Постанова

від 14.11.2023 по справі 550/490/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 550/490/23 Номер провадження 22-ц/814/4194/23Головуючий у 1-й інстанції Хоменко Д.Є. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Дряниці Ю.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Пилипчук Л.І.,

розглянувши в порядкуспрощеного позовногопровадження безповідомлення учасниківсправи занаявними уній матеріалами апеляційну скаргу Державного підприємства «Чутове» на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 19 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Чутове» про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за період затримки розрахунку,-

в с т а н о в и в :

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом. Вказував, що що у період з 25 березня 2021 року по 31 січня 2023 року працював виконуючим обов`язки директора Державного підприємства «Чутове». 31 січня 2023 року він був звільнений з посади у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, згідно наказу Фонду державного майна України № 167 від 31 січня 2023 року.

Під час перебування позивача у трудових правовідносинах з відповідачем у нього з`явилося 44 дні невикористаної відпустки за період роботи з 25 березня 2021 року по 31 січня 2023 року відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України. Однак, в день його звільнення, відповідач письмово не повідомив його про нараховані суми належні йому при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України.

За таких обставин, просив суд стягнути з відповідача компенсацію за 44 календарних дні невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 25 березня 2021 року по 31 січя 2023 року у розмірі 67000, 12 грн. Крім того, просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 19 червня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ДП «Чутове» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку у сумі 67 000 грн. 12 коп., середній заробіток за весь період затримки розрахунку в сумі 149 227 грн. 54 коп. та судовий збір у сумі 1629 грн. 32 коп., а всього 217 856 грн. 98 коп.

Рішення оскаржив відповідач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Вважає, що судом невірно обраховано розмір компенсації за невикористану відпустку. Також зазначає, що затримка виплати компенсації невикористаної відпустки виникла через бездіяльність самого позивача, який в останній робочий день виконував обов`язки директора підприємства. Також просить визнати обставини, що призвели до затримки виплати належним сум форс-мажорними, на підставі листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з підстав передбачених п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у період з 25 березня 2021 року по 31 січня 2023 року ОСОБА_1 працював виконуючим обов`язки директора Державного підприємства «Чутове», тобто перебував з відповідачем у трудових відносинах, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 виданої 25 червня 1996 року, а також копіями наказів Фонду державного майна України № 494 від 25 березня 2021 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 та № 167 від 31 січня 2023 року про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору на підставі п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 27 квітня 2023 року середньомісячна заробітна плата за два календарні місяці роботи склала 33 500 грн.

До суду апеляційної інстанції скаржником подано докази, які не були подані до суду першої інстанції, та апеляційний вважає за необхідне їх прийняти, у порядку визначеному ст. 367 ЦПК України, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження ознайомленості особи із фактом розгляду вказаної цивільної справи і, відповідно, можливості їх подати на попередній стадії судового розгляду.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення компенсації невикористаної відпустки позивача, суд першої інстанції розрахував належну до виплати компенсацію, виходячи з розмір середнього заробітку за останні два місяці.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого суду.

Частиною першою статті 117 КЗпП України час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Метою законодавчого врегулювання відповідальності роботодавця за несвоєчасну виплату заробітної плати є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права на своєчасне отримання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Згідно допункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Таким чином, для розрахунку середньої заробітної плати для компенсації за невикористані відпустки проводиться з урахуванням заробітної плати за останні два місяці, що передували звільненню, виходячи з кількості календарних днів розрахункового періоду.

Так, встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ДП «Чутово» з 26 березня 2021 року до 31 січня 2023 року.

Частина 1 ст. 6 Закону України «Про відпустки», щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

З урахуванням наведеного, робочими роком позивача є 26 березня 2021 року 25 березня 2022 року, та додатково з 26 березня 2022 року по 31 січня 2023 року.

Так, згідно до долучених до матеріалів апеляційної скарги звітів платника податків ДП «Чутове», які були подані до податкового органу, за період з 26 березня 2021 року по 25 березня 2022 року заробітна плата ОСОБА_1 склала 330681,82 грн.

Середня заробітна плата ОСОБА_1 за невикористані відпустки за вказаний розрахунковий період проводиться шляхом ділення сумарного заробітку у розмірі 330681, 82 грн. на календарні днів розрахункового періоду у кількості 365 днів, що становить 905, 98 грн. за день. Таким чином невикористана відпустка за період з 26 березня 2021 року 25 березня 2022 року в обсязі 24 днів підлягає компенсації у розмірі 21743, 46 грн.

За другий неповний робочий рік з 26 березня 2022 року по 31 січня 2023 року, заробітна плата ОСОБА_1 склала 299682, 71 грн., а кількість календарних днів розрахункового періоду фактично складає 312 днів.

Середня заробітна плата ОСОБА_1 за невикористані відпустки за вказаний розрахунковий період проводиться шляхом ділення сумарного заробітку у розмірі 299682, 71 грн. на календарні дні розрахункового періоду у кількості 312 днів, що становить 960 грн. за день. Таким чином невикористана відпустка за період з 26 березня 2022 року по 31 січня 2023 в обсязі 20 днів ((24/366)*312 календарних днів розрахункового періоду) підлягає компенсації у розмірі 19640, 65 грн.

З урахуванням наведеного, загальний обсяг компенсації за невикористані відпустки за період з 26 березня 2021 року по 31 січня 2023 року складає 41384, 11 грн.

За таких обставин, рішення місцевого суду в частині визначення суми компенсації за невикористані відпустки є помилковим і підлягає зміні, шляхом зменшення визначеного судовим рішення розміру компенсації з 67000, 12 грн. до 41384, 11 грн.

Доводи апеляційної скарги, що протягом серпня-жовтня 2022 року ОСОБА_1 фактично не працював, однак, заробітна плата йому нараховувалась не знайшли свого підтвердження, оскільки згідно даних звітів платника податків ДП «Чутове», позивачу нараховувалися календарні дні перебування у трудових відносинах, а також дні тимчасової непрацездатності, що спростовує вищенаведені твердження апелянта.

Так само, безпідставними є дані, що зазначені скаржником у таблиці нарахування заробітної плати щодо розміру середньомісячної заробітку позивача протягом липня-жовтня 2022 року, так як вони не узгоджуються із інформацією щодо розміру заробітної плати ОСОБА_1 , що містяться у податкових документах, наданих відповідачем, і відомостях із Державного реєстру фізичних осіб платників податків від 27 квітня 2023 року, що були долучені позивачем до позовної заяви.

Що стосується посилань скаржника, що затримка виплати компенсації невикористаної відпустки виникла через бездіяльність самого позивача, який в останній робочий день виконував обов`язки директора підприємства, то колегія суддів зазначає, що згідно до положень ст. 117 КЗпП, відповідальність за непровдення розрахунку належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу покладається на роботодавця, а саме - підприємство, установу, організацію, в якому був працевлаштований працівник, що не слід ототожнювати з особою керівника відповідної юридичної особи, а тому факт перебування ОСОБА_1 на посаді в.о. директора ДП «Чутове» у день його звільнення не звільняє вказаний суб`єкт господарювання від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги, що затримку виплати позивачу компенсації невикористаної відпустки є форс-мажорні обставини, викликані збройною агресією рф на території України.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок введення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати. У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності. Сертифікат про форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами ( обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору ( контракту, угоди тощо ), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, атаки тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26 жовтня 2022 року у справі №905/857/10 зазначила, що заробітна плата є відповідальністю в розумінні статті 617 ЦК України, від якої роботодавець може бути звільнений внаслідок випадку або непереборної сили.

Вказане свідчить про те, що єдиний належний документ, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань,- це сертифікат, виданий у порядку та на підставі статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Водночас, обставини, які можуть бути кваліфіковані як обставини непереборної сили (форс-мажор), можуть бути підтверджені належними доказами, зокрема, висновками експертів, показаннями свідків. Суд також враховує підстави звільнення від доказування - обставини, які визнаються учасниками справи, обставини, визнані судом загальновідомими тощо ( статті 82 ЦПК України).

Отже, суд визнає наявність форс-мажорних обставин з урахуванням встановлених обставин справи та наявних доказів. Роботодавцю необхідно довести настання обставин непереборної сили, які б свідчили про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу, які належать йому при звільненні, у строки, передбачені статтею 116 КЗпП України.

Відповідно до положень статті 263 ЦК України непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини)- це обставини, що перешкоджають виконанню зобов`язань однією із сторін, незалежно від її волевиявлення і контролю. Такі обставини є непереборними навіть за умови застосування усіх можливих та адекватних заходів, спрямованих на їх запобігання.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилався на ту обставину, що в Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан й внаслідок цього підприємство не мало можливості працювати у звичайному режимі, що призвело до скрутного фінансово-економічного становища.

Ведення бойових дій та окупація військами рф частини території України є загальновідомим фактом. Однак, відповідачеві не виданий сертифікат Торгово-промислової палати України (уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат), як це передбачено чинним законодавством України, та який був би підставою для звільнення його від відповідальності за невиконання зобов`язань щодо своєчасної виплати заробітної плати.

Територія, на якій розташоване підприємство, не була окупована військами рф та ній не порводились бойові дії, а тому у колегії суддів відсутні пісдтави для висновку, що порушення строків виплати заробітної плати сталося внаслідок непереборної сили.

Враховуючи наведене, апеляційний судвбачає підставидля зміниоскарженого судовогорішення вчастині визначення суми компенсації за невикористану відпустку, а в іншій частині вважає рішення суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам закону і підстав для його скасування колегією суддів не встановлено

Керуючись ст.ст.367,374ч. 1 п. 2,376 ч. 1 п. 3,381,384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Чутове» задовольнити частково.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 19 червня 2023 року змінити.

Зменшити суму компенсації за невикористану відпустку, що стягнута з Державного підприємства «Чутове» на користь ОСОБА_1 з 67 000 грн. 12 коп. (шістдесят сім тисяч гривень 12 копійок) до 41384, 11 грн. (сорок одна тисяча триста вісімдесят чотири гривні 11 копійок).

В іншійчастині рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 19 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця

Судді С. Б .Бутенко

Л. І. Пилипчук