Рішення

від 20.11.2023 по справі 910/14184/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.11.2023Справа № 910/14184/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярд Компані»

до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору

Суддя Сташків Р.Б.

Секретар судового засідання Гарашко Т.В.

Представники сторін

від позивача - не з`явився;

від відповідача - Солдатенко А.М. (адвокат).

СУТЬ СПОРУ:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярд Компані» (далі - Товариство або позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - відповідач або Банк) про визнання недійсним з моменту укладання правочину, що оформлений листом № 100.40/0159-50/2-464 від 24.07.2023 (далі - Спірний правочин), щодо односторонньої відмови Банку від договору банківського обслуговування № 754252611221026090914 від 26.10.2023, укладеного з Товариством (далі - Договір).

Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, Банк неправомірно розірвав ділові відносини з Товариством, оскільки Спірний правочин не містить жодного критерію ризику, що давало би підстави для односторонньої відмови від Договору, позаяк Товариство не веде підозрілої, фіктивної діяльності, не вчиняло злочинів, не є «компанією-оболонкою», тобто відсутні будь-які критерії ризику. Позивач вважає, що вказана одностороння відмова від Договору вчинена з порушенням вимог частини 2 статті 1075 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини 6 статті 7, 3, 8, частини 1 статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 361-ІХ) та пунктів 36, 37, 61, 65, 66 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65 (далі - Положення).

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що:

- як суб`єкт первинного фінансового моніторингу Банк відповідно до вимог статті 8 Закону № 361-ІХ зобов`язаний здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів, яким і був позивач;

- при виконанні зазначеного обов`язку та аналізі діяльності Товариства, з урахуванням отриманої від останнього на запит Банку інформації та документів, відповідачем було встановлено неприйнятно високий ризик ділових відносин з Товариством, а тому з метою мінімізувати виявлені ризики, пов`язані із таким клієнтом, Банк прийняв рішення про односторонню відмову від Договору.

Відповідач зазначає, що ним були прийняті до уваги факти та обставини, які свідчать про підозрілу фінансову діяльність Товариства, при тому, що надані позивачем пояснення та документи не надали можливості мінімізувати виявлені ризики.

Враховуючи, що під час підготовчого судового засідання були вирішені питання, зазначенні у частині другій статті 182 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), сторони зазначили, що усі докази на підтвердження їхніх доводів та заперечень надані суду, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 20.11.2023.

У судове засідання з розгляду справи по суті представник відповідача не з`явився.

Відповідач був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду по суті в засіданні суду під розписку.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні докази та оцінивши їх у сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Частиною 1 статті 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1067 ЦК України договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.

Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам. Банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.

26.10.2022 на підставі заяви позивача на відкриття поточного рахунку між Банком та Товариством було укладено Договір, на виконання якого Банком 31.10.2022 було відкрито Товариству поточний рахунок номер НОМЕР_1 , що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями Договору, заяви про відкриття поточного рахунку та довідки про наявність рахунку.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 361-ІХ Банк є суб`єктом первинного фінансового моніторингу, який згідно з вимогами пункту 4 частини 2 статті 8 цього Закону зобов`язаний здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів.

Пунктом 7 статті 11 Закону № 361-ІХ передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.

Банком на адресу Товариства було направлено запит від 10.07.2023 № 100.40/0159-50/2-440 щодо надання фінансової звітності, підтвердження сплати податків, виписки по рахункам, відкритим в інших банках, зокрема ПАТ КБ «Акордбанк» та AT «Прокредитбанк», копії рішень щодо сплати дивідендів та сплати податків з них, копії договорів поворотної фінансової допомоги, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією листа № 100.40/0159-50/2-440 від 10.07.2023 (з відміткою про отримання).

У відповідь на вказаний запит Банку позивач листом від 19.07.2023 надав відповідні пояснення, копії рішень засновників відносно сплати дивідендів, договори фінансової допомоги, фінансову звітність за 2022 рік (копія цього листа долучена до матеріалів справи).

Як зазначає відповідач, при аналізі діяльності Товариства ним було встановлено, що:

- на рахунок позивача в Банку надійшли кошти в сумі 19392167,34 грн від ПАТ «КБ «Акордбанк» з призначенням платежу «перерахування власних грошових коштів на інший поточний рахунок»;

- з копії виписки по рахунку Товариства в ПАТ «КБ «Акордбанк» вбачається, що отримана позивачем 12.04.2023 сума коштів 19214326,93 грн на рахунок в даному банку є перерахуванням залишку коштів при закритті рахунку Товариства в AT «Прокредит банк» у зв`язку із припиненням ділових відносин на підставі абз. 1 ч. 3 ст. 15 Закону № 361-ІХ, тобто у зв`язку із встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин;

- 22.05.2023 позивачем на рахунок в Банку від TOB «Конектіс ЛТД» отримано повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 12156851,20 грн згідно договору від 28.11.2022 №7/ПФД про надання поворотної фінансової допомоги (позики);

- ці кошти поверненої фінансової допомоги в сумі 12156851,20 грн, як і кошти перераховані з рахунку відкритого в ПАТ «КБ «Акордбанк» в сумі 19214326,93 грн були використані на сплату дивідендів за результатами 2022 року учаснику ТОВ «Конектіс Груп» (22.05.2023 виплачено 16000000,00 грн дивідендів, 24.05.2023 виплачено 23000000 грн дивідендів);

- за даними фінансової звітності Товариства за 2022 рік станом на 31.12.2022, що була подана позивачем (клієнтом) до контролюючого органу та надана Банку 13.03.2023, нерозподілений прибуток клієнта за 2022 рік склав всього 128,90 тис, грн, виручка від реалізації продукції складала 7661,50 тис. грн;

- у той же час, 22 та 24 травня 2023 року позивачем з рахунку в Банку виплачено дивіденди за результатами 2022 року у загальній сумі 39000000 грн;

- перед самою сплатою дивідендів, а саме 19.05.2023 Товариство подало до контролюючого органу уточнюючу фінансову звітність за 2022 рік, станом на 31.12.2022, в якій нерозподілений прибуток клієнта за 2022 рік складав вже 68562,80 тис. грн, а виручка від реалізації продукції складала вже 426670 тис. грн;

- до Банку ця уточнена фінансова звітність надана позивачем 19.07.2023 у відповідь на запит №100.40/0159-50/2-440 від 10.07.2023;

- у листі-відповіді від 19.07.2023 № 15, наданому на запит Банку, Товариством не спростовані підозри, пов`язані із значною зміною фінансової звітності перед самою виплатою дивідендів та надано пояснення щодо такої зміни «у зв`язку із відновленням втрачених документів»;

- позивач має всього трьох штатних працівників з місячним фондом оплати праці 26700 грн;

- у відкритих джерелах щодо керівника Товариства ОСОБА_1 та кінцевого бенефіціарного власника (контролера) даної юридичної особи ОСОБА_2 наявна негативна інформація про те, що ці особи притягались до адміністративної відповідальності за порушення у веденні податкового обліку (ці справи відносно ОСОБА_1 (справа №369/10054/19) та ОСОБА_2 (справа №759/10592/17) були закриті з нереабілітуючих підстав, а саме у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення);

- при виплаті значних сум дивідендів за результатами 2022 року, за даними фінансової звітності Товариства станом на 31.03.2023, яка була подана до контролюючого органу 18.07.2023, позивач є збитковим та має збиток 6736,1 тис. грн (рядок 2350 Звіту про фінансові результати), виручка від реалізації продукції відсутня (рядок 2000 Звіту про фінансові результати).

Наведені обставини підтверджуються залученими до матеріалів справи копіями вищевказаних: виписки по рахунку позивача в ПАТ «КБ «Акордбанк»; фінансової звітності Товаритсва станом на 31.12.2022, поданої до контролюючого органу 13.03.2023; виписки по рахунку позивача за період з 01.04.2023-21.07.2023 у Банку; уточненої фінансової звітності позивача станом на 31.12.2022, поданої до контролюючого органу 19.05.2023; фінансової звітності позивача станом на 31.03.2023, поданої до контролюючого органу 18.07.2023; штатного розпису Товариства, а також роздруківкою з відомостями про справи з порталу Судової влади України та постанови по справам про адміністративні правопорушення з Єдиного державного реєстру судових рішень, та копіями витягу з ЄДР щодо кінцевого бенефіціарного власника Товариства.

Відповідач зазначає, що на підставі проведеного аналізу вищенаведених документів, фінансових операцій, отриманої інформації про клієнта та неможливістю мінімізувати ризики пов`язані з таким клієнтом, Банк прийняв рішення відмовити у підтриманні ділових відносин з Товариством у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику.

Тому, 24.07.2023 на підставі абзацу 3 частини 1 статті 15 Закону № 361-ІХ позивачу Банком направлений лист № 100.40/0159-50/2-464 про відмову від підтримання ділових відносин у зв`язку із встановленням неприйнятно високого рівня ризику. Цей лист було отримано позивачем 25.07.2023.

У подальшому Товариство звернулось до Банку із заявою про закриття поточного рахунку номер НОМЕР_2 , який був закритий 28.09.2023, що підтверджується залученою до матеріалів справи копіями заяви про закриття рахунку та довідки про закриття рахунку.

Згідно з абзацом другим частини 6 статті 7 Закону № 361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією.

Неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу (пункт 39 частини 1 статті 1 Закону № 361-ІХ).

Як вказує відповідач, таким внутрішнім документом у Банку є Програма управління ризиками фінансового моніторингу АТ «Ощадбанк», затверджена постановою правління Банка від 28.12.2020 № 878 зі змінами та доповненнями (далі - Програма), яка розроблена з метою створення та забезпечення функціонування належної системи управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення та їх мінімізації та містить шкалу для класифікації рівнів ризику ділових відносин.

Пунктом 55 Положення передбачено, що шкала для класифікації рівнів ризику ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) обов`язково має містити високий та неприйнятно високий (підкатегорія високого ризику, який є максимально високим ризиком, що не може бути прийнятий банком) рівні ризику.

У пункті 6.4 Програми (витяг долучений до матеріалів справи) передбачені показники ризик-апетиту, які вважаються неприйнятними для Банку. Зокрема, відповідно до підпункту 4 пункту 6.4 Програми Банк залишає за собою право з урахуванням ризик-орієнтованого підходу відмовити клієнту (особі) у встановленні/підтриманні ділових відносин, проведенні фінансової операції, якщо така фінансова операція або діяльність клієнта та/або контрагента клієнта підвищує ризик Банку бути використаним з протиправною метою, має індикатори підозрілості, визначені Банком.

У Додатку № 1 до Програми Банком визначені показники критеріїв ризику, які передбачають неприйнятно високий ризик та відповідно 101 бал при неможливості виконувати визначені Законом № 361-ІХ обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією (пункт 232 Додатку).

Як слідує із пояснень відповідача, при встановленні позивачу неприйнятно високого ризику Банком приймались до уваги факти та обставини, які свідчать про підозрілу фінансову діяльність клієнта (позивача), при тому що надані позивачем пояснення та документи не надали можливості мінімізувати виявлені ризики:

- виплата позивачу значної суми дивідендів - 39000000 грн за результатами 2022 року, в тому числі за рахунок поверненої суми фінансової допомоги, разом з поданням уточнюючої податкової звітності до контролюючого органу безпосередньо перед такою виплатою;

- наявність негативної інформації у відкритих джерелах відносно керівника та кінцевого беніфіціарного власника позивача щодо притягнення них до адміністративної відповідальності за порушення у веденні податкового обліку;

- припинення ділових відносин з позивачем іншим банком - АТ «Прокредит банк» на підставі абзацу 1 частини 3 статті 15 Закону № 361-ІХ, тобто встановлення йому неприйнятно високого ризику ділових відносин.

При цьому, як зазначає відповідач, ним враховувався ризик-орієнтований підхід як визначення (виявлення), оцінка (переоцінка) та розуміння ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також вжиття відповідних заходів щодо управління ризиками у спосіб та в обсязі, що забезпечують мінімізацію таких ризиків залежно від їх рівня (пункт 53 частини 1 статті 1 Закону № 361-ІХ).

Позивачем у супереч положенням статей 13, 74 ГПК України не додано до матеріалів справи жодних належних та допустимих доказів на спростування наведених аргументів відповідача та наданих останнім доказів.

Відповідно до Критеріїв ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення (затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2022 № 465; далі - Наказ) суб`єкти первинного фінансового моніторингу мають враховувати такі значення критеріїв ризику за типом клієнта під час оцінки ризиків з урахуванням ризик-орієнтованого підходу - регулярне одержання/надання/повернення фінансової допомоги, позик, кредитів та інших запозичень (підпункт 36 пункту 2 Розділу II Наказу).

Як свідчить лист-відповідь Товариства на запит Банку, позивачем укладено чотири договори про фінансову допомогу з різними контрагентами лише за період з 23.11.2022 до 02.02.2023.

Позивач вважає, що Наказ у спірному випадку не повинен застосовуватися, оскільки набув чинності 24.02.2023, а тому його положення не можуть застосовуватися до укладених договорів Товариством за вище вказаний період з 23.11.2022 до 02.02.2023.

Однак суд зазначає, що критерії ризиків, затверджені Наказом, застосовувалися не до укладених договорів, а використовувалися Банком як суб`єктом первинного фінансового моніторингу при застосуванні ризик-орієнтованого підходу та оцінки ризиків.

Наказ був чинним на час проведення перевірки Банком, як суб`єктом первинного фінансового моніторингу, щодо існуючого клієнта - Товариства, аналізу його діяльності з урахуванням отриманої від позивача інформації та наданих останнім документів під час оцінки ризиків.

Лист-відповідь Товариства від 19.07.2023 № 15 на запит Банку, була отримана відповідачем 19.07.2023 після набрання чинності Наказом, а тому наявна у ньому інформація щодо укладання чотирьох договорів про фінансову допомогу з різними контрагентами за період з 23.11.2022 до 02.02.2023 правомірно була врахована відповідачем під час оцінки ризиків з урахуванням вже діючих на той час критеріїв, затверджених зокрема Наказом.

Пунктом 1 Розділу І Наказу передбачено, що наведені у ньому критерії розроблено відповідно до Закону № 361-ІХ та з метою виконання суб`єктами первинного фінансового моніторингу вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення щодо застосування ними ризик-орієнтованого підходу.

Таким чином, на час оцінки ризиків із застосуванням ризик-орієнтованого підходу та встановлення Банком Товариству неприйнятно високого рівня ризику, Наказ був чинним та підлягав застосуванню.

Також як слідує із пояснень відповідача, при встановленні Товариству неприйнятно високого ризику Банком приймались до уваги не наявність кримінального чи адміністративного правопорушення, а факти та обставини, які свідчать про підозрілу фінансову діяльність клієнта (Товариства), при тому що надані Товариством пояснення та документи не надали можливості мінімізувати виявлені ризики.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 4 статті 1075 ЦК України (у редакції Закону України № 2970-IX від 20.03.2023) банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Абзацом 3 частини 1 статті 15 Закону № 361-ІХ передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

24.07.2023 Банк надіслав на адресу Товариства лист № 100.40/0159-50/2-464 (Спірний правочин), яким повідомив позивача про те, що керуючись положеннями абзацу 3 частини 1 статті 15 Закону № 361-ІХ він прийняв рішення про відмову від підтримання ділових відносин з Товариством з 24.07.2023 у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику.

Таким чином, Банк на підставі положень законодавства та внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу, за результатами вивчення діяльності Товариства, встановив обставини, які свідчать про його підозрілу фінансову діяльність та враховуючи неможливість мінімізувати виявлені ризики, визначив такі ризики як неприйнятно високі та відповідно відмовився від підтримання ділових відносин з позивачем.

Вказаний лист за своєю суттю є одностороннім правочином про відмову Банку від Договору (у ньому виражено відповідне волевиявлення Банку на припинення цивільних прав та обов`язків за Договором).

Частина 3 статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, відповідач припинив договірні відносини з позивачем шляхом розірвання Договору, здійснюючи свої функції суб`єкта первинного фінансового моніторингу, покладені на нього в силу приписів Закону № 361-ІХ та внутрішнього документу з питань фінансового моніторингу, вказані дії не суперечать вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачем, у супереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, належними засобами доказування не доведено суду своїх позовних вимог щодо невідповідності Спірного правочину вимогам законодавства України, а також не спростовано обставин на які посилається відповідач на обґрунтування своїх заперечень на позов.

Тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, усних та письмових поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повне рішення складено 27.11.2023.

Суддя Р.Б. Сташків