Постанова

від 22.11.2023 по справі 335/4646/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 22.11.2023 Справа № 335/4646/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/4646/22 Головуючий у1інстанції

№ провадження22-ц/807/1702/23 Рибалко Н.І.

Доповідач: Бєлка В.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Онищенка Е.А.

Трофимової Д.А.

За участю секретаря: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Журавльова Дениса Ігоровича на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Наполеон» про стягнення 50% річних за договором позики, договором поруки,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Наполеон» про стягнення 50 % річних за договором позики, договором поруки, посилаючись на те, що 25 березня 2019 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого останній отримав грошові кошти у сумі 1357168, 00 грн., що еквівалентно 50080,00 доларів США, що підтверджується відповідною розпискою.

Цього ж дня, 25 березня 2019 року між ТОВ «Наполеон» в особі директора ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір поруки, відповідного до якого поручитель зобов`язується відповідати перед позикодавцем за виконання усіх зобов`язань громадянина ОСОБА_2 , що виникли з договору позики між фізичними особами. Поручитель та боржник несе солідарну відповідальність перед позикодавцем за неналежне виконання боржником забезпеченого зобов`язання.

Також 25 березня 2019 року було складено рішення № 2019-25/03/1 єдиного учасника ТОВ «Наполеон» про згоду ТОВ «Наполеон» виступити фінансовим поручителем фізичної особи ОСОБА_2 перед фізичною особою ОСОБА_1 за договором позики між фізичними особами від 25 березня 2019 року, погодити укладення договору поруки від 25 березня 2019 року та підтвердження повноважень директора ТОВ «Наполеон».

За результатами розгляду справи № 335/7868/20 Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя було прийнято рішення від 27 квітня 2021 року (яке набрало законної сили 27 травня 2021 року) про задоволення позовних вимог та стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Наполеон» на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів розміром 1 410 753,60 грн., що еквівалентно 50080,00 доларів США за курсом продажі, встановленим ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 14 вересня 2020 року (1 долар США = 28,17 грн.); 50% річних за несвоєчасне повернення суми позики розміром 294 870,63 грн. за період з 15 квітня 2020 року по 14 вересня 2020 року, штраф за порушення строків повернення позики у розмірі 20 000 грн., а всього 1 725 624,23 грн.

На даний час вказане рішення суду виконується приватним виконавцем Безмагоричних М.А. виконавчого округу Запорізької області.

Станом на день подачу цього позову до суду вищевказане рішення суду не виконане.

Зазначає, що на даний час грошова сума 1725624 грн. 23 коп. (яка складається з основаного боргу, штрафу та 50% річних за 5 місяців) є еквівалентом 42000,00 доларів США.

Під час укладення договір відповідачі отримали суму грошових коштів еквівалентну 50080,00 доларів США.

Зазначає, що сума грошових коштів в розмірі 1725624 грн. 23 коп. на даний час не лише не покриває 50% річних за період з 15 квітня 2020 року по 15 вересня 2020 року, а й взагалі менша основної суми зобов`язання (грошових коштів) отриманої відповідачами на момент укладення договорів.

Вказує, що згідно розрахунку, сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 15 вересня 2020 року по 23 лютого 2022 року складає 1017877 грн. 46 коп.

Відповідач ОСОБА_2 в добровільному порядку не бажає виконувати свої зобов`язання за укладеними договорами.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з відповідачів солідарно 50% річних за несвоєчасне повернення суми позики в розмірі 1017877 грн. 46 коп. за період з 15 вересня 2020 року по 23 лютого 2022 року.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 серпня 2022 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на нерухоме майно, що належить відповідачами ОСОБА_2 та ТОВ «Наполеон» в межах ціни позову що становить 1017877,46 грн.. а саме: 1) що належить ОСОБА_2 , а саме: кіоск, загальною площею 2,9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) що належить ТОВ «Наполеон», а саме: арматурна майстерня інв. № 4-1-16 літ. З загальною площе. 453,4 кв.м, майданчик для металу № 43, будівля охорони літ. Р, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 ; механічна майстерня інв. № 4-1-17 літ. Ж, котельня літ. Ц, склад літ. П, загальною площею 154,9 кв.м., майданчик для металу № 41,45, вагова № 42, паркан № 44, будівля охорони літ. И, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Постановою Запорізького апеляційного суду від 06 грудня 2022 року ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08 серпня 2022 року скасовано та постановлено нову про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2023 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Наполеон» на користь ОСОБА_1 3% річних за несвоєчасне повернення суми позики за період з 15 вересня 2020 року по 23 лютого 2022 року у сумі 61 072 грн.64 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 553 грн. 47 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАПОЛЕОН» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 553 грн. 47 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Журавльов Д.І. зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом не в повному обсязі досліджені обставини, які мають значення для справи. Залишилось поза увагою, що позивач правомірно просив стягнути з відповідачів як міру відповідальності проценти, визначені ч.2 ст. 625 ЦК України, за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за рішенням суду, а саме за період з 15 вересня 2020 року по 23 лютого 2022 року. Приймаючи рішення, суд дійшов хибного висновку, що позивач просив стягнути річні за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за рішенням суду. Не враховано, що зобов`язання відповідачів виникли не з рішення суду, а з договорів позики між фізичними особами та договором поруки. Судом не враховано, що відсотки річні є компенсацією боржникам за неналежне виконання зобов`язання. В результаті відмови у задоволення заяви про забезпечення позову, ОСОБА_2 відчужив все майно ТОВ «Наполеон» на яке можливо б було звернути стягнення. Просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з`явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 25 березня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Договір позики між фізичними особами, відповідно до якого Позикодавець (позивач) передав, а Позичальник (відповідач ОСОБА_2 ) прийняв у власність грошові кошти у сумі 1 357 168,00 грн., що еквівалентно 50 080,00 доларів США за курсом продажі, встановленим ПАТ КБ «Приватбанк» станом на день укладання Договору (1 долар США = 27,10 грн.).

Також, 25 березня 2019 року між ТОВ «Наполеон» в особі директора Олещенко Р.М. (далі Поручитель) та позивачем ОСОБА_1 був укладений Договір поруки, відповідно до якого Поручитель зобов`язується відповідати перед Позикодавцем за виконання усіх зобов`язань ОСОБА_2 , що виникли з Договору позики між фізичними особами, який був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Строк виконання зобов`язання за основним Договором було встановлено до 14 квітня 2020 року.

У зв`язку із невиконанням умов основного Договору, ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Наполеон» про стягнення грошових коштів, штрафу та відсотків річних за неналежне виконання зобов`язань за договорами позики та поруки.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2021 у справі № 335/7868/20 з відповідачів солідарно на користь позивача стягнуто суму грошових коштів розміром 1 410 753,60 грн., що еквівалентно 50 080 доларів США за курсом, встановленим ПАТ КБ «Приватбанк» станом на 14 вересня 2020 року, 50% річних за несвоєчасне повернення суми позики розміром 294 870,63 грн. за період з 15 квітня 2020 року по 14 вересня 2020 року, штраф за порушення строків повернення позики у розмірі 20 000 грн., а всього 1 725 624,23 грн.

Рішення набрало законної сили 27 травня 2021 року.

За вказаним рішенням були видані виконавчі листи, які 06 серпня 2021 року були звернуті до примусового виконання приватному виконавцю Безмагоричних М.А. У цей же день вказаним приватним виконавцем були відкриті відповідні виконавчі провадження щодо боржників ОСОБА_2 та ТОВ «Наполеон».

Рішення суду було виконане 01 серпня 2022 року шляхом перерахування грошових коштів на рахунок приватного виконавця, у зв`язку із чим останнім у цей же день винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень щодо боржників ОСОБА_2 та ТОВ «Наполеон».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про стягнення з боржника процентів, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України є законними та обґрунтованими, з огляду на несвоєчасне виконання ним своїх зобов`язань за договором позики. При цьому суд зазначив, що вимога про стягнення вказаних процентів у розмірі 50% річних є необґрунтованою, оскільки рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2021 року у справі № 335/7868/20 з відповідачів вже було стягнуто солідарно 50% річних за несвоєчасне повернення суми позики, у зв`язку з чим судом було вирішено стягнути 3% річних, відповідно до загальних правил.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Враховуючи те, що рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2021 року у справі № 335/7868/20 (провадження 2/335/400/2021), яке набрало законної сили 27 травня 2021 року, встановлено факт порушення відповідачами свого зобов`язання за договором позики, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач набув право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ст. 625 ЦК України.

При цьому місцевий суд дійшов правильного висновку, що стягненню з відповідачів підлягає саме 3% річних від простроченої суми, як це передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не 50% річних, за п. 9 договору позики від 25 березня 2019 року, оскільки рішенням суду від 27 квітня 2021 року у справі № 335/7868/20 (провадження 2/335/400/2021) стягнута сума заборгованості за договором позики від 25 березня 2019 року, з урахуванням 50% річних від простроченої суми.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), «З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Суди попередніх інстанцій з`ясували, що з поставленої вартості товару на загальну суму 205 538 грн. 92 коп. до подачі позовної заяви до суду відповідач за поставлений товар сплатив 107 157 грн.

Щодо суми заборгованості за договором поставки, яка станом на момент звернення з позовом (20 липня 2018 року) складала 98 381 грн. 92 коп., сплаченої відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі, позивач нарахував 40 306,19 грн. пені, 30 830,83 грн. штрафу, 110 887,30 грн. відсотків річних, що разом складає 182 024,32 грн., перевищуючи майже в два рази суму прострочення.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав.»

Позивач просить стягнути з відповідачів 1017877,46 грн. у якості річних процентів за прострочене зобов`язання, що складає більше ніж 72% від суми заборгованості за договором позики.

Колегія суддів вважає такий розмір річних неспівмірними до стягненої суми заборгованості, в той час як стягнення 3% річних є справедливою компенсацією за неналежне виконання відповідачами своїх зобов`язань.

Інші докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що могли бути підставою для скасування рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Журавльова Дениса Ігоровича залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Дата складання повної постанови 27 листопада 2023 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: В.Ю. Бєлка

Судді: Е.А. Онищенко

Д.А. Трофимова