Постанова

від 22.10.2024 по справі 303/248/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/248/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 жовтня 2024 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Собослой Г.Г.,

суддів: Кожух О.А., Джуга С.Д.,

з участю секретаря: Ормош О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 вінтересах якоїдіє представникадвокат МитровкаЯрослав Васильовична рішенняМукачівського міськрайонногосуду від14листопада 2023року у справі № 303/248/23 (Головуючий: Полянчук Б.І.), -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2023 року Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_2 , треті особи: Державне підприємство Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України про витребування майна, припинення права власності, мотивуючи тим, що спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону під час виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено порушення вимог законодавства у сфері збереження та використання нерухомого майна Міністерства оборони України, а саме будівлі готелю по АДРЕСА_1 . 22.10.2007 на підставі рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 09.10.2007 № 224 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.10.2007 серії САВ № 017062 за державою в особі ДП Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» зареєстровано (реєстраційний номер майна: 14382950) право власності на нежитлову будівлю - готель площею 714,3 кв. м. по АДРЕСА_1 . У подальшому, 05.05.2015 ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України проведено електронні торги щодо продажу вищевказаного нерухомого майна, у зв`язку з перебуванням у відділі примусового виконання рішень Управління ДВС Головного управління юстиції в Закарпатській області зведеного виконавчого провадження № 23271186 за 44 виконавчими документами про стягнення з ДП «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» заборгованості на загальну суму 1 485 991,70 грн. Переможцем електронних торгів та в подальшому власником спірної будівлі стала ОСОБА_1 як така, що запропонувала найвищу цінову пропозицію у розмірі 4 622 978,15 грн., що підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 78777, актом державного виконавця про проведення електронних торгів від 19.05.2015 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Однак, рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.11.2018 у справі № 303/4240/15, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 12.02.2020 задоволено позов першого заступника військового прокурора Західного регіону України (на даний час перший заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону) в інтересах Міністерства оборони України та ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про визнання недійсними результатів електронних торгів, застосування наслідків недійсності правочину та зобов`язання вчинити дії. Указаним рішенням суду визнано неправомірними дії Головного управління юстиції в Закарпатській області щодо визначення складу майна, яке підлягає реалізації, а саме нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,3 кв. м., що знаходиться у АДРЕСА_1 та передачі її для реалізації на електронних торгах, визнано недійсними результати електронних торгів, скасовано протокол їх проведення від 05.05.2015 №7877 та застосовано наслідки недійсності правочину - протоколу проведення електронних торгів щодо відчуження вищевказаного нерухомого майна шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути дане майно за актом прийому-передачі в повне господарське відання ДП «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», а останньому необхідно повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 4 622 978,15 грн.

Під час розгляду справи судом встановлено, що спірне нерухоме майно реалізовано на електронних торгах незаконно, з порушенням ст. 41 Конституції України, ст.ст. 92, 203, 215, 321, 658, 656 ЦК України, ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а також ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», тобто судом підтверджено незаконність вибуття з державної власності нежитлової будівлі - готелю площею 714,3 кв. м. по АДРЕСА_1 . Так, у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).

Отже, законодавець визначив єдино можливий порядок вчинення виконавчих дій з метою стягнення коштів з державного підприємства на виконання рішення суду про стягнення коштів і який, при цьому, не передбачає можливості вчинення державним виконавцем інших дій, спрямованих на стягнення відповідних коштів, окрім дій, спрямованих на виконання стягнення. Окрім цього, стягнення на майно боржника звертається в обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, накладених на боржника під час виконавчого провадження. При цьому, закон чітко обмежує державного виконавця в обсязі здійснення виконавчих дій, вказуючи, що розмір стягнення повинен відповідати розміру самого боргу (ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»). Однак, органом державної виконавчої служби під час реалізації зазначеного вище нерухомого майна не дотримано вказаних норм законодавства, унаслідок чого спірне нерухоме майно незаконно вибуло з державної власності. У зв`язку з цим, на підставі рішення суду від 16.11.2018 у справі №303/4240/15-ц, зазначене вище нерухоме майно підлягає поверненню до державної власності. 08.05.2020 рокуза заявою прокурора відділом примусового виконання рішень Головного територіального управління Міністерства юстиції України в Закарпатській області відкрито виконавче провадження № 62035265 в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути ДП «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» нерухоме майно, а саме нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,3 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 . 15.06.2020 та 14.04.2021 постановами державного виконавця, винесеними у вказаному вище виконавчому провадженні, накладено на боржника - ОСОБА_1 штрафи, однак рішення суду залишилося невиконаним. У подальшому, державним виконавцем призначалося проведення виконавчих дій у зазначеному виконавчому провадженні на 10.06.2022 та 04.07.2022, однак вони не відбулися через неявку боржника. Таким чином, боржник у виконавчому провадженні № 62035265 - відповідач у даній справі ОСОБА_1 фактично ухиляється від вчинення виконавчих дій у зазначеному виконавчому провадженні та не повертає на виконання рішення суду у справі № 303/4240/15-ц спірне нерухоме майно, як наслідок не надає можливості користуватися позивачу майном, яке незаконно вибуло з його власності. 18.07.2022 начальником відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішення у Закарпатській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції їм. Івано-Франківськ) на адресу Мукачівського районного управління поліції скеровано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України через невиконання боржником ОСОБА_1 рішення суду у справі № 303/4240/15-ц щодо повернення спірного нерухомого майна, а 20.09.2022 державним виконавцем винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 та ч.3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, вжиті заходи щодо примусового виконання рішення суду у справі № 303/4240/15-ц про повернення спірного нерухомого майна до державної власності не забезпечили виконання даного судового рішення щодо повернення цього майна до державної власності, а можливість вжиття подальших заходів щодо його примусового виконання відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» відсутня через вчинення державним виконавцем всіх можливих виконавчих дій щодо виконання зазначеного виконавчого документа. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, спірне нерухоме майно - реєстраційний номер 662653421104, разом з обладнаною платною автостоянкою - «А-А», спорудами № 1-2 та навісом «Б» зареєстровано на праві приватної власності з відповідачем. Дане право власності зареєстровано 19.06.2015 на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна нерухомого майна з прилюдних торгів, які визнано недійсними на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.11.2018 у справі 303/4240/15-ц. Водночас з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вбачається, що з 22.10.2007 до 19.06.2015 спірне нерухоме майно на праві державної власності було оформлено за державним підприємством Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця». Водночас органом управління зазначеним майном та підприємством є Міністерство оборони України. Зокрема, відповідно до п. 1.1 Статуту державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» засноване на державній власності, створене Міністерством оборони України - орган управління майном і підпорядковане йому. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» суб`єктами управління об`єктами державної власності є міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи. Згідно з п.3 Положення про Головне управління майна та ресурсів Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 28.05.2021 № 142, вказане управління виконує завдання із забезпечення реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сферах оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, а також завдання і функції покладені на Міністерство оборони України, у тому числі щодо обліку та управління об`єктами державної власності та державним майном, закріпленим за суб`єктами господарювання. Таким чином, належним позивачем у справі є держава в особі Міністерства оборони України. За змістом ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Ураховуючи, що судом відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України визнано недійсним документ (визнано недійсними електронні торги та застосовано наслідки недійсності правочину), на підставі якого ОСОБА_1 набула права власності на спірне нерухоме майно, а тому належним способом захисту порушеного права в даному випадку є усунення перешкод в користуванні відповідачем вказаним нерухомим майном. Враховуючи, що станом на даний час спірне нерухоме майно відповідно до інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано на праві власності за відповідачем, тому в даному випадку належним способом захисту порушених інтересів держави є витребування у ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України наступного нерухомого майна: нежитлової будівлі - готелю площею 714,3 кв. м. по АДРЕСА_1 . Відповідач з 12.02.2020 (дата набрання законної сили рішенням суду першої інстанції від 16.11.2018 у справі № 303/4240/15-ц), а щонайменше з 08.05.2020 (дата відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду у справі № 303/4240/15-ц) до теперішнього часу, тобто майже З роки (з 12.02.2020) незаконно продовжує користуватися спірним нерухомим майном та не повертає його законному власнику - Міністерству оборони України на виконання рішення суду у справі № 303/4240/15-ц. Позивач не забезпечив належний захист порушених інтересів держави щодо усунення перешкод у користуванні спірним нерухомим майном, тому з метою забезпечення захисту та поновлення порушених інтересів держави, заступник керівника прокуратури регіону звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України і просив витребувати у ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Міністерства оборони України нерухоме майно - нежитлову будівлю (готель) загальною площею 714,30 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 з одночасним припиненням права власності відповідача на вказане нерухоме майно, стягнути з ОСОБА_1 на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону судовий збір на суму 69 344,67 грн., сплачений за подачу до суду даного позову.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 14 листопада 2023 року позов заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про витребування майна, припинення права власності задоволено частково.

Витребувано у ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України нерухоме майно - нежитлову будівлю (готель) загальною площею 714,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні позовних вимоги про припинення права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно - нежитлову будівлю (готель) загальною площею 714,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону судовий збір у розмірі 69344,67 грн.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду у частині задоволених позовних вимог та постановити рішення, яким позові позивачу відмовити про витребування нерухомого майна, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, що Міністерство оборони України колись було та зараз є титульним володільцем спірного нерухомого майна, так як право державної власності на спірне нерухоме майно, як титульного володіння у документах визначено Державне підприємство Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» і саме підприємство було б уповноваженим на звернення до суду із позовом про витребування такого майна за наявності на те відповідних підстав. ОСОБА_1 не є володіючим « не власником» спірного нерухомого майна, в якого на підставі статті 387 ЦК України може бути витребувано. Право звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у такому випадку здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язанню правових засобів. Обставини можливості чи неможливості виконання судового рішення про реституцію спірного нерухомого майна не можуть бути підставою для звернення до суду із індикаційною, вимогою, яка у цьому випадку не може бути належним способом захисту. Зі змісту спірних правовідносин випливає, що єдиним належним способом захисту у межах спірних правовідносин могло бути звернення прокурора до суду в інтересах власника спірного майна сторони оспорюваного правочину ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», права якої підлягають захисту з використанням правового механізму, передбаченого саме ст.. 216 ЦК України ( двостороння реституція), а не статтями 387 та 388 ЦК України. Крім того, строк позовної давності за вимогами про витребування спірного нерухомого майна у ОСОБА_2 сплив 05.05.2018 р., так як ДП та Міністерство Оборони України дізналися про проведення електронних торгів 05.05.2015 р. ф з цієї дати як прокурор, так і Міністерство оборони України мало бути відомо про вибуття спірного майна із державної власності.

Рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про припинення права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно нежитлову будівлю (готель) загальною площею 714,30 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 учасниками справи не оскаржено і рішення суду у цій частині набрало законної сили відповідно до ст.. 273 ЦПК України.

Розгляд справи проводився у режимі відео конференції.

Заслухавши пояснення учасників справи, судова колегія приходить до наступного висновку.

Встановлено, що 20 жовтня 2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 09 жовтня 2007 року №224 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22 жовтня 2007 року серії САВ №017062 було зареєстровано право державної власності на спірне нерухоме майно за Державним підприємством Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» і ці рішення не скасовані і є чинними.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 16.11.2018 року визнано недійсними результатів електронних торгів та скасовано протокол проведення електронних торгів від 5 травня 2015 року №78777 і застосовано наслідки недійсності правочину - протоколу проведення електронних торгів від 5 травня 2015 року №78777 щодо відчуження нерухомого майна - нежитлової будівлі (готелю) загальною площею 714,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути вказане нерухоме майно за актом прийому-передачі в повне господарське відання Державного підприємства Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», а Державному підприємству Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 4 622978,15 грн.

Постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року дане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване з посиланням на ч 1 ст. 216 ЦК України, яка передбачає, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вищезазначеним рішенням встановлено, що між ОСОБА_1 , та ДП Міністерства оборони України «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», яка є титульним володільцем спірного нерухомого майна, були наявні договірні відносини і спір щодо недійсності укладеного між ними правочину був вирішений рішенням суду від 16 листопада 2018 року відповідно до вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, шляхом визнання недійсності правочину та застосування двосторонньої реституції як належного способу захисту.

Підставою визнання недійсного правочину були допущені державним виконавцем порушення вимог закону при проведенні електронних торгів, тобто обставини незалежні від волі ОСОБА_1 .

Враховуючи те, що спірне нерухоме майно зареєстроване було за ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» на праві повного господарського відання, то саме державне підприємство було б уповноважене на звернення до суду із позовом про витребування такого майна за наявності на те відповідних підстав.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частино. Першою ст.. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, якими надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або ос порені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.

Оскільки Міністерство оборони України не є та не було титульним володільцем спірного майна і не має права на витребування цього майна.

За статтею 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1)було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2)було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3)вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Однією із ключових умов звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки у такому випадку здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально правових засобів ( Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.10.2022 року у справі № 911/1528/15/911/1463/21).

ОСОБА_1 право власності на спірний об`єкт нерухомості набула внаслідок виконання сторонами договору купівлі - продажу майна від 16.07.2018 року за результатами проведення аукціону з продажу майна банкрута, що відбулося 12.07.2018 р. і який визнано недійсним у судовому порядку і у даному випадку незаконне порушення відповідачем права позивача відсутнє а тому підстав для застосування до спірних правовідносин вимоги ст.. 387 ЦК України відсутні.

Зі змісту спірних правовідносин, вбачається, що єдиним належним способом захисту у межах спірних правовідносин могло бути звернення прокурора до суду в інтересах власника спірного майна сторони оспорюваного правочину ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця», права якого підлягають захисту з використанням правового механізму передбаченого ст. 216 ЦК України, а не статтями 387,388 ЦК України.

Одночасне пред`явлення індикаційного позову про витребування майна із чужого незаконного володіння ( позову власника, позбавленого володіння майном, про витребування майна від його володіння/ та негаторного позову про визнання правочину недійсним із застосуванням реституції ( позову про захист права від порушень, не пов`язаних з позбавлення володіння), а саме застосування статтей 216 і 388 ЦК України є помилковим, оскільки віндикаційний і негаторний позови вважаються взаємовиключними.

У справі №303/4240/15- ц і у даній справі прокурор звертався до суду в інтересах Держави України, як власника спірного нерухомого майна та сторони відповідного правочину і зміна прокурором позивача з державного підприємства на Міністерство оборони України не спростовує наведене, та як сторони у цих справах є Держава Україна та ОСОБА_1 ..

Щодо перебігу строків позовної давності про пред`явлення індикаційного позову, то ДП МОУ «Мукачівська госпрозрахункова дільниця» та Міністерство оборони України дізналося після проведення електронних торгів з реалізації відповідного нерухомого майна, тобто з 05 травня 2015 року і такий строк сплив 05 травня 2018 року про витребування спірного нерухомого майна у ОСОБА_1 ..

При постановленні рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на вищезазначене і рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню і з урахуванням нового рішення у відповідності до п. п. 1,2,4 ч 1 ст. 376 ЦПК України, яким у позові заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України слід відмовити у зв`язку його необґрунтованості із вищенаведених підстав, а не зі спливом строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 374,376,381-384 ЦПК України, ст.ст. 216, 387, 388 ЦК України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И ЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 вінтересах якоїдіє представник ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 14 листопада 2023 року скасувати.

У позові заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 листопада 2024 року.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя Закарпатського

апеляційного суду Г.Г. Собослой