Постанова

від 30.10.2023 по справі 921/769/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2023 р. Справа№ 921/769/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явились

від відповідача: Янчик М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Саюз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023, повний текст якого складено та підписано 03.07.2023

у справі № 921/769/21 (суддя Белов С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саюз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвент Матана"

про визнання зобов`язання припиненим,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року позивач звернулось до Господарського суду Тернопільської області із позовом до відповідача про визнання припиненим у повному обсязі зобов`язання позивача перед відповідачем за договором підряду № 23/12 від 23.12.2020 року в частині виготовлення та поставки відповідачу продукції належної якості, у відповідності із технічним завданням, що додавалось до договору на підставі ст. ст. 11, 15, 16, 202, 509, 525, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 837, 882 ЦК України та ст. ст. 173, 174, 179, 193, 198 ГК України.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з тих підстав, що товар не пройшов випробувань через невиконання позивачем своїх зобов`язань щодо передачі замовнику товару належної якості, у зв`язку з чим позивач не виконав умови договору. Також зазначив, що отримавши від позивача зразки товару, відповідачем було виявлено ряд недоліків, у зв`язку з чим вони не були погоджені.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі №921/769/21 у позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що права позивача за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, а тому правові підстави для задоволення позову у цій справі відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове про задоволення позову повністю. Також, в прохальній частині апеляційної скарги викладено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при невірному дослідженні усіх обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт зазначає, що:

- належним способом захисту від безпідставного вимагання грошових коштів буде звернення позивача з цим позовом до відповідача про визнання зобов`язань позивача за договором підряду припиненими;

- у випадку звернення відповідача з позовом до позивача про стягнення коштів то обраний позивачем спосіб захисту у даному випадку буде ефективним для нього, а також буде спрямований на реальний захист від безпідставного та незаконного вимагання грошових коштів відповідачем;

- обраний позивачем спосіб захисту не є забороненим жодним законом;

- судом не досліджувались обставини щодо підписання між сторонами акта надання послуг по ремонту товару від 13.09.2021 № 44, який свідчить не лише про отримання відповідачем товару, а і ремонтування його після спливу значного часу з моменту його отримання, тобто після спливу гарантійного строку.

Доводи та заперечення інших учасників справи

Від відповідача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Саюз», а оскаржуване рішення залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апелянта, відповідач зазначає, що:

- жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують будь-яке порушення прав позивача з боку відповідача до позову не долучено;

- в позові не зазначено в чому саме полягає порушення прав позивача та в чому конкретно виражається таке порушення;

- позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки зобов`язання вважається припиненим згідно приписів ст. 202 ГК України, а саме у разі належного виконання; поєднання в одній особі управненої та зобов`язаної особи, за згодою сторін, через неможливість виконання;

- позивачем не було виконано усіх зобов`язань за договором, у зв`язку з цим зобов`язання за договором не можуть бути припиненими.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.07.2023 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №921/769/21 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги до надходження матеріалів справи №921/769/21. Копію ухвали надіслано до суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 апеляційну скаргу залишено без руху на підставі ст. ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

11.09.2023 через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано докази сплати судового збору.

Суддя-доповідач доповів колегії суддів про закінчення проведення підготовчих дій та про необхідність призначення справи до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Саюз" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі № 921/769/21. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 30.10.2023. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 23.10.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 23.10.2023. Явка учасників справи не визнано обов`язковою.

Явка представників учасників справи

Представник позивача в судове засідання 30.10.2023 не з`явився, про час та місце судового засідання належним чином повідомлений у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Абзацом 5 пункту 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС передбачено, що особам, які не мають зареєстрованих "Електронних кабінетів", документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.10.2023 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

23.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Саюз" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвент Матана" (замовник) укладено договір підряду № 23/12 (далі - договір), за умовами якого підрядник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити та поставити замовнику продукцію (далі - товар) належної якості, у відповідності з технічним завданням, що додається до даного договору та є його невід`ємною частиною. Замовник відповідно до умов даного договору зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити товар, поставлений підрядником, в порядку та в строки обумовлені цим договором.

Пунктом 2.2 договору погоджено, що кількість та загальна вартість товару, що виготовляється, та інші умови визначаються в специфікаціях, що є додатками до цього договору та є його невід`ємними частинами.

Пунктом 2.4 договору визначено, що якість товару має відповідати всім характеристикам, зазначеним у технічній документації (конструкторської документації) узгодженої замовником, а також з умовами цього договору.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що покупець зобов`язаний проводити оплату товару у наступному порядку, якщо інше не вказано в специфікації:

- 70 % від вартості товару, вказаної у підписаній сторонами специфікації оплачуються замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами специфікації;

- 30 % від вартості товару, вказаної у підписаній сторонами специфікації оплачуються замовником протягом 2 (двох) банківських днів з моменту отримання зразка виробу належної якості, але не пізніше відвантаження товару.

Пунктами 6.1, 6.2 договору обумовлено, що продукція передається замовнику на складі підрядника за адресою: м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28. Строки поставки товару визначаються в специфікаціях, що є додатками до цього договору та є його невід`ємними частинами.

Пунктом 7.1 договору визначено, що підрядник проводить тестування товару на своєму обладнанні та відправляє на адресу замовника зразки. Здача-приймання починається після погодження якості зразків замовника.

Згідно з п. 7.2 договору здача-приймання товару проводиться на обладнанні замовника. Підтвердженням якості товару є безперервна робота товару на обладнанні замовника протягом 72 годин без змін параметрів та погіршення якості виробленого продукту. Протягом усього періоду приймання за адресою замовника повинен перебувати представник підрядника. Замовник бере на себе і витрати пов`язані з перебуванням представника зі сторони підрядника.

За умовами п. 7.3 договору підрядник повинен повідомити про готовність поставки товару y письмовій формі на електронну адресу замовника. Замовник зобов`язується в 10-ти денний термін, з моменту передачі товару підрядником, (що підтверджується товаросупровідними документами) встановити і провести випробування товару на власному обладнанні або обладнанні підрядника і отримати придатні (товари) зразки виробів.

Відповідно до п. 7.4 договору у разі вмотивованої відмови замовника прийняти роботи, сторони в 5 ти денний термін складають двосторонній Акт із зазначенням виявлених недоліків, методів і термінів їх усунення. Підрядник зобов`язаний за свій рахунок усунути виявлені недоліки в узгоджені сторонами терміни і направити товар для проведення повторних випробувань на адресу замовника. При недотриманні замовником термінів оформлення Акту з зазначенням недоліків, товар вважається прийнятим замовником в повному обсязі з належною якістю без оформлення Акту здачі-приймання.

Пунктом 7.5 договору погоджено, що у разі підтвердження замовником якості товару сторони оформляють акт здачі-приймання робіт за договором, який підписується уповноваженими представниками сторін. Акт здачі-приймання готується замовником.

Пунктом 7.8 договору визначено, що право власності на товар та ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить до замовника в момент прийняття замовником товару без заперечень, відповідно до умов поставки, встановлених договором, та підписання уповноваженою особою замовника видаткової накладної та протоколу випробувань.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до "31.12.2021 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного, належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. У випадку, якщо жодна зі сторін протягом строку дії цього договору не заявить про свій намір його розірвати, то строк дії договору вважається продовженим на наступний календарний рік без обмеження в їх кількості (п. 13.1 договору).

У специфікації № 1 від 23.12.2020 року до договору погоджено найменування товару - прес-форма на виріб "Ваза" у кількості 1 шт. на загальну суму з ПДВ 247 032 грн. та обов`язок підрядника передати замовнику продукцію згідно даної специфікації у строк, що становить 3 (три) місяці з моменту виконання замовником обов`язку по оплаті згідно п. 5.3 договору.

29.12.2020 року відповідач узгодив технічне завдання на проектування форми і лиття виробу Ваза "Y-Flos", що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на цьому технічному завданні.

Відповідно до банківських виписок по рахунку позивача в АТ "Кредобанк" за 29.12.2020 року та за 04.01.2021 року відповідач на виконання умов п. 5.3 договору перерахував позивачу 70% від вартості товару в сумі 172 922,40 грн.

З паспорту на інструментальну оснастку виробу "Ваза" (заводський номер 0609-5190) вбачається, що гарантійний термін експлуатації прес-форми 30 днів.

Згідно з актом надання послуг № 44 від 13.09.2021 року, який підписано уповноваженими представниками обох сторін, позивач надав відповідачу послуги по ремонту ПФ 0609-5190 на вазу на суму 15 832,90 грн. з ПДВ, а відповідав оплатив зазначені послуги, що підтверджується випискою по рахунку АТ "Кредобанк" за 06.09.2021 року.

11.10.2021 року відповідач направив позивачу лист з проханням повідомити причини поломки ПФ, строки усунення, а також вказати характеристики і марку матеріалу з якого виготовлена прес форма.

Листом № 11/10/2021 від 11.10.2021 року позивач надав відповідачу відповідь на вищезазначене звернення з копіями протоколів аналізу технічного стану прес-форми 0609-5190 на деталь "Ваза" від 21.07.2021 року, 23.08.2021 року та від 10.09.2021 року.

03.11.2021 року відповідач направив позивачу претензію щодо невиконання умов договору, у якій посилаючись ч. 2 ст. 849 ЦК України просив протягом семи календарних днів, з дня отримання даної претензії, повернути сплачені за договором кошти та виробничі витрати у загальній сумі 188 754,55 грн. та вважати договір таким, дія якого припинена.

У відповідь на вказану претензію позивач листом № 10-1/11/2021 від 10.11.2021 року повідомив відповідача про те, що він не тільки поставив товар, а й відремонтував його після спливу строку гарантійного обслуговування. Після первинного ремонту прес-форми відповідач повторно звернувся до позивача для проведення ремонтних робіт. Позивач повторно відремонтував товар та просить прибути повноважного представника відповідача для отримання відремонтованої продукції за адресою, що зазначена в п. 6.1 договору.

11.11.2021 року позивач направив відповідачу претензію № 10-2/11/2021 від 10.11.2021 року, в якій просив привести у відповідність договірну документацію, а саме: з`явитись повноважному представнику відповідача за адресою, що вказана в п. 16.1 договору та підписати видаткову накладну № 23 від 29.04.2021 року.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання припиненим у повному обсязі зобов`язання позивача перед відповідачем за договором підряду № 23/12 від 23.12.2020 року, в частині виготовлення та поставки відповідачу продукції належної якості, у відповідності із технічним завданням, що додавалось до договору підряду № 23/12 від 23.12.2020 року на підставі ст. ст. 11, 15, 16, 202, 509, 525, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 837, 882 ЦК України та ст. ст. 173, 174, 179, 193, 198 ГК України.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при прийнятті судового рішення

У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно із частиною другою статті 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів осіб. Такі права та законні інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити в рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Водночас застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Зокрема, неефективними є такі способи захисту права чи законного інтересу, як визнання права вимоги виконання зобов`язання від відповідача або визнання наявності договірного обов`язку відповідача, оскільки такі способи не ведуть до виконання боржником свого зобов`язання, у тому числі в примусовому порядку, та отримання кредитором належного на виконання зобов`язання. У цьому випадку в позивача виникне потреба повторного звернення до суду.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Суд зауважує, що визначення предмета та підстав позову є правом позивача, у той час як встановлення його обґрунтованості - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, і саме у такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом. Отже, обрання позивачем способу захисту, який не відповідає змісту правовідносин, не здатний відновити порушені права з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 902/311/22, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21, від 19.01.2022 у справі № 910/6899/21.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує про те, що позивач умови договору виконав, товар виготовив та передав відповідачу, проте відповідач сплатив лише 70% від вартості товару та не підписав видаткову накладну про передачу товару. Після передачі позивачем товару цей товар декілька разів ламався, а позивач його ремонтував, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом надання послуг № 44 від 13.09.2021 року. За твердженнями позивача, саме з метою уникнення безпідставного пред`явлення відповідачем вимог про стягнення з позивача коштів за поставлений згідно договору товар було подано до суду означений позов. При цьому, на думку апелянта, він є найбільш ефективним способом захисту порушеного права.

Поряд з цим, як слушно зауважено відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу, в позовній заяві позивачем не наведено яке саме право було порушено відповідачем, що зумовило б необхідність звернення до суду за його захистом в межах державно-примусової діяльності, спрямованої на його відновлення та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки права позивача за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, а тому в позові про визнання припиненим у повному обсязі зобов`язання позивача перед відповідачем за договором підряду № 23/12 від 23.12.2020 року в частині виготовлення та поставки відповідачу продукції належної якості, у відповідності із технічним завданням, що додавалось до договору підряду № 23/12 від 23.12.2020 року слід відмовити.

Крім того колегія також зазначає, що заявлений у цій справі позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (припинення правовідносин у зв`язку з належним виконанням) та не стосується захисту цивільного права, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 у справі № 921/769/21 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 24.11.2023.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

А.М. Демидова