Постанова

від 31.10.2023 по справі 910/557/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2023 р. Справа№ 910/557/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Шапрана В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача - Авраменко О.В.

від відповідача - не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Будреконструкція"

на рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2023 р.

у справі № 910/557/23 (суддя - Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Сервіс Люкс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Будреконструкція"

про стягнення 561605,81 грн

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт Сервіс Люкс" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Будреконструкція" про стягнення заборгованості у розмірі 561605,81 грн, а саме:

- 40000,00 грн основного боргу за договором оренди обладнання № 01/10 від 01.10.2019 р., 14960,21 грн інфляційних втрат, 2361,27 грн 3% річних та 7290,00 грн пені;

- 86400,00 грн основного боргу за договором оренди обладнання № 01/10-1 від 01.10.2019 р., 34339,05 грн інфляційних втрат, 5464,58 грн 3% річних та 15840,00 грн пені;

- 100000,00 грн основного боргу за договором оренди автокрану з оператором № 050219/1 від 01.02.2019 р., 31157,06 грн інфляційних втрат, 4787,67 грн 3% річних та 8146,58 грн пені;

- 147414,11 грн основного боргу за договором перевезення вантажів № 01/01/2020 від 01.01.2020 р., 44455,18 грн інфляційних втрат, 6615,52 грн 3% річних та 12374,58 грн пені.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання в частині оплати послуг за договором оренди обладнання № 01/10 від 01.10.2019 р., договором оренди обладнання № 01/10-1 від 01.10.2019 р., договором оренди автокрану з оператором № 050219/1 від 01.02.2019 р. та договором перевезення вантажів № 01/01/2020 від 01.01.2020 р., у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.03.2023 р. у справі № 910/557/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Сервіс Люкс" задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Будреконструкція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Сервіс Люкс" заборгованість у розмірі 373814,11 грн, пеню у розмірі 23130,00 грн, 3% річних у розмірі 19229,04 грн, інфляційні втрати у розмірі 124911,50 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Будреконструкція" подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про повну відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що позивачем було безпідставно нараховано інфляційні втрати та 3% річних, оскільки умовами укладених договорів не передбачено такого виду відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/557/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.06.2023 р. відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Будреконструкція" на рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2023 р. до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 910/557/23.

До суду 03.07.2023 р. надійшли матеріали справи № 910/557/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 р. апеляційну скаргу у справі № 910/557/23 залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення без руху апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2023 р. поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі № 910/557/23 та призначено справу до розгляду на 10.10.2023 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 р. розгляд справи № 910/557/23 відкладено до 31.10.2023 р. у зв`язку з неявкою учасників справи у судове засідання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Сервіс Люкс" про участь у судовому засіданні 31.10.2023 р. у справі № 910/557/23 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 31.10.2023 р. представник позивача надав усні пояснення по суті апеляційної скарги, представник відповідача у судове засідання вдруге не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про час і місце розгляду скарги електронною поштою відповідно до ч. ч. 6, 7, 8 ст. 120 ГПК України та в порядку ч. 4 ст. 122 ГПК України через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження від 01.08.2023 р. у справі № 910/557/23 оприлюднена у реєстрі 02.08.2023 р.

Доказів поважності відсутності вказаного представника суду не надано.

Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що представник відповідача був позбавлений можливості через будь-які перешкоди бути присутнім у судовому засіданні.

При цьому відповідач не наполягав на обов`язковій участі його представника у судовому засіданні, відповідного клопотання від нього не було подано апеляційному суду.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

01.10.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт Сервіс Люкс» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Будреконструкція" (далі - орендар) було укладено договір оренди обладнання № 01/10 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне використання майно (об`єкт оренди), що належить орендодавцю на праві власності або іншого майнового права.

Згідно з п. 3.1 договору строк оренди складає 1 календарний рік з моменту прийняття об`єкта оренди.

Як передбачено п. п. 4.1, 4.2 договору, розмір орендної плати за об`єкт оренди складає 10000,00 грн на місяць. Орендна плата виплачується орендарем щомісячно в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 25 числа кожного місяця.

За п. 5.2 договору об`єкт оренди вважається переданим орендодавцем та прийнятим орендарем з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передавання обладнання.

Договір оренди обладнання вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором оренди (п. 10.1 договору).

На виконання умов вказаного договору позивач надав в оренду відповідачу прогрівочний трансформатор на період з листопада 2020 року по лютий 2021 року загальною вартістю 40000,00 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000026 від 17.06.2021 р., № ОУ-0000027 від 18.06.2021 р., № ОУ-0000028 від 18.06.2021 р., № ОУ-0000028 від 18.06.2021 р., № ОУ-0000029 від 18.06.2021 р.

01.10.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт Сервіс Люкс» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Будреконструкція" (далі - орендар) укладено договір оренди обладнання № 01/10-1 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне використання майно (об`єкт оренди), що належить орендодавцю на праві власності або іншого майнового права.

Згідно з п. п. 3.1, 3.3 договору строк оренди складає 1 календарний рік з моменту прийняття об`єкта оренди.

Як передбачено п. п. 4.1, 4.2 договору, розмір орендної плати за об`єкт оренди складає 14400,00 грн на місяць. Орендна плата виплачується Орендарем щомісячно в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Орендодавця не пізніше 25 числа кожного місяця.

Договір оренди обладнання вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 р. (п. 10.1 договору).

На виконання умов вказаного договору позивач надав в оренду відповідачу інвентарні стійки для монолітного перекриття 200 штук на період з серпня 2020 року по грудень 2020 року та березень 2021 року загальною вартістю 86400,00 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000015 від 02.06.2021 р., № ОУ-0000017 від 11.06.2021 р., № ОУ-0000018 від 11.06.2021 р., № ОУ-0000023 від 17.06.2021 р., № ОУ-0000024 від 17.06.2021 р. та № ОУ-0000025 від 17.06.2021 р.

01.02.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт Сервіс Люкс» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Будреконструкція" (далі - орендар) було укладено договір оренди автокрану з оператором № 050219/1(далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати орендарю у строкове платне користування автомобільний кран марки МАЗ, модель - 5334, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1986 року випуску під керівництвом оператора автокрану для виконання робіт на території орендаря.

Згідно з п. 3.1 - 3.4 договору ціна договору становить 50000,00 грн щомісяця, витрати на оплату пального, витрати за експлуатацію автокрану, витрати з оплати праці оператора автокрану включені в ціну договору. Управління та технічна експлуатація автокрану провадяться його оператором, витрати на утримання оператора несе орендодавець. Орендна плата сплачується в строк до 10 числа поточного місяця повністю. Оплата праці оператора автокрану здійснюється орендодавцем.

03.02.2020 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1, за умовами якої п. 3.1 договору викладено у наступній редакції: «ціна договору становить 25000,00 грн щомісяця, витрати на оплату пального, витрати за експлуатацію автокрану, витрати з оплати праці оператора автокрану включені в ціну цього договору».

01.05.2020 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2, за умовами якої п. 3.1 договору викладено у наступній редакції: «ціна договору становить 50000,00 грн щомісяця, витрати на оплату пального, витрати за експлуатацію автокрану, витрати з оплати праці оператора автокрану включені в ціну цього договору».

На виконання умов укладеного договору позивач надав відповідачу у строкове платне користування автомобільний кран МАЗ з оператором загальною вартістю 100000,00 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000031 від 30.06.2021 р. та № ОУ-0000032 від 30.06.2021 р.

01.01.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт Сервіс Люкс» (далі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Будреконструкція" (далі - замовник) укладено договір перевезення вантажів № 01/01/2020 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору перевізник зобов`язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення в установлений договором строк і видати його замовнику, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу передбачену цим договором плату.

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 договору вартість послуг за цим договором складає суму вартості послуг, що вказана у виставлених перевізником рахунках та підписаних по цим рахункам актах прийому-передачі наданих послуг. Вартість послуг автотранспорту складається (з ПДВ): автокран - 570 грн/год.; KAMA3 самоскид - 540 грн/ год.; КАМАЗ (довгомір) - 550 грн/год., ГАЗЕЛЬ - 300 грн/год.; Екскаватор ЄО - 704 грн/год.; Екскаватор GSB - 840 грн/год., подача автомобіля по місту - 300 грн.

У відповідності до п. 3.3 договору оплата послуг за цим договором проводиться замовником в безготівковій формі в національній валюті України - гривні протягом 5-ти банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання передачі наданих транспортних послуг на підставі рахунку перевізника або шляхом внесення авансових платежів.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2022 р., а в частині грошових зобов`язань - до повного виконання сторонами зобов`язань за договором. Закінчення строку (терміну) дії договору не звільняє сторони від виконання своїх обов`язків, які виникли під час дії договору або у зв`язку із його виконанням (п. 7.1 договору).

01.04.2021 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, за умовами якої сторони дійшли згоди викласти п. 3.2 у наступній редакції «Вартість послуг автотранспорту складається (з ПДВ): КАМАЗ самоскид - 600 грн/ год.; КАМАЗ (довгомір) - 600 грн/год., ГАЗЕЛЬ - 300 грн/год.; Екскаватор ЄО - 704 грн/год.».

На виконання умов вказаного договору позивач надав відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 147414,11 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000016 від 04.06.2021 р., № ОУ-0000019 від 14.06.2021 р., № ОУ-0000021 від 15.06.2021 р., № ОУ-0000020 від 15.06.2021 р., № ОУ-0000033 від 30.06.2021 р., № ОУ-0000036 від 31.08.2021 р., № ОУ-0000034 від 31.08.2021 р.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками, станом на 31.10.2021 р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 373814,11 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, неналежним чином виконав умови укладених договорів в частині оплати за надані послуги, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

На підтвердження факту надання послуг з оренди та перевезення вантажу позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Також заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 373814,11 грн підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.10.2021 р., який також підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов`язань з оплати послуг за договором оренди обладнання № 01/10 від 01.10.2019 р., договором оренди обладнання № 01/10-1 від 01.10.2019 р., договором оренди автокрану з оператором № 050219/1 від 01.02.2019 р., договором перевезення вантажів № 01/01/2020 від 01.01.2020 р. в загальному розмірі 373814,11 грн.

До того ж, в частині розміру заборгованості за укладеними договорами відповідач не оскаржує рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження надання позивачем послуг з оренди та перевезення за укладеними договорами, а відповідачем не надано доказів оплати за надані послуги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 373814,11 грн основного боргу, з яких: 40000,00 грн за договором оренди обладнання № 01/10 від 01.10.2019 р., 86400,00 грн за договором оренди обладнання № 01/10-1 від 01.10.2019 р., 100000,00 грн за договором оренди автокрану з оператором № 050219/1 від 01.02.2019 р. та 147414,11 грн за договором перевезення вантажів № 01/01/2020 від 01.01.2020 р., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 7290,00 грн пені за договором оренди обладнання № 01/10 від 01.10.2019 р.; 15840,00 грн пені за договором оренди обладнання № 01/10-1 від 01.10.2019 р.; 8146,58 грн пені за договором оренди автокрану з оператором № 050219/1 від 01.02.2019 р. та 12374,58 грн за договором перевезення вантажів № 01/01/2020 від 01.01.2020 р.

Відповідно до п. 9.1.2 договорів оренди обладнання № 01/10 та № 01/10-1, у випадку прострочення зі сплати орендних платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент виникнення прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Як передбачено ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали її розміру, то немає підстав для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Як було встановлено вище, укладаючи договори оренди обладнання, сторони передбачили можливість нарахування пені за порушення виконання грошового зобов`язання, однак у договорі оренди автокрану з оператором № 050219/1 від 01.02.2019 р. та у договорі перевезення вантажів № 01/01/2020 від 01.01.2020 р. відсутня умова про нарахування пені за невиконання грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 7290,00 грн пені за договором оренди обладнання № 01/10 від 01.10.2019 р. та 15840,00 грн пені за договором оренди обладнання № 01/10-1 від 01.10.2019 р.

Також, за неналежне виконання умов укладених договорів позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 19229,04 грн та інфляційні втрати у загальному розмірі 124911,50 грн, з яких: інфляційні втрати у розмірі 14960,21 грн та 3% річних у розмірі 2361,27 грн за договором оренди обладнання № 01/10 від 01.10.2019 р.; 34339,05 грн інфляційних втрат та 5464,58 грн 3% річних за договором оренди обладнання № 01/10-1 від 01.10.2019 р.; 31157,06 грн інфляційних втрат та 4787,67 грн 3% річних за договором оренди автокрану з оператором № 050219/1 від 01.02.2019 р.; 44455,18 грн інфляційних втрат та 6615,52 грн 3% річних за договором перевезення вантажів № 01/01/2020 від 01.01.2020 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу, не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2019 р. у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 р. у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

Отже, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати за укладеними договорами, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 19229,04 грн та інфляційні втрати у розмірі 124911,50 грн підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, їх розмір є арифметично правильним.

Доводи скаржника про те, що позивачем було безпідставно нараховано інфляційні втрати та 3% річних, оскільки умовами укладених договорів не передбачено такого виду відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справі № 703/2718/16-ц, постановах Верховного Суду від 04.10.2019 р. у справі № 915/880/18, від 18.09.2019 р. у справі № 908/1379/17.

Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення такого способу захисту майнового права та інтересу.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 р. у справі № 905/600/18.

Отже стягнення 3% річних та інфляційних втрат відбувається на підставі норм закону, зокрема ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не умов укладеного договору.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2023 р. у справі № 910/557/23 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Будреконструкція" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Будреконструкція" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2023 р. у справі № 910/557/23 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2023 р. у справі № 910/557/23.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна група "Будреконструкція".

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 27.11.2023 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

В.В. Шапран