Рішення

від 08.11.2023 по справі 754/4703/23

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/2898/23

Справа №754/4703/23

РІШЕННЯ

Іменем України

08 листопада 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді: Сенюти В.О.

при секретарі: Солонюк К.Г.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3 : ОСОБА_4

представник відповідача ТОВ «Фіаніт»: Малий В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Столиця», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіаніт», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович про визнання недійсним угод та визнання права власності на квартиру,-

ВСТАНОВИВ:

Позиції учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ТОВ «ФК «Столиця», ТОВ «Фіаніт», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський В.С. про визнання недійсним угод та визнання права власності на квартиру.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.06.2013 між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 укладений шлюб. Відповідач ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_7 . 16.09.2019 між ОСОБА_5 , як первісним довірителем та ОСОБА_3 новим довірителем та ТОВ «ФК «Столиця», як управителем укладено Договір відступлення права вимоги за Договором № 12 про участь у фонді фінансування будівництва від 23.09.2015, за яким ОСОБА_5 передав (відступив) на користь ОСОБА_3 свої права та зобов`язання стосовно участі у фонді фінансування будівництва виду А, об`єктом будівництва за яким є житловий будинок АДРЕСА_1 . 16.09.2019 після укладення вище вказаного Договору, ОСОБА_3 сплатила 523980,00 грн. повної вартості об`єкта будівництва, яким була квартира АДРЕСА_2 . 16.09.2019 між ТОВ «ФК «Столиця» та ОСОБА_3 , після сплати останньою повної вартості квартири, був укладений Договір відступлення майнових прав на об`єкт інвестування, за яким ТОВ «ФК «Столиця» відступило на користь ОСОБА_3 об`єкт інвестування, а саме, квартиру АДРЕСА_2 . 16.09.2019 між ОСОБА_3 та ТОВ «Фіаніт», що діяло від імені ТОВ «ФК «Столиця», складено Акт прийому-передачі об`єкта інвестування, за яким ТОВ «Фіаніт» передало ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 . 17.09.2019 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським B.C. квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 33349782. Проте, позивач стверджує, що реальним довірителем за зазначеними вище угодами був ОСОБА_1 , а матір дружини - відповідач ОСОБА_3 , незважаючи на те, що нею власноручно були підписані угоди - є фіктивним інвестором вказаної квартири. Колишня дружина ОСОБА_7 отримала в банку кредит і не повернула його. Позивач є поручителем і несе солідарну відповідальність в тому числі і за рахунок належного йому майна. В зв`язку з цим, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відбулась домовленість (був укладений усний договір доручення) про те, що квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_3 оформить на себе, а в подальшому переоформить на позивача шляхом дарування. Проте, сімейне життя між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 не склалось і рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16.11.2021 - шлюб розірвано. Позивач звернувся до відповідача та запропонував виконати свої зобов`язання та переоформити вказану квартиру на ОСОБА_1 , проте, ОСОБА_3 відмовилася.

У зв`язку з вище викладеним позивач звертається до суду з позовом, в якому просить, визнати недійсним Договір відступлення права вимоги за Договором № 12 про участь у фонді фінансування будівництва від 23.09.2015, укладений 16.09.2019 між ОСОБА_5 , як первісним довірителем та ОСОБА_3 новим довірителем та ТОВ «ФК «Столиця», як управителем. Визнати недійсним Договір відступлення майнових прав на об`єкт інвестування від 16.09.2019, укладений між ТОВ «ФК «Столиця», як управителем, та ОСОБА_3 , як довірителем. Скасувати Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрацію квартири АДРЕСА_2 за номером запису № 33349782 на ім`я ОСОБА_3 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Сапсай А.П. до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого - просить у задоволенні позову відмовити. Вважає, що ОСОБА_3 на законних підставах набула право власності на об`єкт інвестування, а саме квартиру АДРЕСА_2 , а всі угоди, що стали підставою для такого набуття, були укладені з дотриманням вимог законодавства, підстав визнання їх недійсними за правилами статей 203, 215 ЦК України немає. Крім того, відповідач купила квартиру АДРЕСА_2 за власні кошти, отримані нею від продажу земельних ділянок (кадастрові номери: 3222481601:01:054:5003 та 3222481601:01:054:5004). Продаж земельних ділянок відбувся того ж дня, а саме 16.09.2019 року, що і укладення ОСОБА_3 договорів відступлення права вимоги та майнових прав на вище вказаний об`єкт інвестування. Таким чином, у справі наявні неспростовані докази, які є належними засобами доказування та підтверджують той факт, що відповідач мала намір придбати об`єкт інвестування за вище вказаними договорами відступлення права вимоги та майнових прав і здійснила таке придбання, використавши для цього: власні кошти, тобто ті, що отримала від продажу зазначених земельних ділянок, кошти які ОСОБА_3 отримала під час роботи згідно з записами у трудовій книжці, а також власні пенсійні виплати, пенсійні виплати чоловіка відповідача ОСОБА_8 і кошти отримані ним від його підприємницької діяльності, спільні кошти, які ОСОБА_3 та ОСОБА_8 як подружжя зібрали з усіх вищевказаних законних джерел та відклали протягом усього свого життя для придбання нерухомого майна для їх дітей. Крім того представник відповідача звертає увагу на ту обставину, що в провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебувала справа між тими ж сторонами та за аналогічним позовом позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ТОВ «ФК «Столиця», ТОВ «Фіаніт», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський В.С. про визнання частково недійсним угод та визнання права власності на квартиру (справа №754/15847/21). Об`єктом спору у справі виступило теж саме майно. Рішенням від 09.02.2023 у справі №754/15847/21 в задоволені позову відмовлено. Отже, обставини, встановлені рішенням суду, не можуть доказуватися повторно у справі, що розглядається та враховуватися як такі, що мають доказове значення.

