Постанова

від 27.11.2023 по справі 910/5298/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2023 р. Справа№ 910/5298/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європлакат-Київ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023

у справі №910/5298/23 (суддя Паламар П.І)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадігм Група»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європлакат-Київ»

про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 81 254,74 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Парадігм Група» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європлакат-Київ» (далі, відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 81 254,74 грн, з яких 78 000,00 грн боргу (авансового платежу), 2 286,69 грн інфляційних втрат та 968,05 грн 3% річних від простроченої суми.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між ними Договору суборенди нежитлового приміщення №060921 від 06.09.2021 з урахування внесених до нього додатковими угодами №1 та №2 змін.

Також у позовній заяві позивачем наведено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, що складаються зі сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/5298/23 позов задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європлакат-Київ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадігм Група» 78 000 грн боргу, 2 286,69 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 968,05 грн три проценти річних з простроченої суми, 2 684 грн витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач прострочив зобов`язання з повернення грошових коштів (авансового платежу), а тому з нього на користь позивача відповідно до вимог статей 622, 625, 1212 Цивільного кодексу України підлягає стягненню 78 000 грн боргу (120 000,00 грн - 42 000,00 грн), 2 286,69 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 968,05 грн три проценти річних з простроченої суми.

Після прийняття вказаного рішення позивач 05.07.2023 подав до місцевого господарського суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/5298/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадігм Група» про прийняття додаткового рішення задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Європлакат-Київ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадігм Група» 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду мотивоване тим, що оскільки позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадігм Група» задоволено, судові витрати позивача на професійну правничу допомогу, яка згідно з поданим ним актом від 25 квітня 2023 року складає 5 000,00 грн, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятими рішеннями, 22.08.2023 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Європлакат-Київ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/5298/23 повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити апеляційну скаргу відповідача повністю; скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/5298/23 повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято внаслідок порушення норм процесуального права та невірного застосування норм матеріального права.

За доводами відповідача місцевий господарський суд не дослідив підписаний сторонами Договір, наявні в матеріалах справи документи, неправильно визначився із характером спірних правовідносин, не застосував закон, який підлягає застосуванню, зокрема, статтю 638 Цивільного кодексу України, статтю 181 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим прийняв помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідач зазначає, що позивач відповідно до пункту 3.6. Договору протягом дії Договору суборенди спожив у вересні та жовтні 2022 року комунальні послуги на суму 16 578,22 грн, за несвоєчасну оплату яких згідно пункту 5.5. Договору відповідачем також була нарахована пеня в сумі 4 133,21 грн.

Вказана заборгованість разом із оплатою суборендної плати за жовтень 2022 року була погашена за рахунок суми сплаченого позивачем на виконання умов Договору авансового платежу, а тому остання не підлягає поверненню позивачу.

Щодо стягнутих за додатковим рішенням суду витрат на професійну правничу допомогу, то їх вартість за доводами скаржника значно завищена та не доведена в суді першої інстанції.

Також до апеляційної скарги апелянтом додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/5298/23, яке мотивоване тим, що повний текст рішень було отримано відповідачем 09.08.2023.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

09.10.2023 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому він просить суд залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на засадах верховенства права, є законним та обґрунтованим.

Позивач наголошує, що всупереч умов укладеного Договору та додаткових угод №1, №2 до нього після закінчення строку його дії та повернення орендованого приміщення 31 жовтня 2022 року відповідач не повернув йому різницю між внесеною сумою авансу (був сплачений ним при укладенні Договору в сумі 120 000,00 грн) та розміром суборендної плати за останній місяць суборенди приміщення за жовтень 2022 року у розмірі 42 000,00 грн, тобто суму в розмірі 78 000,00 грн.

Стосовно доводів про стягнення з позивача вартості комунальних послуг, то такі є необґрунтованими, оскільки відповідачем не доведено розміру таких витрат.

Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, то такі витрати є обґрунтованими, співмірними зі складністю справи та часом, витраченим адвокатом на дану справу, а отже такі витрати мають бути компенсовані відповідачем.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європлакат-Київ» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/5298/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5298/23, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Європлакат-Київ» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/5298/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

14.09.2023 матеріали справи №910/5298/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Європлакат-Київ» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/5298/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Європлакат-Київ» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/5298/233, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/5298/233 на час апеляційного оскарження, розгляд апеляційної скарги, враховуючи частину 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки вказана справа відноситься до малозначних у розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 12 та частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, встановлено учасникам справи строки на подання відзиву, заперечення на відзив, заяв, клопотань.

27.09.2023 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Європлакат-Київ» надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, що були вжиті приватним виконавцем Телявським А.М. стосовно арешту коштів боржника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Європлакат-Київ» про скасування заходів забезпечення, що були вжиті приватним виконавцем Телявським А.М. стосовно арешту коштів боржника, відмовлено.

Колегія суддів, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (повідомлень про вручення поштових відправлень із копією ухвали суду від 19.09.2023), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті у розумний строк, застосувавши статті 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтю 3 Конституції України та статті 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

06.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Європлакат-Київ» (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парадігм Група» (суборендар) було укладено Договір суборенди нежитлового приміщення №060921 (далі, Договір), згідно з яким відповідач за актом від 06.09.2021 передав, а позивач прийняв у тимчасове платне користування нежитлове приміщення у вигляді офісу, площею 211 кв.м., розташоване у корпусі №5, група приміщень № 246 по бульвару Дружби Народів, 14-16 у м. Києві та зобов`язався сплачувати суборендну плату за користування указаним майном на умовах договору.

Згідно пункту 3.1. Договору за домовленістю сторін щомісячна плата за користування об`єктом нерухомості становила 120 000,00 грн з урахуванням ПДВ.

Відповідно до пункту 3.2. Договору впродовж 2 робочих днів з моменту підписання даного договору суборендар сплачує орендарю авансовий платіж у сумі 120 000,00 грн з урахуванням ПДВ, за один останній місяць користування об`єктом суборенди.

За умови належного виконання суборендарем своїх зобов`язань, встановлених цим Договором, сума авансового платежу використовується в якості суборендної плати за об`єкт (пункт 3.3. Договору).

У разі порушення суборендарем своїх зобов`язань щодо своєчасного прийняття об`єкту нерухомості в оренду авансовий платіж, сплачений суборендарем, залишається в орендаря і поверненню не підлягає (пункт 3.4. Договору).

Відповідно до пункту 3.5. Договору суборендна плата за користування об`єктом нерухомості сплачується суборендарем незалежно від наслідків господарської діяльності суборендаря щомісячно до 15 числа поточного місяця на рахунок орендаря, згідно виставлених рахунків.

У пункті 3.6. Договору сторони погодили, що суборендар компенсує орендарю вартість фактично спожитих комунальних послуг (послуг із постачання електричної енергії, теплоенергії, холодного та гарячого водопостачання, каналізації), послуг зв`язку та інших послуг, необхідних для належної експлуатації об`єкту нерухомості, які оплачуються орендарем за окремими договорами з відповідними організаціями за встановленими тарифами, а також витрати орендаря по оплаті послуг технічного обслуговування інженерного обладнання.

Вартість зазначеної компенсації не входить до складу суборендної плати за користування об`єктом нерухомості згідно договору і оплачується суборендарем окремо, на підставі виставлених рахунків орендаря. Вартість спожитих суборендарем комунальних послуг визначається: за послуги водопостачання, водовідведення - згідно з показниками лічильника; за послуги електроенергії - згідно з показниками лічильника; за охороні та протипожежні послуги компанії «Вік-Тан»; за послуги ОСББ «Квартал Дружба». Суборендар зобов`язаний відшкодовувати орендарю наведені витрати на підставі виставлених орендарем рахунків у наступному порядку: щомісячно - протягом п`яти робочих днів з моменту отримання суборендарем відповідного рахунку від орендаря шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендаря. Рахунки вручаються уповноваженому представнику суборендаря під розпис.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.1.1., 4.1.2. Договору об`єкт нерухомості надається в суборенду терміном на 1 рік з дати приймання за актом приймання-передачі. Моментом фактичного використання об`єкта нерухомості за договором є підписання сторонами акту прийому-передачі нежитлового приміщення. Моментом закінчення фактичного використання об`єкта нерухомості за договором є підписання сторонами акту здачі нежитлового приміщення. Моментом закінчення фактичного використання об`єкта нерухомості за договором є підписання сторонами акту здачі нежитлового приміщення.

Згідно пункту 4.3. Договору він може бути розірваний за згодою сторін.

На виконання умов Договору позивач згідно платіжної інструкції №8188 від 07.09.2021 перерахував відповідачу на підставі пункту 3.2. Договору, зокрема, авансовий платіж в розмірі 120 000,00 грн за один останній місяць користування об`єктом.

Дана обставина відповідачем не заперечується.

28.02.2022 сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до Договору, якою сторони внесли зміни до пункту 3.1. Договору, виклавши його в наступній редакції: «За домовленістю сторін щомісячна плата за користування об`єктом нерухомості (суборендна плата) не сплачується з « 01» березня 2022 р. по « 30» квітня 2022 р.».

01.05.2022 сторонами було підписано Додаткову угоду №2 до Договору, якою сторони внесли зміни до пункту 3.1. Договору, погодивши, що щомісячна плата за користування об`єктом нерухомості (суборендна плата) становить 42 000,00 грн з ПДВ.

31.10.2022 сторонами було підписано акт №2 приймання-передачі з суборенди нежитлового приміщення, згідно якого позивач повернув відповідачу орендоване приміщення, відповідно, дія Договору припинилась.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач вказує, що оскільки станом на дату припинення дії Договору сторони визначили розмір щомісячної орендної плати в сумі 42 000,00 грн з ПДВ, різниця між внесеною сумою авансу та розміром орендної плати за останній місяць суборенди приміщення (120 000,00 грн - 42 000,00 грн = 78 000,00 грн) підлягає поверненню суборендарю (позивачу).

Позивач звертався до відповідача з претензією вих.№7 від 20.03.2023 про повернення 78 000,00 грн авансового платежу (докази направлення додані до позовної заяви), однак така претензія була залишена відповідачем без задоволення і відповідач вказану частину авансового платежу йому не повернув, що і стало підставою для подання позову в даній справі.

За несвоєчасне повернення грошових коштів позивач також нарахував та просив стягнути з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 2 286,69 грн інфляційних втрат за листопад 2022 року - лютий 2023 року та 968,05 грн 3% річних за період з 01.11.2022 по 31.03.2023.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Вказував, що у зв`язку з достроковим розірванням договору 31.10.2022 сума авансового платежу використана в якості суборендної плати за останній місяць, а також плати за надані комунальні послуги за вересень та жовтень 2022 року у розмірі 16578,22 грн. Також зазначав, що загальна заборгованість позивача перед ним за спожиті комунальні послуги з урахуванням неустойки становить 20 711,43 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, враховуючи наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

До договору піднайму застосовуються положення про договір найму (частина 3 статті 774 Цивільного кодексу України).

Тобто, у позивача, у зв`язку з укладенням Договору суборенди та прийняттям в користування об`єкта суборенди, виникло зобов`язання зі сплати суборендної плати та інших передбачених Договором платежів за весь час користування об`єктом суборенди.

Станом на дату укладення Договору у пункті 3.1. останнього сторони погодили, що щомісячна плата за користування об`єктом нерухомості становить 120 000,00 грн з урахуванням ПДВ.

Також відповідно до пункту 3.2. Договору впродовж 2 робочих днів з моменту підписання даного договору суборендар сплачує орендарю авансовий платіж у сумі 120 000,00 грн з урахуванням ПДВ, за один останній місяць користування об`єктом суборенди.

Поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві, актом приймання-передачі суборенду нежитлового приміщення №1 від 06.09.2021, платіжною інструкцією № 8188 від 07.09.2021 підтверджується факт передачі відповідачем позивачу орендованого майна в суборенду, а також сплати останнім 120 000,00 грн авансового платежу згідно договору.

Відповідно до частини 2 статті 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

При цьому, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

Договір не містить положень, згідно яких сплачені позивачем кошти у сумі 120 000,00 грн є завдатком, відповідно, така сума є авансом.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 651 Цивільного кодексу України).

Так, сторонами 28.02.2022 та 01.05.2022 були укладені Додаткова угода №1 та Додаткова угода №2 до Договору, в яких сторони погодили не нараховувати щомісячну плату за користування об`єктом нерухомості (суборендна плата) за період з 01.03.2022 по 30.04.2022 та що з 01.05.2022 щомісячна плата за користування об`єктом нерухомості (суборендна плата) становить 42 000,00 грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 3.3. Договору за умови належного виконання суборендарем своїх зобов`язань, встановлених цим Договором, сума авансового платежу використовується в якості суборендної плати за об`єкт (пункт 3.3. Договору).

У разі порушення суборендарем своїх зобов`язань щодо своєчасного прийняття об`єкту нерухомості в оренду авансовий платіж, сплачений суборендарем, залишається в орендаря і поверненню не підлягає (пункт 3.4. Договору).

Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Актом приймання-передачі з суборенди нежитлового приміщення №2 від 31.10.2022, поясненнями сторін, підтверджується факт повернення позивачем відповідачу орендованого майна у вказану дату.

Матеріалами справи підтверджується, що враховуючи погоджений сторонами у додатковій угоді №2 розмір щомісячної орендної плати (42 000,00 грн), а також дострокове розірвання договору з 31.10.2022, частина авансового платежу була використана відповідачем в якості суборендної плати за останній місяць суборенди - жовтень 2022 року.

Отже, сума невикористаного авансового платежу складає 78 000,00 (120 000,00 грн - 42 000,00 грн) й мала бути повернута скаржнику після повернення об`єкту оренди відповідачу.

Посилання скаржника на те, що така сума була утримана ним з огляду на несплату позивачем за спожиті у вересні-жовтні 2022 року комунальні платежі та нараховану на них неустойку на підставі пункту 5.5. Договору, судом визнаються безпідставними, оскільки суду не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів (розрахунків, рахунків, показників лічильників за послуги водопостачання, водовідведення, енергопостачання, охорону тощо) на підтвердження споживання позивачем протягом вересня-жовтня 2022 року в орендованому приміщенні комунальних послуг вартістю 16 578,22 грн, що зумовило б виникнення у нього відповідного грошового зобов`язання перед відповідачем на підставі пункту 3.6. Договору та надавало б відповідачу право здійснити їх погашення за рахунок авансового платежу.

Як вірно наголосив суд першої інстанції, посилання відповідача на правомірність утримання такої грошової суми, а також суми нарахованої на неї пені за відсутності належних доказів надання відповідного обсягу комунальних послуг є безпідставними. Скаржником в апеляційній скарзі наведених висновків суду не спростовано, будь-яких доказів на підтвердження факту споживання позивачем послуг на вказану суму не надано.

Враховуючи зазначене, за висновками суду апеляційної інстанції, орендодавець не має належних підстав для ухилення від виконання зумовленого умовами Договору та законодавства обов`язку з повернення невикористаної суми авансу в сумі 78 000,00 грн після припинення такого Договору суборенди в силу приписів статей 525, 526 та 629 Цивільного кодексу України, а також статті 193 Господарського кодексу України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 2 286,69 грн інфляційних втрат за листопад 2022 року - лютий 2023 року та 968,05 грн 3% річних за період з 01.11.2022 по 31.03.2023 суд зазначає наступне.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного Кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у відповідача в даному випадку виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (авансу), є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

При цьому у статті 625 Цивільного Кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач з 01.11.2022 (із наступного дня після повернення йому позивачем об`єкту суборенди) прострочив зобов`язання з повернення грошових коштів, з нього на користь позивача відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню 2 286,69 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення з листопада 2022 року по лютий 2023 року та 968,05 грн 3% річних за період з 01.11.2022 по 31.03.2023, нарахованих на суму боргу 78 000,00 грн. Розрахунок позивача є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог позивача в даній справі про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі.

Відповідач також оскаржує додаткове рішення суду, яким було стягнуто з нього витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 5 000,00 грн, посилаючись на те, що таке рішення не відповідає вимогам статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Із приводу цієї частини апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 123, частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Матеріалами справи підтверджується, що 10.03.2023 між Адвокатським об`єднанням «ЮРКОМ» (об`єднання за договором) та ТОВ «Парадігм Груп» (клієнт за договором) укладено договір про надання правової допомоги №10/03, відповідно до умов пунктів 1.1., 1.2. якого клієнт доручає, а об`єднання зобов`язується надавати клієнту необхідну правову допомогу, а клієнт зобов`язується виплатити об`єднанню гонорар за надання правової допомоги, передбаченої даним Договором. Адвокатське об`єднання зобов`язується надати правову допомогу, що потребує клієнт, що включає ознайомлення з наданими клієнтом документами, підготовку та подання позовної заяви, інших необхідних заяв у справі за позовом клієнта до ТОВ «Європлакат-Київ» про стягнення коштів.

За змістом пункту 4.1. Договору розмір гонорару об`єднання за договором становить 5 000,00 грн без ПДВ. Оплата гонорару здійснюється на підставі наданого Адвокатським об`єднанням рахунку, шляхом перерахування коштів на поточних рахунок об`єднання.

Виконання Договору в цілому посвідчується підписанням сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (пункт 4.4. Договору).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань або до дати дострокового припинення дії такого договору з будь-якої підстави, в залежності від того, яка з цих подій настане раніше (пункт 7.1. Договору).

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 5 000,00 грн представником позивача адвокатом Вальчук І.О. (ордер на представництво інтересів позивача серії АА №1289930) долучено до матеріалів справи копію підписаного клієнтом та об`єднанням акту здачі-приймання наданих послуг на підставі договору від 25.04.2023, рахунку на оплату №26 від 31.03.2023 на суму 5 000,00 грн, платіжної інструкції №10120 від 05.04.2023 про оплату правничої допомоги на суму 5 000,00 грн.

Дослідивши подані позивачем докази, враховуючи погоджений позивачем та АО «ЮРКОМ» фіксований розмір гонорару, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката у відповідності до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України є співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у повному обсязі та стягненню з відповідача на користь позивача, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни додаткового рішення Господарського суду міста Києва.

Скаржником в апеляційній скарзі не доведено суду належними та допустимими доказами, що розмір заявлених та присуджених до стягнення з нього витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), або є штучно завищеним. Такі доводи ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача та взагалі нічим не обґрунтовані. Більш того, відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції не заявляв клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Заперечення скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Європлакат-Київ» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у даній справі підлягають залишенню без змін.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю в «Європлакат-Київ» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/5298/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.06.2023 у справі №910/5298/23 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 у справі №910/5298/23 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Європлакат-Київ».

Матеріали справи №910/5298/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко