Ухвала

від 27.11.2023 по справі 910/10941/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

м. Київ

27.11.2023Справа № 910/10941/23

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ІНТЕРНЕШНЛ» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Гагаріна, буд. 177, квартира 27)

про забезпечення позову

у справі №910/10941/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ІНТЕРНЕШНЛ» (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Гагаріна, буд. 177, квартира 27)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРОХАБ» (01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 36, корпус Д)

про стягнення 96 215, 71 євро

Суддя Бондаренко-Легких Г.П.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Нові Технології Інтернешнл» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерохаб» (відповідач) про визнання розірваним договору №010721 про розробку мобільного додатка та відчуження прав інтелектуальної власності щодо нього від 01.07.2021 та стягнення заборгованості 3 828 931,29 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив ухвалу від 17.07.2023 року, якою встановив заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення цієї ухвали, а шляхом:

(1) подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із обґрунтованим розрахунком сум, що стягується (усунути двозначність сум в прохальній частині позову; обґрунтувати визначення зазначеної суми у розмірі 2 429 476, 20 грн станом 08.06.2023, а не 1 913 439, 05 грн; обґрунтований розрахунок 3 % річних та інфляції з поясненням щодо проведення таких розрахунків у валюті - євро та її конвертування у гривні станом на 08.06.2023, а не на фактичну суму сплаченої попередньої оплати 1 913 439, 05 грн);

(2) подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із зазначенням змісту позовних вимог (обґрунтувати правові підстави та можливість розірвання договору з 17.01.2023; якими нормами законодавства врегульовані спірні правовідносини сторін та на якій правовій підставі позивачу підлягає поверненню сума попередньої оплати);

(3) подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із викладом обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги (за яким саме технічним завданням (строк виконання робіт за яким порушено) здійснювалась кожна окрема попередня оплата 14.07.2021, 17.12.2021 та 30.12.2021);

(4) подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із зазначенням відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

(5) подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із зазначенням відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

(6) подання до суду письмової заяви на виконання ухвали із додаванням всіх доказів якими обґрунтовано позовні вимоги в належним чином завірених копіях (примірник претензії з угодою про розірвання від 12.12.2022 та рахунок на оплату від 13.07.2021 №010721).

25.07.2023 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, якою позивач усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 17.07.2023.

Так, позивач на виконання вимог ухвали від 17.07.2023 уточнив, що він просить стягнути з відповідача 96 216, 71 в валюті Євро та на стадії відкриття провадження у справі відмовився від стягнення інфляційних втрат і від вимоги щодо визнання розірваним з 17.01.2023 року договору №010721 про розробку мобільного додатка та відчуження прав інтелектуальної власності щодо нього від 01.07.2021 року, що укладений між ТОВ «ЗЕРОХАБ» та ТОВ Науково-виробниче підприємство «Нові Технології інтернешнл».

Зазначені вимоги, суд оцінив, як зменшення позовних вимог, які надані позивачу пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України.

04.08.2023, суд, з урахуванням зменшених позовних вимог, відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати в порядку загального позовного провадження, та призначив підготовче судове засіданні на 26.09.2023.

У судове засідання 26.09.2023 сторони не прибули, у зв`язку з чим суд відклав підготовче судове засідання у справі на 24.10.2023.

13.10.2023 суд ухвалою-викликом повідомив сторін про зняття з розгляду справи №910/10941/23, розгляд якої призначений на 24.10.2023 о 16:30 та про визначення нової дати розгляду справи на 07.11.23.

06.11.2023 до суду від відповідача надійшла заява про поновлення строків на подання відзиву та долучення відзиву до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.11.2023 суд на місці ухвалив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про поновлення та продовження строку для подачі відзиву та оголосити перерву в судовому засіданні до 12.12.2023.

22.11.2023 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову у справі №910/10941/23 шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗЕРОХАБ» (код ЄДРПОУ 43216709) та перебувають в т. ч., але не виключно, на рахунку IBAN: НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299, а також на інших поточних або будь-яких інших рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРОХАБ» (код ЄДРПОУ 43216709 у будь-яких банках та інших фінансових установах, виявлених державним та/або приватним виконавцем при виконанні судового рішення, в межах суми позовних вимог;

- накладення арешту на будь-яке рухоме та/або нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЗЕРОХАБ» (код ЄДРПОУ 43216709).

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, дослідивши додані до неї докази, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, в тому числі: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).

При цьому, надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном (грошовими коштами) свідчитиме про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Однак частиною четвертою статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Суд враховує позицію Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду (постанова від 17.06.2022 р. у справі N 908/2382/21 на яку посилається позивач у своїй заяві про забезпечення позову) в якій, ВС дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі N 904/1478/19, від 16.12.2019 у справі N 904/3459/19 та від 28.05.2021 у справі N 10/5026/290/2011 (925/1502/20).

Втім, суд звертає увагу позивача на приписи статті 79 ГПК України, згідно якої наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову (предметом якого є стягнення грошових коштів) шляхом накладення арешту на все майно відповідача та на грошові кошти на банківських рахунках відповідача в межах ціни позову - суд має встановити наявність прямого зв`язку між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов`язання, а також те, що кінцевим бенефіціарним власником відповідача з вирішальною часткою володіння 60 % є громадянин російської федерації ОСОБА_1 (Країна громадянства: російська федерація, адреса засновника: АДРЕСА_1 , Розмір внеску до статутного фонду: 6 000,00 грн).

Жодних інших обґрунтувань щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та будь-яке рухоме/нерухоме майно, що належить відповідачу, заява не містить.

Суд зазначає, що згідно змісту позовної заяви та заяви про усунення недоліків позову вбачається, що позивач здійснював оплату 14.07.2021, 17.12.2021 як оплату за частину виконаних робіт за технічним завданням відповідно до додатку 1 до договору та 30.12.2021 позивач вніс попередню оплату за роботи відповідно до додатку 2 до договору.

В ухвалі про залишення позову без руху від 17.07.2023 суд звертав увагу позивача на пункт 5.4. Договору, згідно якого розрахунки між контрагентами здійснюються в гривні. Якщо виконавцем вартість робіт визначена в іншій валюті, то розрахунки за договором відбуваються в гривні з конвертацією суми у визначеній виконавцем валюті в еквівалент суми в гривні за курсом НБУ на дату виставлення виконавцем рахунку.

На виконання вимог вказаного пункту Договору позивач сплатив кошти у гривні в сукупному розмірі 1 913 439, 05 грн, проте, позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти (в тому числі внесену попередню оплату) у іноземні валюті - євро, а саме 96 215, 71 євро та саме на цю грошову суму позивач просить накласти арешт, що є недоцільним, з огляду на те, що предметом позову є в тому числі сума сплаченої позивачем попередньої оплати, яка сплачувалась в гривні.

Суд враховує, що під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Проте, заявник має довести суду доцільність вжиття заходів забезпечення позову та їх співмірність із заявленими позовними вимогами.

Саме по собі твердження позивача про те, що відповідач допустив неналежне виконання договірних зобов`язань (що підлягає встановленню судом під час розгляду справи по суті), а також те, що кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи відповідача є громадянин росії, не є обґрунтованим припущенням про те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову (у разі задоволення позовних вимог) рішення суду не можливо буде виконати, з огляду на те, що відповідач є юридичною особою, що зареєстрована за законодавством України, не перебуває в стані припинення, а отже продовжує здійснювати підприємницьку діяльність та сплачує податки за законодавством України.

Також, суд звертає увагу позивача, що окрім ОСОБА_2 , двома іншими кінцевими бенефіціарними власниками юридичної особи відповідача є громадяни України з частками по 20 % у статутному капіталі товариства, і сам відповідач є юридичною особою, яка зареєстрована за законодавством України.

В тому числі, позивач не долучив до заяви про вжиття заходів забезпечення позову належних та допустимих доказів наявності у відповідача будь-якого рухомого та нерухомого майна (в тому числі його конкретизація у прохальній частині заяви), на яке заявник просить накласти арешт та на яке, у випадку задоволення позову, може бути звернено стягнення.

Таким чином, заявник не обґрунтував зв`язку між обраними заходами до забезпечення позову і предметом поданого позову.

Отже, заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить жодних відомостей про вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду (у випадку задоволення відповідного позову), а доводи заявника зводяться до тверджень заявника про те, що одним з кінцевих бенефіціарних власників відповідача є громадянин росії, що не може оцінюватися судом як достатні докази для того, щоб дійти обґрунтованого припущення, що відповідач, який є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України, буде ухилятися від виконання рішення суду, у випадку задоволення позовних вимог.

З огляду на вище викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ІНТЕРНЕШНЛ» про забезпечення позову.

2 Згідно з частиною 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких