Постанова

від 20.11.2023 по справі 607/10700/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/10700/21Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/817/763/23 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

за участі секретаря Панькевич Т.І.

та сторін представника ОСОБА_1 адвоката Фльорківа О.В., представника ОСОБА_2 адвоката Світлика О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/10700/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 червня 2023 року про забезпечення позову, постановлену суддею Братасюком В.М., за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Великогаївська сільська рада про поділ земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

в червні 2023 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, у спосіб заборони ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам у будь-який спосіб відчужувати або змінювати (перетворювати) чи припиняти шляхом поділу, виділу, об`єднання, тощо, земельну ділянку з кадастровим номером 6125281700:02:001:0598 площею 0,1106 га в с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , та земельну ділянку з кадастровим номером 6125281700:02:001:0599 площею 0,1394 га в с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 .

Заява мотивована тим, що предметом позову та, відповідно, предметом поділу за заявленими вимогами була земельна ділянка площею 0,25 га кадастровий номер 6125281700:02:001:0206, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з метою встановленню можливості поділу якої судом в ході судового розгляду даної справи уже двічі призначалася судова земельно-технічна експертиза.

Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 6125281700:02:001:0206 площею 0,2500 га, про визнання права власності на частину якої позивачем заявлялася позовна вимога та, відповідно, поділ якої був предметом спору у даній справі, поділена відповідачем ОСОБА_2 у липні 2021 року та після звернення позивачем до суду із заявленими позовними вимогами у червні 2021 року, та така земельна ділянка, поділ якої був предметом спору у даній справі, станом на час розгляду справи судом не існує.

Крім цього, існує ризик, що відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і надалі можуть вчинятися дії, спрямовані на відчуження, в т.ч третім особам, вказаних належних їм земельних ділянок або їх зміну (перетворення) чи припинення шляхом поділу, виділу, об`єднання тощо таких земельних ділянок, поділ яких є предметом спору у даній справі, з метою унеможливлення (ускладнення) виконання рішення суду по справі за позовною заявою про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку для обслуговування та експлуатації належного йому житлового будинку в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 6125281700:02:001:0598 та 6125281700:02:001:0599 в с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, та, відповідно, унеможливлення (ускладнення) ефективного захисту та відновлення порушеного права позивача на набуття у власність земельної ділянки для обслуговування та експлуатації належного йому житлового будинку.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 червня 2023 року заяву задоволено.

Заборонено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам у будь-який спосіб відчужувати або змінювати (перетворювати) чи припиняти шляхом поділу, виділу, об`єднання, тощо, земельну ділянку з кадастровим номером 6125281700:02:001:0598 площею 0,1106 га в с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , та земельну ділянку з кадастровим номером 6125281700:02:001:0599 площею 0,1394 га в с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 .

В апеляційні скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 червня 2023 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що в даній справі існує спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а ОСОБА_3 не є стороною по справі. У зв`язку із цим вжиті заходи є такими, що порушують права інших осіб, які не є стороною, відтак є незаконними.

Також позивачем не надано доказів та обґрунтувань, про те, що невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення, а також не надано доказів недобросовісних дій відповідача ОСОБА_2 .

Зазначені дії відповідача поділ земельної ділянки, не свідчать про намір перешкоджанню виконання рішення суду у разі задоволення позову, а свідчать про користування своїми правами щодо земельної ділянки як власника, на підставі документів, що на сьогодні є дійсними та не скасованими. Підстав для висновку про намір вчинення відповідачем перешкод, у разі задоволення позову, для його виконання не вбачається.

Також судом першої інстанції не було застосоване зустрічне забезпечення позову, посилаючись на майновий стан позивача. Однак судом не було досліджено дійсний майновий стан позивача.

Представник ОСОБА_1 адвокат Фльорків О.В. подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 у якому зазначив, що оскаржувана ухвала суду є обґрунтованою та постановленою із урахуванням встановлених у справі обставин, у відповідності до закону.

При цьому, вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на вчинення дій щодо розпорядження майном, заявленим до поділу, не спричинятиме жодних збитків відповідачу та іншим особам, а отже і не вимагало вжиття судом заходів зустрічного забезпечення у відповідності до ст.154 ЦПК України. Крім того, будь-які підстави, передбачені ч. ч. 2, 3 ст. 154 ЦПК України для обов`язкового застосування судом зустрічного забезпечення, відсутні.

Відтак, судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі вірно зазначено, що з огляду на обраний позивачем спосіб забезпечення позову, підстави і предмет позову та дані про майновий стан позивача та його особу, суд не вбачав підстав для застосування зустрічного забезпечення позову.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Світлик О.М. апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити її в повному обсязі.

Представник ОСОБА_1 адвокат Фльорків О.В. апеляційну скаргу ОСОБА_2 не визнав, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Проаналізувавши заяву про забезпечення позову, матеріали позовної заяви, беручи до уваги предмет позову та обраний захід забезпечення, виходячи із засад розумності, та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін та зважаючи на доведеність позивачем загрози утруднення діями відповідачів (котрі вже попередньо вчинили ряд дій направлених на поділ земельної ділянки стосовно якої існує спір), виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд першої інстанції задовольнив заяву про забезпечення позову, шляхом заборони ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам у будь-який спосіб відчужувати або змінювати (перетворювати) чи припиняти шляхом поділу, виділу, об`єднання, тощо, земельну ділянку з кадастровим номером 6125281700:02:001:0598 площею 0,1106 га в с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , та земельну ділянку з кадастровим номером 6125281700:02:001:0599 площею 0,1394 га в с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 .

З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову`передбачає, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення ст. ст. 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до ч. 3 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з позовної заяви, що земельна ділянка з кадастровим номером 6125281700:002:001:0206 площею 0,2500 га є предметом спору в даній справі, однак ОСОБА_2 , після звернення позивачем у червні 2021 року до суду із заявленими позовними вимогами, у липні 2021 року здійснила розподіл спірної земельною на земельну ділянку з кадастровим номером 6125281700:02:001:0598 площею 0,1106 га і земельну ділянку з кадастровим номером 6125281700:02:001:0599 площею 0,1394 га.

22 липня 2021 року на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Демкович Ю.Л. за реєстровим № 1925, ОСОБА_2 відчужила в користь ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 6125281700:02:001:0599, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки між сторонами виник спір щодо нерухомого майна та встановлено, що відповідач поділила земельну ділянку та подарувала частину спірної земельної ділянки дочці, вже після подачі позову, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про забезпечення позову. Тому не заслуговує на увагу посилання апелянта про те, що позивачем не надано доказів та обґрунтувань, про те, що невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення, а також не надано доказів недобросовісних дій відповідача ОСОБА_2 .

Що ж стосується зустрічного забезпечення позову.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Таким чином, зустрічне забезпечення - це гарантія відшкодування ймовірних для відповідача збитків. Цей інститут має на меті зберегти певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути в результаті застосування судом забезпечувальних заходів.

При цьому, за своєю правовою природою інститут зустрічного забезпечення має на меті забезпечення відповідачу можливості відшкодування не будь-яких збитків, а лише тих, які можуть бути спричинені йому саме застосуванням у справі забезпечення позову.

На відміну від забезпечення позову, метою якого є забезпечення можливості реалізації позову у разі його задоволення, а також ефективності захисту інтересів та свобод, за якими позивач і звернувся до суду, зустрічне забезпечення направлене на захист інтересів відповідача можливих від негативних наслідків, викликаних первісним забезпеченням.

Проте реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за винятком випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, зокрема, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Як видно з матеріалів справи, що підстав, передбачених частиною 3 статті 154 ЦПК України для застосування зустрічного забезпечення у суду не було.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта про те, що суд першої інстанції не застосував зустрічного забезпечення, оскільки ОСОБА_2 не подала до суду доказів, що заходи забезпечення позову можуть спричинити їй збитки з огляду на те, що із самого обґрунтування даного клопотання вбачається, що ОСОБА_2 вимагає усунути не ризики від забезпечення позову, а негативні для неї наслідки задоволення позову по суті, що не може вирішуватися в рамках процедури зустрічного забезпечення.

Отже, доводи апеляційної скарги не є суттєвими, а відтак не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 червня 2023 року - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 листопада 2023 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: Б.О. Гірський

О.З. Костів