Рішення

від 22.11.2023 по справі 229/4095/23

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Номер провадження 2/229/1708/2023

Справа № 229/4095/23

22 листопада 2023 року Дружківський міський суд Донецької області в складі:

судді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Терещенко С.В.,

прокурора Подлуцької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дружківка Донецької області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом заступника керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки,

встановив:

заступник керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , згідно якого просить конфіскувати на користь держави земельну ділянку сільськогосподарського призначення громадянки російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) з кадастровим номером 1420984500:01:059:0451 площею 0.5325 га із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Бахмутської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 247981814209), шляхом припинення права власності, відомості про яку зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 19.12.2013 за № 3941292 та визнання права власності за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 39767332); стягнути з відповідача на користь Донецької обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору в сумі 4 026,00 грн.

В обґрунтування позову вказує, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації відповідно до паспорту серія та номер НОМЕР_2 , виданого 21.02.2013 ТП №1 ОУФМС росії по московській області. Після смерті свого батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона успадкувала земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (спадкова справа № 319/2010). На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 3792, зареєстрованого в реєстрі 19.12.2013 за № 3941292 ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 0.5325 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 1420984500:01:059:0451, яка знаходиться на території Клинівської сільської ради Бахмутського району Донецької області (на теперішній час Бахмутської міської територіальної громади Донецької області). Право власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку 19.12.2013 зареєстровано в Державному реєстрі речових право на нерухоме майно. Таким чином, ОСОБА_1 19.12.2013 набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Клинівської сільської ради Бахмутського району Донецької області (на теперішній час Бахмутської міської територіальної громади Донецької області) та протягом року, в порушення визначеної ст.ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України процедури використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, як іноземна громадянка, не виконала покладений на неї у зв`язку з цим обов`язок - не відчужила земельну ділянку. Зазначений факт підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності добровільного відчуження іноземною громадянкою ОСОБА_1 успадкованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення, вищезазначена земельна ділянка сільськогосподарського призначення підлягає конфіскації у громадянки російської федерації ОСОБА_1 на користь держави України.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 23 червня 2023 року задоволено заяву заступника керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області Дубовського А. в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про забезпечення позову; накладена заборона на проведення будь-яких реєстраційних дій та відчуження будь - яким способом земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1420984500:01:059:0451, загальною площею 0.5325 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 247981814209), що розташована на території Бахмутської міської територіальної громади Донецької області та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 18 липня 2023 року відкрите загальне позовне провадження по справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 24 жовтня 2023 року підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду.

Прокурор в судовому засіданні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Представник позивача - Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області в судове засідання не з`явилась, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Надала до суду клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та постановити рішення згідно вимог чинного законодавства.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час, місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заяв та клопотань про розгляд справи без її участі або про відкладення судового засідання від неї на адресу суду не надходило. У встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачем також не поданий.

Оскільки відповідач була належним чином повідомлена про судове засідання, але причин неявки суду не повідомила, суд вважає можливим у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 223 ЦПК України провести судове засідання без її участі.

При цьому, за наявності умов, передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами у визначених законом випадках.

Представництво прокурором інтересів держави в суді відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Обґрунтування наведені прокурором в позові щодо представництва в суді суд вважає достатніми для його звернення у суд, оскільки порушуються питання захисту інтересів держави, і інші державні органи не здійснили ефективний захист інтересів держави щодо захисту її майнових прав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (паспорт громадянина російської федерації, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 21.02.2013 ТП № 1 ОУ ФМС росії по московській області, країна громадянства: російська федерація, АДРЕСА_1 ) набула право власності на земельну ділянку площею 0,5325 га із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером 1420984500:01:059:0451, яка знаходиться на території Клинівської сільської ради Бахмутського району Донецької області (на теперішній час територія Бахмутської територіальної громади Донецької області), на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 3792, зареєстрованого в реєстрі 19.12.2013 за № 3941292, виданого Другою артемівською державною нотаріальною конторою, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів (а.с.10-13).

Відповідно до листа Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області повідомлено, що за наявними обліками ГУ ДМС у Донецькій області та наявними базами даних Державної інформаційної системи (ДІС) та Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами (ЄІАС УМП) ОСОБА_1 паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувалась. Згідно обліків відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства інформація відносно ОСОБА_1 відсутня (а.с.15, 40).

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону.

Згідно норм ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Частиною ч. 2 ст. 81 Земельного кодексу України передбачено, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності лише на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Вимогами даної статті визначено, що іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки вищевказаних категорій з наступних підстав: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; прийняття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини 4 статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України у разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Право власності на земельну ділянку відповідач набула з 19.12.2013 року після державної реєстрації речового права на нерухоме майно.

Однак, у подальшому й по даний час земельну ділянку нею самостійно не відчужено, чим безпідставно порушено річний строк, установлений ч. 4 статті 81 Земельного кодексу України.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Примусове припинення прав на земельну ділянку, відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України, здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Оскільки відповідач протягом року з часу переходу права власності на земельну ділянку її не відчужила, то право власності на зазначену земельну ділянку слід примусово припинити, шляхом конфіскації.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Відповідно до ст. 348 ЦК України якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Статтею 153 Земельного кодексу України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається як невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача, критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ, оскільки втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову відповідає принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Новоселицький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 01.06.2006).

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, які відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземцями. Зазначений спосіб захисту чітко визначений ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України.

На підставі вищенаведеного, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземною громадянкою, впродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 19.12.2013 по даний час) не відчужила її, тому наявні підстави для їх конфіскації у власність держави.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви в сумі 2 684 грн. та судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову в сумі 1 342 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 280, 354 ЦПК України, ст. 3, 14, 41 Конституції України, ст. 346, 356 ЦК України, ст. 22, 80, 81 ЗК України, суд

ухвалив:

Позов заступника керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки - задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 39767332) земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1420984500:01:059:0451, площею 0.5325 га, із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Бахмутської міської територіальної громади Бахмутського району Донецької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 247981814209), відомості про яку зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 19.12.2013 за № 3941292, що належить громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом припинення права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Донецької обласної прокуратури (р/р № UA918201720343180002000016251, Держказначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, код ЄДРПОУ - 25707002, отримувач - Донецька обласна прокуратура) витрати зі сплати судового збору в сумі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 158 ЦПК України вжиті ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 23.06.2023 року заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя - О.М. Лапченко