Вирок

від 24.11.2023 по справі 952/1046/20

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 952/1046/20

провадження № 1-кп/624/5/23

ВИРОК

іменем України

смт. Кегичівка 24 листопада 2023 року

Кегичівський районний суд Харківської області у складі

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

сторін: прокурорів - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинуваченого - ОСОБА_10 ,

захисника - ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду смт Кегичівка, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42020220000000182 від 30 березня 2020 року, відповідно до якого

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Завадівка Турківського району Львівської області, українець, громадянин України, освіта вища, одружений, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, тимчасово виконує обов`язки начальника Роменського РВП ГУНП України в Сумській області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засуджений,

- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно обвинувачення, зі зміненим в порядку ст.338 КПК України, що погоджено із заступником керівника Харківської обласної прокуратури 14 вересня 2023 року, ОСОБА_10 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, яке визнане судом не доведеним, за наступних обставин.

Капітан поліції ОСОБА_10 , призначений згідно з наказом начальника ГУНП в Харківській області від 10 липня 2019 року за № 204 о/с на посаду начальника Зачепилівського відділення поліції Красноградського відділу поліції ГУНП в Харківській області, розташованого за адресою: 64401, Харківська область, смт Зачепилівка, вул. Паркова, 5, будучи службовою особою - керівником органу Національної поліції України, який відповідно до п. п. 1,2 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 цього ж Закону України уповноважений відповідно до покладених на поліцію завдань вживати заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняти виявленні кримінальні та адміністративні правопорушення, просив надати неправомірну вигоду для себе за невчинення в інтересах третьої особи дій з використанням наданої йому влади та службового становища за наступних обставин.

Так, ОСОБА_10 , будучи відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 КУпАП («Особи, які мають складати протоколи про адміністративні правопорушення») посадовою особою органів внутрішніх справ (Національної поліції), уповноваженою складати протоколи у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в ст. 218-221 цього Кодексу, в тому числі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП («Порушень правил щодо карантину людей»), тобто порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, діючи усупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, вступив у позаслужбові стосунки з начальником цеху ТОВ «Метлом» (код ЄДРПОУ 41195876) ОСОБА_12 .

При цьому, ОСОБА_10 , отримавши по роду своєї службової діяльності, як керівник органу Національної поліції інформацію про здійснення на території Зачепилівського району Харківської області, тобто на території обслуговування очолюваного ним Зачепилівського ВП Красноградського ВП ГУНП в Харківській області, за адресою: Харківська область, смт Зачепилівка, вул. Радянська, 25, ТОВ «Метлом» підприємницької діяльності з оптової торгівлі відходами та брухтом, у період березня 2020 року, тобто усупереч п. п. 3. п. 2 Постанови КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», яким встановлено заборону до 24 квітня 2020 року роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів торговельного і побутового обслуговування населення, надав вказівку підлеглим працівникам поліції Зачепилівського ВП Красноградського ВП ГУНП в Харківській області виїхати на вищевказану адресу ТОВ «Метлом» та повідомити про складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 44-3 КУпАП.

У першій половині доби, 25 березня 2020 року заступнику директора - начальнику служби безпеки ТОВ «Метлом» ОСОБА_13 зателефонував на мобільний телефон громадянин ОСОБА_14 та повідомив, що на адресу ТОВ «Метлом» розташованого за адресою: Харківська область Зачепилівка, вул. Радянська, 25, приїжджали співробітники Зачепилівського ВП Красноградського ВП ГУНП в Харківській області, особи яких під час досудового розслідування не встановлені, й повідомили, що вказане підприємство не повинно працювати та погрожували складанням протоколу про адміністративне правопорушення за порушення карантинних правил. Після цього, зазначені працівники поліції оглянули майданчик підприємства та повідомили, що поїхали до відділку поліції складати протокол про адміністративне правопорушення. Будь-яких документів співробітники Зачепилівського ВП Красноградського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_14 не надавали.

Крім того, 25 березня 2020 року начальник Красноградського цеху ТОВ «Метлом» ОСОБА_12 , перебуваючи в приміщенні адміністративної будівлі Зачепилівського ВП Красноградського ВП ГУНП в Харківській області з метою з`ясування питань, пов`язаних з діяльністю вказаного підприємства, зустрівся із начальником Зачепилівського ВП Красноградського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , де під час бесіди, останній повідомив ОСОБА_12 , що у разі надання йому грошових коштів у розмірі 15000 гривень та щомісячної сплати 2000,00 гривень, працівник ТОВ «Метлом» ОСОБА_14 не буде притягнутий до адміністративної відповідальності і ТОВ «Метлом» зможе продовжувати свою роботу.

Розуміючи, що дії начальника Зачепилівського ВП Красноградського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 є незаконними, ОСОБА_12 , добровільно звернувся до прокуратури Харківської області із заявою на дії ОСОБА_10 .

В подальшому, 03 квітня 2020 року у період часу з 10 год 42 хв по 11 год 32 хв, ОСОБА_10 , перебуваючи неподалік від адміністративної будівлі Зачепилівського ВП Красноградського ВП ГУНП в Харківській області за адресою: 64401, Харківська область, смт Зачепилівка, вул. Паркова, 5, а також того ж дня, 03 квітня 2020 року у період часу з 15 год 07 хв по 15 год 48 хв перебуваючи на автозаправній станції «Маршал» за адресою: Харківська область, Красноградський район, с. Піщанка, вул. Полтавська, 215, під час розмови з ОСОБА_12 , прийняв пропозицію в наданні йому неправомірної вигоди для себе у розмірі 15000 грн за невжиття заходів адміністративного впливу та сприяння уникненню адміністративної відповідальності відносно представника ТОВ «Метлом» ОСОБА_14 та прийняв пропозицію в наданні йому неправомірної вигоди для себе у розмірі 2000 грн, щомісячно у подальшому за не перешкоджання підприємницької діяльності ТОВ «Метлом» з оптової торгівлі відходами та брухтом на території Зачепилівського ВП Красноградського ВП ГУНП в Харківській області шляхом невжиття повноважень Національної поліції з виявлення та припинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 44-3 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 368 КК України, а саме в прийнятті пропозиції службовою особою надати їй неправомірну вигоду для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використання наданої їй влади та службового становища.

Однак, пред`явлене обвинувачення під час судового розгляду не є доведеним, внаслідок чого ОСОБА_10 підлягає виправдуванню в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, з наступних підстав.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_10 вину у вчиненні інкримінованого злочину за ч.1 ст.368 КК України не визнав та надав показання, що наприкінці березня 2020 року працівниками СРПП Зачепилівського ВП ГУНП в Харківській області було виявлено факт адміністративного правопорушення громадянином ОСОБА_14 , мешканцем смт. Зачепилівка, а саме здійснення ним господарської діяльності попри заборону, передбачену постановою КМУ № 225. На той час виявлення таких фактів було актуальним, керівництво ГУНП постійно вимагало від відділів поліції складання таких протоколів. Після чого працівниками СРПП даний факт було задукоментовано та відповідно складено адміністративний протокол за ст. 44-3 КУпАП відносно Білого.

Через кілька днів, орієнтовно 31 березня 2020 року близько 10 години біля приміщення відділення поліції, яке розташоване за адресою смт. Зачепилівка, вул. Паркова, 5, до нього підійшов раніше невідомий громадянин, який представився начальником служби охорони ТОВ «Металом» ОСОБА_13 . На питання з якого приводу, він пояснив що бажає вирішити питання щодо не направлення та не складання адміністративного протоколу стосовно нібито працівника ТОВ «Метлом» ОСОБА_14 , а також подальшу безперешкодну роботу ТОВ «Метлом», на що обвинувачений йому відповів, що нічим йому допомогти не може і не бажає.

На що останній, вчиняючи провокаційні дії з метою схилити до отримання від нього коштів як неправомірної вигоди, продовжував висловлювати прохання щодо вирішення зазначеного питання. ОСОБА_10 повідомив йому щоб припинив свої дії і почав їх вирішувати згідно чинного законодавства в судовому порядку. Після кількох хвилин розмови ОСОБА_13 поїхав.

Через кілька днів, приблизно 03 квітня 2020 року близько 11 година мобільний телефон за невідомим номером надійшов дзвінок від особи, яка назвалась представником ТОВ «Метлом» ОСОБА_18 . Під час бесіди в телефонній розмові останній повідомив, що він чекає ОСОБА_10 у фойє Зачепилівського ВП та має до нього термінову розмову. Зрозумів, що провокативні дії щодо нього напевне будуть продовжуватися і це може завершитись для нього негативно (можуть щось «підкинути»), а тому вирішив діяти на упередження та викрити службових осіб ТОВ «Метлом» під час надання неправомірної вигоди.

Повідомив ОСОБА_18 , що зараз вийде на вулицю та поспілкуюся з ним. Сам повинен був пересвідчитися, що той також буде пропонувати кошти. За для убезпечення себе обвинувачений запросив двох працівників Зачепилівського ВП які були на той час на місці, а саме слідчого ОСОБА_25 та начальника слідчого відділу ОСОБА_21, в якості свідків розмови з вище вказаним громадянином.

Потім вийшов до ОСОБА_18 , він запропонував вийти на алею, яка знаходилась поблизу Зачепилівського ВП, щоб поспілкуватися. ОСОБА_25 та ОСОБА_21 були поблизу входу до будівлі ВП за 10-20 метрів від них. Перебуваючи на алеї, ОСОБА_18 говорити що до нього його направили його керівники з міста Харкова (для себе зрозумiв, що ОСОБА_13 ) для того щоб вирішити два питання, а саме не складання та не направлення адміністративного протоколу по ОСОБА_14 до суду та безперешкодне здійснення господарської діяльності ТОВ «Метлом». При цьому він зауважив, що зазначені питання йому потрібно вирішити за будь яких обставин і він готовий надавати за все кошти, зазначивши при цьому що про все це із ним уже говорив ОСОБА_13 і обвинувачений йому відмовив. ОСОБА_10 , бажаючи викрити ОСОБА_18 , який цілком розумів, що діє протиправно, вирішив переносити нашу зустріч та розмову, а тому не погоджувався на вирішення будь-яких питань.

Під час цієї розмови до них під`їхав прокурор Зачепилівської прокуратури ОСОБА_23 , який, як здалось обвинуваченому, раніше був з знайомий з ОСОБА_18 , вони розмовляли про свої питання та про якісь борги. Їх розмова тривала хвилин 5-7, після чого ОСОБА_23 поїхав. Потім їх розмову перервав ОСОБА_21 , попрохавши підійти до нього, що він і зробив, а громадянин ОСОБА_18 сів до автомобіля та поїхав у невідомому напрямку. ОСОБА_10 одразу підійшов до ОСОБА_25 та ОСОБА_21 , повідомив що вищевказаний громадянин пропонував йому «хабар». Одразу після цього він відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» в їх присутності про даний факт в телефонному режимі повідомив керівнику, а саме начальнику ГУНП в Харківській області ОСОБА_27 , який дав вказівку повідомити про цей факт співробітнику служби ДВБ в Харківській області ОСОБА_28 , який був куратором Зачепилівського ВП та слухати його подальші вказівки.

Після повернення до свого кабінету ОСОБА_10 склав письмовий рапорт, зареєстрував його в канцелярії Зачепилівського ВП та електронною поштою із поштової скриньки ОСОБА_25 направив його до Харківського управління ДВБ НПУ на поштову адресу працівника ВБ ОСОБА_28. Останній повідомив, що його рапорт буде внесено до ЄРДР, йому необхідно «переносити» зустріч з ОСОБА_18 на інший день та сьогодні прибути до СУ ГУНП для проведення слідчих дій та допиту. Тому приблизно через годину обвинувачений з оригіналом рапорту особисто направився до міста Харкова для доповіді начальнику ГУНП особисто. По дорозі близько 14 години йому на його мобільний телефон знову зателефонував ОСОБА_18 та попросив знову зустрітися в місті Красноград, оскільки обвинувачений йому повідомив, що нібито їде у Полтаву.

Обвинувачений вирішив, щоб не викликати підозр знову зустрітися. На виїзді із міста Красноград на АЗС «Маршал» знову зустрілися з ОСОБА_18 , останній знову почав розповідати що його керівництво нібито поставило «задачу» в будь-якому разі «вирішити питання» із ним. Під час розмови він демонстрував та пропонував ОСОБА_10 нібито 17000 грн. Скільки він демонстрував коштів йому не відомо. Кошти брати відмовився. Обвинувачений вийшов з його автомобіля, знову зателефонував начальнику ГУНП, який сказав, щоб він під будь-яким приводом «відклав» спілкування з ОСОБА_18 .

Тоді ОСОБА_10 , під тим приводом що йому необхідно терміново їхати, сів до свого автомобіля та поїхав в напрямку міста Харкова.

По прибуттю в м. Харків одразу із оригіналом рапорту зайшов до начальника ГУНП в Харківській області ОСОБА_29 та ще раз доповів йому про дану ситуацію. Після чого його направили до службового кабінету співробітника ДВБ НПУ в Харківській області ОСОБА_28 . Він йому розповів про вищесказане та після чого разом з ним попрямував до СУ ГУНП в Харківській області до слідчого СУ ОСОБА_30 , яка за вищевказаним фактом згідно його рапорту внесла відомості до ЄРДР за ч.3ст.369 КК України та допитала його як свідка по вищевказаному кримінальному провадженні.

ОСОБА_10 зазначає, що всі його дії були спрямовані на документування та викривання особи, яка намагалась вчинити відносно нього кримінальне правопорушення, а також схиляла його на прийняття пропозиції неправомірної вигоди або отримання такої. Вважаю що виконав всі необхідні та можливі дії передбачені Законом України «Про запобігання корупції». Просив суд його виправдати (а.с.249-251, т.4).

На додаткові запитання прокурора обвинувачений пояснив, що посаду начальника Зачепилівського ВП займав з 12 липня 2019 року. В його службові обов`язки напевно входив контроль за здійсненням провадження про вчинення адміністративних правопорушень. Доручення працівникам поліції щодо складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_14 та ТОВ «Метлом» не надавав. В цей час він був на лікарняному.

Не пам`ятає, ким було виявлено порушення карантинних норм, протокол був складений працівниками групи реагування. Він не ознайомлювався з файлом, де давав вказівку стосовно адміністративного протоколу відносно ОСОБА_14 та ТОВ «Метлом». Давав вказівку, щоб всі адміністративні протоколи вчасно направлялись до суду.

Результати судового розгляду протоколу відносно ОСОБА_14 він не знає.

Не був знайомим ні з ОСОБА_12 , ні з ОСОБА_13 . Те, що казав ОСОБА_13 , що він вимагав неправомірну вигоду у сумі 2 та 15 тисяч гривень не відповідає дійсності. ОСОБА_13 дав суду неправдиві відомості.

Напряму ОСОБА_13 нічого не пропонував, він сказав, що потрібно вирішувати питання. Про неправомірні дії ні він, ні ОСОБА_13 нічого не говорили. А коли приїхав ОСОБА_12 , він почав прямо говорити суми і тоді він повідомив начальника головного управління.

Свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_25 дали покази, вони все бачили, він їм казав, з електронної скриньки ОСОБА_25 він направляв рапорт.

Повторно коли зустрічався з ОСОБА_12 , телефонував начальнику групи, а сказав, що «набере ОСОБА_23 », бо потрібно було якось відійти від розмови.

Пояснив, що до машини не повертався. Це монтаж. Його відеозапис частково з співпадає з відеозаписом, до моменту поки включають друге відео. На його відео немає як він повертається. Під тиском прокуратури області кримінальне провадження за фактом пропонування неправомірної вигоди ОСОБА_12 , закрили.

На додаткові запитання свого захисника обвинувачений пояснив, що 03 квітня на момент розмови з ОСОБА_12 матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_14 вже були направлені до Зачепилівського районного суду для вирішення адміністративної справи по суті.

Під час другої розмови ОСОБА_12 намагався дати кошти, він відмовився, гроші не чіпав. Намагався відійти від розмови з метою документування.

Слідча ОСОБА_37 звернулась в прокуратуру в один і той самий відділ. По даному факту йому поштою в канцелярію принесли підозру. Прокуратура області відмовила в його клопотаннях про проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Вважає, що його провокували та обмовили.

Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_38 повідомив суду, що ні в родинних, ні будь-яких інших відносинах з обвинуваченим він не перебуває. Пояснив, що в 3 - 4 місяці 2020 року працював на посаді начальника Зачепилівського відділу Первомайської місцевої прокуратури. Зі свідком ОСОБА_12 був давно знайомий, проживали в одному місті, у них поряд гаражі. Він особисто чи батьки звертались до нього, щоб придбати металобрухт. Ще в 2019 році він замовив металобрухт та віддав за нього кошти. Коли він вибрав деталі, зателефонував ОСОБА_12 ввечері, сказав, що можу забрати металобрухт. Йому було відомо, що ОСОБА_12 у відрядженні та, щоб він приїхав через неділю. Наступного дня він поїхав на роботу, пішов в судове засідання, коли вийшов близько 10 години та сів в автомобіль, біля відділку поліції помітив ОСОБА_12 . Коли він підійшов до останнього, то помітив, що в нього побите обличчя. Він відповів, що сталося, а він лише сказав, що це виробнича травма, щоб він їхав по своїм справам, а йому потрібно вирішити питання з керівництвом поліції.

На додаткові запитання прокурора свідок ОСОБА_38 пояснив, що він не знає, що означають слова - «що ми домовлялись 30», можливо це дата, коли він повинен вибрати металобрухт.

03 березня 2020 року о 3 чи 4 годині він не пам`ятав чи розмовляв з ОСОБА_41 . Також не знає, що йому повинен був віддати ОСОБА_12 , щоб забрав у нього ОСОБА_41 . Коли він під`їхав до райвідділку, то спілкувався лише з ОСОБА_12 за свої особисті питання. Між ним та ОСОБА_41 були звичайні робочі відносини.

На додаткові запитання захисника обвинуваченого свідок ОСОБА_38 пояснив, що в цей день, коли він під`їхав, через деякий час зайшов ОСОБА_41 , розмовляв по телефону, був знервований і повідомив, що доповів ситуацію своєму керівництву, щодо надання хабара ОСОБА_43 здається сказав, що їде писати заяву до м. Харкова. Це все було в один день.

На додаткові запитання обвинуваченого свідок ОСОБА_38 пояснив, що обвинувачений йому сказав, що по телефону він доповів ситуацію своєму керівництву та їде писати відповідну заяву.

Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомив суду, що ні в родинних, ні будь-яких інших відносинах з обвинуваченим не перебуває. Пояснив, що у 2020 році він працював в компанії «Метлом» на посаді майстра, та в підпорядкуванні перебували Красноградський , Кегичівський , Зачепилівський райони.

В березні на початку квітня йому зателефонував начальних охорони ОСОБА_13 , який був і заступником директора з питань безпеки, та повідомив, щоб він повинен проїхати до Зачепилівки, оскільки там на ділянці складено протокол у зв`язку з порушенням обмежень відносно СOVID.

Він поїхав до начальника поліції, останній повідомив, що складено протокол, штраф становить 17 тисяч гривень та протокол на «прийомника».

Після чого, він зателефонував ОСОБА_13 та повідомив про це. Через деякий час йому зателефонував ОСОБА_13 та сказав, що потрібно зустрітись. Коли він приїхав до Харкова , ОСОБА_13 йому повідомив, що потрібно зустрітися з начальником поліції та зробити так наче він вимагає гроші з фірми.

Потім вони зустрілись з двома хлопцями, останні повідомили, що потрібно зустрітись з обвинуваченим та запропонувати йому хабар, гроші йому будуть надані, все буде зафіксовано камерами. Після чого вони поїхали до прокуратури, він написав заяву, що наче ОСОБА_41 вимагає кошти.

Два хлопці, з якими раніше зустрічались з СБУ, закріпили на ньому камери,він зателефонував начальнику поліції та повідомив, що потрібно зустрітись. Вони зустрілись біля райвідділку та свідок повідомив, що привіз штраф. Обвинувачений гроші не взяв.

ОСОБА_12 повідомив, що обвинувачений не взяв кошти, після чого йому було сказано телефонувати знову. Вони зустрілись на заправці в м. Красноград. ОСОБА_12 повідомив обвинуваченого, що керівництво просить, щоб останній взяв гроші. Однак той сказав, що гроші брати не буде. Після чого вони були повернуті СБУ.

На додаткові запитання прокурора свідок ОСОБА_12 пояснив, що на вимогу керівництва, він запропонував обвинуваченому платити кожен місяць по 2 тисячі, щоб останній не перевіряв ділянку. Проте, він не пам`ятає, що відповів обвинувачений на цю пропозицію. На першій зустрічі він був з обвинуваченим в двох, потім підійшов його сусід по гаражу ОСОБА_48 . Йому не відомо про що з ним могли розмовляти, він ніякого відношення до справи не має. Ні ввечері, ні вдень до нього ніхто не приїжджав. Він не пам`ятає, чи показував обвинуваченому гроші. Останній сказав, що штраф будете платити як положено, гроші він не брав, а дрібниці він не пам`ятає. Він не знає, чи комусь телефонував обвинувачений. Йому не відомо, що мав на увазі обвинувачений, коли говорив з ним, після того як повернувся до машини. Після другої зустрічі з обвинуваченим він більше не зустрічався. Заяву до обласної прокуратури він написав власноручно, під час досудового розслідування на нього не чинили тиск СБУ, Харківська обласна прокуратура, ДБР. Він виконував вказівки свого керівництва - ОСОБА_13 . Йому не відомі факти тиску співробітниками правоохоронних органів на підприємство. Не може сказати чи офіційно працював ОСОБА_14 . Склад огороджений забором з однієї сторони. Під час першої зустрічі він не бачив, що б стояли співробітники поліції.

На додаткові запитання захисника обвинуваченого свідок ОСОБА_12 пояснив, що запис в трудовій книжці у нього був, що заробітну плату він отримував офіційно. Йому не відмово чи офіційно працював ОСОБА_14 . Склад був в оренді, ким він був орендований він не знає, це колишній хлібзавод. Особисто з ОСОБА_14 не спілкувався з приводу цієї ситуації. Вони спілкувались коли їздили в ДБР та йому не відомо, що ОСОБА_14 пояснював працівникам поліції. Йому не відомо чому ОСОБА_13 не вирішував все сам, можливо тому, що він з Харкова , той - місцевий.

Йому дали 17-20 тисяч гривень, він їх не рахував, повідомили, що вони всі мічені, ніяких документів при цьому не складали. Ініціатором зустрічей були СБУ, ДБР, прокуратура. Під час зустрічей ОСОБА_10 не озвучував суми, про гроші не говорив.

Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_52 повідомив суду, що ні в родинних, ні будь-яких інших відносинах з обвинуваченим не перебуває, працювали разом у різних підрозділах. Вказав, що особисто йому відомо проте, що десь на початку квітня був факт пропозиції неправомірної вигоди начальнику Зачепилівського ВП ОСОБА_10 . Це було вранці, десь за пів години він запросив його та начальника слідчого відділу запросив до себе та повідомив, що якийсь чоловік йому телефонує та пропонує зустрітися, можливо пропонуватиме неправомірну вигоду і попросив це якось засвідчити. Вийшли на ганок відділу поліції і бачили цей момент зустрічі, потім ОСОБА_41 повідомив, що дійсно такі пропозиції були, тому також повідомив про це керівництво ГУНП в Харківській області та внутрішню безпеку.

На запитання прокурора свідок ОСОБА_52 повідомив, що сам факт розмови він не чув, перебував на відстані біля 7-10 м, бачив лише силуети, бо має проблеми з зором, але знає, що було два чоловіки. Особисто бачив, як ОСОБА_41 розмовляв по телефону, бачив рапорт, який обвинувачений подавав до керівництва, бо цей документи надсилався безпосередньо із його електронної пошти, є підтвердження цього на телефону зберіг скріни, відправлено 03 квітня о 14 годині 30 хвилин. Відповідь на пошту не надходила.

На запитання захисника обвинуваченого свідок ОСОБА_52 повідомив, що знає, що ОСОБА_41 повідомляв про вказані події ГУНП та внутрішню безпеку, проте самої розмови не чув.

На запитання головуючого, свідок ОСОБА_52 уточнив, що з цих розмов чув окремі слова, але зрозумів, що це повідомлення керівництву.

Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 повідомив суду, що ні в родинних, ні будь-яких інших відносинах з обвинуваченим не перебуває, працювали разом. Вказує, що під час коли ОСОБА_10 перебував на посаді начальника Зачептлівського ВП, він перебував на посаді його заступника та начальника слідчого відділу. Начальник підійшов до нього та ОСОБА_25 та сказав, що до нього зараз може підійти особа, яка може здійснювати дії, пов`язані з неправомірною вигодою і попросив бути присутнім, щоб запобігти вчиненню вказаних дій. Після цього всі разом вийшли на вулицю, він із ОСОБА_25 стояли біля порогу, а ОСОБА_41 підійшов до особи, що стояла неподалік від алеї РВ.

Вони спілкувалися хвилин 10-15, після чого він повернувся і сказав, що дана особа пропонувала неправомірну вигоду, за те, щоб він не здійснював вплив на його діяльність.

Після цього зайшли до приміщення та ОСОБА_41 почав телефонувати до ГУНП та внутрішньої безпеки, де йому повідомили, щоб він написав відповідний рапорт, що і було зроблено, із змістом особисто не знайомився.

Через деякий час ОСОБА_41 на власному автомобілі поїхав до м. Харкова.

На запитання прокурора свідок ОСОБА_21 вказав, що це був день, ближче до обідньої години, відстань між особою, ОСОБА_41 та ними була метрів 15-20, суть розмови не чув, з ними нікого більше не було. Чи був там ОСОБА_23 не пам`ятає.

Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 повідомив суду, що ні в родинних, ні будь-яких інших відносинах з обвинуваченим не перебуває. Просив зачитати те, що він раніше свідчив, а він доповне.

На запитання прокурора свідок ОСОБА_14 повідомив, що о 10-11 годині, десь два роки тому, працівники поліції приїхали на територію колишнього хлібзаводу, де приймався металобрухт, останні почали звинувачувати, що він знаходиться без маски, порушує карантинні правила. Однак, той пояснив, що він тут знаходиться один, не повинен бути в масці та зробив зауваження, що вони самі без маски. Працівники поліції щось складали, свідків не було, пояснення не надавав. Що було з документами йому не відомо. В подальшому він відмовився їхати до відділку, документи для ознайомлення йому не надавали. Через декілька днів його викликали та почали допитувати.

Територія колишнього хлібзаводу не закрита, вона не огороджена, немає ні забору, ні воріт. Він не пам`ятає точно чи працював офіційно у 2020 році. Не пам`ятає чи є запис у трудовій книжці. Не пам`ятає чи писав заяви, пояснення в Зачепилівському суді.

З ОСОБА_13 знайомий, не знає чи останній був працівником. Після того, як проїхали працівники поліції, повідомив ОСОБА_13 .

На додаткові запитання захисника обвинуваченого свідок ОСОБА_14 пояснив, що у зв`язку з чим повідомляв ОСОБА_13 про цей факт пояснити не може. Йому не відомо, де працював на той момент ОСОБА_13 і яка його посада. Не може повідними у зв`язку з чи його допитували в Харкові . Сказав, що все написано. Не пам`ятає чи на момент складання протоколу офіційно працював.

На додаткові запитання головуючого повідомив, що не знає в якості кого він порушував карантинні правила, він знаходився на території як наглядач. Йому зателефонував ОСОБА_13 і попрохав наглянути за територією. Не пам`ятає чи був у трудових відносинах. Ні з якими документами не ознайомлювався, припускає, що всі документи були фіктивними.

Працівники поліції приїжджали двічі в один день, він задавав запитання, що вони пишуть, один сказав, що це їхні документи, а інших - це його пояснення. Сказали, що свідки будуть. Щось написали, він не знайомився, ні з чим не погодився. Через декілька днів визвали в Харків з приводу тих питань, що приблизно йому зараз задають. Хто задавав питання, в якій установі він не пам`ятає.

Не знає хто возив його в Харків . Приїхала людина додому і сказала, що відвезе. На той момент він знав ту людину, а зараз не пам`ятає. Йому не говорили конкретно куди його везуть та хто буде допитувати. Йому представлялись, хто буде допитувати, але він не фіксував. Йому телефонували і говорили, що потрібно їхати в м. Харків. Погодився їхати, бо люди роз`яснили, що треба їхати.

Допит тривав 1,5-2 години. Була одна людина на допиті. Спілкувались на цю тему. Його слова фіксувались, перед тим як підписувати, він ознайомився. Далі його відвезли додому.

Можливо йому і пропонували співробітники поліції прочитати документи, але він відмовився, бо з ситуацією він не згоден. Не пам`ятає чи він комусь розповідав про дану подію і не пам`ятає чи йому хтось говорив.

Після того як з`їздив в Харків і до засідань в Кегичівському суді мабуть події не відбувались.

Під час допиту в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомив суду, що ні в родинних, ні будь-яких інших відносинах з обвинуваченим не перебуває. Пояснив, що в квітні-травні йому зателефонував колишній співробітник ОСОБА_14 , він йому сказав контролювати ділянку в Кулінічах. Він зателефонував в другій половині дня і сказав йому, що до нього приїхали три співробітники поліції і повідомили, що в них команда скласти протоколи у зв`язку з COVID. Підприємство мало право працювати, оскільки вони не надавали послуги населенню. Йому було роз`яснено, що за наказом начальника райвідділку повинні вони мають скласти протокол на співробітника і накласти штраф, на підставі того, що вони працюють.

Мабуть наступного дня, він приїхав до Зачепилівки до райвідділку. Співробітники показали, де стоїть начальник. Зачекав, поки він закінчить розмову, обізвався, повідомив, хто він. Його насторожило те, що він бачить його вперше, а веде себе як цар і бог. Він намагався пояснити, що має право робити, вони працювали офіційно. В процесі розмови вияснилось, що він сказав, що кого хоче, того і нагне. В кінці він запитав, як йому робити, а йому озвучили, що кожен місяць платити 2 тисяч гривень і за протокол, який складено на співробітника 15 тисяч гривень. Він сказав, що привезе сам, а обвинувачений повідомив, що він знає ОСОБА_59 і нехай він займається цим питанням.

Коли він приїхав до Харкова , звернувся в прокуратуру на Б . Хмельницького і повідомив, що від нього вимагають платити кожного місяця по 2 тисячі гривень і 15 тисяч гривень.

Також ОСОБА_41 йому сказав, що якщо захоче, то напише на фірму на 170 тисяч гривень штрафу.

Після того як він звернувся до прокуратури, все останнє перейшло на ОСОБА_59 , який був начальником площадки в Краснограді, оскільки обвинувачений сказав, що перший раз його бачить, брати від нього нічого не буде.

На додаткові запитання прокурора, свідок ОСОБА_13 пояснив, що він працював в ТОВ «Метлом», він є начальником служби безпеки «Укрмет». У нього обов`язки начальника безпеки по Харківському, Сумському, Полтавському регіонах. За час роботи в ТОВ «Метлом» з боку правоохоронних органів тиску не було, це був перший раз.

Під час першої зустрічі з ОСОБА_41 він йому не пропонував, запитав як будемо вирішувати дане питання. Тиснули тим, що складуть протокол на ОСОБА_14 на 17 тисяч гривень. Заява про вчинення кримінального правопорушення була написана особисто.

Площадка, що орендувалась це колишня територія Кулінічів , була пекарня. З дороги її не видно, вона закрита приміщенням, в`їзд ворота. В`їзд вузький, потрібно заїхати, проїхати правіше і тільки тоді побачити відкриті ворота. Ворота на той період були відкриті, бо щоб зайти на територію складу, необхідно відкрити половину воріт.

На додаткові запитання захисника обвинуваченого свідок ОСОБА_13 повідомив, що ліцензії і дозволи для роботи з металобрухтом були скасовані в 2017-2018 роках, були загальні довідки з приводу ведення господарської діяльності.

Прізвище ОСОБА_14 він не пам`ятає, на той час він офіційно не був працевлаштований, бо за 1-2 місяця до того попрохав звільнити його за станом здоров`я, бо він інвалід. ОСОБА_14 знаходився там за його особистим проханням.

ОСОБА_12 на той час офіційно працював, він був начальником Красноградського цеху.

Він не знає чи був протокол відносно ОСОБА_14 , настільки йому відомо ОСОБА_14 нічого не підписував. Він поїхав тому що, тиск з боку поліції буде продовжуватись, поки вони зроблять те, що хотіли.

Тиск може виражатись в підставних особах, які будуть направлятись на контрольні закупки. На підприємстві таке було, він не знає чи було таке на цій площадці.

До того як склали протокол, якісь дії працівниками поліції не вчинялись. А після того - займався ОСОБА_12 , до нього ніхто не звертався.

У прокуратурі на КПП пояснив, що в нього є проблеми з однією з площадок, у нього вимагають грошову винагороди у вигляді 2 та 15 тисяч гривень. Провели його в кабінет, далі там проводили опитування. Протокол допиту оформляли. Під час допиту повідомляв прокурора, що ОСОБА_41 сказав, що з ним не буде спілкуватись, а буде спілкуватись з ОСОБА_64 . Його допитували співробітники НАБУ. Здається, що його допитували двічі.

В протоколі не вказано, що ОСОБА_41 сказав, що буде спілкуватись з ОСОБА_12 , бо він сказав це в приватній розмові. Йому нічого не відомо про написання заяви ОСОБА_12 , він тільки може догадуватись, що він її писав. Все, що відбувалось після його заяви він не вникав.

Після того як написав заяву, ОСОБА_12 вказівок не надавав. ОСОБА_12 лише йому телефонував, щоб сказати, що його викликають в прокуратуру, бо він покидав робоче місце. Про гроші вони не говорили. За 33 роки роботи заяви писав, саме таких не було.

На додаткові запитання обвинуваченого свідок ОСОБА_13 повідомив, що ОСОБА_41 йому сказав, що не допустить протокол до суду та нічого не казав, що протокол в суді. ОСОБА_41 озвучував про 2 та 15 тисяч гривень, так як вказано в протоколі. Він не телефонував ОСОБА_41 два дні підрід, можливо була одна розмова, він не пам`ятає.

На додаткові запитання головуючого свідок ОСОБА_13 пояснив, що зустрічався з ОСОБА_41 один раз між райвідділком і судом, розмова тримала 10-20 хвилин, її ніхто не чув. Метою його зустрічі з обвинуваченим було вияснити чому приїхали на площадку співробітники поліції. Площадка була законсервована. З`ясував, що порядку не буде і звернувся до прокуратури. ОСОБА_41 повідомив, що хто не йде до мене на зустріч, він тих закриває. Коли розмовляв з ОСОБА_41 до них ніхто не підходив, за 20-30 м стояла поліція, він їх не знає, навряд чи хтось щось чув. Другий раз мабуть його допитували співробітники НАБУ, а можливо це було і перший раз. Документи підписував мабуть двічі. Він написав заяву, розповів, що відбувається, йому повідомили, що якщо там є довірена особа ОСОБА_12 , то далі визивали його. ОСОБА_12 йому телефонував і казав, що його викликали в прокуратуру.

Аналізуючи показання допитаних судом свідків сторони обвинувачення суд дійшов висновку, що вони не можуть бути взяті судом до уваги як доказ обставин пред`явленого ОСОБА_41 обвинувачення, виходячи з таких мотивів.

Показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_68 , ОСОБА_25 , ОСОБА_70 не містять інформації, що підтверджує зміст домовленостей між ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , не містять підтвердження факту прийняття пропозиції ОСОБА_10 за обставин, викладених в зміненому обвинувальному акті, службовою особою надати їй неправомірну вигоду для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дій з використанням наданої їй влади та службового становища.

Свідок ОСОБА_12 , у судовому засіданні вказав, що діяв за вказівками ОСОБА_13 , а саме те, що він повинен поїхати до відділу поліції та запропонувати кошти. Пропонував ОСОБА_10 , про те не пам`ятає, що той відповів, він коштів не вимагав.

Свідок ОСОБА_13 , у судовому засіданні вказав, що ОСОБА_10 сказав йому, що необхідно сплачувати, за те, щоб нічого не було по 2 тисячі кожного місяця та 17 тисяч за протокол.

Отже, показання вищевказаних свідків не є належними доказами вчинення ОСОБА_10 інкримінованого кримінального правопорушення.

В судовому засіданні вивчено та досліджено, надані прокурором:

Витяг з ЄРДР, яким підтверджено факт початку досудового слідства 30 березня 2020 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, відповідно до якого 30 березня 2020 року о 18 годин 37 хвилин до прокуратури Харківської області від ОСОБА_13 надійшла заява про те, що службова особа керівного складу правоохоронного органу вимагає неправомірну вигоду та 02 квітня 2020 року о 17 годині 04 хвилин від ОСОБА_12 надійшла заява про те, що робітник керівного складу правоохоронного органу вимагає неправомірну винагороду за не притягнення особи до відповідальності, також внесення відомостей ЄРДР відбулося 30 березня 2020 року о 12 годині 28 хвилин за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень (а.с.90, т.2, а.с.8-7, т. 3).

Постанова заступника прокурора області від 30 березня 2020 року ОСОБА_72 про призначення групи прокурорів, а саме ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_7 , ОСОБА_75 ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , старшим групи прокурорів визначено ОСОБА_73 , якому доручено керувати діями інших прокурорів (а.с.91, т.2).

Постанови про об`єднання кримінальних проваджень від 30 березня 2020 року та 02 квітня року, якими кримінальні провадження №42020220000000182 від 30 березня 2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 368 КК України та №42020220000000184 від 30 березня 2020 року та №42020220000000 від 02 квітня 2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України об`єднано в одне кримінальне провадження за №42020220000000182 (а.с.92-93, т.2, а.с.2-3, т. 3).

Повідомлення про початок досудового розслідування від 30 березня 2020 року у вказаному кримінальному провадженні за ч.1 ст. 368 КК України, доручено проведення досудового розслідування слідчому Другого відділу ТУ ДБР у м. Полтава ОСОБА_79 (а.с.96, т.2).

Постановою від 30 березня 2020 року призначено групу слідчих - слідчих Другого слідчого відділу СУ ТУ ДБР у м. Полтава, заступником начальника Другого СВ СУ ТУ ДБР у м. Полтава (а.с.95, т.2).

Протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30 березня 2020 року від ОСОБА_13 (а.с.96-98, т.2).

Копія виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - а саме, щодо ТОВ «Метлом», основний вид діяльності: оптова торгівля відходами та брухтом, місцезнаходження юридичної особи - м.Харків (а.с.99, т.2).

Заява від ОСОБА_12 про вчинення злочину від 02 квітня 2020 року, копія якої із скриньки для скаржників (а.с.100,101, т.2).

Клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме спостереження за особою - без дати, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 30 березня 2020 року та аудіо-, відео контроль особи від 30 березня 2020 року, всі три відносно ОСОБА_12 (а.с.102-103,104-105,106-107, т.2).

Доручення прокурора відділу прокуратури області про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 36 КПК України, а саме доручено оперативним працівникам ГВ БКОЗ УСБУ в Харківській області провести НСРД (а.с.108-109, т.2).

Протокол за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконроль особи, відносно ОСОБА_10 від 03 квітня 2020 року, з додатками в конверті (а.с.112-117, т.2, а.с.201, т.4).

Протокол за результатами проведення НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, стосовно ОСОБА_10 від 27 квітня 2020 року, з датками у конверті (а.с.148-151, т.2, а.с.201, т.4).

ОСОБА_10 проходить службу в органах внутрішніх справ з 06 серпня 2007 року, про що свідчить послужний список №М-245632 наданий Управлінням кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області, з 11 липня 2019 року переміщається згідно з п.3 ч. 1 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» на посаді начальника Зачепилівського відділення поліції Красноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, про що свідчить витяг із Наказу ГУНП в Харківській області від 10 липня 2019 року №204 о/с, копія наказу від 10 липня 2019 року, функціональні обов`язки начальника Зачепилівського ВП ОСОБА_10 , відомості про лікування ОСОБА_10 (а.с.120, 121-127, 134-135,136, 137т.2, а.с.14-20, т. 3).

Копія журналу вихідних та внутрішніх документів Зачепилівського ВП, про направлення відносного ОСОБА_14 матеріалу до суду, а саме 01 квітня 2020 року (а.с.128-133, т.2).

Повідомлення про підозру ОСОБА_10 від 09 квітня 2020 року за ч.1 ст. 368 КК України, витяг з наказу про відсторонення його від посади від 14 квітня 2020 року (а.с.138-142, 147 т.2).

Постанова про розсекречення матеріалів НСРД від 06 травня 2020 року прокурора відділу ОСОБА_74 , погоджена заступником прокурора ОСОБА_80 , а саме протоколу №70/14-5337т від 27 квітня 2020 року та оптичного диску DVD-R, реєстр №1300/ГВ БКОЗ (а.с.163-164, т.2).

Постанова про знищення матеріальних носіїв секретної інформації, одержаних під час проведення НСРД від 06 травня 2020 року, що не містять будь-якої інформації , а саме протоколів реєстр.№70-14-5338т від 27 квітня 2020 року та №70-14-5339т від 27 квітня 2020 року та опричних дисків DVD-R, реєстр №1301/ГВ БКОЗ та №1302/ГВ БКОЗ (а.с.165-166, т.2).

Копія висновку службового розслідування відносно ОСОБА_10 (а.с.167171, т.2).

Клопотання про продовження строку досудового розслідування від 03 червня 2020 року слідчого, погоджене заступником прокурора області до 6 місяців та ухвала слідчого судді, відносно цього, клопотання задоволено частково, продовжено строк досудового розслідування до 09 липня 2020 року (а.с.172-176, 177-178, т.2).

Службова характеристика на капітана поліції ОСОБА_10 начальника Зачепилівського ВП Красноградського ВП ГУНП в Харківській області надана начальником Красноградського ВП ГУНП в Харківській області підполковником поліції ОСОБА_81 08 квітня 2020 року відповідно до якої ОСОБА_10 за час служби в органах Національної поліції України на останній займаній посаді показав себе з позитивного боку. У службовій діяльності дотримується вимог законів, порушень дисципліни та законності не допускає. У роботі не рахується з особистим часом, добре орієнтується в складній ситуації, здатний прийняти вірне рішення в короткий термін. У стосунках з громадянами стриманий, ввічливий. У побуті поводить себе скромно. Дотримується встановлених правил носіння форменого одягу. Заходи безпеки при поводженні з табельною вогнепальною зброєю, підстави її застосування знає. Фізично розвинутий добре. Державною мовою володіє добре. Державну та службову таємницю зберігати може (а.с.12, т.3).

Клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту від 15 квітня 2020 року стосовно ОСОБА_10 , ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2020 року про відмову у задоволенні вказаного клопотання та застосування до підозрюваного ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком до 09 червня 2020 року з покладенням на останнього обов`язків: 1) прибувати до слідчих та прокурорів у кримінальному провадженні, а також суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчих та прокурорів у кримінальному провадженні, а також суду про зміну свого місця проживання та місця роботи; 4) утримуватися від спілкування зі свідками вказаного кримінального провадження; 5) здати на зберігання до прокуратури Харківської області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, ухвала колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду від 18 травня 2020 року якою апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Харківської області ОСОБА_73 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2020 року щодо ОСОБА_10 - без змін (а.с.21-30, а.с.58-59, а.с.75-76, т.3).

Ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 05 червня 2020 року якою продовжено строк виконання обов`язків покладених на ОСОБА_10 ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2020 року до - 09 липня 2020 року (а.с.79-80, том. 3).

Клопотання прокурора ОСОБА_74 слідчому судді Октябрського районного суду м. Полтави про продовження строку виконання обов`язків у кримінальному провадженні від 07 липня 2020 року визначених ухвалою вказаного суду від 17 квітня 2020 року строком на 2 місяці (а.с.88-92, т.3).

Заява ОСОБА_10 від 29 квітня 2020 року слідчому Другого слідчого відділу слідчого управління ДБР розташованого в м. Полтава ОСОБА_82 про здачу на зберігання паспорта для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 04 грудня 2019 року (а.с.54, т. 3).

Клопотання про відсторонення від посади від 15 квітня 2020 року стосовно ОСОБА_10 , ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2020 року про задоволення вказаного клопотання, відсторонення ОСОБА_10 від посади начальника Зачепилівського відділення поліції Красноградського відділу поліції ГУНП в Харківській області строком до 09 червня 2020 року включно, ухвала колегії суддів судової палати з розгляд кримінальних справ Полтавського апеляційного суду від 18 травня 2020 року якою апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 залишено без задоволення, ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2020 року - без змін (а.с.31-37, 72-73, т.3).

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_83 про продовження строку відсторонення від посади ОСОБА_10 від 07 липня 2020 року (а.с.84-87, т.3).

Клопотання до Територіального управління ДБР розташованого у місті Полтаві адвоката ОСОБА_11 №67/20 від 13 квітня 2020 року щодо повідомлення чи здійснювалися з 30 березня 2020 року по 09 квітня 2020 року будь-які повідомлення (виклики) ОСОБА_10 чи направлялися повістки про його виклик, якщо так, то у який спосіб та надання їх копій, надання для ознайомлення матеріалів досудового розслідування, відповідь на вказане клопотання в якому повідомлено, що ОСОБА_10 викликався до слідчого для проведення слідчих дій та про можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження (а.с.41-42, т.3).

Клопотання адвоката ОСОБА_11 №83/20 від 28 квітня 2020 року про закриття кримінального провадження №42020220000000182 від 30 березня 2020 року за підозрою ОСОБА_10 у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КК України, тобто у зв`язку з встановленням в його діянні відсутності складу кримінального правопорушення та постанова Територіального управління ДБР розташованого у місті Полтаві про відмову в задоволенні вказаного клопотання від 06 травня 2020 року, лист прокуратури Харківської області від 04 травня 2020 року №15/3-6545-20 щодо направлення постанови про відмову задоволенні вказаного клопотання (а.с.46-48, а.с.44-45, а.с.49, т. 3).

Клопотання адвоката ОСОБА_11 №82/20 від 28 квітня 2020 року про проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій, постанова Територіального управління ДБР розташованого у місті Полтаві про часткову відмову в задоволенні клопотання вказаного клопотання від 06 травня 2020 року, ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 03 червня 2020 року якою постанову слідчого другого слідчого відділу управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_84 від 06 травня 2020 року про часткову відмову у задоволенні клопотання скасовано, зобов`язано уповноважену особу повторно розглянути клопотання з винесенням постанови за результатами його розгляду відповідно до ч. 1 ст. 220 КПК України (а.с.55-56, а.с.51-53, а.с.65-66, том. 3).

Клопотання (в порядку ст. 220 КПК України) адвоката ОСОБА_11 №127/20 від 24 липня 2020 року, постанова слідчого другого слідчого відділу управління Територіального управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_85 про часткову відмову у задоволенні вказаного клопотання з приводу проведення семантико-текстуальної експертизи (а.с.70-71, а.с.68-69, том 3).

Доручення оперативному підрозділу про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку п. 3 ч. 2 ст. 40 КПК України від 09 червня 2020 року №0182/15-02-2 згідно якого співробітникам Управління СБУ в Харківській області доручено встановити чи звертався ОСОБА_10 до керівництва ГУНП в Харківській області у квітні 2020 року з рапортом щодо здійснення стосовно нього пропозиції чи обіцянки надати неправомірну вимогу, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, та встановити номер кримінального провадження за фактом вказаного звернення; лист заступника начальника Управління СБУ в Харківській області від 10 червня 2020 року №70/14-10730 з якого вбачається, що 2 відділом ГВ БКОЗ УСБУ в Харківській області проведеними заходами в рамках кримінального провадження №42020220000000182 від 30 березня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, встановлено, що ОСОБА_10 , звертався з рапортом, щодо здійснення стосовно нього пропозиції чи обіцянки надати неправомірну вигоду до СУ ГУ НП в Харківській області, за результатами розгляду якого СУ ГУ НП в Харківський області 03 квітня 2020 року було зареєстровано кримінальне провадження №12020220000000394 за ч.3 ст.369 КК України (а.с.81-83, т. 3).

Ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 08 липня 2020 року про часткове задоволення клопотання слідчого про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020220000000182 від 30 березня 2020 року, строк продовжено до 09 вересня 2020 року (а.с.93-95, т.3).

Постанова прокурора області про зміну групи прокурорів від 22 липня 2020 року визначено їх у складі: прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Харківської області ОСОБА_7 , прокурорів відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих регіональної прокуратури Харківської області ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_74 , ОСОБА_89 (а.с.100-101, т. 3).

Постанова начальника Другого СВСУ ТУ ДБР у місті Полтаві про зміну групи слідчих від 10 серпня 2020 року визначено їх у складі: слідчих Другого слідчого відділу СУ ТУ ДПР у місті Полтаві ОСОБА_84 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 (а.с.102, т.3).

Постанова начальника Другого СВСУ ТУ ДБР у місті Полтаві про зміну групи слідчих від 13 серпня 2020 року визначено їх у складі: старшого групи слідчого Другого слідчого відділу СУ ТУ ДПР у місті Полтаві ОСОБА_84 , слідчих Другого слідчого відділу СУ ТУ ДПР у місті Полтаві ОСОБА_84 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 (а.с.103, т. 3).

Протокол огляду предметів (інформації на електронних носіях) від 26 серпня 2020 року проведений прокурором ОСОБА_7 з 08 години 50 хвилин по 14 години 20 хвилин - огляд карти пам`яті «MicroSD HC Goodram 16 GB» №1230/ГВБКОЗ; картки пам`яті «MicroSD HC Goodram 16 GB» №1231/ГВБКОЗ; оптичного диску «Sony DVD+R» 4,7 GB з написом №1229/ГВБКОЗ від 03.04.2020 «розсекречено»; на вказаних предметах містяться відеофайли, датовані 03 квітня 2020 року, з яких відтворено та наводиться зміст розмов встановлений на аудіовізуальному рівні сприйняття, мовою оригіналу, учасниками є ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_38 (а.с.109-135, т.3).

Протокол огляду предмету (інформації на електронному носії) від 26 серпня 2020 року проведений прокурором ОСОБА_7 з 14 години 40 хвилин по 16 години 45 хвилин - огляд оптичного диску DVD-R без назви з написом №1300/ГВБКОЗ від 08 квітня 2020 року «розсекречено»; на вказаному оптичному диску міститься 1 папка з назвою «НСРД-12М-0990-20», в якій міститься 5756 файлів, в т.ч. текстових файлів формату «.rtf» - 355 файлів; текстових файлів формату «.txt» - 4064 файлів; текстових файлів формату «.wav» - 1337 файлів; було проведено аналіз 6 аудіофайлів з яких наводиться зміст розмов встановлений на аудіовізуальному рівні сприйняття, мовою оригіналу, учасниками є ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , датовані 03 квітня 2020 року (а.с.136-180, т.3).

Постанова прокурора відділу ТУ ДБР у м. Полтава про призначення комплексної лінгвістичної-фоноскопічної експертизи від 28 серпня 2020 року (а.с.185-190, т. 3).

Лист прокурора ОСОБА_98 та заява слідчого ОСОБА_84 голові Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_99 про надання прокуратурі Харківської області копії аудіо записів та письмових протоколів судових засідань у судовій справі №554/3156/20 (провадження №1-кс/554/5316/2020) та супровідний лист №554/3156/20/55780 від 24 вересня 2020 року щодо надання копії аудіо записів підписаний головою Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_100 з додатком 1 диск (а.с.191-195, т.3).

Клопотання слідчого ОСОБА_84 про продовження строку досудового розслідування від 01 вересня 2020 року, ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 08 вересня 2020 року про задоволення вказаного клопотання слідчого про продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020220000000182 від 30 березня 2020 року, строк продовжено до 09 жовтня 2020 року (а.с.196-202, т.3).

Клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів від 31 серпня 2020 року, ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 07 вересня 2020 року щодо задоволення вказаного клопотання, надано з 07 вересня 2020 року до 07 листопада 2020 року дозвіл на тимчасовий доступ до оригіналів та дозвіл на вилучення завірених належним чином копій адміністративної справи №952/293/20 (провадження №3/952/78/20) стосовно громадянина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: протокол про адміністративне правопорушення та додатки до нього, документи та матеріали пов`язані з розглядом цієї справи в суді, які перебувають у володінні Зачепилівського районного суду Харківської області (а.с.209-215, т.3).

Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 16 вересня 2020 року та опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 16 вересня 2020 року з адміністративної справи №952/293/20 стосовно ОСОБА_14 , в загальній кількості 13 аркушів, прошито, пронумеровано та скріплено мокрою печаткою суду (а.с.216-234, т.3).

Постанова про розсекречення матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 02 жовтня 2020 року в якій визнано необхідним використання у кримінальному провадженні №42020220000000182 від 30 березня 2020 року як доказів: клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо-, відеоконтроль особи, а також зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж №1489т від 30 березня 2020 року, № 1490т від 30 березня 2020 року, № 1491т від 30 березня 2020 року, № 1492т від 30 березня 2020 року, № 1493т від 30 березня 2020 року, № 1494т від 30 березня 2020 року, №1495т від 30 березня 2020 року, № 1497т від 30 березня 2020 року, № 1498т від 30 березня 2020 року, № 1499т від 30 березня 2020 року; доручень прокурора № 1500т від 31 березня 2020 року та № 1517т від 31 березня 2020 року, наданих Управлінню СБУ в Харківській області в порядку ст. 36 КПК України; постанов прокурора про здійснення контролю за вчиненням злочину - № 1501т від 31 березня 2020 року та № 1502т від 31 березня 2020 року. Розсекретити зазначені процесуальні документи (а.с.235-237, т.3).

Доручення про відкриття матеріалів досудового розслідування прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління ДБР обласної прокуратури ОСОБА_7 від 02 жовтня 2020 року слідчому Другого СВ слідчого управління Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_79 та повідомлення про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів останнього підозрюваному ОСОБА_41 та захиснику ОСОБА_11 (а.с.238-239, т.3).

Повістки про виклик ОСОБА_10 та ОСОБА_11 09 жовтня 2020 року о 10 годині 00 хвилин, 12 жовтня 2020 року о 10 годині 00 хвилин до слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань для ознайомлення в порядку ст. 290 КПК України з матеріалами кримінального провадження №42020220000000182 (а.с.240-243, т. 3).

Протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 09 жовтня 2020 року відповідно до його ознайомлення ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з матеріалами досудового розслідування проводилося в період часу 09 жовтня 2020 року з 10 години 30 хвилин до 14 години 00 хвилин, 27 жовтня 2020 року з 12 години 20 хвилин до 14 години 30 хвилин, 26 листопада 2020 року з 12 години 00 хвилин до 14 години 00 хвилин, 18 грудня 2020 року з 10 години 30 хвилин до 12 години 00 хвилин, з 12 години 45 хвилин до 13 години 21 хвилин (а.с.245-254, т. 3).

Постанова про відмову в задоволенні клопотання від 13 жовтня 2020 року ОСОБА_10 з приводу надання йому можливості зробити копію скріншоту відомостей з реєстру досудових розслідувань про рух кримінального провадження №42020220000000182 від 30 березня 2020 року та клопотання ОСОБА_10 щодо цього (а.с.256-258, т.3).

Акт №14740/15110/18437-18454/18455-18472 здачі-приймання висновку експертів №14740/15110/18437-18454/18455-18472 відповідно до якого загальна вартість експертизи становить 33034,75 грн (а.с.210, т. 4).

Висновок експертів за результатами проведення комплексної судової експертизи відео-, звукозапису та лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи мовлення №14740/15110/18437-18454/18455-18472 складений 31 серпня 2022 року за наслідком аналізу носія, на якому зафіксована зустріч ОСОБА_12 , ОСОБА_10 , ОСОБА_68 :

1-8. Текстове відтворення змісту розмов, які зафіксовані на заданих фонограмах, фрагментах фонограм №№1-15, що міститься в області даних лазерних дисків DVD-R «SONY» №1229/ГВБКО3, DVD-R без назви №1300/ГВБКОЗ та карт пам`яті Місго SD HC «Goodram» 16 GB №№1230/ГВБКОЗ, 1231/ГВБКОЗ, наведено в Додатку А до даного висновку.

Слова (фрази, репліки), позначені у Додатку А як «ОСОБА_10», на фонограмах, фрагментах фонограм №№1-6, 8-10, 13 належать ОСОБА_10 .

Слова (фрази, репліки), позначені у Додатку А як «ОСОБА_10» фонограмах, фрагментах фонограм №№ 7, 11, 12, 14, 15 ймовірно належать ОСОБА_10 . Встановити цей факт у категоричній формі (підтвердити/ спростувати не представляється можливим через непридатність мовленнєвого матеріалу диктора «ОСОБА_10» для проведення інструментальних ідентифікаційних досліджень за тривалістю.

9-12. Програмно-апаратними засобами, що є в розпорядженні експерта, при дослідженні фонограм, які містяться в області даних лазерних дисків DVD-R «SONY» №1229/ГВБКОЗ, DVD-R без назви №1300/ГВБКОЗ та відеофонограм, які містяться в області даних карт пам`яті Micro SD HC «Goodram» 16 GB №№1230/ГВБКОЗ та 1231/ГВБКОЗ, ознак монтажу, переривань, змін тощо ні в момент запису, ні після нього - не встановлено. Однак, встановити ці факти у категоричній формі (підтвердити/спростувати) не представилось можливим у зв`язку з тим, що не була встановлена оригінальність цих не записів.

13-15. Серед висловлювань ОСОБА_10 («ОСОБА_10») на заданих фрагментах фонограм №№1-9, що містяться в області даних лазерних дисків DVD-R «SONY» №1229/ГВБКОЗ, DVD-R без назви №1300/ГВБКОЗ та карт пам`яті Micro SD HC «Goodram» 16 GB №№1230/ГВБКОЗ, 1231/ГВБКОЗ, є такі, що виражені у формі згоди, а саме - ОСОБА_10 («ОСОБА_10») надає згоду прийняти від «ОСОБА_18» («ОСОБА_18») через іншу особу на ім`я ОСОБА_23 певну винагороду (імовірно, грошові кошти у сумі п`ятнадцять, по фірмі, і дві тисячі щомісяця) за вирішення питання, яке не конкретизується в розмовах. (Ключові фрагменти розмов наведені у п. «За питаннями «№№ 13-15» (А) ДОСЛІДЖЕННЯ).

Висловлювання ОСОБА_10 , що виражені у формі спонукання (вимагання, прохання, побажання) про надання йому грошових коштів або іншого майна, переваг, пільг, послуг, нематеріальних активів, будь-яких інших вигод, в досліджених розмовах - відсутні.

Питання в частині визначення того, чи йдеться у висловлюваннях ОСОБА_10 про неправомірну вигоду, експертом не вирішувалося через причини, наведені в п. «За питаннями «№№ 13-15» (Б) ДОСЛІДЖЕННЯ. (а.с.211-235, т.4).

Також, з висновку експерта встановлено: «Відповідно до наведених семантичних особливостей ключових слів, звертає на себе увагу наявність непрямих лексичних маркерів, що позначають грошові кошти (а саме: «двуха», «сумма»), а також, що указують на приналежність ОСОБА_10 до співробітників поліції (а саме: «райотдел», «милиция», «милиционер»). Під час предметно-тематичного аналізу наведених вище діалогів, виходячи із семантичних особливостей смислотвірних слів, встановлено, що в них ідеться про домовленість особи, яка називає себе і до якої звертаються «ОСОБА_18» (позначений у Додатку А «ОСОБА_18»), за дорученням свого керівництва вирішити певні питання (судячи із змісту розмов, ймовірно, передати грошові кошти у розмірі п`ятнадцять і дві тисячі) з ОСОБА_10 («ОСОБА_10»), при цьому виключно з ним оскільки останній є співробітником поліції (за т.в.: «ОСОБА_18- Ну в принципе смотри, они как-то... ну вот ОСОБА_23 йидэ блин понимаешь, сказали только с … они ж работают только с милицией, ты ж понимаешь? (...) Ну а шо ОСОБА_23...»; «ОСОБА_18- Руководство прислало решить вопрос с ОСОБА_102 . Бо общем как бы, сказали, чтоб я вопрос этот порешал, на любом уровне. (...) Шоб я решил с Вами вопросы. Они участия никакого не будут принимать, а я буду с Вами решать. Так шо в любой момент мы можем этот вопрос решить. И еще по «двухе» по вот этой, на период карантина или каждый месяц?»; «ОСОБА_18- Значит так, было сказано, что, мы под милицией, значит должна контролировать милиция. Значит так, по фирме - пятнадцать отдать милиционеру, две тысячи отдать милиционеру, все до свидания, вот так дальше и работать.»; «ОСОБА_18- Ну, я не с ОСОБА_23, я же с Вами, ну что ж я с ОСОБА_23 буду решать вопросы, если блин с Вами надо.»; «ОСОБА_18- Предложили сумму, все пожалуйста, Ваша сумма, все. И до свидания, мы дальше работаем, и никто даже не лякает, не мякает.»). Водночас ОСОБА_10 , визнаючи, що існували певні домовленості між ним і керівником «ОСОБА_18» на прізвище ОСОБА_13 , зокрема щодо готовності вести діалог виключно з « ОСОБА_104 » і в жодному разі ні з ким іншим, бо тоді він узагалі припинить спілкування («ОСОБА_10- Шо вин так до мэнэ на встречу набивается? Этот ОСОБА_13 Ваш , ОСОБА_106 . (...) Я не хочу с ним встречаться, я не хочу з ным ничого обсуждать. Вин шо-то до мэнэ рвэться, хочэ там, щось сюда-туда, я не буду ни с кем, ни про шо разговаривать. Я ж йому тоди так сказав (нрзб.) этот и все, а то мы всэ закончим.»), а також уточнюючи, що «двуху» необхідно надавати щомісяця («ОСОБА_18- Шоб я решил с Вами вопросы. Они участия никакого не будут принимать, а я буду с Вами решать. Так що в любой момент мы можем этот вопрос решить. И еще по «двухе» по вот этой, на период карантина или каждый месяц? ОСОБА_10- Каждый месяц.»), все ж таки наполягає, щоби обговорену суму отримала інша особа на ім`я ОСОБА_23 , а потім передала її ОСОБА_10 («ОСОБА_18- Каждый месяц, понятно. И еще, а когда можно все это дело, Вам? ОСОБА_10- Отдавать? (...) ОСОБА_18- Ну я не хочу, чтобы ОСОБА_23 (нрзб.). Когда, давай где-то блин в этом (нрэб.), я готов, я уехал у меня времени блядь сильно... ОСОБА_10- Ну вечором у мэнэ будэ человек, вин до Вас зайидэ.»; «ОСОБА_10- Давайте я с ОСОБА_23 перебеседую. Хорошо? Я нэ хочу просто этот, ну просто... А че вы не хочэтэ с ОСОБА_23 , вот это»; «ОСОБА_10- Угу. Давайте этот, с ОСОБА_23 посоветуюсь.»; «ОСОБА_10- Если шо ОСОБА_23 виддастэ, а я в нього потом забер?.»).

На основі структурно-системного, логіко-граматичного і семантико-синтаксичного аналізу висловлювань ОСОБА_10 у контексті досліджуваних розмов (з урахуванням наведених семантичних особливостей спілкування й визначень МА вимагання, прохання, побажання та згоди) встановлена іллокуція МА згоди, а саме - ОСОБА_10 надає згоду прийняти від «ОСОБА_18» через іншу особу на ім`я ОСОБА_23 певну винагороду (імовірно, грошові кошти у сумі п`ятнадцять, по фірмі, і дві тисячі щомісяця) за вирішення питання, яке не конкретизується в розмовах.

Висловлювання ОСОБА_10 , виражені у формі спонукань до надання йому грошових коштів або іншого майна, переваг, пільг, послуг, нематеріальних активів, будь - яких інших вигод, у наданих на дослідження розмовах експертом не виявлені.

Це свідчить про те, що серед висловлювань ОСОБА_10 , такі, що виражені у формі спонукання (вимагання, прохання, побажання) - відсутні.

Серед висловлювань ОСОБА_10 («ОСОБА_10») на заданих фрагментах фонограм №№1-9, що міститься в області даних лазерних дисків DVD-R «SONY» №1229/ГВБКОЗ, DVD-R без назви №1300/ГВБКОЗ та карт пам`ятi Мicro SD HC «Goodram» 16 GB №№1230/ГВБКОЗ, 1231/ГВБКОЗ, є такі, що виражені у формі згоди, а саме - ОСОБА_10 надає згоду прийняти від «ОСОБА_18» через іншу особу на ім`я ОСОБА_23 певну винагороду (імовірно, грошові кошти у сумі п`ятнадцять по фірмі і дві тисячі щомісяця) за вирішення питання, яке не конкретизується в розмовах.

Висловлювання ОСОБА_10 , що виражені у формі спонукання (вимагання, прохання, побажання) про надання йому грошових коштів або іншого майна, переваг, пільг, послуг, нематеріальних активів, будь-яких інших вигод, в досліджених розмовах - відсутні.» (а.с.225-226, т.4).

Повідомлення №70/14-3900 від 30 березня 2020 року прокурору Харківської області про кримінальне правопорушення в порядку ст. 214, ст. 216 КПК України ОСОБА_10 попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч. 3 ст. 368 КК України (а.с.205, т.4).

Постанова заступника керівника обласної прокуратури про заміну групи прокурорів від 20 січня 2023 року визначено їх у складі: заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань обласної прокуратури ОСОБА_7 , прокурорів другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань обласної прокуратури ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , прокурора Кегичівського відділу Красноградської окружної прокуратури ОСОБА_9 , прокурорів Красноградської окружної прокуратури ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 (а.с.207-208, т.4).

Протокол про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 21 листопада 2022 року відповідно до якого ознайомлення захисника ОСОБА_11 з матеріалами досудового розслідування проводилося в період часу з 13 години 43 хвилин по 15 години 55 хвилин 21 листопада 2022 року (а.с.209, т. 4).

Лист директору ТУ ДБР у м. Полтава ОСОБА_118 начальника УПК у КП СТУ ДБР у м. Полтава, що поширює свою діяльність на Харківську область та слідчих регіональної прокуратури прокуратури Харківської області ОСОБА_119 про направлення для подальшого розслідування кримінального провадження №42020220000000182 від 30 березня 2020 року за ч.3 ст. 368 КК України, вих№15/3-6545-20 від 30 березня 2020 року (а.с.8, т.5).

Лист Голові Харківського апеляційного суду Харківської області ОСОБА_120 заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_121 з повідомленням про те, що відповідно до Акту №3 від 05 жовтня 2020 року, щодо скасування грифів секретності матеріальних носіїв секретної інформації, рішенням експертної комісії Харківської обласної прокуратури, відповідно до розділу % Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні №42020220000000182 від 30 березня 2020 року розсекречено: клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо, відео контроль особи, а також зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж №1489т, №1490т, №1491т, №1492т, №1493т, №1494т, №1495т, №1497т, №1498т, №1499т від 30 травня 2020 року, а також доручення прокурора №1517т від 31 березня 2020 року, наданих Управлінню СБУ в Харківській області у порядку ст. 36 КПК України, щодо виконання вказаних ухвал суду, вих№31/1-6545-20 від 11 грудня 2020 року (а.с.9 т.5).

Клопотання Голові Харківського апеляційного суду ОСОБА_122 заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_121 від 11 грудня 2020 року про розсекречення матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо-, відео контроль особи та знятті інформації з транспортних телекомунікаційних мереж № 4374т, №4375т, №4376т, №4377т, №4378т, №4379т, №4381т, №4382т, №4383т від 31 березня 2020 року за вих№31/1-6545-20 від 11 грудня 2020 року (а.с.10-12, т.5).

Постанова про розсекречення матеріалів носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 11 грудня 2020 року прокурора відділу №31/1 обласної прокуратури, а саме: аудіо-, відео контроль особи та зяття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж №4374т, №4375т, №4376т, №4377т, №4378т, №4379т, «4381т, №4382т, №4383т від 31 травня 2020 року (а.с.13-15, т.5).

Запит Голові Харківського апеляційного суду ОСОБА_122 процесуального керівника у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_123 , про те чи збереглися у суді перші примірники ухвал слідчого судді Харківського апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій №4374т, №4375т, №4376т, №4377т, №4378т, №4379т, «4381т, №4382т, №4383т від 31 травня 2020 року, за вих№31/2-6545-20 від 20 січня 2023 року (а.с.16, т.5).

Відповідь на вказаний запит за вих. № 1.1-26/63нт від 14 лютого 2023 року про те, що відповідно до ухвал слідчого судді Харківського апеляційного суду були постановлені ухвали про надання дозволу на проведення НСРД від 31 березня 2020 року у кримінальному провадженні №42020220000000182 від 30 березня 2023 року, у відповідності до положень Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затверджених постановою КМУ від №393 від 18 грудня 2023 року, у зв`язку із веденням в Україні воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного станув Україні» номенклатурні справи з матеріалами щодо організації та проведення негласних слідчий (розшукових) дій за 2020 рік були знищені, відповідно до Акту про знищення від 24 лютого 2022 року №88дск/2, вказаний Акт має гриф обмеження «Для службового користування», виготовлення копій документів з грифом «Для службового користування», регулюється «Типовою інструкцією про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію», затвердженою Постановою КМУ від 19 жовтня 2016 року №736, одночасно повідомлено про те, що відповідно до Акту за результатами перегляду експертною комісією з питань таємниць Харківського апеляційного суду грифів обмеження матеріальних носіїв секретної інформації від 29 грудня 2020 року №527дск, ухвалам суду про надання дозволу на проведення НСРД від 31 березня 2020 року «4374т, №4375т, №4376т, №4377т, №4378т, №4379т, №4381т, №4382т, №4383т грифи секретності скасовано на підставі клопотання Харківської обласної прокуратури (а.с.17-18, т.5).

Запит процесуального керівника у вказаному кримінальному провадження до ДП «Інформаційні судові системи» про те, що у разі наявності у ЄДРСР повних ухвал слідчого судді Харківського апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій №4374т, №4375т, №4376т, №4377т, №4378т, №4379т, №4381т, №4382т, №4383т від 31 травня 2020 року, які розсекречені, надати відповідні роздруківки вказаних ухвал за вих№31/2-6545-20 від 06 квітня 2023 року (а.с.35, т.5).

Запит з таким же самим змістом до ТУ ДСА у Харківській області за вих. №31/2-6545-20 від 06 квітня 2023 року (а.с.36, т.5).

ДСА ДП «Інформаційні судові системи» надав відповідно, відповідно до якої до повноважень вказаного органу не входить надання запитуваної інформації, відповідь на запит також змісту ТУ ДСА в Харківській області (а.с.37-38, а.с.62-63, а.с.68-69 т.5).

Лист старшого групи прокурорів ОСОБА_7 до начальника управління СБУ у Харківської області ОСОБА_124 з проханням забезпечити явку підлеглого працівника для забезпечення відтворення карти пам`яті за допомогою спеціального програмного забезпечення у судовому засіданні, так як під час судового розгляду під час відкриття карти пам`яті (MSDHC) №1232/ГВКЗУ до протоколу негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, - відео, - контроль особи №70/14-4310т від 03 квітня 2020 року, яка проводилась співробітниками Управління СБ України в Харківській області, вона не відкривалась, через відсутність спеціального програмного забезпечення (записано на спеціальний програмний комікс (Mosquiti) за вих№31/2-6545-20 від 06 квітня 2023 року (а.с.39, т.5).

Прокурор групи прокурорів ОСОБА_125 надав до суду клопотання, про те, що у зв`язку з відсутністю технічної можливості у відтворенні аудіо-, відео файлів, що містяться на карті пам`яті (MSDHC) №1232/ГВКЗУ, вважає за недоцільне дослідження вказаного інформаційного носія (а.с.33-34, т.5).

Лист старшого групи прокурорів ОСОБА_7 до начальника управління СБУ у Харківської області ОСОБА_124 з проханням у найкоротші строки направити розсекречені ухвали слідчих суддів АСХО про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій по вказаному кримінальному провадженню, направлених до Управління СБУ в Харківській області в порядку ст.36 КПК України, а також доручення прокурора №1500т від 31 травня 2020 року та №1517 від 31 травня 2020 року, за вих. №31/2-6545-20 від 06 квітня 2023 року (а.с.40-42, т.5).

Відповідь заступника начальника управління СБУ в Харківській області заступнику начальник, процесуальному керівнику ОСОБА_7 про те, що стосовно надання розсекречених ухвал слідчих суддів Апеляційного суду Харківської області про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо-, відео контроль особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж №4374т, №4375 т, №4376т, №4377т, №4378т, №4379т, №4380т, №4381т, №4382т, №4383т, №4384т від 31 травня 2020 року, а також доручення прокурора №1500т від 30 березня 2020 року та №1517т від 31 травня 2020 року кримінального провадження №42020220000000182 від 30 березня 2023 року за ч.1 ст.368 КК України повідомляється про те, що в умовах крайньої необхідності через виникнення реальної загрози захоплення матеріальних носіїв секретної інформації та відсутності можливості їх вивезення у безпечне місце у зв`язку із збройною агресією рф проти України та введення воєнного стану в Україні, вищезазначені документальні матеріали знищено на підставі вимог пункту 747 Порядку організації та забезпечення режим секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в умовах і організаціях, затверджених постановою КМУ від 18 грудня 2013 року №939, враховуючи викладене, направити відповідні процесуальні документи не представляється можливим, за вих№70/5/2-3052 від 30 травня 2023 року (а.с.64-65, т.5).

Відповідь заступника начальника управління СБУ в Харківській області заступнику начальнику, процесуальному керівнику ОСОБА_7 про те, що на запит стосовно забезпечення відтворення інформації з МНІ, які долучені до матеріалів вказаного кримінального провадження повідомляється наступне: у відповідності до п.4.2.5 «Інструкції про порядок підготовки та проведення ОТЗ негласного документування підрозділами оперативного документування СБУ», - затверджених наказом СБУ від 16 грудня 2014 року №003, співробітникам підрозділів ОД категорично забороняється проводити технічне супроводження, відтворення матеріалів ОТЗ НД під час досудового розслідування та судового розгляду. Тактико-технічні характеристики СТЗ (їх габаритні розміри, зовнішній вигляд та вага) відповідно до зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом СБУ №440 від 12 серпня 2005 року, п.4.4.15 («відомості за окремими показниками про наукові відкриття, зовнішній вигляд, зміст, результати науково-дослідних «дослідно-конструктивних» робіт, тактико-технічні характеристики, організації, технології, розробки «виробництво, модерацією СТЗ зброю, що розкривають організацію, методику, тактику їх негласного застосування під час вирішення завдань оперативно-розшукової, контрозвідувальної чи розвідувальної діяльності, володіння якими дає змогу зацікавленій стороні вплинути на їх результати, що створює загрозу націленим інтересам, безпеці»)… щодо окремого спеціального технічного засобу «зброї», нові розроблення та виготовлення яких використані новітні досягнення науки і техніки, оригінальні конструкторські технологічні рішення маються ступінь обмеження доступу «цілком таємно» та підпадають під дію ст. 12 Закону України «Про державну таємницю»», п.4.4.15 ЗВДТ, «таємно»), тобто їх передача стороннім організаціям (в тому числі до експертних установ) створюють загрозу розшифрування форм та методів негласного отримання інформації, що не є припустимим. У відповідності до ч.4 ст. 266 КПК України носії інформації та технічні засоби за допомогою яких отримано інформацію можуть бути предметом дослідження відповідних спеціалістів, або експертів. Таке експертне дослідження із дотримання усіх вимог, як нормативно-правової бази СБ України так і КПК в цілому можливо лише при ухваленні відповідного судового рішення про направлення зазначених носіїв інформації та СТЗ/ТЗ за допомогою яких отримано інформацію на експерт оцінку до Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ, за вих№70/5/2-3051 від 30 травня 2023 року (а.с.66-67, т.5).

Постанови про проведення контролю за вчиненням злочину - спеціального слідчого експерименту від 31 березня 2020 року прокурора відділу ОСОБА_126 , а саме, щодо проведення спеціального слідчого експерименту стосовно ОСОБА_10 , з метою перевірки спрямованості намірів останнього та неупередженого розслідування кримінального правопорушення, починаючи з 31 березня 2020 року строком не більше тридцять днів, проведення експерименту доручено співробітникам ГВБКОЗ УСБУ в Харківській області, у ході проведення експерименту використовувати заздалегідь ідентифіковані засоби - грошові кошти, доручено співробітникам ГВБКОЗ УСБУ в харківській області здійснити огляд, складення відповідних процесуальних документів та вручення ОСОБА_127 , ОСОБА_13 , заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр в сумі по 15000 гривень, за вих№1501т та №1502т від 31 березня 2020 року (а.с.71-72, 73-74 т.5).

Витяг з ЄРДР від 14 квітня 2023 року, з якого вбачається, що кримінальне провадження №12020220000000394 від 03 квітня 2020 року за ч.3 ст.369 КК України по факту надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за не вчинення дій, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КК України 28 грудня 2020 року (а.с.88, т.5).

Відповідь на запит прокурору Кегичівського відділу Красноградської окружної прокуратури Харківської області за вих№1.1/26-296нт від 14 серпня 2023 року ОСОБА_128 . Голови Харківського апеляційного суду ОСОБА_129 , про те, що дійсно Харківським апеляційним судом за клопотанням Харківської обласної прокуратури від 30 березня 2020 року №1489т, №1490т, №1491т, №1492т, №1493т, №1494т, №1495т, №1497т, №1498т, №1499т про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, слідчим суддею Харківського апеляційного суду були постановлені ухвали про надання дозволу на проведення НСРД від 31 травня 2020 року №4374т, №4375т, №4376т, №4377т, №4378т, №4379т, №4381т, №4382т, №4383т, які були направлені до Харківської обласної прокуратури, відповідно до реєстру №684 від 31 березня 2020 року. У відповідності до положень «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженого постановою КМУ №393 від 18 грудня 2013 року, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану на підставі Указу Президента від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану» номенклатурні справи з матеріалами щодо організації та проведення негласних слідчих (розшукових) дій за 2020 рік були знищені відповідно до Акту про знищення від 24 лютого 2022 року №88дск/2. Вказаний Акт на знищення має гриф обмеження «Для службового користування», виготовлення копій документів з грифом «Для службового користування», регулюється «Типовою інструкцією про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів ті інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію» затвердженою Постановою КМУ від 19 жовтня 2016 року №736. Відповідно до Акту за результатами перегляду експертною комісією з питань таємниць Харківського апеляційного суду грифів обмеження матеріальних носіїв секретної інформації від 29 грудня №527дск, ухвалам суду про надання дозволу на проведення НСРД від 31 березня 2020 року №4374т, №4375т, №4376т, №4377т, №4378т, №4379т, №4381т, №4382т, №4383т грифи секретності скасовано на підставі клопотання Харківської обласної прокуратури, про що повідомлено Харківську обласну прокуратуру. Повідомити чи направлялись копії розсекречених ухвал суду про надання дозволу на проведення НСРД від 31 березня 2020 року №4374т, 4375т, 4376т, 4377т, 4378т, 4379т, 4381т, 4382т, 4383т на адресу Харківської обласної прокуратури, Управління СБУ в Харківській області, ТУ ДБР у м. Полтава не виявилось можливим, оскільки номенклатурна справа з Документами (клопотаннями, постановами, листами тощо), щодо перегляду грифів секретності матеріальним носіям секретної інформації за 2020 рік знищена, відповідно до Акту №3/89дск від 24 лютого 2022 року (а.с.86-87т.5).

Ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 05 червня 2020 року про продовження строку відсторонення від посади ОСОБА_10 до 09 липня 2020 року (а.с.97-98, т.5).

В судовому засіданні досліджено, надані стороною захисту наступні докази та документи:

Рапорт ОСОБА_10 начальникові ОСОБА_130 від 03 квітня 2020 року щодо того, що 03 квітня 2020 року близько 11 години до нього особисто звернувся громадян який представився ОСОБА_18 , прізвище не назвав, сказав що він представник начальника служби охорони ТОВ «Метлом» ОСОБА_13 та запропонував провести розмову. В ході розмови запропонував «вирішити» питання про те, щоб не складати та не направляти до Зачепилівського районного суду адміністративний протокол за ст. 44-3 КУпАП, який склали на передодні працівники Зачепилівського ВП Красноградського ВП ГУНП в Харківській області та в подальшому кожного місяця надавати за не перешкоджання їх господарській діяльності особисто йому грошову винагороду в сумі 2000 (дві тисячі) гривень, із супровідним листом та відомостями про доставку на електронну пошту 03 квітня о 14 годині 31 хвилин (а.с.4,5,6,91 т.4).

Витяг з ЄРДР, номер кримінального провадження 12020220000000394, яким підтверджено факт початку досудового слідства 03 квітня 2020 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.369 КК України, відповідно до якого 03 квітня 2020 року о 18 год 39 хв було встановлено, що особа пропонує надати неправомірну вигоду службовій особі, яка займає відповідальне становище, за невчинення дій (а.с.15, т. 4).

Адміністративний матеріал щодо ОСОБА_14 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП вчиненого 24 березня 2020 року, складеного поліцейським СРПП Зачепилівського ВП старшим сержантом поліції ОСОБА_131 (а.с.7-13, т. 4).

Копія адміністративної справи №952/293/20 та постанова Зачепилівського районного суду Харківської області від 14 травня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_14 за ст. 44-3 КУпАП, згідно якої постановлено закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, при цьому з вказаного процесуального документу вбачається, що ОСОБА_14 не є працівником підприємства, здійснював нагляд за територією колишньої хлобіпікарні в смт Зачепилівка (а.с.39-54, т.4).

Журнал нарядів інвентарний №433 з розстановкою нарядів на 24 березня 2020 року (а.с.16-19, т.4).

Книга інструктажів інвентарний №400 з підписами осіб, яких інструктували за 24 березня 2020 року (а.с.20-21, т.4).

Копія журналу обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Зачепилівського ВП з 07 серпня 2018 року, копії витягів із журналу нарядів та інструктажів (а.с.28-38, 93-96, 97, т.4).

Наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області №1295 від 14 грудня 2016 року про затвердження положень про відділення поліції відділів поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області (а.с.60-61, т.4).

Положення про Зачепилівське відділення поліції Красноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області затверджене Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 14 грудня 2016 року №1295 (а.с.62-69, т.4).

Функціональні обов`язки начальника Зачепилівського відділення поліції Красноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції ОСОБА_10 , затверджені Начальником Головного управління Національної поліції в Харківській області генералом поліції третього рангу ОСОБА_132 від 12 серпня 2019 року, згідно яких у п.13. визначено забезпечує постійний контроль за станом застосування адміністративного законодавства у Відділенні: 1) організовує контроль за порядком здійснення проваджень у справах про вчинені адміністративні правопорушення; 2) затверджує склад комісії зі звірення порядку обліку адміністративних правопорушень і функціональні обов`язки її членів; 3) згідно пункту 1 частини 2 статті 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення; 4) організовує контроль за виконанням постанов про адміністративні стягнення; 5) визначає особу, яка здійснює контроль за додержанням вимог до ведення журналу видачі бланків протоколу про адміністративні правопорушення, бланків постанови по справі про адміністративні правопорушення, і бланків протоколу про адміністративне затримання та їх використанням (а.с.70-76, т.4).

Наказ від 10 квітня 2020 року №770 про призначення та проведення службового розслідування за обставинами викладеними доповідної записки заступника начальника УКЗ ГУНП в Харківській області - начальника ВІОС полковника поліції ОСОБА_133 за фактом унесення відомостей до ЄРДР відносно ОСОБА_10 , створення дисциплінарної комісії, відсторонення від службових обов`язків ОСОБА_10 та вилучення у нього службового посвідчення, нагрудного знаку та табельну вогнепальну зброю (а.с.78-79, т.4).

Пояснення ОСОБА_10 отримані 15 квітня 2020 року старшим інспектором ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_134 , згідно яких ОСОБА_10 пояснив, що 24 березня 2020 року працівниками СРПП Зачепилівського ВП ГУНП в Харківській області було виявлено факт адміністративного правопорушення ОСОБА_14 , а саме здійснення ним господарської діяльності, яка пов`язана із забороною, яка підпадає під постанову КМУ №225. Після чого було складено протокол за ст. 44-3 КУпАП. 31 березня 2020 року близько 10 години до нього підійшов ОСОБА_13 , щоб вирішити питання щодо не направлення до суду та не складання адміністративного протоколу стосовно працівника ОСОБА_14 за ст. 44-3 КУпАП, а також безперешкодну роботу ТОВ «Метлом». Протягом наступних двох днів на мобільний телефон надходили дзвінки від ОСОБА_13 , який знову здійснював провокаційні дії з пропозицією надання йому неправомірної вигоди. 03 квітня 2020 року близько 10 год 30 хв з такою ж пропозицією звернувся представник ТОВ «Метлом» ОСОБА_18 . Про вказаний факт в телефонному режимі повідомив керівнику начальнику Головного управління Національної поліції в Харківській області генералу поліції третього рангу ОСОБА_27 та співробітнику служби ДВБ України в Харківській області ОСОБА_28 , який є куратором Зачепилівського ВП та начальника Зачепилівського відділу прокуратури Первомайської місцевої прокуратури. Про що надав письмовий рапорт, після чого було внесено відомості до ЄРДР по ч. 3 ст. 369 КК України та допитано ОСОБА_10 , як свідка (а.с.80-82, т.4).

Пояснення ОСОБА_21 та ОСОБА_52 отримані 15 квітня 2020 року старшим інспектором ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_134 , згідно яких останні повідомили що до них звернувся ОСОБА_10 та попрохав вийти з ним на вулицю, оскільки до нього повинен під`їхати громадянин і він має підозру, що останній буде здійснювати дії пов`язані з неправомірною вигодою. Коли вони знаходилися на вулиці, то ОСОБА_10 спілкувався з невідомим їм чоловіком. Про що була розмова не чули. Потім ОСОБА_10 підійшов і повідомив, що невідомий чоловік пропонував йому неправомірну вигоду в сумі 15000 грн за не притягнення до відповідальності білого, а саме за порушення правил карантину та 2000 грн за не перешкоджання діяльності підприємства. Після чого ОСОБА_41 зателефонував керівнику ГУНП в Харківській області, працівникам УВБ та поїхав до м. Харкова (а.с.83-84, т.4).

Пояснення ОСОБА_135 , ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_131 , ОСОБА_138 , отримані 15 квітня 2020 року старшим інспектором ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_134 , згідно яких останні повідомили, що 24 березня 2020 року 08 год 00 хв було встановлено, що так звана метало-прийомка, розташована за адресою: Харківська область, смт Зачепилівка, вул. Центральна займається фінансово-господарською діяльністю, а саме приймає металобрухт за грошові кошти, що є порушенням карантинних заходів, які встановлені КМУ №244 від 11 березня 2020 року. ОСОБА_139 з особистого телефону зателефонував начальнику СРПП Зачепилівського П майору поліції ОСОБА_140 та повідомив вказаний факт, після чого прибув наряд СРПП та було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст.44-3 КУпАП (а.с.85-89, т.4).

Довідка КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Зачепилівського району» дана ОСОБА_10 в тому, що він знаходився на амбулаторному лікуванні з 07 квітня по 13 квітня 2020 року (а.с.92, т.4).

Висновок службового розслідування за фактом унесення відомостей до ЄРДР за ч. 1 ст. 368 КК України у відношенні капітана поліції ОСОБА_10 та повідомлення йому про підозру від 06 травня 2020 року, згідно якого факт внесення відомостей до ЄРДР за №42020220000000182 у відношенні начальника Зачепилівського відділення поліції Красноградського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, та повідомлення йому про підозру знайшов своє підтвердження. Відомості про вчинення дисциплінарного проступку капітаном поліції ОСОБА_10 у рамках проведеного службового розслідування підтвердити або спростувати не надалося можливим. (а.с.99-103, т. 4).

Повідомлення ОСОБА_10 про вчинене кримінальне правопорушення прокурору Харківської області ОСОБА_141 , датоване 04 квітня 2020 року (а.с.109-110, т.4).

Повідомлення ОСОБА_10 про вчинене кримінальне правопорушення начальникові Харківського управління ДВБ НП України ОСОБА_142 вих. №1031/119-78/10/20-2020, виконуючому обов`язки директора ДБР ОСОБА_143 вих. №1032/119-78/01/20-2020 (а.с.111-114, т.4)

Витяг з ЄРДР №42020220000000255, яким підтверджено факт початку досудового слідства 19 травня 2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.365 КК України, відповідно до якого до прокуратури Харківської області надійшла ухвала Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 травня 2020 року, якою зобов`язано внести відомості до ЄРДР, викладені у заяві ОСОБА_10 щодо перевищення службових повноважень окремими працівниками СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві та УСБУ в Харківській області (а.с.116, т.4).

Витяг з ЄРДР №42020220000000256, яким підтверджено факт початку досудового слідства 19 травня 2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.370 КК України, відповідно до якого до прокуратури Харківської області надійшла ухвала Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15 травня 2020 року, якою зобов`язано внести відомості до ЄРДР, викладені у заяві ОСОБА_10 щодо провокації підкупу окремими працівниками СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві та УСБУ в Харківській області (а.с.117, т.4).

Лист слідчого Третього слідчого ТУ ДБР розташованого у місті Полтаві ОСОБА_171 адресоване ОСОБА_11 та ОСОБА_10 від 19 жовтня 2020 року №5/I-10484/15-02-3-20, яким повідомлено, що постановою прокурора прокуратури Харківської області від 21 липня 2020 року матеріали досудових розслідувань кримінальних правопорушень у кримінальних провадженнях №42020220000000255 та №42020220000000256 об`єднано в одне провадження під загальним №42020220000000255 (а.с.119, т.4)

Захисник обвинуваченого, звернувся до суду з клопотання про визнання доказів недопустимими та під час судового розгляду так і під час судових дебатів зазначив (а.с.245-248, т.4, а.с.113-127, т.5), зазначив:

У діях ОСОБА_10 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 368 КК України:

Підстави для зміни обвинувачення прокурором мають вибірковий характер, обвинувачення побудовано на припущеннях та здогадках прокурора, що не підтверджені будь-якими доказами, відбулася провокація злочину, не враховані покази дані в судовому засіданні свідком ОСОБА_12 щодо провокації злочину.

У висновку комплексної експертизи відео-, звукозапису та лінгвістичної експертизи мовлення № 14740/15110/18437-18454/18455-18472 від 31 серпня 2022 року експерти зазначили лише про імовірну належність слів (фраз) ОСОБА_10 у фрагментах фонограм 7, 11, 12, 14, 15 (фрагмент 7 кінець зустрічі на АЗС «Маршал» в м. Красноград). У п. 9-12 указаного висновку експертами не було встановлено оригінальність наданих записів, у зв`язку з чим вони не змогли дійти категоричного висновку про відсутність їх монтажу чи змін.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2021 року у справі № 484/1376/18, висновки судового експерта не є належним доказом у випадку зазначення про їх «можливість» та по суті є припущенням.

Висновки прокурора за результатами дослідження протоколу НСРД від 03 квітня 2020 року про те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_12 обговорювалися питання отримання неправомірної вигоди, її конкретних розмірів (15 та 2 тисячі гривень), обговорення питань неперешкоджання діяльності ТОВ «Метлом», уникнення адміністративної відповідальності ОСОБА_14 , а тим більше передачі коштів ОСОБА_144 є не більш ніж його здогадками, які не підтверджуються як самими аудіозаписом до цього протоколу, так і іншими матеріалами кримінального провадження.

Під час судового слідства було встановлено, що ТОВ «Метлом» не вело підприємницької діяльності за адресою Харківська обл., смт. Зачепилівка, вул. Радянська, 25 , що підтверджено показами ОСОБА_14 та постановою Зачепилівського районного суду Харківської області від 14.05.2020 у справі 952/293/20. А тому навіть теоретично ОСОБА_10 не міг перешкоджати діяльності, яка не ведеться. Більш того, ОСОБА_14 ніколи не був працівником ТОВ «Метлом». Не надано будь-яких документів чи доказів на підтвердження діяльності ТОВ «Метлом», наявності трудових відносин з цим товариством ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , у зв`язку з чим наявні всі підстави для сумніву у дійсності намірів свідка ОСОБА_13 під час написання ним заяви про злочин 30 березня 2020 року з реального «захисту» інтересів вказаного товариства. Не надано будь-яких доказів про те, що ОСОБА_10 був уповноважений складати протоколи про адміністративні правопорушення. Обґрунтовані доводи сторони захисту про те, що такі працівники поліції мають визначатися виключно наказом чи іншим розпорядчим документом, прокурором також проігноровані. Незрозуміло з обвинувального акту які конкретно висловлювання чи дії ОСОБА_10 прокурор вважає «прийняттям пропозиції неправомірної вигоди», оскільки просто посилається на дату, час та місце двох його зустрічей з ОСОБА_12 . Зазначене свідчить про неконкретність обвинувачення, позбавляє сторону захисту надати свої пояснення та заперечення з цього приводу, що є порушенням права на захист.

У «новій редакції» обвинувачення від 14 вересня 2023 року (арк. 3 абз. 5, арк. 6 абз. 1) прокурором знову стверджується що ОСОБА_10 «просив надати неправомірну вигоду», не описана прокурором «діяльність» ТОВ «Метлом» на території Зачепилівського району Харківської області правомірною чи неправомірною.

Відсутні докази того, що ОСОБА_10 було надано вказівку щодо складання протоколу за ст. 44-3 КУпАП відносно ОСОБА_14 , якісь розмови між ним та ОСОБА_12 щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_14 . Зустрічі між ними відбувалися вже після направлення протоколу відносно ОСОБА_14 до суду. Тому в цій частині «нова редакція» обвинувального акту також є припущеннями прокурора.

Обставини зустрічі ОСОБА_10 та ОСОБА_12 25 березня 2020 року, описані прокурором в новому обвинувальному акті, не підтверджуються жодними доказами, в тому числі показами самого ОСОБА_12 наданими в Суді.

У «новій редакції» обвинувального акту прокурором не зазначено, якими конкретно діями, фразами, в якому конкретно місці ОСОБА_10 набито прийнято пропозицію неправомірної вигоди 03 квітня 2020 року, з яких міркувань дійшла сторона обвинувачення, вказуючи розмір неправомірної вигоди 15 та 2 тисячі гривень, та за вчинення чи невчинення яких саме дій з боку ОСОБА_10 , зважаючи на викладене мною вище.

Нове обвинувачення від 14 вересня 2023 року оголошене прокурором ОСОБА_10 є неконкретним, нелогічним, не підтвердженим доказами, побудованим на припущеннях та здогадках прокурора.

Сторона захисту вважає, що відбулася провокація злочину, а у зв`язку з цим, усі докази повинні бути визнані недопустимими. Вказане підтверджується показами свідків, ОСОБА_12 , ОСОБА_70 та ОСОБА_28 . Так, ініціатором всіх зустрічей та дзвінків був ОСОБА_12 . Про його намагання в будь-якому разі «вручити» якісь кошти ОСОБА_10 свідчить і суть їх розмов під час обох зустрічей, його посилання на те, що його направило «керівництво», ініціативність його дій, коли він уже перебував «під контролем» прокурора та працівників СБУ. Друга зустріч була ініційована ОСОБА_12 , згідно його показів, за вказівкою працівника СБУ. Згідно заяв про злочин ОСОБА_10 нібито вимагав кошти від ОСОБА_13 та ОСОБА_12 . Якщо так, то чому «не взяв» кошти? Чому ОСОБА_13 більше не зустрічався з ОСОБА_10 та не цікавився розглядом своєї заяви?

Всі слідчі (розшукові) дії, в тому числі негласні, з 30 березня 2020 року до 08 квітня 2020 року проводились виключно прокурорами, а кримінальне провадження фактично для розслідування слідчим ТУ ДБР передано не було.

У тексті клопотань до слідчого судді щодо надання дозволу на проведення НРСД від 30 березня 2020 року вих. №№ 1497т, 1489т, 1499т відносно ОСОБА_12 зазначається про нібито вимагання коштів ОСОБА_10 від ОСОБА_12 , водночас станом на цей день в матеріалах кримінального провадження були відсутні будь-які дані щодо обставин його зустрічей з ОСОБА_10 . Також була відсутня інформація щодо номеру мобільного телефону ОСОБА_12 . Згідно показів свідка ОСОБА_14 , він не мав відношення до діяльності ТОВ «Метлом». Відповідно до наданих суду матеріалів ТОВ «Метлом» не мало дозволу та офіційно не працювало у смт. Зачепилівка. Матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_14 були скеровані до суду 01 квітня 2020 року А тому у ОСОБА_13 та ОСОБА_12 не було будь-яких підстав для «вирішення питань» з ОСОБА_10 .

Кримінальне провадження № 12020220000000394 від 03.04.2020 за ч. 3 ст. 369 КК України за рапортом ОСОБА_10 складеним близько 14 години 03 квітня 2020 року, також є підтвердженням провокативних дій з боку ОСОБА_12 , якого в свою чергу намагався «задокументувати» ОСОБА_10 .

З 30 березня 2020 року по 08 квітня 2020 року слідчим ДБР не виконано жодної слідчої дії не надано жодного доручення що свідчить про те, що матеріали кримінального провадження йому передані не були. А тому, всі докази отримані прокурором у цей період є недопустимими доказами, оскільки отримані неуопноваженою на те посадовою особою (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 761/34909/17).

Також, з матеріалів кримінального провадження вбачається що відносно ОСОБА_12 30 березня 2020 року подавалося три клопотання про проведення НСРД, прокурором 31 березня 2020 року нібито винесено дві постанови про контроль за вчиненням злочину, 31 березня 2020 отримано нібито дев`ять ухвал про дозвіл на проведення НСРД. Всього подавалося 10 (9) клопотань до слідчих суддів про проведення НСРД.

Сім клопотань прокурора, ухвали слідчих суддів про надання чи ненадання дозволу на проведення НСРД та зазначені вище постанови прокурора в матеріалах кримінального провадження відсутні, на клопотання сторони захисту та до Суду надані не були. Водночас прокурором ще у жовтні 2020 року винесено відповідні постанови, яка додана до матеріалів справи, однак матеріали з незрозумілих причин не надані. Клопотання про розсекречення ухвал слідчих суддів про дозвіл на проведення НСРД прокурором не надано, у реєстрі матеріалів кримінального провадження таке клопотання відсутнє, а тому можливо дійти до висновку що ним взагалі не вживались заходи щодо їх розсекречення.

Посилання прокурора про направлення до апеляційного суду клопотання про розсекречення ухвал слідчих суддів у грудні 2020 року не витримують будь-якої критики. Так, стороні обвинувачення ще у квітні 2020 року було відомо про необхідність їх приєднання до матеріалів досудового розслідування, однак прокурор лише у грудні 2020 року ініціював їх розсекречування, але «згадав» про те, що суд мав щось розсекретити за минуванням двох років після завершення досудового розслідування. Тому тут явно вбачається явна бездіяльність в цьому питанні прокурора, який жодного разу не поцікавився результатами свого клопотання в апеляційному суді.

Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к, на який послався прокурор у своїх запереченнях на моє клопотання про недопустимість доказів, не може бути застосований в цьому кримінальному провадженні, виходячи з наступного. Так, зазначений висновок ґрунтується на тих обставинах, що сторона обвинувачення вжила необхідних та своєчасних заходів, що спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД. У нашому випадку ухвали слідчих суддів про дозвіл на проведення НСРД постановлені у березні 2020 року, прокурор звернувся щодо їх розсекречення лише через сім місяців - у грудні 2020 року. Упродовж одного року та трьох місяців (до часу початку повномасштабного вторгнення) прокурор не цікавився долею свого клопотання про розсекречування ухвал. У сторони захисту є всі приводи вважати, що вказані ухвали таки були розсекречені судом, але втрачені стороною обвинувачення. Про необхідність відкриття зазначених ухвал сторона захисту заявляла ще у жовтні та листопаді 2020 року про що зазначено у протоколі виконання вимог ст. 290 КПК України.

Отже не можливості перевірити підстави зазначені в ухвалах слідчих суддів, що однозначно ж порушенням прав і свобод людини в частині порядку та підстав втручання у приватне спілкування.

В будь-якому випадку прокурор мав у своєму розпорядженні та повинен був надати Суду всі десять клопотань про надання дозволу на проведення НСРД (а не три з них) та обидві постанови про контроль за вчиненням злочину.

ОСОБА_12 повинні були бути вручені кошти для нібито передачі їх ОСОБА_10 , водночас в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які процесуальні документи з цього приводу.

В ході кримінального провадження нібито проводився контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту (відповідна постанова чи постанови прокурора мала містити доводи чому відсутня в даному випадку провокація злочину). Водночас будь-яких протоколів про проведення зазначеної НСРД стороні захисту та Суду не надано.

Так не відкриття в порядку ст. 290 КПК матеріалів які є правовою підставою для проведення НСРД, в тому числі ухвал слідчих суддів про надання дозволу на проведення НСРД є підставою для визнання таких доказів недопустимими.

Обов`язковим елементом порядку отримання доказів у результаті негласної слідчої (розшукової) дії є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.

Можна припустити що прокурор зробив щось щоб розсекретити ухвали слідчих суддів і в нього могло щось «невдатись», щось «загубитись», але де в такому випадку де ще сім клопотань прокурора про надання дозволу на проведення НСРД, де ще одинадцять протоколів про проведення НСРД, дві постанови про контроль за вчиненням злочину, особливо щодо ОСОБА_10 , адже вони з самого початку були у розпорядженні прокурора, він давав щодо їх виконання відповідні доручення.

ОСОБА_10 03 квітня 2020 року доповів начальнику ГУНП та працівникам внутрішньої безпеки поліції по телефону про факт «завуальованого» пропонування неправомірної вигоди, написав рапорт, який відправив електронною поштою на адресу працівника внутрішньої безпеки, після обіду поїхав до СУ ГУНП для надання показів у кримінальному провадженні за ст. 369 КК України. Відповідно до вимог ст. 24 «Про запобігання корупції» особи, уповноважені на виконання функцій держави у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити заходів, зокрема письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції. У частині 2 цієї статті зазначено, що невідкладно - це не пізніше одного робочого дня. Зазначена позиція міститься у постанові ВС від 26 жовтня 2022 року у справі № 263/4755/19.

Також, з витягу з ЄРДР від 30 березня 2020 року вбачається, що прокурором внесені відомості про злочин на підставі повідомлення УСБУ, що не має під собою жодного підґрунтя та отриманого у незрозумілий спосіб. З повідомлення не вбачалося факту вимагання, однак прокурором безпідставно внесено відомості за ч. 3 ст. 368 КК України саме за фактом вимагання неправомірної вигоди. З указаного вище повідомлення 30 березня 2020 року вбачається що вже відомі прізвища та посади учасників злочину, конкретні суми неправомірної вигоди, однак не зрозуміло з яких джерел та в якому порядку отримано інформацію зазначену у повідомленні. Теж саме вбачається з відповіді УСБУ від 30 березня 2020 року на доручення прокурора. При цьому свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_12 заперечили факти їх спілкування з працівниками СБУ до написання заяв про злочини.

Із заяви про злочин ОСОБА_13 від 30 березня 2020 року, отриманою особисто прокурором вбачається нібито лише вимагання ОСОБА_10 15000 грн до того ж лише від нього, про вимагання коштів від ОСОБА_12 не йдеться. Теж саме вбачається із заяви про злочин ОСОБА_12 .

З трьох клопотань прокурора про надання дозволу на проведення НСРД від 30 березня 2020 року вбачається, що слідчі дії необхідно проводити відносно ОСОБА_147 щодо участі якого у кримінальному провадженні на той час не має жодних підтверджень, його заява та перший допит датовано 02 квітня 2020 року.

У протоколі аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_10 від 03 квітня 2020 року містяться відомості про провокування ОСОБА_12 . ОСОБА_10 , зокрема фрази свідка «руководство прислало», «предложили сумму, пожалуйста». На відеозаписі ОСОБА_12 демонструє якісь кошти, які саме не зрозуміло.

З копії журналу вихідних документів Зачепилівського ВП ГУНП в Харківській області вбачається, що 01 квітня 2020 року протокол відносно ОСОБА_14 направлено на розгляд до суду.

З протоколу зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж щодо ОСОБА_10 від 27 квітня 2020 року містяться відомості про провокування ОСОБА_12 ОСОБА_10 , зокрема ініціатором дзвінків та обох зустрічей, при цьому ОСОБА_10 уточняє на кого саме склали протокол та прізвище цієї особи, оскільки ці відомості були необхідні слідчому СУ ГУНП в Харківській області.

Протоколи огляду предметів від 26 серпня 2020 року не можуть бути допустимими доказами, оскільки прокурором у порушення вимог КПК України, фактично досліджено вміст додатків до протоколів НСРД, який повинен бути відображений у протоколах цих НСРД. Указані у протоколах носії інформації не є предметами, документами чи комп`ютерними даними у розумінні вимог ст. 99, 237 КПК України.

З протоколу тимчасового доступу від 16 вересня 2020 року та матеріалів справи відносно ОСОБА_14 із Зачепилівського районного суду Харківської області вбачається, що протокол відносно нього складено як щодо фізичної особи, будь-яких даних щодо його роботи у ТОВ «Метлом» матеріали не містять, теж саме вбачається із постанови суду від 14 травня 2020 року за наслідками розгляду цієї справи.

З постанови прокурора від 02 жовтня 2020 вбачається, що ним ще на початку жовтня 2020 року розсекречено 10 клопотань про надання дозволу на проведення НСРД, два доручення та дві постанови про контроль за вчиненням злочину. З указаних документів, які були у розпорядженні прокурора Суду та стороні захисту надані лише три клопотання щодо ОСОБА_12 , два доручення та одну постанову про контроль за вчиненням злочину, інших документів прокурором не надано, хоча постанова прокурора свідчить про їх розсекречування, тобто наявність у прокурора ще на час виконання вимог ст. 290 КПК України.

В ході судового слідства у цій справі прокурором надано висновок комплексної експертизи відео-, звукозапису та лінгвістичної експертизи мовлення № 14740/15110/18437-18454/18455-18472 від 31 серпня 2022 року. Окрім того, що зазначений висновок є недопустимим доказом за доктриною «плодів отруєного дерева» (провокація злочину та відсутність клопотань та ухвал на проведення НСРД), він будь-яким чином не свідчить про винуватість ОСОБА_10 . У висновку експертизи зазначено що прокурором звичайним листом не постановою змінені питання, що винесені на її вирішення. Крім того, на дослідження експертам надані зразки мовлення ОСОБА_10 , які не відповідали вимогам його клопотання від 09 вересня 2020 року. У висновку експерти зазначають лише про імовірну належність слів (фраз) ОСОБА_10 у фрагментах фонограм 7, 11, 12, 14, 15 (фрагмент 7 кінець зустрічі на АЗС «Маршал» в м. Красноград). У п. 9-12 висновку експертами не було встановлено оригінальність наданих записів, у зв`язку з чим вони не змогли дійти категоричного висновку про відсутність їх монтажу чи змін. Враховуючи висновок експертів про імовірність належності голосу ОСОБА_10 у фрагменті № 7 не може бути допустимим доказом наступний їх висновок про нібито висловлення ним «прийняття пропозиції неправомірної вигоди».

Сторона захисту звертає увагу, на показання свідка ОСОБА_12 , який надав свідчення щодо провокування злочину з боку працівників СБУ та прокуратури. Зокрема він повідомив, що за проханням ОСОБА_13 він особисто спілкувався з ОСОБА_10 , який пояснив йому питання складання протоколу відносно «приймальника» ОСОБА_14 при цьому будь-яких коштів не просив (не вимагав). Після повідомлення про це ОСОБА_13 , останній попрохав його зустрітися з правоохоронцями. Під час зустрічі з цими двома правоохоронцями, одного з яких звали ОСОБА_148 , вони повідомили що ОСОБА_10 потрібно запропонувати «хабар» і що кошти для цього вони нададуть. Потім прокурор на ім`я ОСОБА_73 ( ОСОБА_73 ) відібрав від нього заяву, у цій заяві він вказав що ОСОБА_10 нібито вимагав кошти. У подальшому він діяв за інструкціями цих правоохоронців на прохання ОСОБА_13 , зустрівся з ОСОБА_10 пропонував йому кошти, однак той відмовився. Після того, він повідомив про це правоохоронцям, вони попросили його набрати ОСОБА_10 ще раз, він набрав та вони зустрічались в Краснограді. Під час повторної зустрічі він наголошував що нібито «керівництво просить вирішити питання», однак ОСОБА_10 знову відмовився від коштів. Після цього він повернув кошти СБУ, при цьому будь-які документи щодо вручення йому цих коштів не складалися. Указані свідчення також підтверджуються відеозаписом НСРД, з яких вбачається що ОСОБА_12 телефонує комусь та отримує якісь інструкції. Свідок на запитання захисту уточнив, що ОСОБА_10 під час зустрічей та спілкування будь-яких коштів не просив та сум не називав.

Свідок ОСОБА_38 , зазначив, що давно був знайомий з ОСОБА_12 , дійсно 03 квітня 2020 року зустрівся з ОСОБА_12 та ОСОБА_10 поблизу відділу поліції. У послідуючому того ж дня ОСОБА_10 повідомив йому що ОСОБА_12 пропонував йому «хабар» та з цього приводу він писав та відвозив рапорт до міста Харкова.

Свідки ОСОБА_52 та ОСОБА_21 , вказали, що на прохання ОСОБА_10 03 квітня 2020 року знаходились неподалік від місця його спілкування з іншою особою поблизу відділу поліції. Розмови ОСОБА_10 з іншими особами не чули. Однак після спілкування ОСОБА_10 повідомив їм, що йому пропонували неправомірну вигоду, при них ОСОБА_10 доповідав про це керівнику ГУНП та до внутрішньої безпеки поліції. Свідок ОСОБА_52 також підтвердив той факт, що того ж дня з його особистої електронної пошти було направлено рапорт ОСОБА_10 про пропонування йому неправомірної вигоди.

Свідок ОСОБА_14 у суді підтвердив обставини складання щодо нього протоколу. Не пригадує чи працював в ТОВ «Метлом», яку посаду обіймав ОСОБА_13 та де саме працював останній він не знає. Цього ж дня телефонував ОСОБА_13 та повідомляв про складання протоколу.

ОСОБА_13 пояснив, що ОСОБА_14 офіційно не працював у ТОВ «Метлом». Чому він вирішив їхати саме до ОСОБА_10 з приводу протоколу щодо ОСОБА_14 пояснити не зміг. Про те, що ОСОБА_12 також писав заяву про злочин щодо ОСОБА_10 йому нічого не відомо, з цього приводу ОСОБА_12 будь-яких вказівок не надавав. Зустрічався з ОСОБА_10 один раз, зустріч тривала 10-20 хвилин, під час цієї зустрічі ОСОБА_10 нібито озвучив суму неправомірної вигоди 2000 грн. та 15000 грн.

Сторона захисту вказує на те, що після дослідження усіх доказів виникають питання, на які так і не знайдено відповіді. Зокрема, за версією прокурора ОСОБА_10 нібито прийняв пропозицію неправомірної вигоди, чи просив її. А згідно заяв про злочин взагалі вимагав кошти. Тоді чому ОСОБА_10 не отримує коштів від ОСОБА_13 , а останній будь-яким чином не цікавиться долею ініційованого ним кримінального провадження? Чому ОСОБА_10 03 квітня 2020 року не взяв кошти, що демонстрував та готовий був віддати ОСОБА_12 .? Чи це були не кошти? Чому ніхто не приїхав до ОСОБА_12 ввечері цього дня по кошти? Чому ОСОБА_12 під час проведення НСРД комусь телефонує для отримання подальших «інструкцій», чому «напрошується» на другу зустріч? В цей час ОСОБА_10 перед другою зустріччю пише рапорт про пропонування йому коштів, під час зустрічі з ОСОБА_12 телефонує своєму керівнику та одразу після зустрічі їде в м. Харків та надає покази як свідок у кримінальному провадженні. Де логіка? При цьому на клопотання сторони захисту сторона обвинувачення відмовила у проведенні огляду та тимчасового доступу до матеріалів кримінального провадження за заявою ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 369 КК України.

У Суді прокурор вважає що достатньо лише «незначної частини» кримінального провадження щоб визнати винною особу у корупційному злочині, наявність інших суперечливих доказів просто ігнорує.

До компетенції ОСОБА_10 не входило вирішення питань про притягнення чи непритягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_14 . Останній не мав будь-якого відношення до діяльності ТОВ «Метлом», а тому втручання службових осіб цього товариства у «процес» його притягнення до адміністративної відповідальності не знаходить логічного пояснення. Станом на 03 квітня 2020 року протокол щодо ОСОБА_14 вже перебував у суді. Будь-яких документів чи доказів щодо діяльності ТОВ «Метлом» на території Зачепилівського району Харківської області стороною обвинувачення не надано. Взагалі про те, що ОСОБА_13 та ОСОБА_12 нібито працювали у ТОВ «Метлом» відомо виключно з їх слів, будь-які офіційні відомості (накази) з цього приводу в матеріалах кримінального провадження відсутні.

Згідно розмов зафіксованих в ході НСРД, ОСОБА_12 сам першим ініціює, а подальшому намагається надати неправомірну вигоду, повідомляє неправдиву інформацію про якесь «керівництво», що його уповноважило та наполягає на «вирішенні питання». За які саме дії ОСОБА_10 повинен був отримати кошти? ОСОБА_14 не був працівником ТОВ «Метлом», воно за твердженнями ОСОБА_13 не здійснювало діяльність у смт. Зачепилівка, оскільки там не було працівників. Висновок у сторони захисту лише один - ОСОБА_13 та ОСОБА_12 написали свої заяви та діяли у подальшому на прохання працівників СБУ та прокуратури, які зацікавили їх оскільки загалом діяльність у сфері збору металобрухту ТОВ «Метлом» була «сумнівною» та без оформлення працівників.

Отже, стороною обвинувачення не надано Суду належних, допустимих та логічних доказів на підтвердження вини ОСОБА_10 , не спростовано будь-яким чином твердження сторони захисту про провокацію злочину, не надано Суду більшості клопотань, ухвал та протоколів проведення НСРД.

Крім того, наприкінці судового слідства, на стадії доповнень, прокурором надано лист Харківського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року №11/26-296нт. Відповідно до вказаного листа всі дев`ять ухвал слідчих суддів у цьому кримінальному провадженні про надання дозволів на проведення НСРД за клопотанням та постановою прокурора були розсекречені 29 грудня 2020 року, про що було складено відповідний акт № 527дск. Про скасування грифів таємності було повідомлено Харківську обласну прокуратуру.

При цьому прокурорам у кримінальному провадженні було відомо, що ще у листопаді та грудні 2020 року, а також під час виконання вимог ст. 290 КПК України заявлялись обґрунтовані клопотання про надання доступу до ухвал слідчих суддів щодо проведення НСРД. Тобто прокурору ще на стадії досудового розслідування було відомо про необхідність їх надання стороні захисту та Суду.

А тому з указаного листа Харківського апеляційного суду можливо зробити лише два висновки, або прокурори у кримінальному провадженні отримали указані вище ухвали та приховали їх, або упродовж одного року та двох місяців (з січня 2021 року по лютий 2022 року) не зверталися до апеляційного суду для отримання розсекречених ухвал. Зважаючи на звичайну практику апеляційних судів, розсекречені ухвали автоматично направляються прокурору що ініціював процедуру розсекречення. А тому перший варіант висновку за цим листом більш імовірний. На користь цього висновку свідчить той факт, що прокурорами не надано Суду також клопотань прокурора до апеляційного суду про дозвіл на проведення НСРД відносно ОСОБА_10 . В будь-якому разі процесуальними прокурорами у кримінальному провадженні не вчинено вчасно всіх дій для надання ухвал слідчих суддів стороні захисту та Суду, що свідчить про очевидну недопустимість всіх проведених у кримінальному провадженні НСРД.

Прокурор в судовому засіданні надав заперечення на клопотання захисника про визнання доказів недопустимими (а.с.2-7, т.5), вважає його необґрунтованим з наступних підстав та у судових дебатах заначив (а.с.99-112, т.5):

Вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення - злочину підтверджується наступними доказами: - протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення (або таке, що готується) від 30 березня 2020 року ОСОБА_13 , - власноруч написаною заявою ОСОБА_12 про вжиття заходів до начальника Зачепилівського ВП Красноградського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , - витягом із наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 10 липня 2019 року № 204о/с про призначення ОСОБА_10 на посаду начальника Зачепилівського ВП Красноградського ВП ГУНП в Харківській області, - функціональними обов`язками начальника Зачепилівського ВП Красноградського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_10 відповідно до п. п. 1 п. 13 начальник відділення організовує контроль за порядком здійснення проваджень у справах про вчинені адміністративні правопорушення, - протоколом про адміністративне правопорушення від 24 березня 2020 року № 601858 про вчинення ОСОБА_14 адміністративного правопорушення за ст. 44-3 КУпАП, - протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи від 03 квітня 2020 року, відповідно до якого 03 травня 2020 року о 11 годині 09 хвилині під час особисто розмови ОСОБА_12 з ОСОБА_10 , останній прийняв пропозицію отримати неправомірну вигоду по «двухе» кожен місяць та зазначивши, що у вечорі до ОСОБА_12 заїде чоловік; в подальшому в цей же день о 15 годині 32 хвилині, ОСОБА_10 зустрівся з ОСОБА_12 на заправці «Маршал» біля с. Піщанка Красноградського району Харківської області та на пропозицію ОСОБА_12 про надання неправомірної вигоди у розмірі 15000,00 гривень та по дві тисячі кожен місяця, ОСОБА_10 , який сидів на передньому пасажирському сидні зазначив, щоб грошові кошти віддати ОСОБА_23 , а я в нього заберу, - протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_10 від 27 квітня 2020 року з якого вбачається про домовленості між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 про зустрічі, - оптичним диском «Sony» DVD+R 4,7 GB з написом № 1229/ГВБКОЗ від 03 квітня 2020 року «розсекречено» в якому міститься аудіо фрагменти розмов ОСОБА_10 та ОСОБА_12 зафіксовані в відео фрагментах на носіях Micro SD HC «Goodram» № № 1230/ГВБКОЗ, 1231/ГВБКОЗ, - оптичним диском DVD-R без назви з написом № 1300/ГВБКОЗ від 08 квітня 2020 року «розсекречено», зокрема, в якому міститься аудіо фрагменти розмов ОСОБА_10 та ОСОБА_12 про домовленості про зустріч, а також аудіо фрагмент розмови ОСОБА_10 з невстановленим працівнику поліції, якому він давав вказівки щодо накладення штрафу на ТОВ «Метлом» (03_04_2020_12_32_49_29369_1745680206_1, дата змін 03 квітня 2020 року, розмір 582КБ), - карткою пам`яті Micro SD HC «Goodram» № 1230/ГВБКОЗ в якому міститься відео фрагмент першої зустрічі ОСОБА_10 та ОСОБА_12 біля території Зачепилівського ВП Красноградського ВП ГУНП в Харківської області, - карткою пам`яті Micro SD HC «Goodram» № 1231/ГВБКОЗ в якому міститься відео фрагмент другої зустрічі ОСОБА_10 та ОСОБА_12 біля заправки «Маршал» в с. Піщанка Красноградського району Харківської області, - висновком експертів за результатами проведення комплексної судової експертизи відео-, звукозапису та лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи мовлення № 14740/15110/18437-18454/184/55-18472 у кримінальному провадженні № 42020220000000182 від 30 березня 2020 року від 31 серпня 2022 року з висновків якого вбачається, що слова (фрази, репліки), позначені у Додатку А як «ОСОБА_10», на фонограмах фрагментах фонограм № № 1-6, 8-10, 13 належать ОСОБА_10 , серед висловлювань ОСОБА_10 (ОСОБА_10) на заданих фрагментах фонограм № № 1-9, що містяться в області даних лазерних дисків DVD-R «Sony» № 1229/ГВБКОЗ DVD-R без назви № 1300/ГВБКОЗ на карт пам`яті Micro SD HC «Goodram» № 1230/ГВБКОЗ, № 1230/ГВБКОЗ, є такі, що виражені у формі згоди, а саме - ОСОБА_10 («ОСОБА_10») надає згоду на прийняття від «ОСОБА_18» («ОСОБА_18») через іншу особу на ім`я ОСОБА_23 певну винагороду (імовірно, грошові кошти у сумі п`ятнадцять, по фірмі, і дві тисячі щомісяця) за вирішення питання, яке не конкретизується в розмовах, - постановою Зачепилівського районного суду Харківської області від 14 травня 2020 року по справі № 952/293/20, відповідно до якої, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_14 за відсутності в його дії складу адміністративного, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.

Під час судового провадження допитані свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_38 , ОСОБА_14 , ОСОБА_154 та ОСОБА_21 .

Під час допиту в суді свідок ОСОБА_14 , який на той час працював охоронцем ТОВ «Метлом» зазначив, що на територію колишнього хлібзаводу, де розташований прийом металобрухту зайшли працівники поліції та без будь-яких пояснень почали погрожувати йому затриманням та без будь-яких пояснень склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ст. 44-3 КУпАП. В подальшому ОСОБА_14 зателефонував на той час заступнику директора - начальнику служби безпеки ОСОБА_13 та повідомив про вказані події.

Під час допиту в суді, свідок ОСОБА_13 , зазначив, що йому зателефонував ОСОБА_14 та повідомив проте, що працівники поліції зайшли на територію підприємства ТОВ «Метлом» та склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення карантин норм. В подальшому ОСОБА_13 зустрівся з ОСОБА_10 на подвір`ї Зачепилівського ВП Красноградського РВП ГУНП в Харківській області та зазначив, що підприємство ТОВ «Метлом» будь-яких карантинних норм не порушувало, на що зі слів останнього, ОСОБА_10 зазначив, що підприємство працювати не буде, якщо йому не нададуть грошові кошти у розмірі 15000,00 гривень та 2000,00 гривень щомісячно та в подальшому у разі невиконання його вимог на підприємство буде накладений штраф у розмірі 170000,00 гривень.

Після вказаних подій ОСОБА_13 звернувся вся із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Харківської обласної прокуратури.

Під час допиту ОСОБА_13 зазначив, що заява була написана ним власноруч, тиск с боку правоохоронних органів відносно нього не здійснювався.

Також, ОСОБА_13 зазначив, що ОСОБА_14 , хоча неофіційно, але за усною домовленістю працює охоронцем в ТОВ «Метлом».

Крім того, ОСОБА_13 зазначив, що підприємство ТОВ «Метлом» працює офіційно та має усі дозвільні документи.

Під час допиту в суді, ОСОБА_12 зазначив, тиск с боку правоохоронних органів відносно нього не здійснювався, заяву про вчинення злочину написано ним власноруч.

Стосовно інших показань ОСОБА_12 , проте що нібито йому співробітниками УСБУ в Харківській області надавалися будь-які вказівки слід ставитися критично, оскільки на нього здійснювався явний тиск з боку зокрема ОСОБА_38 , який опосередковано причетний до вказаних подій та має дружні з ним стосунки, а також наявності відкритих кримінальних проваджень відносно ОСОБА_12 за фактом пропозиції неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище.

Сам же свідок ОСОБА_38 не надав показання суду, які б мали значення для встановлення усіх обставин вчинення кримінального правопорушення, лише зазначивши, що дійсно була зустріч між ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , про їх розмову не чув.

Стосовно показів ОСОБА_154 та ОСОБА_21 , слід ставитися критично. Як свідок ОСОБА_154 так і ОСОБА_21 зазначили, що ОСОБА_10 до першої зустрічі з ОСОБА_157 сказав їм його хочуть спровокувати на отримання неправомірної вигоди. При цьому, свідки зазначили, що біля території Зачепилівського ВП Красноградського ВП ГУНП в Харківській області були лише ОСОБА_12 та ОСОБА_10 . З матеріалів відеофрагмента за результатами проведення негласної слідчої дії - аудіо-, відео контроль особи, що міститься в картки пам`яті Micro SD HC «Goodram» № 1230/ГВБКОЗ вбачається, що в розмові брали участь три особи, а саме ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_23 .

В цьому ж відео фрагменті інших осіб, а ніж тих, що вищезазначені на території відділу поліції не було.

Щодо версії сторони захисту про провокацію злочину

Як вже зазначалося, під час допиту в суді свідок ОСОБА_14 , який на той час працював охоронцем ТОВ «Метлом» зазначив, що на територію колишнього хлібзаводу, де розташований прийом металобрухту зайшли працівники поліції та без будь-яких пояснень почали погрожувати йому затриманням та без будь-яких пояснень склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ст. 44-3 КУпАП. В подальшому ОСОБА_14 зателефонував на той час заступнику директора - начальнику служби безпеки ОСОБА_13 та повідомив про вказані події.

Під час допиту в суді ОСОБА_13 зазначив, що зустрівся з ОСОБА_10 на подвір`ї Зачепилівського ВП Красноградського РВП ГУНП в Харківській області та зазначив, що підприємство ТОВ «Метлом» будь-яких карантинних норм не порушувало, на що зі слів останнього ОСОБА_10 зазначив, що підприємство працювати не буде, якщо йому не нададуть грошові кошти у розмірі 15000,00 гривень та 2000,00 гривень щомісячно та в подальшому у разі невиконання його вимог на підприємство буде накладений штраф у розмірі 170000,00 гривень. Після вказаних подій ОСОБА_13 звернувся вся із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Харківської обласної прокуратури. ОСОБА_13 зазначив, що заява була написана ним власноруч, тиск с боку правоохоронних органів відносно нього не здійснювався. Також вказав, що територія прийому металобрухту є закритою, виявити факт прийому металобрухту без входження в територію колишнього хлібозаводу є неможливим.

Під час допиту в суді ОСОБА_12 , вказав що тиск з боку правоохоронних органів відносно нього не здійснювався.

Також, власноруч написаною заявою про вчинення кримінального правопорушення до Харківської обласної прокуратури звернувся ОСОБА_12 .

За результатами розгляду заяв ОСОБА_13 та ОСОБА_12 . Харківською обласною прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020220000000184 від 30.03.2020 та № 42020220000000188 від 02 квітня 2020 року.

Практикою ЄСПЛ визначено аспекти (критерії) відмежування провокації злочину від допустимої поведінки правоохоронних органів (справа «Баннікова проти російської федерації» (заява № 18757/06, рішення від 04 листопада 2010 року, с. 37-65); справа Матнович проти Хорватії» (заява 2742/12, рішення від 04 квітня 2017 року, с. 123-125); «Раманаускас проти Литви» (заява № 55146/14, рішення від 20 лютого 2018 року, с. 54-62).

Провокація має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів і порушення кримінальної справи впливають на суб`єктів, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений. При цьому під пасивним розслідуванням розуміється відсутність будь-яких активних дій, які би спонукали особу вчинити злочин.

Рішенням від 09 червня 1998 року у справі «Тейшера де Каштру проти Португалії» ЄСПЛ вказав на те, що підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники таких органів або особа, які діють за їх вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

На той час начальником Зачепилівського ВП Красноградського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 протиправно створено умови, які перешкоджали нормальному функціонуванню підприємства ТОВ «Метлом».

Погрози про накладення штрафу на вказане підприємство також підтверджуються аудіо фрагментом, який міститься в диску DVD-R з написом № 1300/ГВБКОЗ від 08 квітня 2020 року (03_04_2020_12_32_49_29369_1745680206_1, дата змін 03 квітня 2020 року, розмір 582КБ), який досліджений в судовому засіданні, з якого вбачається, що ОСОБА_10 надавав вказівки невстановленому працівнику Зачепилівського ВП Красноградського РВП ГУНП в Харківській області щодо накладення штрафу на ТОВ «Метлом», що вимусили ОСОБА_13 звернутися із заявою про вчинення злочину до Харківської обласної прокуратури.

Враховуючи вищезазначене, в даній обстановці, як і прокуратура так і працівники УСБУ в Харківській області діяли виключно пасивно без підбурювання свідка ОСОБА_12 на надання неправомірної вигоди ОСОБА_10 .

Також, стверджувати про наявність провокації злочину з боку ОСОБА_12 є необґрунтованим, оскільки кримінальне провадження № 1202022000000394 від 03 квітня 2020 року за ч. 3 ст. 369 КК України, відносно ОСОБА_12 за фактом пропонування неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за не вчинення дій 28 грудня 2020 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Крім того, з цього приводу ЄСПЛ у справах щодо підкупів визнає явно необґрунтованими скарги заявників щодо провокації на вчинення злочину зі сторони правоохоронних органів і не розглядає їх по суті, якщо заявники наводили взаємовиключні версії події заперечували факт вчинення ними злочину та одночасно з цим заявляли про провокацію (рішення у справі Berlizev проти України, заява №43571/12, §45, 08.07.2021; рішення про неприйнятність заяви у справі Lyubchenko проти України, №34640/05, §33, 31.05.2016).

Зокрема, у справі Berlizev проти України ЄСПЛ зазначив, що з точки зору фактів вважає непослідовним заперечення заявником вчинення злочину та одночасне висунення ним скарги, що його спровокували його вчинити. Захист від провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає вчинення інкримінованих йому дій, але стверджує, що вони були наслідком незаконного підбурювання з боку працівників міліції. Однак, як вбачається з доводів заявника, він повністю заперечував свою причетність до злочину, що, на думку Суду, перешкодило йому висунути обґрунтовану скаргу на «таємного агента» (agentprovocateur) (§45 згаданого рішення).

Тому, версія захисту про провокацію злочину і одночасно не визнання вини у вчиненні кримінального правопорушення, суперечить одне одній.

Щодо ухвал слідчого судді про дозвіл на проведення НСРД.

Як вбачається з матеріал кримінального провадження Харківською обласною прокуратурою направлено клопотання до Харківського апеляційного суду про надання дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: аудіо-, відео контроль особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за №№ 1489т, № 1490т, № 1491т, № 1492т, № 1493т, № 1494т, № 1495т, № 1497т, № 1498т, № 1499т від 30 березня 2020 року.

Ухвалами Харківського апеляційного суду № № 4374т, 4375т, 4376т, 4377т, 4378т, 4379т, 4381т, 4382т, 4383т від 31 березня 2020 року надано дозвіл на проведення негласних (розшукових) слідчих дій: аудіо-, відео контроль особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

Постановою про розсекречення матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 02 жовтня 2020 року визнано за необхідним використання у кримінальному провадженні № 4202022000000182 від 30 березня 2020 року як доказі: клопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо-, відео контроль особи, а також зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж № 1489т, № 1490т, № 1491т, № 1492т, № 1493т, № 1494т, № 1495т, № 1497т, № 1498т, № 1499т від 30 березня 2020 року.

Постановою про розсекречення матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 11 грудня 2020 визнано необхідним для використання матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні, а саме ухвал слідчого судді Харківського апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій: аудіо-, відео контроль особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж № № 4374т, 4375т, 4376т, 4377т, 4378т, 4379т, 4381т, 4382т, 4383т від 31 березня 2020 року.

11 грудня 2020 року № 31/1-6545-20 Харківською обласною прокуратурою разом із повідомлення про скасування грифу секретності матеріальних носії секретної інформації, направлено до Харківського апеляційного суду клопотання про розсекречення матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме аудіо-, відео контроль особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж № № 4374т, 4375т, 4376т, 4377т, 4378т, 4379т, 4381т, 4382т, 4383т від 31 березня 2020 року.

Харківської обласною прокуратурою від 20 січня 2023 року № 31/2-6545-20 направлено лист про надання ухвал слідчого судді Харківського апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме аудіо-, відео контроль особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж № № 4374т, 4375т, 4376т, 4377т, 4378т, 4379т, 4381т, 4382т, 4383т від 31 березня 2020 року.

Листом Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року № 1.1-26/6ит, повідомлено, що ухвали Харківського апеляційного суду № № 4374т, 4375т, 4376т, 4377т, 4378т, 4379т, 4381т, 4382т, 4383т від 31 березня 2020 року знищені відповідно до Акту про знищення від 24 лютого 2022 року № 88дск/2.

Також, Кегичівським відділом Красноградської окружної прокуратури Харківської області від 04 серпня 2023 року № 59/2-3629вих-23 направлено листа до Харківського апеляційного суду щодо надання вищезазначених ухвал про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Листом Харківського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року № 11/26-296ит повідомлено, що дійсно до Харківського апеляційного суду надходили клопотання Харківської обласної прокуратури № 1490т від 30 березня 2020 року, № 1491т, № 1492т, № 1493т, № 1494т, № 1495т, № 1497т, № 1498т, № 1499т від 30 березня 2020 року про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме аудіо-, відео контроль особи та зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за результатами яких Харківським апеляційним судом винесено ухали про дозвіл на проведення вказаних негласних слідчих (розшукових) дій за № № 4374т, 4375т, 4376т, 4377т, 4378т, 4379т, 4381т, 4382т, 4383т від 31 березня 2020 року.

Проте, у відповідності до положень «Про порядок організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 393, у зв`язку із веденням в Україні воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24 грудня 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного в Україні» номенклатурні справи з матеріалів щодо організації та проведення негласних слідчих (розшукових) дій за 2020 рік були знищені відповідно до Акту про знищення від 24 лютого 2022 року № 88дск/2.

Також, Харківською обласною прокуратурою 06 квітня 2023 року № 31/2-6545-20 направлено листа до ДП «Інформаційні судові системи», щодо надання у разі наявності повний текст ухвал слідчого судді Харківського апеляційного суду про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій за № № 4374т, 4375т, 4376т, 4377т, 4378т, 4379т, 4381т, 4382т, 4383т від 31 березня 2020 року.

Листом ДП «Інформаційні судові системи» від 26 травня 2023 року № 1659/4/0-00-23 повідомило, що підприємство не може надати запитувану інформацію. Отримати запитувану інформацію можливо в Харківському апеляційному суді.

Крім того, Харківською обласною прокуратурою 06 квітня 2023 року № 31/2-6545-20 направлено листа до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, щодо надання у разі наявності повний текст ухвал слідчого судді Харківського апеляційного суду про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій за № № 4374т, 4375т, 4376т, 4377т, 4378т, 4379т, 4381т, 4382т, 4383т від 31 березня 2020 року.

Листом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 30 травня 2023 року № 003-16/1158/23 зазначено, що вказані ухвали обласна прокуратура може отримати в Харківському апеляційному суді, оскільки управління не наділено повноваженнями щодо видачі судових рішень.

Харківською обласною прокуратурою направлено листи до Управління СБУ в Харківській області від 06 квітня 2023 року № 31/2-6545-20 щодо надання ухвал слідчого судді Харківського апеляційного суду про довіз на проведення негласних слідчих (розшукових) дій за № № 4374т, 4375т, 4376т, 4377т, 4378т, 4379т, 4381т, 4382т, 4383т від 31 березня 2020 року.

Листом Управління СБУ в Харківській області від 30 травня 2023 року № 70/5/2-3052 повідомлено, що вищевказані ували у зв`язку із збройною агресією російської федерації та введення воєнного стану в Україні знищені на підставі Порядку організації та забезпечення режим секретності «Про порядок організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939.

Велика Палата Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року по справі № 640/6847/15-к зазначила, що якщо сторона обвинувачення вжила всіх необхідних та залежних від неї заходів, спрямованих на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак вони не були розсекречені до моменту передачі справи у суд з причин, що не залежали від волі або процесуальної поведінки прокурора, то в такому разі порушень вимог статті 290 КПК України з боку сторони обвинувачення немає. Суд має оцінити докази, отримані в результаті НСРД в комплексі із розсекреченими процесуальними документами, які стали підставою для їх проведення, та не повинен автоматично визнавати такі докази недопустимими.

Крім того у вказаному рішенні, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що процесуальні документи про надання дозволу на проведення НСРД не є самостійним доказом у кримінальному провадженні.

Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД, не є документами у розумінні частини другої статті 99 КПК України, оскільки не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб.

При цьому КПК не містить положення про те, що будь-яке процесуальне порушення, допущене при збиранні доказів, тягне за собою безумовне визнання доказів недопустимими (як протилежність за визначенням допустимим доказам). Питання щодо законності порядку отримання доказів у кримінальному провадженні ЄСПЛ розглядає як один з елементів права на справедливий судовий розгляд та вирішує його в контексті справедливості судового розгляду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Вирішуючи питання щодо наявності порушення права на справедливий суд, ЄСПЛ оцінює допущене при збиранні доказів порушення прав та свобод, охоронюваних Конвенцією, залежно від правової природи (абсолютності) порушених прав та свобод. У зв`язку з чим сформовано два різні правила виключення використання доказів: (1) отриманих з порушенням статті 3 Конвенції (заборона катування); (2) отриманих з порушенням статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя).

Підхід ЄСПЛ застосовує при встановленні факту отримання доказу із порушенням прав, охоронюваних статтею 8 Конвенції, що має важливе значення для цієї справи. За загальним правилом саме по собі встановлення факту отримання доказу з порушенням статті 8 Конвенції (незаконний обшук, незаконне прослуховування чи спостереження тощо) не призводить до автоматичного виключення такого доказу та порушення права на справедливий суд.

При цьому питання справедливості розгляду не обов`язково постає у випадку відсутності інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів. У разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується.

Пунктом 9-12 висновку експертів за результатами проведення комплексної судової експертизи відео-, звукозапису та лінгвістичної (сематико-текстуальної) експертизи мовлення № 14740/15110/18437-18454/184/55-18472 у кримінальному провадженні № 42020220000000182 від 30 березня 2020 року від 31 серпня 2022 року, вбачається, що при дослідженні фонограм, які містяться в області даних лазерних дисків DVD-R «SONY» № 1229/ГВБКОЗ, DVD-R без назви № 1300/ ГВБКОЗ та відеофонограм, які містяться в області даних карт пам`яті Micro SD HC «Goodram» № № 1230/ГВБКОЗ та 1231/ГВБКОЗ ознак монтажу, переривань, змін тощо ні в момент запису, ні після нього - не встановлено.

При цьому, під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, відсутні будь-які порушення глави 21 КПК України, оскільки негласні слідчі (розшукові) дії були проведенні після надання дозволу слідчого судді Харківського апеляційного суду.

Ненадання вказаних ухвал до суду для їх безпосереднього дослідження не може визнаватися безумовною підставою визнання похідних доказів недопустимими.

Харківською обласною прокуратурою вжито дієвих заходів щодо розсекречування матеріалів НСРД та заходів щодо отримання вказаних ухвал в розпорядження від Харківського апеляційного суду для надання їх для безпосереднього дослідження в суді.

Прокурор звертає увагу на те, що, що об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 КК України, виражається у формі прийняття службовою особою пропозиції чи обіцянки надати їй або третій особі неправомірну вигоду за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує або обіцяє неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використання наданої їй влади чи службового становища. Прийняття службовою особою пропозиції чи обіцянки означає, що відповідна службова особа висловила згоду в будь-який спосіб, не заперечує проти прийняття відповідної обіцянки чи пропозиції, чи в будь-який інший спосіб не реагує, як передбачено Законом України «Про запобігання корупції» на пропозицію чи обіцянку того, хто пропонує або обіцяє надати неправомірну вигоду в майбутньому.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 КК України включає також і бездіяльність - пасивне прийняття пропозиції чи обіцянки надати неправомірну вигоду.

Цей злочин належить до злочинів з формальним складом і вважається закінченим із моменту, коли службова особа прийняла пропозицію, обіцянку неправомірної вигоди.

При цьому об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 368 КК України, вичерпується фактом прийняття позиції чи обіцянки неправомірної вигоди, а отже такі дії службової особи, як - чи виконала вона дії, які повинна була чи могла вчинити за неправомірну вигоду, чи збиралася вона їх виконувати або не мала такого наміру, перебувають за межами об`єктивної сторони цього складу злочину.

Прокурор вважає, що дії обвинуваченого, щодо направлення протокол про адміністративне правопорушення за ст. 44-3 КУпАП відносно ОСОБА_14 до суду, виходять за межі об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 368 КК України і не є підтвердженням його невинуватості.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження та зі змісту положень ст. 368 КК України (формальний склад злочину), кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_10 є закінченим 03 квітня 2020 року, коли останній прийняв пропозицію отримати неправомірну вигоду.

Усі подальші дії вчиненні обвинуваченим лише спрямовані для уникнення від кримінальної відповідальності.

Ввідповідно до супровідного листа від 30 березня 2020 року № 15/3-6545-20 матеріали кримінального провадження № 42020220000000182 від 30 березня 2020 року передані за підслідністю до ТУ ДБР, розташованому у м. Полтава.

У зв`язку з вище викладеним, прокурор просить відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими у вказаному кримінальному провадженні та визнати .

На виконання вимог ст. 363 КПК України на запитання суду прокурор повідомив, що інших доказів, які останній хотів би долучити до матеріалів кримінального провадження, на підтвердження провини ОСОБА_10 або на підтвердження чи спростування тих чи інших фактів, а також обставин, що мають значення для доказування, не має, крім тих, які вже долучені.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення письмові докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності, з урахуванням доводів сторони захисту про їх недопустимість, суд дійшов таких висновків.

Згідно з пред`явленим обвинуваченням ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 368 КК України, а саме в прийнятті пропозиції службовою особою надати їй неправомірну вигоду для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використання наданої їй влади та службового становища.

Доказування, в розумінні ч. 2 ст. 91 КПК України, є процесуальною формою відповідно до якої передбачені кримінальним процесуальним правом умови, послідовність і порядок діяльності учасників кримінального провадження (органи досудового розслідування, прокурор, суд, фізичні та юридичні особи), засоби реалізації ними своїх прав, свобод і обов`язків, процедура здійснення слідчих (розшукових) дій, у т.ч., негласних та прийняття відповідних процесуальних рішень, а також режим документування усього процесу в цілому процесуальної діяльності, згідно змісту і принципам кримінального процесу, покликані забезпечити дотримання ними збору доказів належним чином, яке б узгоджувалося з п. 28 рішення ЄСПЛ «Олег Колесник проти України» (Заява № 17551/02), згідно якого «Суд повторює, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і що завдання Суду полягає в тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції» (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справах «Шабельник проти України» (Shabelnik v. Ukraine), заява № 16404/03, п. 51, рішення від 19 лютого 2009 року, та «Лаудон проти Німеччини» (Laudon v. Germany), заява № 14635/03, пункт 56, рішення від 26 квітня 2007 року).

Усі зібрані докази повинні бути належними, обґрунтованими, достатніми, достовірними та допустимими, інакше суд не зможе посилатися на них під час прийняття рішення по суті кримінального провадження, зокрема, винесення обвинувального вироку.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню .

Процесуальними джерелами доказів є: 1/ показання, 2/ речові докази, 3/ документи, 4/ висновки експертів, зазначено в ст. 84 КПК України.

Стаття 86 КПК України «Допустимість доказу» передбачає:

«1. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. 2. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення».

Частина 1 ст. 86 КПК встановлює юридичну форму даних, що встановлюють обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Порядок отримання доказів, вказаних у ч. 2 ст. 84 КПК України (показання, речові докази, документи, висновки експертів), передбачає дотримання наступних вимог: 1) належний суб`єкт отримання доказів; 2) законність процесуального джерела доказів; 3) дотримання процесуального порядку отримання доказів; 4) дотримання правил фіксації ходу і результатів слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій.

Тобто, з урахуванням вищевикладеного можна дійти до висновку, що допустимість вказує на відповідність відомостей вимогам кримінального процесуального закону: по суб`єкту отримання; по джерелу отримання; по способу отримання та по процесуальній формі.

Статтею 87 КПК України «Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини» передбачені випадки визнання доказів недопустимими, а саме:

«1. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

2. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;

3) порушення права особи на захист;

4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

5) порушення права на перехресний допит;

3. Недопустимими є також докази, що були отримані:

1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;

2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

4. Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані».

Верховний Суд у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 607/14707/17 зробив висновки щодо застосування норм права, а саме - положень ст. 86 КПК України, зокрема, зазначивши:

«Докази визнаються такими, що одержані незаконним шляхом, коли їх збирання й закріплення відбулося з порушенням гарантованих Конституцією прав людини і громадянина, встановленого кримінальним процесуальним законодавством порядку, або неуповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами. Отже, умовами допустимості доказів є: одержання фактичних даних із належного процесуального джерела; одержання фактичних даних належним суб`єктом; одержання фактичних даних у належному процесуальному порядку; належне оформлення джерела фактичних даних».

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №12рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Кожний випадок порушення цих положень є порушенням права особи на справедливий суд у розумінні ст. 6 Конвенції, а відтак і істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини (далі по тексту ЄСПЛ) як джерело права.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини передбачено ст. 9 ч. 5 КПК України.

Надійний захист прав людини - вищий критерій оцінки діяльності всіх інститутів держави, що складають систему правоохоронних і правозахисних органів. Ратифікувавши Європейську конвенцію про захист прав людини та основних свобод (1950 року), Україна взяла на себе зобов`язання забезпечити кожному, чиї права порушені, ефективні засоби правового захисту (ст. 13 Конституції України). Слід також зазначити, що права і свободи людини, передбачені статтями 29, 59, 63 Конституції України, не можуть бути обмежені навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (ст. 64 Конституції України), тобто право на захист, згідно з Конституцією України, є правом абсолютним, і тому будь-яке втручання у здійснення цього права має визнаватися неправомірним. Для забезпечення реалізації та захисту прав і свобод людини і громадянина, Конституція і законодавство України передбачають можливість здійснення громадянами певних дій, а також створення системи органів держави, призначенням яких є допомога громадянам у реалізації і захисті їх прав. Можливості здійснення громадянами певних вчинків щодо захисту власних прав і свобод та система органів, які захищають і забезпечують ці права та свободи, є складовими юридичного механізму захисту прав людини.

Відповідно до ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження до яких, зокрема, відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань, речей і документів, диспозитивність судового провадження, а згідно зі ст. 2 цього Кодексу, завданнями кримінального провадження, наряду із захистом особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, застосування до них лише належної правової процедури.

При цьому, КПК України у ч. 2 ст. 1 встановлює, що кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України, завданням яких, зокрема, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду, застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

За змістом ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а юрисдикція їх поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, ключову роль у забезпеченні ефективного захисту прав і свобод громадян на національному рівні відведено саме судам.

Згідно з частиною першою статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. За юридичними позиціями Конституційного Суду України верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над втручанням у право кожної людини на свободу; конституційне право людини на судовий захист є гарантією усіх прав і свобод людини і громадянина, а також коли за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац дев`ятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003, абзац чотирнадцятий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).

У практиці Європейського суду з прав людини сформовано, серед іншого, характеристики незалежності суду, одна з яких полягає в тому, що суд має сприйматися як незалежний орган; щодо ознак безсторонності суду, то він повинен сприйматися таким з об`єктивного погляду з достатніми гарантіями для виключення будь-яких легітимних сумнівів з цього приводу (пункти 125, 126 рішення від 6 жовтня 2011 року у справі «Агрокомплекс проти України»).

У п. 3.2 Рішення Конституційного суду України від 30 червня 2009 р. № 16-рп/2009 у справі № 1-17/200930 зазначено, що до повноважень судів загальної юрисдикції відноситься судовий контроль за забезпеченням дотримання законності в діяльності правоохоронних органів в період досудового слідства. Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав та свобод людини та громадянина.

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини): «Конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних. Кожен під час розгляду будь-якої справи, в тому числі кримінальної, щодо діяння, у вчиненні якого обвинувачується, має право на правосуддя, яке відповідало б вимогам справедливості».

В рішенні від 18 грудня 2018 року справі «Абрамова проти України» (Заява № 41988/08) ЄСПЛ вказав (п.40): "Право на доступ до суду має бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним або ілюзорним». Це зауваження особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке займає у демократичному суспільстві право на справедливий суд (див. рішення у справі «Зубац проти Хорватії» [ВП] (Zubac v. Croatia) [GC], заява № 40160/12, пункт 77, від 05 квітня 2018 року та зазначені у ньому справи)".

Таким чином, у судовому засіданні має бути надано оцінку порушенням КПК України та відповідно забезпечено своєчасний та ефективний контроль за діяльністю правоохоронних органів під час досудового розслідування.

Доведеність вини у кримінальному провадженні можливе виключно на підставі доказів, здобутих у спосіб, передбачений законом, за критеріями «належності», «допустимості», «достовірності» та «достатності», що враховано Постановою Верховного суду України від 21 січня 2016 року (у справі №5-249кс15). Як зазначено у вказаній постанові переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Так, ЄСПЛ у своєму рішенні від 05 лютого 2008 року у справі «Раманаускас проти Литви» (скарга № 74420/01) наголошував, що докази, одержані за допомогою застосування спеціальних методів розслідування, можуть вважатися допустимими за умови наявності адекватних і достатніх гарантій проти зловживань, зокрема чіткого та передбачуваного порядку санкціонування, здіийснення відповідних оперативно-слідчих заходів та контролю за ними (рішення Суду від 06 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», від 26 жовтня 2006 року у справі «Худобін проти Росіъ» (скарга № 59696/00).

У вказаному рішенні «Раманаускас проти Литви» зазначено, що питання щодо допустимості доказів у справі - це насамперед предмет регулювання національного законодавства і, як правило, саме національні суди уповноважені давати оцінку наявним у справі доказам.

Відповідно до статті 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом Бюро економічної безпеки України.

До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім`я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.

У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

Згідно з Витягом з ЄРДР, 30 березня 2020 року о 12 годині 28 хвилин зареєстроване кримінальне провадження №42020220000000182 за фактом:

- службова особа керівного складу правоохоронного органу вимагає неправомірну вигоду, правова кваліфікація: ч.3 ст. 368 КК України, заявник: матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень (а.с.8, т.3). Прокурором долучений до матеріалів рапорт, про те, що до прокуратури області надійшло повідомлення УСБУ в Харківській області від 30 березня 2020 року №70/14-3900 за фактом вимагання начальником Зачепилівського ВП Красноградського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_161 незаконної грошової винагороди за вирішення питання про не притягнення до адміністративної відповідальності співробітників ТОВ «Метлон», за таких обставин наявні підстави для внесення відомостей до ЄРДР за ч.3 ст. 368 КК України, резолюція «згоден» (а.с.203, т.4);

- службова особа керівного складу правоохоронного органу вимагає неправомірну вигоду, правова кваліфікація: ч.3 ст. 368 КК України, заявник: ОСОБА_13 , дата і час внесення в ЄРДР 30 березня 2020 року о 18 годині 52 хвилини (а.с.8, т.3). Протокол про прийняття зави від ОСОБА_13 про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення датований 30 березня 2020 року о 17 годині 15 хвилин (а.с.96-98, а.с.2).

- службова особа керівного складу правоохоронного органу вимагає неправомірну вигоду, правова кваліфікація: ч.3 ст. 368 КК України, заявник: ОСОБА_12 , дата і час внесення в ЄРДР 02 квітня 2020 о 17 годині 04 хвилини (а.с.7, т.3). Заява від ОСОБА_12 отримана із скриньки для скаржників 02 квітня 2020 року (а.с.101, а.с.2).

Витяг з ЄРДР відповідає вимогам ст.214 КПК України, оскільки містить всі необхідні відомості.

ОСОБА_10 повідомлено про підозру, про те, що він своїми діями скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 368 КК України (а.с.138-142, т.2).

Згідно статті 110 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне.

Постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

Хоча КПК України не містить обов`язкової вимоги для складання вказаної постанови, проте вона має бути у розумінні ст. 110 КПК України.

Суб`єкт сторони обвинувачення як сторони кримінального провадження (слідчий, дізнавач чи прокурор) відповідно до закону зобов`язаний проводити або брати участь у проведенні слідчих (розшукових) діях, у т.ч., негласних, та при прийнятті процесуальних рішень і його статус має закріплюватися не тільки наявністю відповідних прав, визначених у кримінальному процесі за посадою (прокурор та/або слідчий), а, насамперед, відповідними процесуальними документами, які наділяють останніх відповідними повноваженнями та підтверджують їх правосуб`єктність у конкретному кримінальному провадженні щодо можливості проводити відповідні слідчі (розшукові) дії, НСРД та приймати відповідні процесуальні рішення, передбачені КПК України.

Усі процесуальні дії та рішення, які вчиняються та відповідно приймаються під час та в межах кримінального провадження, регламентовані ст. 36 КПК України (для прокурора як процесуального керівника) та ст. 40, 41 КПК України (для слідчого та відповідного оперативного працівника за дорученням), на що неодноразово звертав увагу Верховний суд у своїх відповідних постановах.

Відповідно до ст.36 ч. 2 п.п. 4,9 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: 4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом; 9) приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

Питання оцінки вчинення слідчих (розшукових) дій та прийняття відповідних процесуальних рішень прокурором вже неодноразово було предметом касаційного судового розгляду та знайшло своє відображення в наступних постановах, а саме:

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду по справі № 522/11807/18 від 03 березня 2021 року звернув увагу на те, що у матеріалах кримінального провадження відсутні документи, якими визначено прокурора або групу прокурорів, які здійснюють повноваження прокурорів у цьому кримінальному провадженні.

ККС нагадав, що застосування належної процедури «fair procedure» (у європейській системі), «dut procyes» (в американській системі) є одним зі складових елементів принципу верховенства права, передбачає, у тому числі, щоб повноваження органів публічної влади були визначені приписами права, і вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії і надалі діяли в межах наданих їм повноважень.

Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий суд.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 37 КПК України прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування.

У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення повноважень прокурора в цьому самому кримінальному провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, передбачених частинами четвертою та п`ятою статті 36, частиною третьою статті 313, частиною другою статті 341 цього Кодексу та частиною третьою цієї статті.

Отже, визначення керівником органу прокуратури прокурора (групи прокурорів), який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні є кримінально-процесуальним рішенням, яке утворює, змінює чи припиняє права і обов`язки, тобто має правові наслідки, в конкретному кримінальному провадженні з його початку до завершення та за процесуальною формою має бути передбачено (встановлено) кримінальним процесуальним законом.

У свою чергу постанова керівника відповідного органу прокуратури про призначення (визначення) прокурора або групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, має відповідати вимогам ст. 110 КПК України, у тому числі, постанова прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення.

Таким чином, кримінальний процесуальний закон передбачає обов`язковість винесення керівником відповідного органу прокуратури постанови про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, її відповідність вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у тому числі, щодо підписання службовою особою, яка її прийняла, та долучення постанови до матеріалів кримінального провадження для підтвердження факту наявності повноважень.

Відсутність зазначеної постанови в матеріалах кримінального провадження або її не підписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.

Така ж позиція була викладена і у постановах Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду: від 22 лютого 2021 року у провадженні № 51-4584кмо18 (справа № 754/7061/15); від 04 жовтня 2021 року у провадженні № 51-1353кмо21 (справа № 724/86/20);від 14 лютого 2022 року у провадженні № 51-4963кмо20 (справа № 477/426/17), що в повній мірі говорить про недопустимість у подальшому усіх зібраних та долучених доказів.

Так, заступником прокурора під час досудового розслідування кримінального провадження № 42020220000000182 від 30 березня 2020 року за ч.3 ст. 368 КК України було винесено постанову при призначення групи прокурорів.

ОСОБА_10 повідомлено про підозру 09 квітня 2020 року у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України.

Прокурором до матеріалів провадження як доказ, долучене клопотання про продовження строку досудового розслідування від 03 червня 2020 року у вказаному кримінальному провадженні до 6-ти місяців, тобто до 09 жовтня 2020 року на ім`я слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави, складене слідчим другого відділу слідчого управління ТУ ДБР у м. Полтава ОСОБА_162 , погоджене прокурором ОСОБА_80 , який за посадою є заступником прокурора області.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 05 червня 2020 року, вказане вище клопотання задоволено частково, продовжено строк досудового розслідування на 3 місяці, тобто до 09 липня 2020 року.

Відповідно до вимог ст. 36 ч. 2 п.п. 9, 10 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений: 9/ приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження та продовження строків досудового розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; 10/ погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених цим Кодексом, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання.

Заступник прокурора Харківської області ОСОБА_80 відповідно до долучених прокурором та досліджених судом постанови про призначення групи прокурорів, як прокурор з повноваженнями, передбаченими ст. 36 КПК України, відсутній та останній не мав права погоджувати вказане клопотання.

У частині обов`язкового процесуального керівництва у кримінальному провадженні, як підстави для прийняття у ньому процесуального рішення та вчинення процесуальної дії ч. 2 ст. 36 КПК України містить обов`язкові приписи, які визначають первинні повноваження прокурора. Вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні за посадою прокурора, є похідними від процесуального керівництва прокурора у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини шостої статті 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу, тобто можливим є застосування аналогії у кримінальному провадженні.

Питання процесуальної аналогії закріплено у постанові Великої палати Верховного суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11(провадження № 14-31цс21):

«77. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.

78. Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.

79. Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

80. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105)» та безпосередньо у постанові Верховного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19).

Так, у постанові Верховного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 627/927/19 (провадження № 51-3752км20) (повідомлення про підозру повноважним прокурором спеціальному суб`єкту у кримінальному провадженні) зазначено: «Системне тлумачення процесуальних норм, передбачених статтями 3, 22, 36, 276 - 278, 480, 481 КПК України дає підстави до висновку, що здійснення повідомлення про підозру врегульовано імперативними нормами, які вичерпно, точно і однозначно визначають як форму встановленої для цього правової процедури (порядку), так і її зміст».

Отже, враховуючи зазначені вище положення та обставини, прийняття процесуальних рішень у кримінальному провадження можливо лише прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням (ст. 36 КПК України) з обов`язковим відображенням відомостей у постанові про призначення групи прокурорів, чого вказане провадження не містить.

Процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу, передбачено ст. 113 КПК України.

За загальним правилом, слідчі (розшукові) дії, негласні слідчі (розшукові) дії можуть проводитися лише в розпочатому кримінальному провадженні, відомості про яке занесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування. Будь-які слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими (ч. 3 ст. 214, ч. 8 ст. 223, ст. 219 КПК України).

Враховуючи, що клопотання про продовження строку досудового розслідування від 03 червня 2020 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 42020220000000182 від 30 травня 2020 року до 6-ти місяців, а саме до 09 жовтня 2020 року на ім`я слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава, складене слідчим ОСОБА_162 та погоджено прокурором ОСОБА_80 , який за посадою є заступником прокурора Харківської області, долучене до кримінального провадження погоджене не уповноваженою особою - заступником прокурора області, який відповідно до вимог ст. 36 КПК України не являвся у кримінальному провадженні процесуальним керівником, то усі слідчі (розшукові) дії, у тому числі, негласні, а також прийняті процесуальні рішення, долучені документи починаючи з 09 червня 2020 року (повідомлено про підозру, п.4 ч.3 ст.218 КПК України) є недопустимими.

На підтвердження винуватості ОСОБА_10 прокурором надані для долучення до матеріалів кримінальної справи протоколи огляду предметів від 26 серпня 2020 року, постанова при призначення комплексної лінгвістично-фоноскопічної експертизи від 28 серпня 2020 року, клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів від 31 серпня 2020 року, ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтава від 07 серпня 2020 року, протокол тимчасового доступу до речей та документів від 16 вересня 2020 року, опис речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, суду від 16 вересня 2020 року, адміністративний матеріал складений відносно ОСОБА_14 , постанова про розсекречення матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 02 жовтня 2020 року, доручення та повідомлення про відкриття матеріалів досудового розслідування від 02 жовтня 2020 року, протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 09 жовтня 2020 року, висновок експертів за результатами проведення комплексної судової експертизи відео-, звукозапису та лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи мовлення №14740/15110/18437-18454/18455-18472 від 31 серпня 2020 року, клопотання про розсекречування матеріальних носіїв інформації, щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 11 грудня 2020 року, постанова про розсекречення матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 11 грудня 2020 року.

Відповідно, усі процесуальні дії, здійснені у наступному після 09 червня 2020 року є протиправним з огляду на концепцію «плодів отруєного дерева, яка зазначена в Постановах Верховного суду: від 30 вересня 2021 року у справі № 556/450/18; провадження № 51-4229км20; від 21 квітня 2021 року у справі № 708/392/18; провадження № 51-5945км20 та інших.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 5 листопада 2019 року (справа № 344/11299/15-к, провадження № 51-1009км19), відповідно до якої - якщо «базові докази» отримані з грубим порушенням порядку, встановленого КПК України і визнані недопустимими, то всі інші докази, які є похідними від них, є також недопустимими.

Стороною захисту, звернута увага суду на те, що слідчі та розшукові дії, до 08 квітня 2020 року проводились прокурором, а кримінальне провадження фактично для розслідування до ТУ ДБР прокурором передано не було.

На спростування доводів захисту прокурором наданий супровідний лист від 30 березня 2020 року № 15/3-6545-20 про направлення для подальшого розслідування начальником управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава, що поширює свою діяльність на Харківську область та слідчих регіональної прокуратури прокуратури Харківської області кримінального провадження №42020220000000182 від 30 березня 2020 року за ч.3 ст.368 КК України, у якому процесуальним керівником визначено підслідність за ТУ ДБР, розташованому у м. Полтава.

