Рішення

від 24.11.2023 по справі 120/3054/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 листопада 2023 р. Справа № 120/3054/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Капітан" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства "Капітан" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, рішень про коригування митної вартості від 02.03.2023 №UA401020/2023/000014/2 та №UA401000/2023/000028/2 від 14.03.2023, та карток відмови у митному оформлені товарів №UA401020/2023/000314 та №UA401020/2023/000374.

Ухвалою суду від 29.03.2023 року відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою встановлено відповідачам строк для надання відзиву на позовну заяву, з поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів.

11.04.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що позивачем за МД №23UA401020010909U0 до митного оформлення в режимі імпорт було заявлено товар: шини (покришки) пневматичні, гумові, нові, для автобусів та вантажних автомобілів.

До митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс): 22UM2056 від 08.12.2022 зовнішньоекономічний договір від 13.05.2022 № 72UA , довідка про транспортні витрати від 28.02.2023 № 43, прайс лист б/н від 01.12.2022, митну декларацію країни відправлення №090820220000483004, лист калькуляцію.

Однак, митницею встановлено невідповідність заявленої декларантом рівня фактурної вартості ідентичних артикулів товару «шини», які продавались на експорт в Україну на однакових комерційних умовах, у максимально наближений період до ввезення партії оцінюваних товарів (наприклад: шина , для автобусів та вантажних автомобілів, розміром 235/75R17.5-18, індекс навантаження 143/141, індекс швидкості K, тип протектора R216; за ЕМДUA401020/2022/053928 від 21.11.22 фактурна вартість ідентичної шини становила 103.55 долара, тоді як до митного оформлення заявлено 80,73 долара, аналогічна ситуація спостерігається за всіма заявленими до митного оформлення позиціями товару).

Митниці не надано об`єктивні, документально підтверджені дані, які піддаються обчисленню, щодо причин зменшення фактурної вартості ідентичного товару, у зв`язку з чим визначена та заявлена декларантом, за ціною договору, митна вартість товару, не відповідає "дійсній вартості товару" в розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30.10.1947.

Так на виконання ч.2 ст. 53 МКУ декларантом надано документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та частину транспортних (перевізних) документів, зокрема рахунки видані компанією MAERSK. Разом з тим у митниці відсутні документи, які стали підставою для видачі компанією MAERSK відповідних рахунків, зокрема, договір укладений з компанією MAERSK, що надає послуги, пов`язані з організацією доставки вантажу. Враховуючи наявність розбіжностей, що можуть мати впив на правильність визначення митної вартості, в поданих, згідно положень ст.53 МКУ, документах (розбіжності в числових значеннях наявні: в вартісних відомостях зазначених копіях МД країни відправлення, комерційному інвойсі, калькуляції), також поданий інвойс містить розбіжності в числових значеннях фактурних вартостей позицій товару, із числовими значеннями фактурних вартостей ідентичних шин митне оформлення яких вже завершено. В зв`язку вищезазначеним 02.03.2023 декларанту було надіслано повідомлення щодо надання наступних документів: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається (зокрема це може бути договір укладений між SELMAK, spol. s r.o. та Shandong Yongsheng Rubber Group Co.,Ltd., або ін.); рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; інформація біржових організацій про вартість сировини. Декларантом було надіслано повідомлення, що інші документи надаватись не будуть. З огляду на вищевикладене митниця дійшла висновку про те, що існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп.2, 3 статті 58 застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МКУ) та (ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Джерелом числового значення митної вартості товару є ЕМД від 22.01.2023 № UA408020/2023/ 3868 за якою оформлено товар «Шини та покришки пневматичні гумові нові для автобусів і вантажних автомобілів з індексом навантаження більш як 121» та складає 3,02 дол.США за кг.

Окрім того, представник відповідача зазначає, що за МД №23UA401020013160U8 до митного оформлення в режимі імпорт було заявлено товар: шини (покришки) пневматичні, гумові, нові, для автобусів та вантажних автомобілів.

До митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс): 226642WGT-3603/3604 від 27.12.2022, висновок про вартісні характеристики товару № 621 від 13.03.2023, зовнішньоекономічний договір від 13.05.2022 № 72UA, довідка про транспортні витрати від 08.03.2023 № 44.

