для задоволення вимог про стягнення надмірно сплачених коштів (коштів, сплачених за товар, який так і не було поставлено) є ч.1 ст.670 ЦК України.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 року у справі №917/1062/21, від 07.02.2023 року у справі №927/188/22, від 16.02.2023 року у справі №903/383/22, від 13.04.2023 року у справі №908/653/22.

Колегія суддів також враховує правові висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 року у справі №927/491/19, де, зокрема, вказано на таке. Договори, що укладені всупереч вимогам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону "Про публічні закупівлі", є нікчемними в силу закону і не потребують визнання їх недійсними судом. Втім, позовна вимога про стягнення коштів з відповідача, може бути розглянута судом як вимога про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину. Для з`ясування наявності підстав для стягнення коштів з відповідача, суд має визначити, чи є додаткові угоди №2-5 нікчемними.

Так, згідно з первісними умовами договору ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка сплачено ТОВ Енергогазрезерв за природний газ, що поставлявся протягом березня квітня 2018 року газ у об`ємі 11,827 тис. м. куб. природного газу за ціною 10 700 грн. 00 коп. за 1 000 м. куб. грошові кошти в сумі 126 548 грн. 95 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 03.04.2018 року №594, від 03.05.2018 року №838.

У листопаді-грудні 2018 року січні 2019 року в обсязі 24,67 тис. м. куб. за ціною 14 356 грн. 74 коп. за 1 000 м. куб. на суму 354 180 грн. 77 коп., який оплачений споживачем, що підтверджується платіжними дорученнями від 13.12.2018 №2566, від 20.12.2018 №2656 та інформацією, розміщеною на Єдиному веб-порталі використання публічних коштів за посиланням: https://spending.gov.ua/new/disposers/02125131/agreements/1084950050.

Нікчемність додаткових угод від 17.07.2018 року №1, від 10.09.2018 року №2, від 10.09.2018 року №3 та від 08.11.2018 року №4 означає, що зобов`язання сторін регулюються договором поставки природного газу від 06.02.2018 року №С/115-18.

ТОВ Енергогазрезерв поставило ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка у період листопад-грудень 2018 року січень 2019 року природний газ в об`ємі 24,67 тис. м. куб., який сплачений ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка за ціною 14 356 грн. 74 коп. за 1 000 м. куб. у загальній сумі 354 180 грн. 77 коп., замість 263 969 грн. 00 коп.

Відповідачем ані обсяг поставленого у зазначений період природного газу, ані загальна сума сплачених ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка грошових коштів не оспорюються,з огляду на що переплата складає 90 211 грн. 77 коп. (354 180,77 263 969=90 211,77).

Щодо наявності підстав представництва заступником керівника Старобільської окружної прокуратури Луганської області інтересів Міністерства освіти і науки України та позов підписано особою, слід зазначити, що ухвалою господарського суду Луганської області від 31.07.2023 року підтверджені підстави представництва заступником керівника Старобільської окружної прокуратури інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України з заявленими позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергогазрезерв; обґрунтовано вказано про відсутність підстав для залишення позовної заяви прокурора без розгляду та про відмову в задоволенні заяви ТОВ Енергогазрезерв від 22.08.2023 року №530 про залишення позову без розгляду.

Щодо клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву, про застосування до спірних правовідносин позовної давності, слід зазначити на таке.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, прокурор у позові вказує на те, що про факт існування порушеного права прокурору стало відомо з моменту початку досудового розслідування кримінального правопорушення №42021132580000036 від 18.10.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Разом з цим, за матеріалами справи, прокурор неодноразово інформував ДЗ Луганський національний університет імені Тараса Шевченка (листи від 30.05.2023 року №53-1679 вих23, від 01.05.2023 року №53-1281вих23) та Міністерство освіти і науки України (листи від 31.05.2023 року №53-1689ВИХ-23, від 06.07.2023 року №21110/0/1-23) про порушення економічних інтересів держави та необхідність вжиття ефективних заходів щодо їх захисту.

Втім, у відповідь на лист прокурора, ДЗ Луганський національний університет імені Тараса Шевченка повідомив про те, що закладом не вживались та не планують вживатися заходи щодо повернення безпідставно сплачених коштів.

Листом від 06.07.2023 року №53-2124ВИХ-23 прокуратурою повторно повідомлено Міністерство освіти і науки України про необхідність вжиття заходів спрямованих на захист інтересів держави.

Таким чином, строк позовної давності прокурором при зверненні до суду з даним позовом, не пропущений.

Так, у позовній заяві прокурор просить стягнути надмірно сплачені кошти у розмірі 90 211 грн. 77 коп. на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України.

Господарський суд першої інстанції вказав на те, що переплата грошових коштів у сумі 90 211 грн 77 коп. внаслідок укладення між ТОВ Енергогазрезерв та ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка нікчемних додаткових угод має бути повернута саме ДЗ ЛНУ імені Тараса Шевченка, оскільки останній є стороною договору поставки природного газу від 06.02.2018 року №С-115/18, який сплатив ці кошті відповідачу, та розпорядником бюджетних коштів за конкретним бюджетним фінансовим зобов`язанням, а не Міністерству освіти і науки України.

Колегія суддів вважає вказаний висновок передчасним, з огляду на таке.

У правових висновках, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі 917/1739/17 вказано, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України Про вищу освіту, управління у сфері вищої освіти у межах своїх повноважень здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Міністерство освіти і науки України, як центральний орган виконавчої влади, згідно ст. ст. 1, 6 Закону України Про центральні органи виконавчої влади, забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково технічної діяльності, трансферу (передачу) технології.

За змістом ст. 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Закону України Про вищу освіту, фінансування державних закладів вищої освіти здійснюється за рахунок коштів державного бюджету на умовах державного замовлення на оплату послуг з підготовки фахівців, наукових і науково-педагогічних кадрів та за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством, з дотриманням принципів цільового та ефективного використання коштів, публічності та прозорості у прийнятті рішень.

Згідно Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №630 (далі Положення №630) Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти та провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Згідно з пп.772 п.4 Положення №630, Міністерство освіти і науки України розподіляє освітні субвенції та державне фінансування середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та стипендійний фонд закладів освіти, що перебувають у сфері його управління.

Пунктом 5 Положення №630 передбачено, що Міністерство освіти і науки України з метою організації своєї діяльності, зокрема, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів.

Державний заклад Луганський національний університет імені Тараса Шевченка зареєстрований як юридична особа, що підтверджується інформацією у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань та не перебуває в процесі припинення.

За змістом п.1.2 Статуту ДЗ Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, останній є автономним та самоврядним закладом вищої освіти зі статусом національного, який є державною установою , фінансується за рахунок коштів державного бюджету і належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.

Пунктом 3.1 Статуту визначено, що Міністерство освіти і науки України реалізує права та обов`язки уповноваженого Кабінетом Міністрів України органу стосовно Університету, як центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки.

У п.3.2 Статуту передбачено, що Міністерство освіти і науки України здійснює контроль за фінансово господарською діяльністю Університету.

Згідно п. 14.6 Статуту, фінансування Університету здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (коштів загального та спеціального фондів).

Відповідно до інформації ДЗ Луганський національний університет імені Тараса Шевченка від 08.06.2023 року №1/453, фінансування договору від 06.02.2018 року №С-115/18 та додаткових угод до нього проводилось з державного бюджету.

Також, у правових висновках Верховного Суду, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 року у справі №927/491/19 зазначено на таке : Враховуючи, що позов містить вимогу про стягнення надмірно сплачених за Договором грошових сум на користь Відділу (і не містить вимоги про стягнення отриманого за договором в дохід держави), Верховний Суд вважає, що зазначення саме Відділу, а не Держаудитслужби як органу, в особі якого подано позов в інтересах держави, є виправданим.

Отже, враховуючи те, що фінансуванням на оплату за поставлений газ є кошти державного бюджету, позов містить вимогу про стягнення надмірно сплачених коштів на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України, є слушними аргументи апелянта на те, що Міністерство освіти і науки України являється заінтересованою особою щодо їх раціонального використання.

Таким чином, Міністерство освіти і науки України є головним розпорядником бюджетних коштів за рахунок яких проведено закупівлю, а тому має повноваження зі здійснення контролю за станом фінансової дисципліни закладу освіти та наділене процесуальною дієздатністю щодо подання позову із вказаних питань.

У відповідності до ст. 15 Закону України Про вищу освіту засновник (засновники) закладу вищої освіти або уповноважений ним (ними) орган здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю закладу вищої освіти.

Згідно з ч.1 ст.22 БК України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

За змістом ч. 2 ст. 22 БК України, головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, є, зокрема, міністерства.

Згідно п. 7 ч.5 ст. 22 БК України, головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Відповідно до абз.1-2 п.7 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року №228 (далі Порядок №228), за обсягом наданих повноважень розпорядники поділяються на головних розпорядників та розпорядників нижчого рівня.

Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, де, зокрема, вказано на те, що поняття та функціонал розпорядників бюджетних коштів визначений підпунктом 47 статті 2 БК України, згідно з яким розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету.

Згідно ст. 2 БК України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому; бюджетне призначення - повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Абзацом 2 п.43 Порядку №228 встановлено, що розпорядники мають право провадити діяльність виключно в межах бюджетних асигнувань, затверджених кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а заклади фахової передвищої та вищої освіти, наукові установи та заклади охорони здоров`я також в межах бюджетних асигнувань, затверджених планами використання бюджетних коштів і помісячними планами використання бюджетних коштів, за наявності витягу, доведеного органом Казначейства, що підтверджує відповідність цих документів даним бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів органів Казначейства.

Так, ДЗ Луганський національний університет імені Тараса Шевченка є стороною постачання природного газу №С/115-18 від 06.02.2018 року, а отже діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником вказаного товару в обсязі та в межах видатків, що зазначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.

Таким чином, у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором, ДЗ Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, який є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах.

За таких обставин, Міністерство освіти і науки України є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов`язаних з законним та ефективним витрачанням коштів державного бюджету.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі №905/1907/21, де, зокрема, вказано на те, що у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах.

А отже, враховуючи, що в силу положень ст. 22 БК України, ст,15 Закону України Про вищу освіту, відносини, що виникли між Міністерство освіти і науки України і ДЗ Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, у даному випадку будуються на засадах підконтрольності, підпорядкованості останнього Міністерству освіти і науки України в частині одержання та витрачання бюджетних коштів , здійснення фінансової -господарської діяльності, Міністерство освіти і науки України є головним розпорядником бюджетних коштів за рахунок яких проведено закупівлю, а тому має повноваження на здійснення контролю за станом фінансової дисципліни закладу освіти та наділено процесуальною дієздатністю щодо подання позову.

Також, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 року у справі №927/491/19, де, зокрема, вказано на таке: У справі, що розглядається, нікчемними є додаткові угоди №2-5 до Договору. Нікчемність цих додаткових угод (недійсність відповідно до закону) не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані Договором, тобто зобов`язання є договірними. Відповідно до ст. 12 Закону "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, ЦК і ГК, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу. У ч. 2 ст. 712 ЦК передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. У ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК.

Таким чином, ефективним способом захисту порушеного права позивача, як головного розпорядника бюджетних коштів, є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення з відповідача на користь позивача Міністерства освіти і науки України 90 211,77 грн. надмірно сплачених коштів.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у позові не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити.

Отже, місцевий господарський суд не з`ясував обставини, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а тому рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позов слід задовольнити повністю, поклавши судові витрати на відповідача, відповідно до ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч. 2 ст. 275, ст. ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Луганської обласної прокуратури Самсонюк І.С. задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 25.09.2023 року у справі №913/262/23 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергогазрезерв (18000, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137, код ЄДРПОУ 36860996) на користь держави в особі Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, проспект Берестейський, 10, код ЄДРПОУ 38621185) надмірно сплачені кошти у сумі 90 211 грн. 77 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергогазрезерв (18000, м. Черкаси, вул. Гоголя, 137, код ЄДРПОУ 36860996) на користь Луганської обласної прокуратури (93400, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, 27, код ЄДРПОУ 02909921) 6710,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя І.А. Шутенко