Рішення
від 14.11.2023 по справі 303/248/23
МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №303/248/23

2/303/45/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2023 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Варваринець Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , треті особи: Державне підприємство Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України про витребування майна, припинення права власності,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_2 , треті особи: Державне підприємство Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України про витребування майна, припинення права власності вказуючи, що спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону під час виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено порушення вимог законодавства у сфері збереження та використання нерухомого майна Міністерства оборони України, а саме будівлі готелю по АДРЕСА_1 . 22.10.2007 на підставі рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 09.10.2007 № 224 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.10.2007 серії НОМЕР_1 за державою в особі ДП Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» зареєстровано (реєстраційний номер майна: 14382950) право власності на нежитлову будівлю - готель площею 714,3 кв. м. по АДРЕСА_1 . У подальшому, 05.05.2015 ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України проведено електронні торги щодо продажу вищевказаного нерухомого майна, у зв`язку з перебуванням у відділі примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції в Закарпатській області зведеного виконавчого провадження № 23271186 за 44 виконавчими документами про стягнення з ДП «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» заборгованості на загальну суму 1 485 991,70 грн. Переможцем електронних торгів та в подальшому власником спірної будівлі стала ОСОБА_1 як така, що запропонувала найвищу цінову пропозицію у розмірі 4 622 978,15 грн., що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 78777, актом державного виконавця про проведення електронних торгів від 19.05.2015 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Однак, рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.11.2018 у справі № 303/4240/15, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 12.02.2020 задоволено позов першого заступника військового прокурора Західного регіону України (на даний час перший заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону) в інтересах Міністерства оборони України та ДП «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» до Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, ОСОБА_1 та ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання недійсними результатів електронних торгів, застосування наслідків недійсності правочину та зобов`язання вчинити дії. Указаним рішенням суду визнано неправомірними дії Головного управління юстиції в Закарпатській області щодо визначення складу майна, яке підлягає реалізації, а саме нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,3 кв. м., що знаходиться у АДРЕСА_1 та передачі її для реалізації на електронних торгах, визнано недійсними результати електронних торгів, скасовано протокол їх проведення від 05.05.2015 №7877 та застосовано наслідки недійсності правочину - протоколу проведення електронних торгів щодо відчуження вищевказаного нерухомого майна шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути дане майно за актом прийому-передачі в повне господарське відання ДП «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», а останньому необхідно повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 4 622 978,15 грн. Під час розгляду справи судом встановлено, що спірне нерухоме майно реалізовано на електронних торгах незаконно, з порушенням ст. 41 Конституції України, ст.ст. 92, 203, 215, 321, 658, 656 ЦК України, ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а також ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», тобто судом підтверджено незаконність вибуття з державної власності нежитлової будівлі - готелю площею 714,3 кв. м. по АДРЕСА_1 . Так, у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»). Отже, законодавець визначив єдино можливий порядок вчинення виконавчих дій з метою стягнення коштів з державного підприємства на виконання рішення суду про стягнення коштів і який, при цьому, не передбачає можливості вчинення державним виконавцем інших дій, спрямованих на стягнення відповідних коштів, окрім дій, спрямованих на виконання стягнення. Окрім цього, стягнення на майно боржника звертається в обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, накладених на боржника під час виконавчого провадження. При цьому, закон чітко обмежує державного виконавця в обсязі здійснення виконавчих дій, вказуючи, що розмір стягнення повинен відповідати розміру самого боргу (ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»). Однак, органом державної виконавчої служби під час реалізації зазначеного вище нерухомого майна не дотримано вказаних норм законодавства, унаслідок чого спірне нерухоме майно незаконно вибуло з державної власності. У зв`язку з цим, на підставі рішення суду від 16.11.2018 у справі №303/4240/15-ц, зазначене вище нерухоме майно підлягає поверненню до державної власності. 08.05.2020 за заявою прокурора відділом примусового виконання рішень Головного територіального управління Міністерства юстиції України в Закарпатській області відкрито виконавче провадження № 62035265 в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути ДП «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» нерухоме майно, а саме нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,3 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 . 15.06.2020 та 14.04.2021 постановами державного виконавця, винесеними у вказаному вище виконавчому провадженні, накладено на боржника - ОСОБА_1 штрафи, однак рішення суду залишилося невиконаним. У подальшому, державним виконавцем призначалося проведення виконавчих дій у зазначеному виконавчому провадженні на 10.06.2022 та 04.07.2022, однак вони не відбулися через неявку боржника. Таким чином, боржник у виконавчому провадженні № 62035265 - відповідач у даній справі ОСОБА_1 фактично ухиляється від вчинення виконавчих дій у зазначеному виконавчому провадженні та не повертає на виконання рішення суду у справі № 303/4240/15-ц спірне нерухоме майно, як наслідок не надає можливості користуватися позивачу майном, яке незаконно вибуло з його власності. 18.07.2022 начальником відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішення у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції їм. Івано-Франківськ) на адресу Мукачівського районного управління поліції скеровано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України через невиконання боржником ОСОБА_1 рішення суду у справі № 303/4240/15-ц щодо повернення спірного нерухомого майна, а 20.09.2022 державним виконавцем винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 та ч.3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, вжиті заходи щодо примусового виконання рішення суду у справі № 303/4240/15-ц про повернення спірного нерухомого майна до державної власності не забезпечили виконання даного судового рішення щодо повернення цього майна до державної власності, а можливість вжиття подальших заходів щодо його примусового виконання відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» відсутня через вчинення державним виконавцем всіх можливих виконавчих дій щодо виконання зазначеного виконавчого документа. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, спірне нерухоме майно - реєстраційний номер 662653421104, разом з обладнаною платною автостоянкою - «А-А», спорудами № 1-2 та навісом «Б» зареєстровано на праві приватної власності за відповідачем. Дане право власності зареєстровано 19.06.2015 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна нерухомого майна з прилюдних торгів, які визнано недійсними на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.11.2018 у справі 303/4240/15-ц. Водночас з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вбачається, що з 22.10.2007 до 19.06.2015 спірне нерухоме майно на праві державної власності було оформлено за державним підприємством Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця». Водночас органом управління зазначеним майном та підприємством є Міністерство оборони України. Зокрема, відповідно до п. 1.1 Статуту державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» вказане підприємство, що засноване на державній власності, створене Міністерством оборони України - орган управління майном і підпорядковане йому. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» суб`єктами управління об`єктами державної власності є міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи. Згідно з п.3 Положення про Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 28.05.2021 № 142, вказане управління виконує завдання із забезпечення реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, а також завдання і функції покладені на Міністерство оборони України, у тому числі щодо обліку та управління об`єктами державної власності та державним майном, закріпленим за суб`єктами господарювання. Таким чином, належним позивачем у справі є держава в особі Міністерства оборони України. За змістом ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Ураховуючи, що судом відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України визнано недійсним документ (визнано недійсними електронні торги та застосовано наслідки недійсності правочину), на підставі якого ОСОБА_1 набула права власності на спірне нерухоме майно, а тому належним способом захисту порушеного права в даному випадку є усунення перешкод в користуванні відповідачем вказаним нерухомим майном. Враховуючи, що станом на даний час спірне нерухоме майно відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано на праві власності за відповідачем, тому в даному випадку належним способом захисту порушених інтересів держави є витребування у ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України наступного нерухомого майна: нежитлової будівлі - готелю площею 714,3 кв. м. по АДРЕСА_1 . Відповідач з 12.02.2020 (дата набрання законної сили рішенням суду першої інстанції від 16.11.2018 у справі № 303/4240/15-ц), а щонайменше з 08.05.2020 (дата відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у справі № 303/4240/15-ц) до теперішнього часу, тобто майже З роки (з 12.02.2020) незаконно продовжує користуватися спірним нерухомим майном та не повертає його законному власнику - Міністерству оборони України на виконання рішення суду у справі № 303/4240/15-ц. Позивач не забезпечив належний захист порушених інтересів держави щодо усунення перешкод у користуванні спірним нерухомим майном, тому з метою забезпечення захисту та поновлення порушених інтересів держави, заступник керівника прокуратури регіону звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України і просив витребувати у ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь Міністерства оборони України нерухоме майно - нежитлову будівлю (готель) загальною площею 714,30 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права власності відповідача на вказане нерухоме майно, стягнути з ОСОБА_1 на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (код ЄДРПОУ 38326057, отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, код банку 820172, рахунок № 35210081082783) судовий збір на суму 69 344,67 грн., сплачений за подачу до суду даного позову.

