Постанова

від 09.11.2023 по справі 383/990/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 листопада 2023 року м. Кропивницький

справа № 383/990/22

провадження № 22-ц/4809/1067/23

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

при секретарі - Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області у складі судді Бондаренка В.В. від 13 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Олексіївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, ОСОБА_1 , Кетрисанівської об`єднаної територіальної громади про визнання недійсним та скасування рішення, скасування державних актів на право власності на земельну ділянку, -

встановив:

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 30.10.1992 на підставі договору купівлі-продажу нею було придбано у радгоспі «Олексіївський» домоволодіння з господарськими будівлями під АДРЕСА_1 , яке розташовано на присадибній ділянці розміром 5400 кв.м. Її право власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

22.09.2009 рішенням виконавчого комітету Олексіївскої сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області було проведено зміну нумерації домоволодіння по АДРЕСА_1 , внаслідок чого належне їй (позивачу) домоволодіння змінило номер з АДРЕСА_3 .

Вказала, що з 1999 року її домоволодінням користується ОСОБА_3 , тому саме її вважають власником зазначеного будинку. На початку 2020 року вона просила ОСОБА_3 з`ясувати питання про можливість приватизації земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння. Після звернення ОСОБА_3 до Олексіївської сільської ради стало відомо про те, що через технічну помилку належна їй земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Олексіївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

Вважає, що своїми діями відповідачі грубо порушили її право володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, зокрема і на отримання її у приватну власність шляхом приватизації.

Посилаючись на ці обставини, позивач просила визнати недійсним та скасувати рішення Олексіївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області №125 від 26.06.2001 року, №152 від 08.09.2009 року та №159 від 22.10.2009 року, в частині передачі громадянину ОСОБА_1 у приватну власність земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_2 ; скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 092296, зареєстрований 11.11.2009 за №01109365000051 на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3520880301:51:000:0174 для будівництва і обслуговування жилого, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 , на ім`я ОСОБА_1 , та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №092297, зареєстрований 11.11.2009 року за №0109365000052 на земельну ділянку площею 0,2989 га кадастровий номер 3520880301:51:000:0175 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 , на ім`я ОСОБА_1 .

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 червня 2023 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом вже розглядалася цивільна справа № 385/855/20 між ж тими самими сторонами, з таких самих підстав та з тими самими вимогами. Спроба повторного судового розгляду є неприпустимою з точки зору процесуального законодавства. Вказав, що відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особою права.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 30.10.1992 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Олексіївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Косовою О.П. та зареєстрованого в реєстрі за №30, укладеного між радгоспом «Олексіївським» та ОСОБА_2 , остання купила жилий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в с.Олексіївці Бобринецького району Кіровоградської області і розташований на присадибній земельній ділянці розміром 5400 кв.м. та належить продавцю радгоспу «Олексіївський» на підставі запису в погосподарській книзі виконавчого комітету Олексіївської сільської ради народних депутатів Бобринецького району Кіровоградської області за №338 (а.с.6).

Згідно копії технічного паспорту від 18.07.1988 року на будинок по АДРЕСА_1 (а.с.7-8), власником будинку зазначена ОСОБА_4 .

Рішенням виконкому Олексіївської сільської ради від 22.09.2009 року №60 встановлено нову нумерацію на будівлі по АДРЕСА_1 і присвоєний номерний знак житлової будівлі 35 в замін номеру 27, що підтверджується його копією (а.с.9).

Згідно технічного паспорта на будинок садибного типу, розташованого за адресою: Кіровоградська область Бобринецький район с.Олексіївка (станом на 01.01.2021) АДРЕСА_2 , виготовлено на ім`я ОСОБА_2 від 15.11.2021 року житловий будинок, 1965 року побудови, розташований на земельній ділянці загальною площею 5400 кв.м. з розмірами 36,9 х 126,52 х 125,58 метрів (а.с.29-31).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з індексним номером 288235128 від 03.12.2021 року власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 , реєстрація права власності здійснена 25.11.2021 року (а.с.28).

Рішенням Олексіївської сільської ради №125 від 26 червня 2001 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» вирішено передати безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території сільської ради (а.с.17).

Зокрема, даним рішенням передано ОСОБА_1 безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,08 га та ведення особистого підсобного господарства 0,57 га, а всього загальною площею 0,65 га. за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.11).

Рішенням вісімнадцятої сесії Олексіївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області п`ятого скликання «Про внесення змін до деяких рішень сільської ради щодо приватизації земельних ділянок» №152 від 08.09.2009 року, зокрема внесено зміни у рішення №125 від 26.06.2001 року в пункті 1 слова «для ведення особистого підсобного господарства» змінено словами «для ведення особистого селянського господарства» (а.с.12).

Рішенням дев`ятнадцятої сесії Олексіївської сільської ради п`ятого скликання «Про внесення змін і доповнень до рішень виконкому та сесій Олексіївської сільської ради «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» від 22.10.2009 року №159 внесено зміни до рішення виконкому сільської ради від 26.06.2001 року №125 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» з метою уточнення площ земельних ділянок та їх цільового призначення згідно додатку до рішення, за змістом якого ОСОБА_1 передаються земельні ділянки у власність на території Олексіївської сільської ради Бобринецького району загальною площею 0,5489га, з яких 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд та 0,2989га особистого селянського господарства (а.с.13). Рішення про передачу земельних ділянок у власність даним рішенням не приймалось.

10.11.2009 року на підставі рішення сесії від 26.06.2001 року №125, та від 22.10.2009 року №159 Олексіївської сільської ради ОСОБА_1 відділом Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №092296, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3520880301:51:000:0174, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.16). Згідно плану меж земельної ділянки з кадастровим номером 3520880301:51:000:0174 її розміри становлять 29,49 х 28,64 х 86,02 х 86,02 метрів.

10.11.2009 на підставі рішення сесії від 26.06.2001 року №125 від 08.09.2009 року №152 та від 22.10.2009 року №159 Олексіївської сільської ради ОСОБА_1 відділом Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №092297, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, на земельну ділянку площею 0,2989 га, кадастровий номер 3520880301:51:000:0175, для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.17). Згідно плану меж земельної ділянки з кадастровим номером 3520880301:51:000:0175 її розміри становлять 29,54 х 28,00 х 103,87 х 108,75 метрів.

Згідно схеми накладки земельних ділянок по АДРЕСА_2 на земельній ділянці з кадастровим номером 3520880301:51:000:0175 розташований будинок, який належить позивачу (а.с.35), що відповідачем не оспорюється.

Згідно довідки Олексіївської сільської ради від 25.02.2020 року №01-15/53, яка позивачем долучена до позову, зазначається, що громадянкою ОСОБА_3 в с.Олексіївка було придбано два будинки без оформлення документів за адресою АДРЕСА_4 . Під час видачі громадянам України в 2009 році державних актів на право власності на земельні ділянки на підставі рішення виконкому Олексіївської сільської ради № 20 від 21.06.1996 року громадянкою ОСОБА_3 була приватизована земельна ділянка за адресою АДРЕСА_5 була передана у власність ОСОБА_1 на підставі рішення виконкому Олексіївської сільської ради №125 від 26.06.2001 року (а.с.16).

Виходячи з даних обставин справи, суд першої інстанції встановив, що розміри земельних ділянок, зазначених у договорі купівлі-продажу від 30.10.1992 року (а.с.6), технічному паспорті на будинок садибного типу виданого на ім`я ОСОБА_2 (а.с.29-31), оспорюваних державних актах виданих на ім`я ОСОБА_1 (а.с.16, 17) та схеми накладки земельних ділянок по АДРЕСА_2 (а.с.34-35), земельна ділянка з кадастровим номером 3520880301:51:000:0175, на якій розташований будинок, частково накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3520880301:51:000:0174 із земельною ділянку, що перебувала у користуванні позивача (власника будинку) загальною площею 5400 кв.м. з розмірами 36,9 х 126,52 х 125,58 метрів так як накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3520880301:51:000:0175, розміри якої становлять: 29,54 х 28,00 х 103,87 х 108,75 метрів, та частково накладається на суміжну з останньою земельну ділянку з кадастровим номером 3520880301:51:000:0174, розміри якої становлять: 29,49 х 28,64 х 86,02 х 86,02 метрів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до положень статті 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод людини визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, які передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.

В силу ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частина третя 152 ЗК України).

Враховуючи заявлені у цій справі вимоги, позивач зобов`язаний довести, що рішення Олексіївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області № 125 від 26.06.2001, № 152 від 08.09.2009 та № 159 від 22.10.2009 в частині передачі громадянину ОСОБА_1 у приватну власність вказаних земельних ділянок та видані Державні акти про право власності на земельні ділянки, видані на підставі цих рішень, порушують її права та інтереси.

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом та вказуючи про порушення її прав, зазначила, що ОСОБА_1 незаконно набув право власності на земельні ділянки за кадастровими номерами 3520880301:51:000:0174 та 3520880301:51:000:0175, оскільки відбулось фактичне їх накладення на земельну ділянку, на якій розташоване її домоволодіння.

Згідно ч.1 ст.30 Земельного кодексу України (в редакції Закону №2196-XII від 13.03.92 року, чинної на час укладення позивачем договору купівлі-продажу житлового будинку від 30.10.1992 року) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Згідно з частиною другою статті 3 Земельного кодексу України 1990 року (у редакції, чинній на час прийняття рішення) (далі - ЗК України 1990 року) розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 6 ЗК України 1990 року громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції, зокрема безплатно для ведення садівництва.

Статтями 17, 18 ЗК України 1990 року визначався певний порядок та підстави надання громадянам у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності за рішенням органів державної влади в межах їх повноважень.

Згідно з частиною першою статті 17 ЗК України 1990 року передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 17 ЗК України 1990 року передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 22 ЗК України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Частинами першою, третьою статті 23 ЗК України 1990 року передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Таким чином, у ЗК України 1990 року законодавець визначив, що право власності на земельну ділянку виникає лише після обов`язкового настання двох умов: 1) встановлення землевпорядною організацією меж земельної ділянки в натурі і 2) одержання документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені статтею 23 ЗК України 1990 року (державними актами). Проте дію статті 23 зупинено щодо власників земельних ділянок, визначених Декретом від 26 грудня 1992 року № 15-92.

Пунктом 3 вказаного Декрету встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Отже, пунктом 3 Декрету визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.

Таким чином, рішення міської ради про передачу у власність земельної ділянки саме по собі не є правовстановлюючим документом, а лише створює правову підставу для оформлення речового права на землю у встановленому законодавством порядку.

ЗК України 1990 року втратив чинність з 01 січня 2002 року та набрав чинності ЗК України 2001 року, відповідно до пункту 7 розділу X «Перехідні положення» якого за громадянами та юридичними особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше чинним законодавством, зберігалися права на ці ділянки.

Положення про посвідчення державними актами права власності та користування земельними ділянками містяться також у ЗК України.

Статті 140, 142, 143 ЗК України містять вичерпний перелік підстав припинення прав на земельну ділянку, проте зазначені норми застосовуються у випадку, якщо право набуто в установленому законом порядку.

Подібні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 344/15256/17 (провадження № 61-17543св19).

Відповідно до статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно зі статтею 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з пунктом 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або особи, яка подала заяву про визнання спадщини відумерлою, якщо така справа прийнята до провадження судом.

Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

Відповідно до статті 125 ЗК України (у редакції, чинній на час видачі державного акта) право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності, та його державної реєстрації, а відповідно до статті 126 ЗК України таким документом є державний акт, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 набув право власності на земельні ділянки, які накладаються на земельну ділянку, на якій розміщений належний їй житловий будинок, це порушує її право на спірну земельну ділянку.

Частинами 2, 5 ст. 158 ЗК України передбачено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

В ч. 2 ст. 90 ЗК України встановлено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

За змістом частини першої статті 393 ЦК України, частини першої статті 155 ЗК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішень Олексіїївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області в частині передачі ОСОБА_1 у приватну власність спірних земельних ділянок, та державних актів виданих на підставі цих рішень.

Безпідставними є твердження скаржника про недопустимість повторного судового розгляду позову між тими самими сторонами, про той самий предмет, з таких самим підстав, оскільки з попереднім позовом у 2020 році ОСОБА_2 зверталась до ОСОБА_1 з підстав порушення права на отримання в користування земельної ділянки не маючи реєстрації права власності на домоволодіння по АДРЕСА_2 . Зареєструвавши в 2021 році за собою право власності на вказане домоволодіння, звернулась з даним позовом з підстав порушення вказаного права власності.

Отже підстави зазначених позовів не є тотожними.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22.11.2023.

Судді:

О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич