Рішення

від 21.11.2023 по справі 922/3445/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2023м. ХарківСправа №922/3445/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі відокремленого підрозділу Зміївської електричної станції Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "БУДИНОК-104" простягнення коштів

за участю представників:

позивача Ананченко Т.В.

відповідача Оберкович В.Г.

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ОСББ "БУДИНОК-104", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за комунальні послуги:

- за договором від 01.04.2004 №90 за період з 01.11.2021 по 28.02.2022 - сума основного боргу - 321.037,70 грн, інфляційні нарахування - 101.260,17 грн, нарахування 3% річних - 14.757,81 грн, нарахування пені - 36.841,39 грн;

- за договором від 16.02.2022 №15/43 за періоди з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.01.2023 по 30.04.2023 - сума основного боргу - 272.615,68 грн, інфляційні нарахування - 18.546,29 грн, нарахування 3% річних - 4.854,09 грн, нарахування пені - 16,18 грн;

- за договором від 16.02.2022 №15/44 за періоди з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022 - сума основного боргу - 15.949,47 грн, інфляційні нарахування - 1.588,41 грн, нарахування 3% річних - 363,30 грн, нарахування пені - 1,21 грн.

Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача в частині оплати вартості поставленої теплової енергії за договорами.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.08.2023 у справі №922/3445/23 позовну заяву ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" залишити без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.08.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі №922/3445/23.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.09.2023 у справі №922/3445/23 продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.10.2023 закрито підготовче провадження у справі №922/3445/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.11.2023 о 10:20 год.

Присутній у судовому засіданні по суті 21.11.2023 представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні по суті 21.11.2023 частково визнає позовні вимоги, а саме в частині стягнення заборгованості за комунальні послуги, в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань заперечує та просить зменшити їх розмір до 1,00 грн.

Заслухавши вступне слово представників позивача та відповідача, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд встановив наступне.

Між ОСББ «БУДИНОК-104» (споживач, колективний споживач) та ВАТ «Державна Енергогенеруюча компанія «ЦЕНТРЕНЕРГО» (правонаступником якої є ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО", енергопостачальна організація, виконавець) були укладені наступні договори:

- Договір про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.04.2004 №90 (далі Договір №90). Згідно з його умовами енергопостачальна організація взяла на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим Договором. Споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100% вартості зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (пункт 6.5. Договору №90);

- Договір з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії (без обслуговування внутрішньобудинкових систем) від 16.02.2022 №15/43 (далі Договір №15/43). Згідно з його умовами виконавець зобов`язався надавати колективному споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб населення та приготування гарячої води відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а колективний споживач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим Договором. Колективний споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим період, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 21 Договору №15/43).

- Договір з колективним споживачем про надання послуги з постачання гарячої води (без обслуговування внутрішньобудинкових систем) від 16.02.2022 №15/44 (далі Договір №15/44). Згідно з ним виконавець зобов`язався надавати колективному споживачу відповідної якості послугу з постачання гарячої води, а колективний споживач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, визначених цим Договором. Колективний споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим період, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 22 Договору №15/44).

Як зазначає позивач, у періоди з 01.11.2021 до 28.02.2022 за Договором №90, з 01.03.2022 до 31.03.2022 та з 01.01.2023 до 30.04.2023 за Договором №15/43, а також з 01.03.2022 до 31.03.2022 та з 01.12.2022 до 31.12.2022 за Договором №15/44 ним надавалися відповідачу послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, зокрема:

- За Договором №90 були надані послуги на загальну суму 328.037,70 грн, про що свідчать Акти здачі-прийому послуг від 30.11.2021 №2242, від 31.12.2021 №2649, від 31.01.2022 №0003, від 28.02.2022 №0363;

- за Договором №15/43 надані послуги на загальну суму 319.288,34 грн, про що свідчать Акти здачі-прийому послуг від 31.03.2022 №0809, від 31.01.2023 №0201, від 28.02.2023 №0597, від 31.03.2023 №0885, від 30.04.2023 №1322;

- за Договором №15/44 надані послуги на загальну суму 15.949,97 грн, про що свідчать Акти здачі-прийому послуг від 31.03.2022 №0808, від 31.12.2022 №4378.

Відповідачем були частково оплачені надані позивачем послуг у спірний період у загальній сумі 53.672,66 грн. Залишок заборгованості за спірними Договорами становить 609.603,35 грн, а саме: за Договором №90 321.037,70 грн; за Договором №15/43 272.615,68 грн; за Договором №15/44 15.949,97 грн.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.

У відзиві на позовну заяву відповідач частково визнає позовні вимоги, а саме в сумі основного боргу в розмірі 609.603,35 грн. Також зазначає, що в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України своєю постановою від 05.03.2022 №206 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» заборонив нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань та процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. У зв`язку з чим просить звільнити відповідача від сплати штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних нарахувань та зменшити їх розмір до 1,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Частиною шостою статті 19 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Судом встановлено настання строків виконання грошових зобов`язань відповідача. Так, умовами пункту 6.5. Договору №90 передбачено, що споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації 100% вартості зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Положеннями пунктів 21, 22 Договорів №№15/43, 15/44 визначено, що колективний споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим період, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Факт постачання позивачем відповідачу теплової енергії, а також гарячої води в періоди з 01.11.2021 до 28.02.2022, з 01.03.2022 до 31.03.2022, з 01.12.2022 до 31.12.2022, та з 01.01.2023 до 30.04.2023 на загальну суму 663.276,01 грн підтверджується актами здачі-прийому послуг, які підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Станом на дату звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за Договорами №№90, 15/43, 15/44 становила 609.603,35 грн.

Зазначена обставина відповідачем визнається у відзиві на позовну заяву, у зв`язку з чим не підлягає доведенню з огляду на приписи частини першої статті 75 ГПК України (обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом).

Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідачем доказів сплати заборгованості в розмірі 609.603,35 грн під час розгляду даної справи до суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини, доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства та приймаючи до уваги визнання відповідачем заборгованості в цій частині, суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комунальні послуги в загальному розмірі 609.603,35 грн. за договорами №№ 90, 15/43, 15/44.

Згідно з частиною першою статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім суми заборгованості позивач просить суд стягнути за усіма договорами №№ 90, 15/43, 15/44 з відповідача пеню в розмірі 36.858,78 грн, 3% річних у сумі 19.975,20 грн та інфляційні нарахування в розмірі 121.394,87 грн.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 7.2.3. Договору №90 в разі не своєчасної оплати обумовлених даним договором платежів нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Відповідно до пунктів 30, 31 Договорів №№15/43, 15/44 у разі несвоєчасного здійснення платежів за послугу колективний споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі не більш як 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, свідчать про можливість нарахування позивачем відповідачу пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Разом із тим, оцінюючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача, яким є об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, пені, 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення, суд враховує наступне.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Частиною першою статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Статтею 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, зокрема, договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Таким чином, з огляду на те, що відповідач ОСББ «БУДИНОК-104» фактично є споживачем за Договорами №№90, 15/43, 15/44, а отже на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Суд зазначає, що підпунктом 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 №530-ІХ встановлено, що з 17.03.2020 на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Суд враховує, що 11.03.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (з подальшими змінами), якою з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який Постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 №651 був відмінений з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 на всій території України.

Крім того, 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 № 206 визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до абзацу 3 статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

За змістом статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: 63460, Харківська обл., Зміївський район, смт Слобожанське, вул. Спортивна, буд. 14 (104) створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "БУДИНОК-104" з метою забезпечення і захисту прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна будинку (Розділи I, II Статуту ОСББ «БУДИНОК-104»).

Приписами частини першої статті 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право:

- задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;

- визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;

- виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Враховуючи вищенаведене, можна зробити висновок про те, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку створене фізичними особами - власниками квартир (побутовими споживачами житлово-комунальних послуг, населенням), укладає договори на постачання комунальних послуг із постачальниками від імені побутових споживачів як колективний споживач, і використовує теплову енергію та гарячу воду виключно для власних побутових потреб мешканців будинку (виключаючи будь-яку комерційну чи професійну діяльність).

Доказів того, що споживання теплової енергії та/або гарячої води за спірними договорами відбувалося не лише мешканцями будинку, а і суб`єктами господарювання матеріали справи не містять.

Таким чином, з огляду на усе зазначене вище, слід зазначити, що встановлена Кабінетом Міністрів України заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, має поширюватися на об`єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, що створена та діє виключно в інтересах фізичних осіб - власників квартир та приміщень у житловому будинку.

Натомість, виключення ОСББ із категорії побутових споживачів або населення та нарахування неустойки, процентів річних та інфляційних нарахувань, призводить до звуження обсягу прав співвласників, що об`єдналися в ОСББ, порівняно із іншими побутовими споживачами, які також є фізичними особами, також споживають теплову енергію та гарячу воду виключно для побутових потреб, однак уклали договори з теплопостачальною організацією напряму. Таке звуження прав членів ОСББ протирічить самій меті створення ОСББ, а саме: забезпечення і захисту прав співвласників.

Таким чином, твердження позивача про те, що ОСББ "Будинок-104" є юридичною особою, а тому не нього не можуть поширюватися положення постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 № 206 є помилковими та спростовуються наведеними вище положеннями законодавства.

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за Договорами №№90, 15/43, 15/44 у період дії карантину та воєнного стану, що частково не узгоджується з положеннями названих нормативно-правових актів.

Таким чином доводи позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заявлених 3% річних, інфляційних нарахувань та пені як з юридичної особи є помилковими.

Тому, суд зазначає, що вимоги позивача про стягнення пені, зважаючи на діючі карантинні обмеження, а також триваючий досі воєнний стан, за Договорами №№90, 15/43, 15/44 у загальному розмірі 36.858,78 грн за період з 01.01.2021 до 30.06.2023 є неправомірними, недоцільними, порушують права співвласників як побутових споживачів житлово-комунальних послуг та спричинюють додаткове фінансове навантаження на населення у сьогоденні важкі часи не тільки у військовому, але й в економічному плані, а тому задоволенню не підлягають.

Вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань за Договорами №№15/43, 15/44 також не підлягають задоволенню, оскільки прострочення виконання зобов`язання почалося після оголошення в країні військового стану (24.02.2022). Таким чином, здійсненні позивачем після 24.02.2022 нарахування 3% річних у загальній сумі 5.217,39 грн та інфляційних нарахувань у загальному розмірі 20.134,70грн є безпідставними та помилковими.

Вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань Договором №90 з урахуванням названих положень є обґрунтованими частково за період до введення воєнного стану, тобто до 23.02.2022 включно, оскільки під час дії карантину не було обмежено нарахування 3% річних та інфляційних.

З урахуванням зазначеного, суд зробив перерахунок 3% річних та інфляційних нарахувань за зобов`язаннями листопада 2021 з 01.11.2021 до 23.02.2022, за зобов`язаннями грудня 2021 з 01.12.2021 до 23.02.2022, за зобов`язаннями січня 2022 з 01.01.2022 до 23.02.2022, за зобов`язаннями лютого 2022 з 01.02.2022 до 23.02.2022.

Суд зазначає, що арифметично правильний розмір 3% річних та інфляційних нарахувань за Договором №90 становить:

- за зобов`язаннями листопада 2021: 3% річних 627,30 грн, інфляційні 2.897,97грн;

- за зобов`язаннями грудня 2021: 3% річних 640,65 грн, інфляційні 3.244,68грн;

- за зобов`язаннями січня 2022: 3% річних 371,56 грн, інфляційні 2.445,19грн;

- за зобов`язаннями лютого 2022: 3% річних 149,82 грн, інфляційні 1.268,06грн.

В іншій частині нарахування позивачем 3% річних та інфляційних за Договором №90 у загальній сумі 12.968,48 грн та 91.404,27 грн відповідно є безпідставним та помилковим.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань до 1,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Натомість, суд зазначає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені, зважаючи на діючі карантинні обмеження, а також триваючий досі воєнний стан, були визнані неправомірними, а тому суд відмовив у їх задоволенні. А отже, відсутні підстави для зменшення пені до 1,00 грн.

Щодо зменшення 3% річних та інфляційних втрат до 1,00 грн, то підстави для такого зменшення відсутні. Застосований розмір відсотків річних не перевищує мінімального розміру, встановленого в частині другій статті 625 ЦК України. Окрім того, 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою не є санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає: 1) в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; 2) у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зменшення 3% річних та інфляційних до 1,00 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги:

- за договором від 01.04.2004 №90 за період з 01.11.2021 по 28.02.2022 - сума основного боргу - 321.037,70 грн, інфляційні нарахування 9.855,90 грн, нарахування 3% річних 1.789,33 грн;

- за договором від 16.02.2022 №15/43 за періоди з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.01.2023 по 30.04.2023 - сума основного боргу - 272.615,68 грн;

- за договором від 16.02.2022 №15/44 за періоди з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022 - сума основного боргу - 15.949,97 грн.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтями 129, 130 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідачем частково визнані позовні вимоги, а саме в частині стягнення заборгованості за комунальні послуги за укладеними договорами в загальній сумі 609.603,35 грн суд вважає за можливе не покладати на відповідача, а повернути позивачу з державного бюджету 50% судового збору в розмірі 4.572,02 грн. Інша частина судового збору (4.572,03 грн) за цією позовною вимогою підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною першою статті 129 ГПК України передбачено, що Судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 174,68 грн (за вимогами про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних нарахувань) підлягають відшкодуванню відповідачем, в іншій частині (2.498,75 грн) витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

Таким чином, загальна витрат зі сплати судового збору, котра підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача, становить 4.746,71 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «БУДИНОК-104» (63460, Харківська обл., Зміївський район, смт Слобожанське, вул. Спортивна, буд. 14, код ЄДРПОУ 25617411) на користь Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» (08711, Київська обл., Обухівський район, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, код ЄДРПОУ 22927045) в особі відокремленого підрозділу Зміівської електричної станції Публічного акціонерного товариства «ЦЕНТРЕНЕРГО» (63460, Харківська обл., Чугуївський район, смт Слобожанське, Балаклійське шосе, буд. 2, код ЄДРОПУ ВП 05471247) заборгованість за комунальні послуги, а саме:

- за договором від 01.04.2004 №90 за період з 01.11.2021 по 28.02.2022: сума основного боргу - 321.037,70 грн, інфляційні нарахування 9.855,90 грн, нарахування 3% річних 1.789,33 грн;

- за договором від 16.02.2022 №15/43 за періоди з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.01.2023 по 30.04.2023: сума основного боргу - 272.615,68 грн;

- за договором від 16.02.2022 №15/44 за періоди з 01.03.2022 по 31.03.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022: сума основного боргу - 15.949,97 грн.

- витрати зі сплати судового збору в розмірі 4.746,71 грн

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "27" листопада 2023 р.

СуддяН.С. Добреля