СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2023 року м. Харків Справа № 917/232/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
за участю:
прокурора Кадацька Д.М. на підставі посвідчення №072726 від 01.03.2023;
позивача не з`явився;
1-го відповідача (апелянта) не з`явився;
2-го відповідача - не з`явився;
3-го відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільховатське", с.Вільхуватка, Кобеляцький район, Полтавська область, (вх. №1494 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 22.06.2023 у справі №917/232/23 (суддя Кльопов І.Г., ухвалене в м.Полтава, дата складення повного тексту 03.07.2023)
за позовом: першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області, Полтавська область, м.Решетилівка, в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, м.Кобеляки, Полтавська область,
до 1-го відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільховатське", с.Вільхуватка, Кобеляцький район, Полтавська область,
до 2-го відповідача: Державного реєстратора Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Соць Вероніки Григорівни, смт.Скороходове, Полтавський район, Полтавська область.
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного підприємства "Разта", м.Полтава,
про скасування рішення державного реєстратора, скасувати державну реєстрацію права приватної власності та права постійного користування, витребування і повернення земельних ділянок,
ВСТАНОВИВ:
Перший заступник керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Акціонерного товариства закритого типу "Вільховатське" та Державного реєстратора Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Соць Вероніки Григорівни, в якому просить суд:
1. Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Соць Вероніки Григорівни про державну реєстрацію права приватної власності за Акціонерним товариством закритого типу Вільховатське (ЄДРПОУ - 03771181, адреса: с. Вільховатка, Полтавський район, Полтавська область, 39272) індексний номер; 60770839 від 05.10.2021, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321885400:00:008:0064.
2. Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Скороході вської селищної ради Полтавської області Соць Вероніки Григорівни про державну реєстрацію права приватної власності за Акціонерним товариством закритого типу Вільховатське (ЄДРПОУ - 03771181, адреса: с. Вільховатка, Полтавський район, Полтавська область, 39272) індексний номер: 60769660 від 05.10.2021, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321885405:05:001:0023.
3. Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Соць Вероніки Григорівни про державну реєстрацію права приватної власності за Акціонерним товариством закритого типу Вільховатське (ЄДРПОУ - 03771181, адреса: с. Вільховатка, Полтавський район, Полтавська область, 39272) індексний номер: 60770130 від 05.10.2021, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321885400:00:015:0006.
4. Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Соць Вероніки Григорівни про державну реєстрацію права приватної власності за Акціонерним товариством закритого типу Вільховатське (ЄДРПОУ - 03771181, адреса: с. Вільховатка, Полтавський район, Полтавська область, 39272) індексний номер: 60770558 від 05.10.2021, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321885400:00:008:0191.
5.Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Соць Вероніки Григорівни про державну реєстрацію права постійного користування за Акціонерним товариством закритого типу Вільховатське (ЄДРПОУ - 03771 181, адреса: с. Вільховатка, Полтавський район, Полтавська область, 39272) індексний номер: 60772570 від 05.10.2021, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321885400:00:002:0216.
6. Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Соць Вероніки Григорівни про державну реєстрацію права постійного користування за Акціонерним товариством закритого типу Вільховатське (ЄДРПОУ - 03771181, адреса: с. Вільховатка, Полтавський район, Полтавська область, 39272) індексний номер: 60772235 від 05.10.2021, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321885400:00:007:0152.
7. Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Соць Вероніки Григорівни про державну реєстрацію права постійного користування за Акціонерним товариством закритого типу Вільховатське (ЄДРПОУ - 03771181, адреса: с. Вільховатка, Полтавський район, Полтавська область, 39272) індексний номер: 60771913 від 05.10.2021, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321885400:00:007:0163.
8. Скасуватирішення державного реєстратора виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Соць Вероніки Григорівни про державну реєстрацію права постійного користування за Акціонерним товариством закритого типу Вільховатське (ЄДРПОУ - 03771181, адреса: с. Вільховатка, Полтавський район, Полтавська область, 39272) індексний номер: 60771486 від 05.10.2021, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321885400:00:007:0164.
9. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності, проведену за Акціонерним товариством закритого типу Вільховатське на земельну ділянку площею 5,6713 га з кадастровим номером 5321885400:00:008:0064, яка знаходиться в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.09.2021 номер запису 44317635, з одночасним припиненням речових прав АТЗТ Вільховатське на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2391688253218).
10. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності, проведену за Акціонерним товариством закритого типу Вільховатське на земельну ділянку площею 14,1 га з кадастровим номером 5321885405:05:001:0023, яка знаходиться в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.09.2021 номер запису 44316753, з одночасним припиненням речових прав АТЗТ Вільховатське на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2472100553080).
11. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності, проведену за Акціонерним товариством закритого типу Вільховатське на земельну ділянку площею 2,13 га з кадастровим номером 5321885400:00:015:0006, яка знаходиться в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.09.2021 номер запису 44317029, з одночасним припиненням речових прав АТЗТ Вільховатське на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 247211415380).
12. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності, проведену за Акціонерним товариством закритого типу Вільховатське на земельну ділянку площею 19,8 га з кадастровим номером 5321885400:00:008:0191, яка знаходиться в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.09.2021 номер запису 44317409, з одночасним припиненням речових прав АТЗТ Вільховатське на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2472129353080).
13.Скасувати державну реєстрацію права постійного користування, проведену за Акціонерним товариством закритого типу Вільховатське на земельну ділянку площею 2,5 га з кадастровим номером 5321885400:00:002:0216, яка знаходиться в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.09.2021 номер запису 44319109, з одночасним припиненням речових прав АТЗТ Вільховатське на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2472206853080).
14. Скасувати державну реєстрацію права постійного користування, проведену за Акціонерним товариством закритого типу Вільховатське на земельну ділянку площею 15,9162 га з кадастровим номером 5321885400:00:007:0152, яка знаходиться в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.09.2021 номер запису 44318841, з одночасним припиненням речових прав АТЗТ Вільховатське на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2472196053080).
15. Скасувати державну реєстрацію права постійного користування, проведену за Акціонерним товариством закритого типу Вільховатське на земельну ділянку площею 26 га з кадастровим номером 5321885400:00:007:0163, яка знаходиться в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.09.2021 номер запису 44318570, з одночасним припиненням речових прав АТЗТ Вільховатське на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2472182653080).
16. Скасувати державну реєстрацію права постійного користування, проведену за Акціонерним товариством закритого типу Вільховатське на земельну ділянку площею 60,2881 га з кадастровим номером 5321885400:00:007:0164, яка знаходиться в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.09.2021номер запису 44318241, з одночасним припиненням речових прав АТЗТ Вільховатське на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2472167253080).
17. Зобов`язати Акціонерне товариство закритого типу Вільховатське (ЄДРПОУ - 03771181, адреса: с. Вільховатка, Полтавський район, Полтавська область, 39272) повернути Кобеляцькій міській раді Полтавської області земельну ділянку площею 2,5 га з кадастровим номером 5321885400:00:002:0216, яка знаходиться в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області.
18. Зобов`язати Акціонерне товариство закритого типу Вільховатське (ЄДРПОУ - 03771181, адреса: с. Вільховатка, Полтавський район, Полтавська область, 39272) Кобеляцькій міській раді Полтавської області земельну ділянку площею 15,9162 га з кадастровим номером 5321885400:00:007:0152, яка знаходиться в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області.
19. Зобов`язати Акціонерне товариство закритого типу Вільховатське (ЄДРПОУ - 03771181, адреса: с. Вільховатка, Полтавський район, Полтавська область, 39272) повернути Кобеляцькій міській раді Полтавської області земельну ділянку площею 26 га з кадастровим номером 5321885400:00:007:0163, яка знаходиться в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області.
20. Зобов`язати Акціонерне товариство закритого типу Вільховатське . (ЄДРПОУ - 03771181, адреса: с. Вільховатка, Полтавський район, Полтавська область, 39272) повернути Кобеляцькій міській раді Полтавської області земельну ділянку площею 60,2881 га з кадастровим номером 5321885400:00:007:0164, яка знаходиться в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області.
21. Витребувати з чужого незаконного володіння Акціонерного товариства закритого типу Вільховатське (ЄДРПОУ - 03771181, адреса: с. Вільховатка, Полтавський район, Полтавська область, 39272) на користь Кобеляцької міської ради Полтавської області земельну ділянку площею 5,6713 га з кадастровим номером 5321885400:00:008:0064, вартістю 16997,38 грн., яка знаходиться в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області.
22. Витребувати з чужого незаконного володіння Акціонерного товариства закритого типу Вільховатське (ЄДРПОУ - 03771181, адреса: с. Вільховатка, Полтавський район, Полтавська область, 39272) на користь Кобеляцької міської ради Полтавської області на земельну ділянку площею 14,1 газ кадастровим номером 5321885405:05:001:0023, вартістю 175439,48 грн., яка знаходиться в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області.
23. Витребувати з чужого незаконного володіння Акціонерного товариства закритого типу Вільховатське (ЄДРПОУ - 03771181, адреса: с. Вільховатка, Полтавський район, Полтавська область, 39272) на користь Кобеляцької міської ради Полтавської області на земельну ділянку площею 2,13 га з кадастровим номером 5321885400:00:015:0006, вартістю 30193,26 грн., яка знаходиться в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області.
24. Витребувати з чужого незаконного володіння Акціонерного товариства закритого типу Вільховатське (ЄДРПОУ - 03771181, адреса: с. Вільховатка, Полтавський район, Полтавська область, 39272) на користь Кобеляцької міської ради Полтавської області на земельну ділянку площею 19,8 га з кадастровим номером 5321885400:00:008:0191, вартістю 310245,51 грн., яка знаходиться в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що рішення про реєстрацію права приватної власності та права постійного користування за АТЗТ Вільховатське на 8 земельних ділянок загальною площею 146,4056 га є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки за відсутності законодавчо визначених підстав, 30.09.2021 відповідач використовуючи Державний акт на право постійного користування землею від 29.12.1994 серії ПЛ №00026, із записом про реєстрацію в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 4, звернувся до державного реєстратора Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Соць Вероніки Григорівни, якою 05.10.2021 було прийнято рішення про реєстрацію права приватної власності на 4 земельні ділянки загальною площею 41,7013га з кадастровими номерами: 5321885400:00:008:0191; 5321885400:00:015:0006; 5321885405:05:001:0023; 5321885400:00:008:0064 та про реєстрацію права постійного користування на 4 земельні ділянки загальною площею 104,704га з кадастровими номерами: 5321885400:00:002:0216; 5321885400:00:007:0152; 5321885400:00:007:0163; 5321885400:00:007:0164 за АТЗТ Вільховатське (ТОВ Вільховатське"), які фактично перебувають у комунальній власності Кобеляцької міської ради.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.05.2023 у справі №917/232/23 змінено назву 1-го відповідача - Акціонерне товариство закритого типу «Вільховатське» (ЄДРПОУ - 03771181) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільховатське" (ЄДРПОУ - 03771181), у зв`язку зі зміною організаційно-правової форми шляхом перетворення.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.06.2023 у справі №917/232/23 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Вільховатське на користь на користь Полтавської обласної прокуратури 61673,13грн. судового збору.
Відповідні висновки місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог прокурора про скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Соць Вероніки Григорівни від 05.10.2021 про державну реєстрацію права приватної власності та права постійного користування на спірні земельні ділянки за Акціонерним товариством закритого типу «Вільховатське» мотивовані тим, що державним реєстратором під час здійснення державної реєстрації відповідних прав за відповідачем не було перевірено наявність необхідних документів для проведення реєстрації та їх відповідність чинному законодавству, що є грубим порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Зокрема, судом було встановлено, що державним реєстратором Соць В.Г. на підставі рішень від 05.10.2021 було відкрито розділи щодо земельних ділянок та зареєстровано право власності та право постійного користування на спірні земельні ділянки за АТЗТ «Вільховатське», на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія ПЛ №00026 від 29.12.1994, що містить відмітку про реєстрацію в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №4 та Державного акту на право колективної власності серія ПЛ №00026 від 29.12.1994, а також відомостей з Державного земельного кадастру від 30.09.2021, які в свою чергу не містили інформації про зареєстровані речові права на земельні ділянки за АТЗТ «Вільховатське».
При прийнятті оскаржуваного рішення судом також було враховано докази надані прокурором, а саме: копію оригіналу архівного примірника Державного акту на право постійного користування землею серія ПЛ № 00026 від 29.12.1994 та копії оригіналів Книги записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею Кобеляцької районної ради народних депутатів Полтавської області та Книги записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю Кобеляцької районної ради народних депутатів Полтавської області, з яких вбачається, що Державний акт на право постійного користування землею серія ПЛ № 00026 від 29.12.1994 зареєстровано під №2. Вказані документи, як зазначав прокурор, було вилучено у Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області під час здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні №12020170000000292 від 27.05.2020, на підставі ухвали слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 27.07.2022.
За результатами дослідження наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що державним реєстратором Соць В.Г. було проведено державну реєстрацію права власності та права постійного користування за АТЗТ «Вільховатське» на 8 спірних земельних ділянок загальною площею 146,4056 га на підставі Державного акту, який не відповідає оригіналу, та Державного акту на право колективної власності серія ПЛ №00026 виданого 29.12.1994, який взагалі не було додано до реєстраційної справи.
Господарським судом першої інстанції також було зазначено про те, що зі змісту Державного акту на право постійного користування землею серія ПЛ №00026, виданого 29.12.1994 Кобеляцькою районною радою народних депутатів АТЗТ «Вільховатське» та додатків до нього не можливо встановити належність спірних земельних ділянок до земель, на які АТЗТ «Вільховатське» зареєструвало право власності та право постійного користування до земель підприємства, оскільки межі земель, що включені до вказаного вище державного акту на право постійного користування, не встановлені в натурі (на місцевості), отже вказаний державний акт не міг слугувати підставою для реєстрації речових прав на спірні земельні ділянки за АТЗТ «Вільховатське» в силу положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Враховуючи, що реєстрація права власності та права постійного користування на земельні ділянки за АТЗТ «Вільховатське» відбулась без дослідження документів заявника на предмет їх відповідності вимогам законодавства, без визначення факту виникнення у заявника права на майно, без передбачених законодавством підстав, суд керуючись приписами статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дійшов висновку про те, що рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на зазначені вище земельні ділянки та державна реєстрація цих прав підлягають скасуванню одночасно з припиненням речових прав.
З огляду на встановлені обставини щодо незаконного вибуття спірних земельних ділянок з кадастровим номером: 5321885400:00:008:0064, 5321885400:00:008:0191, 5321885400:00:015:0006, 5321885405:05:001:0023 з комунальної власності у приватну власність відповідача, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільховатське" на користь Кобеляцької міської ради Полтавської області вказаних земельних ділянок.
Крім того, з огляду на встановлення факту незаконної реєстрації за відповідачем права постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 5321885400:00:002:0216, 5321885400:00:007:0164, 5321885400:00:007:0163, 5321885400:00:007:0152, суд також визнав обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги прокурора в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільховатське" повернути Кобеляцькій міській раді Полтавської області вказані земельні ділянки.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільховатське" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 22.06.2023 у справі №917/232/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим сторонам доводам та доказам, що призвело до порушення як норм матеріального так і процесуального права, та як наслідок до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Зокрема, апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд не з`ясував належним чином обставини, що мають значення для справи, а саме наявність права колективної власності відповідача на земельні ділянки з кадастровими номерами 5321885400:00:008:0064, 5321885400:00:008:0191, 5321885400:00:015:0006, 5321885405:05:001:0023.
Апелянт зазначає, що право власності на землю, набуте ним на підставі Державного акту на право колективної власності серія ПЛ №00002 виданого 29.12.1994, не припинено, жодна з підстав, передбачених статтями 140, 142 Земельного кодексу України щодо спірних земельних ділянок не настала, цільове призначення землі змінено не було, отже зміни, що відбулись в земельному законодавстві після видачі відповідачу державного акту на право колективної власності на землю, відсутність в новому законодавстві колективної форми власності не можуть бути підставою для припинення колективної власності на землю.
Апелянт наголошує, що скасування рішень державного реєстратора щодо вказаних земельних ділянок призвело до порушення його права колективної власності, оскільки АТЗТ Вільховатське не було ліквідовано або реорганізовано, у зв`язку із чим, спірні земельні ділянки не можуть вважатись власністю територіальної громади, на території якої вони розташовані до 2025 року в силу приписів статті 141 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», якою встановлено строк для вирішення питання про розподіл земель колективної власності між особами, які мають право на земельну частку (пай) до 01.01.2025.
За наведених обставин, скаржник також вважає, що витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільховатське" на користь Кобеляцької міської ради Полтавської області вказаних земельних ділянок також є незаконним, оскільки вказані земельні ділянки не можуть належати до земель комунальної власності до 01.01.2025.
Апелянт також звертає увагу суду на те, що висновком експерта Авдєєвої Н.М. від 23.03.2023 №15, складеним за результатами земельно-технічної експертизи проведеної на його замовлення також підтверджено, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 5321885400:00:008:0064, 5321885400:00:008:0191, 5321885400:00:015:0006, 5321885405:05:001:0023 входять до складу земельної ділянки площею 237,5га, право на яку посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серія ПЛ №00026 (для ведення сільського господарства) від 29.12.1994, згідно акту оформлено на підставі рішення Кобеляцкої районної ради народних депутатів від 25.11.1994 №18 та зареєстроване в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №4 на території Кобеляцької ОТГ; земельної ділянки площею 1869,2га, право на яку посвідчено Державним актом на право колективної власності серія ПЛ №000026 для виробництва сільськогосподарської продукції на території Кобеляцької ОТГ та земель запасу загальною площею 239,92га на території Кобеляцької ОТГ.
Як стверджує апелянт, вказаний висновок, зміст якого повністю відповідає вимогам статті 98 Господарського процесуального кодексу України, було додано до письмових заперечень на позовну заяву, в порядку встановленому процесуальним законодавством.
Під час судового засідання господарського суду Полтавської області, яке відбулось 16.06.2023 було встановлено, що копія вказаного висновку була надана не в повному обсязі, у зв`язку із чим, 20.06.2023 відповідачем було направлено клопотання про поновлення строку на подання висновку та його долучення до матеріалів справи, яке було залишено судом без розгляду в порядку статті 207 Господарського процесуального кодексу України.
Під час ознайомлення з матеріалами справи апелянтом було встановлено, що копія висновку була направлена суду та сторонам в повному обсязі, але аркуші висновку були закріплені не в точній послідовності, отже, за наведених обставин, господарський суд першої інстанції під час підготовки справи до розгляду не був позбавлений можливості, самостійно перевірити та встановити зазначену обставину.
На думку апелянта, судом відповідних дій вчинено не було, що призвело до неприйняття вказаного документу, в якості належного та допустимого доказу на спростування обставин, викладених прокурором в позові та як наслідок порушення норм процесуального права та прийняття оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог.
Апелянт зазначає, що місцевий господарський суд належним чином не з`ясував обставини наявності у відповідача права постійного користування відповідача на земельні ділянки з кадастровими номерами №№5321885400:00:002:0216, 5321885400:00:007:0164, 5321885400:00:007:0163, 5321885400:00:007:0152, яке виникло в останнього на підставі чинного Державного акту на право постійного користування землею серія ПЛ № 00026 від 29.12.1994.
Скаржник наголошує, що матеріали справи не містять добровільної відмови відповідача від права постійного користування земельними ділянками в порядку статті 142 Земельного кодексу України, як і не містять доказів які б свідчили про припинення відповідного права в примусовому порядку на підставі статей 141, 143 Земельного кодексу України.
Апелянт також не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зі змісту вказаного акту не можливо встановити належність спірних земельних ділянок до земель, на які за відповідачем було зареєстровано право постійного користування, наголошуючи на тому, що висновком експерта Авдєєвої Н.М. від 23.03.2023 №15, складеного за результатами земельно-технічної експертизи, підтверджено, що спірні земельні ділянки входять до складу земельної ділянки площею 237,5га, право на яку посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серія ПЛ №00026 (для ведення сільського господарства) від 29.12.1994, згідно акту оформлено на підставі рішення Кобеляцкої районної ради народних депутатів від 25.11.1994 №18 та зареєстроване в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №4 на території Кобеляцької ОТГ, земельної ділянки площею 1869,2га, право на яку посвідчено Державним актом на право колективної власності серія ПЛ №000026 для виробництва сільськогосподарської продукції на території Кобеляцької ОТГ та земель запасу загальною площею 239,92га на територіях Кобеляцької ОТГ.
На думку апелянта, господарським судом першої інстанції безпідставно не було прийнято вказаний висновок, в якості належного та допустимого доказу на спростування обставин, викладених прокурором в позові та як наслідок прийняття оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог.
За наведених обставини, апелянт вважає, що скасування рішень державного реєстратора щодо вказаних земельних ділянок призвело до порушення його права постійного користування.
Окрім викладеного, апелянт посилаючись на приписи статей 4, 10, 11, 24, 27, 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» також зазначає, що державний реєстратор, з огляду на вказані положення Закону, має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами, саме до виключної компетенції цього органу належить прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову в реєстрації за наявності передбачених законом підстав.
З огляду на те, що наявними в матеріалах справи доказами, а саме Державним актом на право постійного користування землею серії ПЛ № 00026 від 29.12.1994 та Державним актом на право колективної власності серії ПЛ №00002 від 29.12.1994 підтверджуються відповідні права відповідача на земельні ділянки з кадастровими номерами №№5321885400:00:002:0216, 5321885400:00:007:0164, 5321885400:00:007:0163, 5321885400:00:007:0152, 5321885400:00:008:0064, 5321885400:00:008:0191, 5321885400:00:015:0006, 5321885405:05:001:0023, скаржник вважає, що висновки суду про відмінність відміток про реєстрацію в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею не спростовують факту перебування спірних земельних ділянок в постійному користуванні.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільховатське" на рішення господарського суду Полтавської області від 22.06.2023 у справі №917/232/23; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом 15 днів (з урахуванням вимог ст.263 Господарського процесуального кодексу України) з дня вручення даної ухвали; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 14.09.2023 р. о 09:30 год..
04.09.2023 прокурором подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№10559), в якому просить суд апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільховатське" залишити без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 22.06.2023 у справі №917/232/23 залишити без змін.
14.09.2023 апелянтом подано до апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із неможливістю представника прибути до міста Харкова.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 оголошено в судовому засіданні перерву до 20.09. 2023 р. о 16:00 год.
18.09.2023 третьою особою, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватним підприємством "Разта" подано до апеляційного господарського суду клопотання про розгляд справи без участі його представника (вх.№11347).
19.09.2023 2-им відповідачем - Державним реєстратором Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Соць В.Г. подано до апеляційного господарського суду клопотання про розгляд справи без його участі (вх.№11347).
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2023, у зв`язку із відпусткою судді Пуль О.А. та судді Тарасової О.І., для розгляду справи №917/232/23, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 25.09.2023) оголошено в судовому засіданні перерву до 01.11. 2023 р. о 14:00 год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 оголошено в судовому засіданні перерву до 15.11.2023 р. о 16:30 год.
15.11.2023 апелянтом подано до апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення (вх.№14107), в яких просить суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 22.06.2023 у справі №917/232/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю, з підстав викладених в апеляційній скарзі. Крім того, апелянтом подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні (вх.№14074 від 15.11.2023).
Судова колегія, розглянувши вказане клопотання, зазначає, що частинами 11 та 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів також враховує, що явка сторін не визнавалась обов`язковою.
Відповідно до норм частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.
Враховуючи положення статті 273 Господарського процесуального кодексу України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаних клопотань про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому, судом враховано принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також враховано положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
За наведених обставин, колегія суддів вважає за доцільне відмовити в задоволенні клопотання 1-го відповідача про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 15.11.2023 прокурор заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Полтавської області від 22.06.2023 у справі №917/232/23 залишити без змін.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, представники позивача та відповідачів були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (стаття 42 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представників позивача та відповідачів, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор зазначав, що в ході моніторингу даних Публічної кадастрової карти України на офіційному веб-сайті (http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta) та у подальшому при вивченні питання додержання вимог земельного законодавства на території Кобеляцької міської ради Полтавської області, в тому числі при здійсненні процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12020170000000292 від 27.05.2020, було встановлено порушення вимог земельного законодавства під час здійснення державної реєстрації права власності та права постійного користування земельними ділянками на території Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області.
Зокрема, було встановлено, що 29.12.1994 Кобеляцькою районною радою народних депутатів видано Акт на постійне користування землею серії ПЛ №00026, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 2. Акціонерному товариству «Вільховатське» надано землі загальною площею 237,5 га в постійне користування для виробництва сільськогосподарської продукції, які розташовані на території Вільховатської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.
Таким чином, в постійному користуванні Акціонерного товариства «Вільховатське» на підставі державного акту від 29.12.1994 серії ПЛ №00026 перебували земельні ділянки загальною площею 237,5 га.
Відповідно до витягу з ЄДРПОУ 21.07.1997р. створено Акціонерне товариство закритого типу «Вільховатське» (код ЄДРПОУ 03771181), про що в Реєстрі внесено запис 21.03.2007 під номером 15661200000000420. Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є Акціонерне товариство закритого типу «Вільховатське» в реєстрі відсутні.
Прокурор наголошував, що 30.09.2021 АТЗТ «Вільховатське» за відсутності будь-яких правових та законних підстав, використовуючи Державний акт на право постійного користування землею від 29.12.1994 серії ПЛ №00026, з записом про реєстрацію в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 4, звернулось до Державного реєстратора Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Соць Вероніки Григорівни, якою 05.10.2021 було прийнято рішення про реєстрацію права приватної власності на 4 земельні ділянки загальною площею 41,7013 га з кадастровими номерами: 5321885400:00:008:0191; 5321885400:00:015:0006; 5321885405:05:001:0023; 5321885400:00:008:0064 та про реєстрацію права постійного користування на 4 земельні ділянки загальною площею 104,704 га з кадастровими номерами: 5321885400:00:002:0216; 5321885400:00:007:0152; 5321885400:00:007:0163; 5321885400:00:007:0164 за АТЗТ «Вільховатське», які фактично перебувають в комунальній власності Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державна реєстрація речових прав на земельні ділянки за АТЗТ «Вільховатське» відбулась на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія ПЛ №00026, виданого 29.12.1994 Кобеляцькою районною радою народних депутатів АТЗТ «Вільховатське», який не відповідає оригіналу та Державного акту на право колективної власності серія ПЛ №00026 виданого 29.12.1994, який взагалі не було додано до реєстраційної справи.
Отже, як стверджував прокурор, рішення про реєстрацію права приватної власності та права постійного користування за АТЗТ «Вільховатське» на 8 спірних земельних ділянок загальною площею 146,4056 га є незаконними та підлягають скасуванню, а земельні ділянки відповідно підлягають витребуванню та поверненню законному власнику - Кобеляцькій міській раді Полтавського району Полтавської області, що і стало підставою для звернення 08.02.2023 першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області до господарського суду Полтавської області з позовом до Акціонерного товариства закритого типу "Вільховатське" та Державного реєстратора Виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Соць Вероніки Григорівни (т.1 а.с.1-145).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 22.06.2023 у даній справі позов задоволено (т.2 а.с.145-153).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
У статті 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.
Право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту, утвореного відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування».
Частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 5 статті 116 цього Кодексу, визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 Земельного кодексу України.
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 Земельного кодексу України).
Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені статтею 141 Земельного кодексу України.
Отже, порядок набуття, виникнення, а також припинення права постійного користування та права власності земельною ділянкою, що, зокрема, перебуває у державній чи комунальній власності, врегульований нормами Земельного кодексу України.
Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою лише посвідчує факт надання такого права конкретній юридичній особі, в той час, як порядок отримання, виникнення та оформлення такого права визначений нормами Земельного кодексу України.
Частиною першою статті 178 Цивільного кодексу України передбачено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті.
Відповідно до частини другої вказаної статті види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.
Отже, визнання об`єктів, що не можуть перебувати у користуванні, вилучені з цивільного обороту, обмежені в обороті, є умовою дотримання конституційного режиму права користування на зазначені об`єкти.
Правовий титул (правова підстава) виникнення речових прав володіння, користування, розпорядження такими об`єктами визначається законодавчими актами, зокрема Конституцією України, Земельним кодексом України, іншими законами. Саме законодавчими актами забороняється перебування певних об`єктів власності Українського народу, державної та комунальної власності у приватній власності чи користуванні. У свою чергу неможливість існування у таких об`єктів приватного власника чи користувача унеможливлює виникнення у нього таких прав.
У відповідності до частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина 4 статті 182 Цивільного кодексу України).
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина 4 статті 334 Цивільного кодексу України).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (частина 4 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор:1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Водночас, стаття 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює перелік підстав для відмови в державній реєстрації прав. Зокрема, частиною 1 цієї статті визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо: заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
Для перевірки інформації з метою недопущення одночасного існування подвійної державної реєстрації прав державний реєстратор не лише вправі, а й повинен, зокрема, запитувати від відповідних органів інформацію, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, вимагати у разі потреби подання додаткових документів тощо.
Відповідний обов`язок узгоджується з, закріпленими частиною першою статті З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», засадами державної реєстрації прав, зокрема, гарантуванням державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження (пункт 1).
Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018р. у справі № 823/378/16.
З аналізу вказаних правових норм, а також правої позиції Великої Палати Верховного Суду випливає, що орган державної реєстрації прав має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. Та перш ніж зареєструвати за особою відповідне право, на державного реєстратора покладений обов`язок здійснення перевірки підставності такої реєстрації та за результатом здійснення перевірки документів поданих для реєстрації прийняти відповідне рішення.
Тобто, на державного реєстратора, в силу вимог закону, покладено обов`язок дослідження документів заявника на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення у заявника права на майно або ж його обтяження, а також встановлення повноважень у особи на подання заяви про державну реєстрацію прав.
Щодо позовних вимог прокурора в частині скасування рішень державного реєстратора виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Соць Вероніки Григорівни від 05.10.2021 про державну реєстрацію права приватної власності за Акціонерним товариством закритого типу «Вільховатське» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5321885400:00:008:0064, 5321885405:05:001:0023, 5321885400:00:015:0006, 5321885400:00:008:0191, судова колегія зазначає наступне.
Як було зазначено вище, 05.10.2021 державним реєстратором виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Соць Веронікою Григорівною було проведено за Акціонерним товариством закритого типу Вільховатське державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5321885400:00:008:0064 площею 5,6713 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5321885405:05:001:0023 площею 14,1 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5321885400:00:015:0006 площею 2,13 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5321885400:00:008:0191 площею 19,8 га, які знаходяться в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.09.2021 з одночасним припиненням речових прав АТЗТ Вільховатське на вказані земельні ділянки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2391688253218, 2472100553080, 247211415380, 2472129353080).
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.10.2022 №313427994,313427819, 313427347, від 12.12.2022 №317378923, з яких вбачається наступне:
-реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321885400:00:008:0064 було проведено державним реєстратором на підставі Державного акту на право колективної власності серія ПЛ №000026 від 29.12.1994, а також відомостей з Державного земельного кадастру від 30.09.2021 (т.1 а.с.65)
- реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321885405:05:001:0023 було проведено державним реєстратором на підставі Державного акту на право колективної власності серія ПЛ №00002 від 29.12.1994, а також відомостей з Державного земельного кадастру від 30.09.2021 (т.1 а.с.71).
- реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321885400:00:015:0006 було проведено державним реєстратором на підставі Державного акту на право колективної власності серія ПЛ №000026 від 29.12.1994, а також відомостей з Державного земельного кадастру від 30.09.2021 (т.1 а.с.77-78).
- реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321885400:00:008:0191 було проведено державним реєстратором на підставі Державного акту на право колективної власності серія ПЛ №000026 від 29.12.1994, а також відомостей з Державного земельного кадастру від 30.09.2021 (т.1 а.с.88).
З вказаних довідок судовою колегією встановлено, що державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права приватної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5321885400:00:008:0064, 5321885400:00:015:0006, 5321885400:00:008:0191 на підставі Державного акту на право колективної власності серія ПЛ №000026 від 29.12.1994.
Проте, відповідний державний акт відсутній в матеріалах справи. Ані під час розгляду справи місцевим господарським судом ані під час апеляційного перегляду даної справи апелянтом не було надано вказаного документу для його дослідження судом.
Натомість, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321885405:05:001:0023 було проведено державну реєстрацію права приватної власності підставі Державного акту на право колективної власності серія ПЛ №00002 від 29.12.1994.
Колегія суддів також встановлено, що 22.03.2023 (на електронну пошту суду) та 24.03.2023 (безпосередньо до відділу документального забезпечення та контролю суду господарського суду Полтавської області) відповідачем було подано два ідентичних відзиви на позовну заяву (т.1 а.с.170-180, 186-234), в додатках до яких зазначено про подання до суду копії Державного акту на право колективної власності серія ПЛ №00002 від 29.12.1994.
Проте, вказаний документ в матеріалах як електронної так і паперової справи відсутній.
Судова колегія зауважує, що апелянт як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи наголошував на законності проведення реєстрації права приватної власності на вказані вище земельні ділянки саме на підставі Державного акту на право колективної власності серія ПЛ №00002 від 29.12.1994, та як наслідок відсутності правових підстав для її скасування, зокрема, з огляду на дотримання державним реєстратором вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Однак, не надав жодних пояснень відносно підстав проведення реєстрації права приватної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5321885400:00:008:0064, 5321885400:00:015:0006, 5321885400:00:008:0191 на підставі документу «Державний акт на право колективної власності серія ПЛ №000026 від 29.12.1994», його походження та правових підстав видачі відповідним органом місцевого самоврядування, а також вставлення факту його дійсного існування.
Натомість, матеріалами справи підтверджується, що прокурором було долучено до позовної заяви копію Державного акту на право колективної власності серії ПЛ №00002 від 29.12.1994, що містить відмітку про реєстрацію в Книзі записів (реєстрації) державних актів на право колективної власності на землю Кобеляцької районної ради народних депутатів Полтавської області за №1 (т.1 а.с.118-119, 122), та на підставі якого АТ «Вільховатське» було надано в постійне користування 1869,2га землі в межах, згідно з планом.
Оригінали вказаних документів, як зазначав прокурор, було вилучено у Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020170000000292 від 27.05.2020 на підставі ухвали слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 27.07.2022.
З огляду на встановлені вище обставини, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що державним реєстратором було проведено реєстрацію права власності за АТЗТ «Вільховатське» на земельні ділянки з кадастровими номерами 5321885400:00:008:0064, 5321885400:00:015:0006, 5321885400:00:008:0191 на підставі документу, який не міг слугувати підставою для вказаних реєстраційних дій.
Лише щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321885405:05:001:0023, як було зазначено вище, було проведено державну реєстрацію права приватної власності за АТЗТ «Вільховатське» на підставі Державного акту на право колективної власності серії ПЛ №00002 від 29.12.1994.
Разом з тим, судова колегія зауважує, що з наявного в матеріалах справи Державного акту на право колективної власності серії ПЛ №00002 від 29.12.1994 неможливо встановити належність спірних земельних ділянок до земель, на які АТЗТ «Вільховатське» зареєструвало право приватної власності, оскільки межі земель, що включені до вказаного державного акту на право колективної власності, не встановлені в натурі (на місцевості).
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що державним реєстратором під час здійснення державної реєстрації права власності за АТЗТ «Вільховатське» на спірні земельні ділянки не було перевірено наявність необхідних документів для проведення реєстрації та їх відповідність чинному законодавству, що є грубим порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи апелянт наголошував, що скасування рішень державного реєстратора щодо вказаних земельних ділянок призвело до порушення його права колективної власності, оскільки АТЗТ Вільховатське не було ліквідовано або реорганізовано, у зв`язку із чим, спірні земельні ділянки не можуть вважатись власністю територіальної громади, на території якої вони розташовані до 2025року в силу приписів статті 141 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», якою встановлено строк для вирішення витання про розподіл земель колективної власності між особами, які мають право на земельну частку (пай) до 01.01.2025р.
Проте, судова колегія вважає вказані доводи безпідставними та такими, що ґрунтуються на довільному тлумаченні норм законодавства, з огляду на таке.
Так, відносини щодо приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій регламентовано, зокрема, статтею 25 Земельного кодексу України.
Відповідно до частини першої вказаної статті, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).
Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно (частини 2 та 3 статті 25 Земельного кодексу України).
В свою чергу, частинами 3-5 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають в постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про розроблення проекту землеустрою щодо приватизації цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земель.
Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту землеустрою щодо приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
26.04.2003р. набрав чинності Закон України №675-IV «Про внесення змін до Земельного кодексу України», яким пункт 8 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2002р., № 3-4, ст. 27) доповнено абзацами такого змісту:
"Члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.
Натомість, приписи щодо паювання земель сільськогосподарського призначення містить, зокрема, Указ Президента України від 08.08.1995 №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (надалі Указ №720/95), пунктом 1 якого визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними (пункт 2 Указу №720/95).
Відповідно до пунктів 5 та 6 Указу №720/95, видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акту на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що паювання земель сільськогосподарських підприємств, як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується зі змістом пункту 8 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України.
Судова колегія також враховує, що організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано Законом України від 05.06.2003 №899-IV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
Статтями 1 та 2 вказаного Закону визначено, що колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства (за наявності) чи нотаріально засвідчена виписка з неї (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з приписами статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам.
З наведеного випливає, що державний акт на право колективної власності дає, за умови проведення процедури розпаювання та виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), оформити право власності членам колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонерам, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту, однак не надає право на реєстрацію права власності за юридичною особою.
Крім того, судова колегія зазначає, що частиною 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» законодавцем визначено перелік документів на підставі яких проводиться державна реєстрація прав, в переліку якої відсутній державний акт на право колективної власності.
В контексті спірних правовідносин, судова колегія також враховує, що у постанові від 20.12.2022 у справі №924/250/19 Верховний Суд наголосив, що автоматичного переходу права колективної власності у приватну власність, у зв`язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, відповідне законодавство не передбачало.
В контексті зазначеного необхідно враховувати правовий режим права колективної власності та права приватної власності, які є різними з огляду, зокрема на те, що майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам і право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства (статті 7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"), натомість право приватної власності, в цьому випадку юридичної особи здійснюється такою особою за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на власний розсуд (статті 316 - 319 ЦК України).
При цьому, здійснення права колективної власності у спосіб, відмінний від передбаченого статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", законодавство не містить, що також узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №925/461/21.
Отже, реєстрація права приватної власності на землю, що належить підприємству на праві колективної власності, яке не було припинено, без відповідних рішень уповноважених законодавством суб`єктів, які (рішення) були би підставою для такої реєстрації, суперечить чинному на час такої реєстрації законодавству.
В наведеній вище постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №925/461/21 також зазначено про те, що необхідність дотримання передбачених статтею 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" умов слідує також і з положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", які набрали чинності згодом 01.01.2019.
Так, згідно зі статтею 14- 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 01.01.2019 не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертими частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.
Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом.
За результатами розподілу оформляється протокол, що підписується особами, які брали участь у зборах, головуючим та секретарем зборів.
Після отримання протоколу зборів сільська, селищна, міська рада протягом місяця приймає рішення про затвердження протоколу розподілу земельних ділянок та прийняття у комунальну власність відповідних земель. Це рішення та протокол зборів є підставою для державної реєстрації права власності територіальної громади та/або громадян на відповідні земельні ділянки.
До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишились в колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки.
Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишились в колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 01.01. 2025 року.
У разі якщо до 01.01. 2025 року протокол про розподіл земель, що залишились в колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним.
З наведеного вбачається, що законодавцем як на момент проведення спірних реєстраційних дій, так і після набрання чинності змінами до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" допускалась можливість передання у власність землі, що перебувала у колективній власності неприпиненого сільськогосподарського підприємства, лише у порядку, визначеному законом, проте, в межах даної справи при реєстрації права власності на спірні земельні ділянки відповідного порядку дотримано не було.
Враховуючи вищевикладене, що державним реєстратором під час здійснення за відповідачем державної реєстрації права власності на спірні земельні ділянки не було перевірено наявність необхідних документів для проведення реєстрації та їх відповідність чинному законодавству, що є грубим порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для скасування рішень державного реєстратора виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Соць Вероніки Григорівни від 05.10.2021 про державну реєстрацію права приватної власності за Акціонерним товариством закритого типу «Вільховатське» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5321885400:00:008:0064, 5321885405:05:001:0023, 5321885400:00:015:0006, 5321885400:00:008:0191.
Щодо позовних вимог прокурора в частині скасування рішень державного реєстратора виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Соць Вероніки Григорівни від 05.10.2021 про державну реєстрацію права постійного користування за Акціонерним товариством закритого типу «Вільховатське» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5321885400:00:002:0216, 5321885400:00:007:0152, 5321885400:00:007:0163 5321885400:00:007:0164, судова колегія зазначає наступне.
З матеріалів справи також вбачається, що 05.10.2021 державним реєстратором виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Соць Веронікою Григорівною було проведено за Акціонерним товариством закритого типу Вільховатське державну реєстрацію права постійного користування на земельну ділянку площею 2,5 га з кадастровим номером 5321885400:00:002:0216 площею 2,5 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5321885400:00:007:0152 площею 15,9162 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5321885400:00:007:0163 площею 26 га, земельну ділянку з кадастровим номером 5321885400:00:007:0164 площею 60,2881 га, які знаходяться в адміністративних межах Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 30.09.2021, з одночасним припиненням речових прав АТЗТ Вільховатське на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2472206853080).
Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.10.2022 №№313426649, 313426899, 313427061, 313427208, які свідчать про проведення:
- реєстраційних дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321885400:00:002:0216 проведених державним реєстратором на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ №00026 від 29.12.1994, що містить відмітку про реєстрацію в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №4, а також відомостей з Державного земельного кадастру від 30.09.2021 (т.1 а.с.94);
- реєстраційних дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321885400:00:007:0152 проведених державним реєстратором на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ №00026 від 29.12.1994, що містить відмітку про реєстрацію в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №4, а також відомостей з Державного земельного кадастру від 30.09.2021 (т.1 а.с.97).
- реєстраційних дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321885400:00:007:0163 проведених державним реєстратором на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ №00026 від 29.12.1994, що містить відмітку про реєстрацію в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №4, а також відомостей з Державного земельного кадастру від 30.09.2021 (т.1 а.с.104).
- реєстраційних дій щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321885400:00:007:0164 проведених державним реєстратором на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія ПЛ №00026 від 29.12.1994, що містить відмітку про реєстрацію в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №4, а також відомостей з Державного земельного кадастру від 30.09.2021 (т.1 а.с.107).
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ №00026 від 29.12.1994, що містить відмітку про реєстрацію в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №4 (т.1 а.с.115-117), та на підставі якого було проведено вказані реєстраційні дії, АТ «Вільховатське» було надано в постійне користування 237,5 га землі в межах, згідно з планом.
Разом з тим, як вірно встановлено місцевим господарським судом, зазначені відомості з вказаного державного акту не дають змогу встановити належність земельних ділянок із вищезазначеними кадастровими номерами до земель, що були передані АТ «Вільховатське».
Судова колегія також враховує, що при зверненні до суду з відповідним позовом прокурором було долучено до позовної заяви копію архівного примірника Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ № 00026 від 29.12.1994 та копію Книги записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею Кобеляцької районної ради народних депутатів Полтавської області (т.1 а.с.110-111, 112-113).
Відповідно до вказаного Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ № 00026 від 29.12.1994 та запису про його реєстрацію в Книзі записів державних актів на право постійного користування, даний акт зареєстровано під №2.
Оригінали вказаних документів, як зазначав прокурор, було вилучено у Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020170000000292 від 27.05.2020, на підставі ухвали слідчого судді Кобеляцького районного суду Полтавської області від 27.07.2022
Колегія суддів зауважує, що з наявних в матеріалах справи актів на право постійного користування (як з архівної копії з реєстраційним номером 2, так і з копії з реєстраційним номером 4, на підставі якої було проведено оскаржувані реєстраційні дії) неможливо встановити належність спірних земельних ділянок до земель, на які АТЗТ «Вільховатське» зареєструвало право постійного користування до земель підприємства, оскільки межі земель, що включені до вказаного вище державного акту на право постійного користування, не встановлені в натурі (на місцевості).
За наведених обставин, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що державним реєстратором було проведено реєстрацію права постійного користування на земельні ділянки за відповідачем на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія ПЛ №00026, виданого 29.12.1994 Кобеляцькою районною радою народних депутатів АТЗТ «Вільховатське», який не відповідає оригіналу, та який відповідно не міг слугувати підставою для реєстрації речових прав на спірні земельні ділянки за АТЗТ «Вільховатське» в силу положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Крім того, судова колегія зазначає, що згідно з приписами частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Частиною 2 вказаної статті визначено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку; е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.
Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені статтею 141 Земельного кодексу України, і їх перелік є вичерпним: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
З наведеного вище вбачається, що порядок набуття, виникнення, а також припинення права постійного користування земельною ділянкою, що, зокрема, перебуває у комунальній власності, врегульований положеннями Земельного кодексу України .
Верховний Суд у постанові від 22.11.2019 у справі №918/194/19 вказав, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою лише посвідчує факт надання такого права конкретній юридичній особі, в той час, як порядок отримання, виникнення та оформлення такого права визначений нормами Земельного кодексу України, зокрема, в статті 123 Земельного кодексу України.
Відповідно до пункту "в" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності, зокрема, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.
Отже, приписи підпункту "в" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво, є правильним за умови, що правонаступник може набувати відповідне таке право згідно з чинним на час правонаступництва законодавством, тобто у даному випадку, згідно зі статтею 92 Земельного кодексу України, яка чітко визначає суб`єктів права постійного користування.
У випадку ж, коли внаслідок реорганізації суб`єкт перестає відповідати встановленим статтею 92 Земельного кодексу України вимогам, набуття ним права постійного користування земельною ділянкою є неможливим в силу прямої вказівки закону.
З огляду на те, що Акціонерне товариство закритого типу «Вільховатське» не є підприємством державної або комунальної власності, судова колегія з урахуванням висновків викладених у постанові Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №918/194/19, вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави набуття права постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5321885400:00:002:0216, 5321885400:00:007:0152, 5321885400:00:007:0163 5321885400:00:007:0164 в порядку статті 92 Земельного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, що державним реєстратором під час здійснення державної реєстрації права користування за АТЗТ «Вільховатське» на спірні земельні ділянки не було перевірено наявність необхідних документів для проведення реєстрації та їх відповідність чинному законодавству, що є порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для скасування рішень державного реєстратора виконавчого комітету Скороходівської селищної ради Полтавської області Соць Вероніки Григорівни від 05.10.2021 про державну реєстрацію права постійного користування за Акціонерним товариством закритого типу «Вільховатське» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5321885400:00:002:0216, 5321885400:00:007:0152, 5321885400:00:007:0163 5321885400:00:007:0164.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого в результаті переходу права власності та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови встановлення факту переходу прав від особи, відомості про яку містяться в Державному земельному кадастрі, до особи, яка заявляє свої права.
Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:
1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;
2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.
Частиною 1 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Крім того, під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.
Згідно пункту 4 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру.
Відповідно до частини 5 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі якщо державна реєстрація прав проводиться не в результаті вчинення нотаріальних дій або не на підставі документів, виданих (оформлених) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, або державна реєстрація прав проводиться не автоматично у випадках, визначених цим Законом, державний реєстратор обов`язково визначає обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевіряє повноваження представника фізичної або юридичної особи щодо вчинення дій, спрямованих на набуття, зміну чи припинення речових прав, обтяжень таких прав.
Як було зазначено вище, на момент реєстрації права приватної власності та постійного користування на спірні земельні ділянки АТЗТ «Вільховатське», як юридична особа, не мало необхідного обсягу цивільної правоздатності та дієздатності для набуття речових прав на майно.
Пунктами 3 та 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державним реєстратором відмовляється у державній реєстрації прав та їх обтяжень якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, державним реєстратором Соць В.Г. було проведено державну реєстрацію прав за АТЗТ «Вільховатське» всупереч тому, що подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом, та не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, чим було порушено приписи статей 10, 18, 23, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом І частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Оскільки підставою для державної реєстрації речових прав є рішення державного реєстратора, то відповідно його скасування є підставою для скасування таких прав.
Належними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, а також скасування державної реєстрації прав (відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 645/3067/19р., від 17.08.2022 у справі №450/441/19, від 22.08.2022 у справі № 597/977/21).
Враховуючи, що реєстрація права власності та права постійного користування на земельні ділянки за АТЗТ «Вільховатське» відбулась без дослідження документів заявника на предмет їх відповідності вимогам законодавства, без визначення факту виникнення у заявника права на майно, та за відсутності визначених законодавством підстав, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про те, що відповідно до приписів статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на зазначені вище земельні ділянки та державна реєстрація цих прав підлягають скасуванню одночасно з припиненням речових прав.
Щодо доводів апелянта про порушення місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення норм процесуального права, яке на його думку полягає у неприйнятті, в якості належного та допустимого доказу, висновку судового експерта Авдєєвої Н.М. від 23.03.2023 №15 (т.2 а.с.23-50), складеного за результатами земельно-технічної експертизи проведеної на замовлення відповідача, судова колегія зазначає наступне.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що скаржник стверджує, що вказаний висновок, зміст якого повністю відповідає вимогам статті 98 Господарського процесуального кодексу України, було додано до письмових заперечень на позовну заяву, у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.
Проте, під час судового засідання господарського суду Полтавської області, яке відбулось 16.06.2023 було встановлено, що копія вказаного висновку була надана не в повному обсязі, у зв`язку із чим, 20.06.2023 відповідачем було направлено клопотання про поновлення строку на подання висновку та його долучення до матеріалів справи, яке було залишено судом без розгляду в порядку статті 207 Господарського процесуального кодексу України.
Поряд з цим, під час ознайомлення з матеріалами справи апелянтом було встановлено, що копія висновку була направлена суду та сторонам в повному обсязі, але аркуші висновку були закріплені не в точній послідовності, отже, за наведених обставин, господарський суд першої інстанції, під час підготовки справи до розгляду, не був позбавлений можливості, самостійно перевірити та встановити зазначену обставину.
Проте, на думку апелянта, судом відповідних дій вчинено не було, що призвело до неприйняття вказаного документу, в якості належного та допустимого доказу на спростування обставин, викладених прокурором в позові та як наслідок прийняття оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що дійсно матеріали справи містять два ідентичних висновки судового експерта Авдєєвої Н.М. від 23.03.2023 №15, складеного за результатами земельно-технічної експертизи (т.2 а.с.23-50, 99-126), та їх відмінність полягає тільки в тому, що у висновку поданому відповідачем до господарського суду першої інстанції 19.04.2023 аркуші були складені не в точній послідовності.
Отже, за наведених обставин, судова колегія погоджується з доводами апелянта відносно того, що господарський суд першої інстанції не був позбавлений можливості під час підготовки справи до розгляду, самостійно перевірити та встановити зазначену обставину, та надати вказаному документу правову оцінку.
З метою усунення відповідного процесуального порушення принципу змагальності сторін встановленого статтею 13 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за необхідне дослідити вказаний висновок судового експерта Авдєєвої Н.М. від 23.03.2023 №15, складений за результатами земельно-технічної експертизи (т.2 а.с.23-50) та зазначає наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 Господарського процесуального кодексу України (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2023 у справі №908/807/18).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідні приписи Господарського процесуального кодексу України мають загальний, універсальний характер, так як вони є нормами господарського процесуального права, та є обов`язковими при вирішення спору судом незалежно від правовідносин, які виникли між учасниками процесу.
Під час апеляційного перегляду даної справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що наявними в матеріалах справи довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.10.2022 №313427994, №313427819, №313427347, від 12.12.2022 №317378923 підтверджується, що державним реєстратором було проведено за АТЗТ «Вільховатське» реєстрацію права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5321885400:00:008:0064, 5321885400:00:015:0006, 5321885400:00:008:0191 на підставі документу «Державний акт на право колективної власності серія ПЛ №000026 від 29.12.1994», який відсутній як в матеріалах судової так і реєстраційної справи, та відповідно не міг слугувати підставою для проведення вказаних реєстраційних дій.
Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5321885405:05:001:0023, державну реєстрацію права приватної власності було проведено на підставі Державного акту на право колективної власності серія ПЛ №00002 від 29.12.1994.
Проте, з наявного в матеріалах справи Державного акту на право колективної власності серія ПЛ №00002 від 29.12.1994 неможливо встановити належність спірних земельних ділянок до земель, на які АТЗТ «Вільховатське» зареєструвало право приватної власності, оскільки межі земель, що включені до вказаного вище державного акту на право постійного користування, не встановлені в натурі (на місцевості).
Судова колегія зауважує, що апелянт як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи наголошував, що право власності на землю, набуте ним саме на підставі чинного Державного акту на право колективної власності серії ПЛ №00002 виданого 29.12.1994, отже, за висновком скаржника, державним реєстратором у цілковитій відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було проведено реєстрацію права приватної власності на вказані вище земельні ділянки саме на підставі Державного акту на право колективної власності серії ПЛ №00002 від 29.12.1994 та відповідно підстави для її скасування відсутні.
Проте, скаржником не було надано жодних пояснень відносно підстав проведення реєстрації права приватної власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 5321885400:00:008:0064, 5321885400:00:015:0006, 5321885400:00:008:0191 на підставі документу «Державний акт на право колективної власності серія ПЛ №000026 від 29.12.1994», його походження та правових підстав видачі відповідним органом місцевого самоврядування, а також вставлення факту його дійсного існування.
Як і не надано пояснень відносно правових підстав дослідження судовим експертом Авдєєвою Н.М. відповідного документу - «Державний акт на право колективної власності серія ПЛ №000026 від 29.12.1994», при проведенні земельно-технічної експертизи, оформленої відповідним висновком від 23.03.2023 №15.
Отже, за наведених обставин, посилання апелянта на вказаний висновок, як на доказ який підтверджує той факт, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5321885400:00:008:0064, 5321885400:00:015:0006, 5321885400:00:008:0191, 5321885405:05:001:0023 входять до складу земельної ділянки площею 1869,2га, право на яку посвідчено Державним актом на право колективної власності серія ПЛ №00002 від 29.12.1994 є необґрунтованими та безпідставними.
Крім того, під час апеляційного перегляду даної справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що наявними в матеріалах справи довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.10.2022 №№313426649, 313426899, 313427061, 313427208 підтверджується, що державним реєстратором було проведено за АТЗТ «Вільховатське» реєстрацію права постійного користування щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5321885400:00:002:0216, 5321885400:00:007:0152, 5321885400:00:007:0163 5321885400:00:007:0164 на підставі Державного акту на право постійного користування землею серія ПЛ №00026 від 29.12.1994, що містить відмітку про реєстрацію в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №4, та на підставі якого АТ «Вільховатське» було надано в постійне користування 237,5 га землі в межах, згідно з планом.
Разом з тим, при зверненні до суду з відповідним позовом прокурором було долучено до позовної заяви копію архівного примірника оригіналу Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ № 00026 від 29.12.1994 та копії оригіналу Книги записів (реєстрації) державних актів на право постійного користування землею Кобеляцької районної ради народних депутатів Полтавської області (т.1 а.с.110-111, 112-113), зі змісту яких вбачається, що акт зареєстровано під №2.
Вказані докази в їх сукупності свідчать про те, що державним реєстратором було проведено реєстрацію права постійного користування на земельні ділянки за АТЗТ «Вільховатське» на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ПЛ №00026, виданого 29.12.1994 Кобеляцькою районною радою народних депутатів АТЗТ «Вільховатське», який не відповідає оригіналу, та який відповідно не міг слугувати підставою для реєстрації речових прав на спірні земельні ділянки за АТЗТ «Вільховатське» в силу приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
В той же час, судова колегія зауважує, що зі змісту висновку судового експерта Авдєєвої Н.М. від 23.03.2023 №15, складеного за результатами земельно-технічної експертизи проведеної на замовлення відповідача (т.2 а.с.23-50) вбачається, що судовим експертом з метою встановлення того факту, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5321885400:00:002:0216, 5321885400:00:007:0152, 5321885400:00:007:0163 5321885400:00:007:0164 входять до складу земельної ділянки площею 237,5 га, право на яку посвідчено Державним актом на право постійного користування землею серія ПЛ №00026 від 29.12.1994, досліджувався акт за №4.
Отже, експертний висновок було складено за результатами дослідження Державного акту на право постійного користування землею серія ПЛ №00026, виданого 29.12.1994 Кобеляцькою районною радою народних депутатів АТЗТ «Вільховатське», який не відповідає оригіналу, у зв`язку із чим, є неприйнятним доказом в контексті спірних правовідносин.
Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідачем не було доведено, що вказаний висновок експерта складений кваліфікованим судовим експертом, оскільки до матеріалів справи не було надано доказів в підтвердження кваліфікації особи, якою складено висновок, в галузі спеціальних знань.
Враховуючи вищевикладене, що відповідачем за час розгляду справи, як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції не було доведено належними та допустимими доказами правомірності реєстрації права власності та права постійного користування на спірні земельні ділянки за АТЗТ «Вільховатське», висновок судового експерта Авдєєвої Н.М. від 23.03.2023 №15, складений за результатами земельно-технічної експертизи проведеної на замовлення відповідача також не спростовує вказаних обставин. Колегія суддів вважає, що докази надані прокурором в обґрунтування позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази, надані відповідачем на їх спростування.
Щодо позовних вимог прокурора в частині зобов`язання Акціонерного товариство закритого типу Вільховатське повернути Кобеляцькій міській раді Полтавської області земельні ділянки з кадастровими номерами 5321885400:00:002:0216, 5321885400:00:007:0152, 5321885400:00:007:0163, 5321885400:00:007:0164, а також витребування з чужого незаконного володіння Акціонерного товариства закритого типу Вільховатське на користь Кобеляцької міської ради Полтавської області земельних ділянок з кадастровими номерами 5321885400:00:008:0064, 5321885405:05:001:0023, 5321885400:00:015:0006, 5321885400:00:008:0191, судова колегія зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 152 Земельного кодексу України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки визначені законодавцем в частині 3 статті 152 Земельного кодексу України, зокрема, шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Відповідно до частини 1 статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2019 у справі №522/7636/14-ц, однією з обов`язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема й тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц Суд вказав, що якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).
Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.
Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України). І такі вимоги позивачем пред`явлені (див. наступний розділ цієї постанови).
Можливість віндикації майна, його витребування від особи, яка незаконно або свавільно заволоділа ним, має нормативну основу в національному законодавстві. Зокрема, пунктом 4 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а статтею 387 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння. Зазначені положення є доступними для заінтересованих осіб, чіткими, а наслідки їх застосування - передбачуваними.
Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконно або свавільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, та підтверджено судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду даної справи, спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 5321885400:00:008:0064, 5321885405:05:001:0023, 5321885400:00:015:0006, 5321885400:00:008:0191 незаконно, без обґрунтованих на те підстав вибули з комунальної власності та перейшли до приватної власності Акціонерного товариство закритого типу Вільховатське, отже відповідач незаконно володіє та користується земельними ділянками, а належний власник - Кобеляцька міська рада Полтавського району Полтавської області позбавлена відповідних прав за наведених вище підстав.
Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з частиною 1 статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
Під час апеляційного перегляду даної справи, судовою колегією також було підтверджено обґрунтованість висновків господарського суду першої інстанції про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 5321885400:00:002:0216, 5321885400:00:007:0152, 5321885400:00:007:0163, 5321885400:00:007:0164 незаконно вибули з фактичного користування власника - Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, відповідач незаконно володіє та користується вказаними земельними ділянками, а належний власник позбавлений відповідних прав володіти, користуватись та розпоряджатись спірними земельними ділянками, відповідно належними способом захисту та відновлення порушених прав є вимога про повернення вказаних земельних ділянок
Отже, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг її у себе, зобов`язаний повернути її власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Враховуючи встановленні вище обставини щодо незаконного вибуття спірних земельних ділянок з кадастровим номером: 5321885400:00:008:0064, 5321885400:00:008:0191, 5321885400:00:015:0006, 5321885405:05:001:0023 з комунальної власності у приватну власність відповідача, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора про витребування з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільховатське" на користь Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області вказаних земельних ділянок.
Крім того, з огляду на встановлення факту незаконної реєстрації за відповідачем права постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами: 5321885400:00:002:0216, 5321885400:00:007:0164, 5321885400:00:007:0163, 5321885400:00:007:0152, судова колегія також вважає обґрунтованим та законним висновок господарського суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільховатське" повернути Кобеляцькій міській раді Полтавської області вказані земельні ділянки.
Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів також враховує, що в пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини Справа "Проніна проти України" (Заява №63566/00) Суд нагадує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, N 303-A, параграф 29).
Таким чином, прокурором не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 22.06.2023 у справі №917/232/23 слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільховатське" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 22.06.2023 у справі №917/232/23 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 27.11.2023
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий
Суд | Східний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 15.11.2023 |
Оприлюднено | 28.11.2023 |
Номер документу | 115192044 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин |
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Плахов Олексій Вікторович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні