Рішення

від 15.11.2023 по справі 903/786/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 листопада 2023 року Справа № 903/786/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняк А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом: заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Вестконд

про стягнення 1415629,09 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Бондарчук Р. І., довіреність № 1.1-8/52/2023 від 05.01.2023;

від відповідача: Лавренчук Т. В., адвокат, ордер серія ВК № 1103107 від 18.09.2023;

від прокуратури: Костюк Н. В., прокурор відділу, посвідчення № 071760 від 01.03.2023.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: 28.07.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Вестконд про стягнення 1415629,09 грн безпідставно збережених коштів орендної плати.

При обґрунтуванні позову вказує, що відповідач впродовж тривалого часу, без укладення договору оренди, користувався земельною ділянкою по вул.Володимирській,57а у м.Луцьку, площею 2,0964 га, яка є об`єктом комунальної власності та не сплачував кошти власнику землі за фактичне користування.

Ухвалою суду від 02.08.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.08.2023, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, прокурору та позивачу відповідь на відзив; відповідачу заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалу суду від 02.08.2023 надіслано судом на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям із ЄДРПОУ: пр-т Князя Романа, будинок 4 квартира 80, м.Рівне, 33022.

10.08.2023 поштовий конверт за ідентифікатором № 4301040700360 повернувся до суду із довідкою відділення поштового зв`язку ф.20 адресат відсутній за вказаною адресою.

Ухвалою суду від 31.08.2023 повідомлено сторони про те, що підготовче засідання відбудеться 19.09.2023.

Відповідач в судове засідання 25.10.2023 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600227277723.

В судовому засіданні 25.10.2023 представник позивача підтримала позовні вимоги та не заперечує проти закриття підготовче провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалу суду від 31.08.2023 надіслано судом на адресу місцезнаходження відповідача, яка відповідає відомостям із ЄДРПОУ: пр-т Князя Романа, будинок 4 квартира 80, м.Рівне, 33022.

12.09.2023 поштовий конверт за ідентифікатором № 4301040705877 повернувся до суду із довідкою відділення поштового зв`язку ф.20 адресат відсутній за вказаною адресою.

19.09.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволені позову повністю, при цьому вказує, що в матеріалах справи відсутня інформація, яка б свідчила про те, що коли-небудь спірній земельній ділянці присвоювався кадастровий номер, у встановленому порядку не було зафіксовано точні межі земельної ділянки, а долучені до позовної заяви копії проектно-технічної документації по інвентаризації земель Виробничо-комерційної фірми Луцьккондитер ЛТД та державного акту на право постійного користування землею серії І-ВЛ №000834, не стосуються відповідача, так як останній не є правонаступником Виробничо-комерційної фірми Луцьккондитер ЛТД, а отже, права та обов`язки вказаного товариства не перейшли до відповідача, як не перейшли і будь-які права та зобов`язання за технічною чи будь-якою іншою документацією. Зазначає, що об`єкти нерухомості, які розташовані за адресою: вул.Володимирська,57А, м.Луцьк, перейшли у власність ТзОВ Вестконд не як цілісний майновий комплекс, а кожен об`єкт окремо, що нівелює тезу позивача про те, що відповідач користується всією земельною ділянкою, на яку колись у 1996 році, Виробничо-комерційна фірма Луцьккондитер ЛТД розробляла технічну документацію та мала акт на право постійного користування. Звертає увагу суду на те, що у рішенні Луцької міської ради Про припинення ТОВ ВКФ Луцьккондитер права постійного користування земельною ділянкою на вул. Володимирській,57-а вказано і про право власності громадянина ОСОБА_1 на приміщення (з № 2-1 по № 2-7) зареєстроване від 03.12.2015, номер запису про право власності: 12355706 та в пункті 4 такого рішення зобов`язано не тільки ТзОВ Вестконд, але і громадянина ОСОБА_1 оформити речові права на земельні ділянки. Тобто наявний ще як мінімум один землекористувач за спірною адресою. Відповідно, на даний час, земельна ділянка за яку позивач хоче стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 1415552,00 грн не є сформованою, а отже не має точних меж та площі, а це є основною і істотною умовою для того, щоб земельна ділянка перебувала у цивільному обігу і без чого у власника не виникає право на стягнення з третіх осіб грошових коштів в статусі безпідставно збережених коштів орендної плати. Даний відзив з додатками приєднано до матеріалів справи.

19.09.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про продовження строку підготовчого провадження. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.

19.09.2023 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав клопотання про проведення підготовчого засідання 19.09.2023 без участі його представника, зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19.09.2023 суд на місці ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів по 02.11.2023 та оголосити в судовому засіданні перерву до 17.10.2023, для надання можливості прокурору та позивачу ознайомитись із відзивом та подати свої заперечення.

29.09.2023 прокурор через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відповідь на відзив № 15-1621ВИХ-23 від 27.09.2023 в яких вказує, що відповідно до п. 2 Перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр, земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Спірна земельна ділянка вважається сформованою, оскільки її цільове призначення, межі та площа визначені проектно-технічною документацією по інвентаризації земель та виготовленню державного акта на право постійного користування до 2004 року. Наявність чи відсутність кадастрового номера земельної ділянки не впливає ні на площу, ні на межі земельної ділянки, яка використовується відповідачем. Крім того, відповідач зверненням до суду з вимогою про визнання права постійного користування земельною ділянкою підтвердив, що користується саме земельною ділянкою площею 2,0964 га. Зазначає, що ТзОВ Вестконд набув у власність всі об`єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці, яка перебувала у постійному користуванні ВКФ Луцьккондитер, у відповідача виник обов`язок оформити право оренди на спірну земельну ділянку. Також звертає увагу суду на те, що рішення Луцької міської ради від 26.02.2020 №70/57 стосується припинення права постійного користування на земельні ділянки, що розташовані за двома адресами - по АДРЕСА_1 та 55,а громадянину ОСОБА_1 належить об`єкт нерухомого майна розташованого за адресою: вул.Володимирська,55, м.Луцьк. Вважає, що відповідач не спростував належними та допустимими доказати доводи прокурора про те, що відповідач використовуючи земельну ділянку під об`єктами нерухомого майна, які йому належать на праві власності, без належно оформлених документів безпідставно зберіг у себе кошти в сумі 1415552,00 грн, які належать територіальній громаді міста Луцька в особі Луцькій міській раді і нараховані на підставі інформації Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, у листі якого від 01.06.2023 №10-3-0.31-2010/2-23 зазначається, що нормативна грошова оцінка одного квадратного метра земель промисловості станом на 2023 рік становить 795,95 гривень. Дана відповідь на відзив з додатками долучена да матеріалів справи.

17.10.2023 відповідач через систему Електронний суд подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме листа Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 29-3-0.2-3445/2-23 від 20.09.2023. Дане клопотання з додатками долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 17.10.2023 повідомлено учасників справи про те, що в судовому засіданні 17.10.2023 оголошено перерву до 25.10.2023 для надання можливості відповідачу подати заперечення на відповідь на відзив.

23.10.2023 відповідач через систему Електронний суд подав заперечення на відповідь на відзив в яких просить відмовити у задоволені позову, оскільки за відсутності точної площі земельної ділянки суд позбавлений можливості самостійно визначити таку площу, а отже, немає правових підстав для стягнення з відповідача заявлених позивачем сум грошових коштів, адже їх нарахування здійснено на підставі недостовірних даних, а рішення суду має бути законним та обґрунтованим.

25.10.2023 відповідач через систему Електронний суд подав клопотання в якому просить судове засідання 25.10.2023 провести без участі представника відповідача, вказав, що не заперечує проти закінчення підготовчого провадження та визначення дати судового засідання для розгляду справи по суті. Дане клопотання приєднано до матеріалів справи.