10.04.2023 представник відповідачки адвокат Митровка Я.В. подав до суду пояснення у яких зазначив, що Міністерство оборони України не є (не було на момент вибуття майна) власником (титульним володільцем) спірного нерухомого майна - нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв.м, що знаходиться по АДРЕСА_1 . На підставі рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 09.10.2007 № 224 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.10.2007 серії НОМЕР_1 за Державним підприємством Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» зареєстровано право власності на нежитлову будівлю - готель площею 714,3 кв. м., по АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно було зареєстровано за державним підприємством до моменту його відчуження на електронних торгах на користь відповідачки. Будь-яких доказів того, що титульним володільцем спірного нерухомого майна є Міністерство оборони України прокурор до позовної заяви не додав. Водночас, саме відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також свідоцтво про право власності є тими належними та допустимими доказами, які підтверджують факт власності (титульного володіння) спірним нерухомим майном. Частина 1 ст.4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» включає до суб`єктів управління об`єктами державної власності також державні підприємства. Крім того, ч.1 ст.3 вказаного Закону передбачає, що об`єктом управління державної власності є майно, яке передане державним комерційним підприємствам. Відтак, Міністерство оборони України не є та не було власником (титульним) володільцем спірного нерухомого майна, а отже не має права на витребування спірного нерухомого майна. Між відповідачкою та ДП Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» були наявні договірні відносини і спір про недійсність укладеного між ними правочину вирішений рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 16.11.2018 року відповідно до вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України шляхом визнання недійсним правочину та застосування двосторонньої реституції. Водночас згідно з висновками Верховного суду (постанова від 22.10.2020 у справі № 752/11904/17, від 06.10.2022 у справі № 911/1528/15) шляхом подання індикаційного позову майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину. Відповідно на спірні у даній справі правовідносини не поширюються положення ст. ст. 387, 388 ЦК України щодо можливості витребування майна власником (титульним володільцем) у незаконного володільця, оскільки такі правовідносини виникли па підставі правочину (який визнано недійсним), що обумовлює застосування зобов`язально-правового способу захисту у вигляді зобов`язання повернути нерухоме майно. Крім того, посилався на постанову Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі №6-2723цс16, у якій міститься роз`яснення, що віндикаційний і негаторний позиви вважаються взаємовиключними. Зі змісту спірних правовідносин випливає. що єдиним належним способом захисту у межах спірних правовідносин могло бути звернення прокурора до суду в інтересах власника спірного майна сторони оспорюваного правочину - ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», права якого підлягають захисту з використанням правового механізму, передбаченого саме ст. 216 ЦК України (двостороння реституція), а не статтями 387 та 388 ЦК України (віндикація). Початок перебігу позовної давності щодо пред`явлення віндикаційного позову у даній справі слід відраховувати з моменту, коли ДП Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» як власник (титульний володілець) спірного нерухомого майна та належний позивач за позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння дізналося про вибуття спірного нерухомого до відповідачки - ОСОБА_1 . Про вказаний факт державне підприємство дізналося після проведення електронних торгів з реалізації відповідного нерухомого майна, тобто з 05.05.2015. Тобто, строк позовної давності за вимогами про витребування спірного нерухомого майна у ОСОБА_1 сплив 05.05.2018. Крім того, між сторонами вже був наявний судовий спір з приводу цих правовідносин про визнання недійсним правочину і застосування двосторонньої реституції, який розглядався Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області у межах справи № 303/4240/15-ц. Міністерство оборони України, прокурор, ДП Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» були учасниками такої справи, тому з часу відкриття провадження по справі 23.07.2015 прокурору і Міністерству оборони України мало бути відомо про вибуття спірного майна із державної власності. З огляду на це, навіть якщо припустити, що Міністерство оборони України є належним позивачем у даній справі, то строк позовної давності для його звернення до суду із віндикаційним позовом до відповідачки закінчився 23.07.2018. Також посилався на правовий висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 21.07.2021 по справі №910/8137/19 (910/13186/20), згідно з яким порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджено судовим рішенням. Просив у задоволенні позовних вимог Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння з одночасним припиненням прана власності - відмовити повністю у зв`язку із їх необґрунтованістю, а у випадку, якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог - застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом строків позовної давності.

Крім того, 08.05.2023 представник відповідачки подав пояснення, у яких зазначив, що спірне майно належить до державної власності, але водночас титульним його володільцем є ДП Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця». Належність державного підприємства до сфери управління Міністерства оборони України не вказує на те, що саме позивач є титульним володільцем державного майна та суб`єктом, який може звертатися до суду із позовом про витребування такого акина з чужого незаконного володіння. Посилався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у якому роз`яснено принцип реєстраційного підтвердження володіння, який свідчить про те, що спірне нерухоме майно належить ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця». Оскільки Міністерство оборони України не було на момент вибуття і не є на теперішній час титульним володільцем спірного майна, тому у прокурора відсутні підстави для його витребування у відповідачки саме на користь позивача. Щодо неналежного способу захисту прав позивача додатково зазначив, що умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відноси, а тому правові підстави для звернення прокурора з позовом про витребування майна відсутні через те, що між ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» та ОСОБА_1 були наявні договірні відносини, а Міністерство оборони України не було титульним володільцем спірного нерухомого майна на момент його вибуття з державної власності. Заперечення прокурора щодо застосування позовної давності до спірних правовідносин зводяться до того, що відповідний строк слід обраховувати з 12.02.2020 - дати визнання недійсними електронних торгів з реалізації спірного нерухомого майна згідно з постановою ВС від 12.02.2020 у справі № 303/4240/15. Водночас прокурор ігнорує правовий висновок ВС у постанові від 21.07.2021 у справі № 910/8137/19, у якому зазначено, що порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому, перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.

11.05.2023 до суду надійшли заперечення на додаткові пояснення від прокурора Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону у яких зазначено, що у додаткових поясненнях представник Піняшко С.П. зазначає про: необґрунтованість позовних вимог прокурора щодо витребування майна у відповідача; неналежності обраного прокурором способу захисту прав позивача; пропуск прокурором та позивачем строку позовної давності щодо звернення до суду з позовом. Зазначені твердження представника відповідача є необґрунтованими та не заслуговують уваги з огляду на наступне. Як зазначалося в поданій прокурором позовній заяві органом управління майном та ДКП «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» є Міністерство оборони України. Зокрема, відповідно до п. 1.1 Статуту державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» вказане підприємство, що засноване на державній власності, створене Міністерством оборони України - орган управління майном і підпорядковане йому. Згідно з п. 5.2 зазначеного Статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на власний розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту. Отже, враховуючи норми ч. 1 ст. 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», а також п. 1.1 Статуту державного підприємства «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», останнє не є власником спірного нерухомого майна, а тому дане майно підлягає витребуванню на користь держави в особі Міністерства оборони України з огляду також на наступне. Так, ч. 1 ст. 326 ЦК України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна, а ч. 2 цієї ж статті визначено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади. Отже, власником спірного нерухомого майна не є ДКП «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», як про це помилково стверджує представник відповідача, а держава в особі Міністерства оборони України, тому прокурор звертаючись до суду з позовом, вірно визначив позивача у справі, оскільки з урахуванням викладеного вище, спірне нерухоме майно підлягає поверненню у власність держави в особі Міністерства оборони України. Щодо неналежності обраного прокурором способу захисту прав позивача зазначає, що спірне нерухоме майно повернути до державної власності на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.11.2018 у справі № 303/4240/15 не виявилося можливим через небажання відповідача повернути це майно позивачу за актом прийому-передачі. Зокрема, зазначеним рішенням суду визнано неправомірними дії Головного управління юстиції в Закарпатській області щодо визначення складу майна, яке підлягає реалізації, а саме нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,3 кв. м., що знаходиться у АДРЕСА_1 та передачі її для реалізації на електронних торгах, визнано недійсними результати електронних торгів, скасовано протокол їх проведення від 05.05.2015 №7877 та застосовано наслідки недійсності правочину - протоколу проведення електронних торгів щодо відчуження вищевказаного нерухомого майна шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути дане майно за актом прийому-передачі в повне господарське відання ДКП «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», а останньому необхідно повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 4 622 978,15 грн. 08.05.2020 за заявою прокурора відділом примусового виконання рішень Головного територіального управління Міністерства юстиції України в Закарпатській області відкрито виконавче провадження № 62035265 в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути ДКП «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» нерухоме майно, а саме нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,3 кв. м., що знаходиться у АДРЕСА_1 (копії заяви та постанови про відкриття виконавчого провадження додаються, оригінали знаходяться в органі державної виконавчої служби). 15.06.2020 та 14.04.2021 постановами державного виконавця, винесеними у вказаному вище виконавчому провадженні, накладено на боржника - ОСОБА_1 штрафи, однак рішення суду залишилося невиконаним. У подальшому державним виконавцем призначалося проведення виконавчих дій у зазначеному виконавчому провадженні на 10.06.2022 та 04.07.2022, однак вони не відбулися через неявку боржника. Таким чином, боржник у виконавчому провадженні № 62035265 і відповідач по даній справі ОСОБА_1 фактично ухилялася від вчинення виконавчих дій у зазначеному виконавчому провадженні та не повертає на виконання рішення суду у справі № 303/4240/15-ц спірне нерухоме майно, як наслідок не надає можливості користуватися позивачу майном, яке незаконно вибуло з його власності. 18.07.2022 начальником відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішення у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на адресу Мукачівського районного управління поліції скеровано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України через невиконання боржником ОСОБА_1 рішення суду у справі №303/4240/15-ц щодо повернення спірного нерухомого майна, а 20.09.2022 державним виконавцем винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 та ч. З ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, вжиті заходи щодо примусового виконання рішення суду у справі № 303/4240/15-ц про повернення спірного нерухомого майна до державної власності не забезпечили виконання даного судового рішення щодо повернення цього майна до державної власності, а можливість вжиття подальших заходів щодо його примусового виконання відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» відсутня через вчинення державним виконавцем всіх можливих виконавчих дій щодо виконання зазначеного виконавчого документа. Посилання відповідача про неповернення ним зазначеного вище нерухомого майна через неперерахування йому коштів, витрачених на купівлю цього майна не має жодного значення для підписання акту прийому-передачі спірного нерухомого майна, оскільки ці питання (повернення майна та коштів) повинні вирішуватися в окремих виконавчих провадженнях. Так, ОСОБА_1 у виконавчому провадженні щодо повернення коштів є стягувачем та має право користуватися відповідними правами, передбаченими Законом України «Про виконавче провадження». Водночас повернути до державної власності спірне нерухоме майно без участі боржника у виконавчому провадженні № 62035265, а саме без підписання останнім акту прийому-передачі цього майна на користь стягувана - неможливо, тому прокурор звернувся до суду з позовом, що є предметом розгляду у даній справі № 303/248/23. Щодо пропуску прокурором та позивачем строку позовної давності при зверненні до суду з позовом зазначає наступне. 05.05.2015 ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України проведено електронні торги щодо продажу вищевказаного нерухомого майна, у зв`язку з перебуванням у відділі примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції в Закарпатській області зведеного виконавчого провадження № 23271186 за 44 виконавчими документами про стягнення з ДП «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» заборгованості на загальну суму 1 485 991,70 грн. Переможцем електронних торгів та в подальшому власником спірної будівлі стала ОСОБА_1 як така, що запропонувала найвищу цінову пропозицію у розмірі 4 622 978,15 грн., що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 78777, актом державного виконавця про проведення електронних торгів від 19.05.2015 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Однак, рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.11.2018 у справі № 303/4240/15, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 12.02.2020 задоволено позов першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах Міністерства оборони України та ДП «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» до Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, ОСОБА_1 та ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання недійсними результатів електронних торгів, застосування наслідків недійсності правочину та зобов`язання вчинити дії. Указаним рішенням суду визнано неправомірними дії Головного управління юстиції в Закарпатській області щодо визначення складу майна, яке підлягає реалізації, а саме нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,3 кв. м., що знаходиться у АДРЕСА_1 та передачі її для реалізації на електронних торгах, визнано недійсними результати електронних торгів, скасовано протокол їх проведення від 05.05.2015 №7877 та застосовано наслідки недійсності правочину - протоколу проведення електронних торгів щодо відчуження вищевказаного нерухомого майна шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути дане майно за актом прийому-передачі в повне господарське відання ДП «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», а останньому необхідно повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 4 622 978,15 грн. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.11.2018 у справі №303/4240/15 набрало законної сили 12.02.2020 на підставі постанови Верховного Суду, тому саме з 12.02.2020 - дата визнання недійсними електронних торгів з реалізації спірного нерухомого майна слід обчислювати строк, коли як прокурору, так і Міністерству оборони України стало відомо про порушення інтересів держави, яке полягає в незаконному вибутті з державної власності спірного нерухомого майна. Посилання представника відповідача на те, що вказані порушення виникли з 05.05.2015 - дата проведення електронних торгів з реалізації вказаного нерухомого майна не заслуговують уваги, оскільки до набрання законної сили рішенням суду у справі № 303/4240/15, тобто до 12.02.2020, вказані електронні торги були чинними, а тому до визнання їх недійсними були відсутні правові підстави щодо повернення до державної власності зазначеного нерухомого майна. Підсумовуючи зазначене, прокурором та Міністерством оборони України при зверненні до суду з позовом, що є предметом розгляду у справі № 303/248/23 не пропущено строків позовної давності (позов надіслано до суду 20.12.2022 та отримано судом 11.01.2023, а строк позовної давності розпочався 12.02.2020 та тривав до 12.02.2023).

07.07.2023 до суду надійшли додаткові пояснення прокурора Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону у яких зазначено, що під час судового засідання виникло питання щодо обґрунтованості пред`явлення прокурором позову в інтересах Міністерства оборони України та витребування на користь останнього, а не ДП «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» спірного нерухомого майна, оскільки саме на дане підприємство видано свідоцтво про право власності від 22.10.2007 на зазначене майно на підставі рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 09.10.2007 №224. Частиною 5 ст. 75 Господарського кодексу України передбачено, що державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об`єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Згідно з п. 1 наказу Міністра оборони України від 27.05.1998 № 212 «Про створення державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» майно створеного державного підприємства «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» закріплено за ним на праві повного господарського відання. Водночас пунктом 2 вказаного наказу затверджено Статут цього підприємства. Відповідно до п. 1.1 Статуту державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» вказане підприємство, що засноване на державній власності, створене Міністерством оборони України - орган управління майном і підпорядковане йому. Згідно з п. 5.2 зазначеного Статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на власний розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту. Факт чинності рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 09.10.2007 № 224 та свідоцтва від 22.10.2007 про право державної власності ДП «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» на спірне нерухоме майно з урахуванням вищевикладеного, а також правових позицій Великої Палати Верховного Суду немає жодного значення, оскільки рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване, тому суд розглядаючи справу, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, а також рядом іншим подібних позицій. Отже, оформлення спірного нерухомого майна на праві державної власності та чинність на даний момент підстав набуття такого права в силу вищезазначеного, а також ст. 75 ГК України, п. 1 наказу Міністра оборони України від 27.05.1998 № 212 та п. 5.2 Статуту ДП «Мукачівська» госпрозрахункова дільниця не перешкоджає витребуванню цього майна від діючого власника - ОСОБА_1 до належного власника - держави в особі Міністерства оборони України, оскільки право державної власності на спірне нерухоме майно за ДП «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» оформлено з порушенням вказаних норм та документів. З урахуванням викладеного, право власності на дане майно повинно було бути оформлено за державою в особі Міністерства оборони України, а право господарського відання - за ДП «Мукачівська госпрозрахункова дільниця». Таким чином, внаслідок незаконного вибуття спірного нерухомого майна з державної власності, дане нерухоме майно підлягає поверненню державі в особі саме Міністерства оборони України. Отже, прокурором вірно визначено позивача та спосіб захисту порушеного права в даній справі. Посилання представника відповідача на те, що вказані порушення виникли з 05.05.2015 - дата проведення електронних торгів з реалізації вказаного нерухомого майна не заслуговують уваги, оскільки до набрання законної сили рішенням суду у справі №303/4240/15, тобто до 12.02.2020, вказані електронні торги були чинними, а тому до визнання їх недійсними були відсутні правові підстави щодо повернення до державної власності зазначеного нерухомого майна. Окрім цього, як вже зазначалося вище поновити порушені інтереси держави шляхом виконання рішення суду у справі № 303/4240/15 не вдалося можливим через ухилення боржника (відповідача) - ОСОБА_1 від вчинення виконавчих дій, тому саме бездіяльність останньої спонукала звернення прокурора до суду з позовом, що є предметом розгляду у справі № 303/248/23. Ураховуючи зазначене, а саме бездіяльність ОСОБА_1 такий строк взагалі слід обчислювати з 20.09.2022, тобто з дати закінчення виконавчого провадження №62035265 щодо примусового виконання виконавчого документа, виданого на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.11.2018 у справі № 303/4240/15. Підсумовуючи зазначене, прокурором та Міністерством оборони України при зверненні до суду з позовом, що є предметом розгляду у справі № 303/248/23 не пропущено строків позовної давності (позов надіслано до суду 20.12.2022 та отримано судом 11.01.2023, а строк позовної давності розпочався 12.02.2020 та тривав до 12.02.2023).

26.07.2023 до суду надійшли додаткові пояснення представника Міністерства оборони України, які за змістом аналогічні додатковим поясненням від 07.07.2023 прокурора Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону.

09.08.2023 представник відповідачки адвокат Митровка Я.В. подав додаткові пояснення у яких зазначив, що доводи прокурора в частині, що право власності на спірне нерухоме майно повинно бути оформлене за державою в особі Міністерства оборони України зводяться до посилань на те, що статутом ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» передбачено, що майно підприємства є державним та закріплюється за ним на праві повного господарського відання, в зв`язку з чим рішення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 09.10.2007 №224 та свідоцтво про право власності від 22.10.2007 про те, що право власності на спірне нерухоме майно належало державі в особі ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», не тягнуть тих юридичних наслідків, на які вони спрямовані. Разом з тим, прокурор не наводить жодних обставин, які б спростували законність рішення Виконавчого комітету Мукачівської ради від 09.10.2007 №224 та свідоцтва про право власності від 22.10.2007, а також жодних обставин, які б підтверджували, що титульним володільцем спірного нерухомого майна було та мало бути Міністерство оборони України. У матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що спірне нерухоме майно вибувало із власності держави в особі Міністерства оборони України, а також того, що саме Міністерство Оборони України було титульним володільцем майна. У справі №303/4240/15-ц між цими ж сторонами Верховний суд у постанові від 12.02.2020 встановив, що у спірних правовідносинах наслідком визнання результату прилюдних торгів, яким фактично є оформлений у вигляді протоколу про результати торгів договір купівлі-продажу, недійсним є повернення сторін договору купівлі-продажу - продавця і покупця до первісного стану, тобто реституція, як спосіб захисту, що характерний для зобов`язальних відносин. Відтак, ухвалення рішення про витребування спірного у цій справі нерухомого майна, призведе до наявності двох судових рішень, що суперечитимуть один одному, бо за одним у відповідачки буде наявний обов`язок щодо повернення спірного нерухомого майна ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», а за іншим таке майно підлягатиме витребуванню на користь іншого суб`єкта Міністерство оборони України.

Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.01.2023 позовну заяву заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , треті особи: Державне підприємство Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України про витребування майна, припинення права власності залишено без руху, оскільки позовна заяву подана без дотримання вимог ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.01.2023 відкрито провадження по даній справі, визначено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.02.2023 задовольнено клопотання заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про участь у розгляді даної справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.02.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника Міністерства оборони України про участь у розгляді даної справи в режимі відеоконференції, у зв`язку із порушенням процесуальних строків для подачі такого клопотання.

Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.02.2023 задоволено клопотання представника Міністерства оборони України про участь у розгляді даної справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 , треті особи: Державне підприємство Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України про витребування майна, припинення права власності до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні прокурор Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону та представник Міністерства оборони України позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити.

Відповідачка та її представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник ДП Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» голова ліквідаційної комісії Іванчо Р.Й. у судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги.

Представник Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 28.09.2022 №311024810 вбачається, що 22.10.2007 за Державним підприємством Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» на підставі свідоцтва про право власності, рішення №224 МВК, 09.10.2007, виданого Мукачівським УМГ зареєстровано право державної власності на нежитлову будівлю, готель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа (кв.м) 714.30, площа земельної ділянки (кв.м) 2500.

Також із вищезазначеної довідки слідує, що 19.06.2015 за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на нежитлову будівлю готель загальною площею (кв.м): 714,3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для державної реєстрації слугувало свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер:1786, виданий 19.06.2015.

Із протоколу №78777 вбачається, що 05.05.2015 відбулися електронні торги з реалізації нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Переможцем торгів став учасник №3.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.11.2018 по справі № 303/4240/15-ц, залишеним в силі постановою Верховного суду від 12.02.2020 задоволено позов першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі органів уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця». Визнано дії Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області щодо визначення складу майна, яке підлягає реалізації, а саме нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та передачі для реалізації на електронних торгах неправомірними.Визнано недійсними результатів електронних торгів та скасувати протокол проведення електронних торгів від 5 травня 2015 року №78777. Застосовано наслідки недійсності правочину - протоколу проведення електронних торгів від 5 травня 2015 року №78777 щодо відчуження нерухомого майна - нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути вказане нерухоме майно за актом прийому-передачі в повне господарське відання Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», а Державному підприємству Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 4622978 (чотири мільйони шістсот двадцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 15 копійок.

08.04.2020 Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області видано виконавчий лист №303/4240/15-ц про застосування наслідків недійсності правочину - протоколу проведення електронних торгів від 5 травня 2015 року №78777 щодо відчуження нерухомого майна - нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути вказане нерухоме майно за актом прийому-передачі в повне господарське відання Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», а Державному підприємству Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 4622978 (чотири мільйони шістсот двадцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 15 копійок.

08.05.2020 прокурор військової прокуратури Ужгородського гарнізону звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області виданого 08.04.2020 на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.11.2018 у справі № 303/4240/15-ц.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаринець О.І. від 12.05.2020 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №303/4240/15-ц, виданого 08.04.2020 Мукачівським міськрайонним судом про застосування наслідків недійсності правочину - протоколу проведення електронних торгів від 5 травня 2015 року №78777 щодо відчуження нерухомого майна - нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути вказане нерухоме майно за актом прийому-передачі в повне господарське відання Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», а Державному підприємству Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 4622978 (чотири мільйони шістсот двадцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 15 копійок. Встановлено строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

02.06.2022 державний виконавець направив ОСОБА_1 повідомлення про проведення виконавчих дій у якому зазначив, що 10.06.2022 о 10:00 будуть проводитись виконавчі дії щодо передачі нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за актом прийому-передачі в повне господарське відання Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця».

Із акту державного виконавця від 10.06.2023 вбачається, що на вказані у повідомленні дату та час боржник ОСОБА_1 для передачі нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 не з`явилася, причини неявки державному виконавцю не повідомила.

20.06.2022 державний виконавець направив ОСОБА_1 повідомлення про проведення виконавчих дій у якому зазначив, що 04.07.2022 о 10:00 будуть проводитись виконавчі дії щодо передачі нерухомого майна нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за актом прийому-передачі в повне господарське відання Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця».

Із акту державного виконавця від 04.07.2023 вбачається, що на вказані у повідомленні від 20.06.22 дату та час боржник ОСОБА_1 для передачі нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 повторно не з`явилася, причини неявки державному виконавцю не повідомила.

18.07.2022 начальник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) звернувся до Мукачівського районного управління поліції із повідомленням про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Постановою старшого державного виконавця Південно-західного МРУ МЮ Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Гаринець О.І. від 20.09.2022 при примусовому виконанні виконавчого листа № 303/4240/15-ц, виданого Мукачівським міськрайонним судом закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №303/4240/15-ц, виданого 08.04.2020 Мукачівським міськрайонним судом про застосування наслідків недійсності правочину - протоколу проведення електронних торгів від 5 травня 2015 року №78777 щодо відчуження нерухомого майна - нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути вказане нерухоме майно за актом прийому-передачі в повне господарське відання Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», а Державному підприємству Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 4622978 (чотири мільйони шістсот двадцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 15 копійок.

Згідно зч.1ст.316ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Як слідує із змісту ст. 317 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ч.1,2 ст. 319 ЦК України власник володіє,користується,розпоряджається своїммайном навласний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Стаття 328ЦК Українипередбачає,що правовласності набуваєтьсяна підставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частиною 1 ст.321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з п.1 наказу Міністра оборони України від 27.05.1998 №212 «Про створення державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», майно створеного державного підприємства закріплено за ним на праві повного господарського відання.

Водночас, п.2 вищезазначеного наказу затверджено статут Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця».

Відповідно до п. 1.1. Статуту ДП Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», ДП Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» є державним підприємством, що засноване на державній власності, створене Міністерством оборони України Орган управління майном і підпорядковане йому.

Відповідно до п.5.2. вищезазначеного статуту, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання.

Водночас судом встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області від 09.10.2007 №224, яким оформлено право власності на готель з обладнаною платною автостоянкою державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця».

На підставі зазначеного рішення ДП Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, готель, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

Виходячи із вищезазначеного, суд вважає, що рішенням Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області від 09.10.2007 №224 неправомірно оформлено право власності ДП Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» на спірне нерухоме майно, оскільки власником спірного майна є Міністерство оборони України, а ДП Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» наділено правом повного господарського відання щодо зазначеного майна.

Зазначена обставина також підтверджується і рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.11.2018 у справі №303/4240/15-ц, яким зобов`язано ОСОБА_1 повернути спірне нерухоме майно за актом прийому-передачі в повне господарське відання Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», а не у власність.

Таким чином, власником спірного нерухомого майна є держава в особі Міністерства оборони України, а не ДП Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця».

Суд звертає увагу, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Таким чином, хоча в матеріалах справи відсутні відомості про оскарження рішення Виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області від 09.10.2007 №224, проте судом в межах розгляду даної справи встановлено невідповідність зазначеного рішення вимогам закону, тому суд не може взяти його за основу рішення.

Судом встановлено, що право власності на спірне нерухоме майно зареєстровано за відповідачем на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, але рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.11.2018 визнано недійсними результатів електронних торгів та скасовано протокол проведення електронних торгів від 5 травня 2015 року №78777 у відповідності до яких у подальшому відповідачка отримала свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

Таким чином, зазначеним рішенням суду встановлено незаконність набуття ОСОБА_1 права власності на спірне нерухоме майно.

Крім того, вищезазначеним рішенням застосовано наслідки недійсності правочину - протоколу проведення електронних торгів від 5 травня 2015 року №78777 щодо відчуження нерухомого майна шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути вказане нерухоме майно за актом прийому-передачі в повне господарське відання ДП Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», а ДП Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 4622978 (чотири мільйони шістсот двадцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 15 копійок.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з постанов державного виконавця відповідачка рішення суду в зазначеній частині не виконувала та не з`являлась на проведення виконавчих дій, в зв`язку із чим 20.09.2022 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до ч.3 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження».

Отже, вжиті заходи щодо примусового виконання рішення суду у справі № 303/4240/15-ц щодо повернення спірного нерухомого майна до державної власності не забезпечили виконання даного судового рішення, а можливість проведення подальших виконавчих заходів щодо його виконання відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» відсутня через вчинення державним виконавцем всіх можливих виконавчих дій щодо виконання зазначеного рішення та закінчення виконавчого провадження.

За таких обставин наведені порушення чинного законодавства завдали і продовжують завдавати шкоди інтересам держави, у сфері володіння та розпорядження належним їй нерухомим майном.

Частиною 1 ст. 397 ЦК України встановлено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

У даному випадку володільцем спірного нерухомого майна є відповідачка, адже саме вона утримує це майно та використовує його корисні властивості.

Стаття 400 ЦК України вказує, що недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

При цьому, якщо навіть буде встановлено факт добросовісності набуття володільцем спірного нерухомого майна, її власник за вимогами ст. 388 ЦК України має право її витребовувати і у такого володільця віндикаційним способом, так як майно вибуло з його володіння поза волею власника внаслідок вчинення правопорушення.

Відтак, саме визначений ст. ст. 387, 388 та ст. 400 ЦК України спосіб захисту шляхом витребування майна (віндикаційна вимога) є належним для правовідносин, що склалися у даному випадку між власником та недобросовісним володільцем.

Суд звертає увагу на те, що в основі розмежування віндикаційного і негаторного позовів лежить критерій володіння.

Якщо порушено правомочність володіння, то застосовується віндикаційний позов, якщо володіння збереглося, але створюються перешкоди в користуванні - негаторний. Під володінням мається на увазі фізична належність речі особі, можливість особи фактичного панування над нею. Натомість користування можливість особи отримання з речі її корисних властивостей.

Іншими словами віндикаційний позов застосовується для витребування речі законним власником від її фактичного, але незаконного володільця, а негаторний для усунення порушень права власності, які перешкоджають використанню майна її законним власником, але не позбавляють його володіння цим майном.

Якщо відповідач заволодів спірним майном для власного використання, при цьому законного власника було повністю позбавлено володіння, то застосуванню підлягає віндикаційний позов. Якщо ж відповідач, не маючи наміру заволодівати майном, чинить перешкоди власнику у користуванні ним своїм майном (а інколи перешкоди й у володінні), слід застосовувати негаторний позов.

Таким чином, судом встановлено, що внаслідок незаконності вибуття спірного нерухомого майна з володіння власника поза його волею, порушено право державної власності, яке підлягає відновленню, шляхом витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

Посилаючись постанову Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №756/4927/15-ц представник відповідача стверджував, що одночасне пред`явлення віндикаційного позову про витребування майна із чужого незаконного володіння та негаторного позову про визнання правочину недійсним із застосуванням реституції, тобто одночасне застосування статей 216 і 388 ЦК України, є помилковим, оскільки віндикаційний і негаторний позови вважаються взаємовиключними.

Проте, суд вважає, що зазначене рішення Верховного Суду не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки відсутній факт одночасного пред`явлення віндикаційного і негаторного позовів.

Дійсно, рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.11.2018 у справі №303/4240/15-ц застосовано реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірне нерухоме майно за актом прийому-передачі в повне господарське відання Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», а Державному підприємству Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 4622978 (чотири мільйони шістсот двадцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 15 копійок.

Однак, зі змісту зазначеного рішення вбачається, що двосторонню реституцію як наслідок недійсності правочину судом застосовано між іншими сторонами, ніж у дані справі. Також суд звертає увагу, що рішення, яким застосована двостороння реституція ухвалено 16.11.2018, а з віндикаційним позовом прокурор звернувся до суду 11.01.2023, що виключає одночасне застосування зазначених норм.

Крім того, суд звертає увагу, що виконавче провадження із виконання виконавчого листа №303/4240/15-ц виданого 08.04.2020 Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області про застосування наслідків недійсності правочину - протоколу проведення електронних торгів від 5 травня 2015 року №78777 щодо відчуження нерухомого майна - нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути вказане нерухоме майно за актом прийому-передачі в повне господарське відання ДП Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», а Державному підприємству Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 4622978 (чотири мільйони шістсот двадцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят вісім) гривень 15 копійок - закрито постановою державного виконавця від 20.09.2022 відповідно до ч.3 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження».

Щодо позовних вимог про припинення права власності відповідача на спірне нерухоме майно, суд звертає увагу на наступне.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19).

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі N 905/2260/17 (провадження N 12-173гс18) вказано, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі N 911/3594/17 (провадження N 12-234гс18) зроблено висновок, що за наявності державної реєстрації права власності за певною особою державна реєстрація права власності на це ж майно за іншою особою може бути здійснена за згодою цієї особи або за судовим рішенням, що набрало законної сили, щодо права власності на нерухоме майно. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

У пункті 46.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі N 610/1030/18 (провадження N 14-436цс19) зазначено, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 02 липня 2019 року у справі N 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі N 669/927/16-ц).

Як на підставу задоволення позовних вимог про припинення права власності прокурор посилався на абзац 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній з 16.01.2020), проте у даному випадку суд повинен керуватися редакцію зазначеного закону, яка чинна на момент прийняття рішення.

Відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на час прийняття рішення), у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Тлумачення вказаної норми матеріального права, дає підстави зробити висновок про те, що чинним законодавством не передбачено обов`язкової умови припинення права власності на майно при постановленні рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача і таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, яке зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України є неефективними.

Вищезазначене узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі N 183/1617/16 (провадження N 14-208цс18).

Таким чином, слід зробити висновок про те, що судове рішення про витребування майна є самостійною підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, а отже із внесенням такого запису право власності відповідача на це майно припиняється, що є ефективним способом захисту порушеного права.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про припинення права власності.

Крім того, представник відповідача просив застосувати строки позовної давності, оскільки 05.05.2015 ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України проведено електронні торги щодо продажу спірного нерухомого майна у межах зведеного виконавчого провадження №23271186, результати яких оформлені протоколом №78777. Тому початок перебігу позовної давності щодо пред`явлення віндикаційного позову у даній справі слід відраховувати, коли ДП Міністерство оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» як власник спірного нерухомого майна дізналося про вибуття майна до відповідачки, а саме з 05.05.2015. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 910/8137/19 просив застосувати строк позовної давності.

Проте, суд не погоджується із вищезазначеними твердженнями представника відповідача, виходячи із наступного.

Згідно з положенням статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Суд вважає, що при обчисленні строку позовної давності у даному випадку має значення саме день, коли Міністерство оборони України, як законний власник спірного нерухомого майна довідалася про порушення свого права.

Так, посилання представника відповідача на початок перебігу строків позовної давності із дати проведення електронних торгів не заслуговують на увагу, оскільки до набрання законної сили рішенням суду у справі № 303/4240/15, тобто до 12.02.2020 вказані електронні торги були чинними, а тому до визнання їх недійсними були відсутні правові підстави щодо повернення до державної власності спірного нерухомого майна.

Крім того, в провадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області розглядався спір за позовом першого заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі органів уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» до Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, ОСОБА_1 , Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання недійсним результатів електронних торгів, застосування наслідків недійсності правочину та зобов`язання вчинити дії, який розглянуто 16.11.2018 року. Зазначеним рішенням застосовано наслідки недійсності правочину - протоколу проведення електронних торгів від 5 травня 2015 року №78777 щодо відчуження нерухомого майна - нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути вказане нерухоме майно за актом прийому-передачі в повне господарське відання Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця». Це рішення набрало законної сили 12.02.2020 і виконувалося в примусовому порядку до 20.09.2022 року.

Суд, вважає, що до закінчення виконавчого провадження, яким виконувалось рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16.11.2018 про повернення спірного нерухомого майна в повне господарське відання Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» у позивача були відсутні підстави вважати, що його права порушені і тільки після закінчення виконавчого провадження 20.09.2022 позивачу стало відомо про те, що майно не повернуто за рішенням суду і з того часу у нього виникло право на звернення з позовом до суду про захист порушеного права власності.

Суд вважає, що за таких обставин строки позовної давності для звернення із даним позовом до суду не пропущено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 256, 257, 267, 317, 318, 387, 388, 397, 400 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (місцезнаходження: вул. Клепарівська, 20, м. Львів, Львівська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 38326057) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (місцезнаходження: вул. Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00034022) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), треті особи: Державне підприємство Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» (місцезнаходження: вул. Берегівська, буд. 1А, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 22995957), Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України (місцезнаходження: Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 24982663) про витребування майна, припинення права власності - задовольнити частково.

Витребувати у ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України нерухоме майно - нежитлову будівлю (готель) загальною площею 714,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні позовних вимоги про припинення права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - нежитлову будівлю (готель) загальною площею 714,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону судовий збір у розмірі 69344,67 грн. (шістдесят дев`ять тисяч триста сорок чотири гривні, шістдесят сім копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 24.11.2023.

Суддя


Суд	Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
Дата ухвалення рішення	14.11.2023
Оприлюднено	29.11.2023
Номер документу	115212444
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: витребування майна із чужого незаконного володіння

Полянчук Б. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 14.11.2023 по справі 303/248/23МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —303/248/23

Рішення від 14.11.2023

Рішення
від 14.11.2023 по справі 303/248/23
МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