Постанова

від 27.11.2023 по справі 820/1425/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 820/1425/17

адміністративне провадження № К/9901/31218/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Об`єднання підприємств електротехнічна корпорація "ЕЛКОР" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Харківській області, як відокремлений підрозділ ДПС) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2017 (суддя Полях Н. А.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 (головуючий суддя Рєзнікова С. С., судді: Старостін В. В., Бегунц А. О.),

У С Т А Н О В И В :

Об`єднання підприємств електротехнічна корпорація "ЕЛКОР" (позивач, Корпорація "ЕЛКОР", об`єднання) звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Харківській області (відповідач, ГУ ДФС) податкове повідомлення - рішення форми "Р" від 31.03.2017 №0000651402 про збільшення Корпорації суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 2' 952' 734 грн, в тому числі, основний платіж - 1' 968' 489 грн, штрафні (фінансові) санкції - 984' 245 грн (т.І, а.с.13).

Зазначене податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС прийняло на підставі акта документальної планової виїзної перевірки Корпорації "ЕЛКОР" від 13.03.2017 №959/20-40-14-02-07/30287744 із висновком про порушення об`єднанням вимог підпунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу (ПК) України, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ у січні, березні, вересні, жовтні 2015 року та у червні, вересні 2016 року на загальну суму 1' 968' 489 грн (т.І, а.с.17-121).

Таке порушення полягало у безпідставному формуванні корпорацією податкового кредиту за безтоварними операціями із ТОВ "СХІД ОПТ ТОРГ", ТОВ"ТФ "РІЗОЛ", ТОВ"ЛЕГОБУД" (ПДВ - 1' 389' 288 грн) та з огляду на розбіжності між задекларованими платником податків (позивачем) податковими зобов`язаннями та податковим кредитом і даними, задекларованими його контрагентами (ТОВ ТФ "ТАФФІ ГРУП", ТОВ "СТОЛИЧНІ ТОВАРИ", ТОВ "Виробничо торгівельна фірма "АВІАС") (ПДВ - 579' 201 грн).

Так, за результатами аналізу баз даних контролюючого орану ("Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", АІС "Зустрічні звірки", АС "Аудит" та інші) встановлено, що ТОВ ТФ "ТАФФІ ГРУП", ТОВ "СТОЛИЧНІ ТОВАРИ", ТОВ"Виробничо торгівельна фірма "АВІАС" не декларують та не виконують свої податкові зобов`язання зі сплати ПДВ до бюджету, а ТОВ "СХІД ОПТ ТОРГ", ТОВ"ТФ "РІЗОЛ", ТОВ"ЛЕГОБУД" мають спільні ознаки фіктивного підприємництва (водночас один чи декілька із названих контрагентів за місцем реєстрації відсутні, не мають необхідні умови (трудові та матеріально-технічні ресурси) для здійснення відповідної господарської діяльності, їх вид діяльності та номенклатура придбаних товарів/послуг не відповідає виду та номенклатурі реалізованих, ланцюг постачання не встановлено, директор ТОВ"ТФ "РІЗОЛ" ОСОБА_1 заперечує свою причетність до створення підприємства та його фінансово-господарської діяльності, а ТОВ"ЛЕГОБУД" фігурує у кримінальному провадженні від 13.07.2015 №220151011100000121, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу (КК) України).

Зважаючи на ці обставини контролюючий орган зробив висновок, що позивач безпідставно сформував податковий кредит за наслідками задекларованих операцій з названими контрагентами у період, охоплений перевіркою.

На думку позивача, зазначене податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки висновки контролюючого органу в акті перевірки суперечать загальним засадам податкового законодавства щодо права платника на податковий кредит та підстав для його формування. Позивач доводив, що господарські операції з його контрагентами мали реальний характер, підтверджуються належними первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку, що були надані до перевірки. Натомість, судження контролюючого органу в акті перевірки щодо взаємовідносин між корпорацією та її контрагентами суперечливі та ґрунтуються на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в електронних базах контролюючого орану, без проведення зустрічних звірок, перевірок контрагентів.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 29.05.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017, позов Корпорації "ЕЛКОР" задовольнив та скасував податкове повідомлення - рішення від 31.03.2017 №0000651402.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що доводи відповідача про безпідставність задекларованих позивачем даних у період, охоплений перевіркою, не знайшли свого підтвердження, надані позивачем до перевірки та до суду документи, обставини руху і використання придбаних товарів та послуг в його господарській діяльності підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій та відповідно правомірність формування позивачем своїх даних податкового обліку. Натомість доводи відповідача про безпідставність сформованого позивачем податкового кредиту зводилися виключно до аналізу податкової інформації щодо його контрагентів з баз даних та автоматизованих інформаційних систем контролюючого орану. Така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Також суд висновував, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та бюджетне відшкодування з ПДВ від дотримання податкової дисципліни його контрагентами. Платник податків не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини. Якщо контрагент платника не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Порушення кримінальної справи або свідчення особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності підприємства-контрагента платника, не тягне за собою правових наслідків для платника. Належним та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином. Між тим, такі докази відповідач до суду не надав.

ГУ ДФС звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі, в якій, посилаючи на порушення судами попередніх інстанцій норми статті 159 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України (у редакції до 15.12.2017), просило скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та в позові відмовити.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21.09.2017 (суддя Веденяпін О. А.) відкрив касаційне провадження №К/800/27713/17 у цій справі за касаційною скаргою відповідача.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить скаргу відповідача залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, як законні та обґрунтовані.

Відповідно до пункту 4 частини першої розділу VІІ ''Перехідні положення'' КАС України в редакції Закону України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів``, від 03.10.2017 №2147-VIII матеріали касаційної скарги з Вищого адміністративного суду України передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.

У порядку підготовки справи до касаційного розгляду на підставі заявленого відповідачем клопотання про реорганізацію Державної фіскальної служби України шляхом приєднання, поділу та утворення Державної податкової служби України, її територіальних органів, Суд допустив процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 КАС України.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України та відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи {частина третя статті 3 КАС України}.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги відповідача, заперечення позивача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, Колегія суддів Верховного Суду вважає, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити з огляду на таке.

Порядок формування платником податків податкового кредиту та вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності у 2015-2016 роках, був врегульований нормами статей 44, 198, 201 ПК України у чинній редакції на цей період.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту, крім того, повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає вимогам статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' від 16.07.1999 №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування в податковому обліку сум податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Не є критерієм правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту звітування контрагентів платника до контролюючих органів, а також перебування господарюючих суб`єктів за юридичною адресою.

Будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

До того ж Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 відступила від висновку Верховного Суд України у постанові від 01.12.2015 у справі у справі №826/15034/14 про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку. Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зібрані у кримінальному провадженні докази не є доказами в адміністративній справі, до постановлення вироку в межах кримінального провадження протокол допиту під час досудового розслідування не може вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві, а вирок може мати преюдиційне значення для адміністративної справи, якщо в ньому встановлені обставини щодо позивача в адміністративній справі.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону і посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації.

У судовому процесі суди попередніх інстанцій встановили, що Корпорація "ЕЛКОР", з метою здійснення господарської діяльності, основний вид якої - виробництво електророзподільчої та контрольної апаратури (код 27.12), на договірних засадах придбало у ТОВ ''СХІД ОПТ ТОРГ'', ТОВ ''ЛЕГОБУД'', ТОВ ТФ ''Різол'', ТОВ ФІРМА ''АВІАС'', ТОВ ''СТОЛИЧНІ ТОВАРИ'', ТОВ ''ТАФФІ - ГРУП'' товари (паливо, трансформатори, реле, автоматичні вимикачі, шини мідні та гнучкі, витратні засоби для друку, комплектуючі для комп`ютерної техніки, ТМЦ виробничо-технічного призначення) та послуги з ремонту та обслуговування комп`ютерної техніки, устаткування. Контрагенти на адресу позивача виписали рахунки та видаткові накладні, склали податкові накладні, акти про надання послуг, а корпорація на підставі отриманих від контрагента первинних документів частково оплатила за товар/послуги шляхом безготівкових розрахунків, і частково - треті сторони на підставі договорів про відступлення права вимоги. Згідно з прибутковими накладними корпорація оприбутковала товар і у подальшому, у зв`язку з його використанням у господарській діяльності, на підставі актів списала на загальновиробничі витрати. Отримання товару здійснювалося працівниками Корпорації "ЕЛКОР" на підставі довіреностей на отримання товару, а перевезення товару - власними транспортними засобами позивача, що підтверджено відповідними товарно-транспортними накладними та наявними у власності корпорації транспортними засобами (ГАЗ). Внутрішнє переміщення товару підтверджено накладними - вимогами на відпуск, а використання придбаних ТМЦ та послуг у господарській діяльності - договорами з третіми особами та актами фактичної наявності товару на відповідальному зберіганні. На момент вчинення спірних господарських операцій контрагенти позивача мали податкову та господарську правосуб`єктність. Усі первинні документи, складені у межах спірних господарських операцій, мають всі необхідні встановлені законом обов`язкові реквізити та в їх сукупності свідчать про товарність і реальність здійснення господарських. Крім того, контролюючий орган раніше проводив перевірку операцій корпорації із ТОВ ТФ ''Різол'', податкові наслідки яких для корпорації були підтверджені в судовому порядку (№820/586/16).

На підставі оцінки вище перелічених доказів, яка відповідає вимогам статті 86 КАС України в редакції закону на час вирішення спору, суди зробили правильний висновок, що надані позивачем документи щодо здійснення господарських операцій, фінансові показники яких він відтворив у податковому обліку за наслідками операцій із придбання товарів та послуг у ТОВ ''СХІД ОПТ ТОРГ'', ТОВ''ЛЕГОБУД'', ТОВ ТФ ''Різол'', ТОВ ФІРМА ''АВІАС'', ТОВ ''СТОЛИЧНІ ТОВАРИ'', ТОВ''ТАФФІ - ГРУП'', за відсутності доказів з боку ГУ ДФС, що ці документи містять недостовірну інформацію, підтверджують господарські операції з поставки товарів та послуг та правомірно використані позивачем як підстави для збільшення податкового кредиту у період, охоплений перевіркою.

При цьому суди обґрунтовано визнали безпідставними посиланням відповідача на податкову інформацію з автоматизованих інформаційних систем контролюючого орану щодо видів діяльності зазначених контрагентів, їх матеріальних і трудових ресурсів, взаємовідносин з іншими постачальниками по ланцюгу постачання, порушення ними податкової дисципліни щодо декларування та сплати податків, щодо факту порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, які заперечують свою причетність у створенні та діяльності підприємства. Одна лише інформація, отримана з автоматизованих систем контролюючого органу, не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається відповідач. Своєю чергою надані позивачем до перевірки і до суду первинні документи та встановлені у судовому процесі обставини у своїй сукупності спростовують доводи податкового органу.

Як підсумок, ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС України, оскільки при вирішенні спору суди правильно застосували норми матеріального права щодо встановлених у справі обставин і їх висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 щодо вирішення спорів цієї категорії.

Заперечуючи проти висновків судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач у касаційній скарзі посилається на ті ж обставини, якими обґрунтовані висновки в акті перевірки, та які не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи ГУ ДФС у касаційній скарзі щодо підстави касаційного оскарження фактично полягають у площині переоцінки доказів у справі, що відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС України знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (процесуальний правонаступник - Головне управління ДПС у Харківській області, як відокремлений підрозділ ДПС) залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.05.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

СуддіІ.А. Васильєва В.П. Юрченко В.В. Хохуляк