Ухвала

від 23.11.2023 по справі 128/2159/23

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/2159/23

УХВАЛА

23 листопада 2023 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)» клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу в виді тримання під вартою обвинуваченому у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 30.05.2023 в ЄРДР за №12023020050000299 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області знаходиться на розгляді вищевказані кримінальні провадження, об`єднані у одне.

23.11.2023 в судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане ним письмове клопотання про продовження застосованого запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, оскільки такий строк спливає, а ризики, які стали підставою для його застосування не змінилися та не відпали, а саме - обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який він скоїв маючи не погашену судимість, останній може переховуватись від суду з метою уникнення від покарання, що йому загрожує у разі засудження; може незаконно впливати на потерпілого чи свідків, які ще не допитані в судовому засіданні, а також перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення. Тому вважає, що жоден з інших запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ним ризикам. Так, особисте зобов`язання є недостатньо суворим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу обвинуваченого, його репутації та соціальні зв`язки. Особиста порука не може бути достатньою, оскільки в ОСОБА_5 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. Домашній арешт не може бути достатнім враховуючи той факт, що ОСОБА_5 матиме можливість незаконно впливати на свідків, та зможе переховуватися від суду.

Прокурор вказує, що всі вищевказані обставини, у своїх сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_5 в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам, тому просить суд продовжити строк запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою на 60 днів та визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 53 680 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень, з покладенням обов`язків передбачених положеннями КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_4 підтримала позицію обвинуваченого.

Суд, вислухавши клопотання прокурора, міркування щодо нього обвинуваченого та захисника, вважає клопотання прокурора є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно до п.п.4,5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років та до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до положень, викладених в ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожна людина має право на свободу і особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, у випадку законного арешту або затримання особи, здійсненого з метою її присутності перед компетентним судовим органом на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні злочину або якщо обґрунтовано визнається за необхідне запобігти вчиненню нею злочину або її втечі після його вчинення.

Європейський суд з прав людини стверджує, що вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Судом установлено, що запобіжний захід до обвинуваченого застосований за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений КПК України.

Вирішуючи письмове клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою; суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «К.Г. проти Німеччини»).

Суд вважає, що наразі існують ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений ОСОБА_5 є раніше судимою особою за корисливий злочин; в даних кримінальних провадженнях, об`єднаних в одне ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені тяжких злочинів за ч.4 ст. 185 КК України; останній на час затримання офіційно не працював, дітей не має, розлучений, не має місця проживання на території Вінницької області та м. Вінниці, а тому суд вважає, що обвинувачений не має на волі соціально-стримуючих факторів. Також суд бере до уваги, що в судовому засіданні ще не заслухані покази потерпілого, свідків, обвинуваченого, тому суд вважає, що існують ризики незаконного впливу ОСОБА_5 на потерпілого, свідків, з метою зміни їх показів у суді; вчиненням ним іншого кримінального правопорушення, а також переховування ним від суду.

Крім того, суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 будучи раніше судимими, на шлях виправлення не став, обвинувачується у вчинені нового умисного корисливого злочину, а тому суд вважає, що існує ризик того, що будучи на волі обвинувачений може вчинити інший злочин.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, з метою дотримання балансу між суспільним інтересом та правом особи на особисту свободу, суд доходить висновку, що для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та уникнення встановлених судом ризиків, доцільно продовжити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з одночасним визначенням йому запобіжного заходу у вигляді застави.

Тому, не зачіпляючи питання доказовості вини обвинуваченого, суд вважає за доцільне продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме - по 21.01.2024 включно, з одночасним визначенням запобіжного заходу у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов`язків, визначених ст.194 КПК України та встановленням розміру застави останнім - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних особі, що становить 53 680,00 гривень.

Керуючись ст.ст.177, 183, 331, 376 КПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Письмове клопотання прокурора ОСОБА_3 - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, - строком на шістдесят днів, тобто до 21 січня 2024 року включно.

Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 53 680 (п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень та надати можливість внесення даної застави за наступними реквізитами: код отримувача (код за ЄДРПОУ)26286152; Банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО)820172; рахунок отримувача UA688201720355219002000000401.

Роз`яснити, що обвинувачений або його заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави надати суду протягом двох днів підтверджуючі документи.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_5 покласти обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, зокрема:

1) повідомляти суд про своє місце проживання та зміну свого місця проживання та/або місця роботи, навчання;

2) утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в України;

4) не відлучатися із фактичного місця проживання - без дозволу суду.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити по 21.01.2024 включно.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління ДСА України у Вінницької області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «ВУВП (№ 1)».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «ВУВП (№ 1)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити про це письмово Вінницький районний суд Вінницької області. У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , останній вважатиметься таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим - з дня отримання копії ухвали суду.

Повна ухвала суду проголошена 27.11.2023 о 16.05 год.

Суддя ОСОБА_6