Рішення

від 25.06.2023 по справі 911/601/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/601/23

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер.Буд."

02121, місто Київ, вулиця Декабристів, будинок 9, квартира 275, код ЄДРПОУ 40295589

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Рем-Буд"

07351, Київська область, Вишгородський район, село Синяк, вулиця Київська, будинок 66, код ЄДРПОУ 38256839

про стягнення заборгованості

за участі представників сторін:

позивача: Ясько І.В., посвідчення адвоката №21/1782 від 08.12.2018, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/1782 від 08.12.2018, ордер серії АІ №1354061 від 21.02.2023;

відповідача: не з`явився,

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №530/23 від 24.02.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер.Буд." до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Рем-Буд" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати послуг, що надані позивачем за договором №31/05/2021-1 від 31.05.2021.

Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частини 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам пункту 10 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.03.2023 позовну заяву (вх. №530/23 від 24.02.2023) залишено без руху та встановлено строк на усунення її недоліків.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява (вх. №5830/23 від 27.03.2023) про усунення недоліків позовної заяви.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.04.2023 позовну заяву (вх. №530/23 від 24.02.2023) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/601/23 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 02.05.2023.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання (вх. №1364/23 від 02.05.2023) про відкладення розгляду справи, в якому представник зазначив, що інше судове засідання в якому він представляє іншу особу затримується, а тому він не може з`явитись у судове засідання 02.05.2023 о 14:00.

У судове засідання 02.05.2023 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені поштовим зв`язком.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.05.2023 підготовче засідання відкладено на 13.06.2023.

У судове засідання 13.06.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений поштовим зв`язком.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.06.2023 закрито підготовче провадження у справі №911/601/23 та призначено справу до розгляду по суті на 04.07.2023.

У судове засідання 04.07.2023 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені, відповідач отримав ухвалу суду 04.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2023 повідомлено учасників справи №911/601/23, що судове засідання відбудеться 25.07.2023.

У судове засідання 25.07.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений поштовим зв`язком.

У судовому засіданні 25.07.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд

встановив:

1. Правовідносини сторін

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер.Буд." (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АМК Рем-Буд" (далі відповідач) укладено договір №31/05/2021-1 від 31.05.2021. Відповідно до пункту 1.1. договору №31/05/2021-1 від 31.05.2021 виконавець (позивач) зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати замовнику (відповідач) послуги, згідно з умовами договору, а замовник зобов`язується вчасно прийняти надані послуги та оплатити їх вартість на умовах цього договору. Згідно з умовами договору №31/05/2021-1 від 31.05.2021 позивачем надані відповідні послуги, що підтверджується такими актами: акт надання послуг №137 від 02.06.2021, акт надання послуг №462 від 16.12.2021, акт надання послуг №518 16.12.2021, акт надання послуг №519 від 17.12.2021, акт надання послуг №520 від 17.12.2021, акт надання послуг №521 від 17.12.2021, акт надання послуг №522 від 20.12.2021, акт надання послуг №523 від 20.12.2021, акт надання послуг №524 від 20.12.2021, акт надання послуг №525 від 21.12.2021, акт надання послуг №526 від 21.12.2021, акт надання послуг №527 від 23.12.2021, акт надання послуг №528 від 23.12.2021 та акт надання послуг № 529 від 24.12.2021.

2. Аргументи позивача

Позивач зазначає, що пунктом 2.7. договору №31/05/2021-1 від 31.05.2021 визначаються такі умови оплати: замовник (відповідач) здійснює попередню оплату в розмірі 100% орієнтовної вартості послуг, виходячи із запланованого обсягу послуг. Виконавець (позивач) приступає до роботи після отримання попередньої оплати. Остаточна вартість наданих послуг визначається на підставі актів виконаних робіт (надання послуг), підписаних сторонами. Згідно з пунктом 2.8. договору №31/05/2021-1 від 31.05.2021 виконавець вправі приступити до виконання робіт без отримання попередньої оплати, передбаченої пунктом 2.7. договору, або за умови отримання часткової попередньої оплати у розмірі, визначеному сторонами. У такому випадку, остаточна оплата повинна бути здійснена замовником протягом 5 календарних днів з моменту початку виконання робіт.

Позивач зауважує, що на виконання вимог пункту 2.7. договору №31/05/2021-1 від 31.05.2021, відповідач, 02.06.2021, здійснив попередню оплату в сумі 176572 грн., а у подальшому, позивач приступив до виконання робіт.

Позивач відзначає, що після виконання робіт, відповідач здійснював такі оплати: 23.11.2021 - в сумі 200000,00 грн., 30.12.2021 - в сумі 39750,00 грн., 30.12.2021 - в сумі 59375,00 грн., 30.12.2021 - в сумі 166500,00 грн., 30.12.2021 - в сумі 61125,00 грн., 30.12.2021 - в сумі 50640,00 грн., 30.12.2021 - в сумі 122888,00 грн.

Позивач окремо наголошує, що акти надання послуг за договором №31/05/2021-1 від 31.05.2021 підписані директором відповідача Куковенком Андрієм Михайловичем.

27.01.2023 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №25/01 від 25.01.2023 про сплату заборгованості, що виникла на підставі договору №31/05/2021-1 від 31.05.2021 (за виконані роботи), всього у сумі 1136832,50 грн. Відповідач отримав дану претензію 04.02.2023, але, станом на день звернення позивача до суду з цим позовом, свої зобов`язання зі сплати заборгованості не виконав та жодної відповіді не надав.

Таким чином, позивач заявляє до стягнення заборгованість за договором №31/05/2021-1 від 31.05.2021 у розмірі 1136832,50 грн.

3. Аргументи відповідача

Відповідач своїх аргументів та заяв по суті справи не надав. Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 03.04.2023 та всі подальші ухвали у справі були направлені відповідачу рекомендованими листами та отримані ним, що підтверджується відповідними наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

Частиною 1 та пунктом 1 частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначається, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частиною 2 даної статті визначено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

5.1. Щодо відсутності представника відповідача на судових засіданнях у справі та відсутності заяв по суті справи від нього.

Ухвала Господарського суду Київської області про відкриття провадження у справі від 03.04.2023 та всі подальші ухвали у справі були направлені відповідачу рекомендованими листами та отримані ним, що підтверджується відповідними наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Вказані факти отримання відповідачем ухвал Господарського суду Київської області у даній справі свідчать про обізнаність відповідача про наявність судового провадження.

Суд зауважує, що у постанові Верховного Суду від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21), зокрема, зазначається таке: «46.16 Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. 46.17 Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.89). 46.18 Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. 46.19 Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує . На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС. 46.20 Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. 46.21 Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд. 46.22 Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 560/5541/20.».

Крім того, суд наголошує, що Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Таким чином, відповідач обізнаний про наявність судового провадження щодо нього, мав можливість дізнатись про перебіг справи, зокрема, з Єдиного державного реєстру судових рішень чи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Тобто, відповідач мав можливість для захисту своїх інтересів, а суд, у свою чергу, здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

5.2. Щодо наявності заборгованості за договором №31/05/2021-1 від 31.05.2021 та її розміру.

Суд зазначає, що за своїм змістом договір №31/05/2021-1 від 31.05.2021 є договором підряду.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Частиною 2 даної статті визначено, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У частині 1 статті 854 Цивільного кодексу України зазначається, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до пункту 2.4. договору №31/05/2021-1 від 31.05.2021 за результатами наданих послуг сторони підписують акт виконаних робіт (наданих послуг), в якому зазначаються загальний термін надання послуг їх обсяг, на підставі складених наряд-замовлень за кожен день роботи, та їх загальна вартість. Замовник зобов`язується підписати акт виконаних робіт (наданих послуг) або надати мотивовані зауваження протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту його отримання від виконавця. У разі непідписання акту або ненадання зауважень у вказаний строк послуги вважаються наданими належним чином та прийнятими замовником.

Згідно з пунктом 2.5. договору №31/05/2021-1 від 31.05.2021 загальна вартість послуг за цим договором складається з вартості послуг, наданих в межах строку дії цього договору, відповідно до актів виконаних робіт (надання послуг) та/або інших документів, доданих до договору.

Пунктом 2.7. договору №31/05/2021-1 від 31.05.2021 визначаються такі умови оплати: замовник (відповідач) здійснює попередню оплату в розмірі 100% орієнтовної вартості послуг, виходячи із запланованого обсягу послуг. Виконавець (позивач) приступає до роботи після отримання попередньої оплати. Остаточна вартість наданих послуг визначається на підставі актів виконаних робіт (надання послуг), підписаних сторонами. Згідно з пунктом 2.8. договору №31/05/2021-1 від 31.05.2021 виконавець вправі приступити до виконання робіт без отримання попередньої оплати, передбаченої пунктом 2.7. договору, або за умови отримання часткової попередньої оплати у розмірі, визначеному сторонами. У такому випадку, остаточна оплата повинна бути здійснена замовником протягом 5 календарних днів з моменту початку виконання робіт.

Суд зазначає, що позивач надав, а відповідач, відповідно, прийняв, роботи/послуги за договором №31/05/2021-1 від 31.05.2021 всього на суму 2013682,50 грн., що підтверджується такими наявними у матеріалах справи актами надання послуг:

- акт надання послуг №137 від 02.06.2021 на суму 176572,00 грн.;

- акт надання послуг №462 від 16.12.2021 на суму 261125,00 грн.;

- акт надання послуг №518 16.12.2021 на суму 122888,00 грн.;

- акт надання послуг №519 від 17.12.2021 на суму 59375,00 грн.;

- акт надання послуг №520 від 17.12.2021 на суму 300170,00 грн.;

- акт надання послуг №521 17.12.2021 на суму 39750,00 грн.;

- акт надання послуг №522 від 20.12.2021 на суму 163000,00 грн.;

- акт надання послуг №523 від 20.12.2021 на суму 166500,00 грн.;

- акт надання послуг №524 від 20.12.2021 на суму 180640,00 грн.;

- акт надання послуг №525 від 21.12.2021 на суму 84525,00 грн.;

- акт надання послуг №526 від 21.12.2021 на суму 85500,00 грн.;

- акт надання послуг №527 від 23.12.2021 на суму 188875,00 грн.;

- акт надання послуг №528 від 23.12.2021 на суму 94012,50 грн.;

- акт надання послуг № 529 від 24.12.2021 на суму 90750,00 грн.

Відповідно до банківської виписки по рахунку позивача за період з 01.01.2021 по 01.12.2022 відповідач здійснив оплати за договором №31/05/2021-1 від 31.05.2021, всього на суму 876850,00 грн., а саме:

- 02.06.22021 176572,00 грн.;

- 23.11.2021 200000,00 грн.;

- 30.12.2021 39750,00 грн.;

- 30.12.2021 59375,00 грн.;

- 30.12.2021 166500,00 грн.;

- 30.12.2021 61125,00 грн.;

- 30.12.2021 50640,00 грн.;

- 30.12.2021 122888,00 грн.

Таким чином, суд відзначає, що неоплачена сума за роботи/послуги за договором №31/05/2021-1 від 31.05.2021, станом на день подання даного позову, становить 1136832,50 грн.

У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічні правові позиції, зокрема, зазначаються у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Суд також зауважує, що у постанові Верховного Суду від 19.10.2023 у справі №914/249/21, зокрема, зазначається таке: «У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, серед іншого, є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін. За змістом статей 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків.».

Як зазначалось вище, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі від 03.04.2023 та всі подальші ухвали суду у справі, мав можливість для захисту своїх інтересів, але не надав своїх аргументів чи доводів, які б спростовували твердження позивача щодо наявності та розміру заборгованості за договором №31/05/2021-1 від 31.05.2021. Враховуючи такі обставини, суд вважає аргументи позивача переконливими, а надані ним докази вагомими та вірогідними.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення 1136832,50 грн.

6. Результати розгляду справи

6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

7. Розподіл судових витрат

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на відповідача у повному розмірі.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов (вх. №530/23 від 24.02.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер.Буд." до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Рем-Буд" про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМК Рем-Буд" (07351, Київська область, Вишгородський район, село Синяк, вулиця Київська, будинок 66, код ЄДРПОУ 38256839) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер.Буд." (02121, місто Київ, вулиця Декабристів, будинок 9, квартира 275, код ЄДРПОУ 40295589, місцезнаходження: 02121, місто Київ, вулиця Декабристів, будинок 9, квартира 275) борг за Договором №31/05/2021-1 від 31.05.2021 року в сумі 1136832,50 грн. (один мільйон сто тридцять шість тисяч вісімсот тридцять дві гривні п`ятдесят копійок) та судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 17052,50 грн. (сімнадцять тисяч п`ятдесят дві гривні п`ятдесят копійок).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 23.11.2023.

Суддя С.О. Саванчук