Постанова

від 09.02.2024 по справі 334/8295/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 334/8295/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 24 листопада 2023 року (суддя Апаллонова Ю.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії винесену АА №00004798 від 06.02.2023 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Стягнути на користь позивача судовий збір 536,80 грн. та витрати на правничу допомогу 4000,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 25.12.2022 року о 11 годині 06 хв. за адресою М -04 км. 186+337, Дніпропетровська область, автомобіль марки DAF, FT XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 здійснював рух з перевищенням нормативних параметрів навантаження на одинарну вісь на 10,296% (1184 тон) більше ніж встановлене пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, при дозволеному максимальному навантаженні на вісь 11,5 тон, що зафіксовано в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу WIM,WAGA-WIM 35 за зав.№7. Постановою про адміністративне правопорушення серія АА № 00004798 від 06.02.2023 року Державної служби України з безпеки на транспорті притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вищевказане правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Позивач вважає, що спірна Постанова є незаконною та підлягає скасуванню з таких обставин. Постанова винесена відносно фізичної особи, яка фактично не вчиняла 25.12.2022 року правопорушень, які їй інкримінує Відповідач у своїй постанові серії АА № 00004798 від 06.02.2023 року. Позивач є керівницею Товариства з обмеженою відповідальність «РІФ СІЧ ПЛЮС»(ЄДРПОУ43941565). Транспортний засіб DAF, FT XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 перебуває на балансі ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС». Відповідно до Договору оренди транспортного засобу № 43941565/1 від 24.03.2021 року ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС», в особі директора ОСОБА_1 , транспортний засіб DAF, НОМЕР_2 передано в оренду ТОВ «РІФ СІЧ». Згодом, відповідно до Договору оренди транспортного засобу № НОМЕР_1 від 12.01.2023 року вищевказаний транспортний засіб переданий в оренду ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП». Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , FT XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 , з 18.01.2023 року користувачем транспортного засобу є ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП», який діє до 12.01.2033 року включно. Таким чином ОСОБА_1 не може бути особою винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Транспортний засіб перебував у користування ТОВ «РІФ СІЧ», а згодом переданий в оренду до ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП», тобто Позивач ніяким чином не може бути суб`єктом правопорушення. Відповідно до Договору оренди № АР 7152ІЕ від 12.01.2023 року транспортний засіб переданий в оренду ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП», що підтверджується також свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. 25.12.2022 року транспортним засобом здійснювалось транспортування нафтопродуктів, про що свідчить товарно-транспортна накладну (далі - ТТН) № 24/12/2022/159 від 24.12.2022 року Посадовою особою відповідача не встановлено фактів прийняття до перевезення додаткового вантажу, після оформлення ТТН, яке б вплинуло на загальну вагу транспортного засобу. Транспортний засіб у дорозі для довантаження не зупинявся. В свою чергу, внесення до ТТН відомостей щодо маси або габаритів вантажу, перевищення нормативних параметрів ваги вантажу утворюють окремий склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 132-2 КУпАП. Так відповідно даних ТТН вага автомобілю складає - 7 365 кг, вага причепу - 8500 кг, вага нафтопродукту - 22 360 кг. Відповідач взагалі жодних даних щодо причепу не зазначив. З аналізу частину 2 статті 132-1 КУпАП вбачається, що диспозиція даної норми є бланкетною, тобто такою, де закріплюються лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення конкретних ознак слід звертатись до положень іншого нормативного акта; бланкетна диспозиція містить правила поведінки в найзагальнішій формі, відсилаючи суб`єкта реалізації до інших правових норм, тому посилання на спеціальну норму закону є обов`язковим. За відсутності посилання на конкретний нормативний акт, яким передбачено правило поведінки та порушене особою, відповідальність не настає, оскільки неможливо встановити наявність однієї з обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення - об`єктивної сторони. Оскаржувана постанова містить вказівку на порушення пункту 22.5 ПДР України в цілому, при цьому викладена суть правопорушення не містить відомостей щодо перевищення зовнішніх габаритів та фактичної маси. Всупереч Інструкції №512, вона (постанова) не містить інформації про тип транспортного засобу (сідловий тягач, контейнеровоз, вантажний самоскид тощо), взагалі не містить інформації щодо причепа, та напрямку руху що ставить під сумнів врахування вказаного критерію при встановленні факту перевищення, встановлених законодавством вагових норм, які складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення. Всупереч вимогам Інструкції в оскаржуваній постанові не міститься наступнрмація: н смуга руху ,напрямок руху, категорія транспортною засобу, тип трансфертного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу, допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги. Також, Позивачка не отримувала спірної Постанови, а тому вважає, що не направлення відповідачем оспорюваної постанови позивачеві, позбавив останню можливості бути обізнаною про факт розгляду справи відносно неї, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, сприяти зверненню особою, що користувалася транспортним засобом на час вчинення правопорушення до відповідача із заявою про визнання факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності в порядку, передбаченому ст. 279-9 КУпАП. п. 1 розділу III Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті. Крім того, позивача фактично було позбавлено реалізації прав, передбачених ст. 268 КУпАП.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 24 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА № 00004798 від 06.02.2023, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 536,80 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки, вказаний транспортний засіб у відповідності до вимог чинного законодавства був переданий позивачем у користуванні іншій особі, в товарно-транспортній накладній від 24.12.2022 року №24/12/2022/159 зазначено автомобільним перевізником саме ТОВ «РІФ СІЧ»», а тому позивач у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника, та не може бути суб`єктом відповідальності передбаченої ст. 60 Закону N2344-III.

