Постанова

від 24.11.2023 по справі 380/815/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 380/815/23 пров. № А/857/14464/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Судової-Хомюк Н.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Б.М.В." на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року (головуючий суддя Москаль Р.М., м. Львів) у справі №380/815/23 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Приватного підприємства "Б.М.В." про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в :

Головне управління Державної податкової служби у Львівській області звернулося в суд з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Б.М.В." про стягнення до бюджету коштів в розмірі 86831,83 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Позовна заява обґрунтована наявністю у відповідача податкового боргу, що виник в результаті несплати податкових зобов`язань з податку на прибуток - 17905,43 грн., з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості - 28716,04 грн., адміністративні штрафи та інші санкції - 40000 грн., акцизний податок - 210,36 грн. Вважає, що суми податків є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються податковим боргом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що контролюючим органом порушено вимоги пункту 95.2 ст. 95 ПК України, згідно якого суб`єктивне право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу виникає після направлення податкової вимоги щодо податкового боргу (його узгодження). Вказує, що сума податкового боргу не узгоджена у встановленому порядку, оскільки податкова вимога форми «Ю» від 17.07.2020 №194421-54 надсилалась на адресу, яка не є адресою місцезнаходження відповідача. Зазначає, що податкове повідомлення-рішення №0196310409 від 17.08.2021 винесено до спливу строку подання заперечень на акт перевірки.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив щодо її доводів та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП "Б.М.В." (код ЄДРПОУ 25238725) зареєстроване як юридична особа з місцезнаходженням за адресою: 81700, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Промислова, 4.

Відповідно до довідки ГУ ДПС у Львівській області №9001/5/13-01-13-01-12 від 15.11.2022 станом на 10.11.2022 податкова заборгованість ПП "Б.М.В." перед бюджетом становить 86831,83 грн. (по податку на прибуток - 17905,43 грн.; по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості - 28716,04 грн., адміністративні штрафи та інші санкції - 40000 грн., акцизний податок - 210,36 грн.). Податковий борг виник внаслідок несплати у встановлені законом строки грошових зобов`язань платника податків, визначених у податкових деклараціях з податку на прибуток, податку на нерухоме майно. У зв`язку з порушенням законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів контролюючий орган притягнув платника податків до відповідальності у вигляді штрафу шляхом прийняття податкового повідомлення - рішення, пеня по акцизному податку на пальне становить 210,36 грн.

Докази сплати зазначених сум в матеріалах справи відсутні і відповідач не спростовує їх несплату.

Матеріали справи не містять відомостей про оскарження податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 17.08.2021 №0196310409, податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 10.08.2021 №00191570901 та податкової вимоги форми «Ю» від 17.07.2020 №194421-54.

Позивачем надіслано податкову вимогу форми «Ю» від 17.07.2020 №194421-54 на зареєстровану юридичну адресу відповідача: 81700, Львівська обл., м.Жидачів, пл.Свободи, 5/10 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Відправлення повернулося на адресу податкового органу з відміткою поштового органу «за закінченням терміну зберігання».

Оскільки борг у розмірі 86831,83 грн. самостійно відповідачем не сплачено, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки за відповідачем рахується податковий борг, який є узгодженим, доказів його погашення відповідачем не надано, вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення, тому податковий борг підлягає стягненню з відповідача.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов`язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, передбачено, що платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно із пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з пп. «е» п.176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов`язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Аналіз зазначених норм закону свідчить, що у платника податку виникає безумовний обов`язок зі сплати грошового зобов`язання після його узгодження. Несплачена сума грошового зобов`язання у встановлений законом строк є податковим боргом.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що вимогами заявленого позову є стягнення податкового боргу, отже, предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.

Отже, з урахуванням викладених законодавчих приписів, дослідженню і оцінці підлягає питання, чи набула сума податкового зобов`язання, визначена контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях, статусу узгодженого грошового зобов`язання та статусу податкового боргу.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 809/12/17.

Пунктом 58.1. статті 58 Податкового кодексу встановлено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено передбачені цим пунктом факти.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 42.1. стаття 42 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (п. 42.3 ст. 42 ПК України).

У разі, якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що податкова вимога форми «Ю» від 17.07.2020 №194421-54 надсилалась на адресу 81700, Львівська обл., м. Жидачів, пл. Свободи, 5/10, яка не є адресою місцезнаходження відповідача, оскільки згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП "Б.М.В." зареєстроване як юридична особа з місцезнаходженням за адресою: 81700, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Промислова, 4.

Згідно пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу у разі, коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Наказом Міністерства доходів і зборів № 610 від 30.06.2017 затверджено Порядок направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 610), який визначає механізм формування, надсилання (вручення) та відкликання податкових вимог контролюючими органами.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 610 податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції.

Розділ IV Порядку № 610 регулює надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків.

Так, відповідно до п. 7 Розділу IV Порядку № 610 податкова вимога вважається належним чином врученою платнику податків (крім фізичних осіб), якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Апеляційним судом встановлено, що податкова вимога форми «Ю» від 17.07.2020 №194421-54 вже була предметом дослідження у справі №380/759/21 за позовом Головного управління ДПС у Львівській обл. до Приватного підприємства "Б.М.В." про примусове погашення суми податкового боргу шляхом стягнення грошових коштів з банківських рахунківх.

Зі змісту постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2023 у справі №380/759/21 встановлено, що на виконання вимог п.59.1 ст.59 ПК України контролюючий орган 17.07.2020 виставив ПП "Б.М.В." податкову вимогу форми "Ю" № 194421-54, відповідно до якої станом на 14.07.2019 загальна сума податкового боргу відповідача становить 47901 грн. 93 коп. (штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Зазначена податкова вимога рекомендованим листом з повідомленням про вручення надіслана ПП "Б.М.В." на адресу: 81700, Львівська обл., м.Жидачів, пл.Свободи, 5/10, однак конверт з відміткою "за закінченням терміну зберігання" повернувся на адресу контролюючого органу.

Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 23.07.2020 адресою місцезнаходження ПП "Б.М.В." значилася адреса: 81700, Львівська обл., м.Жидачів, пл.Свободи, 5/10.

Матеріалами справи підтверджено, що саме на адресу: 81700, Львівська обл., м.Жидачів, пл.Свободи, 5/10, податковий орган надіслав ПП "Б.М.В." рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкову вимогу форми "Ю" № 194421-54 від 17.07.2020 (як і іншу поштову кореспонденцію за відповідний період), яка була отримана відповідачем за цією адресою.

Відтак, контролюючий орган дотримався вимог п.42.2 ст.42 ПК України щодо порядку надсилання податкової вимоги платнику податків, а саме, надіслав таку рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцезнаходженням (податковою адресою) юридичної особи - ПП "Б.М.В.", яка була зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату її надіслання.

У постанові у справі №380/759/21 судом зроблено висновок, що з урахуванням вимог абз.3 п.7 розділу IV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків податкова вимога № 194421-54 від 17.07.2020 вважається врученою відповідачу у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, тому безпідставними є доводи відповідача про те, що ПП "Б.М.В." не отримувало податкову вимогу, оскільки порядок надсилання податкової вимоги відповідачем дотримано.

Колегія суддів зазначає, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.08.2023 у справі №380/759/21 набрала законної сили 09.08.2023.

Згідно з ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, відтак доводи апеляційної скарги про неотримання податкової вимоги № 194421-54 від 17.07.2020 є недоведеними.

Таким чином, оскільки відповідачем не було погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, то відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України ця сума набула статусу податкового боргу.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що податкове повідомлення-рішення №0196310409 від 17.08.2021 винесено до спливу строку подання заперечень на акт перевірки, то колегія суддів не приймає такі до уваги, оскільки доказів оскарження та скасування вищезазначеної податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень відповідачем не надано і судом не встановлено.

Доводи апелянта про неповідомлення його про місце, дату і час судового засідання апеляційний суд вважає необгрунтованими, з огляду на наступне.

Суд першої інстанції відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано відповідачу супровідним листом №380/815/23/2805/23 від 18.01.2023 на адресу: вул. Промислова, 4, м. Жидачів, Львівська область, 81700 та на електронну адресу: ppbmvzvit@gmail.com.

Також цією ухвалою суд вжив додаткових заходів для належного оповіщення відповідача про розгляд цієї справи за його участі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку статті 130 КАС України.

Виходячи з системного аналізу правових норм та обставин даної справи, а також з врахуванням обставин, встановлених судовим рішенням у справі №380/759/21, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову Головного управління ДПС у Львівській області.

Інші доводи та аргументи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції і свідчать про незгоду із правовою оцінкою судом обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Б.М.В." залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року у справі №380/815/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді Н. М. Судова-Хомюк Т. І. Шинкар