Супровідний лист - це короткий документ, який додається до документу, що направляється.

Супровідний лист служить для подачі інформації, яку скеровують відповідній установі, організації чи особі.

З урахуванням, вище викладених обставин, у відповідності до вимог КПК, прокурор мав би оформити передачу справу за підслідністю відповідним процесуальним документом.

Українське законодавство надає визначення поняттю:

«Офіційний документ» у п. 44 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 6 грудня 2019 року за № 361-IX як документ, складений, виданий, засвідчений з дотриманням визначених законодавством норм уповноваженою особою, якій законодавством надано право у зв`язку з її професійною чи службовою діяльністю складати, видавати, засвідчувати певні види документів, що підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти і який містить передбачені законодавством реквізити та відомості;

Під «офіційним документом» слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити, зазначено у примітці до ст. 358 КК України.

«Документ» у ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року за № 2657-XII як матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Також вказаною нормою зазначеного Закону визначено поняття «інформація» - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Отже передача вказаного кримінального провадження №42020220000000182 від 30 травня 2020 року була передана за підслідністю д ТУ ДБР, розташованому у м. Полтава, не у процесуальний спосіб, отже відсутні правові підстави ототожнювати поняття документу та супровідного листа.

Слідчими ТУ ДБР у м. Полтава скеровувались наступні документи: протоколи огляду предметів від 26 серпня 2020 року, клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_10 від 15 квітня 2020 року, продовження строків виконання обов`язків у кримінальному провадженні від 07 липня 2020 року, про відсторонення обвинуваченого від посади від 15 квітня 2020 року, клопотання про продовження строку відсторонення від посади від 07 липня 2020 року, відповіді на клопотання захисника обвинуваченого, квітень-липень 2020 року, ініційовано також у відповідних постановах від 22 липня, 10 серпня, 13 серпня 2020 року про зміну групи прокурорів та слідчих, постановою від 28 серпня 2020 року призначено комплексну лінгвістичну-фоноскопічну експертизу, клопотання про продовження строку досудового розслідування (періодично), клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів від 31 серпня 2020 року, постанова про розсекречування матеріалів носіїв інформації щодо проведення НСРД від 02 жовтня 2020 року, протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 09 жовтня 2020 року.

Відповідно до ч.1 ст.246 КПК України, негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 290 КПК України прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. При цьому частина 11 статті 290 КПК України передбачає, що сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду.

Інструкція «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні», затверджена спільним наказом N 114/1042/516/1199/936/1687/5/ від 16 листопада 2012 року передбачає порядок розсекречення матеріалів негласних слідчих (розшукових), їх відкриття стороні захисту та взагалі, що є їх правовою підставою.

Право на відкриття відповідних доказів не є абсолютним правом. У будь-якому кримінальному провадженні можуть існувати конкуруючі інтереси, такі як національна безпека, необхідність захисту свідків, які знаходяться під загрозою тиску, або утримання в таємниці методів розслідування злочинів поліцією, які повинні бути ретельно зрівноважені з правами обвинуваченого (§ 70 рішення Європейського суду з прав людини від 26 березня 1996 року у справі «Доорсон проти Нідерландів»).

Рішення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії слідчий, прокурор викладає в постанові (п.2.1 Інструкції). Для розсекречення конкретних матеріальних носіїв інформації щодо проведення негласної слідчої (розшукової) дії керівник органу прокуратури надсилає керівнику органу, де засекречено матеріальний носій інформації (МНІ), клопотання. У подальшому після отримання такого клопотання про необхідність скасування грифів секретності, створюється експертна комісія з питань таємниць, якій доручається підготовка рішень про скасування грифів секретності (пункти 5.12 - 5.13 Інструкції). Рішення комісії оформляється актом скасування грифів секретності матеріальних носіїв секретної інформації, який затверджується керівником органу (пункт 5.20 - 5.23 Інструкції). Після розсекречення зазначених МНІ щодо проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймається рішення про їх зняття з обліку та долучення до матеріалів кримінального провадження у встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку (пункт 5.27 Інструкції).

Отже, законодавцем визначено можливість та наявність спеціальної процедури і порядку розсекречення та відкриття процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження №42020220000000182 від 30 березня 2020 року, то після внесення відповідних відомостей в порядку ст.214 КПК України до ЄРДР 30 березня 2020 року, прокурором ОСОБА_164 було розпочате досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, за здійсненням процесуального керівництва прокуратури Харківської області, де старшим групи прокурорів визначено прокурора ОСОБА_165 .

В подальшому, прокурор із групи прокурорів ОСОБА_166 звернувся Харківського апеляційного суду з клопотаннями від 30 травня 2020 року, одне із них без дати, про дозвіл на проведення НСРД: спостереження за особою ОСОБА_12 , зняття інформації з транспортних (телекомунікаційних) мереж стосовно ОСОБА_12 , аудіо-відеоконтролю особи стосовно ОСОБА_12 , строком на 60 днів.

Клопотань, щодо проведення НСРД відносна ОСОБА_10 чи інших осіб, матеріали справи не містять, вони прокурором не надані.

В подальшому 31 березня 2020 року прокурором відділу прокуратури області ОСОБА_167 було надано доручення про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 36 КПК України начальнику ГВ БКОЗ УСБУ в Харківській області, а саме провести негласні слідчі (розшукові) дії, у відповідності та на підставі ухвал Харківського апеляційного суду від 31 березня 2020 року, додаються у кількості дев`яти штук, за №4374т, №4375т, №4376т, №4377т, №4378т, №4379т, №4381т, №4382т, №4383т від 31 березня 2020 року (а.с.108-109, т.2).

Вказані вище ухвалами слідчого судді Апеляційного суду Харківської області у матеріалах кримінального провадження відсутні, прокурором у судовому засіданні також не надані.

Хоча, згідно із реєстром матеріалів досудового розслідування №42020220000000182 від 30 березня 2020 року доданим до обвинувального акту, з другого розділу, а саме: «Прийняті під час досудового розслідування процесуальні рішення», вбачається наявність 9-ти ухвал слідчого судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_168 про проведення НСРД (а.с.17-18, т.1).

Згідно протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 09 жовтня 2020 року та описом матеріалів к\п, до яких надано доступ (а.с.245-254, т.3 к\п) долучені прокурором вищевказані ухвали слідчого судді апеляційного суду щодо надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій у даному кримінальному провадженні, за клопотанням сторони обвинувачення про розсекречення матеріальних носіїв інформації, стороні захисту не були відкриті в порядку ч. 2 ст. 290 КПК України.

Прокурором також надані протоколи за результатами проведення НСРД - аудіо -, відеоконтроль особи, інша - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_10 від 03 та 27 квітня 2020 року, складені на виконання доручення прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_74 за №1517 та №1517т від 31 березня 2020 року, ухвали слідчого судді Харківського апеляційного суду ОСОБА_168 №4374т та №4377 т від 31 березня 2020 року, проведена НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж стосовно ОСОБА_10 , на зворотному, останньому аркушу містіться відомості: - розсекречено згідно акту №70/14-4360 від 06 квітня 2020 року, протокол №70/14-4359 від 06 квітня 2020 року; - розсекречено згідно акту №70-14-5867 від 08 травня 2020 року, протокол №70/14-5866 від 08 травня 2020 року.

Протокол за результатами проведення НСРД №70/14-5337т від 27 квітня 2020 року та оптичний диск DVD-R, реєстр. №1300/ГВБКОЗ заступник начальника управління - начальник ГВ БКОЗ УСБУ у Харківській області направив прокурору відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_169 .

Постановою про розсекреченням матеріалів НСРД від 06 травня 2020 року прокурора відділу ОСОБА_170 визнано необхідним використання матеріалів НСРД у якості доказів, а саме протоколу №70-14-5337т від 27 квітня 2020 року та оптичного диску DVD-R, реєстр №1300/ГВ БКОЗ.

Проте, у матеріалах кримінального провадженні буть які дозволи на проведення НСРД відносно ОСОБА_10 відсутні.

Перелічені документи, що стали підставою для проведення НСРД у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_10 , не долучалися до матеріалів кримінального провадження та не відкривалися стороні захисту в порядку передбаченому ст. 290 КПК України, що є підставою для визнання таких доказів недопустимими.

Прокурором у судовому засіданні надані дві постанови про проведення контролю за вчиненням злочину - спеціального слідчого експерименті від 31 березня 2020 року, відповідно до яких постановлено провести спеціальний слідчий експеримент стосовно ОСОБА_10 , з метою перевірки спрямованості намірів останнього та спостереження за його поведінкою, швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального провадження, починаючи з 31 березня 2020 року строком не більше 30 днів, у ході проведення спеціального слідчого експерименту використовувати заздалегідь ідентифіковані засоби - грошові кошти, доручити співробітникам ГВБКОЗ УСБУ в Харківській області здійснити огляд, складання відповідних процесуальних документів та вручити ОСОБА_127 та ОСОБА_13 , заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр в сумі по 15000 грн кожному (а.с.71-72,73-74, т.5).

Отже, ОСОБА_127 та ОСОБА_13 , мали бути вручені кошти, водночас матеріали справи не містять будь-які процесуальні документи з цього приводу.

При виявленні відомостей, що мають значення для досудового розслідування і судового розгляду, слідчий негайно складає протокол, у якому відтворює відповідну частину інформації (п.4.14 - Інструкції). У разі відсутності відомостей, що мають значення для досудового розслідування і судового розгляду, слідчий також про це складає протокол (п.4.15 - Інструкції).

Будь яких протоколів, з цих питань суду також не надано.

Згідно протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, не вбачається, що вказані постанови від 31 березня 2020 року були відкриті стороні захисту у порядку ст.290 КПК України. Інших даних вказаний протокол також не містить.

Також, протоколи огляду предметів від 26 серпня 2020 року не можуть бути допустимими доказами у справі, оскільки прокурором у порушення вимог КПК України, фактично досліджено вміст додатків до протоколів НСРД, який повинен бути відображений у протоколах цих НСРД.

Вбачається порушення КПК України, Інструкції «Про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні», отже їх результати не можуть братися до уваги, як докази у вказаному кримінальному провадженні.

Суд позбавлений можливості встановити, які конкретно негласні слідчі (розшукової) дії у кримінальному провадженні були санкціоновані, в межах якого НСРД, та чи діяли правоохоронні органи у межах та у спосіб, передбачений відповідним судовим рішенням.

Згідно ч. 12 ст. 290 КПК України, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

Згідно Постанови Верховного Суду України від 16 березня 2017 № 5-364кс16, не відкриття матеріалів НСРД стороні захисту в порядку ст. 290 КПК, у тому числі і ухвал суду про надання дозволу на їх проведення, є підставою для визнання таких доказів недопустимими.

Велика Палата Верховного Суду України постановою від 16 січня 2019 року у справі №751/7557/15-к зазначила, що підстав для відходу від правового висновку Верховного Суду України у постанові № 5-364кс16 від 16 березня 2017 року не має, роз`яснила та доповнила його.

Зокрема, згідно п. 56 постанови для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.

У п.п. 57, 58, 62 постанови Великою Палатою ВСУ зазначено, що документи, які стали правовою підставою проведення НСРД (зокрема, не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною.

Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.

Якщо у процесі такого дослідження постанов, ухвал та клопотань буде встановлено порушення вимог ст. 290 КПК України, то відомості наведені у відкритих процесуальних документах, не є допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду України (справа № 640/6847/15-к) від 16 жовтня 2019 року виказано правову позицію, якою доповнено попередні позиції Верховного Суду України щодо особливостей процедури відкриття документів, які стали підставою для проведення НСРД.

Так, у постанові зазначено, що, якщо сторона обвинувачення під час досудового розслідування своєчасно вжила всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів не відкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення.

Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання.

У кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_10 прокурором не доведено своєчасність вжиття всіх необхідних та залежних від сторони обвинувачення заходів.

Кримінальне провадження №42020220000000182 від 30 березня 2020 року відносно ОСОБА_10 у суд направлено 24 грудня 2020 року.

Клопотання про дозвіл на проведення НСРД від 30 березня 2020 року, відносно ОСОБА_12 , строком на 60 днів направлено до Харківського апеляційного суду 30 березня року.

Клопотання про розсекречення матеріальних носіїв щодо проведення НСРД до Харківського апеляційного суду направлено 11 грудня 2020 року.

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей чи у продовж більше одного року та до початку повномаштабного вторгнення РФ, прокурор вживав заходів щодо отримання відомостей з Суду апеляційної інстанції за наслідками його клопотання.

З наданої прокурором переписки - Харківським апеляційним судом, ДП «Інформаційні судові системи», ТУ ДСА України у Харківській області, УСБУ в Харківській області, вбачається, що прокурором вживалися заходи, щодо розсекречення матеріалів, що були підставою для проведення НСРД тільки з 2023 року.

Отже, вказані обставини, підтверджують тільки те, що прокурор не вживав своєчасно заходів для розсекречення даних процесуальних документів.

Сторона захисту ознайомилася з матеріалами кримінального провадження в порядку ст.290 КПК України, відповідно до постанови про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 09 жовтня 2020 року, при цьому вказавши, що відсутні матеріали розсекречених НСРД, зробивши про це запис, після чого слідчим за погодженням з прокурором 18 грудня 2020 року був складений та затверджений обвинувальний акт стосовно ОСОБА_10 за ч.1 ст.368 КК України.

За змістом ст. ст. 85, 92, 290 КПК України, прокурор процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно з результатами негласних слідчих (розшукових) дій і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.

Таким чином, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду України, висловленої у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 640/6847/15-к, якою доповнено попередні правові позиції Верховного Суду України щодо відкриття документів, які стали підставою для проведення НСРД, через невжиття стороною обвинувачення у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_10 необхідних та своєчасних заходів, що були б спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали процесуальною підставою для проведення НСРД (ухвали, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому статтею 290 КПК України з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження, то в такому випадку має місце порушення норм статті 290 КПК України, і, відповідно, протоколи НСРД у даній справі підлягають визнанню недопустимими доказами з мотивів не відкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення.

Суд вважає, що в результаті невиконання стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України щодо відкриття матеріалів, як і складення нею процесуальних документів в порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, було порушено право обвинуваченого ОСОБА_10 на захист, що відповідно п. 3 ч. 2 ст. 87 КПК України є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод і тягне за собою визнання отриманих внаслідок цього порушення доказів недопустимими.

Відповідно до ч.1,2 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Вказані вище матеріали і суду також надані не були, отже констатується їх відсутність, на час розгляду справи у суді першої інстанції.

Проаналізувавши версію сторони захисту щодо провокації кримінального правопорушення, суд вважає її неспроможною.

У межах оцінки версії сторони захисту щодо провокації злочину суд відзначає конфлікт не сумісних за змістом позицій - наполягаючи на провокації злочину, обвинувачений категорично заперечують факт вчинення ними злочину, тоді як наведені обставини є взаємовиключними, що висновується з практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні.

Так, у справі «Берлізев проти України» (заява № 43571/12, пункти 46-47), відхиляючи скаргу заявника як явно необґрунтовану. Суд зазначив, що вважає непослідовними посилання заявника, який заперечував, що він вчинив злочин, і одночасно скаржився на те, що він був втягнутий у цей злочин. Встановлення провокації обов`язково передбачає, що обвинувачений визнає, що діяння, у вчиненні якого його звинувачують, було вчинено, але стверджує, що це відбулось внаслідок незаконного підбурювання зі сторони поліції. Однак, як вбачається з пояснень заявника, він повністю заперечував свою причетність до злочинної діяльності, що на думку суду, позбавляло його можливості висувати доводи щодо агента - провокатора.

Тотожної позиції дотримується також Верховний Суд, зокрема, у постанові від 24 серпня 2023 року у справі № 601/1704/19.

Згідно ст.2, 11 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2018 року в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 291 КПК України в обвинувальному акті має міститися виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, повинні відповідати формулюванню обвинувачення та правовій кваліфікації кримінального правопорушення.

Обвинувачення повинно бути конкретним і зрозумілим, фактичні обставини повинні чітко узгоджуватись із правовою кваліфікацією та сформульованому обвинуваченню, оскільки в іншому випадку обвинувачений позбавляється права знати у чому він обвинувачується.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24 жовтня 2003 року №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити даті про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

На думку суду, обвинувачення відносно ОСОБА_10 є не конкретним і зрозумілим, оскільки у ньому не зазначені усі необхідні елементи.

Так, з обвинувачення вбачається, що 03 квітня 2020 року у період часу з 10 год 42 хв по 11 год 32 хв, ОСОБА_10 , перебуваючи неподалік від адміністративної будівлі Зачепилівського ВП Красноградського ВП ГУНП в Харківській області за адресою: 64401, Харківська область, смт Зачепилівка, вул. Паркова, 5, а також того ж дня, 03 квітня 2020 року у період часу з 15 год 07 хв по 15 год 48 хв перебуваючи на автозаправній станції «Маршал» за адресою: Харківська область, Красноградський район, с. Піщанка, вул. Полтавська, 215, під час розмови з ОСОБА_12 , прийняв пропозицію в наданні йому неправомірної вигоди для себе у розмірі 15000 грн за невжиття заходів адміністративного впливу та сприяння уникненню адміністративної відповідальності відносно представника ТОВ «Метлом» ОСОБА_14 та прийняв пропозицію в наданні йому неправомірної вигоди для себе у розмірі 2000 грн, щомісячно у подальшому за не перешкоджання підприємницької діяльності ТОВ «Метлом» з оптової торгівлі відходами та брухтом на території Зачепилівського ВП Красноградського ВП ГУНП в Харківській області шляхом невжиття повноважень Національної поліції з виявлення та припинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 44-3 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 368 КК України, а саме в прийнятті пропозиції службовою особою надати їй неправомірну вигоду для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використання наданої їй влади та службового становища.

Проте, залишилось незрозумілим коли саме, в який час та в якому місці ОСОБА_10 прийняв пропозицію службовою особою надати їй неправомірну вигоду для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використання наданої їй влади та службового становища. Так, у обвинуваченні зазначено день, проте, два місця і два проміжки часу.

Прийняття пропозиції чи обіцянки неправомірної вигоди - це згода (погодження, виявлення готовності) службової особи на надання їй неправомірної вигоди. Прийняття пропозиції чи обіцянки неправомірної вигоди може бути здійснене в будь-якій формі (конклюдентними діями, усно, письмово, телефоном тощо). Під пропозицією слід розуміти висловлення службовій особі наміру про надання неправомірної вигоди, а під обіцянкою - висловлення такого наміру з повідомленням про час, місце, спосіб надання неправомірної вигоди.

Отже, не зрозуміло та не зазначено у обвинуваченні, на які саме вислови прокурор посилається у обвинуваченні, як на прийняття пропозиції, не зрозуміло з яких фраз чи дій обвинуваченого це встановлено.

Суд не може погодитись з позицію сторони захисту, про відсутність у діях обвинуваченого складу злочину, формально він вбачається, враховуючи все вище викладене та наступне:

Неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав

Спеціальний суб`єкт злочину - службова особа.

Суб`єктивна сторона - вчиненням суб`єктом діяння з прямим умислом, тобто особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки та бажала їх настання, наявністю у особи корисливого мотиву та відповідна мета - задовольнити інтереси самої службової особи чи третіх осіб.

Об`єктивна сторона злочину - прийняття пропозиції надати службовій особі неправомірну вигоду для себе чи третьої особи;

Склад злочину - формальний, тобто незалежно від того чи настали суспільно-небезпечні наслідки, злочин вважається закінченим з моменту вчинення відповідного діяння.

Проте, оцінюючи у сукупності та системному взаємозв`язку докази, надані прокурором на підтвердження провини ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 368 України, з`ясувавши обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку про недоведеність вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення поза розумним сумнівом, з вищеописаних підстав.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Частиною 3 статті 26 КПК України встановлено, що суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Така загальна засада кримінального провадження як презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, передбачена ст. 17 КПК України і встановлює, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

У п. 65 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Коробов проти України», п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» зазначено: при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).

У висновках Європейського суду з прав людини, висловлених у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011 та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. У разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, ухвалюється виправдувальний вирок, зазначено у ст. 373 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Статтею 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в Законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29 червня 1990 року, в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.

Так, відповідно доктрини «плодів отруєного дерева» недопустимими є докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок суттєвого порушення прав та свобод людини. Ця доктрина передбачає заборону використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів, визнаних недопустимими. Тобто слід надавати оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому (рішення ЄСПЛ у справах: «Хан проти Сполученого Королівства» від 12 травня 2000 року, заява № 35394/97; «Гефген проти Німеччини» від 30 червня 2008 року, заява № 22978/05; «Гефген проти Німеччини» від 01 червня 2010 року [ВП]; «Яременко проти України (№ 2)» від 30 квітня 2015 року, заява № 66338/09; «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, заява № 42310/04 та інш.).

Відповідно, усі процесуальні дії, здійснені у наступному після 09 червня 2020 року є протиправним з огляду на концепцію «плодів отруєного дерева, яка зазначена в Постановах Верховного суду: від 30 вересня 2021 року у справі № 556/450/18; провадження № 51-4229км20; від 21 квітня 2021 року у справі № 708/392/18; провадження № 51-5945км20 та інших.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 5 листопада 2019 року (справа № 344/11299/15-к, провадження № 51-1009км19), відповідно до якої - якщо «базові докази» отримані з грубим порушенням порядку, встановленого КПК України і визнані недопустимими, то всі інші докази, які є похідними від них, є також недопустимими.

Суд, оцінивши кожний доказ з точки зору об`єктивності, належності, допустимості, достатності і достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, приходить до висновку, про недоведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 368 КК України, з вищеописаних підстав.

В силу вимог ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 цього Кодексу.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до положень ст.124 Конституції України забезпечення доведеності вини належить до основних засад судочинства.

Як вказують положення ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч. 4 даного закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи. До закінчення судового слідства, клопотань від учасників процесу про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів крім тих, що досліджено в судових засіданнях, не надійшло.

При цьому суд приймає до уваги, що кримінальне провадження перебувало на розгляді в суді досить тривалий час (більше двох років) і прокурор мав можливість надати відповідні докази на підтвердження пред`явленого обвинувачення або ж відмовитись від нього, проте цього не зробив.

Згідно з ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій засобами, передбаченими цим Кодексом. Частина 3 статті 373 КПК України передбачає, що обвинувальний вирок ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, і не може ґрунтуватись на припущеннях. Однак, аналіз перерахованих вище доказів на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими у процесі судового розгляду й оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точку зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку, та враховуючи, що можливості для збору додаткових доказів вичерпано, суд приходить до вмотивованого висновку, що не здобуто і стороною обвинувачення не доведено жодних переконливих доказів, що ОСОБА_10 вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, а відповідно до положень ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, безпосередньо дослідивши, надані докази стороною обвинувачення, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, приходить до висновку про необхідність виправдання ОСОБА_10 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів у даному кримінальному провадженні слід віднести на рахунок держави.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази відсутні.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 368-374, 392, 395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_10 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 368 КК України та виправдати його на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Відповідно до ст.615 ч.15 КПК України в умовах дії воєнного стану судом проголошено резолютивну частину вироку.

Суддя ОСОБА_1