Рішення

від 23.11.2023 по справі 440/13775/23

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2023 року м. ПолтаваСправа №440/13775/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (надалі - ГУПФ України в Запорізькій області), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - ГУПФ України в Полтавській області), у якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Запорізькій області від 19.05.2023 №163750021727 про відмову в перерахунку пенсії;

зобов`язати ГУПФ України в Запорізькій області зарахувати ОСОБА_1 до трудового стажу, що дає право на перерахунок пенсії, періоди роботи з 25.08.1986 по 10.03.2015 на посаді завідуючої клініко-діагностичної лабораторії (лікар-лаборант) в Горлівській міській лікарні №2;

зобов`язати ГУПФ України в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії "Допризначення. Одноразова грошова допомога п. 7.1 Прикінцевих положень Закону №1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме - виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що пенсійний орган безпідставно відмовив ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки спеціальний стаж роботи підтверджений матеріалами пенсійної справи.

2. Позиція відповідача.

20.10.2023 до суду надійшов відзив ГУПФ України в Полтавській області, у якому представник відповідача наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог /а.с. 63-64/, зазначивши, що заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату грошової допомоги за принципом екстериторіальності розглянуто ГУПФ України в Запорізькій області.

24.10.2023 до суду надійшов відзив ГУПФ України в Запорізькій області, у якому представник відповідача наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 92-94/. Свою позицію мотивувала посиланням на відсутність у позивача спеціального стажу роботи, наявність якого є обов`язковою умовою для призначення спірної грошової допомоги.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Обставини справи

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 /а.с. 14/.

Залученими до матеріалів справи копіями трудової книжки серії НОМЕР_2 та вкладиша до трудової книжки підтверджено, що позивач з 25.08.1986 по 10.03.2015 працювала у Горлівській міській лікарні №2, а з 05.05.2015 прийнята на роботу до Комунального закладу "Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни" Полтавської обласної ради /а.с. 32-35/.

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено копією довідки від 02.02.2015 №1603-2166 /а.с. 18/.

З 28.11.2022 ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", для обчислення пенсії враховано стаж роботи тривалістю 41 рік 04 місяці 29 днів /а.с. 77-78/.

Залученим до матеріалів справи розрахунком стажу підтверджено, що до стажу роботи ОСОБА_1 зараховані періоди з 25.08.1986 по 31.12.2014 та з 02.03.2015 по 31.01.2023 /а.с. 83/.

12.05.2023 ОСОБА_1 звернулась до Полтавського об`єднаного УПФ із заявою про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" /а.с. 68-69/.

Рішенням ГУПФ України в Запорізькій області від 19.05.2023 №163750021727 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за відсутністю довідки про роботу за спеціальністю та перебування у відпустках без збереження заробітної плати за періоди роботи з 25.08.1986 по 10.03.2015 /а.с. 66/.

Не погодившись з рішенням ГУПФ України в Запорізькій області від 19.05.2023 №163750021727, позивач оскаржила його до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Основного Закону України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За змістом частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Згідно з пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 затверджений Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (надалі - Порядок №1191).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 3, ст. 10), що передбачені:

переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (ЗП України, 1994 р., N 4, ст. 70; Офіційний вісник України, 2002 р., N 39, ст. 1820; 2004 р., N 46, ст. 3052);

переліком посад артистів театрально-концертних та інших видовищних закладів, підприємств і колективів, які мають право на пенсію за вислугу років незалежно від віку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. N 583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення" (ЗП України, 1992 р., N 11, ст. 271).

Пунктами 5 - 7 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення.

Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Оцінка судом обставин справи

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі спір стосується наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Верховний Суд у постанові від 15.06.2022 у справі №200/854/19-а визначив, що норму пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:

станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);

станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних відносин) на зазначених вище посадах.

За обставин цього спору ГУПФ України в Запорізькій області відмовило ОСОБА_1 у призначенні грошової допомоги з огляду на відсутність у неї 30-річного стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому пенсійний орган не врахував стаж роботи позивача у Горлівській міській лікарні №2 з 25.08.1986 по 10.03.2015 на підставі довідки від 30.03.2023 №1406, оскільки така довідка видана т.зв. "донецькою народною республікою".

Оцінюючи правомірність рішення ГУПФ України в Запорізькій області від 19.05.2023 №163750021727 та його відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з таких міркувань.

Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину адміністративної межі та лінії зіткнення між тимчасово окупованою територією та іншою територією України, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Статтею 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

За змістом частин першої, другої, третьої статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Разом з цим, Суд вважає необхідним зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".

Загальновідомо, що м. Горлівка Донецької області перебуває в тимчасовій окупації (див. Указ Президента України від 07.02.2019 №32/2019 "Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях"), владу на якій тимчасово здійснює т.зв. "донецька народна республіка".

ОСОБА_1 у 2015 році вимушено переселилась з м. Горлівки Донецької області до м. Полтави Полтавської області.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Залученими до матеріалів справи копіями трудової книжки серії НОМЕР_2 та вкладиша до трудової книжки підтверджено, що позивач з 25.08.1986 по 10.03.2015 працювала у Горлівській міській лікарні №2, а з 05.05.2015 прийнята на роботу до Комунального закладу "Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни" Полтавської обласної ради /а.с. 32-35/.

Разом із заявою від 12.05.2023 про призначення одноразової грошової допомоги позивач надала пенсійному органу довідку від 11.05.2023 №322, видану Комунальним підприємством "Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни Полтавської обласної ради", якою підтверджено її працевлаштування з 05.05.2015 по дату видачі довідки на посадах: 0,5 посади лікаря-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії з 05.05.2015 по 30.11.2015; завідувача клініко-діагностичною лабораторією з 01.12.2015 по 30.04.2023; лікаря-лаборанта консультативно-діагностичного відділення з 01.05.2023 /а.с. 20-21/.

Також позивач надала довідку Горлівської міської лікарні №2 від 30.03.2023 №1406, на якій проставлений кутовий штамп з написом "донецька народна республіка".

Враховуючи викладене та те, що факт роботи позивача з 25.08.1986 по 10.03.2015 у Горлівській міській лікарні №2 на посаді завідувача клініко-діагностичною лабораторією підтверджено належним чином оформленою трудовою книжкою серії НОМЕР_2 та вкладиша до трудової книжки, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване їй право на пенсійне забезпечення, зокрема отримання одноразової грошової допомоги.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 21.02.2022 у справі №243/4336/17, що врахований судом на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України.

Таким чином суд встановив, що ОСОБА_1 з 25.08.1986 по 10.03.2015 працювала у Горлівській міській лікарні №2 на посаді завідувача клініко-діагностичною лабораторією, з 05.05.2015 по 30.11.2015 - на посаді лікаря-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії Комунального підприємства "Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни Полтавської обласної ради"; з 01.12.2015 по 30.04.2023 - на посаді завідувача клініко-діагностичною лабораторією Комунального підприємства "Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни Полтавської обласної ради"; з 01.05.2023 - лікаря-лаборанта консультативно-діагностичного відділення Комунального підприємства "Полтавський обласний клінічний госпіталь для ветеранів війни Полтавської обласної ради".

Суд також акцентує увагу на тому, що зазначені періоди роботи враховані пенсійним органом під час призначення позивачу пенсії за віком.

У силу пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, до посад у лікарняних закладах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, віднесено лікарів та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).

З урахуванням наведеного, суд визнає помилковими твердження ГУПФ України в Запорізькій області про відсутність підстав для врахування періоду роботи позивача на посаді завідувача клінічно-діагностичною лабораторією Горлівської міської лікарні №2 з 25.08.1986 по 10.03.2015 до стажу, який дає право на призначення грошової допомоги.

А тому зазначений період роботи ОСОБА_1 належить зарахувати до стажу роботи, який дає право на призначення грошової допомоги.

Як наслідок, рішення ГУПФ України в Запорізькій області від 19.05.2023 №163750021727 про відмову у призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги належить визнати протиправним та скасувати, а позов у цій частині - задовольнити.

Разом з цим, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує, що пенсійний орган у рішенні від 19.05.2023 №163750021727 не обчислював стаж роботи позивача, який дає право на виплату спірної грошової допомоги.

Так само відповідач не аналізував усіх підстав, наявність яких дає право на отримання грошової допомоги, зокрема, чи не призначалась позивачу раніше пенсія за вислугу років чи будь-який інший вид пенсійного забезпечення.

За таких обставин суд вважає за необхідне зобов`язати ГУПФ України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.05.2023 про призначення грошової допомоги з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, зарахувавши до стажу роботи, який дає право на отримання грошової допомоги період роботи ОСОБА_1 з 25.08.1986 по 10.03.2015 у Горлівській міській лікарні №2 на посаді завідувача клінічно-діагностичною лабораторією.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач звільнена від сплати судового збору ухвалою суду.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Тож підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 19.05.2023 №163750021727.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.05.2023 про призначення грошової допомоги з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, зарахувавши до стажу роботи, який дає право на отримання грошової допомоги період роботи ОСОБА_1 з 25.08.1986 по 10.03.2015 у Горлівській міській лікарні №2 на посаді завідувача клінічно-діагностичною лабораторією.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідачі:

1) Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 20490012; пр-т Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69005);

2) Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 13967927; вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяО.О. Кукоба