Постанова

від 27.11.2023 по справі 296/10075/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №296/10075/23 Головуючий у 1-й інст. Адамович О. Й.

Категорія 57 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Шевчук А.М., Талько О.Б.

розглянувши у місті Житомирі в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників)цивільну справу №296/10075/23за позовом ОСОБА_1 доЖитомирської дирекціїакціонерного товариства«Укрпошта» прозахист порушенихцивільних правта інтересів

за апеляційноюскаргою ОСОБА_1

на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 17 жовтня 2023 року, яка постановлена під головуванням судді Адамовича О.Й.

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому зазначила, що вона направила до Житомирської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» запити, у яких просила надати інформацію щодо рекомендованих відправлень №1001431420740, №1001431420767, №1001431387280, №1001431425130, №1001431425149, 1001431425122, №1001431499495, №100141499371, а саме: про дату надсилання зазначеної поштової кореспонденції та дату її вручення. Листами від 09 листопада 2022 року та від 25 листопада 2022 року відповідач відмовив їй у наданні необхідної інформації. Позивач вказує, що такі дії порушують її цивільне право та інтерес, їй спричинено моральну шкоду, заподіяну 11 випадками недодержання вимог закону, яку остання оцінює у розмірі 10000,00 грн. Таким чином, просила визнати незаконними рішення, дії чи бездіяльність щодо незаконної відмови надати відомості з документа та відшкодувати моральну шкоду.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 17 жовтня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирської дирекції акціонерного товариства «Укрпошта» про захист порушених цивільних прав та інтересів, повернуто позивачу. Роз`яснено ОСОБА_1 право на повторне звернення із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що, повертаючи її позовну заяву, суд першої інстанції при вирішенні питання щодо юрисдикції спору не врахував ту обставину, що вона звернулася до суду з метою захисту своїх цивільних прав та інтересів, тому правовідносини, які виникли між нею та відповідачем, є цивільно-правовими. Суд протиправно змінив суть її позовних вимог та безпідставно виходив з того, що на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про доступ до публічної інформації». Вважає, що нею не порушено правило об`єднання позовних вимог, а тому моральна шкода повинна бути відшкодована без розподілу такої суми по кожному порушенню.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Повертаючи позову заяву ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що заявником порушено правила об`єднання позовних вимог в одне провадження, які належить розглядити в порядку різного судочинства. При цьому суд зазначив, що вимоги про визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо незаконної відмови надати відомості з документа підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а вимоги про відшкодування моральної шкоди за правилами, як цивільного так і адміністративного судочинства.

Однак, такий висновок суду є помилковим, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст.19 ЦПК України).

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Законодавець у ч.1 ст.16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч.2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Частиною 2 ст.16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя повертає заяву у випадках, коли порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, те, що за своєю правовою природою вони стосуються спору у приватно-правових відносинах щодо порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є фізична особа.

Ознаками приватно-правових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень частини першої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація у формі відкритих даних це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання ( частина перша статті 10-1 Закону України « Про доступ до публічної інформації»).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

До адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України зазначено, що суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до Закону України «Про поштовий зв`язок» національний оператор поштового зв`язку (національний оператор) це оператор, який в установленому законодавством порядку надає універсальні послуги поштового зв`язку на всій території України і якому надаються виключні права на провадження певних видів діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 року №10-р функції національного оператора поштового зв`язку покладено на Акціонерне товариство « Укрпошта».

У пункті 2.1 Статуту АТ « Укрпошта», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 14 грудня 2018 року №611, зазначено, що Товариство здійснює надання послуг поштового зв`язку, зокрема універсальних послуг поштового зв`язку на всій території України, з метою повного задоволення потреб користувачів у послугах поштового зв`язку та забезпечення ефективного розвитку єдиної національної мережі поштового зв`язку України.

Отже, Акціонерне товариство «Укрпошта» є суб`єктом, який наділений виключними правами на провадження певних видів діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку. Відтак, зазначене товариство відповідно до пункту 4 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є розпорядником інформації щодо умов надання послуг поштового зв`язку.

Таким чином, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що правовідносини, які виникли між ОСОБА_1 та АТ «Укрпошта», регулюються Законом України «Про доступ до публічної інформації» та в силу правил частини третьої статті 23 цього Закону підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Однак, не може погодитись з висновком, що позовні вимоги щодо незаконності дій суб`єкта владних повноважень, які підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, не підлягають об`єднанню в одне провадження з вимогами про відшкодування моральної шкоди, завданої діями (рішенням) суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною п`ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Отже, вимоги про відшкодування шкоди можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (постанова ВП ВС від 08.04.2020 року у справі №180/1560/16-а).

Таким чином, суд першої інстанції належним чином вказаних положень Закону та висновків Верховного Суду до уваги не взяв та не врахував, що у даній справі позивач заявила вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і такі вимоги заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, який повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства, тому, на думку колегії, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу згідно п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, враховуючи, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 17 жовтня 2023 року скасувати,а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді