Рішення

від 08.11.2023 по справі 910/9261/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.11.2023Справа № 910/9261/23За позовом Керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до 1) Адвокатського об`єднання "Дніпровська колегія адвокатів №2 м. Києва";

2) Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Київського енергетичного фахового коледжу

про визнання недійсним договору оренди майна та повернення нежитлового приміщення

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін:

від прокуратури - Івашко С.О.,

від позивача - Старик А.М.,

від відповідача-1 - Циган І.М.,

від відповідача-2 - Павленко А.В.,

від третьої особи - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов Керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Києва (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі - позивач, Міністерство) до Адвокатського об`єднання "Дніпровська колегія адвокатів №2 м. Києва" (далі - відповідач-1, Адвокатське об`єднання) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі - відповідач-2, Фонд) у якому просить суд:

- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1298 від 14.12.2004, строк якого продовжено Додатковою угодою № 1298/10 від 19.02.2021, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Адвокатським об`єднанням "Дніпровська колегія адвокатів № 2 м. Києва", предметом якого є державне нерухоме майно площею 21,3 кв.м., розташоване в будівлі суспільно-побутового корпусу коледжу, по вулиці Пластова (Івана Сергієнка), 7, м. Київ, що обліковується на балансі Київського енергетичного фахового коледжу;

- зобов`язати Адвокатське об`єднання "Дніпровська колегія адвокатів № 2 м. Києва" повернути Київському енергетичному фаховому коледжу за актом повернення з оренди орендованого майна нежитлове приміщення площею 21,3 кв.м., розташоване в будівлі суспільно-побутового корпусу коледжу, по вулиці Пластова (Івана Сергієнка), 7, м. Київ.

Позовну заяву прокуратура обґрунтовує тим, що передача в оренду приміщення суспільно-побутового корпусу Київського енергетичного фахового коледжу (далі - третя особа, Коледж), який є закладом освіти державної власності та фінансується з державного бюджету для здійснення діяльності не пов`язаної з освітнім процесом закладу вищої освіти, суперечить вимогам чинного законодавства та порушує інтереси держави, оскільки договір оренди нерухомого майна від 14.12.2004 не відповідає вимогам Законів України «Про освіту», «Про вищу освіту», «Про оренду державного та комунального майна» і підлягає визнанню недійсним.

Прокуратура стверджує, що надання в оренду майна освітнього призначення для цілей, не пов`язаних з освітньою діяльністю унеможливлює якісне надання освітніх послуг та ускладнює реалізацію державну політику в галузі освіти, яка спрямовується на забезпечення доступності освіти, збереження майна закладів освіти та недопущення їх використання усупереч цільового призначення.

Позивачем були надані письмові пояснення, зокрема, у яких наведено наступне:

- Міністерство, як уповноважений орган управління державним майном при прийнятті управлінського рішення діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- нерухоме майно, яке належить до сфери управління Міністерства складається з будівель закладів освіти, гуртожитків, майстерень, спортивнихмайданчиків та споруд, певна частина яких не задіяна в освітньому процесі та не використовується за призначенням в силу різних причин;

- з метою додаткових надходжень коштів для забезпечення надійної експлуатації будівель, котельного господарства, інженерних мереж та підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази в закладах освіти, ураховуючи нормативно-правові та законодавчі акти, Міністерство надає позитивні висновки щодо надання майна в оренду та рекомендації щодо істотних умов при оформленні договорів оренди, якщо це не погіршує проведення навчального процесу та проживання студентів і учнів в гуртожитках;

- Міністерство не є розпорядником інформації щодо фактично укладених договорів між балансоутримувачами, Регіональними відділеннями Фонду державного майна України та орендарями, а як орган управління, при зверненні балансоутримувачів щодо надання погодження на укладення, продовження та внесення змін до договорів оренди, розглядає питання на Комісії з майнових питань підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства та надає пропозиції щодо погодження або відмови на укладення, продовження та внесення змін до таких договорів оренди та повідомляє балансоутримувача про прийняте рішення;

- інформація щодо порушення умов договору оренди від 14.12.2004 №1298 та неналежного використання державного майна у Міністерства відсутня.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву подало відзив на позовну заяву де виклало свої заперечення проти вимог позову, обґрунтовуючи наступним:

- передача спірного майна в оренду відповідачу-1 було погоджено самим позивачем;

- правовідносини між сторонами щодо оренди спірного майна тривають вже понад 17 років;

- спірне майно використовується відповідачем-1 у юридичній сфері, яка жодним чином не впливає на погіршення надання освітнього процесу Київським енергетичним фаховим коледжем;

- прокуратурою не обґрунтовано і не доведено жодними доказами, яким чином оренда відповідачем-1 спірного приміщення порушує права громадян на отримання якісної освіти;

- наслідком орендних правовідносин є надходження грошових коштів як в державний бюджет, так і в якості додаткового фінансування коледжу як балансоутримувача, аргументація прокуратури щодо захисту інтересів держави шляхом припинення орендних правовідносин, а отже і таких фінансових надходжень, при відсутності будь-яких планів та необхідності використання такого приміщення коледжу для власних навчальних цілей, не тільки не підтверджена належним чином, але й прямо суперечить інтересам держави, які знаходяться в компетенції позивача та відповідача, що ставить під сумнів питання захисту інтересів держави в межах заявлених позовних вимог.

Відповідач-1 заперечуючи проти позову вказав наступне:

- приміщення, яке передане йому в оренду за спірним договором є нежитловим, розташоване у загально-побутовому корпусі коледжу та має окремий вхід;

- відповідачем-1 здійснюється надання юридичних послуг, у тому числі і учасникам освітнього процесу - осіб, які навчаються або працюють в коледжі;

- укладення спірного договору було погоджено позивачем який є органом, що здійснює контроль у сфері здійснення освіти;

- прокурором не надано доказів на підтвердження обставин погіршення соціально-побутових умов осіб, які навчаються чи працюють у коледжі внаслідок укладення спірного договору;

- прокурор здійснює своїми діями втручання у право відповідача-1 мирно володіти орендованим майном.

Третя особа жодних пояснень по суті спору не подавала.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/9261/23, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Підготовчі судові засідання неодноразово відкладалися.

Протокольною ухвалою від 27.09.2023 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 18.10.2023 та 08.11.2023 прокурор підтримав вимоги позову повністю, на запитання суду що стало підставою звернення із даним позовом вказав на те, що здійснювалося опрацювання договорів у сфері освіти.

Представник позивача підтримав доводи прокуратури, просив задовольнити позов.

Представники відповідачів у судовому засіданні з розгляду справи по суті заперечили проти вимог позову, просили суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представників сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Міністерство освіти і науки України у листі від 15.11.2004 № 1/11-5830 скерованого на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву та Київського енергетичного фахового коледжу зазначило, що не заперечує щодо укладання договору оренди частини приміщень загально-побутового корпусу Київського енергетичного технікуму (загальною площею 32,0 кв. м. за адресою м. Київ, вул. Сергієчка, 7), які не використовуються в навчальному процесі і здачі їх в оренду не вплине на навчання студентів. При передачі приміщень в оренду міністерство зобов`язує керівників навчальних закладів та організацій враховувати напрямок діяльності орендаря з тим, щоб не завадити умовам безпечної роботи закладу.

14.12.2004 між Регіональним відділенням Фонду державною майна України по м. Києву (орендодавець) та Адвокатським об`єднанням «Дніпровська колегія адвокатів № 2 міста Києва» (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1298 (далі - Договір).

За умовами п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 32 кв.м. розміщене за адресою : м. Київ, вулиця Сергієнка, 7, що знаходиться на балансі Київського енергетичного технікуму (балансоутримувач). Майно передається в оренду з метою розміщення юридичної консультації.

За актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 14.12.2004 орендодавець передав орендарю в користування нерухоме майно загальною площею 32 кв.м., яке знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Сергієнка, 7.

16.04.2007 між сторонами Договору укладено Додатковий договір № 1, яким внесено зміни до Договору в частині порядку розрахунку орендної плати.

27.10.2010 між орендодавцем та орендарем укладено Договір № 1298/02 про внесення змін до Договору, яким унормовано порядок внесення орендної плати.

22.03.2013 між орендодавцем та орендарем укладено Договір № 1298/04 про внесення змін до Договору, яким продовжено строк його дії до 14.02.2014.

16.04.2014 між орендодавцем та орендарем укладено Договір № 1298/05 про внесення змін до Договору, яким продовжено строк дії Договору до 14.01.2015 та передбачено порядок прийняття виготовленої незалежної оцінки орендованого майна.

26.05.2015 між орендодавцем та орендарем укладено Договір №1298/07 про внесення змін до Договору, яким врегульовано порядок внесення орендної плати та змінено площу переданого в оренду майна з 32 м.кв. на 21,3 м.кв.

17.01.2018 між орендодавцем та орендарем укладено Договір №1298/08 про внесення змін до Договору, яким продовжено строк дії Договору до 14.09.2018 та унормовано порядок внесення орендної плати.

16.03.2018 між орендодавцем та орендарем укладено Договір №1298/09 про внесення змін до Договору, яким передбачено умови внесення орендної плати.

Відповідачем-2 відповідно до ч. 9 ст. 18 Закону № 157-ІХ, згідно з Порядком передачі в оренду державного та комунального майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна» (далі - Порядок) проведено аукціон на продовження Договору.

Відповідно до протоколу проведення електронного аукціону № UА-РS-2020-12-30-000079-1 переможцем аукціону визнано відповідача-1 та 19.02.2021 між ним та відповідачем-2 було укладено додаткову угоду №1298/10 про внесення змін до Договору шляхом викладення його у новій редакції (далі - Додаткова угода).

Згідно п. 4.1 Додаткової угоди об`єктом оренди визначено нежитлове приміщення загальною площею 21,3 кв.м. в будівлі суспільно-побутового корпусу коледжу, розташоване за адресою: 02105, м. Київ, вул. Івана Сергієнка, 7.

Вказане приміщення згідно плану громадського будинку є складовою частиною будівлі Державного вищого навчального закладу «Київський енергетичний коледж», розташованої за відповідною адресою.

Пунктом 7 Додаткової угоди передбачено, що майно може бути використане для розміщення юридичної консультації.

За умовами п. 11.1 Додаткової угоди Договір продовжено на 5 (п`ять) років та діє до 14.07.2025.

Відповідно до умов п. 4.1 Додаткової угоди у разі припинення договору орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із такими поліпшенням/капітальним ремонтом.

Згідно п. 4.3, 12.12 Додаткової угоди майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого Майна.

Рішенням Київської міської ради від 25.08.2022 № 4957/4998 «Про перейменування вулиці Івана Сергієнка в Дніпровському районі міста Києва» перейменовано вулицю Івана Сергієнка на вулицю Пластову.

Дніпровською окружною прокуратурою міста Києва було опрацьовано інформацію щодо діючих договорів оренди державного майна, укладених апаратом Фонду державного майна України та його регіональними відділеннями, оприлюдненої на офіційному сайті Фонду державного майна України та, на думку прокуратури, майно закладу освіти було передано в оренду за Договором всупереч його цільового призначення.

Пізніше, прокуратура листами від 19.09.2022 зверталася до Київського енергетичного фахового коледжу та Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву з вимогою надати інформацію щодо їх позиції стосовно законності використання нежитлового приміщення Адвокатським об`єднанням "Дніпровська колегія адвокатів №2 м. Києва" площею 21,3 кв.м., яке розташовано по вул. Івана Сергієнка, 7 у м. Києві, а також надати ліцензію чи інший документ, який підтверджує наявність дозволу у Адвокатського об`єднання "Дніпровська колегія адвокатів №2 м. Києва" на проведення діяльності у сфері освіти.

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву було надано відповідь листом від 22.09.2022 №30-06/3820 у якому, зокрема, вказано, що державне майно передане за Договором перебувало в оренді з 2004 року та у повсякденній діяльності коледжу протягом останніх 17 років не використовувалося, у зв`язку із чим було проведено аукціон за результатами якого прийнято рішення про передачу цього приміщення в подальшу оренду Адвокатському об`єднанню "Дніпровська колегія адвокатів №2 м. Києва".

Листом №6/122 від 26.09.2022 Київський енергетичний фаховий коледж надав відповідь прокуратурі, що передачу в оренду майна було погоджено Міністерством освіти і науки України, третя особа не є орендодавцем майна, а являється лише його балансоутримувачем. Приміщення яке передано в оренду за Договором знаходиться у суспільно-побутовому корпусі коледжу і не використовувалося для навчальних заходів.

Листом від 06.10.2022 прокуратура повідомила Міністерство та Коледж про намір звернутися до суду із позовом про визнання Договору недійсним, оскільки передача юридичній установі в оренду майна за цим Договором було вчинено з порушенням вимог ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту». Крім того, прокуратура у цьому листі вказала про тривалий строк порушення інтересів держави у спірних правовідносинах за Договором, а також запропонували самостійно вжити реальні та достатні заходи, спрямовані на захист інтересів держави.

21.10.2022 Міністерство направило прокуратурі листа в якому, зокрема, зазначило, що в управлінні Міністерства перебувають будівлі закладів освіти, гуртожитки, майстерні, спортивні майданчики та споруди, певна частина яких не задіяна в освітньому процесі та не використовується за призначенням в силу різних причин. Крім того, у вільних приміщеннях закладів освіти також розташовуються органи влади, у тому числі, територіальні підрозділи прокуратури, поліції, Міністерства внутрішніх справ, тощо. Позивач у листі вказав, що з метою надходження додаткових коштів для забезпечення експлуатації будівель, котельного господарства, інженерних мереж та підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази в закладах освіти, ураховуючи нормативно-правові та законодавчі акти, міністерство надає позитивні висновки щодо надання майна в оренду, якщо це не погіршує проведення навчального процесу та проживання студентів та учнів в гуртожитках.

Позивач у своєму листі від 21.10.2022 також повідомив прокуратуру, що у нього відсутня інформація про порушенням умов Договору та неналежного використання державного майна.

Третя особа листом від 24.10.2022 повідомила прокуратуру, що «Договір у 2004 році було укладено відповідно до законодавства України, яке діяло на той час. Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145- УІІІ, статтею 80 якого встановлено обмеження щодо передачі в оренду майна державних та комунальних закладів освіти (за цільовим призначенням), набрав чинності 28.09.2017. Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Отже, положення ст. 80 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 року № 2145-УІІІ не можуть бути застосовані до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності. Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 58 Конституції України вважає про відсутність правових підстав для вжиття заходів щодо дострокового припинення (розірвання) Договору».

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Звертаючись до суду із позовом про визнання недійсним Договору та повернення нежитлового приміщення прокуратура зазначає про наступне:

- майно закладу освіти передано в оренду з порушенням вимог ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на час укладення Договору оренди № 1298 від 14.12.2004) та ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» (чинний на момент укладення Додаткової угоди № 1298/10 від 19.02.2021) для використання у діяльності, не пов`язаної із навчально-виховним процесом.

- відповідач-1 здійснює діяльність у сфері права. Наведене не дозволяє розцінювати використання орендованих приміщень навчального закладу як таке, що пов`язане із забезпеченням навчально-виховного процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу;

- невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною із навчально-виховним процесом;

- оскільки у віданні Міністерства перебуває майно, яке передано в оренду за спірним Договором та відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014 № 630, основними завданнями Міністерства є забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах освіти і науки, здійснення управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління, у зв`язку із чим саме в особі міністерства прокуратурою заявлено позов;

- на даний час Міністерством не вжито заходів щодо визнання недійсним договору та повернення майна. Натомість внаслідок укладання вказаного Договору порушується право студентів на здобуття вищої освіти, забезпечення належних умов перебування у закладі освіти. Як наслідок, належним чином не забезпечується реалізація державної політики в галузі освіти в регіоні, порушується гарантоване ст.53 Конституції України та Законом України «Про освіту» конституційне право громадян на доступність та якість освіти, забезпечувати яке повинні спеціально уповноважені органи. Тому у даному випадку вбачається порушення інтересів держави і підстави для представництва інтересів держави у вказаному спорі прокурором;

- у даному випадку порушення інтересів держави полягає в незаконному, нецільовому використанні приміщення навчального закладу, загрозі збереження існуючої мережі навчальних закладів та їх матеріально-технічної бази, а також забезпечення належних умов для навчання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності;

- порушення Фондом порядку передачі в оренду державного майна закладу освіти, що фінансується з державного бюджету є порушенням інтересів держави у сфері освіти.

Що ж стосується позиції позивача стосовно заявленого прокуратурою позову, то Міністерство підтвердило, що ним було схвалено укладення спірного Договору, як і внесення змін до його умов. Позивач зазначив, що орендоване майно не використовувалося третьою особою для здійснення освітніх послуг, а тому, з метою поповнення бюджетних коштів, які йшли на забезпечення цього ж навчального закладу, було прийнято рішення про передачу державного майна в оренду відповідачу-1. Позивачем не було зафіксовано факту порушення користування майном з порушенням Законодавства.

Відповідачі 1 та 2 заперечуючи проти позову звернули увагу суду, на те, що:

- упродовж 17 років майно перебувало в оренді відповідача-1, який вчасно сплачував орендні платежі та жодним чином не порушував умов Договору, використовував майно лише для юридичної діяльності;

- укладення Договору було погоджено державою в особі позивача;

- в якості додаткових джерел фінансування навчальних закладів, законом надавалася і надається можливість залучати, у тому числі кошти, одержані від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

- оренда відповідачем-1 державного майна жодним чином не погіршує соціально-побутові умови осіб, які навчаються або працюють у такому закладі освіти;

- майно передане в оренду за Договором використовується для надання юридичної консультації, що не підпадає під обмеження за цільовими групами використання орендованого майна, затвердженого наказом Регіонального відділення від 31.12.2020 №1284;

- заявлений прокурором позов в інтересах держави слід розглядати, як втручання держави в право мирного володіння відповідачем-1 орендованого ним майна;

- прокуратурою не обґрунтовано яким чином розміщення юридичної консультації в загально-побутовому корпусі третьої особи порушує права громадян на отримання якісної вищої освіти та перешкоджає реалізації державної політики у сфері права.

Оцінивши подані сторонами пояснення та докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих договорів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст.203 Цивільного кодексу України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у розумінні ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України недійсність договору законодавець пов`язує з невідповідністю змісту договору нормам закону.

За твердженнями прокуратури, майно закладу освіти передано в оренду з порушенням вимог ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на час укладення Договору оренди № 1298 від 14.12.2004) та ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» (чинний на момент укладення Додаткової угоди № 1298/10 від 19.02.2021) для використання у діяльності, не пов`язаної із навчально-виховним процесом. Звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі в оренду приміщення об`єкту освіти, що з огляду на значимість питання забезпечення державою права освіти, і дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенція державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти, визначені положеннями Закону України «Про освіту».

Відповідно до Закону України про освіту» освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об`єднаного спільними цінностями і культурою, та держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.

У статті 53 Конституції України вказано, що кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Спірний Договір у 2004 році було укладено з урахуванням положень Закону України «Про освіту» (в редакції, чинній на момент укладення Договору).

Відповідно до положень частини 1 та 4 статті 61 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на час укладення Договору) фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Додатковими джерелами фінансування є, зокрема, доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» (у редакції, чинній на час укладення Договору) об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Отже, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов`язкове використання об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов`язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди).

Невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об`єкту освіти.

Таким чином, суд погоджується з доводами прокуратури, що у 2004 році Договір було укладено всупереч ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» (у редакції, чинній на час укладення Договору).

На час укладення сторонами Додаткової угоди у 2019 році, якою було фактично продовжено строк Договору, але вже у новій редакції, діяв новий Закон України «Про освіту» № 2145-VIII.

Відповідно до частини 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» № 2145-VIII об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Як вбачається з умов Договору в редакції Додаткової угоди, майно передається з метою розміщення юридичної консультації.

Так, з пояснень відповідача-1 вбачається, що він надає усні юридичні консультації для працівників та учнів Коледжу. У зв`язку із чим не можна виключати, що діяльність відповідача-1 у сфері надання юридичних консультацій у тому числі спрямована також і для обслуговування учасників освітнього процесу, які працюють чи навчаються у Коледжі.

Як вбачається з матеріалів справи, укладанню Додаткової угоди передувало 17 років оренди приміщення, зазначеного у пункті 1.1 Договору, що свідчить про не використання орендованого приміщення у діяльності ДВНЗ Київського фахового коледжу, а також схвалення державою таких дії.

Будь-яких заперечень зі сторони Міністерства освіти і науки України та Київського енергетичного фахового коледжу щодо укладання чи продовження Договору оренди за весь час оренди майна не було, матеріали справи протилежно не містять.

Судом встановлено, що відповідач-1 користується орендованим майном виключно з метою надання юридичних консультацій, приміщення розміщене в будівлі суспільно-побутового корпусу Коледжу та складає 21,3 кв.м., з окремим входом.

Так, позивачем у даному спорі виступає Міністерство освіти і науки України, як орган державної влади, що представляє інтереси держави.

Укладення Договору відбулося за згодою Міністерства освіти і науки України, як центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності (пункт 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №630).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, від 23.1.2021 у справі №359/3373/16- ц, від 20.07.2022 у справі №910/5201/19, від 05.10.2022 у справі №923/199/21 і №922/1830/19). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справі №923/199/21).

Таким чином, вимоги позову також спрямовані на захист державного майна, яке перебуває в управлінні позивача.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях, зокрема, у справах: «Меллахер та інші проти Австрії» від 19.12.1998 та «Пейн Вел і Девелопент Лтд» та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 визначив, що під поняттям «Майно» розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, «активи», які можуть виникнути, «правомірні очікування»/«Законні сподівання» особи.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ по справі «Пейн Велі Девелопент Лтд» та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту «Правомірних очікувань» щодо певного стану речей у (майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Примірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

З наведеного слідує висновок, що особа, якій власник надав дозвіл на право користування нерухомим майном, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди, а після укладання відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Суд приймає до уваги той факт, що державне майно передане відповідачу-1 у користування за Договором перебувало у оренді з 2004 року, що підтверджує факт схвалення самою державою правовідносин, які виникли за спірним Договором упродовж понад 18 років. Своїми діями у вигляді погодження умов спірного Договору держава фактично надала відповідачу-1 «Правомірні очікування» щодо певного стану речей у (майбутньому), у даному випадку, відповідач-1 укладаючи Договір, а також з урахуванням Додаткової угоди, очікує, що матиме право на користування майном у відповідному стані та до погодженого умовами Договору строку.

Характер заявлених вимог (очікуваний правовий результат від їх можливого задоволення) в такому випадку слідує розглядати як втручання держави (чиї інтереси захищає прокурор) в «право мирного володіння» Адвокатським об`єднанням шляхом позбавлення такого права, що обумовлює необхідність оцінки судом належних ознак правомірності та обґрунтованості втручання наступних умов:

- наявність суспільного інтересу (легітимної мети), який забезпечується припиненням орендних правовідносин;

- здійснення такого втручання (позбавлення) на підставі закону;

- дотримання балансу (пропорційного співвідношення) між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту «права мирного володіння».

Прокуратура зазначає, що суспільний інтерес даного спору полягає у відновленні законності під час вирішення суспільно значимого питання щодо припинення незаконного, нецільового використання приміщення навчального закладу з метою повернення цього приміщення для використання в освітніх потребах дітей.

Суд зазначає, що жодними доказами справи не підтверджується факт того, що спірним Договором обмежуються права учнів відповідного Коледжу чи інших осіб на якість надання їм освітніх послуг, чи права працівників цього закладу. Натомість, сам Коледж не виявляв ініціативи чи бажання, щодо наміру використовувати спірне приміщення з метою надання освітніх послуг чи як складське приміщення, враховуючи його малу площу. Міністерство і Коледж у своїх листах до прокуратури зазначали, що відповідне майно не використовувалося для освітніх послуг.

У даному випадку, прокуратурою не обґрунтовано яким чином розміщення юридичної консультації в загально-побутовому корпусі Київського енергетичного фахового коледжу порушує права громадян на отримання якісної вищої освіти та перешкоджає реалізації державної політики у сфері освіти, а також не доведено порушення соціально-побутових умов цих осіб.

Відповідно до пункту 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі від 20 жовтня 2011 року «Рисовський проти України», принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх недбалість. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатись на саму державу, а помилки не можуть виправлятись за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі від 09.10.2018 «Фонд «Батьківська турбота» проти України» п. 61-62 Суд повторює, що помилки та недоліки, допущені державними органами влади, повинні служити на користь постраждалих осіб, особливо у разі відсутності інших конфліктуючих приватних інтересів. Іншими словами, ризик вчинення державними органами будь-якої помилки має нести держава і ці помилки не повинні виправлятись за рахунок зацікавленої особи (див. рішення у справі «Томіна та інші проти Росії» (Tomina and Others v. Russia), заява № 20578/08 та 19 інших заяв, пункт 39, від 01 грудня 2016 року). Суд зауважує, що пояснюючи «суспільний інтерес» у втручанні у майнові права заявника, Уряд навів лише загальний довід про відновлення прав держави на спірне майно (див. пункт 50), не стверджуючи про потребу держави у цьому майні з будь-якої конкретної та обґрунтованої причини. Уряд не пояснив, яким чином інтереси держави у майні відповідали «суспільному інтересу» (див. також щодо останнього згадане рішення у справі «Максименко та Герасименко проти України» (Maksymenko and Gerasymenko), пункт 57). Прокурор також не навів жодного конкретного аргументу щодо цього у своєму позові про визнання недійсним договору 2002 року (див. пункт 27). Дійсно, після отримання державою у 2011 році рішення на її користь, яке у 2014 році було залишено без змін, вона не одразу зареєструвала своє право власності на спірну нерухомість, а зробила це лише у 2018 році (див. пункт 33). З огляду на зазначені фактори Суд не переконаний, що визнання недійсним права власності заявника на спірне майно було єдиним можливим для держави засобом відновлення своїх прав на це майно.

Суд приймає до уваги, що прокуратурою було піднято питання щодо можливого порушення Законодавства при укладенні Договору лише після проведення простої ревізії договорів у сфері освіти, що підтвердив сам прокурор, а не в наслідок перевірки факту користування майном чи встановлення можливих порушень у сфері освіти.

З матеріалів справи також не вбачається, що хтось звертався із запитами чи скаргами до відповідних контролюючих органів з приводу оренди майна за спірним Договором, у тому числі, що факт оренди відповідачем-1 майна Коледжу обмежує чиїсь права на освіту чи погіршує соціально-побутові умови учнів та працівників Коледжу.

Беручи до уваги наведене вище, прокуратура звертаючись із даним позовом в інтересах держави про визнання Договору недійсним, фактично хоче виправити допущену державою помилку, якою було надано згоду на укладення спірного Договору всупереч вимогам Закону, через відповідача-1, що відповідно до наведеної вище практики Європейського суду з прав людини трактується як втручання у мирне володіння майном. Однак, ризик вчинення державними органами будь-якої помилки має нести держава і ці помилки не повинні виправлятись за рахунок зацікавленої особи.

Разом з тим, додатково досліджуючи питання «інтерес держави» в межах даної справи, слід зазначити, що відповідно до пункту 34 частини 2 статті 29 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду Державного бюджету України належать надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України «Про освіту» № 2145-VIII джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства можуть бути у тому числі доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Беручи до уваги, що наслідком орендних правовідносин за спірним Договором є надходження грошових коштів як в державний бюджет, так і в якості додаткового фінансування коледжу як балансоутримувача, аргументація прокуратури щодо захисту інтересів держави шляхом припинення орендних правовідносин, а отже і таких фінансових надходжень, при відсутності будь-яких планів та необхідності використання такого приміщення Коледжу для власних навчальних цілей, не тільки не підтверджена належним чином, але й прямо суперечить інтересам держави, які знаходяться в компетенції позивача та відповідача-2, що ставить під сумнів питання захисту інтересів держави в межах заявлених позовних вимог.

У зв`язку із наведеним вище, суд не вбачає підстав для задоволення позову прокуратури, оскільки, як вже було сказано, цей позов спрямований на відновлення помилки допущеної державою, наслідком чого може стати порушення прав відповідача-1 на мирне володіння орендованим ним майном.

Натомість, після спливу дії Договору з урахуванням Додаткової угоди держава має сприяти недопущенню повторного порушення вимог Законодавство щодо передачі в оренду спірного майна.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 24.11.2023

Суддя Сташків Р.Б.