Постанова

від 14.11.2023 по справі 926/1390/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2023 р. Справа №926/1390/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддівМатущак О.І

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання Михайлишин С.В.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бондаренко Тетяни Іванівни (вх. № ЗАГС 01-05/2673/23 від 17.08.2023)

на рішенняГосподарського суду Чернівецької області від 25.07.2023 (суддя Дутка В.В. повний текст рішення виготовлено 27.07.2023)

у справі№ 926/1390/22

за позовом:Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (надалі РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях), м. Івано Франківськ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бондаренко Тетяни Іванівни (надалі ФОП Бондаренко Т.І.), м. Чернівці,

третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Вищий державний навчальний заклад України Буковинський державний медичний університет, м. Чернівці

прозвільнення орендованого приміщення

за участю учасників справи:

від позивача: Сопко С.П.

від відповідача : не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано- Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи-підприємця Бондаренко Тетяни Іванівни про звільнення орендованого приміщення по договору оренди №356 від 29.12.2011. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди №356 від 29.12.2011 в частині повернення наданого відповідачу в оренду приміщення після припинення дії договору оренди.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25.07.2023 позов задоволено. Зобов`язано ФОП Бондаренко Тетяну Іванівну звільнити і передати нежитлові вбудовані приміщення першого поверху та підвалу будівлі гуртожитку (літ. А) загальною площею 225,50 кв.м. (в т.ч. приміщення 1-го поверху: (122-1) - 6,1 кв.м., (122-2) - 103,4 кв.м., (122-3) - 0,9 кв.м., (122-4) - 1,0 кв.м., (122-5)- 1,1 кв.м., (122-6)- 1,6 кв.м., (122-7)- 15,0 кв.м., (122-8)-31,4 кв.м., (122-9) - 4,3 кв.м., (122-10) - 4,7 кв.м., (122-11) - 4,0 кв.м., (122-12) - 10,7 кв.м., (4-7) - 3,2 кв.м., II - 3,9 кв.м., приміщення підвалу: X -3,9 кв.м., XI - 13,0 кв.м., XII - 8,0 кв.м., XIII - 9,3 кв.м.), розміщені за адресою: місто Чернівці, вул. М. Заньковецької, 11 по акту приймання-передавання Вищому державному навчальному закладу України Буковинський державний медичний університет. Стягнуто з ФОП Бондаренко Тетяни Іванівни на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано- Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2481,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не повернув майно після закінчення терміну дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.12.2011. Відтак, враховуючи встановлення обставини про припинення дії спірного договору оренди 28.12.2021, що має наслідком відсутність правових підстав на утримання відповідачем нерухомого майна, що належить до державної власності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про зобов`язання ФОП Бондаренко Т.І. звільнити і передати нежитлові вбудовані приміщення першого поверху та підвалу будівлі гуртожитку (літ. А) загальною площею 225,50 кв.м. по акту приймання-передавання Вищому державному навчальному закладу України Буковинський державний медичний університет підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ФОП Бондаренко Т.І. звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було допущено порушення норм матеріального права та неповно з`ясовано обставини справи. На думку апелянта, суд дійшов неправильного висновку про відсутність правових підстав на утримання відповідачем нерухомого майна, що належить до державної власності. Зокрема, зазначає, що , у зв?язку з тим, що наближався строк завершення дії укладеного між сторонами договору оренди, відповідачем 14.09.2021 року у відповідності до п. 143 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ України № 483 від 03.06.2020 року, було подано на ім?я заступника начальника Регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях - начальника Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області Комаровській І.П. заяву про намір продовжити договір оренди № 356 нерухомого майна, що належить до державної власності. Однак, наказом № 322 від 26.11.2021 року Управління забезпечення реалізації повноважень у Чернівецькій області РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях відмовлено ФОП Бондаренко Т.І. у продовженні договору оренди, у зв?язку з наміром Буковинського державного медичного університету використовувати орендоване майно для власних потреб, а саме розміщення кафедри.

Апелянт стверджує, що в порушення п. 144 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна орендодавцем в 10-ти денний термін не прийнято жодного рішення, передбаченого ч. 9 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а відмова у продовженні договору оренди оформлена наказом, прийнятим тільки 26.11.2021 року, тобто з порушенням строку більш як на два місяці.

Окрім того, апелянт зазначив, що залишилось поза увагою суду першої інстанції також і те, що пунктом 2 ч. 1 ст. 19 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" передачено, що рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, зокрема, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обгрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю. Однак, з матеріалів справи вбачається, що балансоутримуваченм не було подано жодного письмового звернення до орендаря-ФОП Бондаренко Т.І., як це передбачено Законом, а направлено листа про необхідність орендованого майна для власних потреб орендодавцю.

Також апелянт зазначає, що судом помилково не враховано Протокол № 2 Засідання комісії з питань укладення договорів оренди та відшкодування комунальних послуг Буковинськоьго державного медичного університету від 17.03.2022, яким надано дозвіл орендарю Брндаренко Т.І. на період дії воєнного стану продовжити роботу пункту харчування.

Апелянт в апеляційній скарзі також зазначив про його правомірні очікування на продовження дії договору оренди № 356.

Враховуючи наведене, апелянт просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2023 справу № 926/1390/22 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Скрипчук О.С. та Матущак О.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Бондаренко Тетяни Іванівни на рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.07.2023 у справі № 926/1390/22.

11.10.2023 на адресу Західного апеляційного Господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 01-04/6729/23 від 05.10.2023), в якому останній вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим. Зокрема, зазначає, що право орендодавця на відмову на продовження строку дії договору було реалізовано органом приватизації у строки, передбачені законодавством для вчинення означених дій. Проте, ФОП Бондаренко Т.І. після отримання листів органу приватизації з вимогою невідкладного вжиття заходів щодо звільнення орендованих приміщень по договору оренди № 356, не було повернуто орендоване приміщення за актом приймання-передавання балансоутримавачу майна. Окрім того, позивач зазначив, що у справі № 926/2657/22 Західним апеляційним господарським судом ухвалено постанову від 16.02.2023, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 27.06.2023, згідно якої судом встановлено, що договір оренди № 356 від 29.12.2011 припинив свою дію 28.12.2021.

Враховуючи наведене, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні 14.11.2023 представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач та третя особа не забезпечили участі уповноважених представників в судове засідання 21.11.2023, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач та третя особа про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, обов`язкова явка сторін в судове засідання не вимагалась, а відтак колегія суддів вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу за відсутності належно повідомлених відповідача та третьої особи.

Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

29.12.2011 між Регіональним відділенням ФДМУ по Чернівецькій області правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна У країн по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, як Орендодавцем, та фізичною особою - підприємцем Бондаренко Тетяною Іванівною, як Орендарем, укладено договір оренди №356 нерухомого майна, що належить до державної власності - нежитлових вбудованих приміщень першого поверху та підвалу будівлі гуртожитку (літ. А) Буковинського державного медичного університету, загальної площею 225,50 кв.м. (в т.ч. приміщення 1-го поверху: (122-1) - 6,1 кв.м., (122-2) 103,4 кв.м., (122-3) - 0,9 кв.м., (122-4) - 1,0 кв.м., (122-5) - 1,1 кв.м., (122-6) - 1,6 кв.м (122-7) - 15,0 кв.м., (122-8) - 31,4 кв.м., (122-9) - 4,3 кв.м., (122-10) - 4,7 кв.м., (122-1 ] - 4,0 кв.м., (122-12) - 10,7 кв.м., (4-7) - 3,2 кв.м., II - 3,9 кв.м., приміщення підвалу: X 3,9 кв.м., XI - 13,0 кв.м., XII - 8,0 кв.м., XIII - 9,3 кв.м.), розміщеного за адресою місто Чернівці, вул. М. Заньковецької, 11, що перебуває на балансі Вищого державного навчального закладу України Буковинського державного медичного університету.

Майно передане в оренду по акту приймання-передавання від 29.12.2011 з метою розміщення кафе, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Пунктом 2.1. договору визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, зазначений в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна, який підписується Балансоутримувачем та Орендарем за участю Орендодавця.

Згідно з п. 10.1. договір укладений строком на 5 років, що діє з 29.12.2011 по 28.12.2016 включно.

Даний договір, з урахуванням терміну, на який його укладено, згідно з ч. ст.793 ЦК України нотаріально посвідчений Макеєвою Н.В., приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №8027.

В подальшому відповідно до додаткового договору від 27.01.2017 термін дії договору оренди №356 від 29.12.2011 продовжено на 5 років, а саме по 28.12.2021 включно.

Листом від 07.07.2021 №18-122-01198 орган приватизації надав роз`яснення ФОП Бондаренко Т.І. щодо порядку продовження договору оренди №356 та нового механізму передачі державного майна в оренду із урахуванням введеного дію 01.02.2020 Закону України Про оренду державного та комунального майна №157-ІХ від 03.10.2019.

Листом від 21.10.2021 №01.12/3-1927 Вищий державний навчальний заклад України Буковинський державний медичний університет, як балансоутримувач орендованого майна, повідомив, що має намір використовувати приміщення за адресою місто Чернівці, вулиця Заньковецька 11 для власних потреб з метою розміщення кафедри, і тому не погоджує продовження терміну дії договору оренди № 356 від 29.12.2011.

Враховуючи викладене, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях видано наказ №322 від 26.11.2021, яким відмовлено орендарю - ФОП Бондаренко Т.І. у продовженні договору оренди №356 від 29.12.2011.

Згідно з п. 10.8. договору оренди №356 чинність цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з п. 2.4. договору оренди №356 у разі припинення цього договору майно повертається орендарем протягом 3-ох (трьох) робочих днів балансоутримувачу за актом приймання-передавання. Майно вважається поверненим орендарем балансоутримувачу з моменту підписання ними акта приймання-передавання. Майно вважається поверненим орендарем балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передавання. Орендар у триденний термін підписання акту приймання-передавання (при поверненні майна) повинен надати орендодавцю один примірник акту приймання-передавання підписаного з балансоутримувачем.

Згідно з п. 10.11. договору оренди №356 майно вважається поверненим орендарем балансоутримувачу з моменту підписання ними акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

26.11.2021 орган приватизації надіслав ФОП Бондаренко Т.І. повідомлення №18-122-02285 про припинення договору оренди №356 від 29.12.2011 та наголосив на необхідності повернення орендованого майна за актом приймання-передачі встановленого зразка.

Вказане повідомлення отримано ФОП Бондаренко Т.І. 14.12.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №5800110177636.

В подальшому 04.01.2022 регіональне відділення ФДМУ повторно направило ФОП Бондаренко Т.І. листа №18-122-00003 з вимогою невідкладно вжити заходів щодо звільнення орендованих приміщень по договору оренди №356 та відповідно надати акт передачі майна з оренди, із додатком до нього за формою, затвердженою наказом Фонду державного майна України від 22.12.2020 №2049.

Вказаний лист ФОП Бондаренко Т.І. отримано 05.01.2022, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ Укрпошта за трек-номером №5800110233129.

Проте, ФОП Бондаренко Т.І. після отримання вищезазначених листів органу приватизації, не було повернуто орендоване приміщення за актом приймання-передавання балансоутримувачу майна.

Наведені обставини стали підставою для звернення з позовом про звільнення орендованого приміщення.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна норма закріплена у ч. 1 ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (.1 ст.763 ЦК України).

Судом встановлено, що об`єктом оренди за договором оренди за №356 від 29.12.2011 є майно, яке належить до державної власності, тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії укладеного між сторонами договору оренди № 356 від 29.12.2011 продовжено додатковою угодою від 27.01.2017 на період до 28.12.2021.

З аналізу даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що 19.07.2022 Господарським судом Чернівецької області було відкрито провадження у справі №926/2657/22 за позовом фізичної особи - підприємця Бондаренко Тетяни Іванівни до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано - Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях про визнання укладеною Додаткову угоду від 22.06.2022 до договору оренди №356 нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.12.2011.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 14.09.2022 позов задоволено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у справі № 926/2657/22 рішення Господарського суду Чернівецької області від 14.09.2022 скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.06.2023 постанову апеляційного господарського суду залишено в силі.

Постанова Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у справі № 926/2657/22 аргументована тим, що Закон № 157-ІХ введений в дію з 01.02.2020, а отже з цієї дати підлягають застосуванню його приписи. За загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті.

Враховуючи, що строк дії договору оренди від 29.12.2011 № 356 визначено його сторонами в додатковій угоді від 27.01.2017 до 28.12.2021 включно, відтак в цьому випадку до спірних правовідносин слід застосувати положення Закону № 157-ІХ. Можливість продовження договору оренди без проведення аукціону в силу абзацу 1 частини другої статті 18 Закону № 157-ІХ залежить, зокрема, від наявності факту продовження такого договору раніше. Виходячи зі змісту частини другої Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону, якою передбачено, що договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені, та з огляду на продовження договору оренди державного майна від 29.12.2011 № 356 додатковим договором від 27.01.2017, пільги щодо звільнення від проведення аукціону, встановлені абзацом 2 частини другої статті 18 Закону, на позивача не розповсюджуються. Такий порядок продовження договорів оренди (без проведення аукціону) розповсюджується лише щодо договорів, які укладені та продовжуються вперше незалежно від того, чи був укладений договір оренди під час дії попередньої редакції Закону України «Про оренду державного та комунального майна» або після набрання чинності новою редакцією закону. Ключовим є саме факт укладення договору вперше.

Як зазначалося вище, позивачка 18.07.2022 зверталася до господарського суду з позовом про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди № 356 нерухомого майна, що належить до державної власності, в той час, як спірний договір оренди припинив свою дію 28.12.2021.

Суд прийняв до уваги наявний в матеріалах справи лист РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях від 07.07.2021 № 18-122-01198, в якому Фонд інформував орендаря та балансоутримувача про сплив 28.12.2021 строку нотаріально посвідченого договору оренди № 356 (за змінами) та нового механізму оренди державного майна з врахуванням введеного в дію 01.02.2020 Закону № 157-ІХ.

Твердження позивачки про порушення відповідачем вимог Закону № 157-ІХ щодо повідомлення орендаря про відмову у продовженні спірного договору, суд апеляційної інстанції вважає , що правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки до матеріалів справи долучено лист від 26.11.2021 № 18-122-02285, в якому міститься повідомлення про припинення договору оренди № 356, який скерований та отриманий ФОП Бондаренко Т.І., що підтверджується копією поштового відправлення № 5800110177636. Доказів протилежного позивачем не подано. Водночас, суд апеляційної інстанції не вбачає за можливе перевірити факт неотримання позивачкою поштового відправлення № 5800110177636, позаяк відомості про відстеження зберігаються на сайті Укрпошти не довше шести місяців, а станом на час прийняття вказаної постанови сайт Укрпошти не відображає відомостей за вказаним номером, оскільки такі не зареєстровані в системі.

В матеріалах справи наявний лист РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях від 04.01.2022 за № 18-122-00003, який адресований, у тому числі й ФОП Бондаренко Т. І. та отриманий нею, яким відповідач повторно повідомив ФОП Бондаренко Т. І. про припинення 28.12.2021 договору оренди державного майна за № 356 та просив орендаря невідкладно вжити вичерпних заходів щодо звільнення орендованих приміщень та надати орендодавцю акти повернення майна з оренди.

Отже, суд прийшов до висновку, що ФОП Бондаренко Т .І. була обізнана про волевиявлення балансоутримувача та орендодавця щодо припинення дії спірного договору, відтак не могла мати жодних правомірних очікувань чи сподівань з приводу поновлення строку дії спірного договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України та ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19).

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова КГС ВС від 10.12.2019 по справі №910/6356/19).

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин (постанова КАС ВС від 15.10.2019 по справі №813/8801/14).

Згідно з ч.2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Отже, правовідносини у даній справі регулюються Законом «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ, яким визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 з дня введення в дію цього Закону.

Вказаний Закон є спеціальним та таким, що регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим. Дія цього Закону не поширюється на відносини концесії державного та комунального майна.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна передбачено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Як вже зазначалося вище, Постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 у справі № 926/2657/22 залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.06.2023 встановлено, що договір оренди № 356 від 29.12.2011 припинив свою дію 28.12.2021 року.

Згідно з ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 2 ст. 291 ГК, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.

У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Умовами п. 2.4. договору оренди №356 у разі припинення цього договору майно повертається орендарем протягом 3-ох (трьох) робочих днів балансоутримувачу за актом приймання-передавання. Майно вважається поверненим орендарем балансоутримувачу з моменту підписання акту приймання-передавання. Орендар у триденний термін підписання акту приймання-передавання (при поверненні майна) повинен надати орендодавцю один примірник акту приймання-передавання підписаного з балансоутримувачем.

Як встановлено судом апеляційної інстанції інстанції, листом РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях від 07.07.2021 № 18-122-01198, Фонд інформував орендаря та балансоутримувача про сплив 28.12.2021 строку нотаріально посвідченого договору оренди № 356 (зі змінами) та нового механізму оренди державного майна з врахуванням введеного в дію 01.02.2020 Закону № 157-ІХ. В матеріалах справи наявний також лист РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях від 04.01.2022 за № 18-122-00003, який адресований у тому числі й ФОП Бондаренко Т.І. та отриманий нею, яким відповідач повторно повідомив ФОП Бондаренко Т.І. про припинення 28.12.2021 договору оренди державного майна за № 356 та просив орендаря невідкладно вжити вичерпних заходів щодо звільнення орендованих приміщень та надати орендодавцю акти повернення майна з оренди, однак такі звернення позивача залишені відповідачем без виконання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини щождо припинення дії спірного договору оренди 28.12.2021, що має наслідком відсутність правових підстав на утримання відповідачем нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відтак, позовні вимоги про зобов`язання ФОП Бондаренко Т.І. звільнити і передати нежитлові вбудовані приміщення першого поверху та підвалу будівлі гуртожитку (літ. А) загальною площею 225,50 кв.м. по акту приймання-передавання Вищому державному навчальному закладу України Буковинський державний медичний університет підлягають задоволенню.

Щодо доводів позивача, що судом першої інстанції помилково не враховано Протокол №2 засідання комісії з питань укладення договорів оренди та відшкодування комунальних послуг Буковинського державного медичного університету від 17.03.2022, яким надано дозвіл орендарю Бондаренко Т.І. на період дії воєнного стану продовжити роботу пункту харчування, колегія суддів зазначає таке.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця в спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов?язальних правовідносин. Враховуючи направлені органом приватизації Фізичній особі-підприємцю Бондаренко Т.І. листи (повідомлення) від 26.11.2021 №18-122-02285 та від 04.01.2022 №18-122-00003 спірний договір оренди припинив свою дію ще 28.12.2021 і відновити свою дію на підставі рішення балансоутримувача майна договір не може.

Щодо твердження апелянта про її правомірні очікування на продовження дії договору оренди №356, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як вже було зазначено, РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Трнопільській областях, як до закінчення терміну дії договору оренди, так і в місячний термін після його спливу повідомляло відповідача про припинення договору оренди № 356 від 29.12.2011 нерухомого майна, що належить до державної власності. Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини 3 статті 202 ЦК України. РВ ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тропільській областях завчасно листом від 07.07.2021 за №18-122-01198 проінформувало орендаря та балансоутримувача про сплив 28.12.2021 строку нотаріально посвідченого договору оренди державного майна №356 від 29.12.2011(за змінами) та нового механізму оренди державного майна з врахуванням введеного в дію 01.02.2020 Закону України № 157-[X «Про оренду державного та комунального майна», який передбачає продовження такого договору за результатами проведення аукціону. Отже, відповідачка була обізнана про волевиявлення орендодавця щодо припинення дії спірного договору, відтак не могла мати жодних правомірних очікувань чи сподівань з приводу поновлення строку дії спірного договору.

Отже, колегія суддів, з огляду на припинення дії договору оренди у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, приходить до висновку, що відсутні правові підстави для продовження користування відповідачем нерухомим майном.

Учасниками справи не надано суду доказів повернення орендованого майна за спірним договором по акту приймання-передачі (що також не заперечується відповідачем), строк дії якого закінчився.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (N 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду відсутні.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК кодексу України).

У ст. 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст.ст. 2, 13, 14, 76-79 ГПК України, колегія суддів вважає, що надані відповідачем-1 докази на підтвердження своїх доводів є більш вірогідними та достатніми. В свою чергу відповідачем належними та допустимим доказами не підтверджено своїх доводів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бондаренко Тетяни Іванівни залишити без змін.

2.Рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.07.2023 у справі № 926/1390/22 залишити без змін.

3.Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст складено 24.11.2023 .

Головуючий суддяН.М.Кравчук

судді О.І.Матущак

О.С.Скрипчук