Ухвала

від 22.11.2023 по справі 522/12070/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 листопада 2023 року

місто Київ

справа № 522/12070/21

провадження № 61-16618ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яку подала представниця - адвокатка Мазурик Зоряна Ярославівна, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрел порт солюшн» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок трудового каліцтва,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрел порт солюшн» (далі - ТОВ «Петрел порт солюшн») про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок трудового каліцтва.

В обґрунтування позову зазначав, що 28 серпня 2019 року, перебуваючи на посаді групового механіка ТОВ «Петрел порт солюшн», виконував свої професійні обов`язки в робочий час. Приблизно о 09:00 годині він спостерігав за проведенням ремонту автомобіля МАЗ та в цей час йому на ногу раптово впало колесо від автомобіля, в результаті чого він відчув гострий біль в нозі. В подальшому, його відвезли до травмпункту КНП «МЛ № 5», де надано першу допомогу та встановлено діагноз: тріщина та сильний забій м`яких тканин. Розслідування нещасного випадку на виробництві не проводилося та відповідні акти форми Н-1 та Н-5 не видавалися.

Вказував, що 14 днів перебував вдома, оскільки директор ОСОБА_2 запевнив його про відсутність необхідності оформлення листа непрацездатності та повну оплату. У листопаді 2019 року звернувся до лікаря у зв`язку з тим, що сильно боліла нога, перебував на стаціонарному лікуванні в обласній лікарні у відділенні хірургії, де 13 листопада 2019 було проведено операцію з видалення тромбу. Після операції він провів на лікарняному 4 місяці та у березні 2020 року йому встановлено 3 групу інвалідності за загальним захворюванням.

Вважав, що причиною інвалідності стало саме трудове каліцтво, внаслідок якого йому завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що він був змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури і лікування. У зв`язку з вказаним нещасним випадком порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль.

Враховуючи викладене, просив суд: встановити факт трудового каліцтва, що мав місце 28 серпня 2019 року на території ТОВ «Петрел порт солюшн»; стягнути з ТОВ «Петрел порт солюшн» на свою користь 22 492,91 на відшкодування майнової шкоди та 200 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 09 червня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у нього трудового каліцтва. Крім того, суд не може підміняти собою відповідний орган - комісію із спеціального розслідування, яка має повноваження щодо з`ясування обставин та причин нещасного випадку, встановлення за результатами розслідування певних фактів. Заявником не доведений факт завдання відповідачем моральної шкоди унаслідок трудового каліцтва, тому про право на її відшкодування відсутнє. Також, ОСОБА_1 не надано доказів, що придбані за фіскальними чеками медичні препарати, виписані за призначенням лікаря, були необхідні та пов`язані з лікуванням ушкодження здоров`я на підприємстві.

17 листопада 2023 року ОСОБА_1 через свою представницю - адвокатку Мазурик З. Я. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Одеський апеляційний суд вирішував цю справу без повідомлення учасників справи, оскільки ціна позову у справі (222 492,91 грн) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є відшкодування майнової та моральної шкоди у загальному розмірі 222 492,91 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (268 400,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.

Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржуються до суду касаційної інстанції на підставі підпунктів «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Наведені заявником обставини, які, на його переконання, потребують формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд визнає такими, що не стосуються фундаментальних питань права, а інші з них - зводяться до переоцінки доказів, які були предметом дослідження судами попередніх інстанцій.

Верховний Суд дійшов переконання, що заявник не зазначив у чому конкретно полягає значущість для держави і суспільства правового питання, яке на його думку, має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Такі посилання носять загальний характер і направлені виключно на обґрунтування формальних підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Наведене дає підстави для висновку, що касаційна скарга не містить належного обґрунтування наявності підстав, передбачених підпунктом «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для перегляду малозначної справи судом касаційної інстанції.

Щодо доводів заявника про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття значного суспільного інтересу та винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, а сама по собі вказівка на це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.

Оскільки, касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яку подала представниця - адвокатка Мазурик Зоряна Ярославівна, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрел порт солюшн» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок трудового каліцтва, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний