Рішення

від 15.11.2023 по справі 487/4077/22

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/4077/22

Провадження № 2/487/914/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2023 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді - Притуляк І.О., за участю секретаря судового засідання - Уманського І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронафтаком» до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутих грошових коштів, стягнення інфляційного збільшення, пені та трьох відсотків річних, -

встановив:

15.12.2022 року представник ТОВ «Агронафтаком» - адвокат Когін А.В. через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просив стягнути суму боргу за договором позики у розмірі 120 865,00 грн. основного зобов`язання, інфляційне збільшення боргу в розмірі 46 309,16 грн., 3% річних від суми боргу 7.153,00 грн., а всього 174 327,16 грн..

Свої вимоги мотивував тим, що 14.11.2019 між ТОВ «Агронафтаком» та ОСОБА_1 був укладений Договір №10 «Про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги», за умовами якого Кредитор зобов`язався надати Позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу (в подальшому - фінансова допомога), а Позичальник зобов`язався використати її для власної господарської діяльності і повернути у визначений даним Договором строк. Так, у відповідності до Договору - ОСОБА_1 надавалась фінансова допомога у розмірі 400 000,00 грн., шляхом видачі грошових коштів з розрахункового рахунку ТОВ «Агронафтаком», що підтверджується платіжним дорученням №1060 від 14 листопада 2019 року, строком на дванадцять місяців з дати видачі грошових коштів Кредитором. Наголосив на тому, що оригінал договору позики від 14 листопада 2019 року, був втрачений після звільнення відповідача з Товариства, але факт передачі грошових коштів ОСОБА_1 , як безвідсоткової фінансової допомоги на зворотній основі та факт часткового повернення коштів за договором, підтверджується оригіналами банківських документів, виписками по рахунку товариства.

На виконання умов вищевказаного договору, Відповідачем на рахунок Товариства було внесено: 24.02.2020 року - 15 800,00 грн.; 24.03.2020 року - 47 000,00 грн.; 30.04.2020 року - 50 000,00 грн.; 27.05.2020 року - 32 492,00 грн.; 26.06.2020 року - 42 895,00 грн.; 24.07.2020 року - 30 000,00 грн.; 27.08.2020 року - 27 830,00 грн.; 28.09.2020 року - 7 800,00 грн.; 24.09.2020 року - 25 318,00 грн.; а всього 275 135,00 грн., залишок складає 120 865,00 грн.

Таким чином, станом на 14.12.2022 року, Відповідачем поворотна фінансова допомога не повернута в повному обсязі та сума заборгованості складає 120865,00 грн.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційне збільшення боргу 46 309,16 грн. та 3% річних від суми боргу 7153,00 грн.

Вищевикладене послугувало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Ухвалою судді Заводського районного суду від 31.01.2023 року вищезазначена позовна заява була залишена без руху.

Ухвалою судді Заводського районного суду міста Миколаєва від 16.02.2023 справу прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження.

19.06.2023 року ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач по суті позовні вимоги визнала частково, зазначивши що визнає набуту нею грошову суму у розмірі 120865,00 грн. - безпідставно набутою, при цьому просила відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення інфляційного збільшення боргу у розмірі - 46309, 16 грн., та 3% річних від суми боргу в розмірі 7 153, 00 грн.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 20.06.2023 було витребувано у АТ «ОТП Банк, у разі його наявності, копію Договору безготівкової фінансової допомоги №10 від 14.11.2019 року, укладеного між ТОВ «Агронафтаком» та ОСОБА_1 , за яким відповідно до платіжного доручення №1060 від 14.11.2019 року було здійснено сплату ТОВ «Агронафтаком» (код 37031228) на рахунок ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) грошових коштів у розмірі 400000,00 грн..

Ухвалою суду від 18.07.2023 року було закрито підготовче провадження по справі.

30.10.2023 року до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача - адвокат Когіна А.В. від 27.10.2023 року, в яких він посилаючись на відсутність у розпорядженні позивача примірника Договору №10 «Про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги» від 14.11.2019 року, просив стягнути з відповідача безпідставно отриманні кошти в порядку ст. 1212 ЦК України у розмірі 120 865, 00 грн., інфляційне збільшення боргу у розмірі 35 255,88 грн., 3 % річних від суми боргу у розмірі 5951, 00 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 40 613,95 грн., а всього 202685,83 грн. та витрати зі сплати судового збору.

Крім того, надав Довідку ТОВ «Агронафтком» від 27.10.2023 року з якої вбачається що в Заявах на переказ готівки, у відповідності до яких ОСОБА_1 перераховувала на рахунок ТОВ «Агронафтаком»грошові кошти (24.02.2020 року - 15 800,00 грн.; 24.03.2020 року - 47 000,00 грн.; 30.04.2020 року - 50 000,00 грн.; 27.05.2020 року - 32 492,00 грн.; 26.06.2020 року - 42 895,00 грн.; 24.07.2020 року - 30 000,00 грн.; 27.08.2020 року - 27 830,00 грн.; 28.09.2020 року - 7 800,00 грн.; 24.09.2020 року - 25 318,00 грн.;) невірно зазначено призначення платежу: замість вірного - «договір безвідсоткової фінансової допомоги №10 від 14.11.2019 року, зазначено невірний «договір безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 20.01.2020».

Представник позивача - адвокат Когін А.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримував у повному обсязі, в подальшому до судового засідання не з`явився, надавши заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, задовольнивши позовну заяву на підставі обставин і у розмірі вимог зазначених у письмових поясненнях від 27.10.2023 року.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилася про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, у відзиві на позовну заяву, просила провести розгляд справи за її відсутності.

Суд, заслухавши представника позивача адвоката Когіна А.В., дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України, передбачено, що Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до п. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Так, представником позивача в обґрунтування позовних вимог було надано суду копію платіжного доручення №1060 від 14 листопада 2019 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 з розрахункового рахунку ТОВ «Агронафтаком» було видано грошові кошти у розмірі 400 000,00 грн. (призначення платежу - Безвідсоткова фінансова допомога за дог. 10 від 14.11.2019 року).

Крім того, представником позивача було надано копії Заяв на переказ готівки з яких вбачається, що ОСОБА_1 було внесено на рахунок ТОВ «Агронафтаком»: 24.02.2020 року - 15 800,00 грн.; 24.03.2020 року - 47 000,00 грн.; 30.04.2020 року - 50 000,00 грн.; 27.05.2020 року - 32 492,00 грн.; 26.06.2020 року - 42 895,00 грн.; 24.07.2020 року - 30 000,00 грн.; 27.08.2020 року - 27 830,00 грн.; 28.09.2020 року - 7 800,00 грн.; 24.09.2020 року - 25 318,00 грн.; а всього 279 135,00 грн..

Примірник Договору №10 «Про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги» від 14.11.2019 року на вимогу суду сторонами надано не було.

В свою чергу, відповідач визнала, що нею було безпідставно набуто суму у розмірі 120 865,00 грн., яку на даний час не повернуто. Окрім того ОСОБА_1 визнала, що дана сума належить ТОВ «Агронафтаком» та погодилася повернути безпідставно набуті грошові кошти власнику.

В ході судового розгляду представник позивача адвокат Когін А.В. (додаткові пояснення від 27.10.2023 року) визнав, що набуті ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 120 865,00 грн. є безпідставно набути майном, а не набуті за Договором №10 «Про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги» від 14.11.2019 року.

Вищенаведене свідчить про те, що між сторонами наявний спір щодо повернення безпідставно набутого майна в порядку ст. 1212 ЦК України.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (ст. 1213 ЦК України), а й у повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна, а набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Отже, норми ст. 1212 ЦК України застосовуються до позадоговірних зобов`язань.

Вказана правова позиція сформульована Верховним Судом у постановах: від 10 вересня 2018 року у справі № 638/11807/15-ц (провадження № 61-1215св17), від 12 вересня 2018 року у справі № 154/948/16 (провадження № 61-4497ск18), від 12 грудня 2018 року у справі №205/3330/14-ц (провадження № 61-1133св18).

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що між ТОВ «Агронавтаком» та ОСОБА_1 відсутні договірні правовідносини. З огляду на визнання відповідачем факту одержання від позивача спірних грошових коштів без достатньої правової підстави, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутих грошових коштів в порядку ст. 1212 ЦК України.

Таким чином, заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в сумі 120 865,16 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача трьох процентів річних, індексу інфляції за весь час прострочення та пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтю 625 ЦК України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5ЦК України. Отже, положення розділу І книги 5ЦК України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5ЦК України).

Таким чином, дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі ст. 1212 ЦК України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18, а також у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №908/2552/17.

Разом з тим,відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. ст.549 ЦК України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підтвердження прострочення ОСОБА_1 строків повернення наданих їй грошових коштів, представник позивача надає копію письмової Вимоги від 24.12.2020 року, в якій на підставі ст.ст. 525,526,530 ЦК України вимагає від відповідача виконати зобов`язання за Договором №10 «Про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги» від 14.11.2019 року у строк до 06.01.2021 року.

При цьому в матеріалах справи відсутні буд-які відомості на підтвердження того, що вказана вимога була направлена фактично та отримана ОСОБА_1 .

З огляду на вищевикладене, з врахуванням встановлення судом обставини, що грошові кошти в сумі 120 865,16 грн. були безпідставно набуті ОСОБА_1 , а не одержані в наслідок укладення будь-яких договірних правовідносин, суд приходить до висновку, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем було прострочено виконання грошового зобов`язання, про що її було належним чином повідомлено.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох процентів річних, індексу інфляції, пені за весь час прострочення та пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 1812,92 грн. (120 865,16 грн. - сума задоволених вимог х100% : 202685,83 грн. = 59,63%; 59,53% х сума заявлених вимог 3040,29 грн.: 100% = 1812,92 грн.).

Керуючись ст.ст. 10,18,23,76,258,259,263-265,352,354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронафтаком» до ОСОБА_1 про повернення безпідставно набутих грошових коштів, стягнення інфляційного збільшення, пені та трьох відсотків річних - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронафтаком» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 120 865,00 грн.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронафтаком» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційного збільшення, пені та трьох відсотків річних - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронафтаком» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1812,92 грн..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агронафтаком» місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Степова, 2, код ЄДРПОУ 37031228.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя: І.О. Притуляк