Відповідач, не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачем 06.02.2023 складено постанову серії АА № 00004798, згідно з якою встановлено, що 25.12.2022 о 12 год 06 хв., за адресою М-04, км 186+337, Дніпропетровська область. автоматичним пунктом фіксації адміністративних порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF FT XF 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України): навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 10.296 % (1.184 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За вказаних обставин постановою на Позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн. Так, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 у своєму рішенні суд першої інстанції зазначив, що оскільки транспортний засіб передано позивачем в оренду ТОВ «РІФ СІЧ», договір оренди станом на 25.12.2022 був чинним, сторонами не розірваний, недійсним не визнавався, то саме ТОВ «РІФ СІЧ» 25.12.2022 року було автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ в межах спірних правовідносин, а не позивач.

Проте, відповідно, внесенню до ЄДРТЗ підлягають лише власники транспортних засобів (фізичні та юридичні особи) або належні користувачі транспортних засобів, які несуть відповідальність, згідно правил встановлених статтею 14-3, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП лише у випадку такого їх внесення до ЄДРТЗ. Саме зазначені відомості надаються уповноваженій посадовій особі Відповідача на її запит при розгляді нею справи про адміністративне правопорушення.

За відсутності відомостей про належного користувача у ЄДРТЗ, уповноваженій посадовій особі Відповідача, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, надаються відомості про особу за якою зареєстрований транспортний засіб.

Внесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу є виключно правом особи, уповноваженої на подання відповідної заяви в порядку, передбаченому Порядком № 1197.

При цьому, невнесення відомостей до ЄДРТЗ щодо належного користувача транспортного засобу, незалежно від підстав такого невнесення викликає автоматичне визначення відповідальною особою за вчинення адміністративних правопорушень саме особу, за якою зареєстрований транспортний засіб або ж керівника юридичної особи, за якою він зареєстрований (в даному випадку Позивача ОСОБА_1 ).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1197, відомості про належного користувача до ЄДРТЗ вносяться через: 1) територіальні органи з надання сервісних послуг МВС; 2) веб-додаток, розміщений на офіційному веб-сайті Головного сервісного центру МВС; 3) Єдиний державний вебпортал електронних послуг.