В наданому висновку про вартісні характеристики товару № 621 від 13.03.2023, при визначені вартості товару оцінювачем проводився аналіз вартості товарів інших торгових марок та виробників. Також митницею встановлено невідповідність заявленої декларантом рівня фактурної вартості ідентичних артикулів товару «шини», які продавались на експорт в Україну на однакових комерційних умовах, у максимально наближений період до ввезення партії оцінюваних товарів (наприклад: шина , для автобусів та вантажних автомобілів, (1) розмірами: 215/75R17.5, індекс навантаження 135/133, індекс швидкості J, тип протектора DSR116 та (2) розмірами: 385/65R22.5, індекс навантаження 160(158), індекс швидкості K(L), тип протектора DSR678 за ЕМДUA401020/2022/050551 від 07.11 .2022 року;(1) фактурна вартість ідентичної шини становила 89,73 долара, тоді як до митного оформлення заявлено 70,73 долара та (2 )фактурна вартість ідентичної шини становила 220,76 долара, тоді як до митного оформлення заявлено 174,46 долара та аналогічна ситуація спостерігається за всіма заявленими до митного оформлення позиціями товару.

Митниці не надано об`єктивні, документально підтверджені дані, які піддаються обчисленню, щодо причин зменшення фактурної вартості ідентичного товару, у зв`язку з чим визначена та заявлена декларантом, за ціною договору, митна вартість товару, не відповідає "дійсній вартості товару" в розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30.10.1947.

Так, на виконання ч.2 ст. 53 МКУ декларантом надані документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та частину транспортних (перевізних) документів , зокрема рахунки видані компанією MAERSK.

Додатково надано договір укладений з компанією MAERSK №UA 00076636 від 10/06/2022, відповідно до якого MAERSK надає послуги, пов`язані з організацією доставки вантажу на адресу позивача, в тому числі морське транспортування контейнерів (п.3 договору), що повністю суперечить задекларованим умовам поставки CIF.

Враховуючи наявність розбіжностей, що можуть мати впив на правильність визначення митної вартості, в поданих декларантом, згідно положень ст.53 МКУ, документах (розбіжності в числових значеннях наявні: в вартісних відомостях зазначених копіях МД країни відправлення, комерційному інвойсі, калькуляції), також поданий інвойс містить розбіжності з числовими значеннями фактурних вартостей позицій товару, із числовими значеннями фактурних вартостей ідентичних шин митне оформлення яких вже завершено, та задекларована митна вартість яких визнана митницею.

В зв`язку вищезазначеним 14.03.2023 декларанту було надіслано повідомлення щодо надання наступних документів: ) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається (зокрема це може бути договір укладений між SELMAK, spol. s r.o. та QINGDAO DOUBLESTAR TIRE INDUSTRIAL CO., LTD, або ін.); рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; інформація біржових організацій про вартість сировини. Декларантом було надіслано повідомлення, що інші документи надаватись не будуть.

З огляду на вищевикладене митниця дійшла висновку, що існує обґрунтований сумнів у достовірності задекларованої митної вартості. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх числових значень складових митної вартості, відповідно до пп.2, 3 статті 58 застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні, за ціною договору у максимально наближений до митного оформлення період (лютий 2023). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МКУ) та (ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Джерелом числового значення митної вартості товару є ЕМД від 13.02.2023 № UA209150/2023/000850 за якою, за резервним методом (ст.64 МКУ), оформлено аналогічний товар «Шини пневматичні, гумові, нові, для вантажних автомобілів, з індексом навантаження більш як 121:DSR08A, 215/75R17.5 135/133J- 8шт; DSR08A, 295/60R22.5 149/146L- 10шт; DSR08A, 315/60R22.5 152/148L- 8шт; DSR08A, 315/70R22.5 154/150L- 68шт; DSR08A, 315/80R22.5 156/150L- 8шт; DSR128, 385/55R22.5 160K/158L- 8шт; DSR678, 385/65R22.5 160K- 94шт; DMS 100, 385/65R22.5 164K- 12шт.Торговельна марка- Doublestar. Виробник- Qingdao Doublestar Tire Industrial Co., Ltd.Країна виробництва - CN, Китай.» та складає 3,02 дол. США за кг.

Таким чином, на думку відповідача, митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття правомірного рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням інших визначених законодавством принципів, строків, та урахуванням прав суб`єкта ЗЕД.

14.03.2023 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує доводи відповідача, наведені у відзиві, та просить суд задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві.

19.04.2023 року представником позивача подано до суду заяву про розподіл судових витрат, в якій він фактично просить стягнути на користь позивача витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги в сумі 6444 грн.

26.04.2023 року представником відповідача подано до суду заперечення на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в яких сторона відповідача зазначає, що заявлені витрати є завищеними.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд встановив наступне.

ПП «Капітан» через брокера ФОП « ОСОБА_1 » подало до Вінницької митниці митні декларації для митного оформлення в режимі імпорт товару за ціною контракту - шини та покришки пневматичні гумові нові для автобусів та вантажних автомобілів - 02.03.2023 року подало МД №23UA401020010909U0 та 13.03.2023 року подало МД №23UA401020013160U8.

До МД №23UA401020010909U0 відповідно до вимог ст.ст. 51, 52 Митного Кодексу України підприємством було самостійно визначено та заявлено митну вартість імпортованого товару, що склала 2746705.21 грн. (або 75111.03 доларів США за курсом валюти 36.5686 грн. за 1 долар). Визначення митної вартості здійснювалось з урахуванням вимог ст. 57 МК України за основним методом - ціною договору.

На підтвердження обраного методу та визначення вартості додано декларацію митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару:

Пакувальний лист (Packing list) б/н від 08.12.2022;

Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 22UM2056 від 08.12.2022;

Коносамент (Bill of lading) 223678021 від 05.01.2023;

Накладна УМВ С (SMGS consignment note (rail)) 08967 від 20.02.2023;

Автотранспортна накладна (Road consignment note) 000001102 від 28.02.2023;

Автотранспортна накладна (Road consignment note) 000001103 від 28.02.2023;

Декларація про походження товару (Declaration oforigin) 22UM2056 від 08.12.2022;

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №43 від 28.02.2023 (Інвойс 5653199469, 5653199468,5653199467,транзит Е-1 -2 од., платіжне доручення;

Зовнішньоекономічний договір (контракт) 72UA від 13.05.2022;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору( контракту) №34 від 08.12.2022;

Договір про надання послуг митного брокера б/н від 09.09.2019;

Договір (контракт) про перевезення UA00076636 від 10.06.2022;

Інші некласифіковані документи лист продавця №UA-KAP/31 від 14.02.2023.

Отримавши вищезазначену декларацію з додатками, митний орган надіслав позивачу повідомлення №1205002, в якому вказав про необхідність надання додаткових документів.

На вимогу митного органу про надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість ввезеного товару, позивач листом від 02.03.2023 повідомив відповідача, що усі документи подано при поданні митної декларації.

За результатом опрацьованої митної декларації та поданих документів Вінницькою митницею відносно МД №23UA401020010909U0 прийнято рішення №UA401020/2023/000014/2 від 02.03.2023 про коригування митної вартості товарів та винесено картку відмову у митному оформленні товарів у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2023/000314.

Водночас, до МД №23UA401020013160U8 відповідно до вимог ст.ст. 51, 52 Митного Кодексу України підприємством було самостійно визначено та заявлено митну вартість імпортованого товару, що склала 4495609.11 грн. (або 122936.32 доларів США за курсом валюти 36.5686 грн. за 1 долар).

Визначення митної вартості здійснювалось з урахуванням вимог ст. 57 МК України за основним методом - ціною договору.

На підтвердження обраного методу та визначення вартості додано декларацію митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару:

Пакувальний лист (Packing list) б/н від 27.12.2022;

Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 226642WGT-3603/3604 від 27.12.2022;

Коносамент (Bill of lading) 224008067 від 19.01.2023;

Накладні УМВС (SMGS consignment note (rail)) 10497 та 10511 від 28.02.2023;

Автотранспортні накладні (Road consignment note) 000001432, 000001433, 000001434 від 09.03.2023;

Декларація про походження товару (Declaration oforigin) 226642WGT-3603/3604 від 27.12.2022;

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №44 від 08.03.2023;

Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №621 від 13.032023;

Зовнішньоекономічний договір (контракт) 72UA від 13.05.2022;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору( контракту) №35 від 27.12.2022;

Договір про надання послуг митного брокера б/н від 09.09.2019;

Договір (контракт) про перевезення UA00076636 від 10.06.2022.

Отримавши вищезазначену декларацію з додатками, митний орган надіслав позивачу повідомлення №1210182, в якому вказав про необхідність надання додаткових документів.

На вимогу митного органу про надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість ввезеного товару, позивач листом від 13.03.2023 повідомив відповідача, що усі документи подано при поданні митної декларації.

За результатом опрацьованої митної декларації та поданих документів Вінницькою митницею відносно МД №23UA401020013160U8 прийнято рішення №UA401000/2023/000028/2 від 14.03.2023 про коригування митної вартості товарів та винесено картку відмову у митному оформленні товарів у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2023/000374.

Позивач вважає вказані рішення та картки відмови в прийнятті митних декларацій протиправними, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи спірні правовідносини та встановлені обставини справи, суд керується такими мотивами.

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Так, статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами частин 1 та 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

Водночас, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України), зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Отже, із системного аналізу наведених правових норм слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, після придбання товару "шини та покришки пневматичні гумові нові для автобусів та вантажних автомобілів", з метою належного оформлення цього товару позивач через брокера ФОП ОСОБА_1 подав відповідачу митні декларації та для підтвердження заявленої вартості товару такі документи:

1) до МД №23UA401020010909U0 : Пакувальний лист (Packing list) б/н від 08.12.2022; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 22UM2056 від 08.12.2022; Коносамент (Bill of lading) 223678021 від 05.01.2023; Накладна УМВ С (SMGS consignment note (rail)) 08967 від 20.02.2023; Автотранспортна накладна (Road consignment note) 000001102 від 28.02.2023; Автотранспортна накладна (Road consignment note) 000001103 від 28.02.2023; Декларація про походження товару (Declaration oforigin) 22UM2056 від 08.12.2022; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №43 від 28.02.2023 (Інвойс 5653199469, 5653199468,5653199467,транзит Е-1 -2 од., платіжне доручення; Зовнішньоекономічний договір (контракт) 72UA від 13.05.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору( контракту) №34 від 08.12.2022; Договір про надання послуг митного брокера б/н від 09.09.2019; Договір (контракт) про перевезення UA00076636 від 10.06.2022; Інші некласифіковані документи лист продавця №UA-KAP/31 від 14.02.2023.

2) до МД №23UA401020013160U8: Пакувальний лист (Packing list) б/н від 27.12.2022; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 226642WGT-3603/3604 від 27.12.2022; Коносамент (Bill of lading) 224008067 від 19.01.2023; Накладні УМВС (SMGS consignment note (rail)) 10497 та 10511 від 28.02.2023; Автотранспортні накладні (Road consignment note) 000001432, 000001433, 000001434 від 09.03.2023; Декларація про походження товару (Declaration oforigin) 226642WGT-3603/3604 від 27.12.2022; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №44 від 08.03.2023; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №621 від 13.032023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) 72UA від 13.05.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору( контракту) №35 від 27.12.2022; Договір про надання послуг митного брокера б/н від 09.09.2019; Договір (контракт) про перевезення UA00076636 від 10.06.2022.

Аналізуючи зміст усіх цих документів, суд доходить висновку, що вони були достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного законодавства.

Відносно обґрунтування митним органом свого рішення про коригування МВТ №UA401020/2023/000014/2 від 02.03.2023р. слід зауважити, що декларантом подані достовірні відомості, які документально підтверджені та піддаються обчисленню.

При цьому, митний орган стверджує, що встановлена невідповідність рівня фактурних цін, заявлених декларантом рівню фактурної вартості ідентичних артикулів товару, які продавались на експорт в Україну на однакових комерційних умовах, у максимально наближений час, та наводить як приклад митну декларацію ЕМД UA401020/2022/053928 від 21.11.2022 року.

Однак, як зазначає позивач, причини зменшення фактурної вартості товару, тому є об`єктивні причини - основна, це вплив зниження вартості морської перевозки одного контейнеру. Так, вартість перевозки морем /фрахт/ контейнера, який наводиться як приклад складала 9858 дол. США (копія рахунку 5311086936 від 15.09.2022 року, а вартість перевезення товару, який поданий на розмитнення склала 2000 дол. США за один контейнер, (відповідна копія рахунку надавалася митному органу для підтвердження). Таким чином вартість перевозки одного контейнеру зменшилась на 7858 дол. США, що суттєво впливає на вартість одиниці товару.

Суд не приймає до уваги твердження митного органу про те, що позивачем не було надано документально підтверджених даних, які піддаються обчисленню, щодо причин зменшення фактурної вартості товару, у зв`язку з чим визначена та заявлена декларантом, за ціною договору, митна вартість товару не відповідає дійсній вартість товару, в розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30.10.1947 року, оскільки вказана стаття ніяким чином не підтверджує позицію митного органу.

Так, як слідує з вищезазначеної угоди, вона вказує на першочерговість застосування дійсній вартості імпортованого товару на якій розраховується мито і не повинен ґрунтуватися на довільній або фіктивній вартості.

Крім того, угода про застосування статті VII Генеральної УГОДИ про тарифи й торгівлю 1994 року чітко зазначає, що «Первинною основою для митної вартості за цією угодою є контрактна вартість», визначена у статті 1, яку потрібно розглядати разом зі статтею 8, яка зазначає у яких випадках можливе коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті. Стаття 8 перелічує, які витрати додаються до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті при визначенні митної вартості згідно с положенням статті 1, цей перелік відповідає вимогам Митного Кодексу України - стаття 53,часть2,стаття53,часть3

Крім того, для підтвердження МВТ імпортер замовляє експертну оцінку товару, що ввозиться на митну територію України. До кожної митної декларації позивачем було надано звіт про експертну оцінку товару, а саме звіт №608 та звіт № 621, які підтвердили актуальність та дійсність цін.

Суд також, вважає необґрунтованими посилання відповідача у рішенні №UA401000/2023/000028/2 від 14.03.2023 року на те, що у наданому експертному висновку №621 про вартісні характеристики товару, оцінювачем проводився аналіз вартості товарів інших торгових марок та виробників, оскільки експерт оцінював товари, які надані для розмитнення, але згідно з методологією оцінка проведена з застосуванням порівняльного методичного підходу і, тому, у звіті фігурують інші торгові марки та виробники.

Щодо посилань відповідача на договір №UA00076636 від 10.06.2022 року, з якого вбачається, що компанія МАЕРСК надає послуги по доставки вантажу, в тому числі морське транспортування контейнерів, що повністю суперечить умовам поставки СІF (згідно контракту №72UA тa специфікаціям), суд зазначає, що компанія матеріалами справи підтверджено, що МАЕРСК не надавала послуги ПП «Капітан» по морському транспортуванню контейнерів. Компанія МАЕРСК, згідно вказаного вище договору надавала послуги по розвантаженню/навантаженню, перевезенню контейнерів від пункту призначення морського перевезення Гданськ до пункту призначення в Україні - пункт 3.1: «Розвантаження контейнерів з останнього судна в порту призначення » та «наземне транспортування контейнерів .... до кінцевого пункту призначення».

Вказані витрати є складовою митної вартості товару, тому вони включені у розрахунок МВТ та усі документи надані.

При цьому, морське перевезення позивачем не сплачувалося, а витрати на морське перевезення включені у ціну яку позивач сплатив або повинен сплатити своєму постачальнику.

Водночас за приписами статті 58 МК України витрати на перевезення товару територією України до митної вартості товару не включаються, а тому вартість витрат після кордону не мають значення для митних цілей.

Враховуючи вищенаведене, вимоги відповідача про надання додаткових документів на підтвердження транспортних витрат по території України, є безпідставними, оскільки вони не є складовими митної вартості товару при імпорті.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 зазначив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з цим саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Таким чином, враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах таких розбіжностей, які б давали митному органу коригувати задекларовану митну вартість із застосуванням резервного методу.

За наслідками розгляду справи суд упевнився в тому, що зауваження митного органу по своїй суті носять формальний характер та окремо або у сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування митної вартості товару.

При цьому суд додатково звертає увагу на те, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення. Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA401020/2023/000314 та №UA401020/2023/000374 та про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 02.03.2023 №UA401020/2023/000014/2 та №UA401000/2023/000028/2 від 14.03.2023 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про винесення окремої ухвали щодо працівників митного органу, які приймали оскаржувані рішення, то суд зважає на таке.

Підстави та порядок винесення окремих ухвал в адміністративних справах врегульовано статтею 249 КАС України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 249 КАС України у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.

Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно (ч. 3 ст. 249 КАС України).

Згідно ч. 4 ст. 249 КАС України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

А частиною 9 статті 249 КАС України передбачено, що окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Таким чином, окрема ухвала є одним із інструментів механізму стримувань і противаг, превенції вчинення порушень закону, які адміністративний суд не може самостійно усунути шляхом вжиття належних заходів. Судом при розгляді справи не встановлено таких порушень законодавства, які є підставою для реагування через постановлення окремої ухвали, а позивачем доказів їх наявності не надано.

Крім того, суд вважає, що задоволення позовних вимог є достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Частиною першою, другою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Так, у справі "Рисовський проти України", від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, ЄСПЛ наголосив на особливій важливості принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.comS.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Крім того, згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, п. 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до положень статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 1, 7 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 та постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 вказаного Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною третьою статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

За положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Зміст наведених вище положень законодавства дає підстави для висновку про те, що адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Судом встановлено, що між позивачем ПП "Капітан" (далі Замовник) та адвокатом Путіліним Є.В. (далі Виконавець) укладено Договір № 14 про надання правничої допомоги від 03.02.2023 (далі Договір).

Згідно з п. 1. цього Договору Виконавець приймає на себе зобов`язання щодо надання наступної правової допомоги Замовнику захисту прав і охоронюваних законом інтересів в адміністративних судах по справі за позовом ПП "Капітан" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування та карток відмови, що включає в себе: а) складання та подання процесуальних документів; б) надання запитів для одержання інформації; в) представництво і захист інтересів Замовника в суді з правами сторони та повноваженнями визначеними КАС України без обмежень.

Відповідно до п. 2 Договору розмір гонорару визначається за угодою сторін у розмірі співмірному складності справи та виконаних адвокатом робіт (надання послуг), часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі шляхом підписання акту виконаних робіт з розрахунку зазначеного в Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) відсотка прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну годину роботи адвоката на момент складання акту виконаних робіт.

У матеріалах справи міститься детальний опис здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПЄ-00004 від 18.04.2023 (далі Детальний опис).

Відповідно до Детального опису були проведені наступні роботи (надані такі послуги) надання правової допомоги за Договором від 03.02.2023 № 14:

- підготовка позовної заяви та матеріалів в суд 4 години роботи;

- підготовка заяви про ознайомлення з матеріалами справи 20 хвилин роботи;

- підготовка заяви щодо стягнення судових витрат 20 хвилин роботи.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на день складання акту становить 2684 грн, 40% прожиткового мінімуму за 1 годину роботи 1074 грн. Разом 6 годин роботи, відтак загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ становить 6444,00 грн.

При цьому квитанцією до прибуткового касового ордера №1804.13 від 18.04.2023 підтверджується факт оплати позивачем гонорара адвоката за Договором № 14 від 03.02.2023 на вищевказану суму.

Отже, витрати позивача в розмірі 6444,00 грн на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та доводяться належними й допустимим доказами.

Суд враховує положення частини сьомої статті 134 КАС України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у заяві про зменшення судових витрат позивача, зазначив, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є явно не співмірним зі складністю конкретної судової справи, оскільки справи даної категорії є типовими, нормативна база, що регулює вказане питання, а також судова практика вищих судів по справах даної категорії є усталеною.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача та зазначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Однак суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, як зазначено у пунктах 268-269 рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (див. рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, оскільки надані стороною докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.

Відтак, беручи до уваги предмет спору, складність справи, обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи, суд вважає, що витрати на правову допомогу в розмірі 6444,00 грн, на відшкодування яких у позивача виникло право за результатами розгляду цієї справи, відповідають критеріям співмірності та вимогам розумності, є підтвердженими та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у зв`язку з повним задоволенням позову, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 8694,03 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401020/2023/000014/2 від 02.03.2023 року та №UA401000/2023/000028/2 від 14.03.2023.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2023/000314 та №UA401020/2023/000374.

Стягнути на користь приватного підприємства "Капітан" судовий збір в розмірі 8694,03 грн (вісім тисяч шістсот дев`яносто чотири гривні три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Стягнути на користь приватного підприємства "Капітан" витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6444,00 грн (шість тисяч чотириста сорок чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Приватне підприємство "Капітан" (код ЄДРПОУ 20090554, місцезнаходження: вул. Ю. Клена, 28, м. Вінниця, 21034)

Відповідач: Вінницька митниця (код ЄДРПОУ 43997544, місцезнаходження: вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, 21034)

СуддяЧернюк Алла Юріївна