В судовому засіданні 25.10.2023 прокурор позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти закінчення підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

В судовому засіданні 25.10.2023, враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 15.11.2023.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю; представник відповідача просила в задоволені позову відмовити повністю.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

26.12.1996 на підставі рішення Луцької міської ради №667 від ТзОВ Виробнича-Комерційна Фірма Луцьккондитер отримало в постійне землекористування земельну ділянку площею 2,0964 га за адресою: м.Луцьк, вул. Володимирська, 57А, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею від 14.01.1997 №244 (бланк акта І-ВЛ №000834). (а.с. 67-71)

Судом встановлено, що на спірній земельній ділянці розміщувались об`єкти нерухомості, що належали ТзОВ ВКФ Луцьккондитер.

Як слідує із матеріалів справи 24.01.2017, 06.04.2017 ТзОВ Вестконд набуло у власність об`єкти нерухомості за адресою м. Луцьк, вул. Володимирська, 57а, шляхом звернення стягнення на іпотечне майно у відповідності до ст. 37 Закону України Про іпотеку та договору іпотеки від 27.01.2006, що підтверджується витягами з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. (а.с. 20-49)

26.02.2020 рішенням Луцької міської ради визнано припиненим ТзОВ Виробничо-комерційна фірма Луцьккондитер право постійного користування земельними ділянками загальною площею 2,1924 га у зв`язку з ліквідацією товариства. Державний акт на право постійного користування землею зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 10.04.1997 за №224 (серії І-ВЛ №000834), визнано таким, що втратив чинність. Скасовано рішення Луцької міської ради ввід 29.11.2012 №34/110 Про надання ТзОВ Поларт-Інвест дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування виробничих та адміністративних будівель на вул. Володимирській, 57а (а.с. 72-73)

30.12.2020 позивач звернувся з листом до Луцької міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), з подальшим наданням земельної ділянки в постійне користування.(а.с. 190)

27.01.2021 у відповідь на заяву відповідач направив лист, яким відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на Володимирській 57А в м.Луцьку з огляду на те, що ТзОВ Вестконд не належить до переліку суб`єктів визначених ст. 92 Земельного кодексу України, які можуть набувати право постійного користування земельними ділянками. (а.с. 192-194)

Рішенням Господарського суду Волинської області від 19 травня 2021 року у справі №903/135/21, яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТКОНД до Луцької міської ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою відмовлено.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про кваліфікацію спірних правовідносин за статтею 1212 ЦК України.

Згідно з частинами 1-5, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв);за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою, якщо їй присвоєно кадастровий номер та здійснено її реєстрацію у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Частиною 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено закон.

У справі №903/135/21 у спорі де приймали участь ті самі сторони, що і у даній справі, Господарським судом Волинської області у рішенні від 19.05.2021 року було зроблено наступний висновок «...для забезпечення реалізації права позивача на земельну ділянку на підставі ст. 377 ЦК України, така земельна ділянка має бути сформована з визначення її кадастрового номеру. Посилання позивача на відсутність технічної документації та відповідно до п.2 Перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування), на які виникло до 2004, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера є безпідставними.

Крім того, апеляційною інстанцією у зазначеній справі встановлено, що земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Наразі спірна земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав в розумінні вказаної норми, тобто статті 79-1 ЗК України (а.с. 79 на звороті)… Таким чином, наявність кадастрового номера пов`язана з завершенням процедури формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав і виникнення у зв`язку з цим можливості цивільного обігу цього об`єкта(а.с.80).

Посилання прокурора на відсутність технічної документації та відповідно до п.2 Перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера є безпідставними, оскільки на переконання суду, у даному випадку, обставини несформованості земельної ділянки, які були встановлені у судовій справі №903/135/21 не потребують додаткового доказування у цій справі в силу положень ч.4 ст. 75 ГПК України.

Таким чином, у цій справі не підлягає до доказування обставина того, що станом до 14 липня 2021 року (дата прийняття рішення апеляційним судом) кадастрового номеру на земельну ділянку за адресою м.Луцьк, вул.Володимирська, 57А не існувало, а також того, що земельна ділянка не була сформована і не є об`єктом цивільного обігу.

Зазначене саме по собі спростовує можливість задоволення позовних вимог в частині, що стосується періоду з 26.02.2020 по 14.07.2021.

Стосовно ж періоду з 15.07.2021 по 30.06.2023, то як судом встановлено кадастрового номеру спірній земельній ділянці за адресою м.Луцьк, вул.Володимирська, 57А, так і не було присвоєно, а отже, і за цей період відсутня можливість стверджувати про те, що земельна ділянка є сформованою.

Крім того, листом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області вих.№29-3-0.2-3445/2-23 від 20.09.2023, стверджується, що згідно відомостей Державного земельного кадастру відомості про зазначену земельну ділянку площею 2,0964га у відповідності до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» не внесено до Державного земельного кадастру, відповідно надати інформацію про розташування в її межах інших земельних ділянок або їх частин не можуть.

Також у матеріалах справи наявна інформація про різні площі спірної земельної ділянки, а саме у заяві (декларації) зазначена площа 2,6 га (а.с.57), а у пояснювальній записці відомості про площу відсутні(а.с.56), у листі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області вих.№29-3-0.2-3445/2-23 від 20.09.2023 зазначено про існуючі помилки(накладення інших земельних ділянок на спірну земельну ділянку, що колись була в постійному користуванні ТзОВ Виробничо-комерційна фірма Луцьккондитер) (а.с. 233).

Луцька міська рада у листі вих.№1.1-16/443/2021 від 27.01.2021 повторно наголошувала на необхідності оформлення речових прав на земельну ділянку шляхом розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), тобто сам позивач стверджував про відсутність сформованої земельної ділянки (а.с.193).

Тобто на даний час відсутні достовірні відомості як про площу земельної ділянки, так і про її межі, а також про те, в яких площах наявне «налягання» інших земельних ділянок на земельну ділянку, про яку вказує прокурор.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять чіткого і однозначного доказу, який би вказував на точні, достовірні, такі, що не підлягають сумніву межі і площу земельної ділянки, якою користується відповідач у справі.

Твердження прокурора та позивача про те, що відповідач не спростував те, що він безпідставно зберіг кошти Луцької міської ради, відхиляються судом, оскільки в силу ч. 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Саме прокурор та позивач мали довести належними і допустимими доказами те, яка саме площа земельної ділянки перебувала(є) у користуванні відповідача, а в даному випадку матеріали справи не містять доказів виконання прокурором та позивачем цього обов`язку.

Судом встановлено, що ТзОВ «Вестконд» не є правонаступником виробничо-комерційної фірми «Луцьккондитер» ЛТД, а отже, права та обов`язки вказаного товариства не перейшли до відповідача, як не перейшли і будь-які права та зобов`язання за технічною чи будь-якою іншою документацією.

Об`єкти нерухомості, які розташовані за адресою м.Луцьк, вул.Володимирська, 57А, перейшли у власність ТзОВ «Вестконд» не як цілісний майновий комплекс, що спростовує тезу прокурора про те, що відповідач користується всією земельною ділянкою на яку колись у 1996 році виробничо-комерційна фірма «Луцьккондитер» ЛТД розробляв технічну документацію та мав акт на право постійного користування.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, оскільки спірна земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити через необґрунтованість.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, відповідно до до ст. 129 ГПК України, сплата судового збору залишається за прокурором.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

у задоволені позову заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Вестконд про стягнення 1415629,09 грн безпідставно збережених коштів орендної плати відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

24.11.2023.

СуддяА. С. Вороняк