Як вбачається з копії доданого позивачем до матеріалів справи договору оренди транспортного засобу № 43941565/1 від 24.03.2021 року ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС» (орендодавець) в особі директора ОСОБА_1 , що діє на підставі Статуту, з однієї сторони та ТОВ «РІФ СІЧ» (орендар) в особі директора Левковича Ярослава Вікторовича, що діє на підставі Статуту з іншої сторони, уклали договір оренди транспортного засобу вантажного сідлового тягача марки DAF FT XF 105.460, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В договорі зазначено, що він набуває чинності в момент його підписання та діє до 24 березня 2022 року. Крім того, відповідно до п. 5.9.1. даного Договору, договір припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Отже, станом на момент вчинення правопорушення 25.12.2022 року, строк дії даного договору закінчився. При цьому, відповідно до п. 5,10. даного Договору, якщо Орендар продовжує користуватися предметом оренди після закінчення строку Договору, то за відсутності заперечень орендодавця, протягом одного місяця, Договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений Договором. Слід зазначити, що у разі, навіть якщо орендар ТОВ «РІФ СІЧ» продовжило користуватися транспортним засобом марки DAF FT XF 105,460, ДНЗ НОМЕР_1 , після закінчення строку дії Договору, сам по собі Договір оренди транспортного засобу не підтверджує той факт, що відомості щодо належного користувача були внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відповідно до встановленої законодавством процедури. Звертають увагу суду апеляційної інстанції на те, що сам по собі договір оренди транспортного засобу відповідно до підпункту 4 пункту 3 Порядку № 1197 є лише підставою Для внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача. Відповідно, шляхом отримання інформації з Єдиного державного реєстру транспортних засобів відповідачем було встановлено, що відповідальною особою за вчинення адміністративного правопорушення, а саме станом на 25.12,2022 року та на час розгляду справи про адміністративне правопорушення обліковується ОСОБА_1 , як керівник юридичної особи ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС», за яким зареєстрований транспортний засіб. При цьому, відомості щодо належного користувача даного транспортного засобу до ЄДРТЗ внесені не були. Позивачем не було подано до суду першої інстанції жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що належним користувачем транспортного засобу DAF FT XF 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 (власником якого є ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС», а керівником цієї юридичної особи ОСОБА_1 ) є інша особа, а саме ТОВ «РІФ СІЧ», в тому числі і що до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу. Крім того, в матеріалах справи міститься копія договору оренди транспортного засобу № НОМЕР_1 від 12 січня 2023 року, яку було долучено позивачем. Відповідно до даного договору ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС» (орендодавець) в особі директора Левкович Анастасії Володимирівни, та ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП» (орендар) в особі ОСОБА_2 , уклали договір оренди транспортного засобу DAF FT XF 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 . В договорі зазначено, що він набуває чинності в момент його підписання та діє впродовж 10 років по 12 січня 2033 року. Однак, договір оренди транспортного засобу було укладено 12 січня 2023 року, тобто після вчинення адміністративного правопорушення, тоді як правопорушення було вчинено 25 грудня 2022 року, а отже ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП» не може бути суб`єктом відповідальності за вчинене правопорушення. А тому посилання суду першої інстанції у своєму рішенні на те, що 18.01.2023 року вищевказаний транспортний засіб зареєстровано за ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП», що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 , є безпідставним. Тим паче, невідомо з якою метою та на підставі чого ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП» було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, оскільки в ньому зазначено, що ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП» не є власником транспортного засобу.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що 06.02.2023 відповідачем складено постанову серії АА № 00004798, згідно з якою встановлено, що 25.12.2022 о 12 год 06 хв., за адресою М-04, км 186+337. Дніпропетровська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF FT XF 105.460. ПНЗ НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України): навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 10.296 % (1.184 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою серії АА № 00004798 від 06.02.2023 зафіксовано: марку, модель, державний номерний знак транспортного засобу - DAF FT XF 105.460, ДНЗ НОМЕР_1 ; кількість вісей - 5 шт.; спарені колеса - 2 вісь; відстань між вісями 1-2: 3600 мм, 2-3: 5760 мм, 3-4: 1310 мм; 4-5: 1300 мм; навантаження на вісь 1 - 8150 кг, 2 - 15100 кг, 3 - 6300 кг, 4 - 6450 кг; 5 - 7000 кг; загальна маса - 43000 кг.

За вказаних обставин постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 грн.

З вказаною постановою ОСОБА_1 через представника ознайомилася 05.09.2023 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 71674825.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є керівницею Товариства з обмеженою відповідальність «РІФ СІЧ ПЛЮС»(ЄДРПОУ43941565).

Транспортний засіб DAF, FT XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 перебуває на балансі ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС».

Відповідно до Договору оренди транспортного засобу № 43941565/1 від 24.03.2021 року ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС», в особі директора ОСОБА_1 , транспортний засіб DAF, FT XF 105.460 передано в оренду ТОВ «РІФ СІЧ».

Згідно з актом прийому-передачі автомобіля до договору оренди від 24.03.2021 року, ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС» передало 24.03.2021 року, а Товариство з обмеженою відповідальністю "РІФ СІЧ»" прийняло зазначений транспортний засіб.

Згодом, відповідно до Договору оренди транспортного засобу № НОМЕР_1 від 12.01.2023 року вищевказаний транспортний засіб переданий в оренду ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП».

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу DAF, FT XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 , з 18.01.2023 року користувачем транспортного засобу є ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП», який діє до 12.01.2033 року включно.

Відповідно до Договору оренди № АР 7152ІЕ від 12.01.2023 року транспортний засіб переданий в оренду ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП», що підтверджується також свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , в якому зазначено - не є власником.

Згідно з актом прийому-передачі автомобіля до договору оренди від 12.01.2023 року, ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС» передало 14.01.2023 року, а Товариство з обмеженою відповідальністю "РІФ СІЧ ГРУП»" прийняло зазначений транспортний засіб, а також за договором оренди від 14.01.2023 року прийняло і напівпричіп спеціалізований Н/ПР паливоцистерна днз. АР0237XF.

25.12.2022 року транспортним засобом DAF, FT XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом спеціалізований Н/ПР паливоцистерна днз. АР0237XF, автопідприємством ТОВ «РІФ СІЧ» здійснювалось транспортування нафтопродуктів, про що свідчить товарно-транспортна накладну (далі - ТТН) № 24/12/2022/159 від 24.12.2022 року.

Так відповідно даних ТТН вага автомобілю складає - 7 365 кг, вага причепу - 8500 кг, вага нафтопродукту - 22 360 кг. Посадовою особою відповідача не встановлено фактів прийняття до перевезення додаткового вантажу, після оформлення ТТН, яке б вплинуло на загальну вагу транспортного засобу, і не спростовано твердження позову, що транспортний засіб у дорозі для довантаження не зупинявся.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернулась із позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржена постанова є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам законодавства.

Колегія суддів не погоджується із таким рішенням суду першої інстанції з огляду на таке.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Постановою КМУ від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.

Відповідно до п.1 Положення, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 4 Положення передбачено, що основним з завдань Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Приписами пп.15, 27, 29 п.5 Положення Укртрансбезпека визначено що відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового контролю, здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

З огляду на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) під час здійснення своїх повноважень діє як суб`єкт владних повноважень, а також є органом наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Частиною 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Законодавством чітко передбачено можливість Укртрансбезпеки здійснювати державний нагляд (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, що включає:

- здійснення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 р. № 1567);

- фіксацію адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 червня 2021 р. № 623).

За визначенням, наведеним у п.2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідні машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою КМУ №879 від 27.06.2007 Про заходи щодо збереження автомобільних дорогами загального користування, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Згідно з п.21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу під час руху без дозволу на рух або у разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подальший рух такого транспортного засобу забороняється до усунення порушення шляхом отримання дозволу на рух за пройдену частину маршруту або повного (часткового) перевантаження вантажу, що перевозиться в інший транспортний засіб, з подальшим підтвердженням дотримання вагових та/або габаритних параметрів, установлених законодавством, або отримання дозволу на рух на весь маршрут.

Пунктом другим Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 року № 1174, визначено, що автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.

Відповідно до п. 12 цього Порядку автоматичний пункт може забезпечувати, зокрема: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей).

Відповідно до п.22.5 ПДР України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Згідно абз. 8 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Частиною другою статті 132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

З матеріалів справи вбачається, що постановою серії АА № 00004798 від 06.02.2023 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Постанова вмотивована тим, що 25.12.2022 о 12 год 06 хв., за адресою М-04, км 186+337. Дніпропетровська область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб DAF FT XF 105.460. ПНЗ НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 10.296 % (1.184 тон), при дозволеному максимальному навантаженню на вісь 11,5 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Так, позивач заперечує правомірність складання відносно неї постанови, зазначає, що є керівницею Товариства з обмеженою відповідальність «РІФ СІЧ ПЛЮС»(ЄДРПОУ43941565). Транспортний засіб DAF, FT XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 перебуває на балансі ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС». Відповідно до Договору оренди транспортного засобу № 43941565/1 від 24.03.2021 року ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС», в особі директора ОСОБА_1 , транспортний засіб DAF, НОМЕР_2 передано в оренду ТОВ «РІФ СІЧ». Згодом, відповідно до Договору оренди транспортного засобу № НОМЕР_1 від 12.01.2023 року вищевказаний транспортний засіб переданий в оренду ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП». Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , FT XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 , з 18.01.2023 року користувачем транспортного засобу є ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП», який діє до 12.01.2033 року включно. Таким чином ОСОБА_1 не може бути особою винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП. Транспортний засіб перебував у користування ТОВ «РІФ СІЧ», а згодом переданий в оренду до ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП», тобто позивач ніяким чином не може бути суб`єктом правопорушення. Відповідно до Договору оренди № АР 7152ІЕ від 12.01.2023 року транспортний засіб переданий в оренду ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП», що підтверджується також свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Отже, спірним в даній справі є, насамперед, визначення належного суб`єкта відповідальності.

Відповідно до Договору оренди транспортного засобу № 43941565/1 від 24.03.2021 року ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС», в особі директора ОСОБА_1 , транспортний засіб DAF, FT XF 105.460 передано в оренду ТОВ «РІФ СІЧ».

Згідно з актом прийому-передачі автомобіля до договору оренди від 24.03.2021 року, ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС» передало 24.03.2021 року, а Товариство з обмеженою відповідальністю "РІФ СІЧ»" прийняло зазначений транспортний засіб.

Вподальшому, відповідно до Договору оренди транспортного засобу № НОМЕР_1 від 12.01.2023 року вищевказаний транспортний засіб переданий в оренду ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП».

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , FT XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 , з 18.01.2023 року користувачем транспортного засобу є ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП», який діє до 12.01.2033 року включно.

Відповідно до Договору оренди № АР 7152ІЕ від 12.01.2023 року транспортний засіб переданий в оренду ТОВ «РІФ СІЧ ГРУП», що підтверджується також свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , в якому зазначено - не є власником.

Згідно з актом прийому-передачі автомобіля до договору оренди від 12.01.2023 року, ТОВ «РІФ СІЧ ПЛЮС» передало 14.01.2023 року, а Товариство з обмеженою відповідальністю «РІФ СІЧ ГРУП» прийняло зазначений транспортний засіб, а також за договором оренди від 14.01.2023 року прийняло і напівпричіп спеціалізований Н/ПР паливоцистерна днз. АР0237XF.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення та не повинна нести адміністративну відповідальність за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

В обгрунутвання вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає про необґрунтованість таких висновків суду першої інстанції, адже станом на момент вчинення правопорушення 25.12.2022, строк дії даного договору оренди транспортного засобу № 43941565/1 від 24.03.2021 року закінчився. При цьому, відповідно до п. 5.10. даного Договору, якщо Орендар продовжує користуватися предметом оренди після закінчення строку Договору, то за відсутності заперечень орендодавця, протягом одного місяця, Договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений Договором. Слід зазначити, що у разі, навіть якщо орендар ТОВ «РІФ СІЧ» продовжило користуватися транспортним засобом марки DAF FT XF 105,460, ДНЗ НОМЕР_1 , після закінчення строку дії Договору, сам по собі Договір оренди транспортного засобу не підтверджує той факт, що відомості щодо належного користувача були внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відповідно до встановленої законодавством процедури. При цьому, відомості щодо належного користувача даного транспортного засобу до ЄДРТЗ внесені не були.

Разом з цим суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не доведено належними доказами викладені в апеляційній скарзі доводи. Апелянт ані до скарги, ані на матеріалів справи не надав витяг з Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 25.12.2022.

Щодо посилання відповідача на відсутність в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу, колегія суддів зазначає наступне.

Так, процедура внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача транспортного засобу регулюється Порядком внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року №1197 (далі - Порядок №1197) (чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Виходячи з граматичного та логічного тлумачення норм права, які передбачені Порядком №1197, можливо зробити висновок, що законодавець жодного разу не вживав формулювань у наказному відмінку щодо обов`язковості реєстрації належного користувача. Прикладами таких формулювань є: «Цей порядок визначає…; Підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є…». Отже, при аналізі наведених формулювань очевидним є їх диспозитивний характер.

До аналогічного висновку можна дійти методом від протилежного. Так, за змістом пункту 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 7 вересня 1998 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року №1371) (далі по тексту - Порядок №1371), «власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі-власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспорті засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Строк державної реєстрації продовжується у разі подання документів, які підтверджують відсутність можливості своєчасного її проведення власниками транспортних засобів (хвороба, відрядження або інші поважні причини). В даному абзаці міститься дієприкметниковий зворот та дієслово наказного способу на «зобов`язання зареєструвати», що вказує на імперативність норми, передбаченої пунктом 7 Порядку №1371. В Порядку №1197 таких формулювань не має, що знову ж таки свідчить про диспозитивний характер норм, що викладені у вищезгаданому нормативно-правовому акті.

Так, вказаним абзацом 4 пункту 16 Порядку №1371, визначено, що за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Вжите в абзаці 4 пункту 16 Порядку №1371 слово «за бажання», означає, що на власника транспортного засобу у разі передачі права керування транспортним засобом іншій особі, не покладається обов`язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону чи ні законодавець залишив на розсуд самого

Дослідивши обставини справи у відповідності до наведених правових норм суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач у спірній постанові притягнув до відповідальності неналежного суб`єкта відповідальності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує правову позицію у подібних правовідносинах, яка викладена у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, в якій суд дійшов висновку, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 01 червня 2023 року та від 06 липня 2023 року у справах № 640/39442/21 та № 560/514/22.

З урахуванням встановленого, суд апеляційної інстанції підтримує правильний висновок суду першої інстанції про помилковість притягнення відповідачем позивача до відповідальності, оскільки ОСОБА_1 , яка є керівницею Товариства з обмеженою відповідальність «РІФ СІЧ ПЛЮС» на балансі якого перебуває Транспортний засіб DAF, FT XF 105.460, державний номер НОМЕР_1 , не є суб`єктом відповідальності в спірних правовідносинах, відтак оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Окрім того, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наведені відповідачем аргументи та надані докази не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими, а спірна постанова не містить повного розкриття об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, оскільки із фотозображень транспортного засобу, здійснених в автоматичному режимі в момент вчинення правопорушення, що відображаються за QR-кодом оскаржуваної постанови 25.12.2022 о 12:06 год зафіксовано проїзд транспортного засобу DAF XF105.460 - державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом та цистерною, проте оскаржувана постанова від 06.02.2023 року не містить даних щодо марки, моделі, державного номерного знаку напівпричепа, приєднаного до сідельного тягача DAF XF105.460 - державний номерний знак НОМЕР_1 , що в данному випадку унеможливлює її віднесення до порушень з перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами, тому відповідачем не доведено наявність в діях позивача складу цього адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини та наведені норми суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт порушення позивачем п. 22.5 ПДР не підтверджено належними та допустимими доказами.

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення (п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України).

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі встановлених обставин та аналізу вищенаведених норм КУпАП та ПДР в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АА №00004798 від 06.02.2023 за порушення позивачем ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн. та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Керуючись ст. ст. 72-77, 272, 286, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 24 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров

суддяО.В. Головко