Ухвала

від 22.11.2023 по справі 945/1150/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4

розглянув апеляційну скаргу представника ТОВ «СПМК-17» ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2023 року, якою накладено арешт на майно, що перебуває на праві власності у ТОВ «СПМК-17», у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021152020000039 від 29.06.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.241 ч.1, ст.240 ч.2, ст.382 ч.3, ст.364-1 ч.2, ст.356, ст.209 ч.1 КК України.

учасники судового провадження:

прокурор: ОСОБА_6

представник власника майна: ОСОБА_7 ( в режимі відеоконфепенції)

в с т а н о в и в :

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі апелянт просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Задоволено клопотання прокурора про арешт майна, що перебуває на праві власності у ТОВ «СПМК-17», у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021152020000039 від 29.06.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.241 ч.1, ст.240 ч.2, ст.382 ч.3, ст.364-1 ч.2, ст.356, ст.209 ч.1 КК України.

Визначено місце зберігання вказаної дорожньої техніки на території, що перебуває у користуванні ТОВ «Миколаївтрансбуд-1» за адресою: Миколаївська область, Миколаївський (Вітовський) район, с.Галицинове, вул.Набережна,42.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною.

Зазначає, що підставою накладення арешту на майно ТОВ «СПМК-17» є просто факт застосування обмежувальних заходів до власника майна та попередній арешт значної частини майна товариства.

Апелянт наполягає на тому, що висновки слідчого судді про те, що заарештоване майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України та є доказом у кримінальному провадженні - помилкові.

Зазначає, що існування правових підстав, передбачених ч.2 ст. 170 КПК України всупереч вимогам кримінального процесуального закону, є недоведеними, як в клопотанні прокурора, так і в ухвалі слідчого судді.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

До суду надійшло клопотання прокурора про арешт майна, що перебуває на праві власності у ТОВ «СПМК-17», у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021152020000039 від 29.06.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.241 ч.1, ст.240 ч.2, ст.382 ч.3, ст. 364-1 ч.2, ст.356, ст.209 ч.1 КК України, за фактами можливого порушення законодавства України посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17».

В клопотанні зазначено, що Миколаївською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42021152020000039 від 29.06.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.241 ч.1, ст.240 ч.2, ст.382 ч. 3, ст.364-1 ч.2, ст.356, ст.209 ч.1 КК України, за фактами можливого порушення законодавства України посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17».

Досудовим розслідуванням встановлено, що засновником товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» є ОСОБА_8 , керівником є ОСОБА_5 . При цьому, відповідно до Указу Президента України № 169/2021 від 15 квітня 2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 квітня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" згідно якого до ТОВ "СПМК - 17", відомості згідно з Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України: ідентифікаційний код юридичної особи - 01353551, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 65025, Одеська область, Комінтернівський р-н, 21-й км Старокиївського шосе, буд.30-А, директор - ОСОБА_5 , кінцевий бенефіціарний власник - ОСОБА_8 застосовано обмежувальні заходи строком на три роки.

Досудовим розслідуванням було встановлено, що діяльність ТОВ «СПМК-17» продовжувалась не зважаючи на застосовані обмежувальні заходи.

02.09.2021 року слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєва винесено ухвалу у справі № 490/5308/21 щодо накладення арешту на всі активи (транспортні засоби та об`єкти нерухомості), які перебувають у власності товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК - 17», з метою недопущення зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна та слідчим суддею Миколаївського районного суду Миколаївської області винесено ухвалу від 09.11.2022 року у справі 945/1150/22 в межах кримінального провадження № 42021152020000039 від 29.06.2021 року щодо передачі активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, яку направлено до агентства.

Клопотання прокурора про арешт майна мотивоване тим, що майно ТОВ «СПМК-17», відповідає критерію речового доказу, визначеного ст. 98 КПК України. Метою арешту майна є забезпечення речових доказів, призначення необхідних експертиз, проведення додаткового огляду. Окрім того, метою арешту зазначеного майна є подальша його спеціальна конфіскація і забезпечення можливого цивільного позову з боку держави.

Задовольняючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя вказав, що зазначене в клопотанні прокурора майно має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто є речовими доказами у кримінальному провадженні, тому з метою досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування у даному кримінальному провадженні та збереження речових доказів, слідчий суддя вважає за необхідне вжити заходи забезпечення кримінального провадження, наклавши арешт на майно.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов наступного.

Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того, що у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, зокрема, ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження та є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, які передбачені ст. 2 КПК України, своєчасне застосування якого може запобігти негативним наслідкам при розслідуванні злочинів.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Як вбачається з матеріалів провадження, Миколаївською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42021152020000039 від 29.06.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.241 ч.1, ст.240 ч.2, ст.382 ч. 3, ст.364-1 ч.2, ст.356, ст.209 ч.1 КК України, за фактами можливого порушення законодавства України посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» .

До Товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК-17» застосовано обмежувальні заходи строком на три роки. 02.09.2021 року слідчим суддею Центрального районного суду м. Миколаєва винесено ухвалу у справі №490/5308/21 щодо накладення арешту на всі активи (транспортні засоби та об`єкти нерухомості), які перебувають у власності товариства з обмеженою відповідальністю «СПМК - 17», а слідчим суддею Миколаївського районного суду Миколаївської області винесено ухвалу від 09.11.2022 року у справі 945/1150/22 в межах кримінального провадження № 42021152020000039 від 29.06.2021 року щодо передачі активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, яку направлено до агентства.

В ході проведення досудового розслідування цього кримінального провадження встановлено, що у власності ТОВ «СПМК-17» перебуває ряд сільськогосподарської, спеціальної, дорожньо - будівельної та іншої меліоративної техніки і керівництво ТОВ «СПМК-17», всупереч застосованих обмежувальних заходів, продовжило проводити операції з ведення промислового, транспортного та іншого господарства, проводячи при цьому грошові операції.

Відповідно до матеріалів провадження, 12.09.2023 року в нічний час доби на території виробничих потужностей асфальтобетонного заводу ТОВ «СПМК-17» (код ЄДРПОУ 01353551), який розташований на території Воскресенської ОТГ Вітовського району Миколаївської області (кадастровий номер земельної ділянки 4823355300:03:000:0322) здійснювалась погрузка дорожньо-будівельної техніки з метою подальшого переміщення в невідомому напрямку.

Факт переміщення техніки без відповідних документів було зафіксовано співробітниками слідчо-оперативної групи ВП №4 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області та в подальшому, вищевказані дорожньо-будівельні механізми переміщені на зберігання до майданчику розташованому за адресою: Миколаївська область, Миколаївський (Вітовський) район, с. Галицинове, вул.Набережна,42.

В межах цього кримінального провадження прокурором скеровано до суду клопотання про накладення арешту на майно, що перебуває у власності ТОВ «СПМК-17.

Розглядаючи в порядку ст. ст. 170-173 КПК України клопотання про накладення арешту на майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен в тому числі враховувати наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Ці вимоги закону спрямовані на те, щоб арешт майна не привів до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Апеляційний суд вважає, що слідчим суддею були дотримані вимоги ст. ст. 170-173 КПК України та доцільно до обставин, задоволено клопотання прокурора.

Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов вірного висновку, що оскільки в судовому засіданні була встановлена наявність достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР за №42021152020000039 від 29.06.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.241 ч.1, ст.240 ч.2, ст.382 ч. 3, ст.364-1 ч.2, ст.356, ст.209 ч.1 КК України, та що зазначене в клопотанні прокурора майно має значення речових доказів в цьому кримінальному провадженні, то з метою забезпечення збереження майна необхідно накласти на нього арешт.

При цьому слід зауважити, що до завдань суду на цьому етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна.

Всі інші підстави підлягають з`ясуванню судом під час розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Не виявлено таких обставин і колегією суддів, а тому не є слушними доводи апелянта про те, що слідчий суддя безпідставно арештував вищевказане майно.

Матеріали кримінального провадження підтверджують, що арештоване майно може бути використане як доказ у цьому кримінальному провадженні, про що зазначено у клопотанні прокурора про накладення арешту на що перебуває у власності ТОВ «СПМК-17.

Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, з метою збереження речових доказів.

З урахуванням викладеного вище, відсутні підстави для скасування оскаржуваної ухвали, про що просить апелянт.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ТОВ «СПМК-17» ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2023 року, якою накладено арешт на майно, що перебуває на праві власності у ТОВ «СПМК-17», у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021152020000039 від 29.06.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.241 ч.1, ст.240 ч.2, ст.382 ч.3, ст.364-1 ч.2, ст.356, ст.209 ч.1 КК України- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: