Рішення

від 21.11.2023 по справі 909/659/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.11.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/659/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "АРС-Кераміка"до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Транс Груп"

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 1 538 707 грн 78 к., з них: 778 501 грн 68 к. - основна заборгованість, 528 275 грн 37 к. - пені, 154 080 грн 66 к. - індекс інфляції та 77 850 грн 16 к. - штрафу

за участю:

від позивача: Ванькевич А.В. - представник

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова група "АРС-Кераміка" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Транс Груп" (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 1 461 369 грн 59 к.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем по справі умов Договору купівлі-продажу з відстрочкою №1030 від 18.06.2021 в частині здійснення належної оплати за отриманий останнім товар .

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 20.07.2023 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.08.2023 року.

В судовому засіданні 08.08.2023 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 11.09.2023, про що сторін повідомив ухвалою-повідомленням від 08.08.2023.

17.08.2023 відповідач по справі подав суду відзив на позовну заяву (вх. № 11997/23 від 17.08.2023) відповідно до якого проти позовних вимог заперечує та просить суд в позові відмовити. Свої заперечення мотивує тим, що відповідач товар не отримав по спірних видаткових накладних та вказані первинні документи (видаткові накладні) не підписував.

04.09.2023 позивач по справі надав суду відповідь на відзив (вх. № 12736/23 від 04.09.2023) відповідно до якої проти відзиву на позов заперечив, вказуючи на їх безпідставність та недоведеність жодними доказами.

В судовому засіданні 11.09.2023 суд оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 18.09.2023.

18.09.2023 відповідач по справі подав до суду заперечення на відповідь на відзив(вх.№13472/23 від 18.09.2023) відповідно до якого проти відповіді на відзив заперечив, стверджуючи, що товар згідно спірних видаткових накладних все ж таки не отримував. В обгрунтування не підписання видаткових накладних відповідач вказує на те, що у відповідності до умов договору, зокрема його п. 7.5 , відповідачем не надавались відомості про уповноважених осіб зі зразками підписів, які мали право підпису товаророзпорядчих документів, зокрема і видаткових накладних. Разом з тим вказує, що складання податкової накладної на товар не є підтвердженням поставки товарно-матеріальних цінностей відповідачу.

18.09.2023 представником відповідача подано до суду клопотання (вх.№10870/23 від 18.09.2023) про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні 18.09.2023 представник позивача щодо клопотання про призначення почеркознавчої експертизи заперечив. Суд відклав розгляд вказаного клопотання в наступне судове засідання. Суд оголосив протокольну ухвалу суду про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 09.10.2023.

05.10.2023 позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість по договору купівлі-продаж в сумі 1 538 707 грн 78 к., з них: 778 501 грн 68 к. - основна заборгованість, 528 275 грн 37 к. - пені, 154 080 грн 66 к. - індекс інфляції та 77 850 грн 16 к. - штрафу.

В судовому засіданні 09.10.2023 суд з урахуванням приписів п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України прийняв заяву про збільшення позовних вимог до розгляду. За результатами вказаного судового засідання оголосив ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 17.10.2023.

В судовому засіданні 17.10.2023 суд постановив протокольну ухвалу про відмову в задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи . При цьому врахував наступне. Оспорювані відповідачем підписи у видаткових накладних скріплені відбитком печатки товариства. За законність її використання несе відповідальність власник. Відомостей про вибуття печатки з володіння товариства, що в свою чергу могло б стати неналежним (протиправним) її (печатки) використанням іншою особою у суду відсутні. У вказаному судовому засіданні суд також оголосив протокольну ухвалу про закриття підготовчого судового засіданні та призначення справи до розгляду по суті на 09.11.2023.

В судовому засіданні 09.11.2023 , суд постановив ухвалу про відкладення судового засідання щодо розгляду справи по суті на 21.11.2023, через неявку представника відповідача, який подав клопотання про відкладання розгляду справи.

В судовому засіданні 21.11.2023 позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, а також з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог по справі.

Відповідач повноваженого представника в судове засідання не напрвив. Однак, 21.11.2023 на електронну пошту Господарського суду Івано-Франківської області від представника відповідача - адвоката Дутчак Т.Г. надійшло клопотання (вх.№ 16796/23 від 21.11.2023) про відкладення розгляд справи по суті, у зв`язку із перебуванням представника відповідача на лікарняному.

Щодо вказаного клопотання, то суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 202 ГПК України як у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), який був належним чином повідомлений про судове засідання, незалежно від причин його неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

В спірному випадку відповідач повноваженого представника в судове засідання не забезпечив повторно, про що свідчать Протоколи судового засіданні від 09.11.2023 та 21.11.2023. Про час та день розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить долучена до матеріалів справи довідка №1108 про доставку електронного листа (ухвали суду від 09.11.2023) від 10.11.2023.

Разом з тим, ч. 3 ст. 56 ГПК України (в редакції чинній на момент розгляду справи) передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи) або через представника.

Крім того, ч. 2 вказаної вище статті передбачено, що особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Отже, у разі неможливої участі представника у судовому засіданні (в спірному випадку адвоката) взяти участь у судовому засіданні має можливість керівник юридичної особи.

За наведеного, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи по суті.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача (за вх. № 16796/23 від 21.11.2023) про відкладення судового розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Як вбачається із ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що згідно вимог ГПК України, судом надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

18 червня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова група "АРС-Кераміка" (по договору - продавець/по справі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Іва-Транс Груп" (по договору - покупець/по справі - відповідач) укладено договір купівлі-продажу з відстрочкою №1030 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору продавець зобов`язався передати у власність покупця матеріальні цінності (будівельні, оздоблювальні матеріали та інше), що надалі іменуються "товар", а покупець в свою чергу прийняти та оплатити зазначений товар.

Товар, який передається у власність покупця за даним договором супроводжується наступною документацією, зокрема: видаткова накладна, в якій зазначається перелік, кількість та вартість переданого за Договором товару, а також сума, яку продавець повинен за нього сплатити (п.1.2. Договору).

Пунктом 1.4. Договору сторонами погоджено, що загальна кількість та вартість товару за поточний рік визначається як сума кількості та вартості товару, отриманого за всіма видатковими накладними за поточний рік.

Відповідно до п. 2.3 Договору Кількість та вартість замовленого покупцем у відповідності до п. 2.2. даного Договору товару зазначається у видатковій накладній , яка оформляється продавцем на ім`я покупця і передається представнику останнього одночасно з передачою замовленого товару.

Видаткові документи засвідчуються за наявності круглими печатками або відповідними штампами (зразки яких надаються Сторонами) Сторін та підписами уповноважених осіб, які здійснюють операції з прийому-передачі товару (абз 3.п.2.6. Договору).

Відповідно до п. 2.7 Договору розрахунки за даним Договором здійснюються у національній валюті Україні - у гривні в безготівковій форм.

Товар, що переданий покупцю за даним договором повинен бути повністю оплачений не пізніше ніж через 7 календарних днів з моменту фактичної передачі покупцем товару (п.2.8. Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на суму 778 501,68 грн., про що свідчить долучені до матеріалів справи копії видаткових накладних №66/3 від 07.04.2022 на суму 410 235,60 грн та №98.1/3 від 11.04.2022 на суму 368266,08 грн. зазначені видаткові накладні підписані обома сторонами, підписи яких завірені печатками (а.с. 8,9) .

На підтвердження факту поставки товару відповідачу , позивач подав суду також податкові накладні, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 48,49), та витяг з єдиного реєстру податкових накладних (а.с. 72).

Однак, відповідач розрахунки за отриманий у відповідності до видаткових накладних № №66/3 від 07.04.2022 та №98.1/3 від 11.04.2022 не провів, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 778 501,68 грн.

З урахуванням наведених вище обставин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір купівлі-продажу з відстрочкою №1030 від 18.06.2021, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України, є правомірними, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, а доказів визнання судом договору недійсними, суду не подано (ст.204 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Укладений між сторонами у справі Договір купівлі-продажу з відстрочкою №1030 від 18.06.2021 за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до нього застосовуються відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Наведена правова норма кореспондується з і ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продаж.

З урахуванням умов Договору купівлі-продажу з відстрочкою №1030 від 18.06.2021, сторони узгодили порядок та строки оплати поставленого товару, зокрема його п. 1.2, 2.1-2.8 Договору.

Судом встановлено, факт передачі позивачем відповідачу товару на підставі договору на загальну суму 778 501,68 грн. відповідно до видаткових накладних №66/3 від 07.04.2022 на суму 410 235,60 грн та №98.1/3 від 11.04.2022 на суму 368266,08 грн., які підписані обома сторонами, підписи завірені печатками сторін. Також позивачем по цій операції зареєстровано податкові накладні №19 від 07.04.2022 та №13 від 11.04.2022, копії яких долучені до матеріалів справи.

З урахуванням Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову діяльність" належне оформлення між сторонами видаткових накладних, що є первинними документами підтверджує про виникнення між сторонами фінансово господарських операцій.

Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідних накладних) належне оформлення первинних документів включає наступні обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В спірному випадку зазначені реквізити у видаткових накладних присутні, в тому числі і відтиск печатки товариств на підписах осіб, які здійснювали господарські операції, та за яку (печатку) кожна із сторін несе повну відповідальність за законність її використання.

Саме наявність печатки на підписах сторін на спірних видаткових накладних, свідчить про належне складання та підписання зазначених первинних документів уповноваженими особами, в тому числі зі сторони відповідача.

Наведене і спростовує заперечення відповідача про не підписання ним спірних видаткових накладних.

Крім того, відповідно пункту 201.7 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В спірному випадку, судом встановлено факт відображення господарських операцій зі спірних поставок товару на підставі видаткових накладних №66/3 від 07.04.2022 на суму 410 235,60 грн та №98.1/3 від 11.04.2022 на суму 368266,08 грн. в податковому обліку .

Отже, встановлені обставина підтверджують факт передачі позивачем та отримання відповідачем товару по спірних видаткових накладних, та спростовує заперечення останнього (відповідача) про неотримання ним товару.

Проте, відповідач умови договору щодо оплати отриманого товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 778 501,68 грн.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням умов договору термін для розрахунку за поставлений товар у відповідності до видаткових накладних №66/3 від 07.04.2022 та №98.1/3 від 11.04.2022 сплив.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Станом на день винесення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості на суму 778 501,68 грн. не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо оплати отриманого товару по Договору купівлі-продажу з відстрочкою №1030 від 18.06.2021, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 778 501,68 грн. основного боргу на користь позивача по справі обґрунтована та підлягає задоволенню.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.3 Договору купівлі-продажу з відстрочкою №1030 від 18.06.2022 сторони погодили, що за порушення терміну розрахунку з продавцем покупець сплачує на користь останнього пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення, починаючи з першого дня такого прострочення та штрафу в розмірі 10% від загальної суми заборгованості. При цьому пеня нараховується протягом всього часу існування заборгованості.

На підставі вказаних правових норм та договору позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 528 275 грн 37к. та штраф в сумі 77 850,16 грн.

Суд, здійснивши перевірку нарахування пені та штрафу, прийшов до висновку про обгрунтованість їх нарахування та таких, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаної норми закону, враховуючи порушення строків виконання грошового зобов`язання, позивачем на суму заборгованості нараховано індекс інфляції в розмірі 154 080 грн 66 к.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем індексу інфляції та встановлено правомірність його нарахування та такого, що підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов`язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Розподіл обов`язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в цілому та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судового збору по справі, то слід зазначити наступне.

Згідно приписів ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 350 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до заявленої позивачем суми заборгованості, при поданні позовної заяви до суду, сплаті підлягав судовий збір в сумі 23 080 грн 62 к., однак позивач сплатив судовий збір у розмірі 24 604,55 грн. (вказана сума сплачена сумарно з урахуванням платіжної інструкції про сплату судового збору при поданні позову № 9 від 12.07.2023 на суму 21 920,55 грн. та платіжної інструкції №8 від 03.10.2023 на суму №2684,00 грн, якою доплачено судовий збір при збільшенні позивачем позовних вимог). Тобто переплата становить 1 523,93 грн.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Позивач клопотань про повернення зайво сплаченої суми судового збору до суду не подав. Отже на час ухвалення рішення, відсутні правові підстави для повернення зайво сплаченої суми судового збору.

Щодо решти суми судового збору 23 080 грн 62 к, то, з урахуванням приписів норми 129 Господарського процесуального кодексу України та результату розгляду позовних вимог (позов задоволено), вказана сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача,

Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 176, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "АРС-Кераміка" до товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Транс Груп" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу в сумі 1 538 707 грн 78 к. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іва-Транс Груп" (вул. Миру, буд. 66, с. Драгомирчани, Івано-Франківський район, Івано-Франківська облас,77454, код 42930510) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "АРС-Кераміка" (вул. Збаразька, буд. 18, м. Тернопіль, 46010, код 32549732) - 1 538 707 грн 78 к. (один мільйон п`ятсот тридцять вісім тисяч сімсот сім гривень сімдесят вісім копійки) заборгованості за договором купівлі-продажу, з них: 778 501 грн 68 к. (сімсот сімдесят вісім тисяч п`ятсот одна гривня шістдесят вісім копійки) - основна заборгованість, 528 275 грн 37 к. (п`ятсот двадцять вісім тисяч двісті сімдесят п`ять гривень тридцять сім копійки) - пені, 154 080 грн 66 к. (сто п`ятдесят чотири тисячі вісімдесят гривень шісдесят шість копійки) - індекс інфляції та 77 850 грн 16 к. (сімдесят сім тисяч вісімсот п`ятдесят гривень шістнадцять копійки) - штрафу та 23 080 грн 62 к. (двадцять три тисячі вісімдесят гривень шістдесят дві копійки) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 27.11.2023

Суддя О. М. Фанда