Представник відповідача ТОВ «Фіаніт» подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, які вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству. Представник ТОВ «Фіаніт» звертає увагу на відсутність доказів існування довіреності на підтвердження представництва Сушко І.П. його інтересів у взаємовідносинах з ТОВ «ФК «Столиця». Спірними договорами не порушено жодних прав та інтересів позивача, а відповідно відсутні підстави для задоволення його позовних вимог.

На адресу Деснянського районного суду міста Києва від представника ТОВ «ФК «Столиця» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 . Вказує на те, що відповідно до умов договору відступлення ОСОБА_9 передав (відступив) на користь ОСОБА_3 свої права та зобов`язання, а ОСОБА_3 прийняла (набула) все та будь-яке належне ОСОБА_10 право вимоги та зобов`язання за Договором № 12 про участь у фонді фінансування будівництва від 23.09.2015. З моменту набуття чинності цим Договором, до ОСОБА_3 перейшли усі зобов`язання ОСОБА_5 , як сторони, що іменується «Довіритель» у зобов`язаннях, що виникли на підставі Договору № 12 про участь у фонді фінансування будівництва від 23.09.2015. У взаємовідносинах із Товариством ОСОБА_3 виступала від власного імені. Представник відповідача вказує, що з огляду на надані позивачем докази, не вбачається за можливе дійти висновку, що між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір доручення за умовами якого ОСОБА_3 зобов`язувалась придбати для позивача квартиру. Договір відступлення права вимоги від 16.09.2019 за Договором № 12 про участь у фонді фінансування будівництва від 23.09.2015 та Договір відступлення майнових прав на об`єкт інвестування від 16.09.2019 були укладені в порядку та у формі передбаченій чинним законодавством України, їх зміст не суперечить законодавству України, волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їх внутрішній волі, й сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, й правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, відповідно відсутні підстави для визнання даних договорів недійсними повністю або частково.

На адресу суду позивач подав письмові пояснення та відповідь на відзив представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Сапсай А.П. Вказує, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 була усна домовленість, про те, що ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 оформить на себе, а в подальшому переоформить на ОСОБА_1 шляхом дарування. Представник ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву зазначає, що в день укладення Договору у останньої були власні кошти, проте дана обставина не свідчить про те, що ОСОБА_3 цими коштами розрахувалася за квартиру. Власні грошові кошти за спірну квартиру позивач передав відповідачу ОСОБА_5 в присутності інших осіб в центральному офісі ТОВ «ФК «Столиця». Так, ОСОБА_1 в 2019 році звернувся до своєї матері ОСОБА_6 , яка була приватним підприємцем, з проханням допомогти у придбанні двокімнатної квартири. ОСОБА_6 погодилась допомогти та 16.09.2019 надала позивачу в присутності ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 550000,00 грн., доводи представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Сапсай А.П. про те, що даний позов є аналогічним позову у справі №754/15847/21 вважає безпідставними та необґрунтованими.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_6 до суду подала пояснення. Відповідно до пояснень зазначає, що ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_1 , 16.09.2023 вона особисто передала своєму сину - позивачу ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 550000,00 грн. на купівлю квартири АДРЕСА_2 . Фінансову участь відповідача ОСОБА_3 у придбанні спірної квартири категорично заперечує. Про домовленість між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 їй відомо зі слів позивача. ОСОБА_6 , дізнавшись про розлучення сина, звернулася до відповідача ОСОБА_3 про виконання нею домовленості щодо переоформлення квартири, на що остання погодилась, проте через деяких час перестала виходити на зв`язок.

Процесуальні дії та рішення суду.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14.04.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27.04.2023 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26.07.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Фактичні обставини справи. Позиція суду та оцінки аргументів сторін.

Позивач та представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Онищенко В.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовільнити з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Сапсай А.П. проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача ТОВ «Фіаніт» - Малий В.В. в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні 21.09.2023 виступив із вступним словом та вказав, що у 2019 ним прийнято рішення про продаж квартири АДРЕСА_2 , яка належала йому на праві власності. ОСОБА_12 зателефонував відповідачу ОСОБА_5 та вказав, що квартира йому сподобалась і він має намір її придбати, проте оформлювати буде на третю особу. Відповідач вказав, що при оформленні переходу права власності на спірну квартиру, грошові кошти передавав позивач у присутності інших осіб, проте кому належали грошові кошти, які передав позивач йому не відомо. В подальшому відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду від відповідача ОСОБА_5 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача ТОВ «ФК «Столиця» в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_6 виступила із вступним словом 21.09.2023. Пояснила, що позивач її син, який звернувся до неї із проханням надати грошову допомогу в придбанні квартири для його сім`ї. ОСОБА_1 пояснив, що квартиру на себе оформити не має можливості через наявні невирішені фінансові зобов`язання перед банком, ОСОБА_1 їй пояснив, що квартира буде оформлена на матір його дружини - ОСОБА_3 , яка після завершення проблемних питань із банком, переоформить квартиру на нього. В свою чергу ОСОБА_6 вказала, що не оформлювала право власності на спірну квартиру на себе через наявні проблеми із здоров`ям. В подальшому в судові засідання не з`являлась, про розгляд справи повідомлялася належним чином.

Вислухавши вступне слово сторін, допитавши свідка ОСОБА_13 , дослідивши письмові матеріали справи та докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що у період з 21.06.2013 по 16.11.2021 позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_14 перебували у шлюбі (а.с.7-10).

23.09.2015 між ТОВ «ФК «Столиця» (Управителем) та ОСОБА_5 (Довірителем) було укладено Договір № 12 про участь у фонді фінансування будівництва (а.с.12-19).

Відповідно до умов п. 1.5 вказаного договору, об`єктом будівництва є житловий будинок АДРЕСА_1 .

Згідно п. 5.2. Договору довіритель до введення житлового будинку в експлуатацію вносить на рахунок Управителя кошти в розмірі 524964,00 грн., що становить 100 % вартості об`єкта інвестування.

16.09.2019 між ОСОБА_5 (первісним довірителем), ОСОБА_3 (новим довірителем) та TOB «ФК «Столиця» (управителем) укладено Договір відступлення права вимоги за Договором № 12 участь у фонді фінансування будівництва від 23.09.2015.

Відповідно до п. 1.1 договору ОСОБА_15 передав на користь ОСОБА_3 свої права та зобов`язання за Договором про участь у фонді фінансування будівництва виду А, об`єктом будівництва, за яким є житловий будинок АДРЕСА_1 , й згідно з яким за первісним довірителем закріплений об`єкт інвестування з характеристиками: квартира, частка довірителя складає 100/100 від загальної площі інвестування; житловий будинок АДРЕСА_3 ; номер об`єкта інвестування - 239; поверх - 23; кількість кімнат - 2; загальна площа - 64,02 кв.м.; фактична площа - 63,9 кв.м.

Таким чином, ОСОБА_3 у взаємовідносинах з ТОВ «ФК «Столиця» набула прав та обов`язків довірителя щодо об`єкта інвестування.

Письмові матеріали справи містять довідку № 236 про оплату 100 (ста) відсотків вартості фактичної загальної площі об`єкта інвестування від 16.09.2019 (а.с.24).

Відповідно до змісту вказаної довідки, яка підписана від імені управителя - директором ОСОБА_16 , головним бухгалтером ОСОБА_17 та довірителем ОСОБА_3 , 100 відсотків вартості фактичної загальної площі закріпленого за довірителем об`єкта інвестування, яка еквівалентна 63,9 кв.м. в сумі 523980,00 грн. сплачено в повному обсязі.

16.09.2019 між ТОВ «ФК «Столиця» (управителем) та ОСОБА_3 (довірителем) після сплати останньою повної вартості квартири, був укладений Договір відступлення майнових прав на об`єкт інвестування (а.с.25-26).

Згідно даного договору ТОВ «ФК «Столиця» відступила на користь ОСОБА_3 об`єкт інвестування, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , кімнати - 2, загальна фактична площа 63,9 кв.м.

16 вересня 2019 року між ОСОБА_3 (довіритель) та ТОВ «Фіаніт», в інтересах якого діяло ТОВ «Житлоекономія» (забудовник) був складений Акт прийому-передачі об`єкта інвестування, за яким забудовник передає, а довіритель приймає квартиру за адресою АДРЕСА_5 , загальна фактична площа 63,9 кв.м. (а.с.27-28).

Відповідно до п. 2 акту прийому - передачі зазначено про те, що вартість квартири 523980,00 грн. сплачена довірителем ОСОБА_3 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №182071377 від 23.09.2019, квартира за адресою АДРЕСА_6 , загальна площа 63,9 кв.м. зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 .

Позивач, на обґрунтування позовної заяви посилається на положення ст. ст. 203, 2015, 1000 ЦК України. Позивач вказує про те, що відповідач ОСОБА_3 є фіктивним інвестором, оскільки грошові кошти на придбання спірної квартири були отримані ним від його матері - третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_6 . Крім того, позивач стверджує про домовленість між ним та ОСОБА_3 переоформити спірну квартиру на позивача шляхом укладення договору дарування. На підтвердження доводів позовної заяви, позивач посилається на покази свідка ОСОБА_13 , пояснення відповідача ОСОБА_5 та пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_6 .

Проте суд доводи сторони позивача приймає критично та вважає їх не спроможними, з огляду на наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15 ЦК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 299/857/19.

Здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна вказати суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 678/326/17.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Разом з тим стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц.

Виходячи із презумпції правомірності правочину (стаття 204 ЦК України, частина третя статті 215 ЦК України), обов`язок доказування недійсності правочину покладається на сторону, яка його оспорює.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 522/23819/15-ц.

Окрім того, за правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20.

Так, відповідач ОСОБА_5 у вступному слові вказав про те, що йому не відомо джерело походження грошових коштів, які йому були передані в рахунок оплати вартості квартири.

Крім того, суд вважає, що пояснення позивача про те, що він обирав квартиру, проводив перемовини із відповідачем ОСОБА_5 щодо продажу квартири не можуть бути доказами в порядку ст. 77-80 ЦПК України, придбання спірної квартири за рахунок коштів позивача.

Пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_6 суд приймає критично, оскільки остання перебуває у родинних відносинах із позивачем, а відтак не може бути об`єктивною. Всупереч ч. 1 ст.81 ЦПК України суду не було надано належних, достовірних та допустимих доказів наявності грошових коштів у ОСОБА_6 в сумі 550000,00 грн. та передачі їх позивачу.

Покази свідка ОСОБА_13 суд до уваги не приймає, оскільки останній перебуває у дружніх відносинах із позивачем, відтак не може бути об`єктивним. Крім того, покази свідка носять суперечливий характер із матеріалами справи.

Так, позивач у відповіді на відзив (а.с. 184) вказав, що він передав власні грошові кошти відповідачу ОСОБА_5 за спірну квартиру в присутності інших осіб в центральному офісі ФК «Столиця». Проте, свідок вказав, що він привіз позивача із грошовими коштами за адресою знаходження приватного нотаріуса, де позивач мав передати грошові кошти. Позивач покинув машину свідка із грошовими коштами та увійшов до під`їзду, після чого свідок - поїхав.

Разом з тим, представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Сапсай А.П., заперечуючи факт відсутності у ОСОБА_3 власних грошових коштів на придбання нею спірної квартири, надав копії договорів купівлі-продажу земельних ділянок № 4885 та № 4886 від 16.09.2019, посвідчені приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю.В. (а.с. 80-83), від реалізації яких ОСОБА_3 отримала грошові кошти.

Згідно з частиною першою статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Відповідно до положень статей 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно з ч. 1 ст. 1007 ЦК України довіритель зобов`язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України сторона позивача не надала суду доказів на підтвердження наявності між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 довіреності або договору доручення на придбання спірної квартири.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати придбання спірної квартири відповідачем ОСОБА_3 за грошові кошти позивача ОСОБА_1 та існування домовленості між вказаними особами про подальше переоформлення спірної квартири.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. (Постанови Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 в справі №909/337/19 (провадження № 12-35гс20) виснувала про те, що вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу речі сама по собі не може вважатися ефективним способом захисту порушеного переважного права наймача (орендаря) на придбання такої речі. Адже в результаті задоволення такої вимоги право такої особи захищене не буде, що змусить наймача (орендаря) звертатися до власника з пропозицією відчуження речі на тих самих умовах, що були передбачені договором купівлі-продажу, який визнаний недійсним, а в разі незгоди власника - до суду із новим позовом.

З урахуванням вказаного висновку Великої Палати Верховного Суду та змісту прохальної частини позовної заяви, суд приходить до висновку про те, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту своїх прав.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Враховуючи, викладене суд приходить до висновку, про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 10-13, 18, 76-83, 141, 142, 258, 259, 263, 264, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Столиця», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фіаніт», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович про визнання недійсним угод та визнання права власності на квартиру - відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

Повний текст рішення суду складено: 24.11.2023.

Суддя: В.О. Сенюта