Рішення

від 24.11.2023 по справі 334/8295/23

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 334/8295/23 2-а/335/177/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2023 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Апаллонової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Анісімової А.І., представника відповідача: Притуліної Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників процесу адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії винесену АА №00004798 від 06.02.2023р по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Стягнути на користь позивача судовий збір 536,80 грн. та витрати на правничу допомогу 4000,00 грн.

Також до суду подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 25.12.2022 року о 11 годині 06 хв. за адресою М -04 км. 186+337, Дніпропетровська область, автомобіль марки DAF, FT XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 здійснював рух з перевищенням нормативних параметрів навантаження на одинарну вісь на 10,296% (1184 тон) більше ніж встановлене пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, при дозволеному максимальному навантаженні на вісь 11,5 тон, що зафіксовано в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу WIM,WAGA-WIM 35 за зав.№7.

Постановою про адміністративне правопорушення серія АА № 00004798 від 06.02.2023 року (далі - Постанова про правопорушення) Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Відповідач) притягнуто ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або Позивач ) до адміністративної відповідальності за вищевказане правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП .

Позивач вважає, що спірна Постанова є незаконною та підлягає скасуванню з таких обставин.

Постанова винесена відносно фізичної особи, яка фактично не вчиняла 25.12.2022 року правопорушень, які їй інкримінує Відповідач у своїй постанові серії АА № 00004798 від 06.02.2023 року

Позивач є керівницею Товариства з обмеженою відповідальність «РІФ СІЧ ПЛЮС»(ЄДРПОУ43941565). Транспортний засіб DAF, FT XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 перебуває на балансі ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС».

Відповідно до Договору оренди транспортного засобу № 43941565/1 від 24.03.2021 року ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС», в особі директора ОСОБА_1 , транспортний засіб DAF, FT XF 105.460 передано в оренду ТОВ «РІФ СІЧ».

Згодом, відповідно до Договору оренди транспортного засобу № НОМЕР_1 від 12.01.2023 року вищевказаний транспортний засіб переданий в оренду ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП». Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу DAF, FT XF 105.460 , державний номер НОМЕР_1 , з 18.01.2023 року користувачем транспортного засобу є ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП», який діє до 12.01.2033 року включно.

Таким чином ОСОБА_1 не може бути особою винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Транспортний засіб перебував у користування ТОВ «РІФ СІЧ», а згодом переданий в оренду до ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП», тобто Позивач ніяким чином не може бути суб`єктом правопорушення.

Відповідно до Договору оренди № АР 7152ІЕ від 12.01.2023 року транспортний засіб переданий в оренду ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП», що підтверджується також свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

25.12.2022 року транспортним засобом здійснювалось транспортування нафтопродуктів , про що свідчить товарно-транспортна накладну (далі - ТТН) № 24/12/2022/159 від 24.12.2022 року Посадовою особою відповідача не встановлено фактів прийняття до перевезення додаткового вантажу, після оформлення ТТН, яке б вплинуло на загальну вагу транспортного засобу. Транспортний засіб у дорозі для довантаження не зупинявся. В свою чергу, внесення до ТТН відомостей щодо маси або габаритів вантажу, перевищення нормативних параметрів ваги вантажу утворюють окремий склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 132-2 КУпАП.

Так відповідно даних ТТН вага автомобілю складає - 7 365 кг, вага причепу - 8500 кг, вага нафтопродукту - 22 360 кг. Відповідач взагалі жодних даних щодо причепу не зазначив.

З аналізу частину 2 статті 132-1 КУпАП вбачається, що диспозиція даної норми є бланкетною, тобто такою, де закріплюються лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення конкретних ознак слід звертатись до положень іншого нормативного акта; бланкетна диспозиція містить правила поведінки в найзагальнішій формі, відсилаючи суб`єкта реалізації до інших правових норм, тому посилання на спеціальну норму закону є обов`язковим. За відсутності посилання на конкретний нормативний акт, яким передбачено правило поведінки та порушене особою, відповідальність не настає, оскільки неможливо встановити наявність однієї з обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення - об`єктивної сторони.

Оскаржувана постанова містить вказівку на порушення пункту 22.5 ПДР України в цілому, при цьому викладена суть правопорушення не містить відомостей щодо перевищення зовнішніх габаритів та фактичної маси.

Всупереч Інструкції №512, вона (постанова) не містить інформації про тип транспортного засобу (сідловий тягач, контейнеровоз, вантажний самоскид тощо), взагалі не містить інформації щодо причепа, та напрямку руху що ставить під сумнів врахування вказаного критерію при встановленні факту перевищення, встановлених законодавством вагових норм, які складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення.

Всупереч вимогам Інструкції в оскаржуваній постанові не міститься наступнрмація: н смуга руху ,напрямок руху, категорія транспортною засобу, тип трансфертного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу, допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги.

Також, Позивачка не отримувала спірної Постанови , а тому вважає, що не направлення відповідачем оспорюваної постанови позивачеві, позбавив останню можливості бути обізнаною про факт розгляду справи відносно неї, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, сприяти зверненню особою, що користувалася транспортним засобом на час вчинення правопорушення до відповідача із заявою про визнання факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності в порядку, передбаченому ст. 279-9 КУпАП. п. 1 розділу III Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті. Крім того, позивача фактично було позбавлено реалізації прав, передбачених ст. 268 КУпАП.

Ухвалою від 17.10.2023 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовом, відкрито провадження у даній справі та призначено судовий розгляд справи по суті. Встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Заперечуючи проти позову представник відповідача Притуліна Д. направила до суду відзив, у якому зазначила наступне. Оскаржувана постанова скерована рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , яка внесена до державних реєстрів. Однак лист повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Щодо навантаження на одинарну вісь транспортного засобу, належним чином зафіксованого автоматичним пунктом. Перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великоваговим транспортним засобом Позивача підтверджується загальними результатами зважування, які, у випадку, якщо вони не перевищують нормативні вагові параметри, не підлягають зазначенню у постанові.

Згідно з частиною 2 статті 132 -1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%. Таке перевищення нормативних параметрів зазначених пунктом 22,5 ПДР України було встановлено із врахуванням вимірів із урахуванням похибки вагових та габаритних параметрів зазначеного вище транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортного засобу на ділянці автомобільної дороги.

Відповідно до пункту 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (надалі - Порядок № 1174) у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно- вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.

Посилання на відсутність факту вчинення адміністративного правопорушення, відсутність інформації у постанові та доказів на підтвердження нього, е необґрунтованими та на їх спростування наведено методику розрахунку відсоткового перевищення навантаження на одинарну вісь транспортного засобу, яка застосовується Укртрансбезпекою при притягненні осіб до адміністративної відповідальності.

Особа суб`єкта відповідальності за частиною 2 статті 1321 КУпАП визначається відповідно до статті 143 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною 2 статті 122, частинами 2 і 3 статті 1321 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно- телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Варто зазначити, що ряд відомостей, які враховуються під час розгляду справи про адміністративне правопорушення надаються з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, ведення якого здійснюється уповноваженими посадовими особами Головного сервісного центру МВС.

Зокрема, згідно пункту 3 Розділу II Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів (надалі - ЄДРТЗ), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2020 № 779 (надалі - Порядок 779), до ЄДРТЗ вноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично- дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації, відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів. закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби (далі - об`єкти обліку).

У відповідності до пункту 4 Розділу II Порядок 779, внесення до ЄДРТЗ інформації про об`єкти обліку здійснюється в разі, зокрема, державної реєстрації транспортного засобу; перереєстрації транспортного засобу; зняття з обліку транспортного засобу; внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу; передачі права користування та/або розпорядження транспортним засобом іншій особі з видачою тимчасового реєстраційного талона.

Варто також зауважити, що низка відомостей, які обов`язково опрацьовуються під час винесення постанови про адміністративне правопорушення стосуються особи, за якою зареєстровано транспортний засіб.

При цьому, пунктом 1 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до ЄДРТЗ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 1197 (надалі - Порядок 1197, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент вчинення правопорушення) визначено, що цей Порядок визначає процедуру внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача транспортного засобу (далі - належний користувач).

Відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку 1197, належний користувач - фізична особа, яка на законних підставах користується транспортним засобом, що їй не належить, а також керівник юридичної особи - лізингоодержувача (особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи - лізингоодержувача) або працівник, визначений керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, які в разі внесення щодо них відомостей до ЄДРТЗ, згідно статті 14-3 КУпАП, несуть відповідальність за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Так, згідно пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Порядок № 1388) вбачається, що за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Відповідно до п.3 Порядку № 1197, підставами для внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача є:визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування; визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем; оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом; користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички);користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу; оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона. Пунктами 30,31 та 32 Порядку внесення відомостей про належного користувача, визначено порядок внесення відомостей про належного користувача, який користується транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички).

Відповідно, внесенню до ЄДРТЗ підлягають лише власники транспортних засобів (фізичні та юридичні особи) або належні користувачі транспортних засобів, які несуть відповідальність, згідно правил встановлених статтею 14- 3, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП лише у випадку такого їх внесення до ЄДРТЗ.

Саме зазначені відомості надаються уповноваженій посадовій особі Відповідача на її запит при розгляді нею справи про адміністративне правопорушення.

За відсутності відомостей про належного користувача у ЄДРТЗ, уповноваженій посадовій особі Відповідача, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, надаються відомості про особу, за якою зареєстрований транспортний засіб. Внесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу є виключно правом особи, уповноваженої на подання відповідної заяви в порядку, передбаченому Порядком № 1197.

Як вбачається з копії доданого до позовної заяви договору оренди транспортного засобу № 43941565/1 від 24.03.2021 року ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС» (орендодавець) в особі директора ОСОБА_1 , що діє на підставі Статуту, з однієї сторони та ТОВ «РІФ СІЧ» (орендар) в особі директора ОСОБА_3 , що діє на підставі Статуту з іншої сторони, уклали договір оренди транспортного засобу вантажного сідлового тягача марки DAF державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .В договорі зазначено, що він набуває чинності в момент його підписання та діє до 24 березня 2022 року.Крім того, слід зазначити, що відповідно до п. 5.9.1. даного Договору, договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Отже, станом на момент вчинення правопорушення - 25.12.2022 року, строк дії даного договору закінчився. Відповідно до п. 5.10. даного Договору, якщо Орендар продовжує користуватися предметом оренди після закінчення строку Договору, то за відсутності заперечень орендодавця, протягом одного місяця. Договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений Договором. Слід зазначити, що у разі, навіть якщо орендар ТОВ «РІФ СІЧ» продовжило користуватися транспортним засобом марки DAF FT XF 105.460. ДНЗ НОМЕР_1 після закінчення строку дії Договору, сам по собі Договір оренди транспортного засобу не підтверджує той Факт, що відомості щодо належного користувача буди внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відповідно до встановленої законодавством процедури.

Відповідно, шляхом отримання інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів відповідачем було встановлено, що відповідальною особою за вчинення адміністративного правопорушення, а саме станом на 25.12.2022 року та на час розгляду справи про адміністративне правопорушення обліковується ОСОБА_1 , як керівник юридичної особи ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС», за яким зареєстрований транспортний засіб. При ньому, відомості щодо належного користувача даного транспортного засобу до ЄДРТЗ внесені не були.

Позивачем до позовної заяви не долучено жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що належним користувачем транспортного засобу DAF FT XF 105.460. ДНЗ НОМЕР_1 (власником якого є ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС», а керівником цієї юридичної особи Левкович А.В.) є інша особа, в тому числі і щодо Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу.

Крім того, слід зазначити, що до позовної заяви позивачем також долучено договір оренди транспортного засобу НОМЕР_1 від 12 січня 2023 року, відповідно до якого ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС» (орендодавець) в особі директора ОСОБА_1 , та ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП» (орендар) в особі ОСОБА_3 , уклали договір оренди транспортного засобу DAF FT XF 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 . Договір оренди транспортного засобу було укладено 12 січня 2023 року, тобто після вчинення адміністративного правопорушення, тоді як правопорушення було вчинено 25 грудня 2022 року. Таким чином, посилання позивача на даний договір є безпідставним та даний договір не може оцінюватись судом як належний та допустимий доказ у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, твердження Позивача щодо належного користувача (ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП») не відповідає дійсності.

З огляду на зазначені обставини та відсутність у ЄДРТЗ відомостей щодо належного користувача транспортного засобу на момент виявлення події адміністративного правопорушення та винесення оскаржуваної постанови, відповідно до норм статті 14-3 КУпАП та Порядку N° 1174. Інструкції № 512 до адміністративної відповідальності притягнуто керівника юридичної особи ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС», за якою зареєстрований транспортний засіб, тобто ОСОБА_1 , Позивача по справі.

З оскаржуваної постанови серії АА № 00004798 від 06.02.2023 вбачається, що в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, зазначення реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, виміряні з урахуванням похибки вагові або габаритні параметри транспортного засобу, фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу.

При цьому пункт 3 Розділу III Інструкції № 512 не містить посилання на форму постанови відповідно до додатку 1 до цієї Інструкції та не містить імперативної вимоги щодо встановлення всього обсягу інформації про транспортний засіб.

Вказане свідчить, що Інструкцією затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана Форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові в залежності від обставин вчинення порушення.

Так, постановою серії АА № 00004798 від 06.02.2023 зафіксовано: марку, модель, державний номерний знак транспортного засобу - DAF FT XF 105.460 , ДНЗ НОМЕР_1 ; кількість вісей - 5 шт.; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями 1-2: 3600 мм, 2-3: 5760 мм, 3-4: 1310 мм; 4-5: 1300 мм; навантаження на вісь 1 - 8150 кг, 2 - 15100 кг, 3 - 6300 кг, 4 - 6450 кг; 5 - 7000 кг; загальна маса - 43000 кг.

Таким чином, висновки про те, що зміст постанови не відповідає Інструкції, а подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП, відсутні, є суб`єктивними, адже Інструкція містить вказівку лише на форму постанови, в той час як вимоги щодо змісту постанови встановлені КУпАП та Порядком №1174.

Таким чином, оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення v сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка мас реєстрацію місця проживання/ перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України відповідає усім вище ненаведеним критеріям, містить необхідну інформацію. передбачену КУпАП та зміст оскаржуваної постанови відображає усі істотні ознаки складу адміністративного правопорушення.

Крім того, товарно-транспортна накладна не може беззаперечно свідчити про достовірність важення транспортного засобу та вантажу з боку позивача, тому посилання позивача на те, що перевезення позивачем товару відповідно до товарно- транспортних накладних, з урахуванням ваги автомобіля та причепу, виключає перевантаження транспортних засобів, вважають необґрунтованими.

Факт невідповідності навантаження на одинарну вісь транспортного засобу нормативним параметрам, що визначені в пункті 22.5 ПДР, не може спростовуватися товарно-транспортною накладною.

Посилання позивача на товарно-транспортну накладну є безпідставним та сама товарно-транспортна накладна не може оцінюватись судом як належний та допустимий доказ на спростування факту перевищення вагових параметрів навантаження на одинарну вісь транспортного засобу, яке зафіксовано автоматичним ваговим комплексом.

Також щодо доданих до позовної заяви документів в обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу в детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 11.09.2023 року зазначено, що розмір гонорару за надання правової допомоги становить 4000 грн, який складається з: правового аналізу документів (попереднє вивчення матеріалів, формування позиції, консультування) - 1000 грн; підготовка матеріалів для позовної заяви (опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини; вивчення судової практики) - 1000 грн; складення позовної заяви (друк, копіювання додатків, подання) - 2000 грн.

Укртрансбезпека вважає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Предмет спору в ній справі не е складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу Фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не с значними. Крім цього, наявність численної усталеної судової практики в аналогічних справах значно скорочує час, необхідний для аналізу матеріалів справи, підготовки позову.

Частиною першою статті 245 КАС України визначено, що при вирішенні справи по суті суд може відмовити в його задоволенні повністю. А тому Державна служба України з безпеки на транспорті не погоджується з розміром заявлених Позивачем витрат на професійну правничу допомогу та вважає, що така вимога задоволенню не підлягає.

З врахуванням наведеного, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача та позивач не з`явилися, повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надходило. Представник позивача брав участь у судовому засіданні 15.11.2023 року, в якому позов підтримав у повному обсязі і просить його задовольнити на підставах, що викладені у позовній заяві, наполягаючи, що позивач не є суб`єктом вказаного правопорушення, оскільки транспортний засіб було передано в оренду у 2021 році.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечує з підстав наведених у відзиві на позовну заяву. Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 72 КАС України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 2 статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Між тим, відповідно до частини 1 статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 2 ст. 76 КАС України).

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідальність за частиною 2 статті 132-1 КУпАП настає за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Санкція частини 2 статті 132-1 КУпАП тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20 %

Згідно п. 22.1 ПДР України, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Пункт 22.5 ПДР України встановлює, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують зазначені розміри: а) зовнішніх габаритів, б) фактичної маси, в) навантаження на вісь.

З аналізу частину 2 статті 132-1 КУпАП вбачається, що диспозиція даної норми є бланкетною, тобто такою, де закріплюються лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення конкретних ознак слід звертатись до положень іншого нормативного акта; бланкетна диспозиція містить правила поведінки в найзагальнішій формі, відсилаючи суб`єкта реалізації до інших правових норм, тому посилання на спеціальну норму закону є обов`язковим.

Судом встановлено, що 25.12.2022 року за адресою М-04, км 186+337. Дніпропетровська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF FT XF 105.460. ПНЗ НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , виявлено вантажне перевезення із перевищенням встановлених законодавством навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 10.296 % (1.184 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тон.

06.02.2023 відповідачем складено постанову серії АА № 00004798, згідно з якою встановлено, що 25.12.2022 о 12 год 06 хв., за адресою М-04, км 186+337. Дніпропетровська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF FT XF 105.460. ПНЗ НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України): навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 10.296 % (1.184 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою серії АА № 00004798 від 06.02.2023 зафіксовано: марку, модель, державний номерний знак транспортного засобу - DAF FT XF 105.460 , ДНЗ НОМЕР_1 ; кількість вісей - 5 шт.; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями 1-2: 3600 мм, 2-3: 5760 мм, 3-4: 1310 мм; 4-5: 1300 мм; навантаження на вісь 1 - 8150 кг, 2 - 15100 кг, 3 - 6300 кг, 4 - 6450 кг; 5 - 7000 кг; загальна маса - 43000 кг.

За вказаних обставин постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн.

З вказаною постановою ОСОБА_1 через представника ознайомилася 05.09.2023 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 71674825.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є керівницею Товариства з обмеженою відповідальність «РІФ СІЧ ПЛЮС»(ЄДРПОУ43941565).

Транспортний засіб DAF, FT XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 перебуває на балансі ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС».

Відповідно до Договору оренди транспортного засобу № 43941565/1 від 24.03.2021 року ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС», в особі директора ОСОБА_1 , транспортний засіб DAF, FT XF 105.460 передано в оренду ТОВ «РІФ СІЧ».

Згідно з актом прийому-передачі автомобіля до договору оренди від 24.03.2021 року, ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС» передало 24.03.2021 року, а Товариство з обмеженою відповідальністю "РІФ СІЧ»" прийняло зазначений транспортний засіб.

Згодом, відповідно до Договору оренди транспортного засобу № НОМЕР_1 від 12.01.2023 року вищевказаний транспортний засіб переданий в оренду ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП». Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу DAF, FT XF 105.460 , державний номер НОМЕР_1 , з 18.01.2023 року користувачем транспортного засобу є ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП», який діє до 12.01.2033 року включно.

Відповідно до Договору оренди № АР 7152ІЕ від 12.01.2023 року транспортний засіб переданий в оренду ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП», що підтверджується також свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , в якому зазначено - не є власником.

Згідно з актом прийому-передачі автомобіля до договору оренди від 12.01.2023 року, ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС» передало 14.01.2023 року, а Товариство з обмеженою відповідальністю "РІФ СІЧ ГРУП»" прийняло зазначений транспортний засіб, а також за договором оренди від 14.01.2023 року прийняло і напівпричіп -спеціалізований -Н/ПР паливоцистерна днз. АР0237XF.

25.12.2022 року транспортним засобом DAF, FT XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом -спеціалізований -Н/ПР паливоцистерна днз. АР0237XF, автопідприємством ТОВ «РІФ СІЧ» здійснювалось транспортування нафтопродуктів, про що свідчить товарно-транспортна накладну (далі - ТТН) № 24/12/2022/159 від 24.12.2022 року.

Так відповідно даних ТТН вага автомобілю складає - 7 365 кг, вага причепу - 8500 кг, вага нафтопродукту - 22 360 кг. Посадовою особою відповідача не встановлено фактів прийняття до перевезення додаткового вантажу, після оформлення ТТН, яке б вплинуло на загальну вагу транспортного засобу, і не спростовано твердження позову, що транспортний засіб у дорозі для довантаження не зупинявся.

Проте, внесення до ТТН відомостей щодо маси або габаритів вантажу, перевищення нормативних параметрів ваги вантажу утворюють окремий склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 132-2 КУпАП.

Відповідно до частини десятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі також - Закон № 2344-III) на території України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, вимоги до облаштування та технічного оснащення яких затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту.

За текстом статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію..

За текстом частини першої статті 34 закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; .

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 2344-III До внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

До комплексу допоміжних операцій, пов`язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать: завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів; перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб; сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу; накопичення, формування або дроблення партій вантажу; зберігання вантажу; транспортно-експедиційні послуги.

Правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Правила технологічних перевезень вантажів транспортними засобами затверджуються керівництвом виробничого об`єкта.

Умови та порядок організації мультимодального перевезення за участю автомобільного транспорту визначаються Законом України "Про мультимодальні перевезення".

Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків (частина четверта статті 48 Закону № 2344-III).

За частиною другою статті 49 Закону № 2344-III водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Згідно з пунктами 3.1-3.5. пункту 3 Правил перевезення вантажів договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). Примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні (надалі - Договір) наведений в додатку 1.

За підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

За правилами статті 48 Закону №2344, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Одночасно, перелік необхідних документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не є вичерпним, оскільки статтею 48 цього Закону визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами справи, суд виходить передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Як встановлено судом, в матеріалах справи міститься товарно-транспортна накладна №24/12/2022/159 від 24.12.2022 року, яка складена про те, що перевізником товару, здійсненого транспортним засобом марки " DAF XT XF 105/460 НОМЕР_1 ",з напівпричепом, реєстраційний номер НОМЕР_5 , за вказаною ТТН є ТОВ «РІФ СІЧ»,35450246.

Як зазначалось, згідно статті 1 Закону № 2344, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14 жовтня 1997 року, визначено:

Перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

Суд звертає увагу, що інформація про ОСОБА_1 або ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС» як автомобільного перевізника не була зазначена у товарно-транспортній накладній від 24.12.2022 року №24/12/2022/159, якою оформлено перевезення вантажу. Натомість, у вказаній товарно-транспортній накладній саме ТОВ «РІФ СІЧ» визначено автомобільним перевізником.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «РІФ СІЧ» укладено договір оренди транспортних засобів№ 43941565/1 від 24.03.2021 року ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС» (орендодавець) в особі директора ОСОБА_1 , що діє на підставі Статуту, з однієї сторони та ТОВ «РІФ СІЧ» (орендар) в особі директора ОСОБА_3 , що діє на підставі Статуту з іншої сторони, уклали договір оренди транспортного засобу вантажного сідлового тягача марки DAF державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В договорі зазначено, що він набуває чинності в момент його підписання та діє до 24 березня 2022 року. Відповідно до п. 5.9.1. даного Договору, договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Відповідно до п. 5.10. даного Договору, якщо Орендар продовжує користуватися предметом оренди після закінчення строку Договору, то за відсутності заперечень орендодавця, протягом одного місяця. Договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений Договором.

Статтею 799 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 800 Цивільного кодексу України наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

Отже, оскільки транспортний засіб передано позивачем в оренду ТОВ «РІФ СІЧ», договір оренди станом на 25.12.2022 був чинним, сторонами не розірваний, недійсним не визнавався, то саме ТОВ «РІФ СІЧ» 25.12.2022 року було автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ в межах спірних правовідносин, а не позивач.

Доводи про відсутність факту видачі тимчасового реєстраційного документа, який підтверджує право користування транспортним засобом ТОВ «РІФ СІЧ», правового значення для вирішення спору не мають, оскільки не спростовують юридичного факту передання позивачем транспортного засобу в оренду зазначеному вище товариству.

Крім того, аналізуючи наведені вище положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи, суд виходить передусім з того, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону N2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 червня 2023 року у справі № 640/39442/21, від 06 липня 2023 року у справі № 560/514/22).

Суд також погоджується з доводами Укртрансбезпеки про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 Закону № 2344-III. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися), як на тому акцентує відповідач. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20 та від 22 грудня 2021 року у справі №420/3371/21., від 06 липня 2023 року у справі № 560/514/22)

З огляду на обов`язок доказування, який у даній справі покладено на відповідача, відповідачем не долучено жодних належних та допустимих доказів на спростування того, що належним користувачем транспортного засобу DAF FT XF 105.460. ДНЗ НОМЕР_1 станом на 25.12.2022 року (власником якого є ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС», а керівником цієї юридичної особи Левкович А.В.) була інша особа - ТОВ «РІФ СІЧ», в тому числі і даних з Єдиного державного реєстру транспортних засобів, і не спростовано відсутності відомостей про належного користувача відповідного транспортного засобу. Тим більше, 18.01.2023 року вказаний тягач зареєстровано за ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП», що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 , і станом на час складення оспорюваної постанови - 06.02.2023 року, зазначена інформація, щонайменше підлягала перевірці.

Отже, виходячи з проаналізованих норм права, суд погоджується з доводами позову, оскільки, вказаний транспортний засіб у відповідності до вимог чинного законодавства був переданий позивачем у користуванні іншій особі, в товарно-транспортній накладній від 24.12.2022 року №24/12/2022/159 зазначено автомобільним перевізником саме ТОВ «РІФ СІЧ»», а тому позивач у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника, та не може бути суб`єктом відповідальності передбаченої ст. 60 Закону N2344-III.

При цьому суд враховує, що адміністративне правопорушення, за вчинення якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано в автоматичному режимі у Порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1174 «Деякі питання фіксації порушень законодавства про автомобільний транспорт».

У той же час, зазначене не обмежує посадову особу Уктрансбезпеки у реалізації повноважень, передбачених пунктом 4 Інструкції, у тому числі щодо встановлення під час опрацювання матеріалів отриманого інформаційного файлу повноти інформації про зафіксований транспортний засіб.

Відповідно до п.2 Інструкції №512 за запитом уповноваженої посадової особи (за умови ідентифікації такої посадової особи за допомогою кваліфікованого електронного підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України надають відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо транспортний засіб зареєстровано за межами території України і такий транспортний засіб відповідно до законодавства не підлягає державній реєстрації в Україні, до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, притягається особа, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України, а інформація про вчинене адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 КУпАП, зафіксовані в автоматичному режимі, вноситься уповноваженою посадовою особою до відповідних електронних реєстрів Міністерства внутрішніх справ України та Державної прикордонної служби України.

Для встановлення осіб, зазначених у статті 14-3 КУпАП, уповноваженою посадовою особою формується запит у письмовій формі (у тому числі за умови ідентифікації такої посадової особи за допомогою електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису) з обов`язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних» та у встановленому порядку надсилається до відповідних центральних органів виконавчої влади, визначених законодавством.

Відповідно до абзацу 6 пункту 2 Інструкції №512 під час опрацювання інформаційних файлів уповноважена посадова особа оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пунктами 4-6 Інструкції №512 визначено, що під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу з використанням системи уповноважена посадова особа з`ясовує: наявність фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, ознаки якого зафіксовані на фотознімках, відеозаписі (за наявності) в інформаційному файлі; відповідність символів номерного знака транспортного засобу на отриманих фотознімках, відеозаписі (за наявності) символам, розпізнаним системою; наявність та повноту інформації про зафіксований транспортний засіб; відповідність типу, марки та моделі зафіксованого транспортного засобу його реєстраційним даним, отриманим із системи; наявність у системі інформації про те, що до моменту вчинення правопорушення зафіксований транспортний засіб вибув із володіння особи, зазначеної у статті 14-3 КУпАП, внаслідок протиправних дій інших осіб або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать цьому транспортному засобу; наявність та повноту інформації про особу, зазначену у статті 14-3 КУпАП, зафіксованого транспортного засобу; наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; наявність і відповідність дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, або документу про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Опрацювання матеріалів інформаційного файлу здійснюється в один або два етапи (рівні) залежно від наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб або про особу, яка притягається до відповідальності, а також оцінки інших матеріалів інформаційного файлу у справі про адміністративне правопорушення.

Зафіксовані в автоматичному режимі, на першому етапі (рівні) за результатами опрацювання матеріалів інформаційного файлу уповноважена посадова особа: 1) за наявності відомостей у справі про адміністративне правопорушення стосовно осіб, зазначених у частинах першій та другій статті 14-3 КУпАП, щодо відповідності символів номерного знака зафіксованого транспортного засобу, наявності та повноти інформації про зафіксований транспортний засіб та відповідальну особу або особу, яка ввезла такий транспортний засіб на територію України, відсутності інформації про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами та відсутності обставин, що виключають адміністративну відповідальність особи, виносить із використанням засобів системи постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з підтвердженням прийнятого рішення шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису та створення кваліфікованої електронної печатки; 2) у разі потреби додаткової перевірки фактичних даних учинення адміністративного правопорушення, відсутності достовірної та/або повної інформації щодо зафіксованого транспортного засобу, особи, яка притягається до відповідальності, постанову не виносить, а матеріали адміністративної справи невідкладно передає з використанням засобів системи на другий етап (рівень) іншій уповноваженій посадовій особі із зазначенням підстав передання для продовження їх розгляду шляхом детального опрацювання та уточнення наявних матеріалів інформаційного файлу, іншої інформації стосовно транспортного засобу та особи, яка притягається до відповідальності, отриманої із системи, з подальшим прийняттям відповідного рішення; 3) невідкладно передає з використанням засобів системи в автоматизовному режимі таку інформацію до відповідної функціональної підсистеми єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України (далі - ФП ЄІС МВС). При цьому постанова не виноситься.

На другому етапі (рівні) уповноважена посадова особа опрацьовує не пізніше 2-х місяців з дня вчинення правопорушення передані на розгляд з першого етапу (рівня) матеріали інформаційного файлу, аналізує їх та, у разі потреби, уточнює необхідні відомості для прийняття рішення у справі шляхом отримання інформації відповідно до законодавства та за результатами опрацювання: 1) у разі наявності у матеріалах інформаційного файлу відомостей про вчинення адміністративного правопорушення, відсутності в матеріалах інформаційного файлу даних про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами, відсутності обставин, визначених статтею 247 КУпАП, з використанням засобів системи виносить адміністративну постанову, зміст якої відповідає вимогам статті 283 КУпАП, з накладенням кваліфікованого електронного підпису; 2) за наявності хоча б однієї з обставин, визначених статтею 247 КУпАП, закриває провадження у справі без винесення постанови з унесенням відповідної інформації до системи та накладенням кваліфікованого електронного підпису; 3) у разі отримання відомостей про протиправне використання зафіксованого транспортного засобу або його номерних знаків іншими особами невідкладно передає в автоматизованому режимі таку інформацію до ФП ЄІС МВС з метою інформування відповідних органів (підрозділів) Національної поліції України для прийняття рішення згідно із законодавством. При цьому постанова не виноситься.

Доказів того, що відповідач на виконання п. 2-6 Інструкції №512 скористався своїм правом уточнити необхідні відомості перед винесенням оскаржуваної постанови у спірному випадку, у тому числі відомостей про належного користувача транспортного засобу- автомобільного перевізника, матеріали справи не містять та відповідачем не доведено.

Відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно частини другої статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Водночас, із фотозображень транспортного засобу, здійснених в автоматичному режимі в момент вчинення правопорушення, що відображаються за QR-кодом оскаржуваної постанови 25.12.2022 о 12:06 год зафіксовано проїзд транспортного засобу DAF XF105.460 - державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом та цистерною.

Суд встановив, що оскаржувана постанова від 06.02.2023 року не містить даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку напівпричепа, приєднаного до сідельного тягача DAF XF105.460 - державний номерний знак НОМЕР_1 .

Згідно абзацу 5 пункту 15 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1174 «Деякі питання фіксації порушень законодавства про автомобільний транспорт» (далі Порядок №1174) метадані повинні містити дані про фотографії транспортного засобу фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака.

Отже, аналізуючи зміст Порядку №1174 та Додатка 1 до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року №512 , суд дійшов висновку про обов`язковість зазначення у постанові марки, моделі, державного номерного знаку причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу).

З огляду на встановлення пунктом 22.5 Правил дорожнього руху різного значення нормативів параметрів допустимої загальної маси та допустимого навантаження на осі для контейнеровозів та для інших транспортних засобів та їх составів, зазначення в постанові по справі про адміністративне правопорушення повних даних щодо составу транспортного засобу, рух якого зафіксовано із перевищенням встановлених нормативів, у тому числі щодо марки, моделі та державного номерного знаку як тягачу, так і напівпричепу, є визначальним для висновку про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена частиною 2 статті 132-1 КУпАП.

Отже, оскільки постанова не містить інформації про тип транспортного засобу (сідловий тягач, контейнеровоз, вантажний самоскид тощо), взагалі не містить інформації щодо причепа, що ставить під сумнів врахування вказаного критерію при встановленні факту перевищення, встановлених законодавством вагових норм, які складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення

Щодо посилань позивача про те, що Позивачка не отримувала спірної Постанови, а тому вважає, що не направлення відповідачем оспорюваної постанови позивачеві, позбавив останню можливості бути обізнаною про факт розгляду справи відносно неї, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, сприяти зверненню особою, що користувалася транспортним засобом на час вчинення правопорушення до відповідача із заявою про визнання факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності в порядку, передбаченому ст. 279-9 КУпАП. п. 1 розділу III Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті. Крім того, позивача фактично було позбавлено реалізації прав, передбачених ст. 268 КУпАП, то ці доводи не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Оскаржувана постанова була винесена 06.02.2023 та невідкладно скерована на адресу Позивача, що підтверджується копіями ф. 103 та ф. 119 поштових відправлень, які надаються до відзиву по оспорюваній постанові, у відповідності до вимог діючого законодавства України.

Оскаржувана постанова скерована рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання позивача ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , яка внесена до державних реєстрів. Однак лист повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання». При цьому неможливість відстеження вказаного відправлення, на що послався у судовому засіданні представник позивача обумовлена шестимісячним строком зберігання вказаної інформації, і не свідчить про неналежне направлення позивачу копії оспорюваної постанови.

Згідно зі статтею 279-5 КУпАП у разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або Єдиному державному демографічному реєстрі адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову.

Таким чином, Укртрансбезпекою виконано всі законодавчо встановлені дії щодо направлення на адресу ОСОБА_1 , яка внесена до державних реєстрів, оскаржуваної постанови, однак позивачем не здійснено відповідних дій щодо її отримання.

Крім того, згідно заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду встановлено, що вона з березня 2022 року у зв`язку зі збройною агресією перебуває за межами України.

Відповідно п.1ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо протиправності оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті від 06.02.2023 року як такої, що прийнята на підставі непідтверджених висновків щодо порушенням саме позивачем вимог пункту 22.5 в частині перевищення нормативних параметрів, є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи не були з`ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є склад проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування постанови і достатність підстав для їх задоволення із закриттям справи про адміністративне правопорушення, а тому позов підлягає задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню, справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Інші доводи сторін на висновки суду не впливають, а тому значення не мають.

Згідно ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Великою Палатою Верховного Суду України 18 березня 2020 року, Справа № 543/775/17, Провадження № 11-1287апп18, було зроблено висновок про те, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення. Зокрема, у вказаній постанові зазначено, що за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення в розумінні положень статей287,288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовуватистатті 2-5 Закону № 3674-VІ "Про судовий збір", які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.Отже, ставка судового збору у даній справі має становити 536,80 грн.

Враховуючи, що, за результатом судового розгляду, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати понесені позивачем на сплату судового збору, в розмірі 536грн. 80 коп.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат належить:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАСУ України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Зі змісту зазначених норм встановлено, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем подано ряд копій документів, а саме: ордер на надання правничої допомоги серії АР №1140110, детальний опис робіт (наданих послуг) на загальну суму 4000,00 грн.

В детальному описі робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 11.09.2023 року зазначено, що розмір гонорару за надання правової допомоги становить 4000 грн, який складається з: правового аналізу документів (попереднє вивчення матеріалів, формування позиції, консультування) - 1000 грн; підготовка матеріалів для позовної заяви (опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини; вивчення судової практики) - 1000 грн; складення позовної заяви (друк, копіювання додатків, подання) - 2000 грн.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

У той же час, суд зазначає, що розмір понесених витрат на правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, крім того дана справа є типовою справою, адвокат брав участь лише в одному судовому засіданні.

З огляду на правову позицію Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи зазначене, суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 3000 грн., що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст.9,77,121,241-246,286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі- задовольнити.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА № 00004798 від 06.02.2023, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 536,80 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 24.11.2023 року. Повний текст судового рішення складено і підписано 27.11.2023 року.

Суддя Ю.В. Апаллонова