Постанова

від 30.05.2024 по справі 120/3054/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/3054/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна

Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.

30 травня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Капустинського М.М. Сапальової Т.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Капітан" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив:

визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401020/2023/000014/2 від 02.03.2023 та №UA401000/2023/000028/2 від 14.03.2023;

визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2023/000314 та №UA401020/2023/000374.

ІІ. ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.11.2023 позов задоволено повністю.

Стягнуто на користь приватного підприємства "Капітан" судовий збір в розмірі 8694,03 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6444,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах таких розбіжностей, які б давали митному органу коригувати задекларовану митну вартість із застосуванням резервного методу, натомість, зауваження митного органу по своїй суті носять формальний характер та окремо або у сукупності не свідчать про наявність підстав для коригування митної вартості товару.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції враховано складність справи, обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи, відповідність розміру витрат критеріям співмірності та вимогам розумності.

ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що митниці не надано об`єктивні, документально підтверджені дані, які піддаються обчисленню, щодо причин зменшення фактурної вартості ідентичного товару (шини), у зв`язку з чим визначена та заявлена декларантом, за ціною договору, митна вартість товару, не відповідає "дійсній вартості товару".

Враховуючи наявність розбіжностей, що можуть мати впив на правильність визначення митної вартості, в поданих декларантом, згідно положень ст.53 МКУ, документах (розбіжності в числових значеннях наявні: в вартісних відомостях зазначених копіях МД країни відправлення, комерційному інвойсі, калькуляції), також поданий інвойс містить розбіжності з числовими значеннями фактурних вартостей позицій товару, із числовими значеннями фактурних вартостей ідентичних шин митне оформлення яких вже завершено, та задекларована митна вартість яких визнана митницею.

Стосовно стягнення витрат на правову допомогу зазначено, що справа розглядалася за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін, тому витрати на правничу допомогу в визначеному судом першої інстанції розмірі 6444, 00 грн. є не обґрунтованими і завищеними.

ІV. ВІДЗИВ НА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що позивачем здійснено розрахунок митної вартості без помилок, вимоги надати додаткові документи виконано - надано наявні документи, метод декларантом було визначено вірно, тому будь-яких обґрунтованих підстав у відповідача вважати, що заявлені неповні або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі, невірно визначено митну вартість не було.

Щодо судових витрат зазначено, що адвокатом було витрачено на підготовку позову та додатків до нього, відповіді на відзив, ознайомлення з матеріалами справи, підготовку заяви про стягнення витрат 6 годин роботи. Згідно договору про надання правничої допомоги вартість години роботи адвоката складає 1074 грн. (40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Отже сума 6444 грн. складає 6 годин роботи адвоката. В заяві про зменшення розміру витрат поданої до суду першої інстанції апелянт не обґрунтував жодним чином на не співмірність затраченого часу адвокатом аналогічно вказане стосується і доводів апеляційної скарги, крім загальних посилань на норми процесуального права та правову позицію верховного суду доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність рішення суду першої інстанції щодо стягнення судових витрат.

V. РУХ СПРАВИ У СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

VІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ПП «Капітан» через брокера ФОП « ОСОБА_1 » подало до Вінницької митниці митні декларації для митного оформлення в режимі імпорт товару за ціною контракту - шини та покришки пневматичні гумові нові для автобусів та вантажних автомобілів - 02.03.2023 року подало МД №23UA401020010909U0 та 13.03.2023 подало МД №23UA401020013160U8.

До МД №23UA401020010909U0 відповідно до вимог ст.ст. 51, 52 Митного Кодексу України підприємством було самостійно визначено та заявлено митну вартість імпортованого товару, що склала 2746705.21 грн. (або 75111.03 доларів США за курсом валюти 36.5686 грн. за 1 долар). Визначення митної вартості здійснювалось з урахуванням вимог ст. 57 МК України за основним методом - ціною договору.

На підтвердження обраного методу та визначення вартості додано декларацію митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару:

Пакувальний лист (Packing list) б/н від 08.12.2022;

Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 22UM2056 від 08.12.2022;

Коносамент (Bill of lading) 223678021 від 05.01.2023;

Накладна УМВ С (SMGS consignment note (rail)) 08967 від 20.02.2023;

Автотранспортна накладна (Road consignment note) 000001102 від 28.02.2023;

Автотранспортна накладна (Road consignment note) 000001103 від 28.02.2023;

Декларація про походження товару (Declaration oforigin) 22UM2056 від 08.12.2022;

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №43 від 28.02.2023 (Інвойс 5653199469, 5653199468,5653199467,транзит Е-1 -2 од., платіжне доручення;

Зовнішньоекономічний договір (контракт) 72UA від 13.05.2022;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору( контракту) №34 від 08.12.2022;

Договір про надання послуг митного брокера б/н від 09.09.2019;

Договір (контракт) про перевезення UA00076636 від 10.06.2022;

Інші некласифіковані документи лист продавця №UA-KAP/31 від 14.02.2023.

Отримавши вищезазначену декларацію з додатками, митний орган надіслав позивачу повідомлення №1205002, в якому вказав про необхідність надання додаткових документів.

На вимогу митного органу про надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість ввезеного товару, позивач листом від 02.03.2023 повідомив відповідача, що усі документи подано при поданні митної декларації.

За результатом опрацьованої митної декларації та поданих документів Вінницькою митницею відносно МД №23UA401020010909U0 прийнято рішення №UA401020/2023/000014/2 від 02.03.2023 про коригування митної вартості товарів та винесено картку відмову у митному оформленні товарів у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2023/000314.

Водночас, до МД №23UA401020013160U8 відповідно до вимог ст.ст. 51, 52 Митного Кодексу України підприємством було самостійно визначено та заявлено митну вартість імпортованого товару, що склала 4495609.11 грн. (або 122936.32 доларів США за курсом валюти 36.5686 грн. за 1 долар).

Визначення митної вартості здійснювалось з урахуванням вимог ст. 57 МК України за основним методом - ціною договору.

На підтвердження обраного методу та визначення вартості додано декларацію митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості товару:

Пакувальний лист (Packing list) б/н від 27.12.2022;

Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 226642WGT-3603/3604 від 27.12.2022;

Коносамент (Bill of lading) 224008067 від 19.01.2023;

Накладні УМВС (SMGS consignment note (rail)) 10497 та 10511 від 28.02.2023;

Автотранспортні накладні (Road consignment note) 000001432, 000001433, 000001434 від 09.03.2023;

Декларація про походження товару (Declaration oforigin) 226642WGT-3603/3604 від 27.12.2022;

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №44 від 08.03.2023;

Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №621 від 13.032023;

Зовнішньоекономічний договір (контракт) 72UA від 13.05.2022;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору( контракту) №35 від 27.12.2022;

Договір про надання послуг митного брокера б/н від 09.09.2019;

Договір (контракт) про перевезення UA00076636 від 10.06.2022.

Отримавши вищезазначену декларацію з додатками, митний орган надіслав позивачу повідомлення №1210182, в якому вказав про необхідність надання додаткових документів.

На вимогу митного органу про надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість ввезеного товару, позивач листом від 13.03.2023 повідомив відповідача, що усі документи подано при поданні митної декларації.

За результатом опрацьованої митної декларації та поданих документів Вінницькою митницею відносно МД №23UA401020013160U8 прийнято рішення №UA401000/2023/000028/2 від 14.03.2023 про коригування митної вартості товарів та винесено картку відмову у митному оформленні товарів у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401020/2023/000374.

Позивач вважає вказані рішення та картки відмови в прийнятті митних декларацій протиправними, а тому за захистом своїх прав та інтересів звертається до суду.

VІІ. ПОЗИЦІЯ СЬОМОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно частини п`ятої статті 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

Водночас, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України), зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

Згідно матеріалів справи після придбання товару "шини та покришки пневматичні гумові нові для автобусів та вантажних автомобілів", з метою належного оформлення цього товару позивач через брокера ФОП ОСОБА_1 подав відповідачу митні декларації та для підтвердження заявленої вартості товару такі документи:

1) до МД №23UA401020010909U0 : Пакувальний лист (Packing list) б/н від 08.12.2022; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 22UM2056 від 08.12.2022; Коносамент (Bill of lading) 223678021 від 05.01.2023; Накладна УМВ С (SMGS consignment note (rail)) 08967 від 20.02.2023; Автотранспортна накладна (Road consignment note) 000001102 від 28.02.2023; Автотранспортна накладна (Road consignment note) 000001103 від 28.02.2023; Декларація про походження товару (Declaration oforigin) 22UM2056 від 08.12.2022; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №43 від 28.02.2023 (Інвойс 5653199469, 5653199468,5653199467,транзит Е-1 -2 од., платіжне доручення; Зовнішньоекономічний договір (контракт) 72UA від 13.05.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору ( контракту) №34 від 08.12.2022; Договір про надання послуг митного брокера б/н від 09.09.2019; Договір (контракт) про перевезення UA00076636 від 10.06.2022; Інші некласифіковані документи лист продавця №UA-KAP/31 від 14.02.2023.

2) до МД №23UA401020013160U8: Пакувальний лист (Packing list) б/н від 27.12.2022; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 226642WGT-3603/3604 від 27.12.2022; Коносамент (Bill of lading) 224008067 від 19.01.2023; Накладні УМВС (SMGS consignment note (rail)) 10497 та 10511 від 28.02.2023; Автотранспортні накладні (Road consignment note) 000001432, 000001433, 000001434 від 09.03.2023; Декларація про походження товару (Declaration oforigin) 226642WGT-3603/3604 від 27.12.2022; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №44 від 08.03.2023; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №621 від 13.032023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) 72UA від 13.05.2022; Доповнення до зовнішньоекономічного договору ( контракту) №35 від 27.12.2022; Договір про надання послуг митного брокера б/н від 09.09.2019; Договір (контракт) про перевезення UA00076636 від 10.06.2022.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи були достатніми для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того для підтвердження МВТ імпортер замовляє експертну оцінку товару, що ввозиться на митну територію України. До кожної митної декларації позивачем було надано звіт про експертну оцінку товару, а саме звіт №608 та звіт № 621, які підтвердили актуальність та дійсність цін.

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку про необґрунтованість посилання відповідача у рішенні №UA401000/2023/000028/2 від 14.03.2023 на те, що у наданому експертному висновку №621 про вартісні характеристики товару, оцінювачем проводився аналіз вартості товарів інших торгових марок та виробників, оскільки експерт оцінював товари, які надані для розмитнення, але згідно з методологією оцінка проведена з застосуванням порівняльного методичного підходу і, тому, у звіті фігурують інші торгові марки та виробники.

Також суд враховує пояснення позивача, які підтверджуються матеріалами справи, що ПП «Капітан» подаючи митні декларації визначав ціну товару саме за контрактом враховуючи в розрахунках митної вартості додатково витрати на транспортування з кінцевого пункту призначення морського перевезення Гданськ до пункту призначення в Україні, адже інших додаткових витрат за умовами поставки CIF ПП «Капітан» не понесло. Всі вони включені в ціну товару, якій був придбаний ПП «Капітан» за умовами контракту. Отже ПП «Капітан» врахував усі складові митної вартості товару без помилок, за відсутності будь-яких розбіжностей та підробок в документах.

Вимоги відповідача про надання додаткових документів на підтвердження транспортних витрат по території України, є безпідставними, оскільки вони не є складовими митної вартості товару при імпорті.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 зазначив, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з цим саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Аналогічні висновки в подальшому були застосовані Верховним Судом у постанові від 20.09.2023 у справі № 821/411/18 та Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 23.01.2024 у справі № 240/6272/23.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суд першої інстанції про те, що відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах таких розбіжностей, які б давали митному органу коригувати задекларовану митну вартість із застосуванням резервного методу.

Наведені скаржником доводи викладені в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції ідентичні тим, що були викладені у відзиві на позов та яким надавалася правова оцінка судом першої інстанції.

Відтак наявні правові підстави для задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA401020/2023/000314 та №UA401020/2023/000374 та про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 02.03.2023 №UA401020/2023/000014/2 та №UA401000/2023/000028/2 від 14.03.2023.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити, що відповідно до положень статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною 1, 7 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Згідно матеріалів справи між позивачем ПП "Капітан" (далі Замовник) та адвокатом Путіліним Є.В. (далі Виконавець) укладено Договір № 14 про надання правничої допомоги від 03.02.2023 (далі Договір).

Згідно з п. 1. цього Договору Виконавець приймає на себе зобов`язання щодо надання наступної правової допомоги Замовнику захисту прав і охоронюваних законом інтересів в адміністративних судах по справі за позовом ПП "Капітан" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування та карток відмови, що включає в себе: а) складання та подання процесуальних документів; б) надання запитів для одержання інформації; в) представництво і захист інтересів Замовника в суді з правами сторони та повноваженнями визначеними КАС України без обмежень.

Відповідно до п. 2 Договору розмір гонорару визначається за угодою сторін у розмірі співмірному складності справи та виконаних адвокатом робіт (надання послуг), часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі шляхом підписання акту виконаних робіт з розрахунку зазначеного в Акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) відсотка прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну годину роботи адвоката на момент складання акту виконаних робіт.

У матеріалах справи міститься детальний опис здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ПЄ-00004 від 18.04.2023 (далі Детальний опис).

Відповідно до Детального опису були проведені наступні роботи (надані такі послуги) надання правової допомоги за Договором від 03.02.2023 № 14:

- підготовка позовної заяви та матеріалів в суд 4 години роботи;

- підготовка заяви про ознайомлення з матеріалами справи 20 хвилин роботи;

- підготовка заяви щодо стягнення судових витрат 20 хвилин роботи.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на день складання акту становить 2684 грн, 40% прожиткового мінімуму за 1 годину роботи 1074 грн. Разом 6 годин роботи, відтак загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ становить 6444,00 грн.

При цьому квитанцією до прибуткового касового ордера №1804.13 від 18.04.2023 підтверджується факт оплати позивачем гонорару адвоката за Договором № 14 від 03.02.2023 на вищевказану суму.

Отже, витрати позивача в розмірі 6444,00 грн на професійну правничу допомогу дійсно мали місце та доводяться належними й допустимим доказами.

Судом першої інстанції враховано правові висновки Верховного Суду стосовно витрат на правову допомогу де, що при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, оскільки надані стороною докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.

В апеляційній скарзі відповідачем вказано, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не співмірниий зі складністю конкретної судової справи, оскільки справи даної категорії є типовими, нормативна база, що регулює вказане питання, а також судова практика вищих судів по справах даної категорії є усталеною.

Колегія суддів враховує, що дана справа незначної складності, розглядалася судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та наявність сталої судової практики у даній категорії справ. Водночас суд також враховує обґрунтованість позову, кількість долучених до позову документів, які потребували дослідження, кількість позовних вимог та ціни позову.

Таким чином судом першої інстанції вірно враховано предмет спору, складність справи, обсяг адвокатських послуг, що був необхідним для захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи, та правомірно стягнуто на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6444,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

VІІІ. ВИСНОВОК ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Капустинський М.М. Сапальова Т.В.