Постанова

від 18.03.2024 по справі 910/14184/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"18" березня 2024 р. Справа№ 910/14184/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицькій О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 18.03.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярд Компані»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 (повний текст рішення складено 27.11.2023)

у справі №910/14184/23 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярд Компані»

до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярд Компані» (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі по тексту - відповідач, Банк) про визнання недійсним з моменту укладення правочину щодо односторонньої відмови Банку, оформленого листом №100.40/0159-50/2-464 від 24.07.2023 від Договору банківського обслуговування №754252611221026090914 від 26.10.2022, укладеного із позивачем (далі по тексту - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що лист Банку №100.40/0159-50/2-464 від 24.07.2023 про односторонню відмову від Договору банківського обслуговування №754252611221026090914 від 26.10.2022, укладеного між позивачем та Банком, не містить жодного критерію ризику, що стало підставою для односторонньої відмови від ділових відносин. Позивач у позові зазначає, що він не веде підозрілої, фіктивної діяльності, не вчиняв злочинів, не є компанією - оболонкою, тобто відсутні будь-який критерій ризику, а тому спірний правочин є недійсним з моменту його укладення з підстав порушення частини 2 статті 1075 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), частини 6 статті 7, абзаци 3, 8, частини 1 статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 06.12.2019 №361-IX (далі по тексту - Закон №361-ІХ), пунктів 36, 37, 61, 65, 66 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України №65 від 19.05.2020 (далі по тексту - Положення №65).

Господарський суд міста Києва рішенням від 20.11.2023 у справі №910/14184/23 у позові відмовив повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач припинив договірні відносини з позивачем шляхом розірвання Договору, здійснюючи свої функції суб`єкта первинного фінансового моніторингу, покладені на нього в силу приписів Закону № 361-ІХ та внутрішнього документу - Програми управління ризиками фінансового моніторингу АТ «Ощадбанк», затвердженого постановою Правління Банка від 28.12.2020 №878 зі змінами та доповненнями, з питань фінансового моніторингу, і вказані дії не суперечать вимогам чинного законодавства України.

Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся із апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/14184/23 та прийняти постанову, якою визнати недійсним з моменту укладення правочину щодо односторонньої відмови Банку, оформленого листом №100.40/0159-50/2-464 від 24.07.2023 від Договору банківського обслуговування №754252611221026090914 від 26.10.2022, укладеного між позивачем та Банком.

Обґрунтовуючи вимоги та доводи апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість розірвання Банком Договору в односторонньому порядку, не звернувши увагу на відсутність у матеріалах справи №910/14184/23 внутрішнього документу Банку з питань фінансового моніторингу, який би визначав властиві межі для критерію регулярного одержання/надання/повернення фінансової допомоги, позик, кредитів та інших запозичень, що ставить під сумнів визнання Банком фінансової діяльності позивача як підозрілої.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярд Компані» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/14184/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 14.12.2023 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14184/23; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярд Компані» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/14184/23.

Матеріали справи №910/14184/23 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 18.01.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.01.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярд Компані» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/14184/23; розгляд апеляційної скарги призначив на 27.02.2024 о 12 год. 00 хв.

В заперечення на апеляційну скаргу позивача відповідач посилається на встановлення ризиків, які свідчили про підозрілу фінансову діяльність (проведення фінансових операцій з переводу коштів з іншого Банку (АТ «ПроКредитБанк»), який встановив позивачу неприйнятно високий ризик, виплата дивідендів позивача у зв`язку із чим позивачу встановлено неприйнятно високий ризик, що стало підставою для односторонньої відмови від Договору.

27.02.2024 з 10 год. 30 хв. до 14 год. 50 хв. була відсутня можливість авторизації в особистому кабінеті «Електронного суду», що призвело до неможливості проведення технічної фіксації судового засідання у справі №910/14184/23, копія відповідного акта Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 наявна у матеріалах справи.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 27.02.2024 призначив розгляд справи №910/14184/23 на 18.03.2024 на 10 год. 00 хв.

18.03.2024 представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги та доводи своєї апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/14184/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.03.2024 заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/14184/23 залишити без змін.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши вимоги та доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

26.10.2022 на підставі заяви позивача на відкриття поточного рахунку (а.с. 19) між Банком та Товариством було укладено Договір (а.с. 10-11), на виконання якого Банком 31.10.2022 було відкрито Товариству поточний рахунок номер НОМЕР_1 , про що свідчить довідка Банку від 31.10.2022 №100.40/0159-50/2-646 (а.с. 21).

Пунктом 1.18 Договору сторонами узгоджено, що Банк може відмовитися від Договору, якщо Клієнт: 1.18.1 подав неправдиву та/або неповну інформацію: щодо осіб, уповноважених приймати рішення про укладення Договору та/або про користування послугами відповідно до цього Договору, та/або щодо осіб, уповноважених підписувати цей документ (розділ 1 Договору банківського обслуговування) та/або правочини щодо волевиявлення на користування окремими послугами відповідно до Договору та/або щодо установчих/реєстраційних документів Клієнта; 1.18.2. своєчасно не надав Банку актуалізовану інформацію щодо вищевказаних осіб, документів Клієнта, коли така інформація зазнала змін. Для реалізації такого права, Банк направляє Клієнту лист на адресу, вказану у цьому документі (розділ 1 Договору банківського обслуговування) в розділі «Реквізити та підписи Сторін» або іншу адресу, письмово повідомлену Клієнтом Банку, повідомлення про намір розірвати цей Договір у зв`язку із поданням неправдивої інформації (поштовим зв`язком у вигляді рекомендованого цінного листа з повідомленням про вручення, чи кур`єрською службою) чи передає повідомлення безпосередньо Клієнту (керівнику або іншому уповноваженому представнику Клієнта) із відміткою про отримання повідомлення його копії чи другого примірнику. Цей Договір вважається розірваним в день відправлення листа.

Банк звернувся до позивача із запитом від 10.07.2023 №100.40/0159-50/2-440 (а.с. 42-43) щодо надання фінансової звітності за 2022 рік та І квартал 2023 року, підтвердження сплати податків на прибуток за останній звітній період, виписки по рахункам, відкритим в інших банках, зокрема ПАТ КБ «Акордбанк» та AT «ПроКредитБанк», копії рішень засновників щодо сплати дивідендів за 2022 рік та сплати податків з них, копії договорів поворотної фінансової допомоги, укладені з ТОВ «Конектіс ЛТД», ТОВ «Трейд Полтава», ТОВ «Акваріус Груп», ТОВ «Перспектива «Місто Буд».

При цьому Банк звернув увагу позивача на те, що відповідно до пункту 6 статті 7 та абзацу 3 пункту 1 статті 15 Закону № 361-ІХ Банк зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів, зокрема у разі неможливості виконувати визначені Законом № 361-ІХ обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з такими клієнтами або фінансовою операцією; відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних документів для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

У відповідь на вказаний запит Банку позивач листом №15 від 19.07.2023 (а.с. 44-46) надав відповідні пояснення, копії рішень засновників відносно сплати дивідендів, договори фінансової допомоги, фінансову звітність за 2022 рік.

За твердженням Банку, при аналізі діяльності позивача ним було встановлено наступні обставини:

- на рахунок позивача в Банку надійшли кошти в сумі 19 392 167,34 грн від ПАТ «КБ «Акордбанк» з призначенням платежу «перерахування власних грошових коштів на інший поточний рахунок», що підтверджується випискою по рахунках позивача (а.с. 52);

- з копії виписки по рахунку позивача в ПАТ «КБ «Акордбанк» вбачається, що отримана позивачем 12.04.2023 сума коштів 19 214 326,93 грн на рахунок в даному банку є перерахуванням залишку коштів при закритті рахунку позивача в AT «ПроКредитБанк» у зв`язку із припиненням ділових відносин на підставі абзацу 1 частини 3 статті 15 Закону № 361-ІХ у зв`язку із встановлення неприйнятно високого ризику ділових відносин;

- 22.05.2023 позивачем на рахунок в Банку від TOB «Конектіс ЛТД» отримано повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 12 156 851,20 грн згідно договору від 28.11.2022 №7/ПФД про надання поворотної фінансової допомоги (позики), що підтверджується випискою по рахунках позивача (а.с. 53);

- ці кошти поверненої фінансової допомоги в сумі 12 156 851,20 грн, як і кошти перераховані з рахунку відкритого в ПАТ «КБ «Акордбанк» в сумі 19 214 326,93 грн були використані на сплату дивідендів за результатами 2022 року учаснику ТОВ «Конектіс Груп» (22.05.2023 виплачено 16 000 000,00 грн дивідендів, 24.05.2023 виплачено 23 000 000,00 грн дивідендів);

- за даними фінансової звітності позивача за 2022 рік станом на 31.12.2022, що була подана позивачем (клієнтом) до контролюючого органу та надана Банку 13.03.2023, нерозподілений прибуток клієнта за 2022 рік склав всього 128,90 тис. грн, виручка від реалізації продукції складала 7661,50 тис. грн (а.с. 66-67);

- у той же час, 22 та 24 травня 2023 року позивачем з рахунку в Банку виплачено дивіденди за результатами 2022 року у загальній сумі 39 000 000,00 грн;

- перед самою сплатою дивідендів, а саме 19.05.2023 позивач подав до контролюючого органу уточнюючу фінансову звітність за 2022 рік, станом на 31.12.2022, в якій нерозподілений прибуток клієнта за 2022 рік складав вже 68 562,80 тис. грн, а виручка від реалізації продукції складала вже 426 670 тис. грн (а.с. 69-70);

- до Банку ця уточнена фінансова звітність надана позивачем 19.07.2023 у відповідь на запит №100.40/0159-50/2-440 від 10.07.2023;

- у листі-відповіді від 19.07.2023 № 15, наданому на запит Банку, позивачем не спростовані підозри, пов`язані із значною зміною фінансової звітності перед самою виплатою дивідендів та надано пояснення щодо такої зміни «у зв`язку із відновленням втрачених документів»;

- позивач має всього трьох штатних працівників з місячним фондом оплати праці 26 700,00 грн;

- з відкритих джерел щодо керівника позивача ОСОБА_1 та кінцевого бенефіціарного власника (контролера) даної юридичної особи ОСОБА_2 наявна негативна інформація про те, що ці особи притягались до адміністративної відповідальності за порушення у веденні податкового обліку (ці справи відносно ОСОБА_1 (справа №369/10054/19) та ОСОБА_2 (справа №759/10592/17) були закриті з нереабілітуючих підстав, а саме у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення);

- при виплаті значних сум дивідендів за результатами 2022 року, за даними фінансової звітності позивача станом на 31.03.2023, яка була подана до контролюючого органу 18.07.2023, позивач є збитковим та має збиток 6 736,1 тис. грн (рядок 2350 Звіту про фінансові результати), виручка від реалізації продукції відсутня (рядок 2000 Звіту про фінансові результати).

Таким чином, відповідач на підставі проведеного аналізу вищенаведених документів, фінансових операцій, отриманої інформації про клієнта та неможливістю мінімізувати ризики пов`язані з таким клієнтом, прийняв рішення відмовити у підтриманні ділових відносин з позивачем у зв`язку із встановленням неприйнятно високого ризику.

Банк на підставі абзацу 3 частини 1 статті 15 Закону № 361-ІХ листом №100.40/0159-50/2-464 від 24.07.2023 (а.с. 9) повідомив позивача про відмову від підтримання ділових відносин у зв`язку із встановленням неприйнятно високого рівня ризику. Цей лист було отримано позивачем 25.07.2023.

Позивач звернувся до Банку із заявою про закриття поточного рахунку номер НОМЕР_1 , який був закритий 28.09.2023, що підтверджується залученою до матеріалів справи копіями заяви про закриття рахунку та довідки про закриття рахунку (а.с. 88, 89).

Спір виник через те, що позивач не погоджується із односторонньою відмовою Банку від Договору та присвоєння позивачу неприйнятно високого ризику.

Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку (частини 1-3 статті 1066 ЦК України).

У відповідності до частини 1 статті 1067 ЦК України, в редакції чинній на дату укладення договору, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом (частина 1 статті 1074 ЦК України).

Положеннями статті 1075 ЦК України визначено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Банк не має права за заявою клієнта розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, заморожені відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Клієнт не має права без згоди обтяжувача за домовленістю з банком чи односторонньо, у тому числі шляхом односторонньої відмови від виконання зобов`язання, розривати договір банківського рахунка чи вчиняти інші дії, що мають наслідком припинення договору, у разі якщо майнові права на грошові кошти, що знаходяться на відповідному рахунку, є предметом обтяження, якщо інше не передбачено умовами обтяження. Правочини, вчинені з порушенням цієї вимоги, є нікчемними.

У частині 4 вказаної норми, в редакції Закону №361-ІХ, зазначено, що банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі: відсутності операцій за рахунком клієнта протягом трьох років підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку; наявності підстав, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.

Закон №361-ІХ спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави, забезпечення національної безпеки шляхом визначення правового механізму запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - запобігання та протидія).

У статті 1 Закону №361-ІХ містяться наступні терміни:

- верифікація - заходи, що вживаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу з метою перевірки (підтвердження) належності відповідній особі отриманих суб`єктом первинного фінансового моніторингу ідентифікаційних даних та/або з метою підтвердження даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників чи їх відсутність;

- ідентифікація - заходи, що вживаються суб`єктом первинного фінансового моніторингу для встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних;

- ділові відносини - відносини між клієнтом та суб`єктом первинного фінансового моніторингу, пов`язані з діловою, професійною чи комерційною діяльністю суб`єкта первинного фінансового моніторингу, що виникли на підставі договору, в тому числі публічного, про надання (використання) фінансових або інших послуг, здійснення суб`єктом первинного фінансового моніторингу іншої діяльності (далі - послуги) та передбачають тривалість існування після їх встановлення;

- належна перевірка - заходи, що включають: ідентифікацію та верифікацію клієнта (його представника); встановлення кінцевого бенефіціарного власника клієнта або його відсутності, у тому числі отримання структури власності з метою її розуміння, та даних, що дають змогу встановити кінцевого бенефіціарного власника, та вжиття заходів з верифікації його особи (за наявності); встановлення (розуміння) мети та характеру майбутніх ділових відносин або проведення фінансової операції; проведення на постійній основі моніторингу ділових відносин та фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, в разі необхідності, про джерело коштів, пов`язаних з фінансовими операціями); забезпечення актуальності отриманих та існуючих документів, даних та інформації про клієнта;

- неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу;

- підозра - припущення, що ґрунтується на результатах аналізу наявної інформації та може свідчити про те, що фінансова операція або її учасники, їх діяльність чи походження активів пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванням тероризму та/або фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, або із вчиненням іншого кримінального правопорушення або діяння, за яке передбачені міжнародні санкції;

- ризик-орієнтований підхід - визначення (виявлення), оцінка (переоцінка) та розуміння ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також вжиття відповідних заходів щодо управління ризиками у спосіб та в обсязі, що забезпечують мінімізацію таких ризиків залежно від їх рівня;

- ризики - небезпека (загроза, уразливі місця) для суб`єктів первинного фінансового моніторингу бути використаними з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення під час надання ними послуг відповідно до характеру їх діяльності;

- управління ризиками - заходи, що вживаються суб`єктами первинного фінансового моніторингу щодо створення та забезпечення функціонування системи управління ризиками, що передбачає, зокрема, визначення (виявлення), оцінку/переоцінку (вимірювання), моніторинг, контроль ризиків, з метою їх мінімізації;

- фінансова операція - будь-які дії щодо активів клієнта, вчинені за допомогою суб`єкта первинного фінансового моніторингу або про які стало відомо суб`єктам первинного фінансового моніторингу, зазначеним у підпунктах «а»-«д» пункту 7 частини другої статті 6 цього Закону, у рамках ділових відносин з клієнтом, суб`єктам державного фінансового моніторингу, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, державним органам, що провадять діяльність у сфері запобігання та протидії, правоохоронним та розвідувальним органам України в рамках виконання цього Закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Закону №361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу.

Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб`єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною (частина 6 статті 7 Закону №361-ІХ).

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 8 Закону №361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів.

Відповідно до частини 2 статті 11 Закону №361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки.

Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб`єктом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин.

Згідно із частиною 4 статті 11 Закону №361-ІХ ідентифікація та верифікація клієнта здійснюються до встановлення ділових відносин, вчинення правочинів (крім випадків, передбачених цим Законом), проведення фінансової операції, відкриття рахунка.

З метою неперешкоджання звичайній діловій практиці верифікація клієнта може здійснюватися за необхідності під час встановлення ділових відносин. У такому разі здійснення верифікації має бути завершене якнайшвидше після першого контакту з клієнтом, за умови здійснення ефективного управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення. Верифікація клієнта також може бути здійснена після відкриття рахунка, але до проведення по ньому першої фінансової операції.

Верифікація здійснюється також в інших випадках, установлених Національним банком України для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, за якими він відповідно до цього Закону здійснює державне регулювання і нагляд.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов`язаний на підставі офіційних документів або інформації, отриманої з офіційних та/або надійних джерел (якщо інше не передбачено цим Законом), здійснювати верифікацію (частина 8 статті 11 Закону №361-ІХ).

Відповідно до частин 1-3 статті 12 Закону №361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний здійснювати посилені заходи належної перевірки щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) є високим.

Суб`єкти державного фінансового моніторингу, що відповідно до цього Закону виконують функції державного регулювання і нагляду за відповідними суб`єктами первинного фінансового моніторингу, можуть визначати обставини, за яких здійснюються посилені заходи належної перевірки, та дії, що повинні вживатися суб`єктами первинного фінансового моніторингу за таких обставин.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний, наскільки це можливо, проводити аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: є складними фінансовими операціями; є незвично великими фінансовими операціями; проведені у незвичний спосіб; не мають очевидної економічної чи законної мети.

Суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин з метою визначення, чи є такі фінансові операції або дії клієнта підозрілими.

Частиною 1 статті 15 Закону №361-ІХ визначено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі: якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені; встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей; подання клієнтом чи його представником суб`єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу; виявлення у порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою; якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.

Статтею 21 Закону №361-ІХ визначено, що фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб`єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов`язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.

При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, суб`єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації суб`єктів державного фінансового моніторингу.

Законом № 361-ІХ чітко передбачено випадки, коли факт ненадання документів зумовлює обов`язок суб`єкта первинного фінансового моніторингу встановити клієнту неприйнятно високий рівень ризику, зокрема, за приписами частини шостої статті 7 Закону № 361-ІХ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.

Отже, в силу вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.

Право банку як суб`єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є необмеженим. Судам необхідно в кожному випадку, виходячи із встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику, про що зазначено у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/3245/19, від 20.01.2022 у справі №910/18504/20.

При цьому внутрішнім документом Банку є Програма управління ризиками фінансового моніторингу АТ «Ощадбанк», затверджена постановою Правління Банка від 28.12.2020 № 878 зі змінами та доповненнями (далі - Програма), яка розроблена з метою створення та забезпечення функціонування належної системи управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення та їх мінімізації та містить шкалу для класифікації рівнів ризику ділових відносин, витяг якої міститься у матеріалах даної справи (а.с. 91-92).

У пункті 6.4 Програми визначені показники ризик-апетиту, які вважаються неприйнятними для Банку. Зокрема, відповідно до підпункту 4 пункту 6.4 Програми Банк залишає за собою право з урахуванням ризик-орієнтованого підходу відмовити клієнту (особі) у встановленні/підтриманні ділових відносин, проведенні фінансової операції, якщо така фінансова операція або діяльність клієнта та/або контрагента клієнта підвищує ризик Банку бути використаним з протиправною метою, має індикатори підозрілості, визначені Банком.

У Додатку № 1 до Програми Банком визначені показники критеріїв ризику, які передбачають неприйнятно високий ризик та відповідно 101 бал при неможливості виконувати визначені Законом № 361-ІХ обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією (пункт 232 Додатку).

Зазначене спростовує доводи апелянта про відсутність у матеріалах даної справи внутрішнього документу Банку з питань фінансового моніторингу, який би визначав властиві межі для критерію регулярного одержання/надання/повернення фінансової допомоги, позик, кредитів та інших запозичень, що ставить під сумнів визнання Банком фінансової діяльності позивача як підозрілої.

Як пояснив відповідач, при встановленні позивачу неприйнятно високого ризику Банком приймались до уваги факти та обставини, які свідчать про підозрілу фінансову діяльність клієнта (позивача), при тому, що надані позивачем пояснення та документи не надали можливості мінімізувати виявлені ризики:

- виплата позивачу значної суми дивідендів - 39 000 000,00 грн за результатами 2022 року, в тому числі за рахунок поверненої суми фінансової допомоги, разом з поданням уточнюючої податкової звітності до контролюючого органу безпосередньо перед такою виплатою;

- наявність негативної інформації у відкритих джерелах відносно керівника та кінцевого беніфіціарного власника позивача щодо притягнення їх до адміністративної відповідальності за порушення у веденні податкового обліку;

- припинення ділових відносин з позивачем іншим банком - АТ «ПроКредитБанк» на підставі абзацу 1 частини 3 статті 15 Закону № 361-ІХ, тобто встановлення йому неприйнятно високого ризику ділових відносин.

Як зазначає відповідач, ним враховувався ризик-орієнтований підхід як визначення (виявлення), оцінка (переоцінка) та розуміння ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також вжиття відповідних заходів щодо управління ризиками у спосіб та в обсязі, що забезпечують мінімізацію таких ризиків залежно від їх рівня (пункт 53 частини 1 статті 1 Закону № 361-ІХ).

Відповідно до Критеріїв ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2022 № 465 (далі по тексту - Наказ) суб`єкти первинного фінансового моніторингу мають враховувати такі значення критеріїв ризику за типом клієнта під час оцінки ризиків з урахуванням ризик-орієнтованого підходу - регулярне одержання/надання/повернення фінансової допомоги, позик, кредитів та інших запозичень (підпункт 36 пункту 2 Розділу II Наказу).

З листа-відповіді позивача №15 від 19.07.2023 на запит Банку, позивачем укладено чотири договори про фінансову допомогу з різними контрагентами лише за період з 23.11.2022 до 02.02.2023.

Пунктом 1 Розділу І Наказу, який набрав чинності на дату проведення Банком діяльності позивача, передбачено, що наведені у ньому критерії розроблено відповідно до Закону № 361-ІХ та з метою виконання суб`єктами первинного фінансового моніторингу вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення щодо застосування ними ризик-орієнтованого підходу.

Таким чином, на час оцінки ризиків із застосуванням ризик-орієнтованого підходу та встановлення Банком Товариству неприйнятно високого рівня ризику, Наказ був чинним та підлягав застосуванню.

При встановленні позивачу неприйнятно високого ризику Банком приймались до уваги не наявність кримінального чи адміністративного правопорушення, а факти та обставини, які свідчать про підозрілу фінансову діяльність клієнта (позивача), при тому що надані позивачем пояснення та документи не надали можливості мінімізувати виявлені ризики.

Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 4 статті 1075 ЦК України (у редакції Закону України №2970-IX від 20.03.2023) банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Абзацом 3 частини 1 статті 15 Закону № 361-ІХ передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей.

24.07.2023 Банк надіслав на адресу позивача лист № 100.40/0159-50/2-464, яким повідомив позивача про те, що керуючись положеннями абзацу 3 частини 1 статті 15 Закону № 361-ІХ він прийняв рішення про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем з 24.07.2023 у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику.

Частиною 3 статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, відповідач припинив договірні відносини з позивачем шляхом розірвання Договору, здійснюючи свої функції суб`єкта первинного фінансового моніторингу, покладені на нього в силу приписів Закону № 361-ІХ та внутрішнього документу з питань фінансового моніторингу, вказані дії не суперечать вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, у зв`язку з наявністю підстав, передбачених законодавством з питань фінансового моніторингу, відповідачем було прийнято рішення про відмову у підтриманні ділових відносин з позивачем шляхом розірвання договору та закриття рахунку, тоді як позивач не довів суду належними та допустимими доказами наявності підстав для задоволення позову шляхом визнання недійсним з моменту укладення правочину щодо односторонньої відмови Банку, оформленого листом №100.40/0159-50/2-464 від 24.07.2023 від Договору банківського обслуговування №754252611221026090914 від 26.10.2022, укладеного із позивачем.

Згідно із частинами 4, 5 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позову.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам сторін із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/14184/23 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Згідно із статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (позивача).

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярд Компані» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/14184/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі №910/14184/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Ярд Компані».

4. Матеріали справи №910/14184/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 23.04.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська