Ухвала

від 23.11.2023 по справі 334/9822/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 334/9822/23

Провадження №2/336/4021/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу дошкільної освіти «Червона шапочка» Оріхівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення заробітної плати, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою, в якій просить визнати незаконним та скасувати наказ директора КЗДО «Червона шапочка» ОМР № 44 к/тр від 31.08.2023 року «Про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 ». Стягнути з КЗДО «Червона шапочка» ОМР на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.09.2023 по день прийняття судового рішення, з урахування 2/3 розміру суми заробітної плати за місяць, що складає 4815,80 грн.

Ухвалою суду від 31.10.2023 матеріали справи направлено за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі та прийняття справи до свого провадження, суд виходить з наступного.

За загальним правилом, передбаченим ч.2 ст.27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Крім того,відповідно доч.1ст.28ЦПК України, позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Так, згідно позову, відповідач Комунальний закладу дошкільної освіти «Червона шапочка» Оріхівської міської ради, має місцезнаходження за адресою: Запорізька область, м. Оріхів, вул. Марії Сокіл, буд.28-А.

Відповідно до відповіді №298751 від 31.10.2023, отриманої з Єдиного державного демографічного реєстру, який сформовано засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», відомостей про ОСОБА_1 не знайдено.

Проте, згідно долученої до позову копії паспорта ОСОБА_1 , місце реєстрації позивачки зазначене за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до копії довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи №2303-5001519464 від 05.05.2022, місце реєстрації позивачки зазначене за адресою: АДРЕСА_2 .

Звертаючись до Ленінського районного суду м. Запоріжжя позивачка визначила підсудність на підставі ч.1 ст.28 ЦПК України, відповідно до якої позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

До позовної заяви позивачкою додана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, згідно з якою позивачка є внутрішньо переміщеною особою та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Направляючи справу для розгляду до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, суддя виходила з того, що відповідно до отриманої судом інформації, позивачка не зареєстрована на території Дніпровського району м. Запоріжжя, а довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, до якого вноситься інформація про зареєстроване місце проживання/перебування особи, а тому надана позивачкою довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є документом, який підтверджує зареєстроване місце проживання/перебування позивачки за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки підтверджує лише факт внутрішнього переміщення особи та взяття її на облік.

Разом зтим, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно положень ч.1 ст.4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про облік внутрішньо переміщених осіб» від 01.10.2014 № 509, абзацом 2 пункту 1 якої визначено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з пунктом 9 Правил реєстрації місця проживання, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 (в редакції, яка була чинна до 15.08.2017 включно), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування до довідки про звернення за захистом в Україні та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

09.08.2017 Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 579 Про внесення зміни до пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, якою внесено зміни до пункту 9 «Правил реєстрації місця проживання», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», а саме виключено в абзаці першому слова «та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи».

Разом із цим, згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Зазначені норми права вказують на те, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на певний період.

В свою чергу, виключення довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з переліку документів, до яких вносяться відомості про реєстрацію місця перебування, не впливає на визначення територіальної підсудності цієї справи.

Зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2017 року № 579 «Про внесення зміни до пункту 9 Правил реєстрації місця проживання», узгоджуються з положеннями ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Зазначені правові висновки зазначені у постанові Запорізького апеляційного суду по справі № 22-ц/807/732/23 від 15.03.2023 року, згідно з якими колегія суддів наголошує на тому, що місце перебування та місце проживання фізичної особи є різними поняттями у розумінні ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Згідно з вказаною нормою права місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, а місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Натомість положеннями ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» зазначену довідку віднесено до документів, що підтверджують місце проживання особи.

Отже в зазначеній вище постанові колегія суддів прийшла до висновку, що довідка про взяття на облік за визначеною адресою як внутрішньо переміщеної особи є документом що підтверджує місце проживання особи.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Зазначені норми права вказують на те, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на певний період засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи.

Звернувшись з цим позовом саме до Ленінського районного суду м. Запоріжжя, позивачка правильно визначила територіальну підсудність спору, що виник між нею та відповідачем в силу ч.1 ст.28 ЦПК України, оскільки виключення довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з переліку документів, до яких вносяться відомості про реєстрацію місця перебування, не впливає на визначення територіальної підсудності цієї справи.

Зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2017 року № 579 «Про внесення зміни до пункту 9 Правил реєстрації місця проживання», узгоджуються з положеннями ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Суд наголошує на тому, що місце перебування та місце проживання фізичної особи є різними поняттями у розумінні ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Згідно з вказаною нормою права місцем перебування є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, а місцем проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Як вже зазначалося, постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2017 року №579 довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи було виключено з переліку документів, до яких вносяться відомості про реєстрацію місця перебування особи.

Натомість положеннями ч.1 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» зазначену довідку віднесено до документів, що підтверджують місце проживання особи».

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (стаття 4 ч.1, 2 Закону).

Частиною першою статті 5 Закону визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014року №509, зі змінами, регулює як механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, так і облік даних про внутрішньо переміщених осіб, включених до Єдиної інформаційної бази, у тому числі, містить дані про фактичне місце проживання/перебування таких особи, які по суті являють собою реєстрацію фактичного місця проживання/перебування цих особи у зв`язку із тимчасовою окупацією частини території України, на якій була проведена реєстрація місця проживання/перебування осіб до їх переселення до інших регіонів країни.

У зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органам реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру», на пункт 9 якої посилався суд, як на підставу прийняття рішення в порядку ст.31 ЦПК України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265 про «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» прийнятий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), згідно пункту 4 якого визначено, що особа можезадекларувати/зареєструватисвоє місцепроживання (перебування)лише заоднією адресою.У разіколи особапроживає удвох ібільше місцях,вона здійснюєдекларування/реєстраціюмісця проживання(перебування)за однієюз такихадрес завласним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

На період тимчасової окупації територій у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя положення частини першої статті 4 Закону України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні не поширюється на осіб, місце проживання яких зареєстроване у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

Особа, місце проживання якої зареєстроване у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки.

Відомості про зареєстроване місце проживання такої особи у житлі, що розташоване на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, вносяться до реєстру територіальної громади, яка здійснила відповідну реєстраційну дію за межами тимчасово окупованої території може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки.

З огляду на викладене, застосовуючи аналогію до тимчасово окупованих терарій Запорізької, Херсонської областей, а також зон проведення активних бойових дій, суд вважає, що переселенці, які покинули домівки внаслідок бойових дій та окупації місць їх постійного проживання, можуть звертатися з позовами до судів в районах тимчасового перебування. Якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як внутрішньо переміщена особа, то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування.

Отже, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача при визначені підсудності розгляду справ за ч.1 ст.28 ЦПК України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що судом помилково не було взято до уваги довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 05.05.2022, згідно якої позивачка ОСОБА_1 має фактичне місце проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_3 , та дійшов не правильного висновку про передачу матеріалів справи на розгляд до іншого суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

За наведених обставин, враховуючи, що предметом спору є стягнення кредитної заборгованості, приходжу до висновку, що вказана справа на підставі ч.1 ст.27 ЦПК України підлягає направленню на розгляд до Ленінського районного суду м. Запоріжжя за місцем проживання позивачки, як те зазначено у позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 31, 258-261 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Цивільну справу №334/9822/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу дошкільної освіти «Червона шапочка» Оріхівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про призупинення дії трудового договору, стягнення заробітної плати - передати за підсудністю Ленінському районному суду м. Запоріжжя (69006, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд.1/2).

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя або безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Н.С. Звєздова