Рішення

від 13.11.2023 по справі 909/717/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.11.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/717/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Пром-Інвест"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 530 656 грн 88 коп.

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 ,

від відповідача: ОСОБА_3

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з додатковою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Пром-Інвест" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 530656 грн 88 коп.

Вирішення судом процесуальних питань.

03.08.2023 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 11.09.2023, яке суд постановив відкласти на 27.09.2023, 11.10.2023.

28.08.2023 відповідач подав відзив на позов вх.№12426/23 та клопотання про призначення транспортно - товарознавчої експертизи вх.№10049/23. Подане клопотання мотивоване тим, що поданий позивачем Звіт про оцінку вартості матеріального збитку та висновки викладені в ньому не відповідають вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, тому у відповідача є обґрунтовані сумніви у правильності визначення вартості матеріального збитку.

07.09.2023 позивач подав відповідь на відзив вх.№12922/23.

08.09.2023 позивач подав заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 . Подана заява мотивована тим, що саме цю особу визнано винуватцем ДТП, внаслідок якого були завдані збитки, відшкодування яких є предметом спору, відтак рішення у справі може вплинути на її права та обов`язки.

11.09.2023 суд постановив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 ; підготовче засіданні відкласти на 27.09.2023.

19.09.2023 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив вх.№13576/23.

27.09.2023 позивач подав заперечення на клопотання про призначення експертизи вх.№14024/23.

09.10.2023 позивач подав додаткові пояснення у справі №14660/23.

В судовому засіданні 11.10.2023 суд розглянув клопотання відповідача про призначення експертизи вх.№10049/23 від 28.08.2023 і заперечення позивача та відмовив у його задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:1) для з"ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Отже, вказаною нормою Господарського процесуального кодексу України передбачено право, а не обов`язок суду, щодо призначення судової експертизи за наявності дійсної необхідності її призначення, у випадку необхідності спеціальних знань, якими не володіє суд та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмету доказування без її призначення.

Суд зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених Господарським процесуальним кодексом.

Клопотання представника відповідача не містить пояснень неможливості скористатися наданим йому процесуальним правом надати висновок експерта з цього питання, а самі по собі твердження відповідача про можливість встановлення іншої вартості матеріального збитку, виходячи з його суб`єктивних суджень, не можуть бути підставою для призначення експертизи, що зумовить зупинення провадження у справі.

11.10.2023 суд постановив підготовче провадження закрити; розгляд справи по суті призначити на 30.10.2023, яке відклав на 13.11.2023.

Представник третьої особи в жодне судове засідання не з"явився, пояснень щодо суті спору не надав, причин не з"явлення суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення третьої особи належним чином про розгляд судової справи і забезпечення її присутності в судових засіданнях для реалізації права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.11.2023 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як особа, яка є власником транспортного засобу та роботодавцем для водія, який керуючи цим транспортним засобом, здійснив наїзд на транспортний засіб позивача, зобов"язаний відшкодувати шкоду завдану під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з його вини. В підтвердження вказаних обставин подав постанову Баришівського районного суду Київської області від 06.12.2023 у справі №355/1266/22. Зазначив, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). В підтвердження розміру шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди подав Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №386/06-23 від 27.06.2023. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями статтями 1166, 1172, 1187, 1194 ЦК України.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив. Зазначив, що Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №386/06-23 не може бути належним доказом для підтвердження вартості матеріального збитку, заподіяного під час ДТП, оскільки в ньому зазначено дату оцінки 03.11.2022, а сам Звіт складений 27.06.2023. Вказав, що не брав участі в огляді транспортного засобу оцінювачем, оскільки позивач не повідомив його про проведення оцінки вартості матеріального збитку. Звернув увагу суду на те, що спеціалізацією оцінювача, який проводив оцінку є оцінка колісних транспортних засобів; здійснюючи оцінку він застосував Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Однак згідно Листа Державної митної служби України №11/3-3273 від 11.04.2000 пошкоджений коток не є транспортним засобом, тому СОД ФОП ОСОБА_4 не міг здійснювати таку оцінку та застосовувати вказану методику. Також вказав, що оцінювач взяв за основу порівняльний підхід, при цьому для порівняння і визначення цін котка взяв тільки один аналогічний коток, без врахування стану котка, напрацювання кількості мотогодин та з незрозумілих причин додав до ціни товару ПДВ; не вказав технічні, технологічні характеристики та особливостей об"єкта оцінки; не встановлений пробіг за одометром, немає інформації про технічний стан котка на момент ДТП; не вказано про фактичний технічний стан складових частин КТЗ до події; для визначення розміру збитків подано лише рахунок на оплату виданий ТОВ "АСБУД -Україна" та не подано жодного доказу в підтвердження того, що це товариство є спеціалізованим для ремонту котків BOMAG, в результаті чого неправильно визначений розмір збитку завданого власнику котка внаслідок ДТП.

Позиція третьої особи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 пояснень щодо суті спору не надав.

Обставини справи. Оцінювання доказів.

03.11.2022 року о 13 год. 00 хв. на 70 км +50 м автодороги Київ-Харків Броварського району Київської області в бік м. Київ, ОСОБА_1 (далі - третя особа), керуючи транспортним засобом Renault Magnum номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом Krone SDP номерний знак НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, здійснив наїзд на транспортний засіб, що був припаркованим, а саме коток дорожній Bomag ВW 219 D-5 номерний знак НОМЕР_3 , чим завдав механічні ушкодження та матеріальні збитки.

Відповідно до постанови Баришівського районного суду Київської області від 06.12.2023 у справі №355/1266/22, зазначена вище дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України, водієм автомобіля Renault Magnum номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом Krone SDP номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_1 , якого суд визнав винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно з приписами ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищенаведену норму закону, суд приймає постанову Баришівського районного суду Київської області, як доказ, що саме внаслідок порушення ПДР України, водій ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом Renault Magnum номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом Krone SDP номерний знак НОМЕР_2 , пошкодив коток дорожній Bomag ВW 219 D-5 номерний знак НОМЕР_3 .

З матеріалів складених на місці дорожньо - транспортної пригоди (протокол про адміністративне правопорушення №379902, схема місця ДТП) вбачається, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Захід-Пром-Інвест", якому належали транспортні засоби якими він керував. Вказані обставини відповідач не заперечив.

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 , коток дорожній Bomag ВW 219 D-5 номерний знак НОМЕР_3 , належить ТОВ "Автомагістраль-Південь".

03.11.2022 ТОВ "Автомагістраль-Південь" звернулось до суб"єкта оціночної діяльності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 , який має кваліфікацію оцінювача у напрямку оцінки майна: "Оцінка об"єктів у матеріальній формі" і спеціалізацію "Оцінка дорожніх транспортних засобів", діє на підставі Свідоцтва про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №137 від 14.03.2016, Кваліфікаційного свідоцтва оцінювача МФ №184 від 05.12.2015 та Посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №0781 -ПК від 20.10.2021 про проведення оцінки вартості матеріального збитку, заподіяного власнику котка дорожнього Bomag ВW 219 D-5 номерний знак НОМЕР_3 .

27.06.2023 СОД ФОП ОСОБА_4 завершив складання Звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №386/06-23.

Відповідно до вказаного Звіту, вартість матеріального збитку завданого ТОВ "Авто магістраль-Південь", як власнику котка дорожнього Bomag В W 219 D-5 номерний знак НОМЕР_3 , становить 687 456 грн 88 коп.

Позивач враховуючи те, що відповідач свою цивільно-правову відповідальність, як власник Renault Мagnum номерний знак НОМЕР_1 застрахував в ПрАТ "УСК "Княжа Вієна Іншурас Груп", згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-210753350, після дорожньо- транспортної пригоди, звернувся із заявою про страхову виплату. За результатом розгляду заяви, страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування в сумі 156 800 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №ЗР091935 від 15 грудня 2022 року.

Відтак позивач враховуючи вартість матеріального збитку визначеного у Звіті про оцінку №386/06-23 від 27.06.2023 та виплату страховою компанією вважає, що відповідач, як власник транспортного засобу та роботодавець винуватця ДТП зобов"язаний відшкодувати йому шкоду завдану внаслідок такої дорожньо-транспортної пригоди в сумі 530 656 грн 88 коп. (687 456 грн 88 коп. - 156 800 грн 00 коп.). У зв"язку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Згідно з частиною третьою статті 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Правовідносини щодо відшкодування збитків врегульовані, зокрема положеннями глави 25 "Відшкодування збитків у сфері господарювання" Господарського кодексу України (далі - ГК України) та глави 82 "Відшкодування шкоди" Розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" Книги п`ятої "Зобов`язальне право" Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частинами першою-четвертою статті 1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Натомість положення статті 1187 ЦК України "Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність у разі завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Згідно з частиною першою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Підвищена небезпека в розумінні цієї статті є об`єктивною категорією, не пов`язаною з психологічним поняттям страху, та означає більшу вірогідність настання негативних, шкідливих наслідків, ніж при проведенні будь-якої іншої діяльності. Причиною підвищеної небезпеки є такі властивості об`єктів, з якими проводиться діяльність, які обумовлюють неможливість повного контролю за такою діяльністю з боку людини на даному етапі розвитку науки та технологій. Тому, незважаючи на дотримання правил техніки безпеки, існує підвищена вірогідність завдання шкоди внаслідок проведення такої діяльності.

Частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

При розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суд враховує вимоги статей 1166, 1187 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала; обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдаванні за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Отже, особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки - стаття 1188 ЦК України), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Водночас, з огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідальність відповідача у правовідносинах з відшкодування шкоди, спричиненої діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається: якщо буде доведено, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). В той же час, чинне законодавство не зберігає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки як вина потерпілого.

У зв`язку з цим розподіл між сторонами спору про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки - стаття 1188 ЦК України) обов`язків доказування і подання доказів (зокрема відповідно до статті 74 ГПК України) здійснюється таким чином, що особа, якій завдано шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участі відповідача, розмір заподіяної шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що на відміну від загального порядку та умов відшкодування шкоди безпосередньо встановленого ЦК України (стаття 1166), умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (стаття 1187 ЦК України), є: (1) протиправність поведінки заподіювача шкоди, (2) наявність цієї шкоди у потерпілого і (3) причинного зв`язку між ними.

У цих висновках суд звертається до сталої правової позиції Верховного Суду в питанні умов для покладення відповідальності з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, стаття 1188 ЦК України), що неодноразово викладалась, зокрема, в постановах від 05.06.2019 у справі № 461/8496/15-ц (провадження № 14-154цс19), від 21.04.2021 у справі № 450/4163/18 (провадження № 61-69св21), від 22.04.2021 у справі № 742/1378/18 (провадження № 61-5113св19), від 20.05.2021 у справі № 501/2015/16-ц (провадження № 61-7795св20) тощо.

Оскільки в ДТП брали участь два автомобілі, які в силу ч. 1 ст. 1187 ЦК України є джерелами підвищеної небезпеки, то, враховуючи вимоги ст. 1188 ЦК України, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної безпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Стаття 1167 Цивільного кодексу України передбачає можливість відшкодування шкоди в позадоговірних (деліктних) правовідносинах лише за наявності ознак неправомірності або протиправності в діях осіб, які порушують ці права, та доведеності особою втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач не зобов`язаний доводити вину відповідача у заподіянні шкоди. Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Подібні висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 61/8496/15-ц, провадження № 14-154цс19.

За змістом статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно із частиною першою статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових ( службових) обов`язків.

Згідно з статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Твердження відповідача про те що, Звіт про оцінку не є належним доказом для підтвердження вартості матеріального збитку суд вважає безпідставними, оскільки:

- згідно з п.5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої Наказом міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 №145/5/2092, виклик заінтересованих осіб для технічного огляду проводиться тільки у разі потреби, та не є імперативною нормою;

- кваліфікація оцінювача у напрямку оцінки майна, а саме "Оцінка дорожніх транспортних засобів", підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів №137 від 14.03.2016, Кваліфікаційним свідоцтвом оцінювача МФ №184 від 05.12.2015 та Посвідченням про підвищення кваліфікації оцінювача МФ №0781 -ПК від 20.10.2021, копії яких знаходяться в матеріалах справи;

- відповідно до п.1.10. Правил дорожнього руху механічний транспортний засіб це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна; відповідно до ст. 1 ЗУ "Про автомобільний транспорт" колісний транспортний засіб - транспортний засіб, призначений для руху безрейковими дорогами, який використовується для перевезення людей і (або) вантажів, а також перевезення і приводу під час руху чи на місці встановленого на ньому обладнання чи механізмів для виконання спеціальних робочих функцій, допущений до участі в дорожньому русі;

- відповідно до листів фірми "BOMAG GmbH" від 07.10.2009 та від 05.10.2023, ТОВ "АСБУД -Україна" є представником фірми "BOMAG GmbH" в Україні та сервісним центром з обслуговування її техніки.

Доводи скаржника про неналежність зазначеного Звіту як доказу у справі з тих підстав, що складений через 8 місяців після оцінки суд відхиляє, оскільки вказані доводи, за умови не спростування відповідачем під час вирішення спору фактичних даних, викладених у цьому висновку, на підставі яких, зокрема, суд встановив дійсні обставини справи, не можуть свідчити про неналежність такого доказу.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Висновки суду.

Враховуючи вищенаведене, суд встановив наявність складу цивільно-правової відповідальності, що є підставою для стягнення з відповідача шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Суд оцінивши докази подані на підтвердження розміру завданої шкоди, зазначає , що Звіт про оцінку це лише попередній оціночний документ, в якому зазначається вартість матеріального збитку та розмір витрат, які необхідні для проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, а не розмір витрат, які понесені при фактичному здійсненні його ремонту. Відтак вартість ремонту транспортного засобу з врахуванням ПДВ може бути відшкодована винною особою чи стягнута судом у випадку фактичного здійснення ремонту та надання доказів, що виконавець робіт є платником ПДВ. Оскільки, доказів фактичного виконання робіт з ремонту та закупівлі запчастин матеріали справи не містять, заявлені вимоги в сумі 113 972 грн 40 коп., що є податком на додану вартість до задоволення не належать.

За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 416 684 грн 48 коп. - шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 7959 грн 86 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №390 від 12 липня 2023 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір в сумі 6250 грн 27 коп. суд покладає на відповідача. Судовий збір в сумі 1709 грн 59 коп. - на позивача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

При поданні позовної заяви позивач вказав, що поніс витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000 грн 00 коп. На підтвердження яких надав: договір про надання правової допомоги №0105-АДВ-1 від 01.05.2023, укладений ТОВ "Автомагістраль-Південь" та адвокатом Хмеленком Ярославом Олександровичем, який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія ОД №004991 від 19.04.2023, детальний опис робіт (наданих послуг) від 18.07.2023, акт приймання-передачі послуг від 18.07.2023 на загальну суму 6 000 грн.

Відповідно до п.1.1.договору, предметом договору є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у будь-якому статусі, надання правової інформації, консультацій і роз"яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі. Складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення за безпосереднім дорученням клієнта.

Згідно з п.4.2. договору, гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені сторонами та відображається в акті наданих послуг.

Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг (п.4.6. договору).

Клієнт сплачує гонорар адвокату протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту підписання акта наданих послуг (п.4.8. договору).

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 24 наступних календарних місяців (п.5.2.договору).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу). Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України ).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5,6 ст. 126 ГПК України). Неспівмірність витрат має бути доведена стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а у судовому рішенні має бути наведена оцінка тим доказам та аргументам, про які було зазначено стороною як підставу для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Відповідач у запереченні вх.№13576/23 від 19.09.2023, що розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки в поданих адвокатом документах повторюються титульні сторінки, перелік додатків та тези позову.

Зазначене заперечення суд вважає помилковими, оскільки дії адвоката відповідають умовам договору про надання правової допомоги, витрати є співмірними із складністю справи та ціною позову; виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту, а суд самостійно не може втручатися в договірні відносини сторін за відсутності доказів, які б підтвердили неспівмірність таких витрат.

З огляду на викладені положення процесуального законодавства, враховуючи підготовку адвокатом документів для подання до суду, підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості відповідними документами, а також часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про покладення таких витрат позивача, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 4711 грн 34 коп. на відповідача, 1288 грн 66 коп. на позивача.

Відповідно до ч.4 ст. 127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Позивач разом з позовною заявою подав Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №386/06-23 від 27.06.2023, рахунок на оплату від 20.06.2023, акт виконаних робіт від 27.06.2023 та платіжну інструкцію №70278 від 21 червня 2023 року. Відповідно до поданих документів витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу становлять 7000 грн.

Суд зазначає, що поданий Звіт суд визнав належним доказом та брав до уваги при встановленні вартості матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відтак наявні підстави для покладення на відповідача витрат, понесених ТОВ "Автомагістраль-Південь" пов"язаних із проведенням оцінки вартості матеріального збитку .

За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позову та п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку про покладення таких витрат позивача, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 5496 грн 57 коп. на відповідача, 1503 грн 43 коп. на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Пром-Інвест" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 530 656 грн 88 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Пром-Інвест", вул. Тичини, буд. 8 А, офіс 225, м. Івано-Франківськ, 76019 (код 42703609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь", вул. Романа Кармена, буд. 21, м. Одеса, Одеська область, 65058 (код 34252469) 416 684 (чотириста шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн 48 коп. - шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 6250 (шість тисяч двісті п"ятдесят) грн 27 коп. - судового збору, 5496 (п"ять тисяч чотириста дев"яносто шість) грн 57 коп. - витрат на експертну оцінку, 4711 (чотири тисячі сімсот одинадцять) грн 34 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

В частині позовних вимог про стягнення 113972 (сто тринадцять тисяч дев"ятсот сімдесят дві) грн 40 коп. відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1709 (одна тисяча сімсот дев"ять) грн 59 коп., витрат на правову допомогу в сумі 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн 66 коп. та 1503 (одна тисяча п"ятсот три) грн 43 коп. витрат на експертну оцінку покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24.11.2023

Суддя Т. В. Максимів