Постанова

від 15.11.2023 по справі 187/1435/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9320/23 Справа № 187/1435/23 Суддя у 1-й інстанції - Соловйов І. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П.,

при секретарі - Шавкун Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу будівництва, благоустрою, житлово-комунального господарства та Комунальної власності Петриківської селищної ради про визнання безпідставною відмови органу приватизації щодо приватизації квартири,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом посилаючись на те, що з жовтня 2006 року разом із сім`єю проживає та зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 .

У жовтні 2006 року звернулася до органу приватизації житла із заявою про приватизацію житлового приміщення, але листом від 14 березня 2023 року їй було відмовлено у приватизації, оскільки було надано ордер на право зайняття квартири іншою особою.

Зазначає, що відмова у здійсненні приватизації займаної квартири чинить перешкоди у реалізації її права на приватизацію вказаного житлового приміщення, а тому просила визнати безпідставною відмову відповідача щодо приватизації квартири та зобов`язати оформити приватизацію квартири.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження правомірності вселення до квартири, тому відсутні підстави для визнання безпідставною відмови органу щодо приватизації квартири та як наслідок зобов`язання вчинити певні дії.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки вважає, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 06 березня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Відділу будівництва,благоустрою,житлово-комунальногогосподарства таКомунальної власностіПетриківської селищноїрадиіз заявою про передачу в приватну власність квартири АДРЕСА_1 . Дніпровського району, яка знаходиться в комунальній власності Петриківської селищної ради.

Листом Відділу будівництва, благоустрою, житлово-комунального господарства та Комунальної власності Петриківської селищної ради від 14 березня 2023 №23, ОСОБА_1 відмовлено у передачі квартири, оскільки з наданих документів надано ордер на право зайняття квартири на ОСОБА_2 , який не значиться як член сім`ї.

Згідно копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , Петриківської об`єднаної територіальної громади з 02 жовтня 2006 року.

Окрім ОСОБА_1 за вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_3 (уповноважений власник (співвласник, наймач), ОСОБА_4 (син), всього три особи, що підтверджується довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 15 березня 2023 року.

За змістом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Згідно з ч. 1 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Частиною 10 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Порядок приватизації жилих приміщень державного житлового фонду визначено наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян».

Пунктом 18 даного порядку визначено перелік документів, які додаються до заяви про приватизацію, серед яких обов`язково має бути наявною копія ордеру або копія договору найму жилого приміщення та/або копію договору оренди житла (додатково для гуртожитків).

Ордер на квартиру документ, який дозволяє заселитися в нерухомість державного житлового фонду. Ордер видається виключно на вільний будинок або квартиру.

Відповідно до частини одинадцятої статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

Як вбачається з ордеру №501 на зайняття квартири АДРЕСА_1 , який надано позивачем, він виданий іншій особі, а саме ОСОБА_2 .

Також, матеріали справи не містять договору найму ОСОБА_1 вказаної квартири й не містять даних, що ордер видавався безпосередньо їй.

Сам по собі факт реєстрації в квартирі не може підтверджувати правомірність вселення до неї, тобто не є заміною ордеру чи договору найму чи іншої правової підстави.

З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів про відмову у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 не виконала вимоги щодо подання ордеру, який мав підтвердити правомірність вселення, а тому відсутні підстави для визнання безпідставною відмови відповідача щодо приватизації квартири, які доведені належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Доводи апеляційної скарги про те, що відмова у приватизації займаної квартири чинить перешкоди у реалізації права на приватизацію житлового приміщення, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки лист Відділу будівництва, благоустрою, житлово-комунального господарства та Комунальної власності Петриківської селищної ради від 14 березня 2023 року №23 за підписом начальника відділу не є остаточним рішенням про відмову у задоволенні заяви щодо оформлення у передачу в приватну власність (приватизації) квартири, а лише зазначає на не відповідності поданих заявником документів для приватизації займаної квартири.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову та не в повній мірі встановив дійсні обставини справи, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані позивачем до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Петриківськогорайонного судуДніпропетровської областівід 29серпня 2023року -залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

Т.П. Красвітна