Рішення від 22.11.2023 по справі 711/1463/23

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1463/23

Провадження № 2-о/711/189/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі: Копаєвій Є.В.,

за участі:

представника заявника ОСОБА_1

представника заінтересованої особи Прокопчук А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

Представник заявниці адвокат Сучило А.О., який діє на підставі довіреності від 22.09.2022р., звернувся до суду 08.03.2023р. з заявою, в якій просив встановити юридичний факт, що ОСОБА_3 проживала станом на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог в заяві зазначається, що заявниця є онукою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті ОСОБА_3 проживала разом з матір`ю заявниці ОСОБА_4 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Ця квартира належала на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках. Після смерті ОСОБА_3 мати заявниці не зверталась до нотаріуса для оформлення документів про прийняття спадщини, оскільки прийняла її фактично. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати заявниці. Після її смерті заявниця звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у вигляді квартири, але під час оформлення документів з`ясувалось, що на теперішній час відсутні належні документи, які підтверджують факт проживання ОСОБА_3 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . За таких обставин заявниця позбавлена можливості в інший спосіб, аніж судовий, підтвердити факт проживання ОСОБА_3 у відповідній квартирі, що потрібно заявниці для реалізації права на спадкування.

09.03.2023р. ухвалою суду у складі судді Кондрацької Н.М. відкрито провадження у справі.

06.07.2023р. судом постановлено ухвалу, якою заяву ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю залишено без розгляду та роз`яснено заявнику, що заявлені ним вимоги можуть бути розглянути в порядку позовного провадження.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 20.09.2023р. скасовано ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.07.2023р., а справу передано до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.09.2023р., для продовження розгляду справи №711/1463/23 визначено суддю Кондрацьку Н.М.

Ухвалою судді Кондрацької Н.М. від 03.10.2023р. задоволено заяву про самовідвід та передано справу до канцелярії суду для її розподілу у порядку, установленому ст. 33 ЦПК України.

10.10.2023р. справа прийнята до провадження суду під головуванням судді Скляренко В.М. та призначена до судового розгляду.

В судовому засіданні представник заявниці адвокат Сучило А.О. підтримав вимоги заяви та наполягав на їх задоволенні.

Представник Черкаської міської ради Прокопчук А.П., яка діє на підставі довіреності №13-01-21 від 02.01.2023р., в судовому засіданні заперечила проти заявлених вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що в даному випадку наявний спір про право між заявницею та територіальною громадою м. Черкаси, внаслідок чого справа не може розглядатись в порядку окремого провадження. Додатково зауважила, що заявницею не надано суду відмови нотаріуса в оформленні права заявниці на спадщину, а також не визначено коло спадкоємців.

За клопотанням представника заявниці судом в судовому засіданні допитано свідків.

Свідок ОСОБА_5 судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 він знав особисто з того часу, як збудували будинок по АДРЕСА_2 , тобто з 1991 року. Він проживає у квартирі АДРЕСА_3 , а ОСОБА_3 разом з донькою проживали у квартирі АДРЕСА_4 , що знаходиться навпроти його квартири. Зазначив, що ОСОБА_3 весь час проживала в цій квартирі до своєї смерті.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона знала ОСОБА_3 , її доньку та онуку, оскільки вони всі жили з 1991 року в одному будинку. Зазначила, що вона проживає у квартирі АДРЕСА_5 . Також вказала, що ОСОБА_3 жила у квартирі АДРЕСА_4 до дня своєї смерті, що вона точно пам`ятає, оскільки мешканці будинку ще збирали гроші для надання допомоги родині ОСОБА_3 у її похованні.

Заслухавши пояснення учасників справи та свідків, перевіривши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі наявні у справі докази, судом встановлено наступні обставини справи.

Матір`ю заявниці є ОСОБА_4 , яка у свою чергу була донькою ОСОБА_3 , що підтверджується копіями відповідних документів, що видані органи державної реєстрації актів цивільного стану /а.с. 16-18/.

Згідно свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 05.05.1995р., що видане органом приватизації Придніпровського райвиконкому, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної приватної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 /а.с. 27-28/.

Згідно довідки №1864 від 19.06.2001р., виданої Виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним управлінням №1 комітету по житлово-комунальному господарству виконкому Черкаської міської ради, станом на момент видачі довідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 прописані за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 29/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть /а.с. 14/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що також підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть /а.с. 15/.

Згідно наявних у паспорті громадянина України відомостей про зареєстроване місце проживання, ОСОБА_4 з 28.08.1991р. була зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 13/.

Згідно довідки №3069 від 06.09.2001р., виданої Виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним управлінням №1 комітету по житлово-комунальному господарству виконкому Черкаської міської ради, станом на 05.09.2001р. ОСОБА_4 прописана одна за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 30/.

Відповідно до інформації департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради, що викладена у листі від 20.12.2022р. №18679-01-10, ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у період з 28.08.1991р. до 05.01.2001р. /а.с. 37/.

Згідно графи 10 актового запису про смерть місце проживання ОСОБА_3 при реєстрації факту смерті зазначено за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується листом ВДРАЦС у м. Черкаси від 08.11.2022р. /а.с. 34/.

Згідно акту опитування сусідів №144 від 05.10.2022р., затвердженого департаментом соціальної політики Черкаської міської ради, мешканці квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_6 підтверджують той факт, що ОСОБА_3 з 28.08.1991р. по день своєї смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 38/.

Після смерті ОСОБА_4 у приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Науменко Т.М. заведено спадкову справу №23/2022 (номер у Спадковому реєстрі №69702719) /а.с. 31/.

Оскільки на теперішній час відсутні документальні докази зареєстрованого місця проживання ОСОБА_3 на момент її смерті, то заявниця не може підтвердити фактичне прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3 , що створює перешкоди заявниці у реалізації її права на набуття у спадщину квартири, яка належала її матері та бабусі, що обумовило її звернення до суду.

Надаючи оцінку доводам заявниці та встановленим обставинам справи суд виходить з наступного.

За змістом ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (а. 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Таким чином, юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1261 ЦК передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають, зокрема, діти спадкодавця.

Отже, заявниця є спадкоємицею першої черги після смерті її матері ОСОБА_4 і для реалізації права заявниці на прийняття спадщини необхідно встановити обсяг спадкового майна.

За матеріалами справи судом встановлено, що підставою звернення заявниці до суду стала та обставина, що заявниця позбавлена можливості довести факт належності спірної квартири ( АДРЕСА_1 ) своїй померлій матері на праві власності, як одноособовому власнику, оскільки її матір не оформила належним чином свого права на частку такої квартири, яка належала ОСОБА_3 . Натомість доказом набуття померлою ОСОБА_4 спірної квартири є та обставина, що ОСОБА_4 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки вони проживали за однією адресою на момент смерті останньої.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця (стаття 525 ЦК УРСР).

Згідно зі ст. 526 ЦК УРСУ місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Статтею 548 ЦК УРСР встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Отже, для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій у визначений законом строк.

По обставинам справи судом встановлено, що ОСОБА_4 є спадкоємцем першої черги після смерті своєї матері ОСОБА_3 і фактично вступила у володіння належною померлій ОСОБА_3 часткою спірної кватири, оскільки проживала з 28.08.1991р. у такій кватирі і залишилась в ній проживати після смерті матері. Натомість у державних органах наявна розбіжна інформація про зареєстроване місце проживання померлої ОСОБА_3 , що ускладнює вирішення питання про місце відкриття спадщини.

Крім того, згідно з п.п. 3.19, 3.20 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5, в його теперішній діючій редакції, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Отже для вирішення нотаріусом в позасудовому порядку питання щодо набуття ОСОБА_4 права власності на частку спірної квартири, яка належала померлій ОСОБА_3 , необхідним є встановлення місця проживання останньої на момент її смерті.

Згідно ст. 17 ЦК УРСР місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає.

По обставинах спірних правовідносин судом встановлено, що спірна квартира належала на праві спільної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , де вони разом проживали на момент смерті останньої.

Всі заслухані судом свідки, які є сусідами померлої, а відтак очевидцями обставин повсякденного життя ОСОБА_3 , беззаперечно підтвердили факт проживання останньої у спірній квартирі. Зазначені обставини підтверджуються і дослідженими судом довідками з місця проживання та наявними відомостями про зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 /а.с. 29, 37/.

Крім того, під час реєстрації актового запису про смерть ОСОБА_3 відповідним органом державної реєстрації також були внесені відомості, що на момент смерті ОСОБА_3 проживала у спірній квартирі.

Системний аналіз змісту досліджених судом документів та встановлених обставин справи свідчить, що твердження заявниці про місце проживання ОСОБА_3 на момент її смерті у спірній квартирі є достатньо. мірою обґрунтованими.

При цьому, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини і громадянина, суд оцінює докази згідно з критерієм доведеності «поза розумним сумнівом», оскільки «таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів» (справа «Бочаров проти України» рішення від 17 березня 2011 року, заява № 21037/05, §45; «Федорченко та Лозенко проти України», рішення від 20 вересня 2012 року, заява № 387/03, §53).

Тож суд вважає доведеним існування та правомірність факту проживання ОСОБА_3 станом на день її смерті у спірній квартирі, а тому з метою усунення перешкод у реалізації заявницею її права на спадкування суд доходить висновку про можливість задоволення заявлених вимог.

Стосовно доводів представника Черкаської міської ради щодо неможливості розгляду заявлених заявницею вимог в порядку окремого провадження, то суд не вбачає підстав для надання додаткової оцінки таким аргументам, оскільки їх необґрунтованість аргументована належним чином в постанові Черкаського апеляційного суду від 20.09.2023р., ухваленої судом апеляційної інстанції по даній справі.

Таким чином, факт проживання померлої ОСОБА_3 на момент її смерті у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , доведений заявницею перед судом і у суду не виникає ніяких сумнівів з приводу правомірності заявлених заявницею вимог, а задоволення таких вимог сприятиме підтриманню публічного порядку в суспільстві та усуненню оспорюваності законних прав та інтересів заявниці, а тому її вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 3, 10, 18, 82, 89, 259, 263-265, 268, 293-294, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в :

Заяву ОСОБА_2 про встановленняфакту,що маєюридичне значення задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживала за адресою: АДРЕСА_1 до дня смерті, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 22 листопада 2023 року.

Головуючий: В.М. Скляренко