Постанова

від 22.11.2023 по справі 758/8032/17

НЕ ВКАЗАНО

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 758/8032/17 Головуючий у суді першої інстанції - Ковбасюк О.О.

Номер провадження № 22-ц/824/12381/2023 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Владімірової О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним, який мотивувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу вона є власником 6/8 часток житлового будинку та земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:91:181:0004, розташованих по АДРЕСА_1 . Вказаним домоволодінням вона володіє близько 25 років. Протягом всього цього часу її сусідами по вказаному будинку та земельній ділянці були ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Приблизно у 2006-2007 роках вказані особи перестали проживати у будинку та протягом 10 років в іншій частині будинку взагалі ніхто постійно не проживає.

ОСОБА_1 вказувала, що на початку 2017 року вона виявила бажання подарувати належну їй частину будинку своєму синові ОСОБА_8 , однак при підготовці усіх необхідних для цього документів її представником з інформації, що міститься в Державному земельному кадастрі про право власності та речові права на земельну ділянку, було встановлено, що сусідня частина належної позивачу земельної ділянки перебуває у володінні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , по 1/8 частці за кожним.

Позивач вважає, що вказані особи набули право власності на вказані частини будинковолодінні на підставі договору купівлі-продажу, про наявність якого їй нічого невідомо. При цьому, на думку позивача, такий договір суперечить положенням цивільного законодавства, у зв`язку з чим є недійсним з огляду на положення ч.1 ст. 203, ч.1, ч.2 ст. 215 ЦК України, а також ч.1, ч.2 ст. 362 ЦК України, згідно з якими у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Водночас, при продажі зазначеного вище нерухомого майна відповідачами не дотримано положень статті 362 ЦК України та не повідомлено її належним чином про намір продати свою частку, із зазначенням цін та інших умов, на яких здійснюється продаж. Таким чином, договір купівлі-продажу вказаних часток будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 суперечить закону, а тому є недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 та ст. 369 ЦК України.

При цьому позивач зазначила, що оскільки про факт продажу частини нерухомого майна та частини земельної ділянки їй стало відомо у 2017 році, встановлений статтею 257 ЦК України трирічний строк позовної давності нею не пропущений.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 11 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що ні ним, ні позивачкою не подавалась до суду заява про розгляд справи за їх відсутності, а твердження суду щодо такого є помилковим, натомість суд здійснив розгляд справи без належного повідомлення сторони позивача та у відсутність позивача.

Вказане, на думку апелянта, позбавило позивачку в повній мірі надати свої міркування та заперечення щодо витребуваних доказів.

Представник апелянта наголошує, що серед витребуваних у нотаріального архіву документів містилось повідомлення про вручення позивачці заяв ОСОБА_5 та ОСОБА_9 про відчуження їхніх часток спірного домоволодіння та частин земельних ділянок, однак ОСОБА_10 заперечує візуальну схожість та сам факт проставлення нею підпису про отримання вказаних заяв, що свідчить про фальсифікацію її підпису, а тому вона була позбавлена можливості, як співвласник, на першочергове право придбання майна, яке перебувало у спільній частковій власності.

Для доведення своєї позиції ОСОБА_10 мала намір звернутись до суду із клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи, однак суд розглянув справу у її відсутність та виніс передчасне рішення про відмову у задоволенні її позовних вимог.

Враховуючи викладене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/4 частини житлового будинку під АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посвідчений 22 листопада 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко В.Д., зареєстрований в реєстрі за № 2271;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 1/8 частини земельної ділянки, розташованої на території будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посвідчений 22 листопада 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко В.Д., зареєстрований в реєстрі за № 2277;

- перевести на ОСОБА_1 права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу 1/4 частини житлового будинку під АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посвідчений 22 листопада 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко В.Д., зареєстрований в реєстрі за № 2271;

- перевести на ОСОБА_1 права та обов`язки покупця за договором купівлі-продажу 1/8 частини земельної ділянки, розташованої на території будинку АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , посвідчений 22 листопада 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко В.Д., зареєстрований в реєстрі за № 2277.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк на адресу апеляційного суду не надходив.

При апеляційному розгляді справи представник апелянта ОСОБА_1 , адвокат Токовенко О.В. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення позову з підстав, зазначених в позовній заяві та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у справі ОСОБА_3 , адвокат Кудій М.О. заперечив щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки воно ухвалено з дотриманням норм матеріального права та процесуального законодавства. Доводи та обставини, на які посилається представник апелянта, спростовуються матеріалами справи.

Інші належним чином повідомлені учасники справи не з`явились.

У відповідності до вимог ст. 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач ОСОБА_1 є власником 3/4 частин будинковолодіння, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Власниками 1/4 частини вказаного житлового будинку з відповідними будівлями та спорудами були ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , які на підставі договору купівлі-продажу від 22 листопада 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко В.Д., зареєстрованого в реєстрі за №2271, продали належну їм частину вказаного нерухомого майна ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в рівних долях кожному.

Перевіряючи доводи заявлені ОСОБА_1 в позовній заяві щодо недійсності укладеного 22 листопада 2006 року договору купівлі-продажу частини житлового будинку, споруд та 1/4 частини земельної ділянки під вказаними будівлями з підстав невідповідності його вимогам статті 362 ЦК України та відмовляючи у задоволенні вказаних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1 не доведено, що при укладенні сторонами договору купівлі-продажу 22 листопада 2006 року було порушено вимоги, встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, а також те, що таким договором в момент його вчинення були порушені права та інтереси позивачки.

Крім того суд виснував, що звертаючись до суду із позовними вимогами про визнання недійсним договорів купівлі-продажу нерухомого майна та обґрунтовуючи вказані вимоги недотримання продавцями положень ст. 362 ЦК України, позивачка ОСОБА_1 обрала невірний спосіб захисту свого права.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову відповідає з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності (стаття 361 ЦК України).

Положеннями частин першої та другої статті 362 ЦК України визначено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Суб`єктивне право на продаж частки сторонній особі виникає у співвласника з моменту одержання відмови усіх інших співвласників від здійснення переважного права на купівлю або нездійснення ними цього права протягом одного місяця від дня отримання ними повідомлення, якщо предметом договору купівлі-продажу є нерухоме майно.

При цьому під здійсненням переважного права необхідно вважати передання (надіслання) продавцю оферти щодо укладення основного або попереднього договору купівлі-продажу частки.

Переважне право є організаційним, відносним та вторинним.

Переважне право співвласника на купівлю частки є організаційним, оскільки завдяки йому створюється передумова для набуття його носієм права на частку в праві спільної часткової власності внаслідок створення можливості для укладення договору купівлі-продажу. Саме по собі переважне право учасника спільної власності не надає його суб`єктові будь-яких майнових прав (речових, зобов`язальних та ін.), які зумовлювали б виникнення або перехід права власності. Причому відповідне майнове право виникає тільки завдяки укладенню договору купівлі-продажу частки або в результаті переведення прав та обов`язків за договором купівлі-продажу.

У свою чергу, конструкція переважного права дозволяє організувати відносини учасників спільної часткової власності, створивши передумови для суб`єкта переважного права укласти договір купівлі-продажу частки.

Відносність переважного права співвласника полягає у тому, що це право реалізується в організаційних відносинах, учасники яких є персоніфікованими. Тобто в будь-якому разі чітко визначеними є суб`єкти правовідносин спільної власності. Однак його характеристика як відносного не позбавляє переважного права співвласника й певних абсолютних властивостей, які полягають в абсолютності захисту переважного права. Під абсолютністю захисту розуміється можливість носія переважного права пред`явити позов про переведення прав та обов`язків за договором купівлі-продажу частки майна до будь-якої іншої особи - не учасника спільної власності.

Вторинність переважного права проявляється у тому, що його виникнення зумовлене "перебуванням" у відносинах спільної власності, завдяки чому особа має статус учасника спільної часткової власності. Тобто переважне право є вторинним до права учасника на частку. За умови припинення права на частку або правовідносин спільної часткової власності припиняється й переважне право.

Саме такі право висновки зазначені у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 303/4097/15-ц ( провадження № 61-15237св18) та від 19 травня 2021 року у справі № 761/37049/15-ц ( провадження № 61-18950св20) .

У пункті 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснено, що недотримання вимог статті 362 ЦК України у разі продажу учасником спільної часткової власності своєї частки іншій особі не є підставою для визнання правочину недійсним. Інші співвласники у цьому випадку вправі вимагати переведення на них прав і обов`язків покупця.

У справі, яка переглядається апеляційним судом встановлено, що 22 листопада 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко В.Д. посвідчено договір купівлі- продажу частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Згідно умов вказаного договору ОСОБА_5 , ОСОБА_12 продали, а ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( від імені якої діяв ОСОБА_3 ) придбали вище вказаний житловий будинок за 227250 грн, що на момент укладення договору становило еквівалент 45 000 доларів США (а.с. 13,14 т.2).

Цього ж дня - 22 листопада 2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Степаненко В.Д. посвідчено договір купівлі- продажу 1/8 частини земельної ділянки площею 0,10 га, розташованої по АДРЕСА_1 кадастровий номер 8000000000:91:181:0004 між ОСОБА_5 , та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ( від імені якої діяв ОСОБА_3 ). Продаж вказаної частини земельної ділянки сторонами був погоджений на суму 75750 грн, що еквівалентно 15 000 доларів США на день посвідчення договорів.

Зазначені договори нотаріально посвідчені та занесені до реєстру правочинів за № № 2271, 2277 (а.с. 13, 38).

Також із матеріалів нотаріальної справи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Степаненко В.Д., який посвідчував вказані договори, вбачається, що перед продажом вказаного нерухомого майна продавці даного майна через приватного нотаріуса Степаненко В.Д. направили ОСОБА_1 , як співвласнику вказаного домоволодіння по АДРЕСА_1 , пропозицію першочергового придбання даної частини будинку та земельної ділянки. Вказана заява була оформлена нотаріусом та направлена 24 липня 2006 року ОСОБА_1 та отримана останньою 11 серпня 2006 року ( що підтверджується зворотнім повідомленням ( а.с. 33, 60 )

Крім того, 09 листопада 2006 року на адресу ОСОБА_1 представником продавців ОСОБА_13 була направлена телеграма про сплив строку на першочергове право укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, та була отримана дочкою ОСОБА_1 09 листопада 2006 року в 16 год. 20 хв., що підтверджується копією телеграми та відповіддю начальника Північного вузла поштового зв`язку Київської міської дирекції «Укрпошти» ( а.с. 32,33, 60-64 т.2).

Вказані обставини свідчать про те, що вказані правочини були укладені із дотриманням норм ч.1, 2 ст. 362 ЦК України.

Перевіряючи доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства при розгляді справи, а саме вирішення вказаного спору без належного повідомлення представника позивача про дату час та місце розгляду справи, то колегія суддів враховує наступні обставини справи.

Провадження у вказаній справі було відкрито ухвалою Подільського районного суду міста Києва 26 червня 2017 року (а.с. 18 т.1)

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 19 квітня 2019 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 та витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Степаненко В.Д., матеріали нотаріальної справи щодо посвідчення 22 листопада 2006 року договорів купівлі-продажу частини житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/8 частини земельної ділянки за цією ж адресою (а.с. 111 т.1).

У зв`язку із невиконанням ухвали суду від 19 квітня 2019 року, судом 22 лютого 2022 року було повторно винесено ухвалу про витребування в приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Степаненко В.Д., матеріалів вище зазначеної нотаріальної справи (а.с. 233,234 т.1)

У зв`язку із невиконанням ухвали суду від 22 лютого 2022 року, судом 15 вересня 2022 року було втретє винесено ухвалу про витребування в приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Степаненко В.Д., матеріалів вище зазначеної нотаріальної справи (а.с. 233,234 т.1)

27 жовтня 2022 року на адресу Подільського районного суду міста Києва від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Степаненко В.Д., надійшли матеріали нотаріальної справи щодо посвідчення 22 листопада 2006 року договорів купівлі-продажу частини житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/8 частини земельної ділянки за цією ж адресою (а.с. 12-66 т.2) .

У зв`язку із надходженням вище вказаних матеріалів справи суд призначив до розгляду справу на 30 листопада 2022 року та викликав сторін у судове засідання.

30 листопада 2022 року на адресу суду від представника позивача у справі ОСОБА_1 , адвоката Токовенко О.В. надійшла заява про розгляд вказаної справи 30 листопада 2022 року без його участі та просив закрити підготовче засідання у його відсутність ( а.с. 83 т.2). При цьому клопотань щодо призначення експертизи чи інших клопотань у зв`язку із надходженням нотаріальної справи від представника позивача не надходило.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року закрито підготовче засідання та призначено судове слухання справи на 09 лютого 2023 року на 13.00 год.

Про дату слухання справи представник позивача був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою ( а.с. 86 т.2) .

08 лютого 2023 року від представника позивача адвоката Токовенка О.В. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 09 лютого 2023 року на іншу дату у зв`язку з його хворобою (а.с. 91, 92 т.2) .

Вказане клопотання фактично задоволено судом та розгляд справи було відкладено на 22 березня 2023 року на 10:00 год. Про дату час та місце розгляді вказаної справи на 22 березня 2023 року представник позивача був повідомлений за вказаним ним же телефоном ( НОМЕР_1 ) в клопотанні про витребування доказів (а.с. 1 т.2).

В подальшому розгляд справи по суті був відкладений на 11 травня 2023 року й представник позивача адвокат Токовенко О.В. був повідомлений на вказану ним же електрону адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.1, 111 т.2)

Таким чином доводи апелянта про те, що він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду вказаної справи не відповідають дійсним обставинам справи та не може бути підставою для скасування рішення у вказаній справі.

Безпідставними є доводи апелянта про позбавлення судом першої інстанції права позивачки заявити клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи належності саме їй підписів у зворотних повідомленнях про отримання від нотаріуса 11 серпня 2006 року пропозиції придбати нерухоме майно, яке відчужувалося ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , як співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 , оскільки питання щодо витребування чи надання доказів судом вирішується під час проведення судом підготовчого засідання.

Так, вище вказані матеріали нотаріальної справи надійшли до Подільського районного суду міста Києва 27 жовтня 2022 року та були долучені до матеріалів справи. Розгляд справи в межах підготовчого засідання був призначений на 30 листопада 2022 року. Однак представник позивача із вказаним клопотання до суду не звертався та направив заяву про закриття підготовчого засідання 30 листопада 2022 року у його відсутність, таким чином погодився із тим, що всі дії по збору та наданню доказів суду сторонами вчиненні.

Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).

Частиною 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судові рішення, яке відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 362 ЦК України, ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 24 листопада 2023 року

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв