Рішення

від 23.11.2023 по справі 320/1794/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2023 року № 320/1794/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області №24-К від 28.01.2020;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області та стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2020, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскаржуваний наказ винесений ГУ Держпродспоживслужби в Київській області на підставі та в межах норм чинного законодавства, за результатами перевірки та дисциплінарного провадження, в рамках яких підтверджено вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку у вигляді перевищення службових повноважень шляхом систематичного недотримання позивачем вимог пунктів 4 та 9 Порядку № 694, а також Положення про Головне управління Держпродспоживслужби у Київській області та посадової інструкції начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки.

Постановою Верховного Суду від 15.04.2021 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2020, а справу №320/1794/20 направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Скасовуючи рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2020 у справі №320/1794/20, Верховний Суд зазначив, що судами не досліджено питання дотримання суб`єктом призначення (відповідачем) десятиденного строку, визначеного статтею 77 Закону №889-VIII, при прийнятті рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022, позов задоволено.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач порушив процедуру застосування дисциплінарного стягнення, оскільки не дотримався 10 денного строку вирішення питання притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності з часу отримання відповідного подання комісії. Також суди вказали про необґрунтованість спірного наказу про звільнення позивача, зокрема, що з оскарженого наказу неможливо встановити яке саме порушення щодо перевищення службових обов`язків та коли вчинив чи допустив позивач. Також суди дійшли висновку, що звільнення позивача з посади начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області відбулось без погодження від Голови Держпродспоживслужби.

Постановою Верховного Суду від 01.06.2023 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022, а справу №320/1794/20 направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Скасовуючи рішення Київського окружного адміністративного суду від 05.05.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 у справі №320/1794/20, Верховний Суд зазначив, що суди не дослідили обставини проходження служби позивачем у період з 05.11.2019 по 28.01.2020 та дотримання відповідачем вимог частини 4 статті 74 Закону №889-VIII, за якою дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 справу прийнято до провадження судді Щавінського В.Р. та призначено судове засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його звільнення з посади начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області здійснено із порушенням процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності державного службовця.

Позивач вказує, що відповідачем невірно кваліфіковано характер вчиненого позивачем дисциплінарного проступку, як перевищення службових повноважень, оскільки позивач діяв у межах наданих йому повноважень як посадова особа територіального органу Держпродспоживслужби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 липня 2009 року №694 "Про затвердження Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів" (далі - Порядок № 694) та положення та посадової інструкції, не перебираючи на себе повноваження інших відомств.

Крім того, позивач зазначив про неспівмірність вчинюваному проступку виду дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державної служби, оскільки позивач вчинив проступок у вигляді невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків, який не мав систематичного характеру, що виключає можливість застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що під час звільнення ОСОБА_1 діяв у межах та на підставі вимог законодавства, що регулює порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців.

Також відповідач наголосив, що за результатами перевірки встановлено та під час здійснення дисциплінарного провадження підтверджено вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку у вигляді перевищення службових повноважень шляхом систематичного недотримання позивачем вимог пунктів 4 та 9 Порядку № 694, а також Положення про Головне управління Держпродспоживслужби у Київській області та посадової інструкції начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки.

У черговому судовому засіданні, яке відбулось 16.10.2023, учасники справи подали до суду клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Протокольною ухвалою від 16.10.2023, відповідно до частини третьої статті 194 та частини дев`ятої статті 205 КАС України, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом від 03.07.2017 №117-К позивача призначено на посаду начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в Київській області з 04 липня 2017 року та присвоєно 6 ранг державного службовця в межах посад категорії "Б".

Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 29.07.2020 №722 "Про створення робочої групи", робочій групі було доручено здійснити перевірку дотримання вимог законодавства під час реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів територіальними органами Дерпродспоживслужби за період з 01.01.2018 по 01.07.2019, у тому числі Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області.

Листом Держпродспоживслужби від 05.09.2019 №232-8/5947-19 на адресу Головних управлінь Держпродспоживслужби у Рівненській, Волинській, Київській областях та у м. Києві була направлена Довідка про результати перевірки стану дотримання вимог законодавства під час реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів територіальними органами Держпродспоживслужби за період з 01.01.2018 по 01.07.2019.

Згідно з вказаною довідкою начальником відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області ОСОБА_1 , систематично протягом періоду з 01.01.2018 по 01.07.2019 в порушення п. 9 Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 №694, за відсутності будь-яких документів, що підтверджують використання та зберігання техніки, що належить юридичній особі, у відокремленому підрозділі (філії) або право власності/оренди на земельну ділянку на території Київської області, вносились дані до уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи реєстру Держпродспоживслужби, щодо реєстрації та зняття з обліку техніки юридичних та фізичних осіб, які мають зареєстроване місцезнаходження та місце проживання поза межами Київської області.

10 вересня 2019 року Держпродспоживслужбою видано наказ №861 "Про усунення порушень та здійснення заходів реагування", пунктом 1 якого керівнику ГУ Держпродспоживслужби в Київській області постановлено: забезпечити усунення порушень та здійснення заходів реагування відповідно до Довідки; за встановленими фактами розглянути питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, з вини яких були допущені виявлені порушення; інформацію про вжиті заходи надати до 01 жовтня 2019 року до Держпродспоживслужби.

18 вересня 2019 року наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області №477 стосовно позивача ініційоване дисциплінарне провадження, у межах проведення якого останнім надавалися відповідні пояснення щодо обставин, які слугували підставою для порушення дисциплінарної справи, про що свідчать протоколи засідання дисциплінарної комісії №№ 15, 18, 19 Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 08.10.2019 та від 10.10.2019.

У ході дисциплінарного провадження комісією установлено, що надані комісії письмові та усні пояснення позивача, а також вибірковий аналіз заяв про реєстрацію машин з додатками від ТОВ з II "Цеппелін Україна ТОВ", ТОВ "УЛК "Ленд-ЛІЗ", ТОВ "Констракшн Машинері" та інших, підтверджують факти, викладені у Довідці та Доповідній записці щодо проведення ОСОБА_1 реєстрації машин, що належать юридичним та фізичним особам з порушенням вимог п. 9 Порядку №694, за відсутності будь-яких документів, що підтверджують використання та зберігання техніки, що належить юридичній особі, у відокремленому підрозділі (філії) або право власності/оренди на земельну ділянку на території Київської області.

31 жовтня 2019 року відповідачем видано наказ №568 "Про усунення недоліків", яким начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки ОСОБА_1 наказано забезпечити проведення реєстраційних дій відносно тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів з урахуванням вимог Порядку №694 та вищевказаної Довідки за результатами перевірки, та наказано довести цей наказ до відома працівників відділу реєстрації сільськогосподарської техніки.

05 листопада 2019 року винесено Подання дисциплінарної комісії щодо розгляду дисциплінарного провадження стосовно заступника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки ОСОБА_1 , прийнятого за результатами розгляду дисциплінарного провадження, яким рекомендовано за вчинений дисциплінарний проступок перевищення службових повноважень, що передбачений пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу", відповідно до частини п`ятої статті 66 Закону України "Про державну службу" застосувати до начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Це подання отримано начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області 05.11.2019, про що свідчить відповідна резолюція на вказаному поданні.

28 січня 2020 року Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області прийнято наказ №24-К "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким наказано звільнити ОСОБА_1 начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки ГУ Держпродспоживслужби в Київській області з 28 січня 2020 року відповідно до частини п`ятої статті 66 Закону України "Про державну службу".

Позивач, вважаючи наказ відповідача про звільнення зі служби протиправним, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема, здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства.

Статтею 8 Закону №889-VIII визначено, що державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).

Відповідно до статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Згідно з частиною 1 статті 65 Закону №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Пунктом 7 частини 2 цієї ж статті визначено, що дисциплінарним проступком є, зокрема, перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 3 статті 65 Закону №889-VIII державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення, або постановлення відповідної окремої ухвали суду.

Відповідно до частин 1, 5 статті 66 Закону №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9 - 11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 67 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

За змістом статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Дисциплінарна комісія розглядає дисциплінарну справу державного службовця, сформовану в установленому цим Законом порядку.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.

За правилами частини 1 статті 73 Закону №889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Частиною 2 статті 73 Закону №889-VIII обумовлено, що дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Приписами статті 74 Закону №889-VIII передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.

Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.

Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.

Державний службовець може користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.

Статтею 77 Закону №889-VIII визначено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб`єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням).

Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов`язковими для розгляду суб`єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Аналіз вказаних положень Закону №889-VIII дає підстави зробити висновок, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинно містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин, а дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця, а також бути застосованим тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.

Вказані висновки підтверджуються постановою Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №821/935/16, у якій вказано, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду 09.12.2019 року у справі №813/3820/17.

Отже, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Так, зі змісту оскаржуваного наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 28.01.2020 №24-К "Про звільнення ОСОБА_1 " судом встановлено, що позивачем вчинено дисциплінарний проступок, передбачений п. 7 ч. 2 ст. 65 Закону України "Про державну службу", що полягає у недотриманні пунктів 4, 9, 10 Порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2009 №694.

При цьому, суд звертає увагу на те, що спірний наказ не містить жодних конкретних фактів вчинення дисциплінарного проступку позивачем із зазначенням дати такого дисциплінарного проступку, зокрема, у наказі міститься твердження про вчинення дисциплінарного проступку у період з 01.01.2018 по 02.10.2019.

Незважаючи на те, що у наказі міститься посилання на проведення позивачем реєстрації та зняття з обліку сільськогосподарської техніки з порушенням вимог Порядку №694, однак у даному наказі не зазначено жодного суб`єкта господарювання чи фізичних осіб, кому здійснено таку реєстрацію чи зняття, їхню кількість.

Окрім того, судом встановлено, що зміст вказаного наказу про звільнення позивача не містить відомостей про те, яке саме порушення та коли вчинив чи допустив дисциплінарний проступок, які саме перевищення службових обов`язків він вчинив.

Відсутність в оскаржуваному наказі посилання на конкретні порушення щодо перевищення службових обов`язків та дати їх учинення унеможливлює надання оцінки дотримання відповідачем визначених положеннями Закону України "Про державну службу" строків притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Така правова позиція викладена в постанові суду Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №П/811/1911/16 у подібних правовідносинах.

Отже, суд дійшов висновку про те, що з оскарженого наказу неможливо встановити яке саме порушення щодо перевищення службових обов`язків та коли вчинив чи допустив позивач.

З огляду на викладене, оскаржуваний наказ не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Більше того, суд звертає увагу на інший аспект незаконного звільнення позивача.

Пунктом 5 Положення про відділ реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, затвердженого в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 26.04.2017, передбачено, що відділ очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади начальником Головного управління згідно із законодавством про державну службу за погодженням з Головою Держпродспоживслужби.

Отже, із диспозиції вказаного пункту слідує, що для звільнення позивача з посади начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області відповідач мав би отримати погодження від Голови Держпродспоживслужби.

Під час розгляду справи відповідачем не надано суду жодного доказу щодо отримання погодження від Голови Держпродспоживслужби при звільненні позивача із займаної посади, що свідчить про те, що звільнення відбулось із порушенням вимог пункту 5 Положення про відділ реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, затвердженого в.о. начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 26.04.2017.

Твердження відповідача про те, що позивач, як начальник відділу, умисно не привів Положення про відділ реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 26.04.2017 у відповідність до Положення Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області в редакції від 22.08.2019, яке не містить приписів про погодження Головою Держпродспоживслужби звільнення з посади начальника самостійного відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, є припущенням та не підтверджується жодними доказами, тому суд не бере до уваги такі доводи.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області №24-К від 28.01.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 " є протиправним та підлягає скасуванню з наведених правових підстав.

Що стосується доводів позивача про не дотримання суб`єктом призначення десятиденного строку, визначеного статтею 77 Закону №889-VIII, при прийнятті рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, суд зазначає таке.

Частина 1 статті 77 Закону №889-VIII передбачає строк тривалістю 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі для прийняття рішення, зокрема, про накладення дисциплінарного стягнення. Вказаною нормою, як і іншими нормами чинного законодавство не передбачено можливості поновлення чи продовження вказаного строку.

Судом встановлено, що 05.11.2019 оформлено Подання дисциплінарної комісії щодо розгляду дисциплінарного провадження стосовно заступника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки ОСОБА_1 , прийнятого за результатами розгляду дисциплінарного провадження, яким рекомендовано за вчинений дисциплінарний проступок - перевищення службових повноважень, що передбачений пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України "Про державну службу", відповідно до частини п`ятої статті 66 Закону України "Про державну службу" застосувати до начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Вказане подання отримано начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області 05.11.2019, про що свідчить відповідна резолюція на вказаному поданні.

Отже, строк для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження на підставі вказаного внесеного подання Комісії відповідно до приписів частини 1 статті 77 Закону №889-VIII (10 календарних днів) розпочався з 05.11.2019, однак спірний наказ Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області №24-К про звільнення позивача прийнятий 28.01.2020, тобто з порушенням строку, передбаченого частиною 1 статті 77 Закону №889-VIII.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону №889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Матеріали справи свідчать, що позивач з 05.11.2019 по 25.01.2020 (вихідний день - субота) у відповідні періоди перебував на лікарняному, про що свідчать копії листків непрацездатності, а саме:

Серія АДС № 982576 - ОСОБА_1 не працював з 05.11.2019 до 22.11.2019;

Серія АДЧ № 106158 - ОСОБА_1 не працював з 25.11.2019 до 13.12.2019;

Серія АДЧ № 072718 - ОСОБА_1 не працював з 14.12.2019 до 28.12.2019;

Серія АДС № 987398 - ОСОБА_1 не працював з 02.01.2020 до 03.01.2020;

Серія АДС № 988014 - ОСОБА_1 не працював з 08.01.2020 до 17.01.2020;

Серія АДС № 988070 - ОСОБА_1 не працював з 20.01.2020 до 24.01.2020.

Як зазначає відповідач, у період з 05.11.2019 по 28.01.2020 позивача внесено до табелю обліку робочого часу лише 06.01.2020 та 27.01.2020. У свою чергу, 27.01.2020 у позивача відібрані письмові пояснення відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону №889-VIII, що не заперечує позивач, та, зважаючи на те, що пояснення позивача не спростовували, встановлені порушення, відповідачем 28.01.2020 видано наказ про звільнення.

Твердження позивача про те, що у період з 05.11.2019 по 25.01.2020 він офіційно перебував на роботі 15 календарних днів, що вказує на пропуск відповідачем строку на притягнення до відповідальності протягом 10 календарних днів не відповідають дійсності, оскільки 23.11.2019, 24.11.2019, 29.12.2019, 01.01.2020, 04.01.2020, 05.01.2020, 07.01.2020,18.01.2020, 19.01.2020, 25.01.2020, 26.01.2020 дати припадали на неробочі дні (субота, неділя, святкові). Лише два дні - 30.12.2019, 31.12.2019 припадали на робочі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач з метою дотримання вимог частини 4 статті 74 Закону №889-VIII прийняв спірний наказ після закінчення обставин (застережень), передбачених вказаною нормою, а саме: відсутність позивача на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відповідно, порушення строку, передбаченого частиною 1 статті 77 Закону №889-VIII, не відбулось.

Більше того, суд зауважує, що відповідач здійснив заходи, передбачені приписами ч. 1 ст. 75 Закону №889-VIII, а саме: відібрав у позивача пояснення щодо встановленого порушення, на виконання яких знадобився певний строк.

Отже, доводи позивача про порушення відповідачем строку накладення дисциплінарного стягнення є безпідставними.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/202 при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України), у якому визначено основні трудові права працівників.

Відповідно до частин першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

У цьому випадку судом встановлено протиправність звільнення позивача, що має наслідком поновлення позивача на державній службі на посаді, з якої позивача звільнено.

Щодо дати поновлення позивача на державній службі, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, оскаржуваним наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області №24-К від 28.01.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено Сінька Сергія Васильовича - начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки ГУ Держпродспоживслужби в Київській області 28 січня 2020 року відповідно до частини п`ятої статті 66 Закону України "Про державну службу".

Отже, позивач підлягає поновленню на посаді начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки ГУ Держпродспоживслужби в Київській області з дня, наступного за днем незаконного звільнення, тобто з 29 січня 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Матеріали справи містять довідку Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 10.08.2020 № 387 про заробітну плату, відповідно до якої нарахована заробітна плата за останні два повних місяця роботи позивача (листопад 2019 року - грудень 2019 року) складає 51085,66 грн, а середньоденна заробітна плата позивача становить 1029,63 грн.

Згідно з листами Міністерства праці та соціальної політики України "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік" від 29.07.2019 №1133/0/206-19, "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік" від 12.08.2020 №3501-06/219, "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2022 рік" від 12.08.2021 №47-03/520 кількість робочих днів складає: січень 2020 року - 3 дні; лютий 2020 року - 20 днів; березень 2020 року - 21 день; квітень 2020 року - 21 день; травень 2020 року - 19 днів; червень 2020 року - 20 днів; липень 2020 року - 23 дні; серпень 2020 року - 20 днів; вересень 2020 року - 22 дні; жовтень 2020 року - 21 день; листопад 2020 року - 21 день; грудень 2020 року - 22 дні; січень 2021 року - 19 днів; лютий 2021 року - 20 днів; березень 2021 року - 22 дні; квітень 2021 року - 22 дні; травень 2021 року - 18 днів; червень 2021 року - 20 днів; липень 2021 року - 22 дні; серпень 2021 року - 21 день; вересень 2021 року - 22 дні; жовтень 2021 року - 20 днів; листопад 2021 року - 22 дні; грудень 2021 року - 22 дні; січень 2022 року - 19 днів; лютий 2022 року - 20 днів; березень 2022 року - 22 дні; квітень 2022 року - 20 днів; травень 2022 року - 20 днів; червень 2022 року - 20 днів; липень 2022 року - 21 день; серпень 2022 року - 22 дня; вересень 2022 року - 22 дня; жовтень 2022 року - 20 днів; листопад 2022 року - 22 дня; грудень 2022 року - 21 день.

Щодо розрахунку норми тривалості робочого часу на 2020 рік суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 1 Закону України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану, від 15 березня 2022 року № 2136-IX, який набрав чинності 24.03.2022, на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України (ч. 2). У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом (ч.3).

Відповідно до ч. 6 ст. 6 вказаного Закону у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67 та статей 71-73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.

З урахуванням вказаних приписів, розрахунок норми тривалості робочого часу у 2023 році становить: січень 2023 року - 22 дня; лютий 2023 року - 20 днів; березень 2023 року - 23 дні; квітень 2023 року - 20 днів; травень 2023 року - 23 дні; червень 2023 року - 22 дні; липень 2023 року - 21 день; серпень 2023 року - 23 дні; вересень 2023 року - 21 день; жовтень 2023 року - 22 дні; листопад 2023 року - 17 днів.

Період вимушеного прогулу позивача з 29 січня 2020 року (перший день після звільнення позивача) по 23 листопада 2023 року (день, ухвалення судом рішення про поновлення позивача на службі) складає 966 робочих днів.

Зважаючи на 966 робочих днів вимушеного прогулу з 29.01.2020 по 23.11.2023, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу становить 994 622,58 грн (1029,63 грн х 966 робочих днів).

За наведених обставин підлягає задоволенню вимога в частині стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення позивача і до дня винесення судом рішення про поновлення позивача на службі в розмірі 994 622,58 грн.

Відповідно до статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).

При цьому, пунктом 1 частини 2 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Тобто, за загальним правилом, встановленим пунктом 2 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Проте у відповідності до положень частини 2 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України суд може звернути до негайного виконання рішення у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні зазначених платежів, зазначивши про це у рішенні.

Отже, з аналізу наведених процесуальних норм слідує, що суд вправі відступити від загального правила, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, та звернути рішення до негайного виконання в частині стягнення всієї суми боргу при присудженні виплати заробітної плати в сумі більш як за один місяць.

Тож, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 994 622,58 грн підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б повністю спростували доводи позивача, не надав.

З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області №24-К від 28.01.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ".

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області з 29 січня 2020 року.

4. Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 994622 (дев`ятсот дев`яносто тисяч шістсот двадцять дві) грн. 58 коп.

5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області з 29 січня 2020 року.

6. Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 994 622 (дев`ятсот дев`яносто тисяч шістсот двадцять дві) грн 58 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.