Постанова

від 18.10.2024 по справі 383/990/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 383/990/22

провадження № 61-17651св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Олексіївська сільська рада Бобринецького району Кіровоградської області, ОСОБА_2 , Кетрисанівська об`єднана територіальна громада,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 червня 2023 року у складі судді Бондаренко В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Олексіївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (далі - Олексіївської сільради), ОСОБА_2 , Кетрисанівської об`єднаної територіальної громади про визнання недійсним та скасування рішення, скасування державних актів на право власності на земельну ділянку.

Позов мотивований тим, що 30 жовтня 1992 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 було придбано у радгоспі «Олексіївський» домоволодіння з господарськими будівлями під АДРЕСА_1 , яке розташовано на присадибній ділянці розміром 5 400 кв. м.

22 вересня 2009 року рішенням виконавчого комітету Олексіївскої сільради Бобринецького району Кіровоградської області було проведено зміну нумерації домоволодіння по АДРЕСА_1 , внаслідок чого належне позивачу домоволодіння змінило номер з АДРЕСА_2 .

З 1999 року її домоволодінням користується ОСОБА_4 , тому саме її вважають власником зазначеного будинку. На початку 2020 року позивач просила ОСОБА_4 з`ясувати питання про можливість приватизації земельної ділянки, на якій розташоване домоволодіння. Після звернення ОСОБА_4 до Олексіївської сільради стало відомо про те, що через технічну помилку належна їй земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Олексіївської сільради.

Оскільки її право власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, то своїми діями відповідачі грубо порушили її право володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, зокрема, на отримання її у приватну власність шляхом приватизації.

Позивач просила:

визнати недійсним та скасувати рішення Олексіївської сільради № 125 від 26 червня 2001 року, № 152 від 08 вересня 2009 року та № 159 від 22 жовтня 2009 року, в частині передачі громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_3 ;

скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 092296, зареєстрований 11 листопада 2009 року за № 01109365000051 на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3520880301:51:000:0174 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3 , на ім`я ОСОБА_2 ;

скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 092297, зареєстрований 11 листопада 2009 року за № 0109365000052 на земельну ділянку площею 0,2989 га кадастровий номер 3520880301:51:000:0175 для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_3 , на ім`я ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 червня 2023 року, яке залишене без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 09 листопада 2023 року, позов ОСОБА_1 до Олексіївської сільради, ОСОБА_2 , Кетрисанівської об`єднаної територіальної громади про визнання недійсним та скасування рішення, скасування державних актів на право власності на земельну ділянку задоволено повністю.

Визнано недійсним та скасовано рішення шістнадцятої сесії Олексіївської сільради двадцять третього скликання «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» № 125 від 26 червня 2001 року (зі змінами внесеними рішенням вісімнадцятої сесії Олексіївської сільради п`ятого скликання № 152 від 08 вересня 2009 року та рішенням дев`ятнадцятої сесії Олексіївської сільради п`ятого скликання № 159 від 22 жовтня 2009 року) в частині передачі громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_3 .

Скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 092296, виданий відділом Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області 10 листопада 2009 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3520880301:51:000:0174, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3 , на ім`я ОСОБА_2 .

Скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 092297, виданий відділом Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області 10 листопада 2009 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, на земельну ділянку площею 0,2989 га, кадастровий номер 3520880301:51:000:0175, для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_3 , на ім`я ОСОБА_2 .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 984,80 грн.

Стягнуто з Кетрисанівської об`єднаної територіальної громади в особі Кетрисанівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 992,40 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що:

аналіз частини першої статті 30 ЗК України, чинної на час укладення позивачем договору купівлі-продажу житлового будинку, статті 377 ЦК України свідчить про те, що перехід права власності на земельну ділянку відбувається одночасно з переходом права на об`єкт нерухомості, що відповідає принципу «superficies solo cedit» - збудоване на землі слідує за нею. Таким чином, право користування земельною ділянкою, площею 5 400 кв. м, розташованої під відчуженим будинком перейшло до нового власника будинку (позивача);

дія декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» 26 грудня 1992 року №15-92, на підставі якого сільською радою було прийнято оспорюване рішення, не поширювалась на громадянина, якому не було надано раніше у користування земельну ділянку. Відповідно до оспорюваного рішення ОСОБА_2 проживав по АДРЕСА_4 , тобто спірна земельна ділянка, яка належала ОСОБА_1 як власнику розміщеного на ній будинку, в користуванні ОСОБА_2 до приватизації не перебувала;

підставою звернення ОСОБА_1 до суду стало порушення її права користування як власника розміщеного на ній будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , що включає в себе право володіння та користування земельною ділянкою. Право власності позивача на будинок зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

таким чином, оспорюване рішення в частині передачі громадянину ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_3 , прийняте незаконно, з порушенням вказаних норм законодавства та права користування земельною ділянкою позивача, а тому підлягає скасуванню. Позовні вимоги про скасування спірних державних актів, є похідними та вказаний спосіб захисту є адекватним змісту порушеного права позивача.

