печерський районний суд міста києва
Справа № 757/35036/19-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 року Печерський районний суд м. Києваускладі:
головуючого - судді Підпалого В.В.,
при секретарях судових засідань - Вовкочин І.В., Луцюк А.В., Каракосі В.О., Лимарь К.С.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
представників позивача - адвокатів Даценко Т.М., Щетініна М.Ю.,
представників відповідача - Колесніокової А.В., Бершадського О.О.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лютеранська-10А» про стягнення виплат по листках непрацездатності та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі по тексту - Позивач) звернулася з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лютеранська-10А» (надалі по тексту - Відповідач), в якому просила визнати протиправним і скасувати наказ ОСББ «Лютеранська-10А» № 49К про звільнення ОСОБА_1 з посади головного адміністратора ОСББ «Лютеранська-10А»; поновити ОСОБА_1 на посаді головного адміністратора ОСББ «Лютеранська-10А»; стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, виплати по листках непрацездатності та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на роботі і стягнення заробітної плати за один місяць; витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 21.03.2017 року вона була прийнята на посаду головного адміністратора в ОСББ «Лютеранська - 10А». З лютого 2019 року, у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності перебувала на лікарняному. 06.06.2019 року позивач вийшовши на роботу дізналась про наявність наказу про її звільнення. Вказує, що наказ, виданий відповідачем про звільнення не містив підстав припинення трудового договору з конкретним посиланням на статтю та пункт закону, а лише посилання на рішення зборів Правління ОСББ «Лютеранська 10-А», що суперечило нормам трудового законодавства.
В подальшому, було з`ясовано про наявність наказу № 53К від 31.07.2019 року, відповідно до якого відповідач звільнив позивача з посади головного адміністратора «Лютеранська 10А» з 31.07.2019 року, у зв`язку з чим ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2021 року провадження у частині позовних вимог визнання протиправним та скасування наказу ОСББ «Лютеранська 10А» № 49К про звільнення ОСОБА_1 з посади головного адміністратора ОСББ «Лютеранська 10А», поновлення позивача на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, - закрито.
За таких обставин, позивач звернувся до суду із уточнюючою позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача виплати по листках непрацездатності та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, обґрунтовуючи вимоги тим, що розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки відповідачем не проведені до цього часу. За час роботи з 21.03.2017 року по час звільнення, позивачу не було надано щорічної відпустки, невикористаними залишилося всього 56 днів відпустки, а тому сума компенсації до стягнення підлягає в розмірі 18 872,00 грн. Стосовно виплат по листках непрацездатності, позивач зазначила, що перебувала на лікарняному з 10.02.2019 року по 05.06.2019 року, однак відповідачем не здійснено розрахунок по листам непрацездатності, а тому сума до виплати становить 27 128,55 грн.
За таких обставин, позивач звернувся до суду та просив задовольнити його вимоги.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.07.2019 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із виявленням недоліків (т.І, а.с. 44-46).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.11.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження із повідомленням (викликом) сторін (т.І, а.с. 88-89).
11.03.2020 року представником позивача ОСОБА_2 подано відзив на первісні позовні вимоги стосовно скасування наказу від 06.06.2019 року про звільнення, в якому зазначив, що провадження у даній цивільній справі має бути закрите, оскільки між сторонами відсутній предмет спору, тому що відповідач не видавав наказу № 49К від 06.06.2019 року та не звільняв з 06.06.2019 року позивача. Натомість підтвердженням цього є зовсім інший наказ від 31.07.2019 року, відповідно до якого відповідач звільнив позивача з посади головного адміністратора з 01.08.2019 року та 11.09.2019 року надіслав позивачу копію зазначеного наказу, який вона отримала 05.12.2019 року. За таких обставин, зазначене свідчить про те, що у позові відсутня підстава позову, а відтак предмет спору. На підставі вищенаведеного, просив закрити провадження у справі (т.І, а.с. 91-93).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.05.2020 року витребувано у ОСББ «Лютеранська 10А» документи, копії звітів про сплату єдиного соціального внеску за червень, липень, серпень 2019 року з відміткою податкового органу про прийняття вищевказаних звітів (т.І, а.с. 113-114).
02.06.2020 року представником позивача адвокатом Даценко Т.М. подано до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив суд частково змінити предмет позову, а саме викласти першу позовну вимогу в такій редакції як визнати протиправними і скасувати накази ОСББ «Лютеранська 10А» № 43К від 06.06.2019 року та № 53К від 01.08.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного адміністратора ОСББ «Лютеранська 10А»; вимоги з 2 по 6 щодо: поновлення ОСОБА_1 на посаді головного адміністратора ОСББ «Лютеранська 10А»; стягнення з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу; стягнення виплат по листках непрацездатності та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки; вимоги про негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі і стягнення заробітної плати за один місяць; стягнення витрат на право допомогу в розмірі 10 000,00 грн., залишити без змін (т. І, а.с. 125-128).
Крім того, було подано відповідь на відзив, в якій представник позивача просив суд звернути увагу на наявність в матеріалах справи двох різних наказів на звільнення, зокрема вказуючи на те, що маючи на руках наказ про звільнення № 43К від 06.06.2019 року, позов щодо оскарження якого направлено на адресу суду 04.07.2019 року, позивач не мала змоги з`являтися на роботу. Крім того, прохання представника відповідача щодо закриття провадження у справі вважає безпідставним, оскільки факт порушеного права позивача підтверджується доводами позовної зави та доданими доказами (т.І, а.с. 131-134).
17.11.2020 року представником позивача подано заперечення на відзив на заяву про зміну предмету позову. Зокрема представник зазначив, що причиною звільнення позивача відповідно до наказу № 53К від 31.07.2019 року є п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП, зокрема через відсутність на робочому місці без поважних причин. Разом з тим, уповноважений орган повинен був зажадати від працівника письмових пояснень. За таких обставин, сторона позивача посилалась на те, що без письмових пояснень або без акту про відмову надання письмових пояснень, застосувати таке дисциплінарне стягнення як звільнення за прогул відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП, є незаконним (т.І, а.с. 177-179).
18.11.2020 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача на заяву про зміну предмету позову, відповідно до якого вважає, що позивач фактично змінила не лише предмет позову, а і підстави позову, тому ця заява не підлягає задоволенню і позовні вимоги позивача мають залишитися у попередній редакції. Крім того, представник відповідача зазначив, що відсутність позивача на робочому місці протягом робочого часу протягом всіх робочих днів у липні 2019 року підтверджується відповідними виписками, які складалися кожний робочий день консьєржами на ім`я голови правління ОСББ «Лютеранська-10А» та відповідними актами про відсутність позивача на робочому місці. У зв`язку із тим, що позивач фактично була відсутня на роботі підряд без поважних причин протягом двох місяців у наказі № 53К від 31.07.2019 року зазначили формулювання «звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП «прогул (відсутність на роботі у робочі дні протягом червня та липня 2019 року) без поважних причин». Крім того, не відповідає дійсності посилання позивача щодо не проведення розрахунку у день звільнення, представник відповідача вказав, що 11.10.2019 року відповідачем перерахував останню грошову суму заробітної плати та грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 9481,40 грн. Стосовно того, що відповідач не видав позивачу копію наказу про звільнення та трудову книжку, зазначив, що 11.09.2019 року надіслано позивачу копію наказу засобами поштового відправлення. Щодо трудової книжки, вказано що відповідач не мав можливості належним чином оформити трудову книжку та нести до неї відповідний запис про звільнення, оскільки позивач, маючи доступ до трудових книжок працівників, задовго до звільнення забрала свою книжку із офісу. За таких обставин, просили суд закрити провадження у справі (т.І, а.с. 185-194).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2021 року закрито провадження в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу ОСББ «Лютеранська - 10А» № 49К про звільнення ОСОБА_1 з посади головного адміністратора ОСББ «Лютеранська-10А», поновлення ОСОБА_1 на посаді головного адміністратора ОСББ «Лютеранська-10А»; стягнення з ОСББ «Лютеранська-10А» на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу; негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу (т.ІІ, 1-3).
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2021 року позовну заяву про стягнення виплат по листках непрацездатності та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, залишено без руху, у зв`язку із виявленням недоліків (т.ІІ, а.с. 4-6).
На виконання вимог зазначеної ухвали, позивачем було подано уточнену позовну заяву, відповідно до якої позивач просив стягнути з ОСББ «Лютеранська 10А» виплати по листках непрацездатності у розмірі 27 128,55 грн.; грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки в сумі 18 872,00 грн. (т.ІІ, а.с. 34-37).
19.06.2023 року надійшла відповідь представника на відзив, в якому висловив свою позицію щодо суті заперечень проти позовних вимог, зазначаючи при цьому, що позивач спростовує отримання нею зазначених відповідачем у відзиві коштів в сумі 9 481,40 грн. Відомість нарахування коштів № 136 (заробітна плата та аванси на карткові рахунки від 11.10.2019 року) підтверджує той факт нарахування даної суми коштів, а не її виплати позивачу. Розрахунок середнього заробітку для обчислення відпускних та лікарняних, який наведений у відзиві, зроблений невірно, оскільки позивач перебувала на лікарняному 05.06.2019 року включно (т.ІІ, а.с. 101-102).
22.06.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача зазначив, що визнає позовні вимоги частково, а саме просив стягнути з відповідача на користь позивача витрат по листках непрацездатності в сумі 9151,80 грн., грошову компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 96,00 грн.; у іншій частині позовних вимог просив відмовити (т.ІІ, а.с.130-136).
13.07.2023 року представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив, та стосовно доводів позивача про те, що кошти за компенсацію невикористаних днів щорічної відпустки були лише нараховані позивачці, але не були їй фактично виплачені, то просили звернути увагу суду на те, що у відомості про нарахування коштів №136 міститься інформація про те, що вищезазначена сума у розмірі 9 481,40 грн. була саме фактично нарахована на спеціальний картковий рахунок позивача № НОМЕР_1 , а не була записана відповідними бухгалтерськими проводками на відповідні рахунки бухгалтерського обліку та звітності. Крім цього, про те, що позивач фактично отримала на свій спеціальний картковий рахунок № НОМЕР_1 компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки суму у розмірі 9 481,40 грн., також свідчить виписка по транзитному рахунку № НОМЕР_2 за період з 01.10.2019 року по 31.10.2019 року, який був відкритий відповідачу для зарахування через цей транзитний рахунок на карткові рахунки працівникам відповідача заробітної плати. Таким чином, позивач фактично отримала від відповідача грошові суми заробітної плати за лютий 2019 року, березень 2019 року, лікарняні за перші 5 календарних днів за квітень 2019 року, та компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, що свідчить про те, що відповідач виплати позивачу 55 календарних днів, з яких позивач перебувала на лікарняному. Тому, із 83 календарних днів, у позивача без оплати залишилося 28 календарних днів, протягом яких остання перебувала на лікарняному, що в сумі складає 9 151,80 грн. За таких обставин, представник відповідача просив суд задовольнити позов частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача виплат по листках непрацездатності у розмірі 9 151,80 грн., грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 96,00 грн., у іншій частині вимог, відмовити (т.ІІ, а.с. 114-118).
25.07.2023 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких повністю підтримував позицію, викладену у відзиві (т.ІІ, а.с. 209-213).
06.09.2023 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва визнано причини неявки позивача та його представника в судове засідання, призначене 06.09.2023 року такими, що є без поважних на те причин, відкладено розгляд справи на іншу дату (т.ІІ, а.с. 228-229).
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Даценко Т.М., Щетінін М.Ю. позовні вимоги підтримували в повному обсязі,
Представник відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в засіданні позовні вимоги підтримували частково в частині витрат по листках непрацездатності в сумі 9 151,80 грн., грошову компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 96,00 грн.; у іншій частині позовних вимог просили відмовити.
Суд, вислухавши думки учасників провадження, дослідивши матеріали провадження, прийшов до наступного висновку.
Як вбачається, 21.03.2017 року ОСОБА_1 прийнята на посаду головного адміністратора в Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лютеранська-10А».
З 20.02.2019 року по 05.06.2019 року включно позивач перебувала на лікарняному, що підтверджується копіями листків непрацездатності (т. І, а.с. 19-22).
Наказом від 31.07.2019 року № 53К про розірвання трудового договору, ОСОБА_1 звільнено з посади головного адміністратора на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України, тобто у зв`язку із прогулом (відсутністю на роботі у робочі дні протягом червня та липня 2019 року) без поважних причин (т.І, а.с.95).
За таких обставин, позивач просила суд стягнути з відповідача виплати по листках непрацездатності в сумі 27 128,55 грн., а також компенсацію за невикористані 56 днів відпустки, що становить 18 872,00 грн.
Стосовно позовної вимоги позивача щодо стягнення грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, суд зазначає наступне.
Як вбачається, позивачем просила суд стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 18 872,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що за час роботи з 21.03.2017 року по час звільнення, позивачу не було надано щорічної відпустки та не використаними залишилися 56 днів відпустки, розрахунку грошової компенсації проведено не було, за таких підстав позивач, враховуючи середньоденну заробітну плату у розмірі 326,85 грн., надала до суду власний розрахунок грошової компенсації, який становить суму у розмірі 18 872,00 грн.
Так, згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Право на працю, закріплене у статті 43 Конституції України, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується із дня укладення трудового договору.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки (частина 1 статті 24 Закону).
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років.
Якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі статті 238 КЗпП України має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 зазначеного Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що кількість днів щорічної відпустки, яка була не використана позивачем становить 53 дні. З такими доводами погодились як і позивач, так і відповідач.
А відтак, оскільки середньоденна заробітна плата позивача становить 326,85 грн., то сума грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки становить: 53 (кількість днів невикористаної щорічної відпустки) х 326,85 грн. = 17 323,05 грн.
Поряд з цим, представником відповідача було надано суду підтвердження того, що відповідач виплатив позивачу компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 9 481,40 грн., що підтверджується відомістю про нарахування коштів № 136 (Зарплата та аванси) на карткові рахунки від 11.10.2019 року (т. ІІ, а.с. 198).
Однак, позивач заперечувала факт отримання нею цих коштів, зазначила, що відомість про нарахування коштів № 136 (Зарплата та аванси) на карткові рахунки, не є належним доказом у розумінні ст. 76 ЦПК України, оскільки підтверджує факт нарахування коштів, а не отримання їх позивачем.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Відомість нарахування заробітної плати - це ключовий документ у нарахуванні заробітної плати, нарахувань та утримань пов`язаних з нею, вона є зведенням сум нарахованих по окладу, премій, а також відпускних та лікарняних, інших виплат. Затвердженої офіційно форми відомості нарахування зарплати не існує, тому підприємство може розробити її самостійно. Однак, обов`язково мають бути враховані вимоги п. 2 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон про бухоблік) щодо обов`язкових реквізитів, а саме на документі у нашому випадку мають бути: назва («Відомість по нарахуванню заробітної плати»); назва підприємства, від імені якого складається відомість; дата складання (у даному випадку не тільки дата, але й період (місяць) якого стосується відомість); зміст та обсяг господарських операцій (у даному випадку складові нарахованої зарплати, здійснені утримання з неї); одиниця виміру господарських операцій (гривня з копійками); посади і прізвища осіб, що відповідальні за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (як правило, це бухгалтер, головний бухгалтер, керівник; ФОП указує себе, а також може вказати особу, яка веде для нього облік); особисті підписи та інші дані осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.
За таких обставин враховуючи те, що відомість про нарахування коштів № 136 (Заробітна плата та аванси), оформлена відповідачем, відповідає вимогам вищезазначеного Закону, суд вважає даний документ належним доказом нарахування позивачу грошової компенсації у розмірі 9 481,40 грн., яку позивач повинна була отримати, оскільки кошти були надіслані на її картковий рахунок № НОМЕР_1 .
Таким чином беручи до уваги те, що сума, яка підлягає компенсації позивачу за невикористані дні щорічної відпустки становить 17 323,05 грн., а також те, що відповідачем було частково сплачено компенсацію у розмірі 9 481,40 грн., суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача різниці між сумою, яка підлягає сплаті та сумою, яка фактично була уже сплачена: 17 323,05 грн. - 9 481,40 грн. = 7 841,65 грн.
Стосовно позовної вимоги позивача щодо виплат по листках непрацездатності, суд зазначає наступне.
Як вбачається, позивач перебувала на лікарняному, у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності з 10.02.2019 року по 05.06.2019 року включно, однак як вказує позивач відповідачем не було здійснено розрахунку по листках непрацездатності, а тому просила стягнути на її користь виплати по листках непрацездатності у розмірі 27 128,55 грн.
Так, абзацом 1 ст.46 Конституції передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 455 від 13.11.2001 року, тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
Крім того, встановлюючи принципи соціального страхування, п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлює, що соціальне страхування здійснюється зокрема за принципом цільового використання коштів соціального страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», страхова виплата у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).
Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Добровільно застрахованим особам страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності призначаються та здійснюються територіальним органом уповноваженого органу управління за місцем здійснення їх обліку як страхувальників.
З вищенаведених норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» випливає, що виплата лікарняних є формою матеріального забезпечення хворого працівника, яка повинна повністю або частково компенсувати останньому втрату заробітної плати (доходу). У зв`язку із цим, цільовим використанням коштів соціального страхування буде лише таке їх використання, коли лікарняні витрати фактично компенсують працівникові, який хворіє втрату заробітної плати.
Так, відповідно до попереднього розрахунку позивача, сума оплати по листках непрацездатності становить суму у розмірі 27 128,55 грн. Цю суму позивач розрахувала, виходячи із 83 календарних днів, протягом яких остання перебувала на лікарняному та середньоденної заробітної плати у розмірі 326,85 грн. за один календарний день перебування на лікарняному.
Відповідно до розрахункових листів ОСББ «Лютеранська -10А», відповідачем було нараховано позивачу виплати за лютий 2019 року у розмірі 8 397,76 грн., за березень 2019 року - 8 397,76 грн.,за 5 днів квітня 2019 року - 1 315,57 грн. (т. ІІ, а.с. 141, 142, 218, 219).
Тобто, як вбачається з матеріалів справи, відповідач нарахував та оплатив позивачу в повному обсязі заробітну плату за лютий та березень 2019 року, що покриває 19 лікарняних днів у лютому та 31 лікарняний день у березні, а також оплатив у квітні 2019 року лікарняні за перші 5 календарних днів, протягом яких позивач перебувала на лікарняному. Тобто, відповідач оплатив позивачу 55 календарних днів, протягом яких вона перебувала на лікарняному.
Таким чином, із 83 календарних днів, у позивача без оплати лікарняних залишилося лише 28 календарних днів, протягом яких остання перебувала на лікарняному.
Враховуючи те, що без компенсації залишаються 28 календарних днів, а також те, що середньоденна заробітна плата складає 326,85 грн. за один календарний день перебування на лікарняному, відповідач зобов`язаний виплатити позивачу суму лікарняних у розмірі 9 151,80 грн. (28 х 326,85 грн. = 9 151,80 грн.), а відтак суд приходить до висновку про часткове задоволення позовної вимоги позивача щодо стягнення виплат по листках непрацездатності у розмірі 9 151,80 грн.
Враховуючи викладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позову.
Керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лютеранська-10А» про стягнення виплат по листках непрацездатності та грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, - задовольнити частково.
Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лютеранська-10А» на користь ОСОБА_1 виплати по листках тимчасової непрацездатності у розмірі 9 151 грн. 80 коп.
Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лютеранська-10А» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 7 841 грн. 65 коп.
Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лютеранська-10А» на користь держави судовий збір 768 грн. 40 коп.
В іншій частині вимог позову, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лютеранська-10А», код ЄДРПОУ: 39105207, адреса: вул. Лютеранська, 10-А, м. Київ, 01024.
Суддя В.В. Підпалий
Суд | Печерський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 11.10.2023 |
Оприлюднено | 28.11.2023 |
Номер документу | 115166087 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про поновлення на роботі, з них |
Цивільне
Печерський районний суд міста Києва
Підпалий В. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні