Рішення

від 27.11.2023 по справі 922/4070/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2023 р.м. ХарківСправа № 922/4070/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", 03065, м. Київ, пр.-т. Любомира Гузара, буд. 44 до Дочірнього підприємства "Турбоконтроль-Україна", 61001, м. Харків, пр.-т. Гагаріна, буд. 1, простягнення 92 610,75 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Дочірнього підприємства "Турбоконтроль - Україна" про стягнення пені у сумі 40 748,73 грн., штрафу у розмірі 51 862,02 грн., всього 92 610,75 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором № 4600005603 від 19.02.2022 року про закупівлю товарів (матеріально - технічних ресурсів) в частині своєчасної поставки товару в обумовлені договором строки.

Ухвалою суду від 25.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4070/23. Розгляд справи № 922/4070/23 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 25.09.2023 року про відкриття провадження у справі було направлено судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначена позивачем у позовній заяві (штрих код поштового відправлення 6102272701961), проте 03.10.2023 року копія ухвали суду була повернута поштовим відділенням Укрпошти на адресу суду.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статтею 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Абзац 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлює, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі відомостей, наданих безпосередньо цією юридичною особою, яка у разі зміни місцезнаходження зобов`язана внести відповідні зміни до ЄДРПОУ.

З матеріалів справи судом встановлено, що копія ухвали про відкриття провадження у справі від 25.09.2023 року направлялась відповідачу на вищевказаною адресою, однак повернута до суду 03.10.2023 року поштовим відділення «Укрпошти».

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на наведене, суд зазначає, що не отримання судової кореспонденції є суб`єктивною поведінкою відповідача

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 10.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (позивач, покупець) та Дочірнім підприємством "Турбоконтроль - Україна" було укладено договір № 4600005603 про закупівлю товарів (матеріально - технічних ресурсів).

Пунктом 12.1. договору, сторони погодили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01 вересня 2022 року, а в частині розрахунків до їх повного виконання.

Відповідно до пункту 1.1. договору, постачальник зобов`язується у визначений цим договором строк передати у власність покупця електронне обладнання (вимірювальні перетворювачі) (далі товар), зазначене у специфікації, яка наведена в додатку № 1 до цього договору (далі специфікація), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниця виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації (пункт 1.2. договору).

Пунктом 3.1. договору, сторони визначили, що ціна договору становить 740886,00 грн., у тому числі ПДВ 123481,00 грн.

Ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін із урахуванням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (із змінами та доповненнями) (пункт 3.2. договору).

Згідно пункт 3.3. договору, ціна за одиницю товару наведена у специфікації.

Розрахунки здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем на зазначений у розмірі 15 цього договору поточний рахунок постачальника грошових коштів на умовах, визначених цим договором (пункт 4.1. договору).

Покупець зобов`язаний оплатити вартість переданих товарів не раніше 20 та не пізніше 30 календарних днів з дати поставки (пункт 4.2. договору).

Відповідно до пункту 5.1. договору, постачальник зобов`язується передати покупцю товар у кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації. Покупець залишає за собою права змінити місце поставки товару, про що сторони складають додаткову угоду. Постачальник повинен одночасно з товаром передати покупцеві документи (технічний паспорт, сертифікат якості, тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до цього договору та чинного законодавства України.

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що відвантаження постачальником не вказаних у специфікації товарів не допускається. Відвантажені постачальником з порушенням цього пункту товари не підлягають оплаті покупцем. Покупець має право не приймати товар у випадках несвоєчасної поставки товару постачальником.

Поставка товарів здійснюється на умовах DDP «Поставка зі сплатою мита» (місце поставки згідно специфікації), ІНКОТЕРМС (офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року) із урахуванням умов пункту 5.1. договору (пункт 5.3. договору).

Приймання покупцем товарів за видатковою накладаю не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки товарів за цим договором та відсутності у покупця претензій до постачальника щодо якості та комплектності товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством України (пункт 5.7. договору).

Згідно пункту 5.8. договору, датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.13. цього договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче наступних документів:

5.8.1. видаткової накладної; 5.8.2. документу про підтвердження якості товарів на кожну одиницю (або партію) товару, сертифікат якості виробника; 5.8.3. документу про підтвердження гарантійних зобов`язань виробника товарів; 5.8.4. інструкції з експлуатації товарів; 5.8.5. товарно транспортної накладної; 5.8.6. рахунку фактури.

Пунктом 5.13 договору, сторони погодили, що приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю.

Приймання покупцем розпочинається з перевірки якості та кількості поставленого товару вимогам цього договору та положенням Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо технічного призначення та товарів народного споживання по кількості № п-6, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо технічного призначення та товарів народного споживання по якості № п-7, яка зареєстрована постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від25.04.1966 року, що застосовується до правовідносин сторін за цим договором в тій частині, що не суперечить умовам, встановленим цим договором (пункт 5.13.1.).

У разі відсутності зауважень до постачальника товару покупець в односторонньому порядку підписує акт приймання товарів за кількістю та якістю у порядку, передбаченому цим договором (пункт 5.13.2).

Як зазначає позивач, до договору було підписано до даток № 1, а саме специфікацію, відповідно до якої загальна ціна 740886,00 грн., місце поставки вул.. Маяковського, 29, м. Боярка, Київська обл.; строк поставки 180 календарних днів з дати укладання договору.

Також між сторонами було підписано до даток № 2 до договору, технічні, якісні та кількісні характеристики товарів.

За твердженнями позивача, останнім днем поставки товару за договором було 09.08.2022 року.

Проте, відповідачем товар на суму 740886,00 грн. відповідно до видаткової накладної № 21 від 27.09.2022 року та акту приймання товарів за кількістю та якістю № 611 було поставлено лише 04.10.2022 року та з порушенням строків визначених договором, чим було порушено умови договору, у зв`язку із чим, позивачем було нараховано штрафні санкції.

Позивачем на адресу відповідача було направлено лист щодо виконання умов договору № 4600005603 від 10.02.2022 року, у якому останній зокрема пропонував поставити товар у найкоротший термін.

Також позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 1 від 16.11.2022 року на суму 92610,75 грн. у якій останній, вимагав у відповідача терміново перерахувати кошти на поточний рахунок позивача.

Вищевказана вимога було залишена відповідачем без задоволення, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Отже предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення із відповідача пені у сумі 40 748,73 грн., штрафу у розмірі 51 862,02 грн. за порушення відповідачем зобов`язань за договором № 4600005603 від 19.02.2022 року про закупівлю товарів (матеріально - технічних ресурсів) в частині своєчасної поставки товару в обумовлені договором строки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором № 4600005603 від 19.02.2022 року про закупівлю товарів (матеріально - технічних ресурсів) в частині своєчасної поставки товару в обумовлені договором строки, позивачем було нараховано відповідачу пені у сумі 40 748,73 грн. за період з 10.08.2022 року по 03.10.2022 року, штраф у розмірі 51 862,02 грн.

Згідно з приписами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі № 904/4156/18, необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов`язань є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Так, за змістом положень частин 4 і 6 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

З аналізу положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов`язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.

Тобто, частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов`язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з пунктом 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається із пункту 7.4. договору, сторони визначили, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % вартості товарів, поставку яких прострочено та / або недопоставлено, за кожен день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 % вартості товарів, поставку яких прострочено та / або недопоставлено. Сплата пені та / або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим договором.

Судом здійснено перевірку заявленої позивачем до стягнення суми пені 40 748,73 грн. за період з 10.08.2022 року по 03.10.2022 року в онлайн системі Ліга закон, та встановлено, що позивачем при визначенні періоду за який було здійснено розрахунок пені, було допущено помилку.

Як вбачається із пункту 5.8. договору, датою поставки товарів за цим договором є прийняття покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.13. цього договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче наступних документів:

Згідно пункту 5.13 договору, приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється на підставі акту приймання товарів за кількістю та якістю.

Приймання покупцем розпочинається з перевірки якості та кількості поставленого товару вимогам цього договору та положенням Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо технічного призначення та товарів народного споживання по кількості № п-6, яка затверджена постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року та Інструкції про порядок прийомки продукції виробничо технічного призначення та товарів народного споживання по якості № п-7, яка зареєстрована постановою Державного арбітража при Раді Міністрів СРСР від25.04.1966 року, що застосовується до правовідносин сторін за цим договором в тій частині, що не суперечить умовам, встановленим цим договором (пункт 5.13.1.).

У разі відсутності зауважень до постачальника товару покупець в односторонньому порядку підписує акт приймання товарів за кількістю та якістю у порядку, передбаченому цим договором (пункт 5.13.2).

При цьому, з наявної у матеріалах справи специфіка вбачається, що строк поставки 180 календарних днів з дати укладання договору.

З аналізу вищевикладеного слідує, що відповідач мав поставити товар у строк по 09.08.2022 року.

При цьому, наявні у матеріалах справи документи, а саме видаткова накладна № 21 від 27.09.2022 року на сум 740886,00 грн. та акт приймання товарів за кількістю та якістю.

З наявного у матеріалах справи акту приймання товарів за кількістю та якістю вбачається, що дата початку проведення приймання ТМЦ 29.09.2022 року, та дата закінчення проведення приймання ТМЦ 04.10.2022 року.

Вищевказане свідчить проте, що відповідачем поставку товару за договором було здійснено саме - 29.09.2022 року, а не як помилкова вважає позивач - 04.10.2022 року.

Враховуючи вищевикладене, судом було здійснено власний розрахунок пені за встановлений період з 10.08.2022 року по 29.09.2022 року, у зв`язку із чим, арифметично вірною є сума 37785,19 грн.

В частині стягнення пені у сумі 2963,54 грн. - відмовити.

Судом було здійснено перевірку заявлених позивачем до стягнення суми штрафу у розмірі 51 862,02 грн., та встановлено, що вищезазначені нарахування здійснено арифметично вірно, та вони підлягають задоволенню.

При цьому, відповідачем будь-яких заперечень, чи спростування суми позовних вимог до суду надано не було.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме про стягнення із відповідача на користь позивача пені у сумі 37785,19 грн., та штрафу у розмірі 51 862,02 грн.

В частині стягнення пені у сумі 2963,54 грн. - відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2598,11 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 126, 129,183, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Турбоконтроль-Україна" (61001, м. Харків, пр.-т. Гагаріна, буд. 1, ЄДРПОУ 36371019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр.-т. Любомира Гузара, буд. 44, ЄДРПОУ 42795490) пеню у сумі 37785,19 грн., штраф у розмірі 51 862,02 грн., та судовий збір у розмірі 2598,11 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені у сумі 2963,54 грн.. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (03065, м. Київ, пр.-т. Любомира Гузара, буд. 44, ЄДРПОУ 42795490);

відповідач: Дочірнього підприємства "Турбоконтроль-Україна" (61001, м. Харків, пр.-т. Гагаріна, буд. 1, ЄДРПОУ 36371019)

Повне рішення складено "27" листопада 2023 р.

СуддяО.О. Ємельянова