Суди вважали безпідставними твердження ОСОБА_2 про недопустимість повторного судового розгляду позову між тими самими сторонами, про той самий предмет, з таких самим підстав, оскільки з попереднім позовом у 2020 році ОСОБА_1 зверталась до ОСОБА_2 з підстав порушення права на отримання в користування земельної ділянки не маючи реєстрації права власності на домоволодіння по АДРЕСА_3 . Зареєструвавши в 2021 році за собою право власності на вказане домоволодіння, позивач звернулась з цим позовом з підстав порушення вказаного права власності. Отже підстави зазначених позовів не є тотожними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2023 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3 , в якій просить рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 червня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 листопада 2023 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, вирішити питання про розподіл судових витрат.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подавала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

судом першої інстанції було порушено принцип юридичної визначеності і незмінності вже ухваленого судового рішення. У справі № 383/855/20 за позовом між тими ж сторонами, з тих самих підстав та з тими самими вимогами, встановлено, що договір на який посилається позивач, не є належним та допустимим доказом на підтвердження позову, оскільки в даному договорі відсутні реквізити розташування спірного домоволодіння. Наявність у новій судовій справі витягу про державну реєстрацію права власності не спростовують і не можуть спростовувати встановлені іншим судом обставини;

суди залишили поза увагою, що позивач не довела належними доказами права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Договір купівлі-продажу не містить адреси будинку, на тексті договору відсутній реєстраційний напис БТІ, технічний паспорт від 18 липня 1988 року на домоволодіння по АДРЕСА_1 встановлює, що власником цього будинку була громадянка ОСОБА_5 , а не радгосп « Олексіївський », відповідно до рішення виконкому Олексіївської сільради від 22 вересня 2009 року № 60 та довідки Олексіївської сільради від 25 лютого 2020 року № 01-15/53 власником будинку по АДРЕСА_3 була громадянка ОСОБА_7 , яка в свою чергу передала цей будинок у власність відповідача. Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації;

суди не звернули уваги, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 належить іншій особі, а не позивачу, тому в цьому випадку позивач може захистити своє право виключно у спосіб, встановлений статтями 377, 388 ЦК України;

позов поданий за межами строку, передбаченого пунктом 5 Прикінцевих і перехідних положень Закону України № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства». На думку, відповідача, вказаний строк не стосується інституту позовної давності.

Позиція інших учасників справи

У лютому 2024 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_8 , в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що у справі, що переглядається, на відміну від справи № 383/855/20, позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані наявністю зареєстрованого права власності на нерухоме майно, тобто підстави позовів різні. Доводи ОСОБА_2 зводяться до певних недоліків договору купівлі-продажу від 30 жовтня 1992 року, які, на його думку, призводять до оспорюваності цього правочину. Проте, ОСОБА_2 не заявлено зустрічного позову про визнання правочину недійсним. Матеріали справи не містять правовстановлюючих документів щодо домоволодіння на ім`я ОСОБА_4 . Жодних правочинів між позивачем та ОСОБА_4 щодо домоволодіння не укладалось. Дії сільради, яка передала ОСОБА_2 у власність земельні ділянки, призначені для обслуговування будинку, який на них розташований, виключає можливість заявлення по справі віндикаційного або негаторного позову. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» № 4176-V вносить зміни до визначеного частиною першою статті 268 ЦК України переліку вимог, на які позовна давність не розповсюджується. Отже, фактично законодавець вказаним законом відніс зазначені позовні вимоги, до таких, до яких застосовується загальний трирічний строк позовної давності. А відтак цей строк не є відмінним від інституту позовної давності.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з суду першої інстанції.

У січні 2024 року матеріали цивільної справи № 383/990/22 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про продовження строку на подання відзиву задоволено. Продовжено ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , до 23 лютого 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 18 грудня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 917/559/21, від 28 червня 2023 року у справі 539/5295/21, від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц, від 13 січня 2021 року у справі № 640/21456/18, від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 18 травня 2023 року у справі № 906/743/21, від 31 травня 2023 року у справі 916/2064/20, від 21 березня 2023 року у справі № 920/456/19, від 14 червня 2022 року у справі № 903/1173/15, від 09 листопада 2021 року у справі № 906/1388/20, від 26 серпня 2021 року у справі № 924/949/20, від 23 жовтня 2018 у справі № 903/857/18, від 20 серпня 2019 року у справі № 911/714/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 911/1413/19, від 12 вересня 2023 року у справі № 916/1828/22, від 12 вересня 2023 року у справі № 914/198/23, від 15 червня 2023 року у справі № 924/295/22, від 26 вересня 2023 року у справі № 916/2925/21, від 28 червня 2023 року у справі 539/5295/21, від 13 січня 2021 року у справі № 640/21456/18, від 14 червня 2023 року у справі № 707/1923/20, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-6, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що відповідно до договору купівлі-продажу від 30 жовтня 1992 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Олексіївської сільради Косовою О. П. та зареєстрованого в реєстрі за № 30, укладеного між радгоспом «Олексіївським» та ОСОБА_1 , остання купила жилий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться в с. Олексіївці Бобринецького району Кіровоградської області і розташований на присадибній земельній ділянці розміром 5 400 кв. м та належить продавцю радгоспу « Олексіївський » на підставі запису в погосподарській книзі виконавчого комітету Олексіївської сільської ради народних депутатів Бобринецького району Кіровоградської області за № 338.

Відповідно до технічного паспорту від 18 липня 1988 року на будинок по АДРЕСА_1 , власником будинку зазначена ОСОБА_9 .

Рішенням виконкому Олексіївської сільської ради від 22 вересня 2009 року № 60 встановлено нову нумерацію на будівлі по АДРЕСА_5 .

Відповідно до технічного паспорта на будинок садибного типу, розташованого за адресою: Кіровоградська область Бобринецький район с. Олексіївка (станом на 01 січня 2021 року) АДРЕСА_3 , виготовлено на ім`я ОСОБА_1 від 15 листопада 2021 року житловий будинок, 1965 року побудови, розташований на земельній ділянці загальною площею 5 400 кв. м з розмірами 36,9 х 126,52 х 125,58 метрів.

Власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , є ОСОБА_1 , реєстрація права власності здійснена 25 листопада 2021 року.

Рішенням Олексіївської сільської ради № 125 від 26 червня 2001 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» вирішено передати безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території сільської ради, зокрема, передано ОСОБА_2 безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,08 га та ведення особистого підсобного господарства 0,57 га, а всього загальною площею 0,65 га. Адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Рішенням вісімнадцятої сесії Олексіївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області п`ятого скликання «Про внесення змін до деяких рішень сільської ради щодо приватизації земельних ділянок» № 152 від 08 вересня 2009 року, зокрема, внесено зміни у рішення № 125 від 26 червня 2001 року в пункті 1 слова «для ведення особистого підсобного господарства» змінено словами «для ведення особистого селянського господарства».

Рішенням дев`ятнадцятої сесії Олексіївської сільської ради п`ятого скликання «Про внесення змін і доповнень до рішень виконкому та сесій Олексіївської сільської ради «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» від 22 жовтня 2009 року № 159 внесено зміни до рішення виконкому сільської ради від 26 червня 2001 року № 125 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» з метою уточнення площ земельних ділянок та їх цільового призначення згідно додатку до рішення, за змістом якого ОСОБА_2 передаються земельні ділянки у власність на території Олексіївської сільської ради Бобринецького району загальною площею 0,5489га, з яких 0,25 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель і споруд та 0,2989га особистого селянського господарства.

Рішення про передачу земельних ділянок у власність цим рішенням не приймалось.

10 листопада 2009 року на підставі рішень сесії від 26 червня 2001 року № 125, від 22 жовтня 2009 року № 159 Олексіївської сільади ОСОБА_2 відділом Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 092296, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3520880301:51:000:0174, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до плану меж земельної ділянки з кадастровим номером 3520880301:51:000:0174 її розміри становлять 29,49 х 28,64 х 86,02 х 86,02 метрів.

10 листопада 2009 року на підставі рішень сесії від 26 червня 2001 року № 125 від 08 вересня 2009 року № 152 та від 22 жовтня 2009 року № 159 Олексіївської сільської ради ОСОБА_2 відділом Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 092297, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, на земельну ділянку площею 0,2989 га, кадастровий номер 3520880301:51:000:0175, для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до плану меж земельної ділянки з кадастровим номером 3520880301:51:000:0175 її розміри становлять 29,54 х 28,00 х 103,87 х 108,75 метрів.

Згідно зі схемою накладки земельних ділянок по АДРЕСА_3 на земельній ділянці з кадастровим номером 3520880301:51:000:0175, розташований будинок, який належить позивачу, що відповідачем не оспорюється.

Відповідно до довідки Олексіївської сільради від 25 лютого 2020 року № 01-15/53 громадянкою ОСОБА_4 в с. Олексіївка було придбано два будинки без оформлення документів за адресою: АДРЕСА_6 . Під час видачі громадянам України в 2009 році державних актів на право власності на земельні ділянки на підставі рішення виконкому Олексіївської сільради № 20 від 21 червня 1996 року громадянкою ОСОБА_4 була приватизована земельна ділянка за адресою АДРЕСА_7 була передана у власність ОСОБА_2 у на підставі рішення виконкому Олексіївської сільської ради № 125 від 26 червня 2001 року.

Розміри земельних ділянок, зазначених у договорі купівлі-продажу від 30 жовтня 1992 року, технічному паспорті на будинок садибного типу виданого на ім`я ОСОБА_1 , оспорюваних державних актах виданих на ім`я ОСОБА_2 та схеми накладки земельних ділянок по АДРЕСА_3 , земельна ділянка з кадастровим номером 3520880301:51:000:0175, на якій розташований будинок, частково накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3520880301:51:000:0174 із земельною ділянку, що перебувала у користуванні позивача (власника будинку) загальною площею 5400 кв. м з розмірами 36,9 х 126,52 х 125,58 метрів так як накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3520880301:51:000:0175, розміри якої становлять: 29,54 х 28,00 х 103,87 х 108,75 метрів, та частково накладається на суміжну з останньою земельну ділянку з кадастровим номером 3520880301:51:000:0174, розміри якої становлять: 29,49 х 28,64 х 86,02 х 86,02 метрів.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог до Олексіївської сільради, ОСОБА_2

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (частина третя 152 ЗК України).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина першастатті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частини четверта, п`ята статті 82 ЦПК України).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина перша, друга статті 264 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Отже, вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Олексіївської сільради, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішень сільради, скасування державних актів на право власності на земельну ділянку. В обґрунтування позову вказала, що 30 жовтня 1992 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1 було придбано у радгоспі «Олексіївський» домоволодіння з господарськими будівлями під № НОМЕР_1 (змінено номер з № НОМЕР_1 на № 35 рішенням виконавчого комітету Олексіївскої сільради від 22 вересня 2009 року) по АДРЕСА_1 , яке розташовано на присадибній ділянці розміром 5 400 кв. м. Право власності ОСОБА_1 на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Після звернення ОСОБА_4 (користувача домоволодіння) до Олексіївської сільради позивачу стало відомо про те, що через технічну помилку належна їй земельна ділянка була передана у власність ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Олексіївської сільради. Просила визнати недійсним та скасувати рішення Олексіївської сільради № 125 від 26 червня 2001 року, № 152 від 08 вересня 2009 року та № 159 від 22 жовтня 2009 року, скасувати державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 092296 та ЯИ № 092297;

на підтвердження права власності на нерухоме майно за адресою місця розташування земельної ділянки позивач надала до позовної заяви, серед іншого, копію договору від 30 жовтня 1992 року, копію технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 18 липня 1988 року, копія довідки Олексіївської сільради від 25 лютого 2020 року № 01-15/53;

аналіз відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 червня 2021 року, яке залишено без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року (справа № 383/855/20), у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування рішень Олексіївської сільради № 125 від 26 червня 2001 року, № 152 від 08 вересня 2009 року, № 159 від 22 жовтня 2009 року в частині передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельних ділянок, розміщених за адресою: АДРЕСА_3 , скасування державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 092296 та державного акта серії ЯИ № 092297 відмовлено. Суд першої інстанції, мотивуючи рішення про відмову у задоволенні позову, вказав, що:

«предметом позову є земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 , на якій знаходиться житловий будинок, який за твердженням позивача належить їй на підставі договору купівлі продажу.

Посилання позивача на договір купівлі-продажу від 30 жовтня 1992 року суд не приймає за доказ, оскільки в даному договорі підтверджено покупку домоволодіння в АДРЕСА_1 , однак вулиця, на якому розміщений будинок відсутня, що позбавляє суд можливості встановити факт належності позивачу нерухомого майна.

У долученому до позову технічному паспорті на жилий будинок по АДРЕСА_1 , складеному 18 липня 1988 року зазначено власником будинку ОСОБА_9 , що також не підтверджує зазначених позивачем обставин.

Згідно довідки Олексіївської сільської ради від 25 лютого 2020 року № 01-15/53, яка позивачем долучена до позову, зазначається, що громадянкою ОСОБА_4 в с. Олексіївка було придбано два будинки без оформлення документів за адресою АДРЕСА_6 . Під час видачі громадянам України в 2009 році державних актів на право власності на земельні ділянки на підставі рішення виконкому Олексіївської сільської ради № 20 від 21 червня 1996 року громадянкою ОСОБА_4 була приватизована земельна ділянка за адресою АДРЕСА_7 була передана у власність ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Олексіївської сільської ради № 125 від 26 червня 2001 року.

[…] звертаючись до суду з даним позовом, позивач доказів на підтвердження права власності на нерухоме майно за адресою місця розташування земельної ділянки та правомірного володіння чи користування спірною земельною ділянкою суду не надала»;

25 листопада 2021 року, тобто після ухвалення рішення у справі № 383/855/20, позивач зареєструвала за собою право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 , та на підтвердження набуття права власності на вказаний житловий будинок та підстав позову у справі, що переглядається, додала до позову витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформований 03 грудня 2021 року (а. с. 28);

також позивачем на підтвердження обґрунтованості позовних вимог додано до позову схему накладки земельних ділянок по АДРЕСА_3 (а. с. 35);

при задоволенні позову суди встановили, що власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , є ОСОБА_1 , реєстрація права власності здійснена 25 листопада 2021 року. Суди вказали, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду стало порушення її права користування як власника розміщеного на ній будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , що включає в себе право володіння та користування земельною ділянкою. Право власності позивача на будинок зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

суди не надали оцінки схемі накладки земельних ділянок по АДРЕСА_3 ; не встановили, чи підтверджує ця схема, що будинок АДРЕСА_3 , право власності на який відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, зареєстроване за позивачем, розташований на земельних ділянках, наданих ОСОБА_2 відповідно до оспорюваних рішень; не встановили, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернулася до суду.

Таким чином, судові рішення в частині позовних вимог до Олексіївської сільради, ОСОБА_2 слід скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо позовних вимог до Кетрисанівської об`єднаної територіальної громади

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22) зазначено, що: «суди не врахували, що належними відповідачами у справах про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність є особа, якій передається земельна ділянка та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв відповідне рішення; пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2022 року у справі № 545/1575/21 (провадження № 61-4168св22) зазначено, що: «оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 208035 виданий ОСОБА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Надержинщинської сільської ради № 26 від 07 травня 2004 року; суди не звернули увагу, що належними відповідачами у справах про визнання недійсними та скасування актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу. ОСОБА_1 пред`явила позов тільки до ОСОБА_2, позовних вимог до Новоселівської сільської об`єднана територіальна громада Полтавського району Полтавської області, як правонаступника Надержинщинської сільської ради, не пред`явила, клопотань про залучення до участі у справі як співвідповідача не заявляла. Тому відсутні підстави для задоволення позову внаслідок неналежного складу відповідачів».

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Олексіївської сільради, ОСОБА_2 , Кетрисанівської об`єднаної територіальної громади, в якому просила:

визнати недійсним та скасувати рішення Олексіївської сільради № 125 від 26 червня 2001 року, № 152 від 08 вересня 2009 року та № 159 від 22 жовтня 2009 року,

скасувати державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 092296 на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 3520880301:51:000:0174 та серії ЯИ № 092297 на земельну ділянку площею 0,2989 га кадастровий номер 3520880301:51:000:0175 на ім`я ОСОБА_2 .

аналіз змісту спірних державних актів свідчить, що рішення про їх видачу прийнято Олексіївською сільрадою;

суди не врахували, що:

належними відповідачами у справах про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність є особа, якій передається земельна ділянка та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв відповідне рішення;

належними відповідачами у справах про визнання недійсними та скасування актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу;

пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові;

за таких обставин у задоволенні позову до Кетрисанівської об`єднаної територіальної громади слід було відмовити, оскільки вона є неналежним відповідачем у справі, тому оскаржені судові рішення в цій частині слід скасувати.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати, у задоволенні позову до Кетрисанівської об`єднаної територіальної громади відмовити, в частині позовних вимог до Олексіївської сільради, ОСОБА_2 справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 червня 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 09 листопада 2023 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кетрисанівської об`єднаної територіальної громади відмовити.

Справу № 383/990/22 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Олексіївської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішення, скасування державних актів на право власності на земельну ділянку передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 червня 2023 року та постанова Кропивницького апеляційного суду від 09 листопада 2023 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко